Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №912/3254/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року м.Дніпро Справа № 912/3254/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач у справі)

суддів: Віннікова С.В., Кошлі А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику та повідомлення учасників справи апеляційні скарги: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2026, суддя Кузьміна Б.М., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 06.05.2026,

та на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2026, суддя Кузьміна Б.М., м. Кропивницький, повний текст додаткового рішення складено 29.05.2026,

у справі № 912/3254/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Домбровської Аліни Леонідівни

про стягнення 66 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" (далі -покупець, ТОВ "Лип`янка") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Домбровської Аліни Леонідівни (далі - продавець, ФОП Домбровська А.Л.) про стягнення 66 000,00 грн попередньої оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони у спрощений спосіб уклали договір купівлі-продажу товару: відповідач виставила позивачу рахунок на оплату від 22.09.2025 № 54 на суму 66 000,00 грн з ПДВ на товар у кількості 25 найменувань, а позивач платіжною інструкцією № 705 у повному обсязі оплатив цей рахунок. Відповідач товар не поставила, натомість 14.10.2025 в односторонньому порядку зареєструвала розрахунок коригування до податкової накладної, яким замінила 25 позицій оплаченого товару на інший товар - систему контролю висіву "Монада". Позивач зміну предмета договору не погоджував, претензією від 22.10.2025 № 150 вимагав повернути суму попередньої оплати, однак відповідач у її поверненні відмовила. Позивач посилається на частину другу статті 693 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечувала, посилаючись на те, що за зверненням гр. ОСОБА_1 , який, на її думку, діяв від імені позивача, номенклатуру товару було змінено, а систему контролю висіву "Монада" відправлено через ТОВ "Нова Пошта" та отримано. Крім того, відповідач зазначала, що рахунок містив умову про відпуск товару самовивозом за наявності довіреності та паспорта, проте позивач за отриманням товару не звертався, тому його вимога про повернення попередньої оплати є передчасною.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2026 у справі № 912/3254/25 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що сторони у спрощений спосіб уклали договір поставки 25 найменувань товару на суму 66 000,00 грн, який позивач оплатив у повному обсязі; відповідач не довела погодження сторонами зміни асортименту товару на систему контролю висіву "Монада" і, відповідно, факту поставки товару позивачу; наявності у гр. ОСОБА_1. повноважень діяти від імені позивача не доведено.

Водночас суд дійшов висновку, що сторони погодили поставку товару шляхом самовивозу зі складу продавця, проте строк поставки не встановили. Оскільки позивач не повідомляв відповідача про оплату, не звертався до неї з вимогою про передання товару самовивозом і не з`ясовував місцезнаходження складу, прострочення продавцем обов`язку з передання товару не настало. Претензію позивача про повернення попередньої оплати суд розцінив як передчасну, оскільки, на його думку, право вибору між вимогою про передання товару та вимогою про повернення попередньої оплати виникає у покупця лише за наслідками прострочення продавця, а претензія не є вимогою про погодження строку поставки.

Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2026 у справі № 912/3254/25 заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення задоволено, стягнуто з ТОВ "Лип`янка" на користь ФОП Домбровської А.Л. 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення суду та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2026 у справі № 912/3254/25 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає таке:

- право вибору між вимогою про передання оплаченого товару та вимогою про повернення попередньої оплати належить виключно покупцеві; закон не визначає форми такої вимоги, тому покупець може реалізувати це право будь-яким способом - претензією, листом, а також пред`явленням позову (з посиланням на постанови Верховного Суду у справах № 910/3611/23, № 910/3016/23, № 910/5041/22). Вимогу про повернення коштів позивач висловив у претензії від 22.10.2025 № 150, яку відповідач отримала та на яку надала відповідь, а згодом - шляхом пред`явлення позову;

- висновок про передчасність позову є безпідставним, оскільки відповідач у відповіді на претензію, у відзиві на позов та у запереченнях категорично стверджувала, що зобов`язання вже виконане поставкою іншого товару, тобто фактично відмовилася передавати 25 позицій оплаченого товару, а розрахунком коригування від 14.10.2025 анулювала їх у податковому обліку;

- висновок про прострочення кредитора є помилковим: рахунок № 54 не містив адреси складу, відповідач ніколи не повідомляла про готовність 25 позицій товару до передання, а її поведінка є суперечливою, оскільки вона одночасно стверджує про відправлення (іншого) товару через перевізника і про обов`язок покупця забрати товар самовивозом;

- відображення розрахунку коригування в податковій звітності позивача мало технічний характер, податковий кредит позивач анулював уточнюючим розрахунком від 11.03.2026, а податкові документи не є первинними документами, що підтверджують поставку.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

ФОП Домбровська А.Л. у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, зазначаючи таке:

- позивач ні в листуванні, ні в претензії не заявляв вимоги про розірвання договору, а одностороння зміна або розірвання договору не допускається (стаття 651 Цивільного кодексу України);

- позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогою про відвантаження товару, транспорт під завантаження не направляв, довіреності та паспорта уповноваженої особи не надавав; адресу складу продавця (проспект Інженерів, 6а, м. Кропивницький) було зазначено в електронному листі, яким надіслано рахунок;

- відповідач готова поставити товар за умови прибуття уповноважених представників покупця на склад, а неотримання товару зумовлене невчиненням покупцем необхідних дій, тобто простроченням кредитора (статті 612, 613 Цивільного кодексу України);

- для повернення попередньої оплати необхідно встановити факт прострочення продавця та належного виконання покупцем своїх обов`язків (постанова Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 910/18530/23), а висновки Верховного Суду, на які посилається апелянт, зроблені за інших фактичних обставин.

Відповідач також заявила про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на додаткове рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" також оскаржило додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2026, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відповідача про стягнення 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити. Апелянт посилається на розбіжність між сумою, зазначеною в рахунку-фактурі від 05.05.2026 № 04/26-8 цифрами (30 000,00 грн) і прописом (двадцять п`ять тисяч гривень), відсутність доказів фактичної оплати послуг адвоката, хронологічні розбіжності в документах щодо обсягу наданих послуг, неоцінювання судом його заперечень та неспівмірність стягнутої суми зі складністю справи і ціною позову.

Відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення до суду не надходив.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

26.05.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2026 у справі № 912/3254/25.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Висоцького А.М. (доповідач), суддів - Віннікова С.В., Кошлі А.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2026 відкрито апеляційне провадження на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2026 у справі № 912/3254/25. Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику та повідомлення учасників справи, з огляду на малозначність справи (частина п`ята статті 12, частина десята статті 270 Господарського процесуального кодексу України). Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань.

06.06.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

12.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" подало апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2026 у справі № 912/3254/25.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" на рішення суду залишено без руху у зв`язку із виявленням несплати судового збору та надано апелянту строк для усунення її недоліків шляхом сплати судового збору в розмірі 3 633,60 грн.

24.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги разом із доказами сплати судового збору в розмірі 3 633,60 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2026 продовжено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2026 у справі №912/3254/25.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" на додаткове рішення від 29.05.2026 та призначено її до розгляду спільно з апеляційною скаргою на рішення суду в порядку письмового провадження.

До Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини, встановлені судом

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" як покупцем і Фізичною особою-підприємцем Домбровською Аліною Леонідівною як продавцем досягнуто домовленості щодо поставки товару загальною вартістю 66 000,00 грн, що сторонами визнається.

22.09.2025 відповідач електронною поштою виставила позивачу рахунок на оплату № 54 на суму 66 000,00 грн з ПДВ на товар у кількості 25 найменувань (шплінти, шини, рукав для води і повітря, підшипники, стрічкові пили, трансмісійна олива, металопрокат, кріплення, емаль, вакуумметр, втулки, відрізні диски та інші запасні частини). У рахунку зазначено: "Увага! Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіренності та паспорта". Адреси складу чи іншого місця передання товару рахунок не містить.

Позивач оплатив рахунок у повному обсязі платіжною інструкцією від 23.09.2025 № 705 з призначенням платежу "За ТМЦ згідно рахунку №54 від 22.09.2025 року, у т.ч. ПДВ 20% = 11 000.00грн.", що визнається сторонами.

За правилом першої події відповідач склала податкову накладну від 24.09.2025 № 8, перелік і номенклатура товару в якій відповідають рахунку № 54 (25 найменувань). Податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.10.2025.

25.09.2025 Домбровський Р.Ю., який, за поясненнями відповідача, є її представником за довіреністю, направив через ТОВ "Нова Пошта" посилку з описом "інші запчастини" на ім`я фізичної особи - ОСОБА_1. (експрес-накладна № 59001462367996).

14.10.2025 відповідач склала та зареєструвала в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування № 1 до податкової накладної від 24.09.2025 № 8, яким виключила всі 25 найменувань товару та включила інший товар - "Система контролю висіву Монада на зернову сівалку, 36 датчиків висіву" на ту саму суму.

20.10.2025 та 21.10.2025 відповідач надіслала позивачу електронною поштою видаткову накладну від 24.09.2025 № 61, нову редакцію рахунку № 54 і договір купівлі-продажу від 22.09.2025 № 22/09/25 на систему контролю висіву "Монада", підписані лише з її боку, а також бланк заяви на повернення цього товару та лист про готовність прийняти його до повернення.

27.10.2025 позивач надіслав відповідачу електронною поштою та засобами поштового зв`язку претензію від 22.10.2025 № 150, в якій, посилаючись на непоставку оплаченого товару (25 найменувань) та на те, що зміну номенклатури товару він не погоджував, на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України вимагав повернути 66 000,00 грн попередньої оплати.

У відповіді на претензію (вих. № 24/10 від 24.10.2025) відповідач визнала отримання попередньої оплати, однак зазначила, що сторони нібито погодили заміну товару на систему контролю висіву "Монада", яку відвантажено через ТОВ "Нова Пошта", вважала свої зобов`язання виконаними та відмовила у поверненні коштів.

Суд першої інстанції встановив, що погодження сторонами зміни асортименту товару з 25 найменувань на систему контролю висіву "Монада" та повноваження гр. ОСОБА_1. діяти від імені позивача матеріалами справи не підтверджуються, а доказів поставки відповідачем позивачу 25 найменувань товару, визначених рахунком № 54, у справі немає. Ці висновки відповідач у суді апеляційної інстанції не спростувала, а в апеляційному порядку рішення в цій частині нею не оскаржувалося.

Доказів того, що відповідач повідомляла позивача про готовність до передання саме 25 найменувань оплаченого товару, їх ідентифікацію для цілей договору, місце і час, коли товар може бути отриманий, матеріали справи не містять.

18.12.2025 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення попередньої оплати. Ухвалою від 12.01.2026 провадження у справі відкрито. Під час розгляду справи в суді першої інстанції 25 найменувань оплаченого товару відповідач позивачу не передала та в його розпорядження у визначеному місці не надала.

Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення, з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (стаття 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини перша, друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 Цивільного кодексу України), у строк, встановлений договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (частина перша статті 663 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування частини другої статті 693 Цивільного кодексу України є невиконання продавцем обов`язку з передання оплаченого товару у встановлений строк. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Обрання певного варіанта поведінки є виключно правом покупця, а не продавця. Волевиявлення покупця щодо обрання одного з варіантів має бути вчинене в активній однозначній формі та доведене до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги, покупець може здійснити своє право будь-яким шляхом: як зверненням до продавця з претензією, листом, телеграмою тощо, так і пред`явленням через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанови Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23). Цей правовий висновок по суті визнає і сама відповідач, відтворивши його у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки 25 найменувань товару на суму 66 000,00 грн, позивач у повному обсязі здійснив попередню оплату, а відповідач не довела ні погодження сторонами заміни товару на систему контролю висіву "Монада", ні поставки позивачу оплаченого товару.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність вимоги позивача про повернення попередньої оплати з огляду на таке.

Строк поставки товару сторони в рахунку № 54 не визначили. Отже, відповідно до частини першої статті 663 та частини другої статті 530 Цивільного кодексу України позивач як кредитор мав право вимагати виконання зобов`язання у будь-який час, а відповідач повинна була виконати свій обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Для такого договору "встановленим строком" у розумінні частини другої статті 693 Цивільного кодексу України є строк, що визначається моментом пред`явлення покупцем вимоги до продавця.

Закон не вимагає, щоб покупець, який повністю оплатив товар, спочатку пред`явив окрему вимогу про передання товару, а вже після її невиконання - вимогу про повернення попередньої оплати. Такий підхід, застосований судом першої інстанції, фактично встановлює для покупця додаткову, не передбачену законом умову реалізації права вибору і позбавляє його можливості самостійно обрати спосіб захисту, що суперечить змісту частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.

Претензія від 22.10.2025 № 150, надіслана відповідачу 27.10.2025, містила чітку та однозначну вимогу покупця, засновану на непоставці оплаченого товару, і була доведена до відповідача, яка надала на неї письмову відповідь. Отже, позивач в активній однозначній формі висловив свою волю та обрав один із передбачених частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України варіантів поведінки - повернення суми попередньої оплати. Навіть якщо розцінювати претензію як вимогу, що визначає строк виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, семиденний строк з дня її пред`явлення сплинув задовго до звернення позивача до суду (18.12.2025), проте відповідач оплачений товар не передала.

Крім того, колегія суддів враховує, що пред`явлення позову є самостійною, визначеною законом процесуальною формою вимоги покупця до продавця. Позов про стягнення попередньої оплати пред`явлено позивачем 18.12.2025, провадження у справі відкрито 12.01.2026, а справа розглядалася судом першої інстанції до 01.05.2026. Упродовж усього цього часу відповідач, якій достеменно було відомо про вимогу покупця, оплачений товар (25 найменувань) у розпорядження позивача не надала і про готовність його передати у визначеному місці та в певний час не повідомила. Отже, на час ухвалення судом рішення вимога позивача не могла вважатися передчасною за жодного тлумачення моменту її пред`явлення.

Колегія суддів також зважає на те, що відповідач не лише не вчинила дій щодо передання оплаченого товару, а й прямо заперечувала свій обов`язок його передати. Ще до отримання претензії, 14.10.2025, відповідач в односторонньому порядку склала розрахунок коригування, яким виключила з податкового обліку всі 25 найменувань оплаченого товару, а у відповіді на претензію, у відзиві на позов і в запереченнях стверджувала, що вже повністю виконала зобов`язання поставкою іншого товару. За таких обставин вимагати від покупця попереднього пред`явлення продавцю вимоги про передання товару, від передання якого продавець фактично відмовився, означало б надмірний формалізм, що не відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 Цивільного кодексу України).

Доводи відповідача та висновки суду першої інстанції про прострочення кредитора колегія суддів відхиляє.

Відповідно до частини першої статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Отже, навіть за умови поставки на умовах самовивозу обов`язок покупця прибути за товаром кореспондує обов`язку продавця підготувати оплачений товар до передання, ідентифікувати його та поінформувати покупця про місце і час його отримання. Відповідач не надала доказів того, що 25 найменувань оплаченого товару були готові до передання, ідентифіковані для цілей договору, а позивач був про це поінформований. Рахунок № 54 адреси складу не містить, а зазначення в підписі електронного листа контактних даних і адреси іншої юридичної особи не є повідомленням продавця про готовність конкретного оплаченого товару до передання в певному місці.

Застереження в рахунку про обов`язковість повідомлення про оплату також не може свідчити про прострочення покупця, оскільки факт надходження коштів був достеменно відомий відповідачу, яка того ж дня склала податкову накладну на всі 25 найменувань товару за правилом першої події, а наступного дня відправила через перевізника інший товар. Тобто мета такого повідомлення була досягнута, а будь-які сумніви продавця щодо наявності товару на складі не звільняли її від обов`язку або передати оплачений товар, або повернути отримані кошти.

Колегія суддів зважає й на суперечливість позиції відповідача, яка, з одного боку, наполягає на виконанні зобов`язання шляхом відправлення товару через ТОВ "Нова Пошта", тобто способом, відмінним від самовивозу, а з іншого - посилається на невчинення покупцем дій із самовивозу як на прострочення кредитора. Доктрина заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), яка ґрунтується на засадах добросовісності, не допускає, щоб сторона діяла всупереч своїм попереднім заявам або поведінці, на які обґрунтовано покладався її контрагент (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Заява відповідача у відзиві на позов про готовність поставити товар за умови прибуття представників покупця на склад, зроблена вже після пред`явлення позову та без ідентифікації товару, зазначення місця і строку його передання, не є запропонованим належним виконанням у розумінні статей 613, 664 Цивільного кодексу України і не спростовує факту невиконання відповідачем обов`язку з передання оплаченого товару.

Таким чином, прострочення кредитора у спірних правовідносинах відсутнє, натомість відповідач, отримавши 66 000,00 грн попередньої оплати, не передала оплачений товар у строк, визначений відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, що зумовило виникнення у позивача права вимагати повернення суми попередньої оплати.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 910/18530/23, згідно з якою для задоволення вимоги про повернення попередньої оплати суд повинен установити факт прострочення продавця щодо передання товару та належного виконання покупцем своїх обов`язків, не спростовують викладених висновків. У цій справі встановлено, що покупець належно виконав свій обов`язок з оплати товару в повному обсязі, а продавець допустила прострочення передання оплаченого товару.

Безпідставними є й доводи відповідача про те, що позивач не заявляв вимоги про розірвання договору. Частина друга статті 693 Цивільного кодексу України прямо передбачає право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати і не ставить реалізацію цього права в залежність від розірвання договору в судовому порядку чи за згодою сторін. Із пред`явленням покупцем вимоги про повернення попередньої оплати обов`язок продавця передати товар трансформується в грошове зобов`язання з повернення отриманих коштів. Стаття 651 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач, у цьому випадку не застосовується, оскільки право покупця вимагати повернення попередньої оплати встановлене законом.

Доводи сторін щодо відображення спірної операції в податковому обліку та щодо правового статусу гр. ОСОБА_1 не впливають на вирішення спору, оскільки суд першої інстанції правильно виходив з того, що податкові документи самі по собі не підтверджують факту поставки товару, а доказів поставки позивачу оплаченого товару матеріали справи не містять. Питання щодо повернення відповідачу системи контролю висіву "Монада", направленої фізичній особі, не є предметом цього спору і можуть бути вирішені відповідачем в іншому порядку.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач довів факт оплати товару, факт його непередання відповідачем та факт пред`явлення відповідачу вимоги про повернення попередньої оплати. Відповідач, натомість, не довела ні передання оплаченого товару, ні повернення позивачу суми попередньої оплати.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 66 000,00 грн попередньої оплати є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а висновок суду першої інстанції про відмову в позові зроблений внаслідок неправильного застосування норм матеріального права (статей 530, 613, 664, 693 Цивільного кодексу України) та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення

Згідно з частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, а у разі відмови в позові - на позивача.

Додатковим рішенням від 29.05.2026 суд першої інстанції стягнув з позивача на користь відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу як із сторони, якій відмовлено в позові. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції скасовується з ухваленням нового рішення про задоволення позову, відповідач не є стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, і правові підстави для відшкодування їй за рахунок позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

З огляду на це додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2026 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. За таких обставин інші доводи апеляційної скарги на додаткове рішення (щодо розбіжностей у рахунку-фактурі, доведеності та співмірності витрат) оцінки колегії суддів не потребують.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Висновки апеляційного господарського суду

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

За вказаних обставин апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" підлягають задоволенню, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2026 у справі № 912/3254/25 - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, а додаткове рішення від 29.05.2026 - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінить рішення або ухвалить нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позов задоволено, на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 028,00 грн та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1 664,00 грн, а також, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, - витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн.

Доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи не містять, тому підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2026 у справі № 912/3254/25 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2026 у справі № 912/3254/25 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" до Фізичної особи-підприємця Домбровської Аліни Леонідівни про стягнення 66 000,00 грн - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Домбровської Аліни Леонідівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" (39530, Полтавська область, Полтавський район, с. Лип`янка, ідентифікаційний код 32217731) 66 000,00 грн (шістдесят шість тисяч гривень 00 копійок) попередньої оплати та 4 692,00 грн (чотири тисячі шістсот дев`яносто дві гривні 00 копійок) судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2026 у справі № 912/3254/25 - задовольнити.

Додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2026 у справі № 912/3254/25 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви представника Фізичної особи-підприємця Домбровської Аліни Леонідівни - адвоката Кривенка Михайла Петровича від 06.05.2026 про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Домбровської Аліни Леонідівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лип`янка" (39530, Полтавська область, Полтавський район, с. Лип`янка, ідентифікаційний код 32217731) 3 633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Кіровоградської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених частиною третьою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.10.2026.

Головуючий суддя Висоцький А.М.

Судді Вінніков С.В.

Кошля А.О.