Додаткове рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №904/4129/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4129/26

За позовом Фізичної особи - підприємця Буза Івана Даниловича, Дніпропетровська область, м. Кам`янське

до Виконавчого комітету Кам`янської міської ради, Дніпропетровська область, м. Кам`янське

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець Буз Іван Данилович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Виконавчого комітету Кам`янської міської ради, в якому просить суд стягнути 19 743, 74 грн, з яких: 3 % річних у розмірі 4 730, 18 грн та інфляційні втрати у розмірі 15 013, 56 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Виконавчого комітету Кам`янської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Буза Івана Даниловича 3% річних 4 721,84 грн та інфляційних втрат 14 947,80 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 652, 41 грн.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу, які за попереднім розрахунком визначені позивачем у сумі 7 000 грн, судом не розподілялись.

01.10.2026 від Фізичної особи - підприємця Буз Івана Даниловича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 7 000 грн.

01.10.2026 від Виконавчого комітету Кам`янської міської ради надійшли заперечення на подану позивачем заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

07.10.2026 від Виконавчого комітету Кам`янської міської ради надійшли додаткові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Враховуючи те, спір у даній справі розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а рішення ухвалено без виклику (повідомлення) сторін, суд вважає можливим ухвалити додаткове судове рішення в тому самому порядку.

Ухвалою суду від 05.10.2026 заяву Фізичної особи - підприємця Фізична особа - підприємець Буз Іван Данилович про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду без повідомлення (виклику) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

За викладених обставин, суд розглядає заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Фізична особа - підприємець Буз Іван Данилович просить розподілити понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Як вбачається з додатків доданих до позовної заяви, позивачем в підтвердження витрат, які має сплатити відповідач у зв`язку з розглядом даної справи, суду надано наступні докази: копія договору про надання правової допомоги від 01.07.2026; додаток до договору про надання правової допомоги від 01.07.2026 - детальний опис робіт (надання послуг) від 24.07.2026; копія квитанції до прибуткового касового ордера від 01.07.2026 на суму 7 000 грн; ордер серії АЕ № 1523936 від 08.07.2026.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2026 між Фізичною особою - підприємцем Бузом Іваном Даниловичем та адвокатом Фесюком Юрієм Олександровичем укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до змісту вказаного договору, клієнт уповноважує адвоката, для можливості виконання ним обов?язків по наданню правової допомоги, що стосується питання стягнення з Виконавчого комітету Кам?янської міської ради в судовому порядку трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат за затримку виконання рішення суду, - бути його представником під час розгляду даної та будь-якої іншої цивільної, кримінальної, адміністративної, господарської справи та представляти його інтереси в органах державної влади (в тому числі відділах державної виконавчої служби, органах державної реєстрації прав, судах усіх ланок та інстанції, органах державної прикордонної служби, військових частинах), місцевого самоврядування, установах, організаціях, підприємствах усіх форм власності. об?єднаннях співвласників багатоквартирного будинку, органах нотаріату, страхових компаніях, службах у справах дітей, державних і приватних виконавців, центрах комплектування та соціальної підтримки, медичних закладах, відділах РТЦК та СП, органах реєстрації актів цивільного стану.

Клієнт зобов?язується оплатити за надання правової допомоги за даним договором грошову винагороду, розмір якої за домовленістю сторін визначається як фіксований, не залежний від обсягу виконаних робіт та витраченого часу, та становить 7 000 грн.

На підтвердження факту та обсягів наданих адвокатським об`єднанням наданий детальний опис робіт (надання послуг) від 24.07.2026, виконаних адвокатським бюро відповідно до договору про надання правової допомоги від 01.07.2026, відповідно до умов якого адвокатом у період з 01.07.2026 по 24.07.2026 надані наступні послуги:

- правовий аналіз наданих документів, а саме: вивчення наданих клієнтом матеріалів (судового наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023 у справі № 904/4947/22; повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22.06.2023; листа про повернення виконавчих документів від 18.07.2023; № 03-08-11/937; відповіді на адвокатський запит від 17.06.2024; ухвали Заводського районного суду міста Кам?янського від 04.07.2025);

- визначення правової позиції у справі за позовом Буз І.Д. до Виконавчого комітету Кам?янської міської ради про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат за затримку виконання рішення суду;

- складання процесуального документа - позовної заяви до Господарському суду Дніпропетровської області про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат за затримку виконання рішення суду;

- проведення математичних розрахунків - розрахунок розміру трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат за затримку виконання рішення суду;

- подання документів: формування пакета документів, направлення позовної заяви та додатків до суду та сторонам спору;

- складання процесуального документа відповіді на відзив: аналіз доводів відповідача та підбір судової практики.

Усього надано послуг на раніше оговорену фіксовану суму: 7 000 грн

Позивачем долучено до позовної заяви копію квитанції до прибуткового касового ордера від 01.07.2026 на суму 7 000 грн, у якості доказів оплати клієнтом вказаних послуг.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (ст. 1312 Конституції України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 126 ГПК України).

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

У разі відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, які надаються адвокатом, суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (постанова Касаційного господарського суду від 09.12.2021 у справі №922/3812/19).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

В позовній заяві позивач зазначив про витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу заперечує та вказує на те, що позивачем порушені строки на подання заяви та доказів понесення судових витрат визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України, а також не подано клопотання про поновлення процесуального строку із зазначенням поважних причин його пропуску. Крім того, відповідач вказує, що позивачем порушено принцип пропорційності розподілу судових витрат, оскільки рішенням суду від 15.09.2026 позовні вимоги ФОП Буза І.Д. задоволені частково. Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову витрати на правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу у повному обсязі (7 000 грн) прямо суперечить імперативній нормі ч. 4 ст. 129 ГПК України. Відповідач вказує на те, що справа є малоскладною, розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Сума 7 000,00 грн становить понад 35% від ціни задоволеного позову (19 669,64 грн), що є надмірним та непропорційним для цієї категорії справ. Відповідач наголошує на тому, що при вирішенні заяви ФОП Буза І.Д. необхідно врахувати не лише факт подання доказів понесення витрат, а й належність та своєчасність заявленя питання про їх компенсацію, фактичний обсяг наданої адвокатом допомоги, складність справи, ціну позову, результат її розгляду та принцип пропорційності розподілу судових витрат.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (ч.5 ст.126 ГПК, постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Верховний Суд з посиланням на ч.6 ст.126 ГПК неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази відповідно до ч.1 ст.86 ГПК суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Господарський суд враховує, що звернення позивача з позовом до суду визнано обґрунтованим; за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про правомірність заявлених вимог та позовні вимоги задоволено частково.

Крім того, позивачем надано до суду документи в підтвердження понесення позивачем судових витрат у строки встановлені ст. 252 ГПК України.

Суд не приймає доводів відповідача щодо пропуску строку подання доказів визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Разом з цим, суд наголошує на тому, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості.

Суд враховує доводи відповідача викладені заперечення щодо розміру витрат на професійну допомогу, заявлених позивачем у розмірі 7000 грн, який вказує на дана справа є не складною, розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Сума 7 000,00 грн становить понад 35% від ціни задоволеного позову (19 669,64 грн), що є надмірним та непропорційним для цієї категорії справ.

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно з яким стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Крім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у справі № 908/2702/21 здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, Верховний Суд висновує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Кім того, суд зазначає, що згідно з ч.ч. 4, 9 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що рішенням суду у даній справі задоволено позовні вимоги частково, то вказані обставини впливають на розподіл між сторонами судових витрат відповідно до норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з наведеним, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; відсутність складних розрахунків в позовній заяві; ціною позову (основний борг виник за п`ятьма актами), розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, наявність усталеної судової практики щодо розгляду спорів про стягнення заборгованості та те, що ця справа не є складною для адвокатів, які за своїм правовим статусом мають достатню правову кваліфікацію, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 3 500 грн.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

Керуючись статтями 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Фізичної особи - підприємця Буза Івана Даниловича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Кам`янської міської ради (51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. майдан Петра Калнишевського, буд. 2, код ЄДРПОУ 04052072) на користь Фізичної особи-підприємця Буза Івана Даниловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді у розмірі 3 500 грн.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяВ.І. Ярошенко