Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №902/1661/25 — Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2026 р. Cправа №902/1661/25

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за участю:

представника позивача - адвоката Чорного О.В. (ордер серії АІ №2064092 від 28.11.2025),

відповідач - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Мацюри Петра Івановича, с.Крушинівка Гайсинського району Вінницької області

до Фірми "Tradepl", м.Жешув, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща

про стягнення 1038506,86 грн заборгованості за контрактом

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області звернулась Фізична особа-підприємець Мацюра Петро Іванович із позовом про стягнення з Фірми "Tradepl" 1038506,86 грн заборгованості, нарахованої в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами контракту №0123524 від 22.05.2024 в частині повної оплати за отриманий товар, а саме: 876635,21 грн - основного боргу, 127693,50 грн - інфляційних втрат та 34178,15 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 31.12.2025 відкрито провадження у справі №902/1661/25, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 14.07.2026 (визначено резервні дати судового засідання у справі №902/1661/25 - 15.09.2026 року та 13.10.2026). Провадження у справі №902/1661/25 зупинено.

Вказаним судовим рішенням також зобов`язано позивача у строк до 13 лютого 2026 року (останній день надходження документів до суду) надати суду нотаріально завірені копії перекладу на польську мову: судового доручення від 31.12.2025, ухвали Господарського суду Вінницької області від 31.12.2025 в справі №902/1661/25, позовної заяви та доданих до неї документів - в двох примірниках для направлення відповідачу - Фірмі "Tradepl" в порядку, встановленому Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993, який ратифіковано Постановою Верховної Ради України №3941-XII (3941-12) від 04.02.1994 (п.4 резолютивної частини ухвали суду від 31.12.2025).

Ухвалою суду від 23.02.2026 Фізичній особі-підприємцю Мацюрі П.І. було поновлено процесуальний строк для виконання вимог п.4 резолютивної частини ухвали суду від 31.12.2025 у справі №902/1661/25 до 09.03.2026.

27.02.2026 до суду надійшло клопотання позивача б/н від 21.02.2026 (а.с.239-241, т.1), до якого заявник долучив нотаріально завірені копії документів для відправлення відповідачу.

Супровідним листом №902/1661/25/315/26 від 24.03.2026 (а.с.246, т.1) суд надіслав судове доручення разом з доданими документами Районному суду в Жешові через Хмельницьке міжрегіональне управління Міністерства юстиції України для вручення Фірмі "Tradepl" (TRADEPL Andrii LIS) в порядку, передбаченому Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини в цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993, який ратифіковано постановою Верховної Ради України №3941-XII від 04.02.1994, та Угодою між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Республіки Польща на виконання пункту 3 статті 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 10.01.2011, про що свідчить відтиск штемпелю вихідної кореспонденції суду №1пр. від 24.03.2026.

06.07.2026 до Господарського суду Вінницької області надійшов супровідний лист Районного суду в Жешові без номера та дати (вх. канц. суду №01-30/6753/26 від 06.07.2026) з доказами вручення відповідачу позовної заяви з додатками та ухвали Господарського суду Вінницької області від 31.12.2025 в справі №902/1661/25 із судовим дорученням.

14.07.2026 постановлена ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи №902/1661/25 до судового розгляду по суті на 15.09.2026. Пунктом 4 зазначеного судового рішення зобов`язано позивача в строк до 14.08.2026 надіслати на поштову та/або електронну адресу відповідача нотаріально завірену копію перекладу на польську мову ухвали суду від 14.07.2026 в справі №902/1661/25, докази про що надати суду.

17.08.2026 до суду надійшло клопотання позивача б/н від 06.08.2026 (а.с.151-162, т.2), до якого заявник долучив нотаріально завірену копію перекладу на польську мову ухвали суду від 14.07.2026 в справі №902/1661/25 та докази її надіслання на електронну адресу відповідача.

На визначену судом дату, 15.09.2026, з`явився представник позивача, який в порядку ст.207 ГПК України заявив клопотання про залишення позову без розгляду в частині вимог про стягнення інфляційних втрат, в решті - позовні вимоги підтримав.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався.

Розглядаючи заявлене клопотання про залишення без розгляду позову в справі №902/1661/25 в частині вимог про стягнення 127693,50 грн інфляційних втрат, враховується, що відповідно до п.5 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення позову (чи його частини) без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.

Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованою дією позивача, так як є його диспозитивним правом, передбаченим нормами Господарського процесуального кодексу України, який не містить обмежень в його реалізації і не містить посилань на те, що таке питання можливо вирішити під певною умовою. При цьому суд не перевіряє підстави подання означеної заяви.

Судом встановлено, що відповідне клопотання заявив представник позивача адвокат Чорний О.В., повноваження якого на вчинення такої процесуальної дії підтверджуються ордером серії АІ №2064092 від 28.11.2025.

Отже, враховуючи, що заява позивача про залишення позову без розгляду подана у визначений п.5 ч.1 ст.226 ГПК України строк повноважним представником останнього, суд вважає за можливе задовольнити її та залишити без розгляду позов у справі №902/1661/25 в частині стягнення 127693,50 грн інфляційних втрат.

Принагідно суд роз`яснює, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно згідно ч.4 ст.226 ГПК України.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч.2 ст.226 ГПК України).

Так, розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду врегульовано положеннями ст.130 ГПК України.

Втім, процесуальні правовідносини сторін, які склалися в цій справі в зв`язку з залишенням позову в частині вимог про стягнення інфляційних втрат без розгляду, не підпадають під регулювання зазначеної норми; в зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача судового збору в пропорційному розмірі.

Також пунктом 4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Оскільки позов в частині стягнення 127693,50 грн інфляційних втрат підлягає залишенню без розгляду за заявою позивача, сплачена сума судового збору за звернення з цією вимогою також не підлягає поверненню.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за звернення з вимогою про стягнення 127693,50 грн інфляційних втрат в розмірі 1915,40 грн залишається за Фізичною особою-підприємцем Мацюрою Петром Івановичем.

За результатами проведеного 15.09.2026 розгляду справи по суті, суд повідомив учасників процесу про те, що проголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) судового рішення відбудеться 25.09.2026.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, відповідно до положень ч.2 ст.178 ГПК України, судом вирішено спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини, які встановив суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, та зміст спірних правовідносин.

28.10.2020 між позивачем (надалі за текстом також - Продавець) та відповідачем (надалі за текстом також - Покупець) укладено контракт №0123524 (надалі за текстом також - Контракт) (а.с.15-18, т.1), за умовами п.1.2 якого предметом цього Контракту є здійснення передачі Товара Продавцем Покупцю протягом терміну дії цього Контракту, на умовах, визначених у цьому Контракті, у повній відповідності до Фактур (інвойсів), які є невід`ємною частиною цього контракту. Кількість, умови поставки, ціни товара вказуються у відповідних фактурах.

Згідно з п.3.5 Контракту, датою поставки Товара вважається дата одержання Товару Покупцем в погодженому Сторонами в цьому Контракті місці призначення. Дострокова поставка товара допускається.

Відповідно до п.4.2 Контракту ціна на кожну одиницю товара може встановлюватись у євро, доларах, польських злотих і вказується у фактурі.

Положеннями п.5.4. Контракту встановлено, що Покупець здійснює оплату за Товар, що постачається, авансовим платежем або з максимальним терміном відтермінування 90 днів з моменту отримання Товара. Покупець зобов`язаний здійснити оплату за партію Товара згідно інвойсу, виданого Продавцем.

Датою відвантаження товара Продавцем Покупцю вважається дата експортної декларації країни відправника (п.7.1. Контракту).

Пунктом 11.1 Контракту передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань, що передбачені цим контрактом винна Сторона зобов`язана відшкодувати іншій Стороні прямі збитки.

Згідно з п.12.1 Контракту, правом, що діє, є законодавство України. Всі спори, витікаючі з цього Контракту або пов`язані з ним, улагоджуватимуться відповідно до положень українського законодаства.

В матеріалах справи наявні рахунки фактури (інвойси) разом з митними деклараціями та міжнародними товаро-транспортними накладними про поставку товара за Контрактом, а саме:

- рахунок фактура №3 від 06.06.2024 про поставку відповідачу товара на загальну вартість 3410,40 євро разом з митною декларацією 24UA205180008975U0 від 06.06.2024 та міжнародною товаро-транспортною накладною №002874 від 06.06.2024 (а.с.19-21, т.1). Умовами зазначених документів передбачено строк оплати поставленого товара - 35 календарних днів. Отже, останнім днем оплати за товар, отриманий на підставі таких документів, - є 11.07.2024. За вказаних обставин, за видатковою накладною №3 від 06.06.2024, починаючи з 12.07.2024, боржник є таким, який прострочив виконання зобов`язання щодо оплати.

- рахунок фактура №4 від 27.06.2024 про поставку відповідачу товара на загальну вартість 14183,03 польських злотих разом з митною декларацією 24UA205180010238U1 від 27.06.2024 та міжнародною товаро-транспортною накладною №002875 від 27.06.2024 (а.с.22-24, т.1). Умовами зазначених документів передбачено строк оплати поставленого товара - 35 календарних днів. Отже, останнім днем оплати за товар, отриманий на підставі таких документів, - є 01.08.2024. За вказаних обставин, за видатковою накладною №4 від 27.06.2024, починаючи з 02.08.2024, боржник є таким, який прострочив виконання зобов`язання щодо оплати.

- рахунок фактура №5 від 01.07.2024 про поставку відповідачу товара на загальну вартість 14188,44 польських злотих разом з митною декларацією 24UA205180010390U3 від 01.07.2024 та міжнародною товаро-транспортною накладною б/н від 01.07.2024 (а.с.25-27, т.1). Умовами зазначених документів передбачено строк оплати поставленого товара - 35 календарних днів. Отже, останнім днем оплати за товар, отриманий на підставі таких документів, - є 05.08.2024. За вказаних обставин, за видатковою накладною №5 від 01.07.2024, починаючи з 06.08.2024, боржник є таким, який прострочив виконання зобов`язання щодо оплати.

- рахунок фактура №6 від 12.07.2024 про поставку відповідачу товара на загальну вартість 14010,86 польських злотих разом з митною декларацією 24UA205180010988U5 від 12.07.2024 та міжнародною товаро-транспортною накладною №002360 від 12.07.2024 (а.с.28-30, т.1). Умовами зазначених документів передбачено строк оплати поставленого товара - 14 календарних днів. Отже, останнім днем оплати за товар, отриманий на підставі таких документів, - є 26.07.2024. За вказаних обставин, за видатковою накладною №6 від 12.07.2024, починаючи з 27.07.2024, боржник є таким, який прострочив виконання зобов`язання щодо оплати.

- рахунок фактура №7 від 12.07.2024 про поставку відповідачу товара на загальну вартість 14010,86 польських злотих разом з митною декларацією 24UA205180011007U8 від 12.07.2024 та міжнародною товаро-транспортною накладною №447290 від 12.07.2024 (а.с.31-33, т.1). Умовами зазначених документів передбачено строк оплати поставленого товара - 14 календарних днів. Отже, останнім днем оплати за товар, отриманий на підставі таких документів, - є 26.07.2024. За вказаних обставин, за видатковою накладною №7 від 12.07.2024, починаючи з 27.07.2024, боржник є таким, який прострочив виконання зобов`язання щодо оплати.

- рахунок фактура №8 від 25.07.2024 про поставку відповідачу товара на загальну вартість 13412,64 польських злотих разом з митною декларацією 24UA205180011790U6 від 25.07.2024 та міжнародною товаро-транспортною накладною №447286 від 25.07.2024 (а.с.34-36, т.1). Умовами зазначених документів не передбачено строк оплати поставленого товара. Отже, відповідно до положень ст.692 ЦК України, днем оплати за товар, отриманий на підставі таких документів, - є 25.07.2024. За вказаних обставин, за видатковою накладною №8 від 25.07.2024, починаючи з 26.07.2024, боржник є таким, який прострочив виконання зобов`язання щодо оплати.

На підтвердження відсутності здійснення відповідачем розрахунків за вказаними рахунками фактурами, позивач також долучив до матеріалів справи виписки з особового рахунку.

Отже, загальна вартість поставленого відповідачу товара, за яким наявна заборгованість, становить 3 410,40 євро та 69805,83 польських злотих.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач визначив розмір заборгованості у гривневому еквіваленті в сумі 876635,21 грн, здійснивши перерахунок зазначеної у кожній із фактур вартості товара за офіційним курсом НБУ (встановленим станом на останній день, коли відповідно до умов договору мала бути здійснена оплата за відповідною фактурою), що відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №500/5194/16-ц.

Втім, здійснивши перерахунок суми заборгованості з урахуванням курсу валюти (польські злоті/євро) по офіційному курсу НБУ станом на останній день, коли відповідно до умов договору мала бути здійснена оплата за відповідною фактурою, суд дійшов висновку, що основна заборгованість за контрактом №0123524 від 28.10.2026 становить 876004,50 грн.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Як встановлено судом, укладений між Фізичною особою-підприємцем Мацюрою Петром Івановичем та Фірмою "Tradepl" Контракт, за своєю правовою природою, є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище: положеннями п.5.4. Контракту сторони дійшли згоди, що Покупець здійснює оплату за Товар, що постачається, авансовим платежем або з максимальним терміном відтермінування 90 днів з моменту отримання Товару. Покупець зобов`язаний здійснити оплату за партію Товару згідно інвойсу, виданого Продавцем.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, у спорах про стягнення заборгованості саме відповідач має довести факт здійснення оплати за товар. Отже, за умови доведення позивачем факту поставки товару, його прийняття відповідачем та визначеного розміру заборгованості, саме на відповідача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази проведення відповідних розрахунків.

Беручи до уваги відсутність доказів проведення повного розрахунку за контрактом №0123524 від 22.05.2024, а також зважаючи на перерахунок суми заборгованості з урахуванням курсу валюти (польські злоті/євро) по офіційному курсу НБУ станом на останній день, коли відповідно до умов договору мала бути здійснена оплата за відповідною фактурою, суд доходить висновку про правомірність позову в частині стягнення 876004,50 грн.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 34178,15 грн 3% річних, суд зазначає таке.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку правильності нарахування 3% річних за період, починаючи з першого дня прострочення виконання грошового зобов`язання по 26.11.2025, за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон" калькулятора, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в межах вимог, заявлених до стягнення (в сумі 34178,15 грн).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається відшкодування судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 13652,74 грн. В зв`язку з відмовою в задоволенні позову в частині стягнення 630,71 грн, - сплачений судовий збір в розмірі 9,46 грн залишається за Фізичною особою-підприємцем Мацюрою П.І.

В позовній заяві б/н від 28.11.2025 (а.с.1-84, т.1) позивач заявив про стягнення з відповідача 125000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, розглядаючи які суд зазначає таке.

17.11.2025 між позивачем (далі - Замовник) та адвокатом Чорним О.В. (далі - Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг №17/11/25-1Ю (а.с.77-79, т.1), предметом якого є надання консультаційних послуг та послуг з підготовки документів, необхідних для діяльності підприємства, захисту інтересів Замовника в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних та господарських судах України (за окремою домовленістю) з питань захисту прав та інтересів останнього.

Відповідно до п.4.1 Договору, Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі, визначеному в додатках до даного Договору.

Положеннями п.4.3 Договору сторони погодили, що фактом надання послуг є підписання Акту прийняття-передачі наданих послуг, відповідно до умов даного Договору.

Цей договір набуває чинності з 17 листопада 2025 року та діє до 31 грудня 2026 року (п.6.1 Договору).

До договору про надання юридичних послуг №17/11/25-1Ю від 17.11.2025 додано додаткову угоду №1 від 17.11.2025, відповідно до якої сторони погодили "Найменування послуг":

- правовий аналіз спору між фізичною особою-підприємцем Мацюрою Петром Івановичем та ТОВ «Tradepl» в частині порушення умов контракту №0123524 від 22.05.2024;

- вивчення судової практики в частині спору із нерезидентом ТОВ «Tradepl» та стягнення заборгованості;

- підготовка позовної заяви до ТОВ «Tradepl» про стягнення заборгованості відповідно до умов контракту №0123524 від 22.05.2024 та клопотання про вручення судових документів;

- представництво інтересів фізичної особи-підприємця Мацюри Петра Івановича в спорі з ТОВ «Tradepl»;

- компенсація поточних витрат (канцелярські приналежності, мобільний зв`язок).

Також сторони узгодили, що загальна вартість послуг згідно Договору про надання юридичних послуг №17/11/25-1Ю від 17.11.2025 становить 125000,00 грн.

Відповідно до рахунку №17/11/2025-1 від 17.11.2025 (а.с.80, т.1) Фізична особа-підприємець Мацюра П.І. сплатив на користь Фізичної особи-підприємця Чорного О.В. 62500,00 грн авансової оплати юридичних послуг відповідно до Договору №17/11/2025-1Ю від 17.11.2025.

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та аргументів сторін.

Відповідно до п.1, 4 ч.3, ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (абзаци 1 та 2 ч.8 ст.129 ГПК України).

Згідно із ч.1-3 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №923/560/17 викладені висновки стосовно застосування ст.126 ГПК України, згідно з якими: витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, на підставі долучених позивачем до матеріалів справи доказів суд встановив, що правомірно заявлена сума за надані адвокатом послуги в зв`язку з розглядом цієї справи, становить 109554,24 грн, яка пропорційно визначена з урахуванням розміру позовних вимог, що підлягають задоволенню.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 ст.129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалюючи це рішення суд звертається до правової позиції, висвітленої у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №922/2417/22, за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч.4 ст.126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішуючи питання про судові витрати, суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ухвалюючи це рішення в частині розподілу понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке:

- під час розгляду справі в суді першої інстанції відбулось два судових засідання, в яких брав участь представник позивача, орієнтовною загальною тривалістю до 40 хв., що не потребувало надмірної витрати часу представника позивача;

- процесуальна позиція позивача не зазнавала змін протягом здійснення провадження у цій справі;

- цей спір не потребує аналізу значної кількості нормативно-правових актів, а судова практика з даних правовідносин є сталою та не становить виключної правової проблеми;

- виокремлення послуг в додатковій угоді №1 до договору про надання юридичних послуг №17/11/25-1Ю від 17.11.2025 "правовий аналіз спору між фізичною особою-підприємцем Мацюрою Петром Івановичем та ТОВ «Tradepl» в частині порушення умов контракту №0123524 від 22.05.2024", "вивчення судової практики в частині спору із нерезидентом ТОВ «Tradepl» та стягнення заборгованості" є необґрунтованими, оскільки охоплюється діями адвоката з написання та подачі позовної заяви (схожі висновки щодо застосування норм права наведено в постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №712/15541/18, від 28.09.2022 у справі №534/14/20);

- суду не надані докази понесення поточних витрат (канцелярські приналежності, мобільний зв`язок), про які зазначено в частині 1 додаткової угоди №1 до договору про надання юридичних послуг №17/11/25-1Ю від 17.11.2025 як складової "Найменування послуг", що надаються адвокатом.

З огляду на висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17: "... стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу."

Отже, з урахуванням критерію розумної необхідності таких витрат, їх пропорційності до складності справи, часу, об`єктивно необхідного для їх надання, та співмірністю заявленої до відшкодування суми з виконаною роботою, обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде стягнення 10955,42 грн.

Керуючись п.5 ч.1 ст.226, ст.7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Мацюри Петра Івановича в справі №902/1661/25 в частині вимог про стягнення 127693,50 грн інфляційних втрат залишити без розгляду.

2. Позов у справі №902/1661/25 задовольнити частково.

3. Стягнути з Фірми "Tradepl" (вул.Жертв Катині, 12/100, м.Жешув, Республіка Польща, 35-209, персональний податковий номер: 5170437939) на користь Фізичної особи-підприємця Мацюри Петра Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) 876004,50 грн - основного боргу; 34178,15 грн - 3% річних; 13652,74 грн - витрат зі сплати судового збору; 10955,42 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відмовити в задоволені позову в частині стягнення 630,71 грн основного боргу.

6. Витрати зі сплати судового збору в сумі 1924,86 грн залишити за позивачем.

7. Повний текст судового рішення направити згідно переліку.

8. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).

У звязку з проходженням суддею з 05 жовтня по 09 жовтня 2026 онлайн-підготовки суддів місцевих господарських судів та зростанням повітряних тривог, повний текст судового рішення підписаний 12 жовтня 2026 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. рішення;

1 - до справи;

2 - ФОП Мацюрі П.І. - на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

3, 4 - представнику Фізичної особи-підприємця Мацюри Петра Івановича адвокату Чорному О.В. - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );

5 - Фірмі "Tradepl" - на адресу електронної пошти (tradepl88@gmail.com)