Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №904/4107/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4107/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Потоки", Одеська область, м. Рені

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРАЙМ-ЛОГІСТІКС СХІД”, Дніпропетровська область, м. Нікополь

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Демченко С.В.

Представники:

від позивача: Сандул В.А.;

від відповідача: Амбразевич О.С.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Потоки" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРАЙМ-ЛОГІСТІКС СХІД” про стягнення заборгованості за договором № 24-1 поставки дизельного палива від 10.10.2024 у розмірі 1 995 947, 03 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 1 585 424, 60 грн, пеня у розмірі 248 558, 74 грн, 3 % річних у розмірі 42 523, 36 грн, інфляційні втрати у розмірі 119 440, 33 грн.

Ухвалою суду від 13.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03.08.2026 о 12:20 год.

27.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

30.07.2026 від позивача надійшло клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату та час.

03.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

В підготовче засідання 03.08.2026 сторони не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 03.08.2026 відкладено підготовче засідання до 07.09.2026 об 11:20 год.

07.09.2026 від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 07.09.2026 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 05.10.2026 о 10:40 год.

У судовому засіданні 05.10.2026 оголошено перерву до 07.10.2026 о 10:00 год.

В ході судового засідання 07.10.2026 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази. В судовому засіданні ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки дизельного палива № 24-1 від 10.10.2024 в частині здійснення оплати грошових коштів за поставлений товар у сумі 1 585 424, 60 грн. У зв`язку порушенням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за договором, позивачем нараховано пеню у розмірі 248 558, 74 грн, 3 % річних у розмірі 42 523, 36 грн та інфляційні втрати у розмірі 119 440, 33 грн.

Відповідно до поданої відповіді на відзив позивач зазначає, що сума основної заборгованості у розмірі 1 585 424, 60 грн враховує здійснену відповідачем часткову оплату в розмірі 30 011, 48 грн, а зазначення цієї суми в описовій частині позову як загальної вартості поставки є технічною опискою. Ухвалення судового рішення не припиняє грошового зобов`язання відповідача та не надає йому права безоплатно користуватися належними позивачу грошовими коштами протягом усього періоду примусового виконання рішення. Заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є попереднім розрахунком судових витрат та охоплює правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, а її остаточний розмір підлягає підтвердженню відповідними доказами.

Позиція відповідача

Відповідно до поданого відзиву відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 248 558, 74 грн відмовити повністю; у задоволенні вимог позивача про зазначення у рішенні суду порядку подальшого нарахування пені до моменту виконання рішення суду відмовити повністю, а також відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи поданий відзив відповідач зазначає, що позовна заява містить суперечності щодо розміру основної заборгованості, оскільки позивачем не враховано у прохальній частині здійснену відповідачем часткову оплату в розмірі 30 011, 48 грн, у зв`язку з чим фактичний залишок заборгованості становить 1 555 413, 12 грн. Водночас нарахована пеня у розмірі 248 558, 74 грн не відповідає умовам пункту 4.2 договору, який не передбачає її нарахування за кожен день прострочення та до моменту фактичного виконання зобов`язання, а тому відсутні правові підстави як для її стягнення у заявленому розмірі, так і для подальшого нарахування пені до виконання рішення суду. Крім того, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн не підтверджені належним чином та є неспівмірними зі складністю справи, обсягом і характером фактично виконаної роботи. За таких обставин відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у спірній частині.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

10.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Потоки" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Логістик Схід" укладено Договір поставки дизельного палива № 24-1 (далі - Договір) відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується передати у власність Покупця дизельне паливо (далі - товар) для використання у господарській діяльності, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість у порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1).

Згідно пунктів 3.1 - 3.7 Договору визначено, що ціна товару визначається у видаткових накладних. Постачальник здійснює оплату товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, у національній валюті України - гривні. Покупець має сплатити за обсяг поставленого товару в поточному місяці не пізніше 5 (п`яти) банківських днів. Оплата товару можлива на умовах попередньої оплати. Датою оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Місце та строк поставки товару узгоджується сторонами окремо. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання покупцем товар від постачальника.

Відповідно пункту 4.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та умов цього Договору.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати, визначених пунктом 3.3. цього договору, покупець зобов`язаний на вимогу постачальника сплатити пеню у розмірі 0,5% від вартості Товару, строк оплати якого порушено.

Строк дії даного Договору встановлений з дати його підписання сторонами і по 31 грудня 2025 року, але у будь-якому випадку до повного належного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому. Закінчення терміну договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору (пункт 9.1. Договору).

Додатковою угодою №1 від 20.11.2024 до Договору поставки № 24-1/Adblue від 10.10.2024 сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 1.1. Договору та викласти його у такій редакції: "1.1. Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця дизельне паливо та/або рідина ADBLUE-сечовина для системи SKR (далі зв текстом – Adblue), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Асортимент та кількість визначається відповідно до замовлення Покупця.

1.1.1. Постачальник оформлює Покупцю видаткову накладну щодо поставки/продажу, рахунок на оплату Adblue за період календарного тижня (7-ми днів), з понеділка (якщо місяць починається з понеділка) або іншого дня з якого починається місяць по неділю або інший день, який є останнім календарним днем місяця. За вимогою Покупця постачальник видає відомість за період 1 (одного) календарного місяця, з розшифровкою продажу Adblue за кожен день".

На виконання, прийнятих на себе зобов`язань за Договором, у період з 04.07.2025 по 01.08.2025 позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму поставки 1 615 436, 08 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- № 2500 від 04.07.2025 на суму 80 043 ,01 грн, у тому числі ПДВ 13 340, 50 грн;

- № 2493 від 05.07.2025 на суму 96 275, 89 грн, у тому числі ПДВ 16 045, 98 грн;

- № 2680 від 18.07.2025 на суму 127 734, 90 грн, у тому числі ПДВ 21 289, 15 грн;

- № 2703 від 21.07.2025 на суму 94 325, 30 грн, у тому числі ПДВ 15 720, 88 грн;

- № 2756 від 24.07.2025 на суму 112 832, 53 грн, у тому числі ПДВ 18 805, 42 грн;

- № 2724 від 22.07.2025 на суму 158 345, 86 грн, у тому числі ПДВ 26 390, 98 грн;

- № 2755 від 25.07.2025 на суму 146 515, 23 грн, у тому числі ПДВ 24 419, 21 грн;

- № 2776 від 26.07.2025 на суму 121 570, 34 грн, у тому числі ПДВ 20 261, 72 грн;

- № 2791 від 28.07.2025 на суму 153 785, 19 грн, у тому числі ПДВ 25 630, 87 грн;

- № 2790 від 29.07.2025 на суму 165 555, 08 грн, у тому числі ПДВ 27 592, 51 грн;

- № 2805 від 30.07.2025 на суму 145 161, 83 грн, у тому числі ПДВ 24 193, 64 грн;

- № 2820 від 31.07.2025 на суму 178 898, 15 грн, у тому числі ПДВ 29 816, 36 грн;

- № 2846 від 01.08.2025 на суму 34 392, 77 грн, у тому числі ПДВ 5 732, 13 грн.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, останнім було здійснено часткову оплату вартості поставленого товару на суму 30 011, 48 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за поставлений товар становить 1 585 424, 60 грн.

23.06.2026 позивач направив на адресу відповідача претензію № 0106-1 від 01.06.2026 з вимогою сплатити борг за Договором у розмірі 1 585 424, 60 грн у найкоротші терміни, але не пізніше ніж 5 банківських днів з моменту отримання цієї вимоги. Проте, вказана вимога залишилась без задоволення.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору, позивачем нараховано пеню у розмірі 248 558, 74 грн, 3 % річних у розмірі 42 523, 36 грн та інфляційні втрати у розмірі 119 440, 33 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо стягнення заборгованості

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено вище, на виконання, прийнятих на себе зобов`язань за Договором, у період з 04.07.2025 по 01.08.2025 позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму поставки 1 615 436,08 грн.

Строк оплати з урахуванням умов договору, частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України та статті 253 Цивільного кодексу України є таким що настав, а саме:

- за видатковою накладною № 2500 від 04.07.2025 – 08.08.2025;

- за видатковою накладною № 2493 від 05.07.2025 – 08.08.2025;

- за видатковою накладною № 2680 від 18.07.2025 – 08.08.2025;

- за видатковою накладною № 2703 від 21.07.2025 – 08.08.2025;

- за видатковою накладною № 2724 від 22.07.2025 – 08.08.2025;

- за видатковою накладною № 2756 від 24.07.2025 – 08.08.2025;

- за видатковою накладною № 2755 від 25.07.2025 – 08.08.2025;

- за видатковою накладною № 2776 від 26.07.2025 – 08.08.2025;

- за видатковою накладною № 2791 від 28.07.2025 – 08.08.2025;

- за видатковою накладною № 2790 від 29.07.2025 – 08.08.2025;

- за видатковою накладною № 2805 від 30.07.2025 – 08.08.2025;

- за видатковою накладною № 2820 від 31.07.2025 – 08.08.2025;

- за видатковою накладною № 2846 від 01.08.2025 – 08.09.2025.

Відповідачем було здійснено часткову оплату вартості поставленого товару на суму 30 011, 48 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за поставлений товар становить 1 585 424, 60 грн.

Оскільки відповідач не виконав обов`язок щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, вимога позивача про стягнення 1 585 424, 60 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо суми пені

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Частини перша та третя статті 549 Цивільного кодексу України визначають, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України (чинний на час спірних правовідносин) у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно пункту 4.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та умов цього Договору.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати, визначених пунктом 3.3. цього договору, покупець зобов`язаний на вимогу постачальника сплатити пеню у розмірі 0,5% від вартості Товару, строк оплати якого порушено.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за загальний період з 08.08.2025 по 08.02.2026 у загальному розмірі 248 558, 74 грн.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 (провадження № 12-79гс23) текстуальне тлумачення положень статті 549 Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець у цій нормі пов`язує визначення пені як виду неустойки з такими кваліфікуючими ознаками як її обчислення:

1) за кожен день прострочення виконання;

2) у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання.

У схожій формі вжите поняття пені та здійснюється її обчислення в абзаці третьому частини другої статті 231 Господарського кодексу України, яким визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Подібним чином також визначено поняття пені в частині першій статті 17 Закону України "Про державні резерви" ("за кожний день прострочення поставки"), частині п`ятій, абзаці другому частини сьомої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" ("за кожний день прострочення"), пункті 129.6 статті 129 Податкового кодексу України ("за кожний день прострочення"), частині першій статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ("за кожен день прострочення"), частині п`ятій статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" ("за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення").

Системний аналіз наведених норм дозволяє стверджувати, що незалежно від того, які правовідносини урегульовано конкретними нормами права, наразі в законодавстві сформований єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкції), конститутивною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Отже, поденне нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені.

Тобто вжитий законодавцем у цьому випадку займенник "кожний (кожен)" пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення.

Натомість порядок застосування штрафних санкцій закріплено в нормах статті 232 ГК України, частина шоста якої визначає правило щодо періоду (строку) та порядку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).

За загальним правилом, визначеним частиною шостою статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак таке правило застосовується до правовідносин, лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором, адже словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором" допускає існування іншої норми закону, що регулює відповідні правовідносини, або іншого положення договору, який регулює конкретні договірні відносини сторін, що виконує функцію спеціальної норми по відношенню до загальної норми (див., для прикладу як інше встановлене законом правило нарахування пені, частину першу статті 17 Закону України "Про державні резерви", яка визначає, що у разі прострочення поставки матеріальних цінностей до державних резервів постачальник сплачує пеню за кожний день прострочення поставки до фактичного виконання зобов`язання).

Тож положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України є диспозитивними, оскільки законом або договором може бути встановлений інший порядок, в тому числі і строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).

За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин, який, як і закон, є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 910/4164/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 903/962/17, від 07 червня 2019 року у справі № 910/23911/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 902/669/18).

При цьому сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а й право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно зі статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 Цивільного кодексу України).

Тож хоча укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), однак такий строк з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений.

Період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов`язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати.

Тому на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює частина шоста статті 232 ГК України. Формулювання, яке містить частина третя статті 549 ЦК України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, в тому числі умови договору (у випадку відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.

У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20).

Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 (провадження № 12-79гс23) виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.

Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування "за кожен день прострочення", тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в частині третій статті 549 Цивільного кодексу України (пункт 72-94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 року у справі № 911/952/22 (провадження № 12-79гс23).

Отже, оскільки пунктом 4.2 договору сторони прямо визначили вид неустойки як пеню та погодили її розмір — 0,5% від вартості товару, строк оплати якого порушено, відсутність у цьому пункті окремого словосполучення «за кожен день прострочення» не свідчить про одноразовий характер такої санкції.

Виходячи з положень частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України та наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, поденне нарахування є конститутивною ознакою пені та визначає механізм її обчислення.

Таким чином, передбачена пунктом 4.2 договору пеня у розмірі 0,5% від вартості товару, строк оплати якого порушено, підлягає обчисленню за кожен день прострочення виконання відповідного грошового зобов`язання.

Господарський суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача права на поденне нарахування пені з огляду на те, що пункт 4.2 договору не містить буквального формулювання «за кожен день прострочення», оскільки зазначеним пунктом сторони прямо погодили відповідальність покупця саме у вигляді пені у розмірі 0,5% від вартості товару, строк оплати якого порушено, тоді як відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду поденне нарахування є конститутивною ознакою пені та визначає механізм її обчислення; отже, відсутність у договорі окремого повторення словосполучення «за кожен день прострочення» не змінює правової природи погодженої сторонами санкції та не перетворює її на одноразовий штраф, у зв`язку з чим твердження відповідача про те, що позивач самостійно змінив погоджений сторонами механізм відповідальності, є безпідставними.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивачем її розмір визначено з урахуванням установленого законом обмеження у межах подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період прострочення. Розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим вимога про стягнення 248 558, 74 грн пені підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Отже, суд вважає за можливе у порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, вказати органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, нараховувати, починаючи з дати ухвалення рішення суду і до моменту виконання цього рішення пеню на суму основної заборгованості за такою формулою: Пеня = Сума боргу * Розрахункова ставка (%) / 100% * Кількість днів / Кількість днів у році, де: сума боргу сума простроченого боргу; розрахункова ставка (%) розрахункова ставка пені в процентах річних; Кількість днів кількість днів прострочення зобов`язання; Кількість днів у році кількість днів у календарному році.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 08.08.2025 по 30.06.2026 та за видатковою накладною №2846 від 01.08.2025 за період з 08.09.2025 по 30.06.2026 у загальному розмірі 42 523,36 грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та встановлено, що розрахунок 3% річних здійснено арифметично правильно.

Також суд, здійснивши розрахунок інфляційних втрат встановив, що їх загальний розмір становить 117 733, 41грн, із розрахунку:

- за видатковою накладною № 2500 від 04.07.2025 за період з 08.08.2025 по 30.06.2026 інфляційні втрати становлять 3 713, 00 грн;

- за видатковою накладною № 2493 від 05.07.2025 за період з 08.08.2025 по 30.06.2026 інфляційні втрати становлять 7 144, 94 грн;

- за видатковою накладною № 2680 від 18.07.2025 за період з 08.08.2025 по 30.06.2026 інфляційні втрати становлять 9 479, 61 грн;

- за видатковою накладною № 2703 від 21.07.2025 за період з 08.08.2025 по 30.06.2026 інфляційні втрати становлять 7 000, 18 грн;

- за видатковою накладною № 2724 від 22.07.2025 за період з 08.08.2025 по 30.06.2026 інфляційні втрати становлять 11 751, 35 грн;

- за видатковою накладною № 2756 від 24.07.2025 за період з 08.08.2025 по 30.06.2026 інфляційні втрати становлять 8 373, 66 грн;

- за видатковою накладною № 2755 від 25.07.2025 за період з 08.08.2025 по 30.06.2026 інфляційні втрати становлять 10 873, 36 грн;

- за видатковою накладною № 2776 від 26.07.2025 за період з 08.08.2025 по 30.06.2026 інфляційні втрати становлять 9 022, 12 грн;

- за видатковою накладною № 2790 від 29.07.2025 за період з 08.08.2025 по 30.06.2026 інфляційні втрати становлять 12 286, 34 грн;

- за видатковою накладною № 2791 від 28.07.2025 за період з 08.08.2025 по 30.06.2026 інфляційні втрати становлять 11 412, 89 грн;

- за видатковою накладною № 2805 від 30.07.2025 за період з 08.08.2025 по 30.06.2026 інфляційні втрати становлять 10 772, 92 грн;

- за видатковою накладною № 2820 від 31.07.2025 за період з 08.08.2025 по 30.06.2026 інфляційні втрати становлять 13 276, 60 грн;

- за видатковою накладною № 2846 від 01.08.2025 за період з 08.09.2025 по 30.06.2026 інфляційні втрати становлять 2 626, 44 грн.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційні втрати з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРАЙМ-ЛОГІСТІКС СХІД” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Потоки" підлягають задоволенню у розмірі 42 523, 36 грн 3% річних та 117 733, 41 грн інфляційних втрат.

Щодо інших доводів суд зазначає наступне.

Ураховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, пункт 29).

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив вимогу про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яку викладено в прохальній частині позовної заяви, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл таких витрат.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ЛОГІСТІКС СХІД" (53208, Дніпропетровська область, Нікопольський район, місто Нікополь, вулиця Ярмаркова, будинок 11, код ЄДРПОУ 45581068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОТОКИ" (68800, Одеська область, Ізмаїльський район, місто Рені, вулиця Дунайська, будинок 188, код ЄДРПОУ 40832205) основний борг у розмірі 1 585 424, 60 грн, пеню у розмірі 248 558, 74 грн, інфляційні втрати у розмірі 117 733, 41 грн, 3% річних у розмірі 42 523, 36 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 23 711, 85 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, вказати органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, нараховувати, починаючи з дати ухвалення рішення суду і до моменту виконання цього рішення пеню на суму основної заборгованості за такою формулою: Пеня = Сума боргу * Розрахункова ставка (%) / 100% * Кількість днів / Кількість днів у році, де: сума боргу сума простроченого боргу; розрахункова ставка (%) розрахункова ставка пені в процентах річних; Кількість днів кількість днів прострочення зобов`язання; Кількість днів у році кількість днів у календарному році.

Відкласти вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення 13.10.2026

Суддя В.І. Ярошенко