Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №904/699/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026м. ДніпроСправа № 904/699/26

за позовом Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області, Дніпропетровська область, м. Синельникове в особі

1 Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Дубовики,

2 Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та релігії Дубовиківської сільської ради Синельниківського району, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Дубовики

до Приватного підприємства “Херсон-Інтербуд”, м. Херсон

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення штрафних санкцій

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Демченко С.В.

Представники:

прокурор: Шустова В.А.;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: Підлужний В.М.

ВСТАНОВИЛА:

Синельниківська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та релігії Дубовиківської сільської ради Синельниківського району звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Херсон-Інтербуд" в якому просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 27.12.2024 до Договору на виконання робіт № 274 від 14.10.2024, укладеного між Відділом освіти, молоді, спорту, культури, туризму та релігії Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та приватним підприємством "Херсон-Інтербуд";

- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 15.12.2025 до Договору на виконання робіт № 274 від 14.10.2024, укладеного між Відділом освіти, молоді, спорту, культури, туризму та релігії Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та приватним підприємством "Херсон-Інтербуд";

- стягнути з приватного підприємства "Херсон-Інтербуд" на користь Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та релігії Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області штрафні санкції (штраф, пеню, 3% річних та інфляційні втрати) у розмірі 1 505 739, 65 грн.

Ухвалою суду від 18.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 30.03.2026.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2026 відкладено підготовче засідання у справі до 04.05.2026 о 10:20 год.

Ухвалою господарського суду від 04.05.2026 відкладено підготовче засідання у справі до 01.06.2026 о 10:00 год.

До суду 01.06.2026 від Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області надійшли додаткові пояснення по справі.

До господарського суду 01.06.2026 від Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

До господарського суду 01.06.2026 від Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та релігії Дубовиківської сільської ради Синельниківського району надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду від 01.06.026 відкладено підготовче засідання у справі до 08.07.2026 о 10:00 год.

До господарського суду 08.07.2026 від представника відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про відкладення розгляду справи, відповідно до якої він просить суд: відкласти розгляд даної справи на іншу дату; надати для ознайомлення вказану господарську справу в електронному та паперовому вигляді; продовжити строки підготовчого судового засідання у даній справі.

У підготовче засідання 08.07.2026 з`явився прокурор. Представники позивачів-1,2 та відповідача у вказане підготовче засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 08.07.2026 відкладено підготовче засіданні в межах розумного строку до 03.08.2026 о 10:00 год.

02.08.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 03.08.2026 з`явився прокурор та представник відповідача та надали усні пояснення по справі. Представники позивачів-1,2 у вказане підготовче засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 03.08.2026 задоволено клопотання Приватного підприємства “Херсон-Інтербуд” про поновлення строку на подання відзиву. Поновлено Приватному підприємству “Херсон-Інтербуд” строк на подання відзиву на позов та приєднано його до матеріалів справи. Прийнято відзив на позовну заяву. Відкладено підготовче засіданні в межах розумного строку до 07.09.2026 о 10:00 год.

10.08.2026 від Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив.

18.08.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовче засідання 07.09.2026 з`явився прокурор та представник відповідача та надали усні пояснення по справі. Представники позивачів-1,2 у вказане підготовче засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 07.09.2026 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні по суті на 05.10.2026.

В судове засідання 05.10.2026 з`явилися прокурор та представник відповідача. Представники позивачів - 1, 2 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Тож суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивачів-1, 2 за наявними у справі матеріалами.

Суд наголошує на тому, що учасники справи скористалися своїм правом на подання заяв по суті справи із посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.

В ході судового засідання 05.10.2026 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 05.10.2026 ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція прокурора, викладена в позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.10.2024 за результатами відкритих торгів з особливостями (ідентифікатор закупівлі UA-2024-09-13-005869-a) між Відділом освіти, молоді, спорту, культури, туризму та релігії Дубовиківської сільської ради (замовник) та Приватним підприємством "Херсон-Інтербуд" (підрядник) укладено Договір № 274 про закупівлю (підряду) на капітальний ремонт покрівлі закладу освіти Дубовиківський ліцей Дубовиківської сільської ради, строк виконання робіт за яким визначено до 15.12.2024. Додатковою угодою № 3 від 27.12.2024 строк виконання робіт продовжено до 15.12.2025, а строк дії договору - до 31.12.2025. Додатковою угодою № 6 від 15.12.2025 строк виконання робіт продовжено до 22.12.2025.

Прокурор зазначає, що в додаткових угодах № 3 та № 6 сторонами не зазначено документально підтверджених обставин, які передували внесенню змін до договору щодо продовження строків виконання робіт, а вказано лише посилання на нормативно-правові акти та пункт 14.4 договору. Жодних документів, які підтверджують настання подій, передбачених умовами договору, пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпунктом 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості), ні в умовах додаткових угод, ні у відповідях на запити прокуратури, ні в електронній системі закупівель не міститься. Доказом виникнення обставин непереборної сили відповідно до пункту 8.3 договору є документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, проте такі документи сторонами не отримувалися.

На думку прокурора, відповідач як суб`єкт підприємницької діяльності, укладаючи договір, засвідчив можливість виконання робіт у визначений строк та діяв на власний ризик, а продовження строку виконання робіт за відсутності документально підтверджених об`єктивних обставин суперечить принципам добросовісної конкуренції, максимальної економії та ефективності, визначеним статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", спотворює результати торгів і робить результат закупівлі невизначеним. Прокурор посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17, від 30.01.2024 у справі № 907/811/21, від 30.04.2024 у справі № 927/782/23 та інших, і вважає, що додаткові угоди № 3 та № 6 підлягають визнанню недійсними на підставі статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України.

Посилаючись на частину 1 статті 216 Цивільного кодексу України, прокурор вважає, що у зв`язку з недійсністю додаткових угод строк виконання робіт слід визначати відповідно до первісної редакції пункту 5.1 договору, тобто до 15.12.2024, а тому з відповідача підлягають стягненню: штраф у розмірі 7% відповідно до пункту 7.2 договору, нарахований на суму 4 837 893,16 грн у зв`язку з простроченням виконання робіт у період з 16.12.2024 по 30.03.2025, у розмірі 338 652,52 грн; пеня у розмірі 0,1% відповідно до пункту 7.2 договору та частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, нарахована за період з 16.12.2024 по 30.03.2025 на суму 4 837 893,16 грн у розмірі 507 978,78 грн та за період з 31.03.2025 по 15.06.2025 на суму 3 078 994,14 грн у розмірі 237 082,55 грн, а всього 745 061,33 грн; інфляційні втрати у розмірі 302 682,83 грн та 3% річних у розмірі 119 342,97 грн, нараховані на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України за період з 16.12.2024 по 02.02.2026 на суми 4 837 893,16 грн, 3 078 994,14 грн та 2 895 139,19 грн.

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави, прокурор зазначає, що порушення інтересів держави полягає у неефективному використанні коштів місцевого бюджету та порушенні принципів здійснення публічних закупівель, а уповноважені органи з позовом до суду не звернулися. Відділ освіти, молоді, спорту, культури, туризму та релігії Дубовиківської сільської ради листами від 14.08.2025 № 412/01-35, від 15.10.2025 № 528/01-35, від 06.01.2026 № 06/01-35, а виконавчий комітет Дубовиківської сільської ради листом від 20.01.2026 № 110/0/2-26 звернулися до прокуратури з проханням звернутися до суду з позовом про стягнення з підрядника штрафних санкцій у зв`язку з відсутністю в штаті спеціаліста з юридичною освітою та коштів для сплати судового збору. Прокурор повідомив позивачів про звернення до суду відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" листами від 10.02.2026 № 65-366вих-26 та № 65-367вих-26, а також посилається на Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025.

Позиція прокурора, викладена у відповіді на відзив

Прокурор зазначає, що одним із документів, які можуть засвідчити об`єктивні обставини, є сертифікат Торгово-промислової палати, а відповідач не навів обставин, які перешкоджали йому звернутися за отриманням такого сертифіката. Пояснення начальника відділу освіти, надані у протоколі про порушення бюджетного законодавства від 03.01.2025 № 2, на переконання прокурора, не можуть бути документами, що підтверджують необхідність зміни істотних умов договору. Відповідач не пояснив необхідності продовження строку виконання робіт на рік від первісної дати.

Затримка фінансування не віднесена пунктами 8.1-8.3 договору до обставин непереборної сили, а оплата авансу договором не передбачалася та була ініційована відповідачем листом від 28.10.2024. Уклавши договір 14.10.2024, підрядник міг передбачити несприятливі погодні умови осінньо-зимового періоду, проте погодився на запропоновані умови без зауважень, а у первісний строк роботи фактично не виконав. Відповідач не пояснив, яким чином непогодження коригування проєктно-кошторисної документації за наявності експертного звіту від 22.08.2024 № 453/е/24 та погодження ПП "Проект-Агро" вплинуло на невиконання робіт, а також які погодні умови перешкоджали виконанню робіт у літній період 2025 року. Роботи зі зняття шару утеплювача з граншлаку відповідач виконав у спортзалі, проте не виконав однорідні роботи в головному корпусі ліцею, а письмово повідомив замовника про відповідні обставини лише 28.10.2025.

Висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 904/2722/24, на думку прокурора, не підлягають застосуванню, оскільки замовник не висував додаткових вимог до об`єкта, не був ініціатором продовження строку та не відмовлявся від приймання робіт.

Щодо доводів відповідача про неможливість нарахування санкцій за період дії додаткових угод прокурор зазначає, що кошти можуть бути стягнуті з відповідача лише після визнання додаткових угод недійсними, а відповідач не пояснив, чому роботи не виконано і до 22.12.2025.

Щодо інфляційних втрат та 3% річних прокурор посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, вказує, що справа № 922/1778/24 стосувалася стягнення авансового платежу, а договір має ціну та є відплатним, що є підставою для застосування статті 625 Цивільного кодексу України. Штраф нараховано на всю суму договору у зв`язку з його невиконанням у встановлений строк, а пеню - на дві різні суми за шість місяців відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Прокурор також зазначає, що підстави для представництва детально наведені в позовній заяві, а відповідно до постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів. Мети публічної закупівлі не досягнуто, оскільки договір не виконано.

Заперечуючи проти зменшення штрафних санкцій, прокурор вказує, що основне зобов`язання не виконане, причини зміщення строків не є об`єктивними, умови договору були відомі відповідачу, а розрахунок, здійснений замовником у претензії-вимозі, не свідчить про його повноту.

Крім того, прокурор повідомив, що Синельниківською окружною прокуратурою підтримується публічне обвинувачення у кримінальному провадженні № 42024042140000098 від 15.11.2024 щодо посадових осіб ПП "Херсон-Інтербуд" за частиною 4 статті 191, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, обвинувальний акт у якому направлено до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 26.06.2026 (справа № 191/3645/26).

Позиція позивачів викладені у поясненнях

Дубовиківська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області заявила, що повністю підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд їх задовольнити у повному обсязі. Відділ освіти, молоді, спорту, культури, туризму, та релігії Дубовиківська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області, посилаючись на інформацію викладену у листах, а також відсутності належної реакції відповідача на усні та письмові звернення щодо виконання робіт, повністю підтримав позовні вимоги прокурора та просило їх задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що підпункт 4 пункту 19 Особливостей і підпункт 14.2.3 договору допускають продовження строку виконання робіт у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, у тому числі, але не виключно, обставин непереборної сили та затримки фінансування витрат замовника, і не вимагають відтворення переліку підтвердних документів у тексті додаткової угоди. Сертифікат Торгово-промислової палати стосується режиму звільнення від відповідальності за розділом VIII договору, на який відповідач не посилається. Ціна договору не змінювалася.

Відповідач посилається на такі документально підтверджені обставини: аванс у сумі 1 451 367,95 грн надійшов на небюджетний рахунок відповідача 04.11.2024, проте платіжну інструкцію від 07.11.2024 № 1 на оплату будівельних матеріалів орган казначейства виконав лише 18.12.2024 з огляду на черговість платежів в умовах воєнного стану (лист Управління ДКСУ у Центральному районі м. Дніпра від 09.12.2024 № 02-34-06/1700); план фінансування, погоджений лише 19.11.2024, передбачав фінансування робіт у грудні 2024 року на суму 3 386 525,21 грн, яке не відбулося і було віднесене додатковою угодою № 4 від 31.03.2025 до фінансування 2025 року; 23.11.2024 роботи припинено через погіршення погодних умов, що визнавав і сам замовник; з 03.01.2025 по 31.03.2025 операції з бюджетними коштами замовника були зупинені органом казначейства у зв`язку з порушенням замовником бюджетного законодавства; звернення відповідача від 13.03.2025 № 14 та від 29.07.2025 № 57 щодо коригування проєктно-кошторисної документації по суті не розглянуті; фронт робіт у частині головного корпусу ліцею не передано, на горищі знаходиться шар утеплювача з граншлаку обсягом 246 мі, прибирання якого договірною ціною не передбачене, про що відповідач повідомив замовника листом від 28.10.2025 № 16/1, який залишився без відповіді.

Відповідач вважає, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.04.2025 у справі № 904/2722/24, є застосовними, оскільки рішення про продовження строку ухвалив замовник разом із виконавчим комітетом сільської ради, а роботи за актами від 31.03.2025 та від 26.12.2025 прийняті без зауважень та оплачені.

На думку відповідача, визнання додаткових угод недійсними не може ретроспективно створити склад правопорушення за період, протягом якого сторони виконували чинний правочин (статті 204, 614, 629 Цивільного кодексу України), а зміщення строку зумовлене також простроченням кредитора (статті 612, 613 Цивільного кодексу України).

Відповідач зазначає, що інфляційні втрати та 3% річних нараховані на негрошове зобов`язання, що виключає застосування статті 625 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 922/1778/24), а базу нарахування штрафу визначено без урахування пункту 7.2 договору, тобто на всю ціну договору, включно з вартістю прийнятих та оплачених робіт. Замовник у претензії-вимозі від 23.12.2025 обчислив штраф у розмірі 215 529,59 грн від вартості невиконаних робіт, виходячи зі строку, встановленого додатковою угодою № 6. Частина 2 статті 231 Господарського кодексу України до спірних правовідносин не застосовується, оскільки роботи фінансуються за рахунок місцевого бюджету, а Господарський кодекс України втратив чинність 28.08.2025.

Відповідач також вважає, що прокурор не довів підстав для представництва інтересів держави, оскільки позивач-2 вів претензійну роботу, а відсутність юриста та коштів для сплати судового збору не свідчить про бездіяльність уповноваженого органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18), позивач-1 не є стороною договору, а обраний спосіб захисту не поновлює жодного порушеного права.

У разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення штрафних санкцій, відповідач просить зменшити їх розмір на 95% відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, посилаючись на об`єктивні причини зміщення строків, поведінку замовника, відсутність збитків, фінансовий стан відповідача та його реєстрацію в м. Херсоні.

Щодо кримінального провадження відповідач зазначає, що відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обов`язковим для господарського суду є лише вирок суду, який набрав законної сили.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

14.10.2024 між Відділом освіти, молоді, спорту, культури, туризму та релігії Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (замовник) та Приватним підприємством "Херсон-Інтербуд" (підрядник) за результатами відкритих торгів з особливостями укладено Договір № 274 про закупівлю (підряду) (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник зобов`язується виконати капітальний ремонт покрівлі закладу освіти Дубовиківський ліцей Дубовиківської сільської ради за адресою: вул. Центральна, 49, с. Дубовики Синельниківського району Дніпропетровської області (код за ДК 021:2015 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація) в обсягах, передбачених дефектним актом (додаток 1 до договору) та договірною ціною (додаток 2 до договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна договору визначається на основі договірної ціни і становить 4 837 893,16 грн, у тому числі ПДВ 806 315,53 грн.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору джерелом фінансування робіт є кошти місцевого бюджету. Оплата за договором здійснюється за фактом виконаних робіт на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 та акта приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в, не пізніше 30 календарних днів з дати підписання відповідних актів.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що згідно зі статтею 23 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Відповідно до пункту 4.8 договору у разі затримки бюджетного фінансування та/або здійснення платежів не з вини замовника оплата за виконані роботи здійснюється протягом 7 робочих днів з дати отримання замовником відповідного бюджетного фінансування та/або можливості здійснити платежі.

У первісній редакції пункту 5.1 договору строк виконання робіт встановлено до 15.12.2024 з правом їх дострокового виконання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що підрядник за порушення строків виконання робіт сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, а за прострочення понад 15 днів - штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно з пунктом 7.4 договору замовник звільняється від відповідальності, якщо прострочення термінів оплати сталося у зв`язку з відсутністю та/або недостатнім бюджетним фінансуванням.

Розділом VIII договору врегульовано звільнення сторін від відповідальності у разі дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відповідно до пункту 8.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України.

У первісній редакції пункту 12.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині грошових зобов`язань - до повного їх розрахунку.

Відповідно до підпункту 14.2.3 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Згідно з пунктом 14.4 договору будь-які зміни та доповнення до договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені письмово у вигляді додаткових угод та підписані уповноваженими на це представниками сторін.

Додатковою угодою № 1 від 31.10.2024 сторони доповнили розділ IV договору пунктами 4.9-4.12, якими передбачили перерахування підряднику авансу у розмірі не більше 30% вартості робіт відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 та обов`язок підрядника використати аванс на придбання матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після його одержання.

Додатковою угодою № 2 від 19.11.2024, укладеною з урахуванням висновку Східного офісу Держаудитслужби від 13.11.2024, сторони виклали в новій редакції пункт 15.1 договору та погодили Додаток 5 "План фінансування", відповідно до якого у листопаді 2024 року передбачено авансовий платіж у сумі 1 451 367,95 грн, у грудні 2024 року - фінансування виконання робіт у сумі 3 386 525,21 грн.

04.11.2024 замовник перерахував відповідачу аванс у сумі 1 451 367,95 грн на небюджетний рахунок, відкритий в органі Державної казначейської служби України.

07.11.2024 відповідач подав до Управління ДКСУ у Центральному районі м. Дніпра платіжну інструкцію № 1 на суму 1 451 367,94 грн на оплату будівельних матеріалів для капітального ремонту покрівлі, а 02.12.2024 звернувся до органу казначейства із запитом щодо термінової оплати. Листом від 09.12.2024 № 02-34-06/1700 Управління ДКСУ у Центральному районі м. Дніпра повідомило, що платежі за дорученням клієнтів в умовах воєнного стану здійснюються з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка у черговості, визначеній пунктом 19 Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590, а платежі з небюджетних рахунків віднесено до третьої черги. Платіжну інструкцію виконано 18.12.2024, що підтверджується листом відповідача від 30.12.2024 № 12/1 та випискою АТ «Універсал Банк» від 13.08.2026 про надходження 18.12.2024 коштів у сумі 1 451 367,94 грн на рахунок ФОП Богданова Р. О. з призначенням платежу «оплата за будматеріали» за договором № 274.

Листом від 30.12.2024 № 12/1, адресованим замовнику у відповідь на його претензію від 27.12.2024 № 01-28/553, відповідач повідомив про зазначені обставини, а також про те, що станом на 23.11.2024 ним виконано демонтаж 100 мІ покрівельного матеріалу, проте демонтажні та інші роботи були припинені у зв`язку з погіршенням погодних умов (дощ, вітер, зниження температури).

27.12.2024 сторони уклали додаткову угоду № 3, якою виклали в новій редакції пункт 5.1 договору (строк виконання робіт - до 15 грудня 2025 року з правом їх дострокового виконання) та пункт 12.1 договору (договір діє до 31.12.2025, а в частині грошових зобов`язань - до повного їх розрахунку), а також виклали в новій редакції Додаток 3 "Календарний план" з урахуванням виконаних робіт у 2024 році та Додаток 5 "План фінансування" з урахуванням виплат замовника у 2024 році.

Як вбачається з листа Управління ДКСУ у Васильківському районі Дніпропетровської області від 21.05.2025 № 01-10-10/354, у зв`язку з тим, що до 03.01.2025 замовник не підтвердив актом виконаних робіт використання авансових коштів, органом казначейства складено попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 03.01.2025 № 02-28.4-06/6, протокол про порушення бюджетного законодавства від 03.01.2025 № 2 за підпунктом 22 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України, а також прийнято розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 03.01.2025 № 2 з/02, від 03.02.2025 № 7 з/02 та від 03.03.2025 № 9 з/02. Операції з бюджетними коштами відновлено розпорядженням від 31.03.2025 № 10 після подання замовником підтвердних документів щодо погашення попередньої оплати.

У графі протоколу від 03.01.2025 № 2, відведеній для пояснень керівника, начальник Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та релігії Дубовиківської сільської ради як причину виникнення простроченої дебіторської заборгованості зазначив неможливість завершення робіт підрядником у встановлені строки у зв`язку з несприятливими погодними умовами.

31.03.2025 сторонами підписано акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 на суму 1 451 367,95 грн, яким погашено аванс, та № 2 на суму 307 531,07 грн. Роботи за актом № 2 оплачено замовником 17.04.2025.

Додатковою угодою № 4 від 31.03.2025 сторони виклали в новій редакції пункт 3.1 договору, визначивши, що ціна договору становить 4 837 893,16 грн, у тому числі за рахунок фінансування 2024 року - 1 451 367,95 грн, за рахунок фінансування 2025 року - 3 386 525,21 грн згідно з календарним планом. Відповідно до Додатка 3 "Календарний план" у редакції додаткової угоди № 4 від 31.03.2025 термін виконання капітального ремонту покрівлі вартістю 3 386,52521 тис. грн визначено 15 грудня 2025 року.

Додатковою угодою № 5 від 21.03.2025 сторони змінили ціни робіт та матеріалів у локальному кошторисі без зміни ціни договору.

Листами від 20.05.2025 № 280/01-35, від 15.10.2025 № 528/01-35 та від 06.01.2026 № 06/01-35 замовник повідомив прокуратуру, що розпочаті підрядником 05.11.2024 демонтажні роботи призупинено у зв`язку з погіршенням погодних умов, а рішення про продовження строку виконання робіт до 15.12.2025 прийнято замовником разом із виконавчим комітетом Дубовиківської сільської ради з урахуванням ризику того, що повторні відкриті торги не відбудуться через неподання пропозицій (відповідач був єдиним учасником торгів), та аварійного стану покрівлі. Аналогічні підстави, без зазначення дати початку робіт, викладено в листі від 14.08.2025 № 412/01-35.

Листами від 17.04.2025 № 217/01-35 та від 17.07.2025 № 370/01-35 замовник звертався до відповідача щодо темпів виконання робіт. У листі від 17.07.2025 № 370/01-35 замовник зазначив, що згідно з календарним планом у редакції додаткової угоди № 3 станом на 01.07.2025 відповідач мав виконати роботи на суму 3 144 629,95 грн, тоді як актами приймання оформлено роботи на суму 1 758 899,02 грн, і вимагав невідкладно відновити роботи.

Листом від 29.07.2025 № 57 відповідач повідомив замовника про те, що на його звернення від 13.03.2025 № 14 щодо необхідності внесення змін до проєктно-кошторисної документації відповіді не отримано. У відповідь листом від 31.07.2025 № 394/01-35 замовник повідомив про наявність експертного звіту від 22.08.2024 № 453/е/24, про надіслання відповідачу листа ПП "Проект-Агро" щодо погодження заміни планки металевої в межах затвердженого кошторисного розрахунку та вимагав невідкладно відновити роботи.

Листом від 28.10.2025 № 16/1 (вх. № 477) відповідач повідомив замовника про помилки в актах приймання виконаних робіт № 1 і № 2, що підлягають уточненню, направив акт приймання виконаних робіт № 3 та зазначив, що станом на 07.11.2025 не складено акт про передачу будівельного майданчика (фронту робіт) закладу освіти, а на горищі будівлі знаходиться шар утеплювача з граншлаку обсягом 246 мі, роботи з прибирання якого договірною ціною не передбачені. До листа додано фотографії горища.

15.12.2025 сторони уклали додаткову угоду № 6, якою виклали в новій редакції пункт 5.1 договору (строк виконання робіт - до 22 грудня 2025 року з правом їх дострокового виконання) та пункт 12.1 договору (договір діє до 31.12.2025, а в частині грошових зобов`язань - до повного їх розрахунку).

23.12.2025 замовник направив відповідачу претензію-вимогу, в якій, посилаючись на продовження строку додатковою угодою № 6 до 22.12.2025 та невиконання ремонту покрівлі в повному обсязі, на підставі пункту 7.2 договору визначив розмір штрафних санкцій у сумі 215 529,59 грн (3 078 994,14 грн х 7%) та запропонував сплатити їх до 30.12.2025.

26.12.2025 сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 на суму 183 854,95 грн, які оплачено замовником.

Отже, станом на 26.12.2025 відповідачем виконано та замовником прийнято роботи на загальну суму 1 942 753,97 грн, вартість невиконаних робіт становить 2 895 139,19 грн. Ціна договору не змінювалася.

Прокурор листами від 29.04.2025 № 65-1402вих-25, № 65-1410вих-25, від 02.07.2025 № 65-2241вих-25, від 15.09.2025 № 65-3119вих-25, від 11.11.2025 № 65-3881вих-25, від 08.01.2026 № 65-86вих-26 звертався до позивачів щодо вжиття заходів зі стягнення з відповідача штрафних санкцій.

У відповідь Відділ освіти листами від 14.08.2025 № 412/01-35 та від 15.10.2025 № 528/01-35 просив прокуратуру вжити заходів позовно-претензійного характеру щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій. Листом від 06.01.2026 № 06/01-35 Відділ освіти просив прокуратуру звернутися до суду з відповідним позовом, посилаючись на відсутність у штаті спеціаліста з юридичною освітою та бюджетних коштів для сплати судового збору. Виконавчий комітет Дубовиківської сільської ради листом від 20.01.2026 № 110/0/2-26 також просив прокуратуру звернутися до суду, зазначивши про відсутність у штаті Дубовиківської сільської ради спеціаліста з юридичною освітою.

Листами від 10.02.2026 № 65-366вих-26 та № 65-367вих-26 прокурор повідомив позивачів про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом.

Вищезазначені обставини і стали причиною звернення прокурора до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (частина 2 статті 875 Цивільного кодексу України).

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між сторонами виникли правовідносини з будівельного підряду, договір укладено за результатами процедури публічної закупівлі - відкритих торгів з особливостями, а тому підстави зміни його істотних умов визначаються з урахуванням Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостей.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Як встановлено судом, прокурор неодноразово звертався до позивачів із запитами щодо вжиття заходів зі стягнення з відповідача штрафних санкцій. Позивач-2, який є стороною договору та розпорядником бюджетних коштів, до суду з відповідним позовом не звернувся, а листами від 14.08.2025 № 412/01-35, від 15.10.2025 № 528/01-35 та від 06.01.2026 № 06/01-35 просив прокуратуру звернутися до суду з позовом, пославшись на відсутність у штаті спеціаліста з юридичною освітою та відсутність коштів для сплати судового збору. З аналогічним проханням до прокуратури звернувся виконавчий комітет Дубовиківської сільської ради листом від 20.01.2026 № 110/0/2-26. Перед зверненням до суду прокурор повідомив позивачів відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" листами від 10.02.2026 № 65-366вих-26 та № 65-367вих-26.

Доводи відповідача про те, що позивач-2 вів претензійну роботу, суд відхиляє, оскільки направлення підряднику листів та претензії-вимоги не є захистом інтересів держави в суді, а сам уповноважений орган, будучи обізнаним про стверджуване порушення, протягом тривалого часу до суду не звернувся і просив про це прокуратуру.

Суд також враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнано неконституційними окремі приписи абзацу першого частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Водночас зазначені приписи втрачають чинність з 01.01.2027.

Оскільки провадження у справі було відкрито, а справа розглянута по суті до 01.01.2027, то відсутні підстави вважати, що наявність вказаного рішення унеможливлює подання прокурором позову у цій справі.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач-1 не є стороною договору, суд зазначає, що позов подано в інтересах територіальної громади щодо законного та ефективного використання коштів місцевого бюджету, за рахунок якого фінансуються роботи за договором, а стягнення коштів заявлено на користь позивача-2 як сторони договору.

Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд дійшов висновку, що у прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави в цій справі.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод № 3 та № 6

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, саме на момент його вчинення. Тягар доказування наявності таких обставин відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторону позивача, в тому числі на прокурора, який звернувся до суду в інтересах держави.

Відповідно до підпункту 4 пункту 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 і 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Аналогічна умова передбачена підпунктом 14.2.3 договору.

Суд зазначає, що наведена норма пов`язує можливість продовження строку виконання зобов`язань із сукупністю таких умов: виникнення об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку; документальне підтвердження таких обставин; незбільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Водночас ані підпункт 4 пункту 19 Особливостей, ані умови договору не вимагають відтворення переліку підтвердних документів або опису відповідних обставин безпосередньо в тексті додаткової угоди. У свою чергу, пунктом 14.4 договору визначено лише форму внесення змін до договору - шляхом укладення письмової додаткової угоди, підписаної уповноваженими представниками сторін.

Аналогічний підхід викладено в роз`ясненні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06, на яке посилається прокурор у позовній заяві: форма документального підтвердження залежить від обставин, що спричинили продовження строку, а тому замовник самостійно визначає її з дотриманням законодавства. У цьому ж роз`ясненні зазначено, що продовження дії договору про закупівлю можливе, якщо на момент внесення відповідних змін строк його дії не закінчився.

Суд не погоджується з доводами прокурора в тій частині, в якій відсутність сертифіката Торгово-промислової палати України наводиться як обставина, що спростовує документальне підтвердження об`єктивних причин продовження строку. Такий сертифікат засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), з якими пункти 8.1-8.3 договору пов`язують звільнення сторін від відповідальності. Натомість підпункт 4 пункту 19 Особливостей та підпункт 14.2.3 договору називають обставини непереборної сили лише одним із різновидів об`єктивних обставин ("у тому числі"), окремо зазначаючи затримку фінансування витрат замовника, та не обмежують коло таких обставин.

Отже, сама по собі відсутність сертифіката Торгово-промислової палати України, як і відсутність у тексті додаткових угод № 3 та № 6 посилань на конкретні підтвердні документи, не є достатньою підставою для висновку про невідповідність цих правочинів підпункту 4 пункту 19 Особливостей. Наявність документально підтверджених об`єктивних обставин, їх характер та причинний зв`язок із необхідністю продовження строку підлягають встановленню судом на підставі оцінки доказів у їх сукупності.

Також суд враховує, що відповідно до пункту 17 Особливостей до договору, укладеного за результатами відкритих торгів з особливостями, не застосовуються, зокрема, частини 2-5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", на що вказує і сам прокурор у позовній заяві, а тому підстави зміни істотних умов договору в цьому випадку визначаються саме пунктом 19 Особливостей. Водночас зміст пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", на який посилається прокурор, за своїм змістом збігається з підпунктом 4 пункту 19 Особливостей.

Щодо додаткової угоди № 3 від 27.12.2024 суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, план фінансування робіт (Додаток 5 до договору) сторони погодили лише 19.11.2024, тобто після укладення договору, і цим планом фінансування виконання робіт на суму 3 386 525,21 грн, що становить 70% ціни договору, віднесено на грудень 2024 року - останній місяць строку виконання робіт.

Аванс у сумі 1 451 367,95 грн перераховано замовником 04.11.2024 на небюджетний рахунок відповідача в органі Державної казначейської служби України, проте платіжну інструкцію відповідача від 07.11.2024 № 1 на оплату будівельних матеріалів виконано органом казначейства лише 18.12.2024. Причини цього Управління ДКСУ у Центральному районі м. Дніпра навело в листі від 09.12.2024 № 02-34-06/1700, зазначивши про віднесення таких платежів до третьої черги відповідно до пункту 19 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590, та їх здійснення в межах наявного фінансового ресурсу єдиного казначейського рахунка.

Отже, у період з 07.11.2024 до 18.12.2024, який охоплював увесь час від подання платіжної інструкції до спливу первісного строку виконання робіт 15.12.2024, авансові кошти були недоступними для відповідача з причин, що від нього не залежали.

У свою чергу, фінансування виконання робіт у грудні 2024 року, передбачене планом фінансування, у сумі 3 386 525,21 грн не відбулося, а надалі цю суму додатковою угодою № 4 від 31.03.2025 віднесено сторонами до фінансування 2025 року.

Крім того, матеріалами справи підтверджується та учасниками справи не спростовано, що розпочаті відповідачем 05.11.2024 демонтажні роботи були припинені наприкінці листопада 2024 року у зв`язку з погіршенням погодних умов. Цю обставину відповідач зазначив у листі від 30.12.2024 № 12/1, замовник - у листах до прокуратури від 20.05.2025 № 280/01-35, від 14.08.2025 № 412/01-35, від 15.10.2025 № 528/01-35 та від 06.01.2026 № 06/01-35, а керівник замовника - у поясненнях до протоколу про порушення бюджетного законодавства від 03.01.2025 № 2. Прокурор, заперечуючи доказове значення пояснень у протоколі, не стверджує, що відповідна обставина не мала місця, та доказів протилежного не надає. Суд також враховує, що предметом договору є капітальний ремонт покрівлі, виконання якого пов`язане з розкриттям покрівельного покриття і залежить від погодних умов.

Доводи прокурора про те, що відповідач міг передбачити несприятливі погодні умови осінньо-зимового періоду, суд оцінює критично, оскільки строк виконання робіт визначено замовником у проєкті договору, який є складовою тендерної документації, а підпункт 4 пункту 19 Особливостей, на відміну від правил про форс-мажорні обставини, не вимагає, щоб об`єктивні обставини були непередбачуваними. Суд також враховує, що за погодженим сторонами планом фінансування основний обсяг фінансування робіт припадав на грудень 2024 року і в цьому місяці не відбувся.

Суд зазначає, що додаткову угоду № 3 укладено 27.12.2024, тобто в межах строку дії договору, встановленого пунктом 12.1 договору (до 31.12.2024). Цією угодою сторони не лише продовжили строк виконання робіт, а й виклали в новій редакції календарний план та план фінансування з урахуванням виконаних робіт та виплат замовника у 2024 році, тобто узгодили строк виконання робіт з перенесенням фінансування на 2025 рік. Ціна договору при цьому не змінилася.

Мотиви укладення додаткової угоди № 3 замовник виклав у листі до прокуратури від 20.05.2025 № 280/01-35 та послідовно підтверджував у подальших листах: рішення про продовження строку прийнято замовником та виконавчим комітетом Дубовиківської сільської ради з урахуванням ризику того, що повторна процедура закупівлі не відбудеться через неподання пропозицій, та аварійного стану покрівлі ліцею.

Об`єктивність наведених обставин підтверджується також подальшими подіями. Так, у зв`язку з непідтвердженням використання авансу до 03.01.2025 органом казначейства складено щодо замовника протокол про порушення бюджетного законодавства від 03.01.2025 № 2 та зупинено операції з бюджетними коштами замовника розпорядженнями від 03.01.2025 № 2 з/02, від 03.02.2025 № 7 з/02 та від 03.03.2025 № 9 з/02. При цьому ці операції відновлено лише розпорядженням від 31.03.2025 № 10. Отже, з 03.01.2025 по 31.03.2025 фінансування робіт за договором об`єктивно не могло здійснюватися.

Крім того, суд звертає увагу на те, що додатковою угодою № 4 від 31.03.2025 сторони виклали в новій редакції пункт 3.1 договору, визначивши фінансування робіт на суму 3 386 525,21 грн саме за рахунок коштів 2025 року згідно з календарним планом, а відповідно до Додатка 3 "Календарний план" у редакції додаткової угоди № 4 термін виконання капітального ремонту покрівлі на зазначену суму визначено 15 грудня 2025 року.

Додаткова угода № 4 від 31.03.2025 прокурором не оспорюється, недійсною в судовому порядку не визнавалася і відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України є правомірною. Отже, погоджений сторонами строк виконання основного обсягу робіт до 15.12.2025 підтверджено також окремим правочином, правомірність якого не спростована, а визнання недійсною лише додаткової угоди № 3 не могло б відновити первісний строк виконання робіт до 15.12.2024.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

Верховний Суд у постанові від 05.03.2026 у справі № 916/5778/23, розглядаючи спір за позовом прокурора про визнання недійсними додаткових угод про продовження строку виконання зобов`язання за договором про закупівлю та стягнення неустойки, також зазначив, що вимога про визнання недійсною додаткової угоди, якою сторони продовжили строк виконання зобов`язань, яка не потребує залучення додаткових коштів з бюджету та не призводить до зменшення кількості товару, не спрямована на відновлення порушених прав та інтересів держави.

Щодо додаткової угоди № 6 від 15.12.2025 суд зазначає наступне.

Додаткову угоду № 6 укладено 15.12.2025, тобто в межах строку виконання робіт, встановленого додатковою угодою № 3, та строку дії договору. Цією угодою строк виконання робіт продовжено на сім календарних днів - до 22.12.2025, ціна договору не змінювалася.

Укладенню додаткової угоди № 6 передувало листування сторін щодо обсягу робіт на об`єкті, зокрема лист відповідача від 29.07.2025 № 57 щодо необхідності внесення змін до проєктно-кошторисної документації, відповідь замовника від 31.07.2025 № 394/01-35 та лист відповідача від 28.10.2025 № 16/1 щодо непередання фронту робіт у частині головного корпусу ліцею та наявності на горищі шару утеплювача з граншлаку, роботи з прибирання якого договірною ціною не передбачені.

Акт приймання виконаних робіт № 3, направлений разом із цим листом, замовник підписав 26.12.2025 та оплатив. Письмової відповіді щодо утеплювача та передачі фронту робіт матеріали справи не містять. Водночас у листі від 11.08.2026 № 292/01-35 позивач-2 підтвердив, що в травні 2025 року за участю представників підрядника, технічного нагляду та замовника проведено обстеження основної покрівлі, під час якого виявлено шар утеплювача, прибирання якого кошторисом не передбачено, і за погодженням з авторським наглядом досягнуто згоди, що такі роботи можуть бути виконані як додаткові.

Прокурор доводи щодо недійсності додаткової угоди № 6 обґрунтовує тими самими обставинами, що й щодо додаткової угоди № 3, а саме відсутністю в її тексті переліку підтвердних документів та сертифіката Торгово-промислової палати України, і не доводить, що станом на 15.12.2025 у сторін були відсутні документально зафіксовані обставини, які спричинили необхідність короткострокового продовження строку виконання робіт. Суд також враховує, що 26.12.2025 замовник прийняв роботи за актом № 3 на суму 183 854,95 грн без зауважень та оплатив їх.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2025 у справі № 904/2722/24 погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність порушення пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" за обставин, коли ініціатором продовження строку виконання робіт був замовник, роботи прийнято без жодних зауважень щодо обсягу та якості, а за результатом виконання договору досягнуто фактичної мети публічної закупівлі.

Доводи прокурора про незастосовність зазначених висновків суд відхиляє, оскільки матеріалами цієї справи підтверджується, що рішення про продовження строку виконання робіт прийнято замовником разом із виконавчим комітетом сільської ради, про що замовник повідомляв прокуратуру, додаткові угоди підписано замовником, а виконані роботи за актами № 1, № 2 від 31.03.2025 та № 3 від 26.12.2025 прийнято замовником без зауважень та оплачено.

Посилання прокурора на постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17 та інші суд за конкретних обставин цієї справи також не бере до уваги, оскільки, як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.03.2026 у справі № 916/5778/23, у зазначених справах предметом спору були вимоги про визнання недійсними додаткових угод, якими вносилися зміни до договору, внаслідок чого безпідставно збільшувалася ціна товару, що в результаті призвело до переплати бюджетних коштів. Подібні обставини в цій справі відсутні: ціна договору не змінювалася, а доказів переплати бюджетних коштів чи втрати економії за результатами торгів прокурором не надано.

Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.01.2024 у справі № 907/811/21 та від 30.04.2024 у справі № 927/782/23, на які посилається прокурор, підтверджують можливість зміни строку виконання зобов`язань за наявності документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, і не суперечать викладеним вище висновкам суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено наявності передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України підстав для визнання недійсними додаткової угоди № 3 від 27.12.2024 та додаткової угоди № 6 від 15.12.2025 до договору, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

З огляду на відмову у визнанні додаткових угод недійсними, суд не вбачає необхідності надавати оцінку доводам сторін щодо можливості нарахування неустойки за період, протягом якого сторони виконували договір у редакції зазначених додаткових угод, у разі визнання їх недійсними.

Щодо доводів відповідача про наявність прострочення кредитора

Відповідно до частини 2 статті 612 Цивільного кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив, поки зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з частиною 1 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Відповідно до частини 3 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв`язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов`язаний повідомити про це замовника. У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов`язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.

Суд зазначає, що обставини, пов`язані з фінансуванням робіт у 2024 році та в першому кварталі 2025 року (недоступність авансових коштів до 18.12.2024, невиконання плану фінансування у грудні 2024 року, зупинення операцій з бюджетними коштами замовника з 03.01.2025 по 31.03.2025), дійсно мали місце та підтверджуються матеріалами справи. Водночас саме ці обставини були враховані сторонами під час укладення додаткових угод № 3 та № 4, якими строк виконання робіт та їх фінансування перенесено на 2025 рік, а тому на цей час вони не мають самостійного значення для оцінки поведінки сторін після відновлення операцій з бюджетними коштами замовника 31.03.2025.

Щодо обставин, на які відповідач посилається стосовно подальшого періоду, суд не погоджується з доводами відповідача про наявність у цей період прострочення кредитора, яке унеможливлювало б виконання відповідачем свого обов`язку.

Так, частина 3 статті 877 Цивільного кодексу України покладає на підрядника обов`язок повідомити замовника про виявлені роботи, не враховані проектною документацією, а в разі неодержання в розумний строк відповіді - зупинити відповідні роботи. Матеріали справи не містять доказів того, що до 28.10.2025 відповідач у письмовій формі повідомляв замовника про наявність на горищі головного корпусу ліцею утеплювача з граншлаку, не врахованого проєктно-кошторисною документацією, та зупинив у зв`язку з цим відповідні роботи. Лист відповідача від 29.07.2025 № 57 містить загальне посилання на необхідність внесення змін до проєктно-кошторисної документації, а замовник у листі від 31.07.2025 № 394/01-35 повідомив про наявність позитивного експертного звіту від 22.08.2024 № 453/е/24 та погодження авторським наглядом заміни матеріалу в межах затвердженого кошторису.

Відповідач також не надав доказів того, що відсутність рішення замовника щодо прибирання утеплювача з горища головного корпусу унеможливлювала виконання всіх інших робіт, передбачених дефектним актом та договірною ціною, які залишаються невиконаними.

Отже, наявність у цей період прострочення кредитора, яке в розумінні частини 2 статті 612 Цивільного кодексу України виключало б прострочення відповідача, належними та допустимими доказами не підтверджена.

Водночас зазначене не впливає на вирішення спору в частині стягнення пені та штрафу з огляду на зазначене нижче.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що підрядник за порушення строків виконання робіт сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, а за прострочення понад 15 днів - штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Отже, підставою для застосування до підрядника відповідальності, передбаченої пунктом 7.2 договору, є прострочення виконання робіт, тобто невиконання їх у строк, встановлений договором.

Оскільки у визнанні недійсними додаткових угод № 3 та № 6 судом відмовлено, то строк виконання робіт за договором визначається пунктом 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 6 від 15.12.2025, тобто до 22.12.2025. Відповідно, прострочення виконання відповідачем зобов`язання з виконання робіт могло виникнути не раніше 23.12.2025. Саме зі строку, встановленого додатковою угодою № 6, виходив і замовник, направляючи відповідачу 26.12.2025 претензію-вимогу від 23.12.2025.

Натомість прокурор нарахував пеню за періоди з 16.12.2024 по 30.03.2025 та з 31.03.2025 по 15.06.2025, а штраф - у зв`язку з простроченням виконання робіт понад 15 днів, обчисленим з 16.12.2024. У зазначені періоди строк виконання робіт за договором не настав, а отже, прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача не було, що виключає підстави для застосування до нього відповідальності, передбаченої пунктом 7.2 договору.

Відповідно до частини 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предмет та підстави позову, у тому числі період прострочення, за який нараховується неустойка, та суму, на яку вона нараховується, визначає позивач. Суд не наділений повноваженнями самостійно визначати інший період прострочення, який взагалі не охоплений у позовній заяві, оскільки це означало б вихід за межі заявлених позовних вимог та зміну їх підстав.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача щодо неправильного визначення прокурором бази нарахування штрафу. Пунктом 7.2 договору передбачено нарахування як пені, так і штрафу на вартість робіт, з яких допущено прострочення виконання. Прокурор же нарахував штраф на всю ціну договору в сумі 4 837 893,16 грн, пояснивши у відповіді на відзив, що штраф нараховано на всю суму договору у зв`язку з його невиконанням у встановлений строк. Такий підхід не відповідає умовам пункту 7.2 договору, які не пов`язують розмір штрафу з ціною договору в цілому. При цьому пеню за період з 31.03.2025 прокурор нарахував на вартість невиконаних робіт у сумі 3 078 994,14 грн, тобто застосував до одного й того самого пункту договору різні бази нарахування.

Суд також зазначає, що за погодженого сторонами строку виконання робіт до 22.12.2025 штраф за прострочення понад 15 днів у будь-якому разі не міг бути нарахований на всю ціну договору, оскільки станом на 22.12.2025 роботи на суму 1 758 899,02 грн були виконані та прийняті замовником за актами № 1 та № 2 від 31.03.2025, а 26.12.2025 замовник прийняв роботи ще на суму 183 854,95 грн за актом № 3. Сам замовник у претензії-вимозі від 23.12.2025 обчислив штраф саме від вартості невиконаних робіт у сумі 3 078 994,14 грн.

Отже, встановлення судом іншої дати прострочення призведе не лише до зміни розрахунку, а й до зміни вартості невиконаних робіт, бази нарахування штрафу та розміру заявленої до стягнення суми. Однак таке повноваження у суду відсутнє.

Посилання прокурора на частину другу статті 231 Господарського кодексу України суд відхиляє. У період, за який прокурором здійснено нарахування пені, ця норма була чинною, однак передбачені нею умови її застосування у спірних правовідносинах відсутні: замовник не є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, договір не є державним контрактом, а виконання зобов`язання фінансувалося за рахунок коштів місцевого, а не Державного бюджету України чи державного кредиту. Отже, розмір та умови застосування договірних санкцій у спірних правовідносинах визначаються насамперед пунктом 7.2 договору.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 745 061,33 грн та штрафу у розмірі 338 652,52 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних є прострочення виконання саме грошового зобов`язання.

Зобов`язання відповідача за договором полягає у виконанні будівельних робіт з капітального ремонту покрівлі, тобто не є грошовим. Суми 4 837 893,16 грн, 3 078 994,14 грн та 2 895 139,19 грн, на які прокурор нарахував інфляційні втрати та 3% річних, є вартістю невиконаних робіт, а не грошовим боргом відповідача перед замовником. Вимоги про повернення авансу прокурор не заявляє, а аванс погашено актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 31.03.2025, що підтверджується листом Управління ДКСУ у Васильківському районі Дніпропетровської області від 21.05.2025 № 01-10-10/354.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 922/1778/24 зазначив, що положення статті 625 ЦК України встановлюють загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення – договірних чи деліктних. Оскільки зобов`язання з виконання підрядних робіт не є грошовим, нарахування інфляційних втрат та 3% річних за порушення строків виконання таких робіт є безпідставним.

З урахуванням цього, доводи прокурора про те, що спір у справі № 922/1778/24 стосувався стягнення авансового платежу, суд відхиляє, оскільки у зазначеній справі Верховний Суд окремо розмежував вимогу про повернення авансу, яку визнав грошовим зобов`язанням, та вимогу про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за порушення строків виконання підрядних робіт, щодо якої і сформулював наведений висновок.

Крім того, посилання прокурора на постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц не спростовують наведеного висновку. У зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3% річних є мірою відповідальності за прострочення виконання саме грошового зобов`язання, а положення цієї статті встановлюють загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Натомість у постанові від 13.03.2025 у справі № 922/1778/24 Верховний Суд, розглядаючи питання про нарахування інфляційних втрат та 3% річних за порушення строків виконання підрядних робіт, прямо зазначив, що виконання таких робіт не є грошовим зобов`язанням, у зв`язку з чим підстави для застосування статті 625 Цивільного кодексу України відсутні. Верховний Суд також зауважив, що загальні висновки щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню судами з урахуванням установлених фактичних обставин конкретної справи.

Суд також бере до уваги, що відплатний характер договору, на який посилається прокурор, означає наявність у замовника зустрічного обов`язку прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України). Грошовим у цих правовідносинах є саме зобов`язання замовника, а не зобов`язання підрядника виконати роботи.

Крім того, інфляційні втрати та 3% річних нараховані прокурором за період з 16.12.2024 по 25.12.2025 на суми 4 837 893,16 грн та 3 078 994,14 грн і за період з 26.12.2025 по 02.02.2026 на суму 2 895 139,19 грн. Як зазначено вище, до 22.12.2025 прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача не було, що саме по собі виключає нарахування будь-яких сум за прострочення за цей період.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 302 682,83 грн та 3% річних у розмірі 119 342,97 грн задоволенню не підлягають.

Щодо посилання прокурора на наявність кримінального провадження № 42024042140000098

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з частиною 1 статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

У зв`язку із цим, суд зазначає, що прокурор повідомив лише про направлення до суду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42024042140000098.

Вироку суду, який набрав законної сили, матеріали справи не містять, а тому саме лише посилання на наявність кримінального провадження не має доказового значення для вирішення цього спору.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 95% відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, у суду відсутні підстави для надання оцінки доводам сторін щодо наявності обставин для зменшення їх розміру.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява № 4909/04) хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень учасників справи судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

З огляду на викладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора не є обґрунтованими, не доведені належними, допустимими та вірогідними доказами в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому в їх задоволенні слід відмовити повністю.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову витрати зі сплати судового збору у розмірі 23 393,67 грн покладаються на прокуратуру.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та Відділу освіти, молоді, спорту, культури, туризму та релігії Дубовиківської сільської ради Синельниківського району до Приватного підприємства "Херсон-Інтербуд" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, буд. 27, кв. 24, код ЄДРПОУ 41203724) про визнання недійсними додаткової угоди № 3 від 27.12.2024 та додаткової угоди № 6 від 15.12.2025 до Договору № 274 від 14.10.2024 і стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 505 739,65 грн відмовити.

Судові витрати за подачу позову, понесені Синельниківською окружною прокуратурою Дніпропетровської області, залишити за прокуратурою.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення 13.10.2026

Суддя В.І. Ярошенко