Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №908/276/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 м. Дніпро Справа № 908/276/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Віннікова С.В (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Чус О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Запорізького обласного центру зайнятості на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 (суддя Лєскіна І.Є., повний текст якого складений 17.07.2026) у справі № 908/276/26,

за позовом Запорізького обласного центру зайнятості

до Фізичної особи - підприємця Сметани Юлії Сергіївни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"

про стягнення 244 997,91 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізького обласного центру зайнятості до Фізичної особи - підприємця Сметани Юлії Сергіївни про стягнення 244 997,91 грн суми мікрогранту.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 у справі №908/276/26 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Запорізького обласного центру зайнятості та її узагальнені доводи

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Запорізький обласний центр зайнятості, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 № 908/276/26 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що за умовами абз. 2 п. 5, п. 24 Порядку № 738 та договору про надання мікрогранту кошти мають суворе цільове призначення і мають використовуватися виключно на цілі, визначені у бізнес-плані, а будь-які зміни щодо вартості або цільового призначення витрат підлягають обов`язковому попередньому погодженню.

Як встановлено актом перевірки № 429 від 04.12.2024, відповідач в односторонньому порядку, самовільно та без погодження змінила затверджені позиції витрат, їх кількість та замість погодженого інвентарю (люстр) придбала зовсім інше майно (планшет). Зокрема, допущено розбіжності за вартістю, кількістю, номенклатурою та функціоналом щодо столів з нержавіючої сталі, стільців, холодильної вітрини, духової шафи, холодильника, кондиціонерів, програмного забезпечення для торгівлі та товару, а також не придбано передбачені бізнес-планом люстри на суму 20 000,00 грн.

На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно надав бізнес-плану статус «прогнозного документа», проігнорував те, що фактично придбані позиції не є функціонально аналогічними товарами в розумінні п. 21 Порядку № 738, та помилково вважав достатнім факт функціонування підприємства і створення робочих місць.

Крім того, скаржник вказує на грубе порушення норм процесуального права та наявність у судовому рішенні взаємовиключних висновків, оскільки суд у мотивувальній частині спочатку безпосередньо встановив факт використання відповідачем коштів мікрогранту не за цільовим призначенням у розмірі 244 997,91 грн, проте в подальшому дійшов протилежного висновку про недоведеність позивачем цього факту та відмовив у задоволенні позову.

Узагальнений виклад позиції Фізичної особи - підприємця Сметани Юлії Сергіївни на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скаржника та просить залишити оскаржуване рішення без змін, зазначаючи про невірне трактування апелянтом норм Порядку № 738 та умов договору про надання мікрогранту.

Відповідач вказує, що кошти мікрогранту використані на три конкретні цілі (статті витрат), які визначені у бізнес-плані та відповідають п. 5 Порядку № 738, а саме: придбання меблів та обладнання на суму 180 000,00 грн, закупівля матеріалів, сировини, програмного забезпечення та інших товарів на суму 65 000,00 грн і лізинг обладнання на суму 5 000,00 грн, що прямо підтверджено відмітками «так» у розділі «Використання мікрогранту за цільовим призначенням» акта перевірки № 429 від 04.12.2024.

Відповідач наголошує, що зазначені в бізнес-плані конкретні речі є лише предметами закупівлі, а не цілями використання коштів, при цьому жоден нормативно-правовий акт не зобов`язує вказувати в обґрунтуванні бізнес-плану точну ціну і назву речі та мати документи, що підтверджують їх точну ціну станом на час складання бізнес-плану. За змістом абз. 6 п. 21 Порядку № 738 зміна моделі, марки, кількості та вартості предметів закупівлі не вважається нецільовим використанням коштів, якщо такі предмети за своїм функціональним призначенням є аналогічними зазначеним у бізнес-плані, відповідають напрямам витрат п. 5 Порядку та здійснені в межах суми мікрогранту за рахунок взаємного перерозподілу статей витрат, що узгоджується з висновками судової практики.

Щодо зазначення у мотивувальній частині судового рішення фрази про використання коштів не за цільовим призначенням у розмірі 244 997,91 грн, відповідач стверджує про допущення судом першої інстанції механічної описки, яка не спростовує послідовних та однозначних висновків суду про недоведеність позивачем нецільового використання коштів і відповідно до положень ч. 1 ст. 243 ГПК України та практики Верховного Суду не може бути підставою для скасування правильного по суті та законного рішення з одних лише формальних міркувань.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2026 поновлено Запорізькому обласному центру зайнятості строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізького обласного центру зайнятості на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 у справі № 908/276/26. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Частинами 1, 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Встановлені судом обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що Фізична особа - підприємець Сметана Юлія Сергіївна (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі Відповідач) 18.04.2024 року засобами Порталу Дія подала заяву №QQI672 на отримання гранту на власну справу у сумі 250 000,00 грн (двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) відповідно до Порядку №738.

Відповідно вимогам законодавства 17.05.2024 року ФОП Сметаною Ю.С. була підписана заява про приєднання до Договору про надання мікрогранту відповідно до Наказу Державного центру зайнятості від 10.05.2024 № 88 "Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу".

Уповноваженим банком 04.06.2024 року сума мікрогранту у розмірі 250 000,00 грн (двісті п`ятдесят тисяч грн 00 коп.) була перерахована отримувачу, що підтверджується платіжною інструкцією №588-28370 від 04.06.2024 року та листом АТ "Державний ощадний банк України" від 23.01.2026 №75/3-02/10335/2026.

У преамбулі Договору зазначено, що цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України.

Умови цього договору доводяться Державним центром зайнятості до відома отримувачів шляхом оприлюднення на сайті www.dcz.gov.ua його тексту у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи Державного центру зайнятості (пункту 1 розділ ХІІІ "Порядок укладання договору та внесення до нього змін" Договору).

Згідно з пунктом 3 Розділу ХІІІ "Порядок укладання договору та внесення до нього змін" Договору, умови цього Договору можуть бути змінені в односторонньому порядку шляхом розміщення Державним центром зайнятості нової редакції договору (у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи Державного центру зайнятості) на сайті не пізніше, ніж за 7 днів до дати набрання чинності такими змінами.

Отримувач зобов`язується регулярно ознайомлюватись з опублікованими на сайті новими редакціями договору. Датою ознайомлення отримувача з оприлюдненою інформацією вважається момент, з якого інформація отримала вигляд доступної для отримувача відповідно до умов цього договору.

Пунктом 2 розділу V "Обов`язкова умова договору та допустимі витрати коштів мікрогранту" Договору зазначено, що мікрогрант надається для покриття напрямів витрат передбачених пунктом 5 Порядку №738. Конкретні цілі використання коштів мікрогранту з переліком, визначеного пунктом 5 Порядку №738, зазначаються отримувачем в бізнес-плані відповідно до пункту 3 вищезазначеного розділу Договору.

Використання коштів мікрогранту на покриття інших витрат забороняється. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу VI "Права та обов`язки сторін" Договору отримувач зобов`язується використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком №738 та цим Договором.

Згідно підпункту 3 пункту 2 розділу VI "Права та обов`язки сторін" Договору отримувач зобов`язується не використовувати кошти мікрогранту на цілі, відмінні від тих, які визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього Договору.

Абзацом 5 пункту 24 Порядку №738 передбачено, що у разі збільшення вартості предмета договору з постачальником (продавцем) може бути проведена доплата суми коштів у межах граничного розміру мікрогранту отримувача згідно з рішенням про надання мікрогранту. У такому разі отримувач вносить відповідні зміни до бізнес-плану, надсилає його на погодження до уповноваженого банку та відповідного регіонального центру зайнятості.

Відповідно до абзацу 6 пункту 24 Порядку №738 для зміни цільового призначення мікрогранту отримувач подає відповідну заяву регіональному центру зайнятості або через кабінет отримувача на Порталі Дія (за наявності технічної можливості) у формі, придатній для сприйняття її змісту, яка повинна містити обґрунтування зміни цільового призначення коштів мікрогранту.

Згідно абзацу 11 пункту 24 Порядку №738 рішення про зміну або відмову у зміні цільового призначення мікрогранту приймаються Державним центром зайнятості, про що інформується регіональний центр зайнятості та уповноважений банк для відновлення фінансування.

Відповідно до пункту 21 Порядку №738 Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку.

В ході перевірки дотримання фізичною особою - підприємцем Сметаною Юлією Сергіївною умов договору надання мікрогранту складено акт перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту від 04.12.2024 №429 та яким встановлено, що згідно документів кошти мікрогранту використані у сумі 249997,91 грн, з яких 5000,00 грн витрачено на придбання обладнання згідно ухваленого Державним центром зайнятості бізнес-плану, а кошти у сумі 244997,91 грн використані не за цільовим призначенням. Залишок невикористаних коштів у сумі 2,09 грн, списано банком 06.12.2024 року.

У ході перевірки було виявлено розбіжності між запланованими у бізнес-плані та фактичними витратами коштів мікрогранту, а саме:

- згідно бізнес-плану "столи з нержавіючої сталі" 3 шт. на суму 20 000,00 грн фактично придбані згідно рахунку-фактури № 108 від 07.06.2024 - "стіл виробничий з нержавійки борт, 2 полички 1500х600х850" - 2 шт. та "стіл-мийка ліва виробнича з нержавійки, борт полка 1200х600х850" - 1 шт. на суму 23 010,00 грн;

- згідно бізнес-плану "стільці" 13 шт. на суму 20 000,00 грн - фактично придбані згідно рахунку-фактури № 36 від 12.06.2024 - "стілець Matias сірий" - 7 шт. на суму 8 750,00 грн та згідно рахунку № 25/24 від 14.06.2024 - "барний стілець Homart 242РВ сірий/чорний" - 4 шт. на суму 7 275,00 грн;- згідно бізнес-плану "холодильна вітрина" на суму 40 000,00 грн - фактично придбана згідно рахунку-фактури № 108 від 07.06.2024 - "кондитерська вітрина FC 400SA Cube Gooder" - 1 шт. на суму 62 520,00 грн;

- згідно бізнес-плану "духова шафа" на суму 25 000,00 грн - фактично придбана згідно рахунку-фактури № 108 від 07.06.2024 - "піч конвекційна Unox XF023" - 1 шт. на суму 35 107,00 грн;

- згідно бізнес-плану "холодильник" на суму 35 000,00 грн - фактично придбана згідно рахунку-фактури № 35 від 25.07.2024 - "шафа морозильна BD-32" - 1 шт. на суму 12 231,00 грн;

- згідно бізнес-плану "кондиціонери" на суму 40 000,00 грн - фактично придбані згідно рахунку-фактури № ФЛП-001137 від 11.06.2024 - "кондиціонер TKS Adele ON/OFF TKS-18A2W" - 1 шт. та "кондиціонер TKS Adele ON/OFF TKS-14A2W" - 1 шт. на суму 40 998,00 грн;

- згідно бізнес-плану "люстри" 4 шт. на суму 20 000,00 грн - фактично не придбані; - згідно бізнес-плану "програмне забезпечення для торгівлі" на суму 20 000,00 грн фактично придбане згідно рахунку на оплату № 70931 від 24.07.2024 - "надання права на використання КП "Poster" згідно обраного тарифу "Starter" з 06.08.24 р. по 05.08.25 р." - 1 шт. на суму 5 184,00 грн, та "доступ до онлайн-сервісу та оновлення Програмний РРО з Poster РОS згідно обраного тарифу " 1 каса" з 06.08.24 р. по 05.08.25 р." - 1 шт. на суму 1 728,00 грн, згідно рахунку на оплату № 786 від 24.07.2024 - "мережевий фільтр Maxxter SPM5-G-10B 3 м 5 розеток Black" - 1 шт. на суму 450,00 грн, "патч корд Cablexpert UTP кат.5Е 1м чорний" - 1 шт. на суму 200,00 грн, "планшет SAMSUNG Galaxy TAB A9+ SM-X210N WiFi 4/64GB" - 1 шт. на суму 9 000,00 грн, "універсальна дерев`яна підставка для планшета" - 1 шт. на суму 950,00 грн, "чековий принтер Xprinter Q260III" - 1 шт. на суму 3 750,00 грн;

- згідно бізнес-плану "товар" на суму 25 000,00 грн - фактично придбаний згідно рахунку-фактури № 107 від 06.06.2024 - "посуд в асортименті" на суму 9960,00 грн, рахунку-фактури № 36 від 25.07.2024 - "посуд в асортименті" на суму 5 201,00 грн, видаткової накладної № А000017395 від 24.07.2024 - "чай, кава, одноразовий посуд…" на суму 5 575,00 грн, рахунку-фактури № 38 від 30.07.2024 - "посуд в асортименті" на суму 2 554,00 грн, рахунку на оплату №536 від 06.08.2024 - "чай в асортименті" на суму 2 023,91 грн, рахунку №А000057 від 12.08.2024 - "кава в асортименті" на суму 7 400,00 грн, рахунку №А000018943 від 10.08.2024 - "сироп в асортименті" на суму 1 131,00 грн;

- згідно бізнес-плану заплановано лізинг "кавомашини" на суму 5 000,00 грн фактично "оренда обладнання Еспресо машина NUOVA SIMONELLI" строком на 2 місяці на суму 5 000,00 грн.

Витрачено коштів мікрогранту на придбання обладнання згідно ухваленого Державним центром зайнятості бізнес-плану у розмірі 5 000,00 грн, кошти використані не за цільовим призначенням у розмірі 244 997,91 грн.

З актом перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту від 04.12.2024 №429 фізична особа-підприємець Сметана Ю.С. була ознайомлена 04.12.2024 року та отримала примірник акту, про що свідчить її особистий підпис. За результатами розгляду акту перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту від 04.12.2024 №429 ФОП Сметаною Ю.С. надано пояснення щодо порушень, а саме: "бізнес-план складала у квітні 2024 року, а закупівлю здійснювала в червні-серпні 2024 року. У зв`язку з підвищенням цін, їй довелось економити на деяких пунктах та збільшити витрати за іншими. Вважає, що кошти використані саме для розвитку і ведення її бізнесу". Крім того, зазначила, що "у разі невідповідності статтям бізнес плану банк не повинен був проводити плату по рахункам".

У позовній заяві позивач вказує на те, що від ФОП Сметани Ю.С. до Запорізького обласного центру зайнятості не находили заяви з метою зміни цільового призначення мікрогранту.

Абзацом 3 пункту 21 Порядку № 738 та пунктом 7 розділу VІI "Відповідальність сторін" Договору передбачено, що у разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.

Відповідно до абзацу 6 пункту 21 Порядку №738 не вважається нецільовим використанням коштів мікрогранту: зміна моделі, марки, кількості, вартості предметів закупівлі, якщо такі предмети закупівлі за своїм функціональним призначенням є аналогічними зазначеним у бізнес-плані та відповідають напрямам витрат, визначеним пунктом 5 цього Порядку, і якщо зміна здійснена в межах суми наданого мікрогранту. Пунктом 8 розділу VІІ "Відповідальність сторін" Договору передбачено, що у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 Порядку №738 сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості в судовому порядку.

Листом Запорізького обласного центру зайнятості від 10.12.2024 №2927/01-22 ФОП Сметану Ю.С. запрошено до Запорізького обласного центру зайнятості на засідання Комісії Запорізького обласного центру зайнятості з питань надання мікрогрантів/ грантів на створення або розвиток власного бізнесу на 24.12.2024 року щодо розгляду питання дотримання умов договору про надання мікрогранту.

На засіданні Комісії Запорізького обласного центру зайнятості з питань надання мікрогрантів/грантів на створення або розвиток власного бізнесу, яке відбулося 24.12.2024 року, результати якого оформлені протоколом № 96 від 24.12.2024 (додається до матеріалів справи), ФОП Сметана Ю.С. надала пояснення, що бізнес план складала у квітні 2024 року, а закупівлю здійснювала в червні-серпні 2024 року. У зв`язку з підвищенням цін, їй довелось економити на деяких пунктах та збільшити витрати за іншими. Тому, наполягає, що кошти використані саме для розвитку і ведення її бізнесу.

Також, грантоотримувачка не готова внести на рахунок уповноваженого банку суму коштів мікрогранту, яку витрачено не за бізнес-планом протягом місяця.

Також, ФОП Сметаною Ю.С. надано пояснювальну записку від 15.01.2025 року якою надано пояснення щодо порушень, а саме, що "бізнес-план складено у квітні 2024 року, а закупівлю здійснювала в червні-серпні 2024 року.

У зв`язку з цим виникла необхідність у зміні закупівлі необхідного обладнання. ФОП Сметана Ю.С. вважає, що основною задачею при отриманні мікрогранту є створення двох робочих місць, реєстрація її як ФОП та сплата нею податків - ці пункти нею виконуються".

Позивач вбачає відсутність з боку відповідача наміру виконувати вимоги абзаців 5 та 6 пункту 24 Порядку №738, та Договору про надання мікрогранту, а саме вважає, що ФОП Сметаною Ю.С. витрачено кошти мікрогранту, які використані не за цільовим призначенням на придбання обладнання у розмірі 244 997,91 грн.

Керуючись абзацом 2 пункту 5, абзацом 3 пункту 21 Порядку №738, пунктами 7, 8 розділу VII "Відповідальність сторін" Договору про надання мікрогранту (договір приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України) з урахуванням акту перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту №429 від 04.12.2024, Запорізьким обласним центром зайнятості 25.11.2025 року за №843-о прийнято наказ "Про повернення коштів мікрогранту отримувачем фізичною особою-підприємцем СМЕТАНОЮ Юлією Сергіївною" у сумі 244997,91 грн (двісті сорок чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто сім гривень 91 копійка).

Згідно з абзацами 11 та 12 пункту 21 Порядку №738 неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.

Заходи досудового врегулювання суперечки між сторонами вживалися, а саме: 27.11.2025 року Запорізьким обласним центом зайнятості було направлено до ФОП Сметани Ю.С. претензію від 27.11.2025 №2743/01-22 про добровільне повернення суми мікрогранту у розмірі 244 997,91 грн (двісті сорок чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто сім гривень 91 копійка) та копію наказу Запорізького обласного центру зайнятості від 25.11.2025 року № 843-о "Про повернення коштів мікрогранту отримувачем фізичною особою-підприємцем СМЕТАНОЮ Юлією Сергіївною".

Вищевказану претензію з додатком направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місцезнаходження ФОП Сметани Ю.С. - АДРЕСА_1 (докази направлення додаються).

ФОП Сметаною Ю.С. претензію отримано особисто 04.12.2025 року про, що свідчить її особистий підпис на корінці повідомлення про вручення.

Станом на дату подання позову кошти мікрогранту в розмірі 244 997,91 грн (двісті сорок чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто сім гривень 91 копійка) не повернуті, що і стало підставою звернення позивача з даним позовом.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та вимога його cкасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу без повідомлення сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною першою ст. 3 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» визначено, що метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва, забезпечення розвитку суб`єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності, стимулювання інвестиційної та інноваційної активності, забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 «Деякі питання надання грантів бізнесу» (далі - Порядок № 738), метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного договору про надання мікрогранту, який є договором приєднання в розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання від 17.05.2024 на підставі наказу Державного центру зайнятості від 10.05.2024 № 88.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 розділу ІV та пунктами 2, 3 розділу V Договору використання коштів гранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані з переліку, визначеного пунктом 5 Порядку № 738.

За приписами п. 5 Порядку № 738 мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат:

придбання меблів, обладнання, транспортних засобів (які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях), необхідних для провадження господарської діяльності, які не підлягають відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави);

закупівля ліцензійного програмного забезпечення, свійських тварин та птиці, багаторічних насаджень, саджанців, посівного матеріалу, сировини, матеріалів, товарів та послуг, пов`язаних з реалізацією бізнес-плану (такі витрати повинні становити сумарно не більше 50 відсотків розміру мікрогранту);

послуги маркетингу та реклами (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту);

послуги з редагування та коректури тексту, макетування друкованої продукції, обробки аудіо- та відеопродукції, постпродакшну для отримувачів, визначених абзацом дванадцятим пункту 4 цього Порядку (такі витрати повинні становити сумарно не більше 50 відсотків розміру мікрогранту);

придбання матеріалів та послуг для проведення ремонтних робіт приміщень, обладнання, які використовуватимуться в комерційних та виробничих цілях, для отримувачів, визначених абзацом дев`ятим пункту 4 цього Порядку (такі витрати повинні становити не більше 50 відсотків розміру мікрогранту);

орендна плата за користування нежитловим приміщенням, земельною ділянкою, які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях (такі витрати повинні становити не більше 25 відсотків розміру мікрогранту);

орендна плата за обладнання (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту);

лізинг обладнання, крім автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів особистого користування (такі витрати повинні становити не більше 50 відсотків загального розміру мікрогранту);

використання у підприємницькій діяльності прав інших суб`єктів господарювання (комерційна концесія);

виплата винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського права, суміжних прав та промислових зразків для отримувачів, визначених абзацом дванадцятим пункту 4 цього Порядку (такі витрати повинні становити сумарно не більше 20 відсотків розміру мікрогранту);

створення за замовленням об`єктів авторського права для отримувачів, визначених абзацом дванадцятим пункту 4 цього Порядку.

З матеріалів справи вбачається, що у бізнес-плані відповідача напрямами (статтями) витрат згідно з пунктом 5 Порядку № 738 було визначено:

придбання меблів та обладнання, необхідних для провадження господарської діяльності, на загальну суму 180 000,00 грн;

закупівля матеріалів, сировини, програмного забезпечення або інших товарів та послуг, що пов`язані з реалізацією бізнес-плану, на загальну суму 65 000,00 грн;

лізинг обладнання на суму 5 000,00 грн.

В обґрунтування необхідності отримання коштів відповідачем в бізнес-плані було зазначено орієнтовний перелік та попередню вартість конкретних предметів закупівлі, столи з нержавіючої сталі, стільці, холодильна вітрина, духова шафа, холодильник, кондиціонери, люстри, програмне забезпечення для торгівлі, товар та лізинг кавомашини.

Предметом спору у даній справі є вимога Запорізького обласного центру зайнятості про стягнення з відповідача 244 997,91 грн коштів мікрогранту, які позивач вважає використаними не за цільовим призначенням у зв`язку з відхиленням фактично придбаного майна за номенклатурою, марками, кількістю та вартістю від показників, вказаних у бізнес-плані, а також через непридбання люстр та закупівлю комп`ютерного обладнання.

Колегія суддів відхиляє вказані доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.

Ні чинним законодавством, ні умовами укладеного між сторонами договору не визначено таких самостійних напрямів (цілей) витрат, як «стільці», «кондиціонер», «стіл», «холодильна вітрина» тощо. Зазначені позиції є виключно конкретними предметами закупівлі в межах загальних напрямів (статей витрат), прямо регламентованих пунктом 5 Порядку № 738.

Вказівка в обґрунтуванні статей витрат у бізнес-плані на приблизний перелік та ціну необхідного обладнання і меблів не підміняє собою загальні напрями витрат та не означає, що саме ці речі та саме за таку ціну буде закуплено. Порядок не вимагає від отримувача гранту мати документи, що підтверджують точну ціну придбання того чи іншого майна станом на час складання бізнес-плану. При цьому жоден нормативно-правовий акт не зобов`язує отримувача гранту вказувати в обґрунтуванні бізнес-плану точну ціну і назву речі, яку буде придбано за грантові кошти.

Помилковими є доводи апелянта про порушення відповідачем абзаців 5, 6, 11 п.24 Порядку № 738 та обов`язку внесення попередніх змін до бізнес-плану шляхом підписання додаткової угоди через подорожчання та зміну характеристик товару.

Спеціальною матеріально-правовою нормою, що регулює спірні правовідносини щодо оцінки цільового характеру використання коштів, є абзац 6 п. 21 Порядку № 738.

За приписами абзацу 6 п. 21 Порядку № 738 не вважається нецільовим використанням коштів мікрогранту: зміна моделі, марки, кількості, вартості предметів закупівлі, якщо такі предмети закупівлі за своїм функціональним призначенням є аналогічними зазначеним у бізнес-плані та відповідають напрямам витрат, визначеним п. 5 цього Порядку, і якщо зміна здійснена в межах суми наданого мікрогранту.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено в постановах Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 914/1513/24 та від 26.02.2026 у справі № 909/1006/25, де суди констатували, що посилання центру зайнятості на пункт 24 Порядку № 738 є безпідставними у випадках, коли у грантоотримувача не відбулося зміни цільового призначення, а всі закуплені речі за своїм функціональним призначенням відповідають заявленим родовим статтям витрат (обладнання, меблі, програмне забезпечення) і придбані в межах суми наданого фінансування.

Дослідивши первинні документи у справі, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що всі фактично придбані відповідачем матеріальні цінності:

виробничі столи з нержавіючої сталі та стіл-мийка - за функціональним призначенням є кухонними меблями для закладу харчування; наявність додаткового санітарно-технічного елемента (мийки) не змінює їх родової належності до виробничих меблів;

стільці Matias та барні стільці Homart - є меблями, призначеними для розміщення відвідувачів кав`ярні;

кондитерська вітрина FC 400SA Cube Gooder та морозильна шафа BD-32 - є професійним холодильним/морозильним обладнанням для зберігання харчових продуктів і готових виробів;

піч конвекційна Unox XF023 - за своїм призначенням є тепловим обладнанням для термічної обробки та випікання страв, що за функціоналом є аналогічним плановій духовій шафі;

кондиціонери TKS Adele - відповідають заявленому у бізнес-плані кліматичному обладнанню;

посуд, чай, кава, одноразовий посуд та сиропи - повністю охоплюються задекларованою статтею «товар/сировина/матеріали» для функціонування кав`ярні.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо самовільної закупівлі комп`ютерної техніки замість люстр та відсутності деталізації програмного забезпечення для торгівлі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання статті витрат «програмне забезпечення для торгівлі» відповідачем було придбано право на використання спеціалізованого програмного комплексу «Poster» (тариф «Starter») та доступ до Програмного РРО (« 1 каса»). Разом із цим придбано планшет SAMSUNG Galaxy TAB A9+, чековий принтер Xprinter, підставку, мережевий фільтр та патч-корд на загальну суму 20 262,00 грн.

Оцінюючи використання коштів за статтею витрат «програмне забезпечення для торгівлі», колегія суддів зазначає, що придбане відповідачем хмарне програмне забезпечення автоматизації обліку «Poster POS» (тариф «Starter») та онлайн-сервіс «Програмний РРО» не функціонують автономно без відповідних матеріальних носіїв і периферійних пристроїв. Фактично придбані планшет SAMSUNG Galaxy TAB A9+, чековий принтер Xprinter Q260III, універсальна дерев`яна підставка, мережевий фільтр та патч-корд становлять конструктивно та функціонально нерозривний апаратно-програмний комплекс робочого місця касира (облікового термінала кав`ярні), без якого практичне застосування самого програмного забезпечення є об`єктивно неможливим. Зазначені технічні засоби є обладнанням, безпосередньо задіяним у забезпеченні розрахункових і облікових операцій створеного закладу, повністю відповідають меті реалізації бізнес-плану та належать до допустимих напрямів витрат, передбачених пунктом 5 Порядку № 738, а отже, здійснення таких витрат у межах затвердженої суми не свідчить про їх нецільове використання.

Щодо не придбання люстр на суму 20 000,00 грн та перевищення вартості інших позицій, апеляційний господарський суд зазначає, що внаслідок зростання ринкових цін на високотехнологічне кухонне обладнання (вітрину, піч, столи) відповідач здійснила внутрішній перерозподіл коштів гранту. Очевидно, що зміна вартості окремих предметів закупівлі в межах встановленого ліміту мікрогранту може бути здійснена за рахунок зменшення або відмови від інших другорядних статей витрат. Такий перерозподіл здійснено без перевищення граничної суми наданого мікрогранту (250 000,00 грн), не призвів до зміни загального профілю господарської діяльності закладу та не свідчить про використання коштів поза комерційною діяльністю.

Крім того, як зазначено відповідачем та не спростовано позивачем, в Акті перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту від 04.12.2024 № 429 у розділі перевірки використання коштів за цільовим призначенням представниками контролюючого органу фактично підтверджено спрямування коштів на визначені загальні статті витрат, що додатково вказує на відсутність використання коштів поза межами допустимих напрямів, передбачених пунктом 5 Порядку № 738.

Крім того, видаткові операції зі спеціального рахунку здійснювалися АТ «Ощадбанк» відповідно до пунктів 17- 19 Порядку № 738 виключно після попередньої перевірки наданих відповідачем рахунків-фактур та договорів із постачальниками на предмет їх відповідності цільовому призначенню, що свідчить про добросовісність відповідача. Жодних доказів використання коштів на особисті потреби, виведення їх у готівку чи передачі третім особам матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалам справи, що відповідачем створено кав`ярню за визначеною адресою, працевлаштовано двох найманих працівників (обов`язкова умова договору), підприємство реально функціонує та здійснює господарську діяльність, сплачуючи податки та збори до бюджету, що позивачем не спростовано.

Щодо посилань апелянта на наявність взаємовиключних тверджень у судовому рішенні у зв`язку з викладенням у мотивувальній частині фрази: «Суд установив, що відповідачем витрачено коштів мікрогранту на придбання обладнання згідно ухваленого Державним центром зайнятості бізнес-плану у розмірі 5 000,00 грн, кошти використані не за цільовим призначенням у розмірі 244 997,91 грн...», колегія суддів зазначає таке.

Зі змісту судового рішення суду першої інстанції вбачається, що суд детально, послідовно та всебічно розкрив мотиви для повної відмови у задоволенні позову, спростувавши твердження позивача про нецільовий характер витрат та констатувавши недоведеність заявлених вимог належними і допустимими доказами.

Наявність зазначеної редакційної неузгодженості в одному з абзаців судового рішення не впливає на загальний зміст встановлених судом обставин, не спростовує правильності остаточних правових висновків суду по суті спору та, відповідно, не призвела до ухвалення неправильного рішення.

Відповідно до ч. 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і законного рішення суду, якщо такі порушення не призвели до ухвалення неправильного рішення.

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про недоведеність факту нецільового використання коштів мікрогранту та правомірно відмовив у задоволенні позову про стягнення 244 997,91 грн, наявність технічної неточності у викладі описового фрагмента не є підставою для скасування законного по суті судового акта.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оцінивши надані учасниками процесу докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами факт нецільового використання відповідачем коштів мікрогранту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався принципу пропорційності та справедливості. Підстав для переоцінки встановлених обставин немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Згідно зі статтями 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ст. 79 ГПК України.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними доказами і ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема пунктів 5, 21, 24 Порядку № 738 та умов договору про надання мікрогранту, а також порушення норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Судові витрати

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених Фізичною особою - підприємцем Сметаною Юлією Сергіївною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми таких витрат у розмірі 15 000,00 грн та зазначено про надання доказів їх понесення після ухвалення судового рішення відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України.

З огляду на викладене, питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу підлягає вирішенню після надання відповідних доказів у порядку та строки, встановлені статтею 129 ГПК України, шляхом ухвалення додаткового судового рішення (додаткової постанови) відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного центру зайнятості залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 у справі № 908/276/26 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 12.10.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя О.В. Чус