Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №908/654/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 м. Дніпро Справа № 908/654/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Віннікова С.В., (доповідач)

суддів: Левшиної Г.В., Чус О.В.

секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Богомол О.М.;

від позивача: представник не з`явися;

від відповідача: Мельніков О.А.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго” на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 (суддя Проскуряков К.В., повний текст якого підписаний 23.07.2026.) у справі № 908/654/26,

за позовом Заступника керівника дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі

позивача Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго”

про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу від 17.03.2021 №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 41 772,22 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі позивача Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго” про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу від 17.03.2021 №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 та стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 41 772,22 грн.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду №1 від 11.08.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 від 17.03.2021, укладеного між Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району та Товариством з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго”. Визнано недійсною додаткову угоду №2 від 20.09.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 від 17.03.2021, укладеного між Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району та Товариством з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго”. Визнано недійсною додаткову угоду №3 від 20.12.2021 до Договору на постачання електричної енергії споживачу №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 від 17.03.2021, укладеного між Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району та Товариством з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго”. Визнано недійсною додаткову угоду №4 від 17.01.2022 до Договору на постачання електричної енергії споживачу №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 від 17.03.2021, укладеного між Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району та Товариством з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго”. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго” на користь місцевого бюджету в особі Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району безпідставно сплачені кошти у розмірі 41 772,22 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго”, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 у справі № 908/654/26, винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Скаржник вказує, що суд безпідставно послався на порушення Закону України «Про публічні закупівлі» щодо збільшення ціни більше ніж на 10 відсотків, оскільки 24.06.2026 набула чинності нова редакція Закону (в редакції Закону від 27.05.2026 № 4888-IX). Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 та розділом «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, обмеження щодо збільшення ціни не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару без обмеження кількості змін, а обмеження щодо строків зміни ціни не застосовується до закупівлі електричної енергії, причому ці положення застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII.

Крім того, визнаючи недійсною Додаткову угоду № 4 від 17.01.2022, суд проігнорував, що умовами Договору та тендеру було передбачено ціну та обсяг закупівлі електричної енергії на 2021 рік, тоді як Додаткова угода № 4 укладена на постачання з 01.01.2022 по 28.02.2022, на інший обсяг та за іншою ціною, внаслідок чого суд безпідставно застосував до неї обмеження на постачання 2021 року.

Також скаржник наголошує, що довідка ТПП фактично лише фіксує факт коливання ціни, оскільки погодинна ціна електричної енергії на ринку «на добу наперед» формується АТ «Оператор ринку» за допомогою електронного алгоритму методом граничного ціноутворення і знаходиться у загальному доступі на сайті ДП «Оператор ринку», про що також зазначено у комерційній пропозиції.

Судом першої інстанції не спростовані твердження відповідача про те, що у вартості поставленої електричної енергії враховані суми оплати за послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго», тариф на які нормативно встановлюється постановою НКРЕКП (з 01.01.2021 по 31.03.2021 - 240,23 грн за 1 МВтгод без ПДВ, а з 01.04.2021 по 31.12.2021 - 293,93 грн за 1 МВтгод без ПДВ), що відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу системи передачі, Правил роздрібного ринку електричної енергії та погодженого сторонами пункту 2 Комерційної пропозиції (Додаток № 2 до Договору) є обов`язковою складовою частиною ціни, яка сплачується споживачем через постачальника.

Крім того, апелянт зазначає, що до участі у справі залучені не всі зацікавлені особи, на інтереси яких може вплинути рішення, оскільки згідно з п. 3.7 договору майже половину суми за поставлену електричну енергію становлять відшкодування орендарів приміщень позивача.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор заперечує проти вимог скаржника та просить залишити судове рішення без змін, зазначаючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості висновків суду першої інстанції.

Прокурор наголошує, що додаткові угоди № 1, № 2 та № 3 укладені з порушенням імперативних вимог ч. 3 ст. 632 ЦК України та сталої практики Верховного Суду, оскільки сторони змінили ціну товару за попередній період, коли електрична енергія вже була фактично поставлена та повністю спожита. Крім того, надані відповідачем висновки Запорізької торгово-промислової палати не містять аналізу динаміки цін у період між укладенням договору та додаткових угод, а лише фіксують рівень середньозважених цін за минулі місяці, через що суд першої інстанції правомірно визнав їх неналежними та недопустимими доказами коливання ринку, тоді як при укладанні додаткової угоди № 4 будь-яких обґрунтувань та доказів коливання ціни взагалі надано не було. Постачальник також не довів непрогнозованість зростання цін та неможливість або збитковість виконання договору за початковою ціною.

Щодо посилань відповідача на нову редакцію Закону України «Про публічні закупівлі» від 24.06.2026 (Закон № 4888-IX) прокурор вказує, що згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону договори, укладені до введення його в дію, виконуються, і зміни до них вносяться на умовах, встановлених до набрання ним чинності, тому вказані зміни не мають зворотної дії в часі до правовідносин 2021 року, а відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду загальне збільшення ціни за результатами всіх угод не повинно було перевищувати 10% від первинної вартості.

Заперечуючи проти доводів щодо додаткової угоди № 4 від 17.01.2022, прокурор зазначає, що вона укладалася на підставі ч. 6 ст. 41 Закону на строк, достатній для проведення закупівлі на початку наступного року в обсязі до 20% суми початкового договору, тобто в межах існуючих зобов`язань за первісним договором, а не як новий самостійний договір про закупівлю.

Також прокурор відхиляє аргументи про врахування у вартості послуг з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго», вказуючи, що додаткові угоди № 1– 3 укладалися на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону через коливання ціни товару на ринку, а не зміни регульованого тарифу, при цьому ані тексти самих угод, ані висновки Запорізької ТПП взагалі не містять відомостей про підвищення тарифу на передачу електричної енергії.

Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району правом на подачу відзиву не скористалась.

Узагальнений зміст додаткових пояснень особи, яка подала апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго” зазначає, що споживач розраховується за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму, закріпленого в Комерційній пропозиції (Додаток № 2 до договору), пунктом 2 якої передбачено формування ціни з урахуванням погодинної ціни ринку «на добу наперед» (РДН). Верховний Суд у постанові від 22.07.2026 у справі № 922/3937/25 чітко розмежував дві самостійні підстави зміни ціни: коливання ринкової вартості товару, яке обмежене 10% (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922), та зміну середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед», яка такого обмеження не має. Для договорів із формульним ціноутворенням щомісячне погодження ціни додатковими угодами не підпадає під 10%-й ліміт, а позов про визнання таких угод недійсними задоволенню не підлягає. Аналогічний висновок щодо розмежування цих підстав підтверджено постановою Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 914/619/24. Друга підстава передбачає зміну зовнішніх показників (зокрема середньозваженої ціни на РДН) за наявності встановленого договором порядку перерахунку, тому суди попередніх інстанцій помилково ототожнили формульне ціноутворення зі звичайним коливанням ринкової вартості. Цей підхід закріплено й на законодавчому рівні у п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922 (у редакції Закону № 4888-IX) та у пп. 7 п. 19 Особливостей № 1178, що підтверджує існування окремого механізму без 10%-го обмеження.

Щодо доказів коливання ціни, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.11.2025 р. у справі № 920/19/24 зазначила, що довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати можуть використовуватися для підтвердження факту коливання ціни на ринку та підлягають оцінці за правилами процесуального закону (постанова ВС від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18), тоді як посилання Прокурора на постанову від 18.06.2021 р. у справі № 927/491/19 не береться до уваги через цитування без зазначення порушеної норми.

Враховуючи викладене, скаржник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 та ухвалити нове.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Левшина Г.В., Чус О.В.

Ухвалою від 11.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго” на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 у справі № 908/654/26 залишено без руху. Апелянту надано строк протягом 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір у сумі 19 968,00 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції, докази чого надати суду.

Через підсистему "Електронний суд" 13.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго” надійшла заява про усунення недоліків з долученням відповідних доказів.

На підставі службової записки головуючого судді Віннікова С.В. від 17.08.2026, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., розпорядженням № 673/26 від 17.08.2026 призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 908/654/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), суддів: Левшиної Г.В., Висоцького А.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго” на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 у справі № 908/654/26. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.10.2026.

На підставі службової записки головуючого судді Віннікова С.В. від 07.09.2026 у зв`язку з вирішенням питання щодо відкриття апеляційного провадження, на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, з метою дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи, здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів по справі №908/654/26 шляхом передачі справи раніше визначеній колегії суддів.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.09.2026 з метою дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи, для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), суддів: Левшиної Г.В., Чус О.В.

У судове засідання 07.10.2026 з`явились представники прокуратури та відповідача.

Відповідач підтримав апеляційну скаргу просив її задовольнити.

Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Позивач у судове засіданні не з`явився, про дату та час були повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 07.10.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Встановлені судом обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району оголошено процедури відкритих торгів №UA-2021-02-03-009370-a та №UA-2021-02-19-010355-b (з предметом закупівлі електричної енергії), які були автоматично відмінені електронною системою через подання для участі у відкритих торгах менше двох тендерних пропозицій.

У подальшому за результатами проведення переговорної процедури (ідентифікатор закупівлі UA-2021-03-11-007460-b) між Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району та Товариством з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго” (Відповідач, Постачальник) 17.03.2021 укладено договір №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 на постачання електричної енергії споживачу в обсязі 143 745 кВт*год (п.п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1 кВт*год електричної енергії складає 1,95833 грн, крім того ПДВ 0,39167 грн, всього з ПДВ – 2,35 грн.

Відповідно до п. 5.7 Договору – загальна сума цього Договору складає 337 800,75 грн в тому числі ПДВ - 56 300,12 грн.

Відповідно до п. 13.1 Договору визначено, що цей Договір діє з моменту підписання та до 31.12.2021 включно, а у частині виконання зобов`язань Сторонами – до повного їх виконання.

За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленої (поставленої) електроенергії Споживачу за розрахунковий період, що складений між ОСР та Споживачем (п.п. 3.3.1 п. 3.3 Договору).

Пунктом 5.3 Договору визначено, що ціна електричної енергії, зазначена в п. 5.2 Договору, не може змінюватись протягом дії Договору крім випадків передбачених пунктом 13.5 даного Договору. Будь-які зміни ціни можливі тільки після початку здійснення постачання електроенергії за ціною Договору. У разі зміни ціни (тарифу) Постачальник в межах дії Договору надає Споживачу на розгляд додаткову угоду та економічне обґрунтування коливання ціни (тарифу) Постачальником із зазначенням відповідних норм чинного законодавства України з документальним підтвердженням коливання ціни товару на ринку компетентними державними органами, що мають на те повноваження. Відповідальність за достовірність даних, наданих в якості підстав для зміни ціни товару за цим Договором, несе Постачальник. Під коливанням ціни товару на ринку у поточному розрахунковому періоді для цілей цього Договору розуміється будь-яка зміна ціни (тарифу) за 1 кВт*год за даними НКРЕКП, у порівнянні з попереднім значенням та в межах дії договору.

Пунктами 13.5.2 п. 13.5 Договору передбачено, що істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, а саме: не раніше, ніж через 30 днів від дати початку постачання електричної енергії за цим Договором, зміни ціни в бік збільшення за одиницю електричної енергії не більше ніж на 10% у разі коливання ціни на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Зменшення ціни за одиницю електричної енергії може бути здійснено без обмежень строків і розмірів.

З матеріалів справи вбачається, що у подальшому між замовником та постачальником укладено 5 додаткових угод до Договору №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34:

- Додатковою угодою №1 від 11.08.2021 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 143 745 кВт*год до 133 907 кВт*год, збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт*год з 2,35 грн до 2,57326 грн з ПДВ. Крім того, сторони дійшли згоди, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до її укладання, а саме починаючи з 01.08.2021. Правовою підставою зміни ціни визначено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”.

- Додатковою угодою №2 від 20.09.2021 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 133 907 кВт*год до 125 156 кВт*год, збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт*год з 2,57326 грн. до 2,82960 грн. з ПДВ. Крім того, сторони дійшли згоди, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до її укладання, а саме починаючи з 01.09.2021. Правовою підставою зміни ціни визначено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”.

- Додатковою угодою №3 від 20.12.2021 сторонами погоджено зменшення обсягу закупівлі електричної енергії з 125 156 кВт*год до 120 115 кВт*год, збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт*год з 2,57326 грн. до 3,08426 грн. з ПДВ та продовжено термін дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в даному договорі, а саме до 20.04.2022 включно. Крім того, сторони дійшли згоди, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до її укладання, а саме починаючи з 01.12.2021. Правовою підставою зміни ціни визначено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”.

- Додатковою угодою №4 від 17.01.2022 сторонами узгоджено внесення змін до Договору, а саме: п. 2.5 Договору викладено у наступній редакції: “2.5 Період постачання: з дати укладання договору до 28.02.2022 включно”; додано п. 2.2 Договору – “ 2.2 Обсяг електричної енергії, що закуповується за цим Договором у період з 01.01.2022 по 28.02.2022 включно становить 19 913 кВт*год”; додано до п. 5.7 Договору наступне речення: “Ціна за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2022 до 28.02.2022 включно становить 67 558,64 грн., у т.ч. ПДВ 11259,77 грн.”.

При цьому за умовами додаткової угоди №4 Сторонами не визначено вартість за 1 кВт*год, однак, оскільки вартість за 19 913 кВт*год становить 67 558,64 грн., то вартість 1 кВт*год становить 3,392690 грн. Разом з тим, в ній відсутнє будь-яке посилання на факт коливання ціни.

- Додатковою угодою №5 від 17.01.2022 сторонами узгоджено внесення змін до Договору у зв`язку зі зміною реквізитів Постачальника. Внаслідок укладення додаткових угод №1 від 11.08.2021, №2 від 20.09.2021, №3 від 20.12.2021, №4 від 17.01.2022 ціну за 1 кВт*год електричної енергії збільшено з 2,35 грн до 3,392690 грн., тобто на 1,04269 грн. (на 44,37% від первинної ціни) та відповідно зменшилась кількість товару з 143 745 кВт*год до 93 017 кВт*год, що на 50 728 кВт*год менше від обсягу, визначеного сторонами у договорі №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 від 17.03.2021, чим порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, в частині збільшення ціни за одиницю товару більше 10 відсотків без належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин.

Протягом 2021-2022 року на підставі вказаного договору та додаткових угод до нього ТОВ “Співдружність Енерго” поставлено електричну енергію обсягом 93 017 кВт*год, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії №250 від 09.04.2021, №342 від 12.05.2021, №434 від 09.06.2021, №520 від 30.06.2021, №611 від 13.08.2021, №707 від 22.09.2021, №809 від 12.10.2021, №908 від 11.11.2021, №1016 від 09.12.2021, №1054 від 21.12.2021, №7 від 11.02.2022, №109 від 23.02.2022.

Районною адміністрацією ЗМР по Дніпровському району за поставлену електричну енергію сплачено на користь ТОВ “Співдружність Енерго” кошти на загальну суму 260 362,17 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №109 від 20.04.2021, №108 від 12.04.2021, №135 від 12.05.2021, №142 від 21.05.2021, №169 від 10.06.2021, №172 від 15.06.2021, №171 від 14.06.2021, №201 від 26.07.2021, №219 від 28.07.2021, №238 від 13.08.2021, №251 від 25.08.2021, №280 від 22.09.2021, №301 від 20.10.2021, №309 від 21.10.2021, №331 від 11.11.2021, №370 від 09.12.2021, №371 від 09.12.2022, №389 від 24.12.2021, №25 від 16.02.2022, №49 від 25.02.2022, №41 від 23.02.2022, №50 від 25.02.2022.

Судом також було встановлено, що сторони під час укладання договору про постачання електричної енергії споживачу №37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 від 17.03.2021 погодили ціну 1 кВт*год електричної енергії у розмірі 2,35 грн з урахуванням ПДВ.

Судом встановлено, що додаткову угоду №1 укладено сторонами 11.08.2021 та поширено її дію на відносини сторін з 01.08.2021, тобто після того, як товар за період з 01.08.2021 по 10.08.2021 вже був фактично поставлений відповідачем, прийнятий позивачем у власність та спожитий ним.

Судом встановлено, що додаткову угоду №2 укладено сторонами 20.09.2021 та поширено її дію на відносини з 01.09.2021, відтак товар за період з 01.09.2021 по 19.09.2021 також був попередньо прийнятий у власність та спожитий.

Судом встановлено, що додаткову угоду №3 укладено сторонами 20.12.2021 зі зміною ціни з 01.12.2021, коли електрична енергія за період з 01.12.2021 по 19.12.2021 вже була поставлена та фактично спожита позивачем.

Судом встановлено, що надані відповідачем для підвищення ціни експертні висновки Запорізької торгово-промислової палати (від 04.08.2021 №ОИ-10, від 02.09.2021 №ОИ-110, від 06.12.2021 №ОИ-620) не підтверджують реального коливання ціни на момент укладання угод: вони містять лише констатацію середньозважених цін за попередні місяці, мають довідковий характер, не містять порівняльного аналізу динаміки цін між датами правочинів та не доводять непрогнозованість подорожчання чи збитковість виконання договору.

Судом встановлено, що додатковою угодою №4 від 17.01.2022 сторони продовжили період постачання до 28.02.2022, визначили обсяг у розмірі 19 913 кВтгод та загальну вартість 67 558,64 грн (що становить 3,392690 грн за 1 кВтгод і є вищою на 10% за ціну додаткової угоди №3), взагалі не зазначивши окремо ціну за одиницю товару та не надавши жодних документів на підтвердження факту коливання ціни на ринку.

Судом встановлено, що внаслідок укладення додаткових угод №1– 4 ціну за одиницю товару збільшено загалом на 44,37% в односторонньому порядку на користь постачальника без належного обґрунтування коливання ринкових цін.

Судом встановлено, що за первісною договірною ціною (2,35 грн за 1 кВтгод) вартість фактично спожитої електричної енергії в обсязі 93 017 кВтгод становить 218 589,95 грн, тоді як споживачем сплачено відповідачу 260 362,17 грн, у зв`язку з чим різниця у розмірі 41 772,22 грн є безпідставно сплаченою сумою переплати, яка підлягає поверненню.

Судом встановлено, що Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району є головним розпорядником бюджетних коштів у цій закупівлі, однак після отримання запиту прокурора від 05.11.2025 про виявлені порушення листом від 27.11.2025 відмовилася самостійно звертатися до суду, виявивши бездіяльність щодо повернення безпідставно сплачених коштів громади.

Судом встановлено, що прокуратура перед зверненням з позовом до суду офіційно повідомила уповноважений орган про намір вжиття заходів представницького характеру листом від 12.03.2026 за вих. №53-95-1835ВИХ-26.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції повністю та вимога ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом доказування у цій справі є обставини укладення та виконання договору про закупівлю електричної енергії від 17.03.2021 № 37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 та додаткових угод до цього договору, наявність чи відсутність правових підстав для визнання недійсними додаткових угод № 1 від 11.08.2021, № 2 від 20.09.2021, № 3 від 20.12.2021, № 4 від 17.01.2022, а також правомірність вимоги про повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 41 772,22 грн.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади врегульовано Законом України «Про публічні закупівлі», метою якого згідно з преамбулою та статтею 5 цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням. Метою проведення аукціонів є економія коштів та прозора конкуренція, а визначальним критерієм відбору переможця — пропозиція ціни, нижчої за ринкову. Штучне заниження ціни для перемоги на торгах із її подальшим необґрунтованим збільшенням через додаткові угоди прямо суперечить вимогам закону.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. При цьому норми Закону України «Про публічні закупівлі» є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанови Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22, від 25.02.2026 у справі № 904/3471/24).

За змістом частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно зі статтями 626, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статей 632, 638 Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін. Згідно із частинами 2 та 3 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено принцип, за яким зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, що діяла під час укладення договору та оскаржуваних додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, — не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району було оголошено процедури відкритих торгів № UA-2021-02-03-009370-a та № UA-2021-02-19-010355-b з предметом закупівлі електричної енергії, які були автоматично відмінені електронною системою через подання менше двох тендерних пропозицій.

У подальшому за результатами проведення переговорної процедури (ідентифікатор закупівлі UA-2021-03-11-007460-b) між Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Дніпровському району (замовник, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Співдружність Енерго» (відповідач, постачальник) 17.03.2021 укладено договір № 37573513/ПЕ/04/2021/ДР-34 на постачання електричної енергії споживачу в обсязі 143 745 кВт·год (пункт 2.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.2 Договору ціна за 1 кВт·год електричної енергії складає 1,95833 грн, крім того ПДВ 0,39167 грн, всього з ПДВ - 2,35 грн. Також у комерційній пропозиції до Договору зазначено, що вказана ціна включає ціну на електричну енергію, податок на додану вартість та тариф на послуги з передачі. Згідно з пунктом 5.7 Договору загальна сума договору складає 337 800,75 грн, у тому числі ПДВ 56 300,12 грн. Пунктом 13.1 Договору визначено, що цей Договір діє з моменту підписання та до 31.12.2021 включно, а у частині виконання зобов`язань Сторонами - до повного їх виконання.

За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленої (поставленої) електроенергії Споживачу за розрахунковий період, складений між ОСР та Споживачем (підпункт 3.3.1 пункту 3.3 Договору).

Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що ціна електричної енергії, зазначена в пункті 5.2 Договору, не може змінюватись протягом дії Договору крім випадків, передбачених пунктом 13.5 даного Договору. Будь-які зміни ціни можливі тільки після початку здійснення постачання електроенергії за ціною Договору. У разі зміни ціни (тарифу) Постачальник в межах дії Договору надає Споживачу на розгляд додаткову угоду та економічне обґрунтування коливання ціни (тарифу) Постачальником із зазначенням відповідних норм чинного законодавства України з документальним підтвердженням коливання ціни товару на ринку компетентними державними органами, що мають на те повноваження. Відповідальність за достовірність даних, наданих в якості підстав для зміни ціни товару за цим Договором, несе Постачальник. Під коливанням ціни товару на ринку у поточному розрахунковому періоді для цілей цього Договору розуміється будь-яка зміна ціни (тарифу) за 1 кВт·год за даними НКРЕКП, у порівнянні з попереднім значенням та в межах дії договору.

Пунктом 13.5.2 пункту 13.5 Договору сторони встановили, що істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме: не раніше, ніж через 30 днів від дати початку постачання електричної енергії за цим Договором, зміни ціни в бік збільшення за одиницю електричної енергії не більше ніж на 10% у разі коливання ціни на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Зменшення ціни за одиницю електричної енергії може бути здійснено без обмежень строків і розмірів.

Отже, рішення відповідача як переможця про підписання договору було його вільним волевиявленням і свідчило про згоду з усіма умовами договору, у тому числі з погодженою ціною за одиницю товару на день його підписання.

Разом з тим, матеріалами справи стверджується, що в подальшому сторонами було підписано низку додаткових угод:

Додатковою угодою № 1 від 11.08.2021 зменшено обсяг закупівлі з 143 745 кВт·год до 133 907 кВт·год, збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт·год з 2,35 грн до 2,57326 грн з ПДВ та визначено, що умови даної угоди застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до її укладання, а саме починаючи з 01.08.2021. Підставою зміни ціни визначено пункт 2 частини 5 статті 41 Закону та враховано висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-10 від 04.08.2021.

Додатковою угодою № 2 від 20.09.2021 зменшено обсяг закупівлі з 133 907 кВт·год до 125 156 кВт·год, збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт·год з 2,57326 грн до 2,82960 грн з ПДВ та погоджено застосування її умов до відносин сторін, що виникли з 01.09.2021. Підставою зміни ціни визначено пункт 2 частини 5 статті 41 Закону та враховано висновок Запорізької ТПП № ОИ-110 від 02.09.2021.

Додатковою угодою № 3 від 20.12.2021 зменшено обсяг закупівлі з 125 156 кВт·год до 120 115 кВт·год, збільшено ціну за 1 кВт·год з 2,57326 грн до 3,08426 грн з ПДВ, продовжено строк дії договору в межах 20% суми до 20.04.2022 та поширено умови угоди на відносини, що виникли з 01.12.2021. Підставою зміни ціни зазначено пункт 2 частини 5 статті 41 Закону та висновок Запорізької ТПП № ОИ-620 від 06.12.2021.

Додатковою угодою № 4 від 17.01.2022 погоджено період постачання з дати укладання договору до 28.02.2022 включно; визначено обсяг електричної енергії у період з 01.01.2022 по 28.02.2022 у кількості 19 913 кВт·год; встановлено вартість спожитої електроенергії за цей період у сумі 67 558,64 грн з ПДВ. Хоча вартість за 1 кВт·год окремо не зазначалася, виходячи із співвідношення узгодженого обсягу та суми, ціна 1 кВт·год склала 3,392690 грн з ПДВ, що перевищило ціну додаткової угоди № 3 ще на 10%. При цьому у додатковій угоді № 4 взагалі відсутні будь-які посилання на факт коливання ціни товару на ринку або його документальне підтвердження.

Внаслідок укладення зазначених додаткових угод ціну за 1 кВт·год електричної енергії було збільшено з 2,35 грн до 3,392690 грн, тобто на 1,04269 грн (на 44,37% від первинної договірної вартості), а кількість товару зменшилася зі 143 745 кВт·год до 93 017 кВт·год (на 50 728 кВт·год менше).

У період 2021– 2022 років ТОВ «Співдружність Енерго» поставило замовнику електричну енергію обсягом 93 017 кВт·год згідно з підписаними щомісячними актами купівлі-продажу електричної енергії: № 250 від 09.04.2021, № 342 від 12.05.2021, № 434 від 09.06.2021, № 520 від 30.06.2021, № 611 від 13.08.2021, № 707 від 22.09.2021, № 809 від 12.10.2021, № 908 від 11.11.2021, № 1016 від 09.12.2021, № 1054 від 21.12.2021, № 7 від 11.02.2022, № 109 від 23.02.2022.

Районна адміністрація перерахувала на користь ТОВ «Співдружність Енерго» за поставлений ресурс 260 362,17 грн згідно з платіжними дорученнями: № 109 від 20.04.2021, № 108 від 12.04.2021, № 135 від 12.05.2021, № 142 від 21.05.2021, № 169 від 10.06.2021, № 172 від 15.06.2021, № 171 від 14.06.2021, № 201 від 26.07.2021, № 219 від 28.07.2021, № 238 від 13.08.2021, № 251 від 25.08.2021, № 280 від 22.09.2021, № 301 від 20.10.2021, № 309 від 21.10.2021, № 331 від 11.11.2021, № 370 від 09.12.2021, № 371 від 09.12.2022, № 389 від 24.12.2021, № 25 від 16.02.2022, № 49 від 25.02.2022, № 41 від 23.02.2022, № 50 від 25.02.2022.

Оцінюючи вимоги про визнання угод недійсними та доводи учасників справи, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, коли зміст правочину суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Згідно із частиною 5 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Згідно з частиною 3 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (пункти 74, 75, 88– 90) та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (пункт 126), а також постановах Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 915/75/23, від 10.09.2024 у справі № 918/703/23 (пункти 8.37, 8.41), від 29.01.2026 у справі № 916/598/24 (пункти 52– 54, 59) сформовано сталий правовий висновок: ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю; зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця прямо заборонена частиною 3 статті 632 Цивільного кодексу України.

Електрична енергія є специфічним товаром, споживання якого відбувається одночасно з його передачею.

Судом встановлено, що додаткову угоду № 1 укладено сторонами 11.08.2021, однак її дію розповсюджено на відносини, що виникли з 01.08.2021 (тобто товар за період з 01.08.2021 по 10.08.2021 був вже прийнятий і повністю спожитий). Додаткову угоду № 2 укладено 20.09.2021 з поширенням дії на правовідносини з 01.09.2021 (електроенергія за період з 01.09.2021 по 19.09.2021 фактично передана і спожита). Додаткову угоду № 3 підписано 20.12.2021 з поширенням на період з 01.12.2021 (товар за період з 01.12.2021 по 19.12.2021 прийнятий та спожитий).

Отже, погодження збільшеної ціни за обсяги товару, які на момент укладення угод уже були поставлені та спожиті, є прямим порушенням імперативної норми частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України, що є безумовною та самостійною підставою для визнання додаткових угод № 1, № 2, № 3 недійсними.

Щодо доводів апеляційної скарги про набрання чинності новою редакцією пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»

Скаржник стверджує, що 24.06.2026 набрала чинності нова редакція Закону України «Про публічні закупівлі» (Закон України від 27.05.2026 № 4888-IX), де закріплено правило, що обмеження строків зміни ціни не застосовується до електричної енергії, а ліміт у 10 відсотків стосується кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару без обмеження кількості змін; при цьому Прикінцеві та перехідні положення вказують на застосування цієї норми до правовідносин, які виникли з дня набрання чинності Законом України від 25.12.2015 № 922-VIII.

Колегія суддів зазначає, що як за попередньою редакцією Закону, що діяла на час вчинення правочинів, так і за редакцією Закону від 27.05.2026 № 4888-IX, оскаржувані додаткові угоди є недійсними.

По-перше, незмінною імперативною вимогою пункту 2 частини 5 статті 41 Закону залишається обов`язкова наявність реального факту коливання ціни такого товару на ринку, збільшення ціни пропорційно до такого коливання та його обов`язкове належне документальне підтвердження компетентним органом на момент кожної зміни договірних умов.

Доводи скаржника про наявність у договорі формульного ціноутворення з прив`язкою до показників ринку «на добу наперед» (РДН) та нерозповсюдження 10-відсоткового ліміту з посиланням на постанову Верховного Суду від 22.07.2026 у справі № 922/3937/25 колегія суддів визнає безпідставними.

Верховний Суд у згаданій постанові дійсно розмежував дві самостійні підстави зміни ціни: коливання ціни товару на ринку (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону) та зміну встановленого згідно із законодавством порядку або зовнішніх біржових індикаторів/формул безпосередньо у договорі (пункт 7 частини 5 статті 41 Закону).

Разом з тим, як безпосередньо вбачається зі змісту оскаржуваних додаткових угод № 1, № 2 та № 3, сторони власною узгодженою волею визначили правовою підставою коригування ціни саме коливання ціни товару на ринку - тобто пункт 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII та пункт 13.5.2 договору, а не пункт 7 частини 5 статті 41 Закону щодо зміни показників/формули.

Оскільки сторони реалізували механізм саме пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, на ці правовідносини в повному обсязі поширюється імперативне 10-відсоткове обмеження та обов`язок документального підтвердження факту коливання ринку між кожною окремою зміною ціни. Посилання постачальника на формульне ціноутворення як на підставу необмеженого збільшення вартості за одиницю товару за відсутності прямого застосування цього механізму в текстах самих оскаржуваних угод є спробою змінити правову природу вчинених правочинів.

По-друге, у прийнятому Законі України № 4888-IX, крім наведених скаржником положень, у пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень прямо визначено: «договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону».

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Спірний договір від 17.03.2021 укладений і виконувався за правилами, встановленими до прийняття зазначених змін, а відтак підлягав виконанню на умовах, визначених на момент його укладення.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24), суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.04.2026 у справі № 924/698/23, а також постановами Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 28.08.2024 у справі № 918/694/23, від 03.02.2026 у справі № 902/37/24, від 04.02.2026 у справі № 916/2631/24, від 25.02.2026 у справі № 904/766/24, від 03.03.2026 у справі № 910/7876/24, від 19.03.2026 у справі № 907/645/24, від 20.05.2026 у справі № 910/4865/24, пункт 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII є імперативною нормою, яка встановлює верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - у будь-якому разі загальне збільшення такої ціни за результатами всіх укладених додаткових угод не повинно перевищувати 10% від початкової ціни договору закупівлі. Інший підхід спотворює результати торгів, нівелює економію бюджетних коштів та відкриває можливість для недобросовісного демпінгу.

Аналогічних висновків щодо неможливості ретроспективного застосування Закону № 4888-IX до правовідносин попередніх років дійшли суди апеляційної інстанції у постановах Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі № 910/144/25, від 08.07.2026 у справі № 910/14904/24, від 29.07.2026 у справі № 910/8172/25; Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 у справі № 918/23/26, від 06.07.2026 у справі № 924/11/26; Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 у справі № 921/692/24.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.03.2026 у справі «Ващенко та Третяк проти України» (№ 42489/16) підкреслив, що скасування судових рішень лише через зміну судової практики є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судова практика та правове регулювання мають бути передбачуваними для сторін.

Доводи апелянта про те, що ціни на РДН формуються алгоритмом маржинального ціноутворення (marginal pricing) АТ «Оператор ринку» і знаходяться у вільному доступі на сайті www.oree.com.ua, а довідка ТПП лише додатково фіксує таке коливання, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, а суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, досліджуючи їх належність, допустимість, достовірність та вірогідність.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, пункт 177) та правовими позиціями Верховного Суду (постанови від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 16.02.2023 у справах № 903/383/22 та № 903/366/22, від 23.11.2023 у справі № 917/1009/22, від 07.03.2024 у справі № 910/401/23, від 22.05.2024 у справі № 924/427/23, від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23, від 06.02.2025 у справі № 916/747/24, від 03.02.2026 у справі № 902/37/24, від 10.02.2026 у справі № 927/842/24, від 10.03.2026 у справі № 916/3492/24, від 19.03.2026 у справах № 903/734/24 та № 922/2123/25, від 27.05.2026 у справах № 925/1204/23 та № 914/2014/24, від 04.06.2026 у справі № 911/2586/24, від 14.07.2026 у справі № 922/1723/25): сам лише факт коливання або зростання цін на ринку не є підставою для автоматичного перегляду погодженої ціни за договором; кожна зміна до договору повинна мати окреме документальне підтвердження; у документі компетентної організації має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і проведено її обов`язкове порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку (тобто на момент укладення договору чи попередньої зміни), щоб підтвердити наявність і динаміку коливання; постачальник має обґрунтувати, чому відповідне коливання на ринку зумовлює неможливість виконання договору за запропонованою ціною, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним (збитковим), та довести, що таке коливання було непрогнозованим на момент подання тендерної пропозиції.

Дослідивши надані відповідачем висновки Запорізької торгово-промислової палати, суд першої інстанції правомірно встановив:

висновок № ОИ-10 від 04.08.2021 фіксує середньозважені ціни купівлі-продажу електроенергії на РДН за травень та червень 2021 року, тобто за 2-3 місяці до укладення додаткової угоди № 1 (від 11.08.2021), та не відображає цінової динаміки безпосередньо на дату підписання угоди;

висновок № ОИ-110 від 02.09.2021 визначає середньозважені ціни за липень та серпень 2021 року, тоді як додаткову угоду № 2 укладено 20.09.2021, відтак документ не враховує динаміку цін у період з 01.09.2021 по 20.09.2021;

висновок № ОИ-620 від 06.12.2021 констатує ціни за жовтень та листопад 2021 року і також не охоплює показників на день підписання додаткової угоди № 3 (від 20.12.2021).

Вказані документи носять виключно довідково-інформаційний характер і не містять аналізу динаміки цін на дату внесення змін до договору, а тому правильно визнані судом першої інстанції неналежними та недопустимими доказами коливання цін у розумінні статей 76, 77 ГПК України.

Щодо Додаткової угоди № 4 від 17.01.2022, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що Додаткова угода № 4 є самостійним правочином на 2022 рік з іншим обсягом та ціною, до якого не можуть застосовуватися умови 2021 року.

Додаткова угода № 4 укладена на підставі пункту 8 частини 5 та частини 6 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до яких дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми договору.

За своєю правовою природою додаткова угода не є новим самостійним договором, вона не змінює правової суті існуючих зобов`язань, а лише продовжує дію первинного договору.

При цьому додатковою угодою № 4 розрахунково збільшено ціну за 1 кВт·год до 3,392690 грн (зростання ще на 10% проти додаткової угоди № 3 та на 44,37% від первинного договору) за повної відсутності будь-якого економічного обґрунтування, посилання на коливання ринку чи надання відповідних доказів, що є грубим порушенням статті 41 Закону та пункту 5.3 Договору.

Аргументи відповідача про обов`язкове врахування у вартості електроенергії витрат на послуги оператора системи передачі (ОСП) згідно з постановами НКРЕКП (зростання з 240,23 грн до 293,93 грн за 1 МВт·год без ПДВ), правилами роздрібного ринку електричної енергії та комерційною пропозицією, колегією суддів відхиляються.

Судом першої інстанції встановлено, що правовою підставою укладення оспорюваних додаткових угод № 1–3 сторони прямо визначили саме пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (коливання ціни товару на ринку), а не пункт 5 частини 5 статті 41 Закону, який регулює випадки зміни встановленого згідно із законодавством тарифу на регульовані послуги.

Ані самі додаткові угоди, ані додані до них висновки Запорізької ТПП взагалі не містять посилань на регуляторні рішення НКРЕКП, зростання тарифу НЕК «Укренерго» чи розрахунків коригування вартості 1 кВт·год безпосередньо у зв`язку зі зміною регульованої складової.

Оскільки постачальник не ініціював перегляд ціни за спеціальною процедурою зміни тарифу (п. 5 ч. 5 ст. 41 Закону), посилання на вказані обставини заявлені відповідачем не можуть слугувати виправданням порушення порядку зміни договірної ціни товару за п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону.

Щодо залучення орендарів приміщень, посилання скаржника на порушення процесуальних норм через незалучення орендарів балансових приміщень за пунктом 3.7 Договору обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Юридичний інтерес виникає виключно у разі, якщо судове рішення безпосередньо встановлює, змінює чи припиняє суб`єктивні права чи обов`язки таких осіб у правовідносинах з однією зі сторін спору.

Договір про постачання електричної енергії є двостороннім господарським зобов`язанням, укладеним виключно між районною адміністрацією (замовником) та ТОВ «Співдружність Енерго» (постачальником).

Згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та умовами Договору орендарі не є стороною цього правочину, не є споживачами електричної енергії у відносинах з постачальником і не несуть перед ним жодних грошових зобов`язань.

Правовідносини між позивачем та орендарями щодо компенсації витрат за спожиті комунальні послуги виникають на підставі самостійних договорів оренди та є внутрішніми розрахунками сторін відповідних орендних відносин, а розмежування сум у пункті 5.7 Договору відображає лише внутрішню бюджетну класифікацію видатків замовника.

Судове рішення про повернення переплачених бюджетних коштів на користь адміністрації жодним чином не впливає на права, інтереси чи обов`язки орендарів перед постачальником і не вирішує питання про їхні обов`язки, що виключає підстави для застосування статті 50 ГПК України та спростовує доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права (пункт 4 частини 3 статті 277 ГПК України).

Щодо повернення безпідставно сплачених коштів.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави або якщо підстава згодом відпала, зобов`язана повернути його потерпілому, у тому числі у разі виконання зобов`язання за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що додаткові угоди, укладені з порушенням законодавства, підлягають визнанню недійсними та не породжують наслідків, правовідносини між сторонами регулюються умовами первинного договору, а надмірно сплачені постачальнику кошти є безпідставно набутими, підстава їх набуття відпала, і вони підлягають поверненню на підставі статей 216, 1212 ЦК України.

Оскільки додаткові угоди № 1, № 2, № 3, № 4 визнані недійсними, остаточний розрахунок за весь поставлений обсяг електроенергії (93 017 кВт·год) повинен здійснюватися виключно за первісною договірною ціною - 2,35 грн за 1 кВт·год з ПДВ.

Судом першої інстанції проведено перевірку взаєморозрахунків за первісною ціною договору вартість поставленого обсягу 93 017 кВт·год становить 218 589,95 грн (93 017х2,35).

Фактично сплачено замовником на користь відповідача 260 362,17 грн.

Різниця надмірно перерахованих коштів склала 41 772,22 грн (260 362,17 – 218 589,95).

Перевіривши розрахунок суду першої інстанції, апеляційний господарський суд визнає його арифметично та методологічно правильним.

Сума в розмірі 41 772,22 грн правомірно присуджена до стягнення з ТОВ «Співдружність Енерго» на користь місцевого бюджету в особі Районної адміністрації.

Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 у справі № 908/654/26 є законним, прийнятим при всебічному і повному з`ясуванні дійсних обставин справи, правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не знаходить.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Судові витрати

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Енерго” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.07.2026 у справі № 908/654/26 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 12.10.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Г.В. Левшина

Суддя О.В. Чус