Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №902/834/26 — Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. Cправа № 902/834/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Ткачука В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, 08324, Київська обл., Бориспільський р-н, територіальна громада Гірська, "Украерорух" масив, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 19477064

до Фізичної особи - підприємця Чапалюка Сергія Васильовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення 1 444 029,73 гривень

за участю:

представника позивача - Оврашко Д.С., у порядку самопредставництва

відповідача - ФОП Чапалюк С.В.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 22.06.2026 надійшла позовна заява № 7.1-02.1/1909/26 від 11.06.2026 (вх. № 920/26 від 22.06.2026) Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до Фізичної особи - підприємця Чапалюка Сергія Васильовича про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем укладеного між сторонами договору купівлі-продажу вторинної сировини від 06.03.2026 у розмірі 1 444 029,73 гривень, з яких: 1 417200,00 гривень основного боргу (попередньої оплати), 19 840,80 гривень інфляційних втрат та 6988,93 гривень 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 29.06.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/834/26 у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 05 серпня 2026 року о 10:00 год.

У судовому засіданні 05.08.2026 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання у справі № 902/834/26 на 10:00 год. 18.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 18.08.2026 року судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні у справі № 902/834/26 до 12:30 год. 27.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

25.08.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 25.08.2026 (вх. № 01-30/8671/26 від 25.08.2026), у якому останній зазначив про визнання заявлених вимог у частині основної заборгованості, щодо решти вимог заперечив з підстав зазначених у відзиві.

Ухвалою від 27.08.2026 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/834/26, призначено справу № 902/834/26 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 30.09.2026 року об 11:00 год.

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися представник позивача та відповідач.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги у частині стягнення 1 417 200,00 гривень основного боргу (попередньої оплати) визнав, щодо задоволення позову у решті заявлених вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову у цій частині.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення у справі та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення сторони не з`явилися, у зв`язку з чим вступну та резолютивну частини рішення долучено до матеріалів справи без проголошення.

Суть спору:

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Чапалюка Сергія Васильовича про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем укладеного між сторонами договору купівлі-продажу вторинної сировини від 06.03.2026 у розмірі 1 444 029,73 гривень, з яких: 1 417 200,00 гривень основного боргу (попередньої оплати), 19 840,80 гривень інфляційних втрат та 6988,93 гривень 3% річних.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведеного аукціону з продажу вторинної сировини переможцем було визнано фізичну особу-підприємця Чапалюка Сергія Васильовича, з яким як з покупцем, Державним підприємством обслуговування повітряного руху України як продавцем укладено договір купівлі-продажу вторинної сировини від 06.03.2026 № 4-62/2026.

Позивач зауважив, що відповідно до умов пункту 2.4 договору та додаткової угоди №1 до договору покупець зобов`язувався здійснити оплату за вторинну сировину у строк до 05.04.2026. Незважаючи на взяті на себе договірні зобов`язання, ФОП Чапалюк С.В. у визначений строк оплату не здійснив, чим допустив порушення істотних умов договору та прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення попередньої оплати та нарахованих сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вимоги позивача, викладені у позовній заяві щодо основної заборгованості в розмірі 1 417 200,00 гривень визнав, щодо решти заявлених вимог заперечив.

Відповідач зазначив, що оскільки продавець обрав спосіб захисту вимагати стягнення суми попередньої оплати та продовжувати виконання договору на переконання відповідача, він не може скористатися іншим способом захисту та вимагати відшкодування завданих збитків (інфляційне збільшення та трьох відсотків річних).

Також відповідачем зауважено, що згідно протоколу електронного аукціону № BSE 001- UA-20260128-87489 стартова ціна складала 1 090 599,05 грн. (908 832, 54 грн. без ПДВ), ФОП Чапалюк С.В. було запропоновано суму 1 417 200,00 грн. та отримана вигода позивача у результаті аукціону складає понад 300 000 грн.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

28 січня 2026 Державним підприємством обслуговування повітряного руху України на вебсайті Прозорро Продажі за посиланням https://sales.tsbgalcontract.org.ua/auction/BSE001-UA-20260128-87489/https://prozorro.sale/auction/BSE001-UA-20260128-87489/ було розміщено оголошення про проведення (11.02.2026) аукціону (вид аукціону - продаж на "англійському аукціоні") з продажу вторинної сировини отриманої від списання основних засобів (т. 1 а.с. 76-82).

11 лютого 2026 року відбувся вказаний аукціон з продажу вторинної сировини та за результатами аукціону було сформовано та оприлюднено протокол електронного аукціону №BSE001-UA-20260128-87489 (т. 1 а.с. 18-19).

За змістом протоколу електронного аукціону №BSE001-UA-20260128-87489 організатором аукціону є Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, переможцем електронного аукціону з купівлі вторинної сировини (вторинна сировина вагою 11838,54 кг, у своєму складі містить чорні, кольорові та дорогоцінні метали. Сумарний вміст дорогоцінних металів за даними виробника обладнання складає: золото - 317,872 гр, срібло - 3420,637 гр, платина - 2,67 гр, МПГ - 1,968 гр.) за ціною 1 417 200,00 гривень визнано Фізичну особу-підприємця Чапалюка Сергія Васильовича.

Протокол підписано переможцем аукціону ФОП Чапалюком С.В. 11.02.2026 року, 13.02.2026 року оператором через електронний майданчик якого надано найвищу пропозицію ТОВ "Українська універсальна біржа" та 16.02.2026 року організатором аукціону Державним підприємством обслуговування повітряного руху України.

06 березня 2026 року між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (далі - продавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Чапалюком Сергієм Васильовичем, як переможцем аукціону згідно протоколу №BSE001-UA-20260128-87489 (далі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу вторинної сировини №4-62/2026 (далі - договір) (т. 1 а.с. 14-17).

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити відповідної комплектації вторинну сировину ( Код - УКТЗЕД 8526 10 00) загальною вагою 11 838,54 кг (надалі товар) у порядку, за ціною та на умовах визначених цим договором.

За умовами пункту 1.2. договору назва товару, його кількість та вага, зазначені у додатку № 1 до договору.

Відповідно до пункту 1.3. договору покупець є переможцем електронного аукціону з продажу майна, який проводився продавцем у електронній торговій системі Prozorro.Продажі, що підтверджується протоколом електронного аукціону № BSE001-UA-20260128-87489 та який наведено у додатку № 2 до договору. Протокол формується та оприлюднюється в електронній торговій системі автоматично в день завершення електронного аукціону.

Згідно з пунктом 2.1. договору загальна вартість товару, як ціна реалізації, що склалася на аукціоні, проведеному 11.02.2026, результати якого оформлені протоколом електронного аукціону № BSE001-UA-20260128-87489 від 11.02.2026 (додаток № 2 до договору) та становить 1 181 000,00 грн. (один мільйон сто вісімдесят одна тисяча гривень 00 копійок), без ПДВ.

Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що ціна договору становить 1 417 200,00 грн. (один мільйон чотириста сімнадцять тисяч двісті гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ становить 236 200,00 грн. (двісті тридцять шість тисяч двісті гривень 00 копійок).

Відповідно до пункту 2.3. договору оплата за цим договором здійснюється в національній валюті України, в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем відповідної грошової суми на поточний рахунок постачальника.

За умовами пункту 2.4. договору покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 100% ціни договору згідно рахунку-фактури на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 9 даного договору, протягом 20 (двадцяти) днів після опублікування цього договору в електронній торговій системі Prozorro.продажі.

Відповідно до пункту 2.5. договору усі витрати, пов`язані з виконанням предмету цього договору, розбиранням, сортуванням. завантаженням та транспортуванням товару з місця приймання-передачі, сплатою податків, зборів тощо здійснюється за рахунок покупця.

Згідно з пунктом 3.1. договору товар передається продавцем протягом 5 (п`яти) робочих днів після надходження на розрахунковий рахунок продавця оплати у порядку, зазначеному у пункті 2.4 цього договору та оформлюється актом приймання-передачі товару та видатковою накладною.

Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

За змістом пункту 4.2. договору притягнення винної сторони до відповідальності не звільняє її від виконання зобов`язань за договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.07.2026, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 5.1. договору).

Згідно з пунктами 6.1., 6.2. договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку за правилами підсудності, встановленими чинним законодавством України.

За умовами пункту 7.1. договору внесення змін чи доповнень до даного договору здійснюється за взаємною згодою сторін і оформлюється додатковими угодами, що підписуються сторонами і є невід ємними частинами даного договору.

Відповідно до пункту 7.3. договору дострокове розірвання договору здійснюється шляхом направлення листа про розірвання цього договору на поштову та електронну адресу сторони, зазначену розділі 9 даного договору, або особисто під підпис представнику сторони. Датою розірвання цього договору є 10 (десятий) день після отримання листа стороною або з дати, зазначеної на копії листа про розірвання, або з дати надсилання листа електронною поштою.

У пункті 7.4. договору зазначено, що покупець є суб`єктом господарювання, який здійснює операції з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням та зареєстрований під номером 1588 в Міністерстві Фінансів України згідно з наказом Міністерства фінансів України від 08.04.2013 № 465 зі змінами.

Договір купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 опубліковано в електронній торговій системі Прозорро.Продажі 06.03.2026 (т. 1 а.с. 81).

23 березня 2026 року Державним підприємством обслуговування повітряного руху України на підставі договору купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 сформовано та направлено на електронну адресу відповідача рахунок-фактуру № 0000000002/ВС на оплату Фізичною особою-підприємцем Чапалюком Сергієм Васильовичем вторинної сировини, отриманої у результаті списання основних засобів Одеського РСП на суму 1 417 200,00 гривень (т. 1 а.с. 20, 21).

31 березня 2026 року між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та Фізичною особою-підприємцем Чапалюком Сергієм Васильовичем було підписано додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 (т. 1 а.с. 23).

За змістом пунктів 1, 1.1. додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 сторони погодили викласти п. 2.4 розділу 2 договору у новій редакції: "2.4. Покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 100% ціни договору згідно рахунку-фактури на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 9 цього договору, протягом 30 (тридцяти) днів після опублікування цього договору в електронній торговій системі Prozorro.Продажі.".

Згідно з пунктами 2, 3 додаткової угоди № 1 до договору всі інші умови договору, не порушені цією додатковою угодою, залишаються незмінними і сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору і вступає в силу після підписання її сторонами. Сторони дійшли спільної згоди, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови п.1.1 цієї додаткової угоди застосовуються з 26.03.2026.

Як убачається із матеріалів справи між сторонами здійснювалось листування щодо виконання покупцем зобов`язання з попередньої оплати за договором купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 (т. 1 а.с. 24-26).

Доказів здійснення попередньої оплати покупцем за договором купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026, передання товару за договором продавцем матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача 1 417 200,00 гривень основного боргу (попередньої оплати), 19 840,80 гривень інфляційних втрат та 6 988,93 гривень 3% річних за договором купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 року.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 цього Кодексу).

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Істотним умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором купівлі-продажу, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями ЦК України.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу бере на себе обов`язок здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Положеннями частини 1 статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Умовами пункту 2.4. договору купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 року у редакції додаткової угоди № 1 до договору сторони погодили, що покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 100% ціни договору згідно рахунку-фактури на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 9 цього договору, протягом 30 (тридцяти) днів після опублікування цього договору в електронній торговій системі Prozorro.Продажі.

Відповідно до пункту 3.1. договору купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 року товар передається продавцем протягом 5 (п`яти) робочих днів після надходження на розрахунковий рахунок продавця оплати у порядку, зазначеному у пункті 2.4 цього договору та оформлюється актом приймання-передачі товару та видатковою накладною.

З наведених умов договору купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 року слідує, що договором не передбачено обов`язку постачальника з поставки товару до отримання від покупця оплати у розмірі 100% від ціни договору. Таким чином, сторонами погоджено виконання покупцем обов`язку з оплати за договором на умовах 100% передоплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначено, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Відповідно до приписів частини 1 статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 530 цього Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Стаття 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За змістом статі 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором щодо здійснення передплати у строк визначений договором належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги у частині стягнення основного боргу (попередньої оплати ) за договором купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 в розмірі 1 417 200,00 гривень визнав у повному обсязі.

У підготовчому судовому засіданні відповідач заявив, що позовні вимоги у частині стягнення наявної заборгованості зі сплати попередньої оплати за договором купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 в розмірі 1 417 200,00 гривень визнає у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Матеріали справи не містять доказів того, що визнання відповідачем позову у цій справі суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб.

За наведених обставин, суд не вбачає підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову у частині стягнення основного боргу (попередньої оплати) за договором купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 в розмірі 1 417 200,00 гривень.

Частиною 3 статті 538 ЦК України визначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 серпня 2023 року у справі № 927/211/22 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що «норма частини третьої статті 538 ЦК України спрямована на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов`язана) зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов`язання з боку іншої сторони.

Вказівка "має право" означає, що сторона може скористатися таким додатковим захистом, але ця норма не може тлумачитися як така, що звільняє іншу сторону від виконання зобов`язання.

Таке тлумачення приписів статті 538 ЦК України по суті прирівнює невнесення передоплати до розірвання договору покупцем в односторонньому порядку (відмови від договору), що є неприпустимим, адже договір є дійсним. І право на його розірвання внаслідок неотримання попередньої оплати виникає саме у продавця, а не покупця.

Відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства продавець, який не отримав попередню оплату за товар, який ще не перейшов у власність покупця, має право скористатися одним із наступних способів захисту:1) стягнути суму попередньої оплати відповідно з умовами договору і продовжувати виконувати договір; 2) розірвати договір та вимагати компенсації збитків.

Покупець, який не здійснив попередню оплату відповідно до умов договору, є стороною, яка порушила зобов`язання».

Відповідно до частини 2 статті 598 ЦК України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За змістом частин 1 та 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 серпня 2023 року у справі № 927/211/22 Об`єднана палата дійшла висновку про наявність підстав для відступу (уточнення) висновків щодо застосування ст. 538 ЦК, викладених в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19. Системне тлумачення ст.538, ч.2 ст.625, ч.1 ст.655, ст.692, ч.1 ст.697 ЦК дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця. При цьому суд повинен враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх інших зустрічних зобов`язань, передбачених договором (не виставлення рахунку-фактури, неповідомлення інформації про готовність товару до відправки, передбаченої договором, недопуск представників покупця для огляду та перевірки товару тощо). Покупець, заперечуючи проти вимоги продавця про стягнення попередньої оплати, також може доводити очікувану неможливість виконання продавцем свого зобов`язання з передачі товару в натурі (знищення, втрату товару) або істотну затримку у виконанні продавцем своїх обов`язків з передачі товару (очікуване істотне порушення) (пункт 79).

Доказів зміни або розірвання договору купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 матеріали справи не містять.

Обставина щодо наявної заборгованості зі сплати основної заборгованості (попередньої оплати) за договором купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 в розмірі 1 417 200,00 гривень позивачем та відповідачем визнається, а тому в силу положень статті 75 ГПК України не підлягає доказуванню.

Із матеріалів справи вбачається, що у строк передбачений договором купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 зобов`язання з оплати товару відповідачем виконані не були.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної оплати товару за договором, тому позивач обгрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу (попередньої оплати) у розмірі 1 417 200,00 гривень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу (попередньої оплати) за договором купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 року у розмірі 1 417 200,00 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 840,80 гривень інфляційних втрат та 6 988,93 гривень 3% річних нарахованих відповідачу у зв`язку із несвоєчасною оплатою за договором.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом враховане таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

У постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Умовами пункту 2.4. договору купівлі - продажу у редакції додаткової угоди № 1 до договору сторони погодили, що покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 100% ціни договору згідно рахунку-фактури на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 9 цього договору, протягом 30 (тридцяти) днів після опублікування цього договору в електронній торговій системі Prozorro.Продажі.

Судом установлено, що останнім днем оплати товару за договором купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 року, з урахуванням додаткової угоди до договору є 06 квітня 2026 року, водночас оплату товару за договором відповідачем як станом на 06.04.2026 на суму 1 417 200,00 гривень так і на день подання позову до суду та розгляду справи судом відповідачем не здійснено.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару за договором купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 року на суму 1 417 200,00 гривень, вимога про стягнення інфляційних втрат на 3% річних відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Доводи відповідача щодо обрання позивачем способу захисту у вигляді вимоги про стягнення суми попередньої оплати та продовження виконання договору, а відтак неможливістю позивачем скористатися іншим способом захисту та вимагати відшкодування завданих збитків (інфляційне збільшення та трьох відсотків річних) судом відхиляються, оскільки вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних не є вимогою про стягнення збитків, а є способами захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо доводів відповідача про те, що за змістом протоколу електронного аукціону № BSE 001-UA-20260128-87489 стартова ціна складала 1 090 599,05 гривень, а відповідачем було запропоновано суму 1 417 200,00 грн. та у результаті аукціону отримана вигода позивача складає понад 300 000 грн, суд зауважує, що відповідача визнано переможцем проведеної закупівлі із визначеною ним ціновою пропозицією, яку за результатом проведеного аукціону визнано найбільш економічно вигідною для замовника.

Наведені обставини відповідають суті проведення торгів із визначенням за їх результатами остаточної ціни та переможця, який таку ціну запропонував та не свідчать про отримання замовником торгів вигоди, яка нівелює матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів пов`язаних із неналежним виконанням покупцем взятих на себе грошових зобов`язань з оплати лоту за запропонованою ним ціною та не звільняють покупця від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позивачем не враховано, що в силу вимог статей 251-254 ЦК України здійснення попередньої оплати за товар у розмірі 100% ціни договору (1 417 200,00 гривень) відповідач мав здійснити протягом 30 (тридцяти) днів після опублікування цього договору в електронній торговій системі Prozorro.Продажі (тобто до 06.04.2026) та прострочення виконання зобов`язання з оплати товару за договором настало з 07.04.2026 року.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних, з урахування дати початку прострочення грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що розмір 3 % річних становить 6 872,45 гривень.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 6 872,45 гривень, у задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 116,48 гривень слід відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, у межах заявленого позивачем періоду, з урахування дати початку прострочення грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат за заявлений період становить 32 774,17 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума інфляційних втрат визначена позивачем є меншою ніж сума інфляційних втрат визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 19 840,80 гривень.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, судом встановлено, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1 417 200,00 гривень основного боргу (попередньої оплати), 19 840,80 гривень інфляційних втрат та 6 872,45 гривень 3% річних, у задоволенні решти позову про стягнення 116,48 гривень 3% річних слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог частин 1-2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 2074 від 10.06.2026 сплачено судовий збір у розмірі 21 660,45 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вимог частини 1 статті 130 ГПК України, частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У постанові від 17 листопада 2022 року у справі № 910/14479/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що під час вирішення питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем ключовим є питання чи визнання позову відбулось саме до початку розгляду справи по суті чи на іншій стадії. Водночас положення частини першої статті 130 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не містять імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм лише у випадках саме повного визнання позовних вимог.

У наведеній постанові Верховний Суд дійшов висновку про можливість застосування положень частини першої статті 130 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" до спірних правовідносин у частині визнання відповідачем частково позовних вимог до початку розгляду справи по суті та зазначив, що такі приписи необхідно застосовувати до тієї частини майнових та/або немайнових вимог, які визнаються відповідачем до початку розгляду справи по суті. До позовних вимог, які не визнаються і оспорюються, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат має керуватись загальними правилами розподілу судових витрат, визначених статтею 129 ГПК України.

Судом установлено, що відповідачем заявлено про часткове визнання позовних вимог у сумі основного боргу у відзиві на позовну заяву та усно у підготовчому засіданні до початку розгляду справи по суті, отже під час розподілу витрат на сплату судового збору сплаченого позивачем при зверненні з позовом до суду в частині визнаних позовних вимог підлягають застосуванню положення частини 1 статті 130 ГПК України та частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Судом враховано, що із системного аналізу положень частини 1 статті 130, частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що суд вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті незалежно від подання чи не подання клопотання про повернення судового збору.

Сума судового збору пропорційно до визнаних позовних вимог становить 21 258,00 гривень (1 417 200,00 х 1,5% = 21 258,00).

Враховуючи часткове визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті у частині вимог про стягнення основного боргу (попередньої оплати) у розмірі 1 417 200,00 гривень, суд дійшов висновку, що судовий збір у сумі 10 629,00 гривень (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за заявлені позовні вимоги про стягнення 1 417 200,00 гривень основного боргу (попередньої оплати)) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України та частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

У зв`язку із задоволенням позовних вимог про стягнення 1 417 200,00 гривень основного боргу (попередньої оплати)) у повному обсязі - 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за заявлені позовні вимоги про стягнення 1 417 200,00 гривень основного боргу (попередньої оплати)) у сумі 10 629,00 гривень на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Приймаючи до уваги, що в частині невизнаних відповідачем позовних вимог про стягнення 19 840,80 гривень інфляційних втрат та 6 988,93 гривень 3% річних позовні вимоги задоволені частково, решта судових витрат зі сплати судового збору в сумі 402,45 гривень відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з яких судові витрати зі сплати судового збору в сумі 400,72 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,73 гривень покладаються на позивача.

За наслідками загального розподілу судових витрат зі сплати судового збору з урахуванням вимог пункту 2 частини 1 статті 129, частини 1 статті 130 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати зі сплати судового збору в сумі 11 029,72 гривень (10 629,00 +400,72).

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Чапалюка Сергія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08324, Київська обл., Бориспільський р-н, територіальна громада Гірська, "Украерорух" масив, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 19477064; IBAN НОМЕР_2 в AT "Укрексімбанк" в м. Київ) заборгованість за договором купівлі-продажу вторинної сировини № 4-62/2026 від 06.03.2026 у розмірі 1 417 200,00 гривень основного боргу (попередньої оплати), 19 840,80 гривень інфляційних втрат, 6 872,45 гривень 3% річних та 11 029,72 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 116,48 гривень 3% річних - відмовити.

5. Повернути Державному підприємству обслуговування повітряного руху України (08324, Київська обл., Бориспільський р-н, територіальна громада Гірська, "Украерорух" масив, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 19477064) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 10 629,00 гривень, сплаченого ним до Державного бюджету України при поданні позову згідно платіжної інструкції № 2074 від 10.06.2026 року.

6. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,73 гривень покласти на позивача.

7. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 12 жовтня 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - сторонам, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.