Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №904/7267/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/7267/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач у справі)

суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін у справі:

від Товариства з обмеженою відповідальністю ІМ. ШЕВЧЕНКА – Кириченко Ю.Ю.

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімпос плюс" – Петренко К.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІМ. ШЕВЧЕНКА

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2026, суддя суду першої інстанції Ярошенко В.І., м. Дніпро, повні тексти рішень складено та підписано 17.07.2026

у справі № 904/7267/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІМ. ШЕВЧЕНКА (с. Тараса Шевченка, Чернігівський район, Чернігівська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімпос плюс" (м. Кам`янське, Дніпропетровська область)

про стягнення 1 212 000,00 грн -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю ІМ. ШЕВЧЕНКА звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімпос плюс" про стягнення витрат на транспортування техніки за договором суборенди техніки (з екіпажем) № 411/25 від 17.06.2025 у розмірі 1 212 000,00 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання договору № 411/25 він передав відповідачу в суборенду зернозбиральні комбайни з екіпажем, а відповідач не забезпечив погодженого в калькуляціях до договору мінімального гарантованого розміру сільськогосподарських угідь, у зв`язку з чим на підставі пункту 1.7 договору зобов`язаний компенсувати понесені позивачем витрати на транспортування техніки в обидві сторони.

Короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю. Судовий збір залишено за позивачем. Стягнуто з позивача на користь відповідача 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу відкладено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що при підписанні актів здачі-приймання робіт та калькуляцій № 1/1, № 1/2, № 2/1, № 2/2 сторони погодили фактичну площу збирання врожаю, яка в сукупності не є меншою мінімально визначеного розміру у первісно підписаних калькуляціях, і позивач тим самим погодив відповідну площу обробітку в розумінні пункту 1.7 договору. Суд дійшов висновку про недоведеність ненадання мінімального гарантованого навантаження на кожен комбайн (підпункт 3.2.4 договору) з огляду на відсутність показників навантаження кожної одиниці техніки, зазначив про відсутність доказів погодження з відповідачем вартості перевезення (підпункт 2.2.9 договору), а також кваліфікував позовну вимогу як вимогу про стягнення збитків та виснував про недоведеність протиправної поведінки відповідача, причинного зв`язку та вини (статті 224, 225 Господарського кодексу України, статті 1166, 1192 Цивільного кодексу України).

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2026 у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн відмовлено з мотивів ненадання детального опису робіт, виконаних адвокатом, та відмови в позові.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням, позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, а заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу – задовольнити.

Апелянт зазначає, що висновок суду про досягнення мінімального гарантованого розміру угідь спростовується підписаними сторонами актами: фактично підтверджено 3 514,25 га проти щонайменше 4 347 га мінімально гарантованих. Пункт 1.7 та підпункт 3.2.4 договору є самостійними альтернативними підставами компенсації транспортних витрат, тому недоведеність навантаження на кожен комбайн не могла бути підставою для відмови в позові в цілому. Вимога має договірну природу, а умова "з будь-якої причини" виключає доведення вини та причинного зв`язку; суд безпідставно застосував норми про відшкодування деліктної шкоди та не врахував частину другу статті 614 Цивільного кодексу України. Проміжні калькуляції лише деталізують фактично виконаний обсяг і не змінюють умов договору. Підпункт 2.2.9 договору регулює інші правовідносини. Сам факт недосягнення мінімального обсягу відповідач не заперечував. Щодо додаткового рішення апелянт зазначає, що акт приймання-передачі виконаних робіт містить детальний перелік наданих адвокатом послуг, а гонорар визначено у фіксованому розмірі.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, що відповідно до частини третьої статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

04.08.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ІМ. ШЕВЧЕНКА.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Висоцького А.М. (доповідач), суддів – Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ІМ. ШЕВЧЕНКА на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 та додаткове рішення від 10.07.2026 у справі № 904/7267/25; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06.10.2026; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.

06.10.2206 у судовому засіданні взяли участь представники Товариства з обмеженою відповідальністю ІМ. ШЕВЧЕНКА – Кириченко Ю.Ю. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімпос плюс" – Петренко К.Л.

Під час судового засідання 06.10.2026 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімпос плюс" – Петренко К.Л. заявлено усне клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Протокольною ухвалою від 06.10.2026 колегію суддів у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи було відмовлено.

Відповідно до частини другої статті 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи лише з поважних причин. Питання про те, чи є причина поважною, вирішує суд з урахуванням конкретних обставин. Сама по собі необхідність ознайомлення новообраного представника з матеріалами справи такою безумовною підставою не є.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімпос плюс" належним чином повідомлене про дату, час і місце розгляду справи 12.08.2026 (дата отримання ухвали про відкриття провадження у справі в електронному кабінеті). Отже, сторона заздалегідь знала про судове засідання, призначене на 06.10.2026. Договір про надання правничої допомоги вона уклала лише 02.10.2026, тобто за чотири дні до засідання. Вибір представника та момент його залучення залежать виключно від волі учасника справи. Наслідки такого вибору не можуть перекладатися на суд та інших учасників провадження.

Строку з 02.10.2026 до 06.10.2026 було достатньо для ознайомлення з матеріалами справи. Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів і вимог апеляційної скарги (стаття 269 ГПК України), обсяг яких відомий сторонам. Крім того, матеріали справи доступні в електронному вигляді через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС (стаття 6 ГПК України). Юридична особа зобов`язана мати зареєстрований електронний кабінет. Представник має змогу ознайомитися з матеріалами дистанційно й невідкладно після підтвердження повноважень. Відомостей про звернення представника із заявою про ознайомлення та про неможливість такого ознайомлення з незалежних від нього причин клопотання не містить.

Колегія суддів також враховує таке:

- учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному розгляду справи (частина друга статті 42 ГПК України);

- зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 43 ГПК України);

- апеляційна скарга має бути розглянута у строк, встановлений статтею 273 ГПК України;

- розумність строків розгляду справи є однією з основних засад господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відкладення розгляду справи з наведених заявником підстав призвело б до невиправданого затягування апеляційного провадження та порушило б права інших учасників справи на розгляд справи в розумний строк.

За таких обставин колегія суддів не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.

Фактичні обставини, встановлені судом

17.06.2025 між позивачем (суборендодавець) та відповідачем (суборендар) укладено договір суборенди техніки (з екіпажем) № 411/25 (далі – договір), за умовами якого суборендодавець зобов`язався передати в тимчасове користування (суборенду з екіпажем) технічно готову для використання сільськогосподарську техніку, а суборендар – прийняти техніку та оплатити вартість суборенди згідно з калькуляцією, яка є невід`ємною частиною договору (пункт 1.1).

Пунктом 1.7 договору (розділ 1 "Предмет договору") передбачено, що мінімальна площа земельних ділянок, на якій будуть надаватися послуги суборенди з екіпажем, зазначається в калькуляції. У разі, якщо суборендар з будь-якої причини зменшить зазначену в калькуляції площу земельних ділянок, він зобов`язується повністю компенсувати витрати суборендодавця на транспортування техніки (в обидві сторони) згідно з наданими підтверджуючими документами або виконати транспортування власними силами і за власний рахунок.

Згідно з підпунктом 2.2.9 договору за домовленістю сторін суборендодавець здійснює доставку/повернення разом з екіпажем техніки до місць використання техніки, а також її переміщення між полями та до місць стоянки. У цьому разі суборендар супроводжує переміщення техніки та оплачує суборендодавцю доставку/повернення техніки; оплата здійснюється на підставі актів виконаних робіт, сторони попередньо узгоджують вартість на підставі укладення калькуляції.

Підпунктом 3.2.4 договору (розділ 3 "Відповідальність сторін") встановлено, що в разі ненадання суборендарем мінімального гарантованого навантаження на кожен комбайн суборендар зобов`язаний компенсувати суборендодавцю вартість транспортування техніки в обидві сторони згідно наданих документів.

Калькуляцією № 1 сторони погодили тариф 1 700 грн/га з ПДВ, мінімальний гарантований розмір сільськогосподарських угідь – 250 га ріпаку та 2 500 га пшениці (разом 2 750 га), техніку – 3 комбайни John Deere T670 та 3 комбайни John Deere S780, термін робіт з 03.07.2025 по 15.07.2025, гарантоване мінімальне навантаження на одиницю техніки – 458 га, місце робіт – Кременчуцький, Світловодський, Чигиринський райони.

Калькуляцією № 2 сторони погодили тарифи 1 900 грн/га (ріпак) та 1 800 грн/га (пшениця) з ПДВ, мінімальний гарантований розмір угідь – 800 га ріпаку та 800 га пшениці (разом 1 600 га), техніку – 3 комбайни John Deere S780, термін робіт з 15.07.2025 по 30.07.2025, гарантоване мінімальне навантаження на одиницю техніки – 533 га, місце робіт – Житомирська область, Любар.

Калькуляцією № 3 сторони погодили надання одного комбайна John Deere S780 для робіт у Чернігівській області (Козелець) з мінімальним гарантованим розміром угідь 550 га. Витрати на транспортування техніки за калькуляцією № 3 предметом позову не є.

Кожна з калькуляцій містить умову про те, що суборендодавець здійснює доставку/повернення техніки до місць виконання робіт, а суборендар супроводжує техніку до місця призначення, а також умову про обов`язок суборендаря компенсувати вартість транспортування техніки в обидві сторони в разі ненадання мінімального гарантованого навантаження на кожен комбайн.

Актами приймання-передачі від 03.07.2025 та 05.07.2025 (місце передачі – с. Білецьківка Кременчуцького району Полтавської області) суборендар прийняв 3 комбайни John Deere T670 та 3 комбайни John Deere S780. Актом від 27.07.2025 (с. Глинськ Олександрівського району Кіровоградської області) суборендар повернув 3 комбайни T670, актом від 14.08.2025 (с. Юрівка Любарського району Житомирської області) – 3 комбайни S780.

Сторони без зауважень підписали акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та калькуляції до них: за калькуляцією № 1 – акт № 18 від 15.07.2025 (калькуляція № 1/1, 1 155 га) та акт № 19 від 04.08.2025 (калькуляція № 1/2, 1 156,75 га), разом 2 311,75 га; за калькуляцією № 2 – акт № 22 від 31.07.2025 (калькуляція № 2/1, 173 га) та акт № 31 від 13.08.2025 (калькуляція № 2/2, 1 029,50 га), разом 1 202,50 га. Вартість послуг відповідач оплатив.

Для доставки та повернення техніки позивач уклав з ПП "Сокіл" договір перевезення вантажу № 422/25 від 27.06.2025 та оплатив перевезення на загальну суму 1 212 000,00 грн, що підтверджується заявками, рахунками, актами здачі-приймання виконаних робіт, товарно-транспортними накладними та платіжними інструкціями, а саме: доставка шести комбайнів з с. Ясенівка Чернігівської області до с. Білецьківка Полтавської області – 480 000,00 грн (6 Ч 80 000,00 грн); повернення трьох комбайнів T670 з с. Глинськ до с. Тараса Шевченка Чернігівської області – 258 000,00 грн (3 Ч 86 000,00 грн); переміщення трьох комбайнів S780 з с. Глинськ до с. Юрівка Житомирської області 23.07.2025 та 25.07.2025 – 216 000,00 грн (3 Ч 72 000,00 грн); повернення трьох комбайнів S780 з с. Юрівка до Чернігівської області – 258 000,00 грн (3 Ч 86 000,00 грн).

Отже, витрати на транспортування техніки за калькуляцією № 1 становлять 738 000,00 грн (480 000,00 + 258 000,00), за калькуляцією № 2 – 474 000,00 грн (216 000,00 + 258 000,00).

09.09.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій, зокрема, просив сплатити компенсацію за транспортування техніки, розраховану пропорційно до різниці між гарантованим мінімальним навантаженням та фактично виконаною площею: за калькуляцією № 1 – 117 158,84 грн, за калькуляцією № 2 – 117 536,59 грн. Претензія залишена без задоволення.

Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (стаття 526 Цивільного кодексу України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 Цивільного кодексу України). Наймач має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за згодою наймодавця передати річ у користування іншій особі (піднайм) (частина перша статті 774 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога за своєю правовою природою є вимогою про стягнення збитків.

Пункт 1.7 договору розміщений у розділі 1 "Предмет договору" та визначає наслідок зменшення площі земельних ділянок, зазначеної в калькуляції, – обов`язок суборендаря компенсувати витрати суборендодавця на транспортування техніки або виконати транспортування власними силами і за власний рахунок. Тобто сторони, реалізуючи свободу договору (статті 6, 627 Цивільного кодексу України), заздалегідь розподілили між собою ризик недосягнення мінімального обсягу робіт та пов`язані з ним витрати на переміщення техніки.

Обов`язок, передбачений пунктом 1.7 договору, є договірним грошовим зобов`язанням, що виникає за умови настання визначеної договором обставини ("з будь-якої причини"), а не мірою відповідальності за порушення зобов`язання. Відтак для його виникнення не вимагається встановлення складу цивільного правопорушення – протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку та вини.

Отже, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин статті 1166, 1192 Цивільного кодексу України, які регулюють відшкодування позадоговірної (деліктної) шкоди, а також статті 224, 225 Господарського кодексу України, присвячені відшкодуванню збитків, та безпідставно поклав на позивача обов`язок доводити протиправність поведінки відповідача, причинний зв`язок і вину.

Колегія суддів додатково зазначає, що навіть у разі кваліфікації вимоги як заходу відповідальності за порушення договірного зобов`язання відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частина друга статті 614 Цивільного кодексу України), тобто тягар доведення відсутності вини покладається на боржника, а не на кредитора.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню. Проте у цій справі здійснена місцевим господарським судом кваліфікація не відповідає змісту погоджених сторонами умов договору.

Площа земельних ділянок, зазначена в калькуляціях, визначена як мінімальний гарантований розмір сільськогосподарських угідь, де планується використовувати техніку. Як правильно зазначив суд першої інстанції, цей показник не прив`язаний до роботи окремої одиниці техніки, а є сукупним показником за відповідною калькуляцією.

Співставлення погоджених у калькуляціях мінімальних показників з фактичною площею, зафіксованою у двосторонньо підписаних актах, свідчить про таке: за калькуляцією № 1 мінімальний гарантований розмір угідь становить 2 750 га, фактично зібрано 2 311,75 га, недобір – 438,25 га; за калькуляцією № 2 мінімальний гарантований розмір угідь становить 1 600 га, фактично зібрано 1 202,50 га, недобір – 397,50 га.

Таким чином, фактична площа є меншою за мінімальну гарантовану як за кожною калькуляцією окремо, так і в їх сукупності (3 514,25 га проти 4 350 га). Висновок суду першої інстанції про те, що фактична площа збирання врожаю "в сукупності не є меншою мінімально визначеного розміру у первісно підписаних калькуляціях", не відповідає наявним у справі доказам та жодним розрахунком у рішенні не обґрунтований, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення.

Колегія суддів не погоджується і з висновком суду про те, що підписанням калькуляцій № 1/1, № 1/2, № 2/1 та № 2/2 позивач погодив зменшену площу обробітку в розумінні пункту 1.7 договору. Зазначені калькуляції є додатками до актів здачі-приймання робіт, складались за окремі періоди та фіксували лише фактично виконаний обсяг збирання "за звіреними даними" і підставу для поточної оплати за фактично відпрацьовані дні. Жодна з них не містить волевиявлення сторін на зміну погодженого в калькуляціях № 1 та № 2 мінімального гарантованого розміру угідь чи на відмову від передбаченої пунктом 1.7 договору компенсації.

Відповідно до статей 651, 654 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін і вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється. Обліково-розрахункові документи, якими зафіксовано виконаний обсяг робіт, не можуть розцінюватися як правочин про зміну умов договору.

Крім того, наведені мотиви суду першої інстанції є взаємовиключними: висновок про погодження позивачем "відповідної площі обробітку" передбачає визнання факту зменшення площі, тоді як висновок про те, що площа не є меншою за мінімальну, такий факт заперечує.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що пункт 1.7 договору охоплює виключно випадки односторонньої відмови суборендаря від частини погоджених земельних ділянок. Сторони погодили площу в калькуляціях саме як мінімальну гарантовану, а наслідок її зменшення пов`язали з настанням цієї обставини "з будь-якої причини". Зазначене формулювання свідчить про те, що для виникнення обов`язку компенсації причини ненадання погодженої площі значення не мають (частина перша статті 213 Цивільного кодексу України). Відтак посилання відповідача на несприятливі погодні умови, агротехнічні вимоги та управлінські рішення не спростовують факту недосягнення мінімального гарантованого розміру угідь, який відповідач, по суті, не заперечує.

Доводи відповідача про те, що недобір площі спричинений самовільним виведенням техніки позивачем, не підтверджені належними доказами. Навпаки, техніка перебувала у користуванні суборендаря понад строки, визначені калькуляціями (за калькуляцією № 1 – до 27.07.2025 при строку робіт до 15.07.2025, за калькуляцією № 2 – до 14.08.2025 при строку робіт до 30.07.2025), а її повернення оформлено двосторонніми актами приймання-передачі без зауважень. Зустрічних вимог щодо стягнення збитків у розмірі 90 000,00 грн відповідач не заявляв.

Колегія суддів погоджується з тим, що пункт 1.7 та підпункт 3.2.4 договору є самостійними підставами виникнення обов`язку компенсувати витрати на транспортування техніки, оскільки вони мають різні гіпотези: перший пов`язаний із площею земельних ділянок за калькуляцією, другий – з мінімальним гарантованим навантаженням на кожен комбайн.

Водночас суд першої інстанції по суті правильно зазначив, що матеріали справи не містять доказів навантаження кожної одиниці техніки. В актах здачі-приймання робіт вартість послуг розподілена між комбайнами порівну, а самі акти охоплюють періоди, протягом яких частина техніки вже була переміщена на інше місце робіт (комбайни S780 переміщені до с. Юрівка 23.07.2025 та 25.07.2025, тоді як акт № 19 за калькуляцією № 1 охоплює період до 04.08.2025), що свідчить про розрахунковий, а не фактичний характер такого розподілу. За таких обставин недосягнення загального показника навантаження за калькуляцією свідчить лише про те, що мінімального навантаження не досягла щонайменше одна одиниця техніки, але не підтверджує недосягнення такого навантаження кожним комбайном.

Разом з тим недоведеність обставин, передбачених підпунктом 3.2.4 договору, не могла бути підставою для відмови в позові в цілому, оскільки самостійна підстава, передбачена пунктом 1.7 договору, знайшла своє підтвердження.

Підпункт 2.2.9 договору регулює звичайну платну доставку, повернення та переміщення техніки за попередньо погодженою в калькуляції вартістю. Калькуляції, якими сторони погодили б вартість доставки, відсутні, а позивач вимог про оплату доставки на підставі підпункту 2.2.9 договору не заявляв. Натомість пункт 1.7 договору передбачає компенсацію витрат "згідно з наданими підтверджуючими документами" без попереднього погодження вартості перевезення чи перевізника з суборендарем. Тому покладення на позивача обов`язку доводити попереднє погодження вартості перевезення є необґрунтованим доповненням умов пункту 1.7 договору.

Факт перевезення техніки до місць виконання робіт, між ними та у зворотному напрямку, а також розмір понесених позивачем витрат підтверджуються договором перевезення № 422/25 від 27.06.2025, заявками, рахунками, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними та платіжними інструкціями. Дати та місця перевезень узгоджуються з підписаними відповідачем актами приймання-передачі техніки, а умовами калькуляцій передбачено супроводження техніки суборендарем до місця призначення. Відповідач належних доказів на спростування факту чи розміру транспортних витрат не надав (статті 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Визначаючи розмір компенсації, що підлягає стягненню, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за цими правилами не можна визначити справжню волю сторін, беруться до уваги мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Пункт 1.7 договору не визначає наслідків часткового недосягнення мінімальної площі, зокрема, чи підлягають компенсації в повному обсязі витрати на транспортування техніки, яка працювала на переважній частині погодженої площі та роботу якої суборендар повністю оплатив. Мінімальна гарантована площа визначена сторонами в калькуляціях із зазначенням її вартості (2 750 га Ч 1 700 грн; 800 га Ч 1 900 грн та 800 га Ч 1 800 грн), що свідчить про те, що метою цієї умови є гарантування суборендодавцю такого обсягу робіт, за рахунок оплати якого окупаються витрати на доставку та повернення техніки. Відповідно, транспортні витрати не відшкодовуються суборендодавцю за рахунок виручки лише в тій частині, яка припадає на недоотриманий обсяг робіт.

У цій справі мінімальну гарантовану площу за калькуляцією № 1 виконано на 84,06 %, за калькуляцією № 2 – на 75,16 %, а надані послуги суборенди відповідач оплатив у повному обсязі. За таких обставин покладення на відповідача обов`язку компенсувати всю суму транспортних витрат перетворило б договірну компенсацію на засіб отримання позивачем додаткового доходу, що не відповідає меті пункту 1.7 договору та загальним засадам цивільного законодавства – справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 Цивільного кодексу України).

Такий підхід узгоджується з подальшою поведінкою самого позивача, який у претензії від 09.09.2025 розраховував компенсацію за транспортування техніки саме пропорційно до різниці між гарантованим і фактично виконаним обсягом робіт. Зміна позивачем у позові підходу до визначення розміру компенсації без наведення обставин, які б це обґрунтовували, суперечить принципу заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), що ґрунтується на засаді добросовісності (див. постанову Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що компенсація витрат на транспортування техніки підлягає стягненню пропорційно до частки недобору мінімальної гарантованої площі земельних ділянок, визначеної в калькуляціях, що становить:

за калькуляцією № 1: 738 000,00 грн Ч 438,25 га / 2 750 га = 117 610,36 грн;

за калькуляцією № 2: 474 000,00 грн Ч 397,50 га / 1 600 га = 117 759,38 грн;

разом – 235 369,74 грн.

У стягненні решти суми компенсації в розмірі 976 630,26 грн слід відмовити.

Щодо додаткового рішення

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, підлягають перерозподілу і судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені сторонами в суді першої інстанції, а додаткове рішення від 10.07.2026, ухвалене з урахуванням відмови в позові, підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про ненадання позивачем опису робіт, виконаних адвокатом. Акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 01.12.2025 містить перелік наданих послуг (аналіз документів, законодавства та судової практики, розроблення правової позиції, здійснення розрахунків, консультування, підготовка та подання позовної заяви, відповіді на відзив, заяви про ухвалення додаткового рішення). Гонорар адвоката визначено у фіксованому розмірі 100 000,00 грн, що є правомірною формою оплати правничої допомоги, а надані докази підтверджують факт надання правничої допомоги у справі.

Водночас відповідач заперечував проти заявленого розміру витрат, зазначивши про їх неспівмірність зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову; у разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи, що справа не є складною, спір стосується виконання одного договору, не потребував проведення експертиз чи допиту свідків, а також обсяг фактично підготовлених адвокатом процесуальних документів (позовна заява, відповідь на відзив, заява про розподіл судових витрат), колегія суддів вважає співмірним та обґрунтованим розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції 30 000,00 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову (19,42 % від заявлених вимог) відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 825,98 грн (30 000,00 грн Ч 235 369,74 / 1 212 000,00).

Витрати відповідача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, розмір яких визначено місцевим господарським судом у сумі 8 000,00 грн і який сторонами в цій частині не оспорюється, покладаються на позивача пропорційно розміру вимог, у задоволенні яких відмовлено, що становить 6 446,40 грн (8 000,00 грн Ч 976 630,26 / 1 212 000,00).

Висновки апеляційного господарського суду

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 у справі № 904/7267/25 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 235 369,74 грн компенсації витрат на транспортування техніки, а додаткове рішення від 10.07.2026 – скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 14 544,00 грн покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2 824,44 грн, решта судового збору залишається за позивачем.

Судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 21 816,00 грн покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 4 236,66 грн, решта судового збору залишається за апелянтом.

Питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, може бути вирішене за заявою учасника справи в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 129 та статтею 244 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІМ. ШЕВЧЕНКА на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2026 у справі № 904/7267/25 – задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 у справі № 904/7267/25 – скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІМ. ШЕВЧЕНКА до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімпос плюс" про стягнення 1 212 000,00 грн – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімпос плюс" (51928, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр-т Дружби Народів, буд. 77, кв. 66; ідентифікаційний код 40727455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІМ. ШЕВЧЕНКА (15054, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Тараса Шевченка, вул. Тарасевича, буд. 1Б; ідентифікаційний код 03796761) 235 369,74 грн (двісті тридцять п`ять тисяч триста шістдесят дев`ять грн 74 коп.) компенсації витрат на транспортування техніки та 2 824,44 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІМ. ШЕВЧЕНКА (15054, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Тараса Шевченка, вул. Тарасевича, буд. 1Б; ідентифікаційний код 03796761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімпос плюс" (51928, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр-т Дружби Народів, буд. 77, кв. 66; ідентифікаційний код 40727455) 6 446,40 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2026 у справі № 904/7267/25 – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ІМ. ШЕВЧЕНКА про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімпос плюс" (ідентифікаційний код 40727455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІМ. ШЕВЧЕНКА (ідентифікаційний код 03796761) 5 825,98 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заяви відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімпос плюс" (ідентифікаційний код 40727455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІМ. ШЕВЧЕНКА (ідентифікаційний код 03796761) 4 236,66 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.10.2026.

Головуючий суддя Висоцький А.М.

Судді Андрейчук Л.В.

Левшина Г.В.