Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №904/4486/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4486/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн Корма Постач" (49101, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, буд. 56а, кабінет 14; ідентифікаційний код 44631243)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родіна Трейд" (53600, смт Покровське Покровського району Дніпропетровської області, вул. Сахаліна, буд. 32; ідентифікаційний код 41389101)

про стягнення 277 142 грн. 34 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Протеїн Корма Постач" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3375/26 від 24.07.2026) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родіна Трейд" 277 142 грн. 34 коп., що складає 249 284 грн. 00 коп. - заборгованості за товар, поставлений за договором від 18.11.2025 №1811/25, 2 663 грн. 58 коп. - пені, 24 928 грн. 40 коп. - штрафу та 266 грн. 36 коп. - 3 відсотки річних за користування чужими грошовими коштами.

Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2026 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№38937/26 від 07.08.2026) про усунення недоліків відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 29.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 53600, селище міського типу Покровське, Покровського району Дніпропетровської області, вул. Сахаліна, буд. 32, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с. 33).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що 18.10.2023 набрав чинності Закон України від 29.06.2023 №3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (надалі - Закон від 29.06.2023 №3200-IX).

Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX) визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Судом встановлено, що відповідно до інформації програмного забезпечення Діловодство спеціалізованого суду (ДСС) відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Отже, відповідачем не виконано вимог закону щодо реєстрації Електронного кабінету в системі Електронний суд.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи викладене, кореспонденція Господарського суду Дніпропетровської області надсилалася відповідачеві в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день вручення судового рішення під розписку.

Поштове відправлення у якому містилася ухвала суду від 12.08.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 25.08.2026 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 46-48)

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 12.08.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 12.10.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання відзиву на позову заяву, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Протеїн Корма Постач", як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Родіна Трейд", як покупцем, було укладено договір поставки від 18.11.2025 №01811/25 (надалі - Договір, а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 1.1 Договору визначено, що за цим Договором постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, обумовлених у цьому Договорі.

Пунктом 1.3. Договору узгоджено, що асортимент, кількість, вид упаковки, ціна товару вказуються у видаткових накладних на товар, складених на підставі заявок покупця та/або Специфікації до цього Договору.

Згідно з пунктом 1.4. Договору ціна товару вказується у рахунку-фактурі постачальника і вказується у видаткових накладних на товар, які є невід`ємною частиною Договору.

Загальна сума цього Договору визначається як сума всіх видаткових накладних на товар, які є невід`ємною частиною даного Договору, за період дії цього Договору (пункт 1.5. Договору).

Форма оплати вартості поставленого товару: безготівковий розрахунок, за допомогою перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 2.1. Договору).

Покупець здійснює оплату на наступних умовах:

- 80 % (суму без ПДВ) від загальної вартості товару покупець платить за фактом поставки товару протягом 20 (двадцяти) календарних днів;

інші 20 % (суму ПДВ) — протягом двох робочих днів після реєстрації постачальником податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (пункт 2.2. Договору).

Пунктом 2.3. Договору визначено, що у разі виникнення у покупця заборгованості перед постачальником з оплати вартості поставленого покупцю товару, постачальник має право без попереднього повідомлення покупця, до моменту повного погашення покупцем заборгованості, припинити будь-які подальші поставки товару на користь покупця.

За згодою сторін можуть застосовуватися інші форми розрахунків, не заборонені чинним законодавством України (пункт 2.4. Договору).

Пунктом 3.1. Договору унормовано, що поставка товару здійснюється на умовах - склад покупця або склад постачальника. Завантаження товару на складі постачальника здійснюється силами і за рахунок постачальника, розвантаження товару на складі покупця здійснюється силами і за рахунок покупця.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання однією із сторін своїх зобов`язань за цим Договором винна сторона повинна відшкодувати іншій стороні заподіяні в результаті цього фактичні збитки в повному обсязі.

За відмову в оплаті вартості поставленого постачальником покупцеві товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару, покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов`язання незалежно від його тривалості (пункт 6.2. Договору).

Згідно пункту 6.3. Договору у випадку порушення встановлених даним договором строків поставки товару або недопоставки товару, постачальник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов`язання незалежно від його тривалості.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за отриманий товар більш ніж на 10 (десять) календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплачуваної партії товару, а також за користування чужими коштами, на підставі ст. 625 ЦК України, покупець сплачує постачальнику 30 відсотків річних від простроченої до сплати суми.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2026 (пункт 8.1. Договору).

Як вбачається, позивачем відповідно до умов Договору було здійснено поставку товару на загальну суму 951 584 грн. 00 коп. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- від 01 квітня 2026 №348 на суму 323 300 грн. 00 коп. (а.с. 15);

- від 15 квітня 2026 №398 на суму 329 640 грн. 00 коп. (а.с. 16);

- від 04 травня 2026 № 476 на суму 298 644 грн. 00 коп. (а.с. 9).

Також матеріали справи містять копії товарно-транспортних накладних (а.с. 12-14).

Позивачем за фактом поставки товару були виписані покупцю податкові накладні та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема:

- на видаткову накладну від 01 квітня 2026 №348 на суму 323 300 грн. 00 коп. – податкова накладна від 01.04.2026 № 355 зареєстрована в ЄРПН 07.04.2026 (а.с. 20);

- на видаткову накладну від 15 квітня 2026 № 398 на суму 329 640 грн. 00 коп. – податкова накладна від 15.04.2026 № 414 зареєстрована в ЄРПН 22.04.2026 (а.с. 21);

- на видаткову накладну від 04 травня 2026 № 476 на суму 298 644 рн. 00 коп. – податкова накладна від 04.05.2026 № 487 зареєстрована в ЄРПН 14.05.2026 (а.с. 22).

Відповідачем частково було здійснено оплату поставленого товару на суму 763 120 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями, які містяться в матеріалах справи (а.с. 23-27).

Також в матеріалах справи міститься проект Акту звірки, відповідно до якого відповідач станом на 01.04.2026 мав заборгованість за поставленй на його адресу товар у розмірі 60 820 грн. 00 коп. (а.с. 8).

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання за Договором, проте сплата за поставлений товар проведена відповідачем частково, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 249 284 грн. 00 коп., що і стало причиною виникнення спору і звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається, між сторонами було укладено договір поставки від 18.11.2025 №1811/25.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Позивач зазначає, що відповідачем частково здійснено сплату за поставлений товар, на суму 763 120 грн. 00 коп.

Таким чином заборгованість відповідачем перед позивачем за поставлений за Договором товар складає 249 284 грн. 00 коп.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Станом на час розгляду справи доказів погашення відповідачем заборгованості не надано, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за отриманий товар у розмірі 249 284 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені та штрафу

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

За відмову в оплаті вартості поставленого постачальником покупцеві товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару, покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов`язання незалежно від його тривалості (пункт 6.2. Договору).

Як вбачається, позивачем за порушення відповідачем строку сплати за поставлений товар за Договором, нараховано пеню у розмірі 2 663 грн. 58 коп.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за отриманий товар більш ніж на 10 (десять) календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплачуваної партії товару, а також за користування чужими коштами на підставі статті 625 Цивільного кодексу України покупець сплачує постачальнику 30 відсотків річних від простроченої до сплати суми.

Позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 24 928 грн. 40 коп.

Суд погоджується з наданим розрахунком штрафу, вважає його арифметично правильним.

Щодо нарахування 3% річних

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається, позивачем за порушення відповідачем строку сплати за поставлений за Договором товар, нараховано 3% річних за користування чужими коштами у розмірі 266 грн. 36 коп.

Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається, судовий збір становить 3 325 грн. 71 коп. (277142,34 х 1,5% х 0,8).

Проте, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 4 157 грн. 14 коп. (платіжна інструкція кредитового переказу коштів від 20.07.2026 №9140), що є більшим, від встановленого законодавством розміру судового збору на 831 грн. 43 коп. (4 157 грн. 14 коп. - 3 325 грн. 71 коп.).

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 325 грн. 71 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн Корма Постач" (49101, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, буд. 56а, кабінет 14; ідентифікаційний код 44631243) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родіна Трейд" (53600, смт Покровське Покровського району Дніпропетровської області, вул. Сахаліна, буд. 32; ідентифікаційний код 41389101) про стягнення 277 142 грн. 34 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родіна Трейд" (53600, смт Покровське Покровського району Дніпропетровської області, вул. Сахаліна, буд. 32; ідентифікаційний код 41389101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн Корма Постач" (49101, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, буд. 56а, кабінет 14; ідентифікаційний код 44631243) 249 284 (двісті сорок дев`ять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - заборгованості, 2 663 (дві тисячі шістсот шістдесят три) грн. 58 коп. - пені, 24 928 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот двадцять вісім) грн. 40 коп. - штрафу та 266 (двісті шістдесят шість) грн. 36 коп. - 3 відсотки річних за користування чужими грошовими коштами та 3 325 (три тисячі триста двадцять п`ять) грн. 71 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

12.10.2026