Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №908/1095/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 м. Дніпро Справа № 908/1095/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі

головуючого судді: Віннікова С.В. доповідач,

суддів: Андрейчука Л.В., Висоцького А.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 (суддя Проскуряков К.В., повний текст якого підписаний 09.07.2026.) у справі № 908/1095/26,

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Агроформат"

про стягнення 223 200,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Агроформат" про стягнення 223 200,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Агроформат" на користь Військової частини НОМЕР_1 штраф в сумі 148 800, 00 грн та пеню за період з 21.12.2025 по 24.12.2025 в сумі 59 520,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 499,84 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг Військової частини НОМЕР_1 та узагальнення її доводів

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Військова частина НОМЕР_1 , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 у справі № 908/1095/26 в частині відмови у стягненні пені в сумі 14 880,00 грн. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Агроформат" на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню за 25.12.2025 у розмірі 14 880,00 грн. Змінити пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 у справі № 908/1095/26, визначивши до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Агроформат" штраф у розмірі 148 800,00 грн. та пеню у загальному розмірі 74 400,00 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема статей 530, 610, 611, 612, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, та невідповідність висновків суду умовам укладеного Державного контракту. За доводами позивача, суд безпідставно виключив день фактичної поставки товару (25.12.2025) із розрахунку пені, мотивуючи це тим, що пеня нараховується лише за повні дні прострочення. Скаржник наголошує, що відповідно до пункту 6.5.1 контракту датою поставки є дата прийняття товару, підтверджена підписанням накладної та акта, отже, до моменту їх оформлення відповідач перебував у стані прострочення, а день 25.12.2025 був останнім днем такого прострочення.

Скаржник також зазначає, що умовами пункту 8.5 контракту сторони прямо узгодили стягнення пені «за кожний календарний день прострочення» без будь-яких застережень чи винятків щодо дня фактичного виконання зобов`язання. Чинне законодавство не містить поняття «повний день прострочення», тому суд першої інстанції всупереч принципу свободи договору не мав права самостійно звужувати погоджені сторонами межі відповідальності. Крім того, позивач звертає увагу, що відповідач правильність розрахунку не спростовував, контррозрахунку не надавав, а тому суд першої інстанції фактично вийшов за межі заявлених сторонами доводів і доказів.

Також скаржник посилається на особливий характер спірних правовідносин, пов`язаних із виконанням державного оборонного замовлення для забезпечення потреб військового формування в умовах воєнного стану, де своєчасне постачання техніки має вирішальне суспільне значення.

Узагальнені доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Агроформат" на апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Агроформат" відзиву на апеляційну скаргу не подало.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., Висоцький А.М.

Ухвалою від 27.07.2026 апеляційну скаргу ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 у справі № 908/1095/26 залишено без руху. Апелянту надано 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір у сумі 3 993,60 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції, докази чого надати суду.

Через підсистему "Електронний суд" 06.08.2026 від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про усунення недоліків, з долученням відповідних доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 у справі № 908/1095/26. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Частинами 1, 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Встановлені судом обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 10.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД АГРОФОРМАТ" (далі - Виконавець) та Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - Замовник) укладено Державний контракт (договір) про закупівлю товарів №17/1141 (далі - договір), згідно з п.1.1. якого Виконавець зобов`язується протягом дії цього Договору поставити Замовнику товари, зазначені в п. 1.2 цього Договору (далі - Товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити Товар.

Згідно п.1.2. Предметом закупівлі є - Причіп-контейнеровоз, а саме причіп-платформа за кодом ДК 021:2015 34220000-5 Причепи, напівпричепи та пересувні контейнери. Номенклатура та кількість товару зазначені в специфікації (додаток 1 до Договору), яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п.4.1. Договору та специфікацією загальна сума (ціна) договору становить 1 488 000,00 (один мільйон чотириста вісімдесят вісім тисяч) грн. з ПДВ.

Згідно з п.6.1. Договору строк поставки товару: 20.12.2025.

Згідно з п. 6.5.1. Датою поставки товару від Постачальника до Замовника вважасться дата прийняття товару на складі Замовника, що підтверджується підписанням відповідної видаткової накладної та Акту приймання-передачі.

Відповідно до п.7.3.1. Договору - Виконавець зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

У пункті 8.2. Договору зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно до п.8.3. Договору, у випадку несвоєчасного постачання товару Виконавцем, що фактично означає невиконання зобов`язань за цим Договором, Виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасного поставлення товару (крім випадків, передбачених розділом 11 цього Договору). Вказана в даному пункті штрафна санкція (штраф) сплачується Виконавцем на розрахунковий рахунок Замовника вказаний в даному Контракті протягом 7 (семи) днів з дня пред`явлення Замовником Виконавцю відповідної вимоги про сплату штрафу.

Згідно п.8.5. договору за порушення термінів постачання товару Виконавець зобов`язаний додатково сплатити пеню в розмірі 1% від вартості товару поставленого з порушенням строків за кожний календарний день прострочення строку поставки товару, а за прострочення строку поставки товару більш ніж на 30 календарних днів додатково сплатити штраф в розмірі 10% від загальної вартості (суми) не поставленого в строк товару.

Згідно з пунктом 12.1. Договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

На виконання умов договору Виконавець здійснив поставку товару 25.12.2025 року, що підтверджується Видатковою накладною: №125 від 25.12.2025 на суму 1 488 000,00 грн. з ПДВ та Актом приймання-передачі №б/н від 25.12.2025 до договору №17/1141 від 10.12.2025р.

Згідно Видаткової накладної №125 від 25.12.2025 та Актів приймання передачі №б/н від 25.12.2025 Виконавцем було поставлено, а Замовником прийнято згідно Договору №17/1141 від 10.12.2025 року, наступний товар: Причіп-контейнеровоз (причіп-платформа) заводський №04-024415 в кількості 1 штука на загальну суму з ПДВ 744 000,00 грн.; Причіп-контейнеровоз (причіп-платформа) заводський №04-024416 в кількості 1 штука на загальну суму з ПДВ 744 000,00 грн.

Оплату за поставлений товар було здійснено Замовником 25.12.2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією №5296 на суму 1 488 000,00 грн.

Таким чином, зобов`язання за Договором виконано Замовником належним чином та в повному обсязі, а Виконавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД АГРОФОРМАТ" допущено порушення вимог пункту 6.1. Договору в частині дотримання строків поставки товару на 5 календарних днів, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

За порушення строків поставки товару позивачем на підставі п.п. 8.3 , 8.5 договору про закупівлю товарів №17/1141 від 10.12.2025 здійснено нарахування 10% штрафу в сумі 148 800,00 грн. та пені в сумі 74 400,00 грн. за період з 21.12.2025 по 25.12.2025.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно до ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Виконання сторонами зобов`язання - це здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції, строк поставки товару за умовами пункту 6.1 Державного контракту був визначений сторонами до 20.12.2025.

Фактична поставка товару здійснена відповідачем 25.12.2025, що підтверджується видатковою накладною № 125 від 25.12.2025 та відповідним актом приймання-передачі від 25.12.2025.

Зазначені обставини сторонами визнаються та не оспорюються, а отже, факт прострочення відповідачем виконання обов`язку з поставки товару є доведеним.

Предметом апеляційного оскарження є правильність визначення судом першої інстанції періоду прострочення для нарахування пені та правомірність виключення з цього періоду дня фактичного здійснення поставки товару 25.12.2025, що мало наслідком відмову у задоволенні позову в частині стягнення 14 880,00 грн пені.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів виходить із таких мотивів.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.5 Договору сторони передбачили, що за порушення термінів постачання товару Виконавець сплачує пеню в розмірі 1% від вартості товару, поставленого з порушенням строків, за кожний календарний день прострочення строку поставки товару.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначені норми закону свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, адже день поставки товару вважається днем припинення зобов`язання постачальника за приписами статей 599, 664 ЦК України.

Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17 та від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18.

Зважаючи на те, що день фактичного виконання не може включатися до часу прострочення виконання зобов`язання при здійсненні розрахунку розміру пені, оскільки відповідний розрахунок здійснюється у днях, протягом яких не виконувалось зобов`язання з поставки товару, нарахування за весь день (24 години) прострочення у день здійснення фактичної поставки виключає правомірність нарахування пені за ці 24 години, позаяк такі нарахування можуть здійснюватися лише за кожен повний день прострочення.

У даному випадку колегія суддів також вважає за необхідне звернутися до правової доктрини contra proferentem (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав; правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.12.2023 у справі № 925/1205/22).

Оскільки проєкт Державного контракту розроблявся безпосередньо Замовником (Військовою частиною), за відсутності у пункті 8.5 договору прямого і недвозначного застереження про нарахування пені «включаючи день фактичного виконання», буквальне тлумачення відповідного пункту не дає підстав для розширеного тлумачення його змісту на шкоду контрагенту та включення дня фактичної здачі товару до розрахунку неустойки.

Оскільки строк виконання обов`язку з поставки товару сплив 20.12.2025, прострочення розпочалося 21.12.2025 і тривало до дня фактичного виконання зобов`язання (25.12.2025).

Відтак, днями прострочення є період з 21.12.2025 по 24.12.2025 включно (4 дні).

День здійснення поставки товару 25.12.2025 правомірно не включений судом першої інстанції до періоду прострочення, позаяк саме у цю дату зобов`язання з передачі майна припинилося фактичним виконанням.

Щодо посилань апелянта на те, що відповідач не надав власного контррозрахунку та не заперечував щодо кількості днів прострочення, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтями 86, 236 ГПК України суд зобов`язаний надати правову оцінку правильності заявлених до стягнення сум.

Відсутність заперечень відповідача щодо арифметики розрахунку не звільняє суд від обов`язку встановити наявність матеріально-правових підстав для стягнення кожного дня нарахованої санкції відповідно до вимог закону.

Посилання скаржника на виконання оборонного замовлення в умовах воєнного стану не спростовують вимог цивільного законодавства щодо меж цивільно-правової відповідальності та правил обчислення строків.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення пені у сумі 59 520,00 грн (за 4 дні прострочення з 21.12.2025 по 24.12.2025) та правомірно відмовив у задоволенні позову в частині нарахування пені за 25.12.2025 у розмірі 14 880,00 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, правильно встановив дату фактичного виконання зобов`язання за Державним контрактом № 17/1141 від 10.12.2025 та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову у стягненні пені за день поставки товару (25.12.2025).

Згідно зі статтями 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування чи зміни судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, положеннями пунктів 6.5.1, 8.5 укладеного сторонами договору та ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального права щодо моменту припинення прострочення зобов`язання, що у своїй сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується також на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справах «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006) та «Серявін та інші проти України» (рішення від 10.02.2010).

Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, зокрема щодо неможливості нарахування пені за день фактичного виконання договірного обов`язку (25.12.2025).

З огляду на приписи статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ - як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, вихід за межі позовних вимог та неправильне застосування норм статей 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України свого підтвердження під час апеляційного перегляду не знайшли.

За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку статті 269 ГПК України, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати скаржника зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на останнього.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.07.2026 у справі № 908/1095/26 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 12.10.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя А.М. Висоцький