Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №908/80/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 м.Дніпро Справа № 908/80/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Стефанів Т.В.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

представника позивача: Неудачіна Р.В.,

представника відповідача (апелянта): Димитрашка Д.В.,

представника третьої особи (апелянта): Лєлєкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця Кошового Андрія Андрійовича та Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 (головуючий в першій інстанції Ярешко О.В., повний текст складений та підписаний 15.04.2026)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ»

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кошового Андрія Андрійовича,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватне акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО»

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ» (надалі - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кошового Андрія Андрійовича (надалі - ФОП Кошовий А.А.) про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію за договором № 169у про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 у розмірі 372066,91 грн за період з 01.02.2022 по 31.05.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є постачальником універсальних послуг на території Запорізької області, між ним та ФОП Кошовим А.А. укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № 169у шляхом приєднання споживача до умов договору на умовах комерційної пропозиції «Універсальна». За вказаним договором постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач зобов`язаний оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору. Зазначає, що у відповідача виник борг за спожиту електричну енергію за період з 01.02.2022 по 31.05.2023 у розмірі 372066,91 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 у справі № 908/80/24 позов задоволено частково; стягнуто з ФОП Кошового А.А. на користь ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» 116226,07 грн заборгованості; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Цим же рішенням розподілено судові витрати та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1394,71 грн судового збору, оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд встановив, що факт постачання і обсяг споживання у лютому 2022 в розмірі 19461 кВт·год на суму 116226,07 грн підтверджується належними доказами, зокрема, даними АТ «Запоріжжяобленерго» як оператора системи розподілу та адміністратора комерційного обліку, виставленим рахунком, актом про спожиту електроенергію, витягом з програмного комплексу. Суд зазначив, що відповідачем не надано доказів оплати або належного спростування цих обсягів, при цьому його контррозрахунок не враховує витрати у лініях, що визначаються у кВт·год. Водночас, у частині стягнення 255840,84 грн за період з липня 2022 року по травень 2023 року суд відмовив, оскільки м.Пологи Запорізької області з 03.03.2022 перебуває під тимчасовою окупацією, тому суд застосував норму ст.13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якою заборонено переміщення товарів, робіт і послуг, у тому числі електричної енергії, на тимчасово окуповану територію. Як виснував суд першої інстанції, позивач не мав права здійснювати постачання електроенергії на цю територію після 02.03.2022, а нарахування обсягів за середньодобовим споживанням за відсутності фактичного споживання не може бути підставою для стягнення коштів.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг позивача та третьої особи

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі - ФОП Кошовий А.А. звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 у справі № 908/80/24 і ухвалити нове, яким відмовити повністю в задоволенні позову.

ФОП Кошовий А.А. вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 у справі № 908/80/24 ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки суд не провів повного і всебічного дослідження доказів. Відповідач зазначає, що акти звіряння взаємних розрахунків станом на 01.11.2023 складено в односторонньому порядку, без підпису відповідача, вони не є первинними документами та не підтверджують обсяги спожитої електроенергії. Вказує, що рахунки на оплату складені одноосібно представником постачальника, без підтвердження їх отримання відповідачем, без дати та вихідних даних. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні належні первинні документи бухгалтерського обліку, показники точок комерційного обліку на початок і кінець розрахункового періоду, зокрема, лютого 2022 року, а представники АТ «Запоріжжяобленерго» не змогли пояснити джерела походження даних про обсяги споживання. На переконання відповідача, лист ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 13.11.2023 № 00766/5503 не є належним доказом, оскільки складений через дев`ять місяців після спірного періоду, за об`єктами, які з березня 2022 року тимчасово перебувають під окупацією, а відповідно до листа НКРЕКП від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23 показники по об`єктах на окупованих територіях мають прийматися рівними нулю. Відповідач стверджує, що факт споживання відповідачем електроенергії у заявленому обсязі, у тому числі в лютому 2022 року на суму 116226,07 грн, не підтверджений належними, допустимими та достовірними доказами, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та в задоволенні позову відмовити повністю.

Також до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось АТ «Запоріжжяобленерго», заявивши у скарзі вимоги: скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 09.04.2026 у справі № 908/80/24 у частині відмови у стягненні заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 58783,75 грн та прийняти у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АТ «Запоріжжяобленерго» вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 у даній справі підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні 58783,75 грн вартості послуг з розподілу електричної енергії оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, не врахував, що положення ст.13 та ст.13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» поширюються на тимчасово окуповані території, визначені п.3 ч.1 ст.3 цього Закону, лише за окремим рішенням Кабінету Міністрів України, яке на спірний період не приймалося. Також зазначає, що суд не застосував п.п.9.9.1-9.9.4, 9.14.3 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (надалі - ККОЕЕ), згідно з якими дані комерційного обліку, надані оператором системи розподілу, є валідованими та сертифікованими і підлягають використанню для розрахунків. Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, актам приймання-передачі електричної енергії за період з липня 2022 року по травень 2023 року та поясненням АТ «Запоріжжяобленерго» щодо обсягів спожитої електроенергії за ЕІС-кодами точок комерційного обліку. Крім того, третя особа зазначає, що після ухвалення оскаржуваного рішення набув чинності Закон України «Про особливості нарахування плати за житлово-комунальні послуги та інших платежів, передбачених законодавством, у зв`язку з пошкодженням або знищенням об`єктів нерухомого майна», який встановлює порядок верифікації та врегулювання заборгованості споживачів за житлово-комунальні послуги, що утворилася після 24 лютого 2022 року за період тимчасової окупації, і покладає на Кабінет Міністрів України обов`язок затвердити відповідний порядок, що також свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права.

В судовому засіданні представник третьої особи - АТ «Запоріжжяобленерго» підтримала вимоги апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу задовольнити та скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову в розмірі 58783,75 грн - вартості послуг з розподілу електричної енергії, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзивів (пояснень) на апеляційні скарги відповідача та третьої особи

Позивач подав пояснення на апеляційну скаргу відповідача, у яких зазначає, що обсяги споживання визначаються не позивачем самостійно, а оператором системи розподілу - АТ «Запоріжжяобленерго», який виконує функції адміністратора комерційного обліку, тому надані ним дані є належним доказом. Вказує, що обсяг за лютий 2022 року - 19461 кВт·год на суму 116226,07 грн підтверджується листом АТ «Запоріжжяобленерго» від 13.11.2023, детальним розрахунком за ЕІС-кодами, витягом з програмного комплексу та актом про спожиту електроенергію. На переконання позивача, відповідач (апелянт) фактично не заперечує договірні відносини та статус споживача, а відсутність окремих первинних актів не спростовує обсяги, оскільки порядок визначення обсягів регулюється спеціальним законодавством у сфері енергетики. Зазначає, що акти звіряння не були єдиною підставою рішення, оскільки суд дослідив сукупність усіх доказів. Позивач вважає, що апеляційна скарга відповідача зводиться до незгоди з оцінкою доказів і не містить доказів порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Також позивач подав відзив на апеляційну скаргу АТ «Запоріжжяобленерго», у якому повністю підтримує апеляційну скаргу третьої особи та вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 у справі № 908/80/24 в частині відмови у стягненні 58783,75 грн незаконним. Зазначає, що на підтвердження обсягу споживання за лютий 2022 року позивач посилається на лист АТ «Запоріжжяобленерго» від 13.11.2023, детальний розрахунок за ЕІС-кодами точок комерційного обліку, витяг з програмного комплексу та акт про спожиту електричну енергію, які містять покази електролічильників. Також позивач зазначає, що Закон України № 4825-IX від 25.03.2026 підтверджує необхідність визначення Кабінетом Міністрів України порядку врегулювання заборгованості за житлово-комунальні послуги на тимчасово окупованих територіях, що узгоджується зі змістом ст.13 та ст.13-1 зазначеного Закону.

В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені у поясненнях заперечення проти апеляційної скарги відповідача, просив у її задоволенні відмовити, а також підтримав апеляційну скаргу третьої особи, яку просив задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення про стягнення з ФОП Кошового А.А. на користь ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» 58783,75 грн заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026, для розгляду апеляційної скарги ФОП Кошового А.А. визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Кошового А.А. на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 у справі № 908/80/24 за позовом ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» до ФОП Кошового А.А., за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: АТ «Запоріжжяобленерго», НКРЕКП, ПрАТ «НЕК «Укренерго» про стягнення коштів; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також витребувано з Господарського суду Запорізької області матеріали вказаної справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.05.2026, для розгляду апеляційної скарги АТ «Запоріжжяобленерго» визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 апеляційну скаргу АТ «Запоріжжяобленерго» залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня її вручення для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

01.06.2026 матеріали справи № 908/80/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

04.06.2026 від ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» надійшли пояснення на апеляційну скаргу ФОП Кошового А.А.

09.06.2026 від АТ «Запоріжжяобленерго» надійшла заява, якою з урахуванням доданих до неї документів, усунуті недоліки, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2026 поновлено АТ «Запоріжжяобленерго» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 у справі №908/80/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Запоріжжяобленерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 у даній справі, а також об`єднано провадження за апеляційною скаргою АТ «Запоріжжяобленерго» до спільного розгляду з апеляційною скаргою ФОП Кошового А.А. на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 в одне апеляційне провадження у справі № 908/80/24 для проведення їх спільного апеляційного розгляду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2026 призначено справу № 908/80/24 за позовом ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» до ФОП Кошового А.А., за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: АТ «Запоріжжяобленерго», НКРЕКП, ПрАТ «НЕК «Укренерго» про стягнення коштів за апеляційною скаргою ФОП Кошового А.А. на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 до розгляду в судовому засіданні на 30.06.2026 о 16:00 год.

09.06.2026 від АТ «Запоріжжяобленерго» надійшла заява, у якій зокрема, просило повернути надмірно сплачений судовий збір у розмірі 360,00 грн, яке ухвалою суду від 15.06.2026 задоволено.

Від АТ «Запоріжжяобленерго» 08.06.2026 надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №916/1218/23.

10.06.2026 від ФОП Кошового А.А. надійшли заперечення на клопотання (заяву) АТ «Запоріжжяобленерго» про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 22.09.2026 представник АТ «Запоріжжяобленерго» зазначила, що не підтримує подане клопотання про зупинення провадження у справі. Представники позивача та відповідача не заперечували проти залишення даного клопотання без розгляду.

Враховуючи, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2026 у справі № 916/1218/23 справу повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду у зв`язку з відсутністю підстав для її прийняття до розгляду Великою Палатою, виходячи із засад диспозитивності господарського судочинства, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила залишити без розгляду клопотання АТ «Запоріжжяобленерго» про зупинення провадження у даній справі.

11.06.2026 від АТ «Запоріжжяобленерго» надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 15.06.2026 задоволено.

23.06.2026 від ФОП Кошового А.А. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 24.06.2026 задоволена.

25.06.2026 від ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 25.06.2026 задоволена.

29.06.2026 від ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ «Запоріжжяобленерго».

30.06.2026 від АТ «Запоріжжяобленерго» надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження повноважень представника.

В судовому засіданні 30.06.2026 оголошено перерву до 22.09.2026 о 15:00 год, про що постановлено ухвалу від 30.06.2026.

У судовому засіданні 22.09.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» є суб`єктом господарювання, який утворився під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу від постачання електричної енергії згідно п. 13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії», та починаючи з 01.01.2019 виконує функції постачальника універсальних послуг на території Запорізької області.

Відповідно до п.7 постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (редакція станом на 01.01.2019), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Текст публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг було розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ «Запоріжжяелектропостачання».

Між ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (постачальник) та ФОП Кошовим А.А. (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № 169у, відповідно до п.2.1 якого, за цим договором постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п.2.2 договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Пунктами 5.1, 5.2 договору врегульовано, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору. Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Інформація про діючу ціну на електричну енергію постачальника, згідно п.п.5.6, 5.7 договору, має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування з зазначенням порядку її формування, та має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до п.п.5.8, 5.9, 5.10 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Споживач, згідно пп.5.18.1 п.5.18 договору, зобов`язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Згідно Комерційної пропозиції «Універсальна» на періоди з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 (Додаток № 3 до договору), розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. Остаточний розрахунок має здійснюватися не пізніше 5 робочих днів після закінчення розрахунковому періоду на підставі самостійно отриманого споживачем у постачальника рахунка. У разі неодержання рахунку, споживач самостійно оформляє платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строки, передбачені умовами даного розділу. Послуга надається у межах Запорізької області та електричних мереж операторів системи розподілу: ПАТ «Запоріжжяобленерго», АТ «Укрзалізниця».

Позивачем були сформовані відповідачу рахунки на оплату: № 69016902220419 від 31.01.2022, за лютий 2022 року в обсязі 19461 кВт/год на суму 116226,07 грн; № 69016902220719 від 11.08.2022, за липень 2022 року в обсязі 6856 кВт/год на суму 31653,83 грн; № 69016902220819 від 14.09.2022, за серпень 2022 року в обсязі 17876 кВт/год на суму 80741,68 грн; № 69016902220919 від 10.10.2022, за оплату фактично спожитої у вересні 2022 електроенергії у обсязі 6582 кВт/год на суму 30825,96 грн; № 69016902221019 від 31.10.2022, за жовтень 2022 року в обсязі 4307 кВт/год на суму 23367,01 грн; № 69016902221119 від 30.11.2022, за листопад 2022 року в обсязі 2400 кВт/год на суму 14408,72 грн; № 69016902221219 від 31.12.2022, за грудень 2022 року в обсязі 17739 кВт/год на суму 10647,68 грн; № 69016902230119 від 31.01.2023, за січень 2023 року в обсязі 2239 кВт/год на суму 13478,20 грн; № 69016902230219 від 28.02.2023, за лютий 2023 року в обсязі 2728 кВт/год на суму 16217,58 грн; № 69016902230319 від 31.03.2023, за березень 2023 року в обсязі 2784 кВт/год на суму 16090,50 грн; № 69016902230419 від 30.04.2023, за квітень 2023 року в обсязі 1500 кВт/год на суму 8999,50 грн; № 69016902230519 від 31.05.2023, за оплату фактично спожитої у травень 2023 року в обсязі 1707 кВт/год на суму 9410,18 грн. Всього виставлено рахунків на загальну суму 372066,91 грн.

Вказані в рахунках обсяги постачання електричної енергії споживачу ФОП Кошовому А.А. у розрахункових періодах з 01.02.2022; з 01.07.2022 по 31.05.2023 підтверджуються листом ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 13.11.2023 вих. № 007-66/5503.

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 15.11.2023 № 342/69 щодо сплати заборгованості у сумі 372066,91 грн.

Місцезнаходженням об`єктів відповідача, куди поставлялася електрична енергія, є місто Пологи, Пологівський район, Запорізька область.

Пологівською районною державною адміністрацією Запорізької області на звернення ФОП Кошового А.А. надано довідку від 04.10.2022 № 1111/01-75 про те, що м.Пологи Пологівського району перебуває у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), на його території ведуться бойові дії, у зв`язку з чим здійснення господарської діяльності підприємствами неможливе.

Відповідач надіслав ГУ ДПС у Запорізькій області заяву щодо призупинення діяльності ФОП Кошового А.А. на підставі наказу від 01.04.2022 № 1.

Як вбачається зі змісту заяви свідка ОСОБА_1 , посвідченої 26.04.2024 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Петренко С.В. за реєстровим № 990, вона разом з Кошовим А.А. та його дружиною проживали у квартирі АДРЕСА_1 у період з 13.03.2022 по липень 2022 року. У липні 2022 року Кошовий А.А. винайняв в оренду квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Як зазначено, вказані обставини ОСОБА_1 відомі особисто.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2022 № 992, сержант Кошовий А.А. перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_3 з 08.09.2022.

Відповідачем надано довідку Військової частини НОМЕР_2 про безпосередню участь сержанта Кошового А.А. у період з 13.10.2022 по 11.04.2023 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в нп.Зелене Поле, нп.Новопіль Великоновосілківського району Донецької області. Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 19.07.2023 № 200 сержанта Кошового А.А. звільнено з військової служби у запас.

У листі АТ «Запоріжжяобленерго» зазначено та відображено у розрахунку позивача, що обсяги електроенергії по об`єктам відповідача у м.Пологи у період з березня по червень 2022 були 0,00 кВт*год, згідно поданих ним актів про спожиту електроенергію.

Починаючи з липня 2022 по травень 2023, згідно пояснень АТ «Запоріжжяобленерго», обсяги за спожиту електричну енергію розраховувалися відповідно до вимог п.8.6 ККОЕЕ, договору та Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства енергетики України № 148 від 13.04.2022, а саме: за середньодобовим споживанням аналогічного періоду минулих років; застосування коефіцієнту приросту/зниження споживання здійснювалося відповідно до прийнятих розпоряджень ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ст.509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст.714 ЦК України).

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.2.1.18 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (з подальшими змінами та доповненнями, надалі - ПРРЕЕ), за укладеними договорами електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) оператор системи формує особові рахунки, на яких обліковує стан розрахунків за послуги з передачі (розподілу) електричної енергії, із зазначенням відповідальних за розрахунки сторін, зазначає інформацію відповідно до реєстрів точок комерційного обліку споживачів відповідних електропостачальників та вносить відповідні зміни протягом одного робочого дня, наступного за днем настання таких змін.

За реєстром особових рахунків окремо ведеться реєстр електропостачальників, з якими укладено договори електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Відповідно до пп.5 п.5.1.2 ПРРЕЕ, оператор системи зобов`язаний формувати і вести реєстр електропостачальників, які мають доступ до мереж оператора системи, реєстр особових рахунків та особові рахунки споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи, реєстр власників мереж, які підпадають під визначені критерії малої системи розподілу, інформувати електропостачальників та власників мереж, занесених до цих реєстрів, про необхідність укладення передбачених цими Правилами договорів та врегулювання відносин з користувачами малих систем розподілу.

За положеннями п.4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно з п.4.12 ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Відповідно до п.4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Відповідно до листа НКРЕКП від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23, у зв`язку з перебуванням певних територій у тимчасовій окупації (ОСР не контролює власні електромережі на час окупації), ОСР не має можливості відстежувати обсяги надходження електроенергії до мереж розподілу, а також, оскільки неможливо визначити від чиїх мереж здійснюється розподіл та куди надходить вироблена електроенергія під час окупації території, покази по об`єктах споживачів, розташованих на окупованих територіях, як щодо споживання, так і щодо генерації, мають прийматися рівними нулю.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, датою тимчасової окупації Пологівської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області (місцезнаходження відповідача) визначено 03.03.2022.

Така дата була визначена й у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями. На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. Переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті. Контроль в`їзду-виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території в межах контрольних пунктів в`їзду-виїзду, а також поза межами контрольних пунктів в`їзду-виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Предметом апеляційного оскарження за апеляційними скаргами відповідача та третьої особи є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за електроенергію, поставлену у лютому 2022 року, та відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за електроенергію, починаючи з липня 2022 року по травень 2023 року, коли м.Пологи Пологівського району Запорізької області перебувало під тимчасовою окупацією.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції не врахував, що акти звіряння складено в односторонньому порядку без підпису відповідача і вони не є первинними документами, а рахунки не підтверджують отримання електроенергії. Вказує на відсутність інформації щодо показників обліку на початок і кінець періоду, зокрема, лютого 2022 року, оскільки представники АТ «Запоріжжяобленерго» не пояснили походження даних. Вважає лист ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 13.11.2023 № 00766/5503 неналежним доказом, оскільки він складений через дев`ять місяців, за об`єктами, які перебувають в окупації. Зауважує, що згідно з листом НКРЕКП від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23, показники на окупованих територіях мають бути нульовими. На переконання відповідача, факт споживання електроенергії на 116226,07 грн не доведений.

АТ «Запоріжжяобленерго» вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права та не врахував, що ст.13 та ст.13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» поширюються на території лише за окремим рішенням Кабінету Міністрів України, якого на спірний період не було, а тому безпідставно відмовив у стягненні 58783,75 грн вартості послуг з розподілу. Вказує, що суд не застосував п.п.9.9.1- 9.9.4, 9.14.3 ККОЕЕ, за якими дані оператора системи розподілу є валідованими і сертифікованими та підлягають використанню для розрахунків. Зазначає, що суд не надав належної оцінки договору про розподіл, актам приймання-передачі за березень 2022 року - травень 2023 року та поясненням щодо обсягів за ЕІС-кодами. Крім того, на переконання третьої особи, Закон України «Про особливості нарахування плати за житлово-комунальні послуги та інших платежів, передбачених законодавством, у зв`язку з пошкодженням або знищенням об`єктів нерухомого майна» покладає на Кабінет Міністрів України обов`язок затвердження порядку врегулювання заборгованості за період окупації.

Позивач вважає визначення обсягів спожитої електроенергії оператором системи розподілу АТ «Запоріжжяобленерго» як адміністратором комерційного обліку належним підтвердженням обсягу за лютий 2022 року на рівні 19461 кВт·год на суму 116226,07 грн, зазначає, що відсутність окремих первинних актів не спростовує споживання вказаних обсягів. Вважає апеляційну скарга відповідача такою, що зводиться до незгоди з оцінкою доказів. Водночас, позивач повністю підтримує апеляційну скаргу АТ «Запоріжжяобленерго» та вважає незаконною відмову у стягненні 58783,75 грн, виходячи з доводів, тотожним доводам третьої особи.

Заслухавши пояснення представників апелянтів (відповідача та третьої особи), представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду врахувала наступне.

Загальним правилом договірних відносин з постачання електроенергії є обов`язок споживача оплатити фактично прийнятий ресурс у строки та в порядку, встановлені договором. Водночас, такий обов`язок не може оцінюватися ізольовано від імперативних законодавчих обмежень, встановлених у зв`язку з тимчасовою окупацією частини території України, оскільки саме такі обмеження стали визначальними для вирішення спору в оскаржуваній частині.

Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється учасниками справи, адресою об`єкту постачання електроенергії на момент виникнення спірних правовідносин було м.Пологи Пологівського району Запорізької області.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за електроенергію за лютий 2022 року та липень 2022 - травень 2023 року, тобто, у тому числі, за період, коли відповідна територія вже перебувала під фактичним контролем збройних формувань держави-агресора.

Суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення заборгованості за лютий 2022 року та про відсутність правових підстав для стягнення вартості електроенергії за період з липня 2022 року по травень 2023 року, оскільки у вказаний період територія, на якій знаходилися об`єкти споживача, перебувала в тимчасовій окупації.

Вирішуючи вимоги апеляційної скарги ФОП Кошового А.А., колегія суддів враховує, що за умовами п.2.1 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № 169у, укладеного між ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» та ФОП Кошовим А.А. шляхом приєднання споживача до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції «Універсальна», постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач у лютому 2022 року спожив електричну енергію в обсязі 19461 кВт·год на суму 116226,07 грн. Зазначений обсяг споживання підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, зокрема: листом ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 13.11.2023 вих. № 007-66/5503 щодо здійснення постачання електричної енергії споживачу ФОП Кошовому А.А. у лютому 2022 року в обсязі 19461 кВт·год; детальним розрахунком нарахування обсягу розподіленої електричної енергії споживачу за період із 01.02.2022 по 28.02.2022 по кожному ЕІС-коду точок АТ «Запоріжжяобленерго» та сформованим рахунком про спожиту електричну енергію за розрахунковий період ОСР за лютий 2022 року, згідно якого відповідачем отримано по 2 класу 19461 кВт·год.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що зазначені докази не є належними та допустимими, оскільки складені через дев`ять місяців після спірного періоду, за об`єктами, які з березня 2022 року перебувають у тимчасовій окупації, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно з п.п.4.12, 4.13 ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з положеннями п.10 ПРРЕЕ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР (оператор системи розподілу).

Таким чином, оператори системи розподілу забезпечують комерційний облік електроенергії, тобто визначають обсяги відпущеної електричної енергії за розрахунковий період для кожного споживача. Оператор системи розподілу надає електропостачальнику дані щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами, а електропостачальник на підставі отриманих даних здійснює нарахування грошових коштів до сплати за спожиту електричну енергію.

Оскільки електроустановки відповідача були приєднані до мереж АТ «Запоріжжяобленерго», останнє одночасно виконувало функції оператора системи розподілу та адміністратора комерційного обліку для вказаного споживача.

Як визначено у пп.8.6.1 п.8.6 ККОЕЕ, зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку (у ролі оператора збору даних) відповідно до цього Кодексу та умов договору. Оператор системи/постачальник послуг комерційного обліку має забезпечити протягом п`яти робочих днів від дня отримання відповідного повідомлення проведення перевірки вказаних у рахунку показів лічильника, а в разі потреби протягом 20 робочих днів забезпечити перевірку лічильника та, у разі потреби, виправити помилкові дані, та проінформувати споживача про результати перевірки. Електропостачальник, оператор системи та споживач за ініціативою однієї зі сторін оформлюють акт звірки спожитої та сплаченої електричної енергії відповідно до отриманих фактичних показів засобів комерційного обліку (пп.8.6.16, 8.6.17 п.8.6 ККОЕЕ).

Колегія суддів зауважує, що відповідно до п.9.14.3 ККОЕЕ учасники ринку та адміністратор розрахунків використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від адміністратора комерційного обліку та зберігаються у нього для кожної точки комерційного обліку. Згідно з пп.63 п.1.2.1 глави 1.2 розділу I ККОЕЕ, сертифіковані дані комерційного обліку - це набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки або групи точок комерційного обліку після їх перевірки адміністратором комерційного обліку, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії. Формування сертифікованих даних комерційного обліку відбувається у відповідності до глави 9.13 ККОЕЕ, а саме після проведення всіх перевірок і обчислень для кожної точки комерційного обліку.

Таким чином, надані АТ «Запоріжжяобленерго» дані щодо обсягів споживання відповідачем електричної енергії у лютому 2022 року є належними та допустимими доказами, які підтверджують фактичне споживання електричної енергії відповідачем у зазначеному обсязі.

Щодо доводів відповідача про відсутність актів приймання-передачі електричної енергії та первинних документів бухгалтерського обліку колегія суддів зазначає, що законодавство ринку електричної енергії не встановлює обов`язку підтвердження кожного розрахункового періоду виключно актами приймання-передачі електричної енергії. Порядок визначення обсягів споживання регулюється спеціальним законодавством у сфері енергетики та передбачає використання даних комерційного обліку, які формуються оператором системи розподілу. Суд першої інстанції дослідив наявні у справі документи, пояснення учасників справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність заявлених позовних вимог щодо заборгованості за спожиту електроенергію у лютому 2022 року.

Колегія суддів також зазначає, що апелянт помилково стверджує, що рішення суду ґрунтується виключно на актах звіряння, що не підписані обома сторонами. Судом першої інстанції досліджено усю сукупність доказів, зокрема, договірні відносини сторін, рахунки, інформацію оператора системи розподілу, документи щодо комерційного обліку та пояснення учасників справи. Акти звіряння використовувались як один з доказів у справі та не були єдиною підставою для задоволення позову. Верховний Суд неодноразово зазначав (постанови КГС ВС від 11.12.2024 у справі № 910/2476/24, від 18.08.2026 у справі № 904/1871/24, від 20.05.2026 у справі № 911/1552/23), що жоден доказ не має наперед встановленої сили, а оцінка доказів здійснюється судом у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст.74, 76, 86 ГПК України, саме суд здійснює оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням на підставі їх повного та всебічного дослідження. У даній справі суд першої інстанції надав належну оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» в частині стягнення з ФОП Кошового А.А. заборгованості у розмірі 116226,07 грн за спожиту електричну енергію у лютому 2022 року.

Оцінюючи доводи апелянта (відповідача) про те, що лист ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 13.11.2023 № 00766/5503 не може братися до уваги як належний доказ обсягу спожитої електроенергії у зв`язку з листом НКРЕКП від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23, колегія суддів зазначає, що вказаний лист стосується неможливості оператора системи розподілу відстежувати обсяги надходження електроенергії до мереж розподілу під час окупації території. Разом з тим, зазначений лист не може бути підставою для висновку про те, що дані про обсяги споживання електричної енергії у лютому 2022 року, які були передані відповідачем та внесені до бази даних комерційного обліку до початку тимчасової окупації, є недостовірними.

Судом першої інстанції встановлено, що обсяг споживання електричної енергії відповідачем у лютому 2022 року був визначений на підставі показів електролічильників, які передавалися відповідачем, що не заперечується ані відповідачем, ані третьою особою та підтверджено поясненнями АТ «Запоріжжяобленерго». Отже, дані про обсяги споживання у лютому 2022 року були сформовані до початку тимчасової окупації території місцезнаходження об`єктів відповідача, а тому зазначений лист НКРЕКП не спростовує достовірності цих даних.

Крім того, відповідно до п.13 Комерційної пропозиції «Універсальна» (Додаток 3 до договору), при наявності розбіжностей у частині визначення обсягу спожитої електричної енергії вони підлягають врегулюванню відповідно ККОЕЕ або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних оператора системи розподілу (передачі).

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до електропостачальника та/чи до оператора системи розподілу з повідомленнями про неправильність зазначення показів електролічильників та, відповідно, неправильності визначення обсягу спожитої електроенергії. Під час розгляду справи відповідачем не надано жодного доказу у підтвердження, що об`єкти відповідача не отримували електричну енергію у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 чи отримали електроенергію в меншому обсязі, ніж визначено позивачем. Як правильно встановлено судом першої інстанції, у наданому відповідачем контррозрахунку не враховані витрати у лініях, що визначаються у кВт·год, внаслідок чого контррозрахунок не є правильним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт отримання від позивача електроенергії за договором у лютому 2022 року в обсязі 19461 кВт·год під час розгляду даної справи відповідачем не спростовано. Наявні у справі відомості оператора системи розподілу - АТ «Запоріжжяобленерго», у розумінні вимог ст.ст.76-77 ГПК України, є належними та допустимими доказами обсягів споживання відповідачем електричної енергії у лютому 2022 року. Саме на підставі цих відомостей позивачем визначено обсяг спожитої відповідачем електричної енергії у спірний період.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги АТ «Запоріжжяобленерго», колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 42 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, що є додатком до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, визначено, що територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.

Окупація території є насамперед фактичним станом, який настає з моменту встановлення над відповідною територією фактичної влади армії супротивника. Визнання такого стану у відповідних переліках або актах державних органів підтверджує факт та дату окупації, однак не змінює природи окупації як фактичної обставини, що має правове значення для оцінки спірних правовідносин.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях, а також інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Частинами 1, 2 ст.13-1 вищезазначеного Закону передбачено, що положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під такими територіями і повітряного простору над ними. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під такими територіями і повітряний простір над ними. На період тимчасової окупації переміщення товарів, робіт, послуг з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, зокрема трубопровідним транспортом, заборонено, крім випадків, передбачених законом.

АТ «Запоріжжяобленерго» наполягає на тому, що положення ст.13-1 зазначеного Закону можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені п.3 ч.1 ст.3 цього Закону, лише за рішенням Кабінету Міністрів України, і оскільки таке рішення не приймалося, заборона на переміщення товарів, зокрема на розподіл електроенергії, встановлена ч.2 ст.13-1, не застосовується до спірних правовідносин.

Колегія суддів відхиляє ці доводи як такі, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та суперечать правовим висновкам Верховного Суду.

Розподіл електричної енергії - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії (п.162 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

У справі № 908/1162/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядала питання застосування ч.2 ст.13 та ч.2 ст.13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року до грудня 2022 року, тобто до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 та наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

Об`єднана палата дійшла висновку, що правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не залежить від того, чи ухвалив той чи інший повноважний орган державної влади України рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення для територій, визначених у п.1 ч.1 ст.3 вказаного Закону, має не конститутивне, а інформативне значення, підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

Також Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23, щодо поширення положень ст.13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій й за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Об`єднана палата у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові, зазначила про те, що: «… підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення ст.13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні».

Правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин, які були предметом розгляду у справі № 908/1162/23, оскільки в обох випадках спір стосується стягнення вартості енергоресурсу, постачання або споживання якого віднесене до періоду тимчасової окупації відповідної території, а доводи сторін ґрунтуються на застосуванні положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо правових наслідків здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд обґрунтовано врахував правові висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23 та дійшов правильного висновку, що позивач після 02.03.2022 не мав права здійснювати діяльність з постачання на тимчасово окуповану територію товарів і послуг, у тому числі електричної енергії.

Колегія суддів також враховує, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2026 у справі № 916/1218/23 справу повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду у зв`язку з відсутністю підстав для її прийняття до розгляду Великою Палатою. Велика Палата Верховного Суду вказала, що колегія Касаційного господарського суду не навела ані кількісних, ані якісних критеріїв наявності виключної правової проблеми, не обґрунтувала існування різної судової практики у подібних правовідносинах, а справи № 908/1162/23 та № 280/5808/23 не є подібними за предметом спору, суб`єктним складом та характером правовідносин.

Зазначене додатково підтверджує, що станом на момент апеляційного перегляду правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23 є чинним, актуальним і таким, що підлягає врахуванню судами при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/1218/23 не сформувала іншого висновку щодо застосування ст.ст.13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», не відступила від правової позиції Об`єднаної палати у справі № 908/1162/23 та не прийняла справу до свого розгляду для вирішення відповідного питання по суті.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2026 у справі № 908/3151/23, підтвердив, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» поширюється і на відносини з розподілу електроенергії, оскільки вказані відносини виникли між учасниками ринку електричної енергії.

Щодо доводів апелянта (АТ «Запоріжжяобленерго») про те, що суд першої інстанції не застосував спеціальні норми ККОЕЕ, зокрема пункти 9.9.1-9.9.4 та 9.14.3, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. З 01.01.2019 АТ «Запоріжжяобленерго» розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. Таким чином, з 01.01.2019 АТ «Запоріжжяобленерго» є оператором системи розподілу та надає послуги з розподілу.

Основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов`язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об`єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії, визначаються Кодексом комерційного обліку електричної енергії.

Згідно з п.п. 2.1.1, 2.1.2 глави 2.1 розділу II ККОЕЕ, комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальником послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону, цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку. Метою організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії є надання учасникам ринку повної та достовірної інформації про обсяги виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, імпортованої та експортованої, а також спожитої електричної енергії у визначений проміжок часу для її подальшого використання та здійснення розрахунків між учасниками ринку.

Відповідно до п.9.14.3 ККОЕЕ, учасники ринку та адміністратор розрахунків використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від адміністратора комерційного обліку та зберігаються у нього для кожної точки комерційного обліку. Згідно з пп.63 п.1.2.1 глави 1.2 розділу I ККОЕЕ, сертифіковані дані комерційного обліку (сертифіковані дані) - набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки або групи точок комерційного обліку після їх перевірки адміністратором комерційного обліку, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії. Формування сертифікованих даних комерційного обліку відбувається у відповідності до глави 9.13 ККОЕЕ, а саме після проведення всіх перевірок і обчислень для кожної точки комерційного обліку.

Положеннями п.п. 9.9.1-9.9.4 глави 9.9 розділу IX ККОЕЕ визначено, що перевірка даних комерційного обліку здійснюється на рівні постачальника послуг комерційного обліку (у ролі оператора даних комерційного обліку, у даному випадку - АТ «Запоріжжяобленерго») після отримання результатів вимірювання та формування даних комерційного обліку. Постачальник послуг комерційного обліку (у ролі оператора даних комерційного обліку) після отримання від постачальника послуг комерційного обліку (у ролі оператора збору даних) результатів вимірювання з лічильників має провести обробку, перевірку, валідацію цих даних та, у разі потреби, їх заміну оціночними даними, а також забезпечити зберігання, архівування, передачу валідованих даних адміністратору комерційного обліку та іншим заінтересованим сторонам, зокрема електропостачальникам, відповідно до вимог цього Кодексу. Постачальник послуг комерційного обліку (у ролі оператора даних комерційного обліку) повинен здійснити валідацію сформованих даних комерційного обліку перед тим, як додати ці дані до своїх баз даних комерційного обліку електричної енергії та передати їх адміністратору комерційного обліку.

Якщо сформовані дані не проходять валідацію, вони не вносяться до бази даних комерційного обліку електричної енергії та не передаються адміністратору комерційного обліку. Постачальник послуг комерційного обліку (у ролі оператора даних комерційного обліку), що здійснює валідацію даних комерційного обліку, має негайно повідомити постачальника послуг комерційного обліку (у ролі оператора збору даних), від якого він їх отримав, про необхідність виправлення виявлених недоліків у даних комерційного обліку в найкоротші терміни.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що дані комерційного обліку, надані АТ «Запоріжжяобленерго» щодо обсягів споживання відповідачем електричної енергії, не пройшли валідацію або були визнані недостовірними.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 04.11.2025 у справі № 911/1353/23, від 04.11.2025 у справі № 922/5404/23, від 05.03.2026 у справі № 908/3151/23, від 09.03.2026 у справі № 908/2241/23 та від 08.07.2026 у справі № 916/1218/23, підставою для відмови у позові постачальника енергоресурсу до споживача про стягнення вартості поставленої електроенергії на об`єкт, розташований на тимчасово окупованій території, є встановлена законом заборона передачі електроенергії на тимчасово окуповану територію. У вказаних постановах Верховний Суд виснував, що доведення/недоведення позивачем обставин фактичної поставки електроенергії на тимчасово окуповану територію та споживання її відповідачем у спірний період, як і здійснення оплати за неї, не має правового значення для вирішення спору у такій категорії справ.

Відтак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що факт припинення споживання відповідачем електроенергії у зв`язку із захопленням об`єктів окупаційною владою, або продовження споживання електроенергії у цей період саме відповідачем, не має значення для правильного вирішення даної справи.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, актам приймання-передачі електричної енергії за період з березня 2022 року по травень 2023 року та поясненням АТ «Запоріжжяобленерго» щодо обсягів спожитої електроенергії за ЕІС-кодами точок комерційного обліку, оскільки зазначені докази стосуються обсягів споживання електричної енергії у період після 02.03.2022, тобто після початку тимчасової окупації території місцезнаходження об`єктів відповідача. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 255840,84 грн заборгованості за електроенергію за період з березня 2022 року по травень 2023 року, виходив з того, що позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання на окуповану територію товарів і послуг, у тому числі електричної енергії, з 03.03.2022. Відтак, докази, які підтверджують обсяги споживання електричної енергії у період після 02.03.2022 не мають правового значення для вирішення питання про стягнення заборгованості за цей період, оскільки саме постачання електричної енергії на тимчасово окуповану територію було заборонено Законом.

Щодо доводів апелянта про застосування Закону України «Про особливості нарахування плати за житлово-комунальні послуги та інших платежів, передбачених законодавством, у зв`язку з пошкодженням або знищенням об`єктів нерухомого майна», який набрав чинності 15.04.2026, колегія суддів зазначає наступне.

Зазначений Закон дійсно встановлює, що порядок верифікації та врегулювання заборгованості споживачів за житлово-комунальні послуги, що утворилася після 24.02.2022 за період тимчасової окупації, затверджується Кабінетом Міністрів України після прийняття рішення щодо особливостей надання, обліку, нарахування та оплати житлово-комунальних послуг на тимчасово окупованих після 24.02.2022 Російською Федерацією територіях України згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Разом з тим, зазначений Закон не змінює правового регулювання щодо заборони передачі електроенергії на тимчасово окуповану територію, встановленої ст.13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Більше того, зазначений Закон лише підтверджує необхідність визначення Кабінетом Міністрів України порядку врегулювання заборгованості за житлово-комунальні послуги на тимчасово окупованих територіях, що узгоджується зі змістом ст.ст.13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що у даній справі суд першої інстанції надав належну оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, відмовивши у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за період з липня 2022 року по травень 2023 року на суму 255840,84 грн. Відмовляючи у задоволенні позову у цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту окупації російськими військами Пологівської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області державні органи України втратили контроль над цією територією, що є загальновідомим фактом та не потребує будь-якого нормативного підтвердження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що окупація території місцезнаходження відповідача з 03.03.2022 є загальновідомим фактом, підтвердженим Кабінетом Міністрів України, а також положеннями ст.13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Відтак, позивач у даний період (з 03.03.2022) не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання на окуповану територію товарів і послуг, у тому числі електричної енергії.

До того ж, в матеріалах справи містяться докази того, що відповідач виїхав з м.Пологи та звертався до ГУ ДПС у Запорізькій області із заявою щодо призупинення діяльності ФОП Кошового А.А.

Доводи апеляційної скарги АТ «Запоріжжяобленерго» загалом зводяться до незгоди апелянта з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою наслідкам тимчасової окупації території об`єкта споживання, а також із застосуванням положень ст.13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Разом з тим, такі доводи апелянта не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи, не доводять неправильності застосування норм матеріального права та не вказують на наявність підстав, передбачених ст.277 ГПК України, для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що Господарський суд Запорізької області повно та всебічно встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, правильно застосував норми матеріального права, а також обґрунтовано врахував правові висновки Верховного Суду.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційних скарг

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг відповідача та третьої особи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку доводам сторін та поданим доказам, правильно визначив зміст правовідносин сторін та умови укладеного між ними договору, правильно застосував до спірних правовідносин норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для скасування постановленого ним рішення про часткове задоволення позову щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у лютому 2022 року та відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену електроенергію з липня 2022 року по травень 2023 року, оскільки з 03.03.2022 м.Пологи Пологівського району Запорізької області перебуває під тимчасовою окупацією.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційних скарг відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянтів. Однак, враховуючи, що відповідач (ФОП Кошовий А.А.) є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № 2551007550, виданим 06.12.2023 Пенсійним фондом України (серія ААМ № 932569) та відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, судовий збір за подання апеляційної скарги ФОП Кошовим А.А. покладається на Державний бюджет України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця Кошового Андрія Андрійовича та Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 у справі № 908/80/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.04.2026 у справі № 908/80/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 12.10.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

Т.В.Стефанів