Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №903/811/26 — Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 жовтня 2026 рокуСправа № 903/811/26

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання – Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Андрушко С.В. – в межах самопредставництва

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/811/26 за позовом Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЬЯНС ВЕКТОР ЛТД” про стягнення 136000 грн

ВСТАНОВИВ:

28.08.2026 представник Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України сформував в системі “Електронний суд” позовну заяву про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЬЯНС ВЕКТОР ЛТД” 136000 грн пені за прострочення сплати штрафу, а також 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно рішення адміністративної колегії Відділення від 30.05.2024 № 63/39-р/к визнано, що відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів; на відповідача накладено штраф у розмірі 136 000 гривень.

Відділення не отримувало від Відповідача, а також і від органів Державної виконавчої служби документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного згідно з рішенням Відділення.

Нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п`ятою статті 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, має обов`язковий характер.

Ухвалою суду від 03.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.09.2026 року о 11:00 год.

Відповідач ухвалу суду отримав 03.09.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, строк для подачі відзиву до 18.09.2026 включно.

Відзив на адресу суду не надходив.

16.09.2026 представниця позивача Андрушко С.В. сформувала системі “Електронний суд” заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконферензв`язку ЄСІТС з підтвердженням особи представника із застосуванням електронного підпису.

Ухвалою суду від 17.09.2026 задоволено заяву представниці позивача Андрушко Софії Володимирівни про участь у судовому засіданні, що призначене на 22.09.2026 року о 11:00 год. по справі №903/811/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Протокольною ухвалою від 22.09.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 13.10.2026 о 10.30 год. в режимі відеоконференції за заявою представниці позивача.

Ухвалою суду від 22.09.2026 повідомлено Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та Товариство з обмеженою відповідальністю “АЛЬЯНС ВЕКТОР ЛТД” про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 13 жовтня 2026 року о 10:30 год.

13.10.2026 у судовому засіданні представниця позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач в призначене засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Заслухавши пояснення представниці позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, Адміністративна колегія Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 63/7-01-09- 2024 про порушення ТзОВ «Альянс Вектор ЛТД» законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та подання відділу досліджень і розслідувань Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в Волинській області від 17.05.2024 № 63-03/108-П, прийняла рішення від 30.05.2024 №63/39-р/к, яким визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Вектор ЛТД» (ідентифікаційний код юридичної особи 44202880, місцезнаходження: вул. Старова, буд.10, м. Луцьк. Волинська область, 43020) вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, на закупівлю товару: «Нафта і дистиляти (бензин А-95, дизельне паливо, нафтовий газ скраплений)» за ідентифікатором закупівлі в системі «Prozorro» № UA-2022-07-28- 002694-а.

За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Вектор ЛТД» штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн. Штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.

За порушення, зазначене в пункті 4 резолютивної частини цього рішення, накласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Вектор ЛТД» штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідно до частини тринадцятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання зобов`язаний протягом п`яти днів з дня сплати штрафу надіслати до територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення органів Антимонопольного комітету України у двомісячний строк з дня його одержання може бути оскаржене до господарського суду.

Отже, за вчинені порушення законодавства про захист економічної конкуренції вказаним вище рішенням від 30.05.2024 №63/39-р/к на відповідача накладено штраф у загальному розмірі 136000 грн.

Рішення з повідомленням відділення від 31.05.2024 № 63-02/1563е надіслані позивачем відповідачу, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих АТ «Укрпошта» № 109, службовим чеком АТ «Укрпошта», конвертом поштового відправлення АТ «Укрпошта» № 0600926162621 та відстеженням поштового відправлення АТ «Укрпошта» № 0600926162621. Дане поштове відправлення не було вручене Відповідачу.

У зв`язку із неможливістю вручити відповідачу рішення, відділення, на підставі частини першої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оприлюднило в офіційному друкованому органі – газеті «Урядовий кур`єр» від 13.07.2024 №142 (7802) – інформацію про прийняте рішення, тобто, рішення вважається таким, що вручене Відповідачу 24.07.2024.

На підставі вищенаведених обставин та норм Закону України «Про захист економічної конкуренції» констатується, що останнім днем добровільної сплати Відповідачем штрафу, що накладений згідно з рішенням було 25.09.2024; двомісячний строк оскарження Відповідачем рішення до господарського суду 25.09.2024.

Відповідач оскаржив Рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/39-р/к від 30.05.2024 року в частині пунктів 1-5 резолютивної частини у справі №63/7-01-09-2024 до Господарського суду Львівської області.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 31.07.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 914/1897/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Вектор ЛТД» до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсними та скасування в частині пунктів 1-5 резолютивної частини Рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/39-р/к від 30.05.2024 року у справі №63/7-01-09-2024.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.10.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Вектор ЛТД» до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсними та скасування в частині пунктів 1-5 резолютивної частини Рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/39-р/к від 30.05.2024 року у справі №63/7-01-09-2024 залишено без розгляду.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Вектор ЛТД» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.10.2024 про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 914/1897/24.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі №914/1897/24 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Вектор ЛТД» залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.10.2024 у справі № 914/1897/24 залишено без змін.

Позивачем зазначено, що строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням Відділення, зупинявся з 31.07.2024 (винесення ухвали Судом першої інстанції про відкриття провадження у справі № 914/1897/24) до 25.09.2024 (встановлений строк для добровільної сплати штрафу) - що становить 57 днів.

З урахуванням обмежень, щодо зупинення строку для сплати штрафу, перебіг строку для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням Відділення, подовжився до 16.03.2025 (з наступної дати після прийняття Судом другої інстанції постанови від 18.02.2025 у справі № 914/1897/24 про визнання недійсним рішення Відділення).

Отже, Рішення 30.05.2024 №63/39-р/к є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” та ст. 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, є обов`язковим до виконання.

14.07.2025 Західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України видано Наказ № 63/62-Ю про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Вектор ЛТД» штрафу: за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Вектор ЛТД» штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн. Штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення; за порушення, зазначене в пункті 4 резолютивної частини цього рішення, накласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Вектор ЛТД» штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн в дохід загального фонду Державного бюджету України.

Вказаний наказ від 14.07.2025 № 63/62-Ю був пред`явлений для примусового виконання до органів Державної виконавчої служби.

Головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арсенюк О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78668944 за наказом №63/62-Ю виданого 14.07.2025.

Позивач зазначає, що Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не отримувало від відповідача, а також і від органів Державної виконавчої служби документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного згідно з рішенням від 30.05.2024 №63/39-р/к.

Позивач зазначає, що станом на дату звернення з позовною заявою виконавче провадження не завершене, тобто, штраф не сплачено.

У зв`язку з цим Позивач просить суд стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України пеню у розмірі 136000 грн за прострочення останнім сплати вказаного вище штрафу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття.

За приписами ч. 3 ст. 56 Закону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Строки, передбачені абзацом першим цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені припиняється з дня сплати штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 62 Закону строки, в межах яких вчиняються відповідні дії, зокрема при розгляді заяв про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання, при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо, встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції, а також органами Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України. Зазначені строки визначаються календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. Перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Як вказувалося вище, рішення з повідомленням відділення від 31.05.2024 № 63-02/1563е надіслані позивачем відповідачу, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих АТ «Укрпошта» № 109, службовим чеком АТ «Укрпошта», конвертом поштового відправлення АТ «Укрпошта» № 0600926162621 та відстеженням поштового відправлення АТ «Укрпошта» № 0600926162621. Дане поштове відправлення не було вручене Відповідачу.

У зв`язку із неможливістю вручити відповідачу рішення відділення, на підставі частини першої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оприлюднило в офіційному друкованому органі – газеті «Урядовий кур`єр» від 13.07.2024 №142 (7802) – інформацію про прийняте рішення.

Тобто, рішення вважається таким, що вручене відповідачу 24.07.2024.

Отже, строк для добровільної сплати відповідачем штрафу, що накладений відповідно до рішення з 25.07.2024 по 25.09.2024.

Згідно з ч. 8 ст. 56 Закону у разі якщо протягом строку, встановленого абзацом першим частини третьої цієї статті, рішення органу Антимонопольного комітету України не виконується, Голова Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України видає наказ про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу.

За приписами ч. 9 ст. 56 Закону наказ Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, є виконавчим документом, який пред`являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 13 ст. 56 Закону протягом п`яти днів з дня сплати штрафу та пені суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу, пені.

Згідно з ч. 14 ст. 56 Закону суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Позивач зазначає, що не отримував від Відповідача документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного рішенням від 30.05.2024 №63/39-р/к.

Станом на дату звернення з позовною заявою виконавче провадження не завершене, тобто, штраф не сплачено.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

У п. 37 постанови від 16.06.2022 у справі №917/530/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що накладений рішенням №783-р на товариство штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані АМК на підставі Закону № 2210 та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом, а саме: справ про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Судом встановлено, що період зупинення двомісячного строку для добровільної сплати Відповідачем штрафу, накладеного згідно з рішенням становить (57 днів) з 31.07.2024 (винесення ухвали Судом першої інстанції про відкриття провадження у справі №914/1897/24) по 25.09.2024 (встановлений строк для добровільної сплати штрафу).

Аналогічну правову позицію, щодо застосування строків у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.06.2022 у справі № 917/530/21, від 11.06.2019 у справі № 910/9272/18, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18 та від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18.

Період нарахування позивачем пені (67 днів) з 17.03.2025 (наступний день після двомісячного строку для сплати штрафу, накладеного рішенням Відділення ) по 22.05.2025 (останній день необхідності нарахування пені).

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням комітету.

Отже, пеня за прострочення сплати штрафу, що накладений згідно з рішенням від 30.05.2024 №63/39-р/к за період з 17.03.2025 по 22.05.2025 підлягає до стягнення з відповідача в розмірі 136000 грн з врахуванням частини п`ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Вказана правова позиція щодо застосування абзаців 3-5 ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у спорах про стягнення пені у зв`язку з невиконанням рішень органів Антимонопольного комітету України узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема в постановах від 31.10.2019 №904/3778/18, від 11.06.2019 №910/9272/18, від 04.07.2019 у справі №910/14288/18, від 22.01.2019 у справі №915/304/18, від 19.03.2019 у справі №904/3536/18, від 27.11.2018 у справі №910/4081/18.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача до Державного бюджету пені, підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення в сумі 136000,00 грн.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬЯНС ВЕКТОР ЛТД” (45603, Волинська обл., Володимирський р-н, м. Нововолинськ, вул. Паркова, буд. 4 код ЄДРПОУ 44202880) до Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Волин.обл./м.Нововол./21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009371, код отримувача (ЄДРПОУ): 38009371, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат), рахунок отримувача: UA408999980313030106000003556, найменування податку, збору, платежу: Адміністративні штрафи та інші санкції, код класифікації доходів бюджету: 21081100, наявність відомчої ознаки: 00 Без деталізації за відомчою ознакою) 136000,00 грн (сто тридцять шість тисяч гривень 00 коп) пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬЯНС ВЕКТОР ЛТД” (45603, Волинська обл., Володимирський р-н, м. Нововолинськ, вул. Паркова, буд. 4 код ЄДРПОУ 44202880) на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, вул. Коперника, буд. 4, м. Львів, Львівська обл., код ЄДРПОУ 20812013; р/р UA158201720343100001000000701 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 2 662 грн 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 13.10.2026.

Суддя І. О. Гарбар