Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №904/7127/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/7127/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,

суддів: Демчини Т. Ю., Кошлі А. О.,

секретаря судового засідання Скородумової Л. В.,

за участю:

позивача Кригана А. В.,

відповідача (апелянта): Мамонова В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міський тролейбус", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 (суддя Кеся Н. Б., повне судове рішення складено 01.06.2026) у справі № 904/7127/25

та

на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 (суддя Кеся Н. Б., м. Дніпро) у справі № 904/7127/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ЕНЕРГО", м. Київ

до Комунального підприємства "Міський тролейбус", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична мережа України", м. Київ

про зобов`язання укласти договір,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ЕНЕРГО" 16.12.2025 через систему "Електронний суд" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Міський тролейбус" (далі-Відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Комунального підприємства "Міський тролейбус", код ЄДРПОУ 34811465, про відхилення цінової пропозиції UA-2025-12-09-004536-a Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ЕНЕРГО", код ЄДРПОУ 44899719, оформленого Протоколом № 52к від 16.12.2025;

визнати укладеним, з дня набрання чинності рішення суду, договір між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ЕНЕРГО", код ЄДРПОУ 44899719, та Комунальним підприємством "Міський тролейбус", код ЄДРПОУ 34811465, у редакції: що є додатком до позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 у справі № 904/7127/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ЕНЕРГО" до Комунального підприємства "Міський тролейбус" задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комунального підприємства "Міський тролейбус", код ЄДРПОУ 34811465, про відхилення цінової пропозиції UA-2025-12-09-004536-a Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ЕНЕРГО", код ЄДРПОУ 44899719, оформленого Протоколом № 52к від 16.12.2025.

Визнано укладеним, з дня набрання чинності рішення суду, договір між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ЕНЕРГО", код ЄДРПОУ 44899719, та Комунальним підприємством "Міський тролейбус", код ЄДРПОУ 34811465, у редакції: що є додатком до позовної заяви.

26.05.2026 року через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ЕНЕРГО" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду, в якій заявник просить суд стягнути з КП "Міський тролейбус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ЕНЕРГО" понесені витрати на правничу допомогу у зв`язку із розглядом судової справи № 904/7127/25 у Господарському суді Дніпропетровської області у сумі 45 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/7127/25 стягнуто додатково з Комунального підприємства "Міський тролейбус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ЕНЕРГО" витрати на правничу допомогу у розмірі 38 700,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що ТОВ "ЕЛ-ЕНЕРГО", подаючи пропозицію через електронний каталог, погодилося з усіма умовами проекту договору та підтвердило намір його укласти. Суд дійшов висновку, що позивач не подавав письмової відмови від укладення договору, а тому у КП "Міський тролейбус" були відсутні підстави для відхилення його пропозиції відповідно до підпункту 2 пункту 64 Порядку №822.

Суд зазначив, що ні проект договору, ні Додаток 4 до нього не містять прямої заборони визначати показник "Впосл." як від`ємну величину, а тому саме по собі зазначення від`ємного значення не свідчить про невідповідність пропозиції умовам закупівлі чи про відмову постачальника від укладення договору. При цьому суд прийняв доводи позивача про те, що електропостачальник закуповує електричну енергію на різних сегментах ринку, а тому від`ємне значення зазначеного показника не виключає можливості належного виконання договору та не призводить до його збитковості.

Посилаючись на Закон України "Про публічні закупівлі", Особливості, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1178, Порядок №822, а також статті 638, 641, 642, 649 і 650 Цивільного кодексу України, суд виходив із того, що після визначення пропозиції учасника найбільш економічно вигідною укладення договору є обов`язком замовника, а безпідставне відхилення пропозиції переможця є незаконним. На підтвердження такого висновку суд послався на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 30.09.2021 у справі №922/3928/20 та від 12.11.2024 у справі №910/9872/23.

Також суд відхилив доводи відповідача щодо укладення договору з іншим постачальником, зазначивши, що це не перешкоджає визнанню договору з позивачем укладеним, оскільки відповідно до пункту 13.10 укладеного договору з третьою особою його дія припиняється у разі зміни постачальника. Крім того, суд звернув увагу, що у договорі, укладеному з третьою особою, показник "Впосл." визначений у розмірі 0,00 грн за 1 кВт·год, що, на думку суду, додатково підтверджує безпідставність доводів відповідача про недопустимість значення цього показника.

На підставі наведеного місцевий господарський суд дійшов висновку, що КП "Міський тролейбус" безпідставно відхилило пропозицію ТОВ "ЕЛ-ЕНЕРГО", а тому визнав договір про постачання електричної енергії укладеним на умовах, запропонованих позивачем, та задовольнив позов у повному обсязі.

Місцевий господарський суд, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, виходив із того, що хоча позивач попередньо заявив орієнтовний розрахунок витрат у сумі 39 400,00 грн, а згодом просив стягнути 45 000,00 грн, саме по собі перевищення попереднього розрахунку не є безумовною підставою для відмови у їх відшкодуванні. При цьому суд послався на положення статті 129 ГПК України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також практику Верховного Суду і ЄСПЛ, відповідно до яких компенсації підлягають лише фактичні, необхідні, обґрунтовані, розумні, співмірні та пропорційні витрати.

Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат він має право не покладати на іншу сторону всі заявлені витрати на правничу допомогу, якщо їх розмір є завищеним або не відповідає критеріям реальності, необхідності та співмірності, а також зобов`язаний оцінити кожну складову витрат з урахуванням складності справи, обсягу виконаної роботи, часу, витраченого адвокатом, та інших обставин конкретної справи.

Разом із тим суд дійшов висновку, що витрати позивача підлягають частковому відшкодуванню у сумі 38 700,00 грн. Підставою для зменшення заявленої суми стало лише виключення 6 300,00 грн, заявлених за участь адвоката у трьох судових засіданнях, які фактично не відбулися через оголошення повітряної тривоги та аварійне відключення електроенергії. В іншій частині суд визнав заявлені витрати такими, що є обґрунтованими, необхідними та неминучими для цієї категорії спорів, і поклав їх на відповідача.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Комунальне підприємство "Міський тролейбус", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 у справі №904/7127/25, у якій просить скасувати дане рішення у повному обсязі. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ЕНЕРГО" до Комунального підприємства "Міський тролейбус", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична мережа України" про визнання протиправним та скасування рішення Комунального підприємства "Міський тролейбус", оформленого Протоколом № 52к від 16.12.2025, та визнання договору укладеним - відмовити повністю. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції та суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛ ЕНЕРГО".

Апелянт не погоджується з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 у справі № 904/7127/25, вважає його незаконним та необґрунтованим, оскільки воно ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, істотним порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам і наявним доказам.

Відповідно до статті 277 ГПК України такі порушення є самостійними підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України "Про публічні закупівлі", Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178, Порядку формування та використання електронного каталогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №822, статей 638, 641, 642, 649, 650 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, статей 56, 57, 66, 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", а також не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.08.2024 у справі №922/3928/20 та від 12.11.2024 у справі №910/9872/23.

Основною помилкою суду стало ототожнення автоматичного визначення пропозиції ТОВ "ЕЛ-ЕНЕРГО" найбільш економічно вигідною з безумовним обов`язком замовника укласти договір. Проте спеціальне законодавство у сфері публічних закупівель передбачає, що перемога в електронному каталозі сама по собі не породжує обов`язку укласти договір. Пропозиція постачальника повинна відповідати умовам запиту пропозицій, проєкту договору та вимогам законодавства, а замовник зобов`язаний перевірити таку відповідність до моменту укладення договору.

Суд першої інстанції фактично звів предмет спору лише до питання про відсутність окремої письмової відмови ТОВ "ЕЛ-ЕНЕРГО" від укладення договору, залишивши поза увагою вирішальну обставину - відповідність поданої позивачем пропозиції умовам закупівлі. Такий підхід є формальним і не відповідає правовій природі закупівлі через електронний каталог, у якій правове значення має не назва чи форма окремого документа, а зміст поданої пропозиції та її відповідність установленим вимогам.

Суд також дійшов помилкового висновку про допустимість від`ємного значення показника "Впосл.", мотивуючи це тим, що проект договору прямо не містить відповідної заборони. Однак Додатком 4 до проекту договору визначено, що Впосл. є саме вартістю послуг постачальника, яка включає всі його витрати, необхідні для виконання договору, і є складовою договірної ціни. За своєю правовою та економічною природою вартість послуг не може мати від`ємного значення, оскільки це фактично означало б, що постачальник не лише безоплатно надає власні послуги, а й доплачує замовнику за можливість виконувати договір, що суперечить змісту договору, економічній природі ціни та принципам цивільного і господарського права.

Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 638, 641 та 642 Цивільного кодексу України, оскільки не врахував, що акцепт може породжувати договірні наслідки лише за умови повної відповідності пропозиції встановленим умовам. Якщо ж пропозиція не відповідає істотним умовам закупівлі або змінює погоджену сторонами модель формування ціни, у замовника відсутній обов`язок укладати договір з таким учасником.

Отже, висновки суду першої інстанції про незаконність відхилення пропозиції ТОВ "ЕЛ-ЕНЕРГО" ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, неповному дослідженні фактичних обставин справи та помилковому тлумаченні спеціального законодавства у сфері публічних закупівель, що відповідно до статті 277 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Також Комунальне підприємство "Міський тролейбус", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область подало апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі №904/7127/25, у якій просить скасувати дане додаткове рішення повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ЕНЕРГО" у задоволенні заяви про стягнення з Комунального підприємства "Міський тролейбус" витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/7127/25. Альтернативно, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про наявність підстав для часткового відшкодування окремих фактично наданих послуг, змінити додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/7127/25 та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розумної і співмірної суми, що не перевищує 15 000,00 грн. У разі скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 у справі № 904/7127/25 та ухвалення нового рішення про відмову в позові врахувати похідний характер додаткового рішення від результату вирішення основного спору та здійснити новий розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України. Судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, розподілити відповідно до результатів розгляду цієї апеляційної скарги.

Суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням статей 126, 129, 244, 269, 277 ГПК України, що призвело до безпідставного стягнення з КП "Міський тролейбус" 38 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи КП щодо завищення розміру витрат, вартості підготовки позову, відповіді на відзив, витрат за судові засідання, дистанційної участі представника, недостатнього опису виконаних робіт, перевищення попереднього розрахунку та відмінності між договірним гонораром і процесуальною компенсацією були належним чином викладені у запереченнях, поданих до суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги є наслідком правової оцінки тих самих доказів, які вже містяться у матеріалах справи, а саме договору, додаткової угоди, акта приймання-передачі послуг, платіжних інструкцій, заяви про розподіл судових витрат, протоколів судових засідань та інших документів. Апелянт не посилається на нові докази та не заявляє нових вимог, а просить перевірити правильність дослідження й оцінки наявних доказів відповідно до статті 269 ГПК України.

Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат. Зокрема, не встановив фактичної дати укладення додаткової угоди, не усунув наявних у ній хронологічних суперечностей, не перевірив відсутність передбачених цією угодою рахунків, не встановив, які саме послуги підтверджуються платіжними документами, не дослідив фактичний обсяг виконаних адвокатом робіт та не надав належної оцінки співмірності заявлених витрат.

Висновок суду про обґрунтованість компенсації 38 700,00 грн не підтверджується матеріалами справи. Суд не здійснив окремої оцінки вартості підготовки позовної заяви, відповіді на відзив та участі у судових засіданнях, хоча саме ці складові формують заявлену суму. Водночас, визнавши, що частина зазначених в акті послуг фактично не надавалася, суд без будь-якої додаткової перевірки визнав достовірними й співмірними всі інші витрати, що свідчить про внутрішню суперечливість його висновків.

Надані докази у своїй сукупності не підтверджують, що заявлені витрати є фактичними, необхідними, пов`язаними саме з цією справою та співмірними. Рамковий договір не визначає конкретної справи та вартості окремих послуг, додаткова угода містить суперечності щодо дати її укладення, передбачені нею рахунки відсутні, платіжні інструкції не дають можливості ідентифікувати оплату конкретних послуг, а акт містить недостовірні відомості щодо кількості проведених судових засідань. При цьому опис інших виконаних робіт не є достатнім для перевірки їх реального обсягу та співмірності.

Суд також не виконав вимог статей 73-79, 86, 236-238 та 244 ГПК України, оскільки не надав належної оцінки кожному доказу окремо та у взаємному зв`язку, не навів мотивів відхилення основної вимоги КП про відмову у задоволенні заяви та альтернативної вимоги про зменшення розміру компенсації. Крім того, суд фактично ототожнив погоджений сторонами договору розмір адвокатського гонорару із сумою, що підлягає компенсації іншою стороною, не перевіривши її співмірність відповідно до статті 126 ГПК України та не здійснивши самостійної оцінки пов`язаності, необхідності, обґрунтованості й пропорційності кожної складової витрат відповідно до статті 129 ГПК України. Посилання на практику Верховного Суду та ЄСПЛ має формальний характер, оскільки наведені правові висновки не були застосовані до конкретних обставин справи.

Додаткове рішення є похідним від основного рішення у справі. Оскільки КП "Міський тролейбус" одночасно оскаржує рішення суду по суті спору та просить відмовити у позові, у разі його скасування відпаде і правова підстава для покладення на відповідача витрат позивача. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України суд апеляційної інстанції при зміні чи скасуванні основного рішення зобов`язаний відповідно змінити й розподіл судових витрат.

За таких обставин додаткове рішення підлягає скасуванню на підставі статті 277 ГПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ЕЛ-ЕНЕРГО" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Альтернативно, у разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про підтвердження окремої частини заявлених витрат, їх розмір підлягає істотному зменшенню до суми, що не перевищує 15 000,00 грн, виходячи з фактичного обсягу наданих послуг, незначної складності справи, дистанційної участі представника у судових засіданнях, відсутності витрат на прибуття до суду, відсутності експертиз і допиту свідків, повторюваності правової позиції та встановленої недостовірності частини заявлених послуг. Зазначення цієї суми є виключно альтернативною процесуальною вимогою і не свідчить про визнання апелянтом доведеності витрат у такому розмірі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ЕНЕРГО", м. Київ подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти її задоволення та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, посилаючись на наступне.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, прийнятим із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до обґрунтування правомірності відхилення цінової пропозиції Позивача з мотивів того, що визначений ним показник вартості послуг Постачальника (Впосл.) мав від`ємне значення. Водночас саме по собі від`ємне значення такого показника не є передбаченою Порядком № 822 підставою для відхилення пропозиції та не може ототожнюватися з письмовою відмовою постачальника від укладення договору.

Відповідно до пункту 58 Порядку № 822 подання постачальником пропозиції вважається підтвердженням його наміру укласти договір. При цьому пунктом 64 Порядку № 822 визначено вичерпний перелік підстав для відхилення пропозиції переможця відбору, серед яких, зокрема, письмова відмова від укладення договору на умовах, визначених замовником у запиті пропозицій постачальників, та непідписання договору у встановлений строк.

Матеріалами справи не підтверджено, що Позивач письмово відмовлявся від укладення договору. Навпаки, подання ним цінової пропозиції відповідно до пункту 58 Порядку № 822 свідчило про підтвердження наміру укласти договір. Відтак висновок Відповідача про те, що від`ємне значення Впосл. є письмовою відмовою від укладення договору, ґрунтується не на встановленому факті волевиявлення Позивача, а на припущенні самого Замовника.

При цьому Замовник не наділений повноваженнями самостійно розширювати встановлений пунктом 64 Порядку № 822 перелік підстав для відхилення пропозиції переможця відбору. Відхилення пропозиції можливе лише з підстав та у порядку, прямо визначених законодавством.

Згідно з пунктом 57 Порядку № 822 запит пропозицій постачальників щодо закупівлі товару може містити визначену Порядком інформацію, а також характеристики товару та їх допустимі значення в межах відповідної специфікації. Запит не повинен містити вимог до постачальника та інших документів, які не передбачені Порядком.

Отже, умова, сформульована Відповідачем у запиті пропозицій постачальників, відповідно до якої від`ємне значення Впосл. автоматично розцінюється як письмова відмова від укладення договору, не може створювати самостійну, не передбачену пунктом 64 Порядку № 822, підставу для відхилення пропозиції.

Крім того, з умов проекту договору не вбачається встановлення прямої заборони на визначення Позивачем від`ємного значення Впосл. Пунктом 1 Додатку 4 до проекту договору визначено Впосл. як вартість послуг Постачальника, що включає всі витрати, необхідні для виконання умов договору, та передбачено, що цей показник не змінюється протягом строку дії договору. Водночас проект договору не містить положення, відповідно до якого від`ємне значення Впосл. прирівнюється до відмови від укладення договору.

Доводи Відповідача про те, що від`ємне значення Впосл. суперечить законодавству про ринок електричної енергії, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Відповідно до частини другої статті 56 та пунктів 1, 2 частини першої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами, а електропостачальники мають право вільно купувати та продавати електричну енергію на ринку електричної енергії та вільно обирати контрагентів.

Таким чином, наведені Відповідачем міркування щодо економічної доцільності або структури запропонованої Позивачем ціни самі по собі не свідчать про невідповідність пропозиції вимогам Порядку № 822 та не створюють передбаченої законом підстави для її відхилення.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував також те, що визначення Позивача переможцем відбору та подання ним пропозиції, яка відповідала визначеним умовам закупівлі, створюють для Замовника обов`язок діяти відповідно до встановленого Порядком № 822 порядку укладення договору. Відповідно до пункту 66 Порядку № 822 договір укладається з переможцем відбору, а його умови не можуть відрізнятися від умов, визначених замовником у запиті пропозицій постачальників та/або пропозиції переможця, крім випадку зменшення ціни договору без зміни обсягу.

За таких обставин відсутність передбаченої пунктом 64 Порядку № 822 законної підстави для відхилення пропозиції Позивача свідчить про неправомірність рішення Відповідача.

Посилання Відповідача на укладення договору з Третьою особою також не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки укладення такого договору саме по собі не легітимізує попереднє неправомірне відхилення пропозиції Позивача та не позбавляє суд можливості захистити порушене право Позивача шляхом визнання договору укладеним у порядку, встановленому законодавством.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність відхилення пропозиції Позивача та наявність підстав для захисту його порушеного права шляхом визнання договору укладеним на умовах, визначених у рішенні суду.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та ґрунтуються переважно на розширеному тлумаченні положень запиту пропозицій постачальників, яке не відповідає встановленим Порядком № 822 підставам для відхилення пропозиції переможця відбору.

У зв`язку з цим підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

ТОВ "ЕЛ-ЕНЕРГО" заперечує проти задоволення апеляційної скарги КП "МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС" та вважає додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/7127/25 законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди Апелянта з розміром витрат на професійну правничу допомогу та намаганням переоцінити обсяг і складність роботи, виконаної представником Позивача. Водночас апеляційна скарга не містить належних доводів, які б спростовували реальність понесених витрат, їх документальне підтвердження або неспівмірність визначеного судом розміру компенсації.

Суд першої інстанції не стягнув заявлені Позивачем 45 000,00 грн у повному обсязі, а здійснив оцінку кожного виду наданої правничої допомоги та зменшив суму до 38 700,00 грн. Зокрема, суд виключив із компенсації 6 300,00 грн за три судові засідання, які фактично не відбулися, та стягнув 10 500,00 грн лише за п`ять фактично проведених судових засідань.

Таким чином, суд першої інстанції вже врахував доводи щодо необхідності оплати лише фактично проведених судових засідань та застосував обґрунтований і збалансований підхід до визначення суми витрат.

Посилання Апелянта на завищення вартості підготовки позовної заяви є необґрунтованими.

Справу № 904/7127/25 не можна вважати простою з огляду на характер спірних правовідносин та необхідність застосування спеціального законодавства у сфері публічних закупівель та постачання електричної енергії.

Під час підготовки позовної заяви представник Позивача здійснював аналіз обставин проведення закупівлі UA-2025-12-09-004536-a, положень Порядку формування та використання електронного каталогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 822, Закону України "Про публічні закупівлі", Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, умов запиту пропозицій та проекту договору, а також формував правову позицію щодо неправомірності відхилення пропозиції Позивача та способу захисту його права.

Отже, вартість підготовки позовної заяви визначалась не лише обсягом тексту документа, а складністю правового аналізу, кількістю нормативно-правових актів, які підлягали застосуванню, характером спірних правовідносин та необхідністю формування відповідної доказової і правової позиції.

Саме по собі посилання Апелянта на відсутність у справі експертиз чи допиту свідків не свідчить про незначну складність справи та не може бути критерієм для визначення розумності гонорару адвоката. Складність господарської справи визначається, зокрема, характером спірних правовідносин, обсягом правового регулювання, кількістю та змістом доводів сторін, обсягом матеріалів, які необхідно було дослідити, та необхідністю підготовки процесуальних документів.

Безпідставними є і доводи Апелянта про те, що відповідь на відзив нібито не містила самостійної роботи адвоката.

Відзив Відповідача містив окремі заперечення щодо правомірності відхилення цінової пропозиції Позивача, тлумачення умов запиту пропозицій постачальників та положень проекту договору.

Надання відповіді на відзив було необхідним для належного реагування на доводи іншої сторони та забезпечення повного викладення правової позиції Позивача. Такий процесуальний документ не є механічним повторенням позовної заяви, оскільки його зміст обумовлюється конкретними аргументами, наведеними Відповідачем.

Відтак визначена договором та підтверджена актом вартість підготовки відповіді на відзив у розмірі 4 450,00 грн є пов`язаною з розглядом справи та відповідає фактично виконаній роботі.

Факт надання правничої допомоги та її оплати підтверджений належними доказами, які були подані суду першої інстанції, а саме договором про надання правничої допомоги № 412 від 04.12.2025, додатковою угодою до нього, актом про надання правничої допомоги від 22.05.2026 та платіжними інструкціями на загальну суму 45 000,00 грн.

Таким чином, Позивачем підтверджено як правову підставу надання професійної правничої допомоги, так і фактичне понесення відповідних витрат та їх розмір.

Відповідно до статей 123, 126, 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу за результатами розгляду справи за умови підтвердження їх розміру та факту понесення.

При цьому розмір гонорару, погоджений клієнтом та адвокатом у договорі про надання правничої допомоги, є результатом їх домовленості. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд оцінює, зокрема, їх реальність, необхідність та співмірність, але не замінює договірну домовленість сторін щодо вартості правничої допомоги власною оцінкою вартості роботи адвоката.

У цій справі суд першої інстанції саме таким чином і підійшов до визначення розміру компенсації: дослідив подані докази, врахував характер і складність спору, обсяг наданої допомоги та фактичну участь представника у судових засіданнях і, як наслідок, зменшив заявлену до відшкодування суму з 45 000,00 грн до 38 700,00 грн.

Апелянт, заперечуючи проти такого розміру витрат, не довів належними доказами їх неспівмірності та не навів конкретних обставин, які б свідчили про необґрунтованість саме визначеної судом суми.

Саме по собі суб`єктивне твердження про завищеність гонорару не є достатньою підставою для його подальшого зменшення.

Отже, додаткове рішення суду першої інстанції ґрунтується на належній оцінці поданих доказів та відповідає вимогам статей 123, 126, 129 ГПК України.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив факт понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу, підтвердження їх розміру та зв`язок із розглядом справи.

При цьому суд не стягнув заявлену суму в повному обсязі, а з урахуванням конкретних обставин справи самостійно зменшив її до 38 700,00 грн, виключивши оплату за три судові засідання, які не відбулися.

Апелянтом не наведено нових обставин та не подано належних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції або свідчили про неспівмірність саме визначеного судом розміру витрат.

За таких обставин підстави для скасування чи зміни додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/7127/25 відсутні, а апеляційна скарга КП "МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з розглядом апеляційних скарг Позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн та 4 830,00 грн.

Зазначені витрати безпосередньо пов`язані з розглядом апеляційної скарги та підлягатимуть розподілу відповідно до статей 123, 126, 129 ГПК України за результатами апеляційного перегляду справи.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Стефанів Т. В. (доповідач), судді - Демчина Т. Ю., Кошля А. О.,

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Міський тролейбус", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 у справі № 904/7127/25.

Витребувано матеріали справи № 904/7127/25 у Господарського суду Дніпропетровської області.

19.06.2026 матеріали справи надійшли на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 призначено справу № 904/7127/25 до розгляду в судовому засіданні на 15.07.2026 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2026 заяву представника Комунального підприємства "Міський тролейбус" - Мамонова Віталія Вікторовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 904/7127/25 задоволено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Міський тролейбус", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/7127/25, призначено справу № 904/7127/25 до розгляду в судовому засіданні на 15.07.2026 о 10 год. 00 хв. Об`єднано апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міський тролейбус", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Комунального підприємства "Міський тролейбус", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 у справі № 904/7127/25.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Міський тролейбус", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/7127/25 відкладено на 30.09.2026 о 10:00 год.

30.09.2026 в судове засідання з`явились представники сторін та надали свої пояснення щодо вимог апеляційних скарг.

У судовому засіданні 30.09.2026 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ЕНЕРГО" є постачальником електричної енергії та здійснює свою господарську діяльність відповідно до ліцензії з постачання електричної енергії споживачу від 29.11.2022 № 1567.

09.12.2025 Відповідачем оприлюднено запит (ціни) пропозицій, оголошення UA-2025- 12-09-004536-a на закупівлю: "Електрична енергія, без розподілу" Код ДК 021:2015: 09310000-5 Електрична енергія, очікувана вартість 143985000,00 грн з ПДВ, Кількість/Одиниці виміру - 14500000 кіловат-година, період поставки з 01.01.2026 до 31.12.2026, посилання на закупівлю - https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2025-12-09-004536-a) (далі-Закупівля) (арк.с. 10-11).

09.12.2025 Позивач погодився з проектом договору вказаної Закупівлі та подав цінову пропозицію 143 425 068,00 грн з ПДВ.

16.12.2025 Відповідач прийняв рішення у формі Протоколу №52к, яким відхилив цінову пропозицію Позивача - переможця відбору запиту пропозицій постачальників (арк.с. 13-14).

В обґрунтування рішення Відповідач зазначив, що Позивач письмово відмовився від укладання договору на умовах, визначених у запиті пропозицій постачальників.

Як зазначає Позивач у позові, ТОВ "ЕЛ-ЕНЕРГО" не надало КП "Міський тролейбус" письмової відмови від укладення договору. Поданням пропозиції Позивач підтвердив свою згоду з умовами запропонованого Відповідачем проекту договору та підтвердив намір укласти договір.

Так, у детальному описі підстав відхилення тендерної пропозиції учасника, Відповідач зазначив: "У разі, якщо Впосл. постачальника, що є переможцем відбору, буде від`ємною величиною, це буде розцінюватися як письмова відмова постачальника від укладання договору на умовах, визначених замовником у запиті пропозицій постачальників, зокрема, у проєкті договору, який є складовою частиною запиту пропозицій постачальників, та пропозиція такого переможця відбору підлягає відхиленню згідно з пп.2 п.64 Порядку №822. Оскільки вартість послуг Постачальника Переможця відбору (Впосл.) є від`ємною величиною, чим порушено умови запиту пропозицій постачальників і проєкту договору, що розцінюється як письмова відмова від укладання договору на умовах, визначених замовником у запиті пропозицій постачальників, зокрема у проекті договору, який є складовою частиною запиту пропозицій постачальників.

Позивач таке обґрунтування Відповідача вважає незаконним, у зв`язку з цим звернувся з даним позовом до суду.

Матеріали справи також свідчать про те, що 19.12.2025 року між Комунальним підприємством "Міський тролейбус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична мережа України", за результатами закупівлі (закупівля UA- 2025- 12-09-004536-a) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №ЕМ/33 (далі -Договір), відповідно до умов якого постачання електричної енергії здійснюється у період з 01.01.2026 року по 31.12.2026 року (а.с. 162-168). Вказаний договір визначає всі істотні умови правовідносин сторін, зокрема предмет договору, обсяг постачання електричної енергії, порядок розрахунків, права та обов`язки сторін, а також строк дії договору.

Також Третя особа та Відповідач в п.13.10 Договору передбачили, що дія цього Договору також припиняється у разі зміни Постачальника - у частині постачання.

Згідно з Додатком 4 до вказаного Договору Впосл - вартість послуг Постачальника, що включає усі витрати Постачальника , які необхідні для виконання Постачальником умов цього договору, Впосл становить 00,00грн за 1 кВт"год без ПДВ та не змінюється протягом усього строку дії Договору.

Станом на час розгляду справи зазначений договір є чинним, не припинений, не розірваний та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку. Сторони фактично виконують взяті на себе зобов`язання, а саме: постачальник здійснює постачання електричної енергії відповідно до умов договору, тоді як споживач приймає поставлену електричну енергію та здійснює оплату у порядку та строки, визначені договором. Отже, договірні правовідносини між сторонами існують.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за результатом розгляду прийнято оскаржуване рішення.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Водночас суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, заслухавши позиції сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 у справі № 904/7127/25, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ЕНЕРГО" до Комунального підприємства "Міський тролейбус" задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комунального підприємства "Міський тролейбус", код ЄДРПОУ 34811465 про відхилення цінової пропозиції UA-2025-12-09-004536-a Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ЕНЕРГО", код ЄДРПОУ 44899719, оформленого Протоколом № 52к від 16.12.2025.

Визнано укладеним, з дня набрання чинності рішення суду, договір між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ЕНЕРГО", код ЄДРПОУ 44899719, та Комунальним підприємством "Міський тролейбус", код ЄДРПОУ 34811465, у редакції: що є додатком до позовної заяви.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність відхилення цінової пропозиції ТОВ "ЕЛ-ЕНЕРГО" та вважає доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують правильності цього висновку, з огляду на таке.

Колегія суддів констатує, що 09.12.2025 КП "Міський тролейбус" оприлюднило в електронній системі закупівель запит пропозицій постачальників UA-2025-12-09-004536-a щодо закупівлі електричної енергії обсягом 14 500 000 кВт·год на період з 01.01.2026 до 31.12.2026 з очікуваною вартістю 143 985 000,00 грн з ПДВ. Того ж дня ТОВ "ЕЛ-ЕНЕРГО", яке здійснює діяльність з постачання електричної енергії на підставі ліцензії від 29.11.2022 № 1567, подало цінову пропозицію в розмірі 143 425 068,00 грн з ПДВ і погодилося з проєктом договору.

Система в автоматичному режимі визначила цю пропозицію найбільш економічно вигідною, а позивача переможцем відбору. Водночас 16.12.2025 відповідач протоколом № 52к відхилив пропозицію, зазначивши, що від`ємне значення показника Впосл. (вартості послуг постачальника) свідчить про письмову відмову переможця від укладення договору на умовах замовника.

Отже, пропозиція позивача є нижчою за очікувану вартість на 559 932,00 грн. Правові та економічні засади публічних закупівель визначено Законом України "Про публічні закупівлі", а особливості їх здійснення під час воєнного стану встановлено постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Таким чином, пропозиція позивача відповідала меті закупівлі, а саме принципу максимальної економії та ефективності.

Відповідно до п. 10 Особливостей закупівлі з використанням електронного каталогу здійснюються за Порядком, затвердженим постановою КМУ від 14.09.2020 № 822, з урахуванням самих Особливостей. Замовник зобов`язаний дотримуватися принципів ст. 5 Закону: добросовісної конкуренції, максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості, недискримінації учасників, рівного ставлення до них та об`єктивного й неупередженого визначення переможця.

За п. 57 Порядку № 822 замовник формує запит пропозицій із зазначенням предмета закупівлі, очікуваної вартості, кількості, строку й місця поставки, умов оплати, кінцевого строку подання пропозицій. Запит має містити проєкт договору та не повинен містити вимог до постачальника чи документів, не передбачених Порядком. Згідно з п. 58 подання пропозиції є підтвердженням наміру постачальника укласти договір. Пункти 61 і 62 передбачають автоматичне оцінювання пропозицій системою та визнання переможцем постачальника, пропозиція якого є економічно найвигіднішою. Пункт 64 визначає перелік підстав для відхилення пропозиції переможця: непідписання договору у встановлений строк, письмова відмова від його укладення на умовах запиту (зокрема проєкту договору), пропонування товару походженням з РФ або Республіки Білорусь. Цей перелік є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає. Орган, що здійснює публічно-владні або публічно-значущі функції у сфері закупівель, має діяти лише у спосіб і з підстав, прямо визначених нормативним регулюванням.

Колегія суддів відхиляє довід скаржника про те, що від`ємне значення Впосл. є письмовою відмовою позивача від укладення договору. Для застосування п. 64 Порядку № 822 необхідно встановити саме письмово виражене волевиявлення переможця, спрямоване на відмову від укладення договору на умовах замовника. Відповідач не послався на жодну заяву, повідомлення чи інший документ позивача з такою відмовою. Він пов`язав її існування виключно з числовим значенням складової формули ціни.

Визначення постачальником числового значення показника Впосл. є елементом цінової пропозиції. Воно містить економічний зміст, але не містить волевиявлення відмовитися від договірних відносин. Навпаки, відповідно до п. 58 Порядку № 822 подання пропозиції та погодження з проєктом договору підтверджують намір укласти договір. Тому відповідач безпідставно ототожнив економічний показник пропозиції з юридично значущою дією, що за правовою природою є різними категоріями. Таким чином, відповідач фактично розширив передбачену п. 64 підставу для відхилення, що є недопустимим.

Колегія суддів не приймає довід про невідповідність від`ємного значення Впосл. умовам запиту та проєкту договору. Відповідно до пп. 5.5, 5.8 проєкту договору та п. 1 Додатка 4 до нього Впосл. визначено як вартість послуг постачальника, що включає всі витрати, необхідні для виконання договору, встановлюється в гривнях за 1 кВт·год без ПДВ та не змінюється протягом строку дії договору. Це визначення розкриває економічний зміст показника, але не містить вказівки, що значення має бути лише додатним чи нульовим, і не передбачає, що від`ємне значення прирівнюється до відмови від договору.

На переконання колегії суддів, за відсутності чітко визначеної нижньої межі замовник не вправі після подання пропозицій та визначення переможця вводити нове обмеження й використовувати його як самостійну підставу для відхилення. Інакше було б порушено вимоги пунктів 57, 58, 64 Порядку № 822, а також принципи рівного ставлення до учасників та об`єктивного визначення переможця, оскільки умови відбору змінювалися б залежно від результатів оцінювання. Вимоги, не встановлені запитом, не можуть бути підставою для негативних наслідків для учасника. Крім того, в оголошенні замовника КП "Міський тролейбус" зазначається, що відсутня математична формула для розрахунку приведеної ціни.

Не підтверджується доводами скарги і твердження, що законодавство не допускає від`ємного значення вартості послуг постачальника. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (ст. 56 Закону "Про ринок електричної енергії"). Електропостачальники мають право купувати й продавати електроенергію за вільними цінами та вільно обирати контрагентів за двосторонніми договорами (ст. 57). Учасники ринку мають право укладати двосторонні договори й визначати їх умови за домовленістю сторін (ст. 66). Ціни на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку формуються як вільні (ст. 67). Аналогічне положення міститься у п. 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Отже, постачальник працює в умовах вільного ціноутворення й може придбавати електроенергію на різних сегментах ринку за різними ціновими умовами. Тому від`ємне значення окремого складника формули ціни саме по собі не доводить ні неможливості виконання договору, ні відсутності наміру його укласти. Модель ціноутворення, яку обрав постачальник, є його підприємницьким ризиком. Економічна доцільність пропозиції для самого постачальника не входить до переліку підстав для відхилення за п. 64.

Колегія суддів водночас зауважує, що вільне ціноутворення не звільняє учасника від обов`язку дотримуватися законних умов запиту. Проте у цій справі відповідач не довів існування ні прямої нормативної заборони на від`ємне значення Впосл., ні такої вимоги в умовах закупівлі.

Колегія суддів погоджується, що замовник вправі перевіряти відповідність пропозиції переможця умовам закупівлі, однак це право реалізується лише в межах визначених законом повноважень і умов відбору та не надає замовнику можливості встановлювати додаткові обмеження після подання пропозицій чи розширювати виключний перелік підстав відхилення. Відповідач не довів невідповідності пропозиції позивача жодній вимозі запиту щодо предмета закупівлі, обсягу, строку поставки чи іншій належно встановленій умові. Його рішення ґрунтувалося на власному тлумаченні допустимого значення Впосл., що не відповідає пунктам 58 і 64 Порядку № 822.

Колегія суддів не приймає доводи про відсутність повного й безумовного акцепту умов проекту договору. Загальні положення про оферту й акцепт (ст. 641, 642 ЦК України) застосовуються з урахуванням ч. 1 ст. 650 ЦК України, за якою особливості укладення договорів на організованих ринках, аукціонах, публічних торгах і конкурсах визначаються відповідними актами законодавства. У цій справі таким актом є Порядок № 822, п. 58 якого визначає правове значення подання пропозиції. Для висновку про відмову від договору потрібно встановити протилежне, однозначне волевиявлення постачальника. Таких доказів відповідач не надав, а в силу ст. 74, 76, 77 ГПК України обов`язок доказування обставин, на які він посилається як на підставу відхилення, лежить на ньому.

Укладення 19.12.2025 договору з іншим постачальником не підтверджує законності оскаржуваного рішення. Правомірність рішення оцінюється за обставинами та нормативним регулюванням на момент його прийняття, тобто на 16.12.2025. Договір укладено вже після відхилення пропозиції позивача, тому він не може створити підстави для рішення, ухваленого без передбаченої законом підстави. Чинність і виконання цього договору не змінюють правової оцінки.

Визначення в цьому договорі Впосл. у розмірі 0,00 грн за 1 кВт·год без ПДВ характеризує умови, погоджені іншими сторонами, але не доводить, що нульове значення було єдино допустимим у цій закупівлі. Умови договору з третьою особою не можуть замінювати умови запиту пропозицій чи доповнювати їх після завершення відповідного етапу. Крім того, п. 13.10 договору № ЕМ/33 передбачає припинення дії в частині постачання у разі зміни постачальника. Сторони самі передбачили механізм зміни постачальника, тож наявність цього договору не створює непереборної перешкоди для захисту права позивача.

Колегія суддів враховує постанову КМУ від 14.01.2026 № 33, якою передбачено, що запит не повинен містити вимог щодо обмеження нижньої межі ціни пропозиції постачальника. Ці зміни прийнято після оголошення закупівлі та відхилення пропозиції, тому вони не застосовуються до спірних правовідносин із зворотною дією. Проте для вирішення спору визначальним є те, що відповідач не довів існування на 16.12.2025 прямої нормативної заборони на від`ємне значення Впосл. або положення, яке прирівнювало б його до письмової відмови від договору.

Не приймається довід скаржника, що суд першої інстанції змінив умови закупівлі чи сформував нову пропозицію позивача. Відповідно до п. 66 Порядку № 822 замовник зобов`язаний укласти договір із переможцем у встановлений строк, і умови договору не можуть відрізнятися від умов запиту, зокрема проєкту договору, та/або пропозиції переможця, за винятком прямо передбачених Порядком випадків. Отже, коли відсутні законні підстави для відхилення пропозиції, процедура підлягає завершенню укладенням договору на визначених умовах.

Загальні норми цивільного законодавства підтверджують таку можливість. Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого права чи інтересу, а ст. 649 ЦК України допускає вирішення судом переддоговірних спорів у встановлених законом випадках.

Статтею 638 ЦК України пов`язує укладення договору з досягненням згоди щодо істотних умов. У цій справі такі умови визначено проєктом договору замовника, з яким погодився позивач, та його ціновою пропозицією.

Правові висновки Верховного Суду у справах № 922/3928/20, № 910/9872/23, № 61/341, № 46/406 і № 914/1002/18 стосовно значення документації, пропозиції та статусу переможця для виникнення зобов`язання укласти договір враховуються з урахуванням особливостей закупівлі через електронний каталог.

Суд першої інстанції не встановлював для сторін інших умов, ніж ті, що були предметом пропозиції ТОВ "ЕЛ-ЕНЕРГО". Він виходив з незаконності рішення про відхилення та наявності передумов для укладення договору за результатами відбору. Визнання договору укладеним у цій редакції відповідає умовам запиту, проєкту договору та пропозиції переможця й містить усі істотні умови, а отже є належним способом захисту і не означає зміни умов закупівлі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до повторення позиції, покладеної в основу протоколу № 52к, і не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин: відсутності письмової відмови позивача від укладення договору та відсутності в умовах закупівлі прямої заборони на від`ємне значення Впосл. Інше тлумачення замовником економічного змісту цього показника не створює підстави для відхилення пропозиції переможця за п. 64 Порядку № 822. Довід про економічну недоцільність моделі ціноутворення, укладення договору з іншим постачальником і нульове значення Впосл. у ньому не підтверджують законності рішення відповідача.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність рішення КП "Міський тролейбус", оформленого протоколом № 52к від 16.12.2025, і не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Предметом апеляційного оскарження є додаткове рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/7127/25, яким стягнуто додатково з Комунального підприємства "Міський тролейбус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-ЕНЕРГО" витрати на правничу допомогу у розмірі 38 700,00 грн.

Доводи апелянта щодо незаконності додаткового рішення про розподіл судових витрат колегія суддів також відхиляє.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Частиною третьою цієї статті передбачено подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас за частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. За клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат у разі недотримання вимог щодо їх співмірності, а обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 129 ГПК України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. При цьому за частиною п`ятою цієї статті під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, їх обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, значення справи для сторін, поведінку сторін під час розгляду справи та інші обставини, що мають значення для розподілу судових витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд має встановити їх зв`язок із розглядом конкретної справи, факт понесення або обов`язок їх понесення, обсяг фактично наданих послуг, а також оцінити їх необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність. При цьому суд не пов`язаний безумовно розміром гонорару, погодженого адвокатом та його клієнтом, оскільки договір визначає взаємовідносини між ними, тоді як у межах розподілу судових витрат визначається розмір компенсації, який підлягає стягненню з іншої сторони спору.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 позов ТОВ "ЕЛ-ЕНЕРГО" задоволено повністю. 26.05.2026, тобто у межах строку, визначеного частиною восьмою статті 129 ГПК України, позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення 45 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. При цьому у позовній заяві позивачем було наведено попередній розрахунок таких витрат у сумі 39 400,00 грн.

На підтвердження заявлених витрат позивач подав договір про надання правничої допомоги № 412 від 04.12.2025, додаткову угоду № 1, акт про надання правничої допомоги від 22.05.2026, платіжні інструкції № 34 від 13.01.2026 на суму 30 000,00 грн та № 380 від 16.04.2026 на суму 15 000,00 грн, а також ордер адвоката.

Згідно з додатковою угодою сторонами погоджено фіксовану вартість окремих видів правничої допомоги, зокрема: підготовка та подання позовної заяви - 23 750,00 грн, підготовка відповіді на відзив - 4 450,00 грн, участь адвоката в одному судовому засіданні в режимі відеоконференції - 2 100,00 грн. Відповідно до акта про надання правничої допомоги адвокатом виконано роботи з підготовки позовної заяви вартістю 23 750,00 грн, відповіді на відзив - 4 450,00 грн та участі у восьми судових засіданнях - 16 800,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 стягнуто з відповідача на користь позивача 38 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. При цьому місцевий господарський суд виключив із заявленої суми 6 300,00 грн вартості участі у трьох судових засіданнях, які фактично не відбулися у зв`язку з повітряною тривогою та екстреним відключенням електроенергії, а решту витрат визнав підтвердженими та співмірними.

Колегія суддів враховує, що апелянт не заперечує самого факту існування договірних відносин між позивачем та адвокатом, погодження сторонами вартості правничої допомоги, здійснення платежів, підготовки позовної заяви та відповіді на відзив, а також участі представника позивача у п`яти судових засіданнях, які фактично відбулися. Не заперечує апелянт і того, що суд першої інстанції виключив із суми компенсації 6 300,00 грн за три засідання, які не відбулися.

За таких обставин право позивача на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу як таке апелянтом не спростовано. Спір фактично стосується розміру витрат, який підлягає компенсації за рахунок відповідача.

Доводи апелянта про недостатню мотивованість додаткового рішення колегія суддів відхиляє. Із його змісту вбачається, що суд першої інстанції дослідив подані документи, навів положення статей 123, 126, 129 ГПК України, врахував заперечення відповідача та застосував критерії розумності, співмірності й пропорційності витрат. За результатами оцінки суд не задовольнив заяву позивача в повному обсязі, а виключив із компенсації вартість трьох судових засідань, які не відбулися. Отже, суд не ототожнив договірний гонорар із сумою, яка безумовно підлягає компенсації, а здійснив самостійну оцінку заявлених витрат.

Сам по собі обов`язок суду мотивувати рішення не означає необхідності надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони. Визначальним є те, чи надано оцінку доводам, істотним для вирішення відповідного питання, та чи дає судове рішення можливість зрозуміти мотиви, з яких суд дійшов відповідного висновку. У цій справі такі мотиви з додаткового рішення вбачаються.

Посилання апелянта на недоліки у датуванні додаткової угоди також не спростовують правильності висновку суду першої інстанції.

Договір про надання правничої допомоги № 412 має рамковий характер, а конкретний обсяг правничої допомоги та її вартість визначені додатковою угодою № 1. Остання безпосередньо стосується представництва інтересів позивача у спорі щодо оскарження рішення КП "Міський тролейбус" про відхилення пропозиції у процедурі закупівлі UA-2025-12-09-004536-a, оформленого протоколом № 52к, тобто безпосередньо пов`язана з предметом розглядуваної справи.

Дійсно, у заяві про ухвалення додаткового рішення зазначено дату додаткової угоди 08.12.2026, тоді як у самому документі зазначено дату 08.12.2025. З огляду на те, що станом на дату подання заяви - 26.05.2026 - зазначена у заяві дата ще не настала, колегія суддів розцінює таке зазначення як очевидну технічну описку. Така описка сама по собі не спростовує факту укладення додаткової угоди, змісту погоджених сторонами послуг, їх фактичного виконання та оплати.

Так само зазначення у тексті додаткової угоди протоколу № 52к від 16.12.2025 не спростовує зв`язку цієї угоди зі спором. Апелянт не надав доказів того, що відповідні платежі стосувалися іншої справи чи іншого правовідношення, та не оспорює сам факт укладення додаткової угоди, акт наданих послуг або платіжні документи. Натомість процесуальні дії, вартість яких включена до заявлених витрат, фактично вчинені у цій справі, що підтверджується її матеріалами.

Необґрунтованими є й доводи про відсутність рахунків на оплату послуг. Стаття 126 ГПК України не визначає рахунок як обов`язковий доказ для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу. У цьому випадку факт їх понесення підтверджується договором, додатковою угодою, актом та платіжними інструкціями. Загальна сума здійснених платежів становить 45 000,00 грн, що відповідає сумі, зазначеній в акті, тоді як до стягнення судом визначено лише 38 700,00 грн.

Не свідчать про необхідність відмови у компенсації всіх витрат і окремі недоліки акта наданих послуг. Включення до нього трьох судових засідань, які фактично не відбулися, було встановлено судом першої інстанції та враховано шляхом виключення 6 300,00 грн із суми витрат. Сам по собі факт включення до акта окремої ненаданої послуги не позбавляє доказового значення інших його складових, якщо факт їх надання підтверджується матеріалами справи. Саме такий підхід і застосував місцевий господарський суд.

Щодо доводів про недостатню деталізацію опису робіт колегія суддів зазначає, що частина третя статті 126 ГПК України не встановлює вичерпної форми такого опису. У випадку погодження сторонами фіксованої вартості конкретних видів правничої допомоги для оцінки витрат достатнім є встановлення виду наданої послуги, її обсягу та погодженої вартості. Поданий акт містить відповідні відомості щодо підготовки позовної заяви, відповіді на відзив та участі у судових засіданнях.

Такий підхід відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, щодо недопустимості надмірного формалізму при оцінці детального опису робіт. У цій справі подані документи та матеріали справи дають можливість установити як види наданої правничої допомоги, так і їх вартість.

Водночас, заявляючи про неспівмірність витрат, апелянт не надав належних доказів на підтвердження цього доводу, не навів даних про звичайну ринкову вартість аналогічних послуг, не здійснив обґрунтованого розрахунку суми, яка, на його думку, підлягає компенсації, та не довів, чому саме сума 15 000,00 грн є співмірною. Отже, передбачений частиною шостою статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат апелянтом не виконано.

При цьому вартість лише підготовки позовної заяви та відповіді на відзив становить 28 200,00 грн, тобто перевищує запропонований апелянтом максимальний розмір компенсації у 15 000,00 грн, без урахування вартості участі адвоката у п`яти судових засіданнях, факт проведення яких апелянт не заперечує.

Не встановлено колегією суддів і очевидної неспівмірності витрат зі складністю та значенням справи. Предметом спору була законність відхилення пропозиції позивача у процедурі закупівлі електричної енергії та вимога про визнання договору укладеним, при цьому вартість відповідної пропозиції перевищувала 143 млн грн. Вирішення спору передбачало застосування законодавства у сфері публічних закупівель, положень Порядку № 822, законодавства про ринок електричної енергії, цивільного законодавства та відповідної судової практики.

Відсутність експертиз, допиту свідків чи складного за обсягом доказування сама по собі не свідчить про відсутність правової складності спору. Так само підготовка процесуального документа не зводиться до його технічного подання через систему "Електронний суд", оскільки передбачає аналіз обставин спору, формування правової позиції та належне процесуальне оформлення. Апелянт не довів, що погоджена сторонами вартість таких робіт є явно завищеною.

Підготовка відповіді на відзив також є самостійним видом процесуальної діяльності адвоката, спрямованим на реагування на доводи іншої сторони. Саме по собі використання у відповіді на відзив окремих правових аргументів, наведених у позовній заяві, не свідчить про відсутність роботи з її підготовки.

Щодо вартості участі у судових засіданнях колегія суддів зазначає, що погоджена сторонами ставка 2 100,00 грн за одне засідання не залежала від його тривалості. При оцінці співмірності таких витрат враховується не лише тривалість самого судового засідання, а й час, необхідний для підготовки до нього та забезпечення належного представництва інтересів клієнта.

Участь представника позивача у п`яти судових засіданнях підтверджується матеріалами справи. При цьому засідання 25.02.2026 було пов`язане з питаннями підготовчого провадження та залученням третьої особи, засідання 11.03.2026 і 19.03.2026 - з проведенням та завершенням підготовчого провадження, засідання 28.04.2026 - з розглядом справи по суті, а засідання 21.05.2026 завершилося ухваленням рішення у справі. Отже, участь адвоката в цих засіданнях була безпосередньо пов`язана з розглядом спору.

Посилання апелянта на технічні інтервали у протоколах відеоконференцій не спростовує факту участі представника у відповідних судових засіданнях та саме по собі не свідчить про неспівмірність установленої сторонами вартості. При цьому дистанційний формат участі не зумовив заявлення додаткових витрат на проїзд, проживання чи відрядження.

Не може бути прийнятий і довід апелянта про те, що спір є немайновим, а тому визначений розмір витрат є завищеним. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час розподілу судових витрат враховується, зокрема, значення справи для сторони та пропорційність витрат предмету спору. У цьому випадку результат розгляду спору безпосередньо впливав на можливість позивача укласти договір постачання електричної енергії за результатами закупівлі вартістю понад 143 млн грн. Присуджена сума 38 700,00 грн становить незначну частку від вартості відповідної пропозиції та сама по собі не свідчить про очевидну непропорційність витрат значенню спору.

Посилання апелянта на перевищення попереднього розрахунку витрат також є безпідставним. У позовній заяві позивач визначив попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у сумі 39 400,00 грн, тоді як до стягнення судом визначено 38 700,00 грн. Отже, остаточно присуджена сума не перевищує попереднього розрахунку. При цьому сама різниця між первісно заявленими 45 000,00 грн та попереднім розрахунком не зумовлює автоматичної відмови у компенсації, оскільки остаточний розмір витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів та з урахуванням критеріїв статей 126, 129 ГПК України. У цій справі суд першої інстанції перевірив заявлену суму та зменшив її до 38 700,00 грн.

Доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини також не свідчать про незаконність додаткового рішення. Посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 використано для визначення підходу до оцінки детального опису робіт, а посилання на висновки у справі № 922/445/19 - щодо можливості компенсації витрат, які сплачені або підлягають сплаті. Відмінності у фактичних обставинах зазначених справ не спростовують застосовності сформульованих у них загальних правових підходів.

Так само місцевий господарський суд врахував критерії фактичності, неминучості та обґрунтованості витрат, сформульовані Європейським судом з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України". Зокрема, саме перевірка фактичності та необхідності заявлених витрат зумовила виключення вартості трьох судових засідань, які фактично не відбулися.

Посилання в окремих положеннях мотивувальної частини додаткового рішення на "Договір № 03-ГВ" замість договору № 412, а також цитування пункту 2 частини четвертої статті 129 ГПК України, який стосується іншого результату розгляду позову, колегія суддів оцінює як очевидні технічні описки. Зміст додаткового рішення в цілому свідчить про те, що суд досліджував саме Договір № 412, додаткову угоду № 1 та виходив із результату розгляду справи - повного задоволення позову. Зазначені неточності не вплинули на правильність висновку щодо розміру витрат та не призвели до неправильного вирішення питання про їх розподіл.

Колегія суддів також враховує, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 у справі № 904/7127/25 за результатами апеляційного перегляду залишається без змін. Отже, результат розгляду спору, з яким пункт 1 частини четвертої статті 129 ГПК України пов`язує покладення інших судових витрат на відповідача, не змінився.

Таким чином, суд першої інстанції дослідив подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, встановив їх зв`язок із розглядом цієї справи, перевірив фактичний обсяг наданих послуг, врахував заперечення відповідача та виключив із компенсації витрати за судові засідання, які не відбулися. Визначена до стягнення сума 38 700,00 грн підтверджена матеріалами справи, є меншою за фактично сплачені позивачем 45 000,00 грн та за попередній розрахунок у сумі 39 400,00 грн.

Натомість апелянт не довів неспівмірності визначених судом витрат, не надав доказів істотного завищення вартості окремих послуг та не обґрунтував запропонований ним розмір компенсації у сумі 15 000,00 грн. Його доводи фактично зводяться до незгоди з оцінкою місцевим господарським судом обґрунтованості та співмірності витрат, однак не спростовують установлених судом обставин та не свідчать про неправильне застосування статей 126, 129 ГПК України.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 у справі № 904/7127/25 та додаткове рішення від 09.06.2026 ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Підстав, передбачених статтею 277 ГПК України, для скасування чи зміни рішення та додаткового рішення не встановлено, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 та додаткове рішення від 09.06.2026 - без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник, звертаючись з апеляційними скаргами, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі рішень.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційних скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення та додаткове рішення підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міський тролейбус", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/7127/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2026 у справі № 904/7127/25 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 13.10.2026.

Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ

Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА

Суддя А. О. КОШЛЯ