Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №922/452/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 922/452/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.

за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол"

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (вх. №1936 Х/1) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2026 (повний текст складено 24.08.2026) у справі № 922/452/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (вул. Гоголя, буд. 26, м. Васильків, Київська обл., 08600; код ЄДРПОУ 36629177)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" (вул. Шевченка, буд. 111, м.Харків, 61013; код ЄДРПОУ 30991072)

про розірвання договору та стягнення 13 927 471,68 грн,

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" (вул. Шевченка, буд. 111, м. Харків, 61013; код ЄДРПОУ 30991072)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (вул. Гоголя, буд. 26, м. Васильків, Київська обл., 08600; код ЄДРПОУ 36629177)

про стягнення 6 323 991,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" про розірвання договору та стягнення 13 927 471,68 грн - відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" - заборгованість за договором поставки продукції № 46/21 від 11.05.2021 в розмірі 6 323 991,60 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 75 887,90 грн.

12.08.2026 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" (вх. № 19734), в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення у справі № 922/452/26, яким стягнути з ТОВ "Торговий дім "Фінпром" на користь ТОВ "Завод елеваторного обладнання "Сокол" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 133 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 20.08.2026 у справі №922/452/26 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" (вх. № 19734 від 12.08.2026) про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 133 000,00 грн.

Задовольняючи заяву ТОВ «Завод елеваторного обладнання “Сокол”», суд першої інстанції виходив із того, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу (133 000,00 грн) погоджений сторонами договору, підтверджений Протоколом № 1/3 від 25.02.2026 та актом приймання-передачі правничої допомоги від 11.08.2026 і безпосередньо пов`язаний із розглядом справи № 922/452/26. Суд зазначив, що фіксований гонорар у сумі 100 000,00 грн не залежить від фактично витраченого адвокатами часу, а відсутність доказів його оплати не виключає компенсації, оскільки відповідні витрати можуть бути як сплаченими, так і такими, що підлягають сплаті. Витрати в сумі 33 000,00 грн за участь адвокатів у судових засіданнях суд визнав підтвердженими та співмірними зі складністю справи, обсягом наданої допомоги і ціною зустрічного позову. При цьому суд дійшов висновку, що ТОВ «ТД “Фінпром”» не довело неспівмірності заявлених витрат і не навело достатніх підстав для їх зменшення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" з додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2026 у справі №922/452/26 скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» у стягненні витрат на правничу допомогу.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:

- ТОВ «Завод елеваторного обладнання “Сокол”» ані у процесуальних документах, ані під час судових засідань не навело поважних причин, які перешкоджали поданню доказів понесених витрат до закінчення судових дебатів. На переконання апелянта, за відсутності обґрунтування таких причин заява про стягнення витрат відповідно до ст. 129, 221 ГПК України не підлягала задоволенню;

- заявлена сума витрат не відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності. Справа виникла з договору поставки, не становила публічного інтересу та не створювала заявлених сторонами репутаційних ризиків. Крім того, вона пов`язана зі справою №911/2567/22, яка виникла з тих самих правовідносин і в якій брали участь ті самі представники сторін. Тому, на думку скаржника, включення до складу послуг пошуку та аналізу судової практики не було об`єктивно необхідним;

- щодо фіксованого гонорару в сумі 100 000,00 грн скаржник зазначає, що відповідно до пункту 4.1 Протоколу № 1/3 від 25.02.2026 перший платіж у сумі 40 000,00 грн мав бути сплачений адвокатському об`єднанню протягом 15 днів із дня подання позовної заяви. Однак платіжного документа, який підтверджував би виконання цієї умови, заявник не надав;

- відзив на первісний позов, зустрічну позовну заяву, заяву про усунення недоліків, відповідь на відзив та інші процесуальні документи підписував і подавав безпосередньо керівник ТОВ «ЗЕО “Сокол”» Мешій С.А., а не адвокати. На переконання апелянта, відсутність доказів першого платежу в сукупності з поданням процесуальних документів керівником товариства свідчить про недоведеність фактичного надання адвокатським об`єднанням правничої допомоги на суму 100 000,00 грн;

- є нерелевантною постанова Верховного Суду від 23.01.2025 у справі №240/32993/23. У тій справі договором передбачалася оплата після надання правничої допомоги, тоді як у цій справі пунктом 4.1 Протоколу № 1/3 установлено конкретний строк сплати першого платежу. Більш подібним апелянт вважає правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №826/1216/16 щодо необхідності підтвердження витрат платіжними документами, якщо договором передбачена попередня оплата;

- заперечуючи проти стягнення 33 000,00 грн за участь адвокатів у судових засіданнях, апелянт указує, що в останніх трьох засіданнях одночасно брали участь два адвокати одного адвокатського об`єднання - Ситнік О.О. та Букін О.С. Водночас позицію товариства висловлював лише адвокат Ситнік О.О., тоді як другий адвокат лише підтримував її. Тому участь двох представників, за твердженням скаржника, не була зумовлена об`єктивною необхідністю та призвела до необґрунтованого збільшення витрат.

23.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду – без змін.

Обґрунтовує свій відзив тим, що:

- є помилковим твердження апелянта про необхідність доведення поважних причин неподання доказів судових витрат до закінчення дебатів. На його переконання, апелянт змішує два різні процесуальні механізми, передбачені частиною восьмою статті 129 та статтею 221 ГПК України. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справах №285/5547/21, №757/33206/22-ц та №346/2744/21 заявник вважає нерелевантними, оскільки в тих справах оцінювалося неподання документів, які вже існували та могли бути подані раніше, тоді як у цій справі остаточний акт складено після ухвалення рішення;

- щодо фіксованого гонорару в сумі 100 000 грн ТОВ «ЗЕО “Сокол”» зазначає, що його розмір погоджено пунктом 2 Протоколу №1/3 від 25.02.2026. Гонорар охоплював надання консультацій, підготовку відзиву та інших процесуальних документів, пошук і аналіз судової практики. Заявник наголошує, що при фіксованому гонорарі кількість витрачених адвокатом годин не є способом обчислення винагороди. Співмірність такого гонорару оцінюється з огляду на складність справи, ціну позову, обсяг матеріалів, кількість процесуальних документів і судових засідань. У цій справі одночасно розглядалися первісний позов про розірвання договору та стягнення 13 927 471,68 грн і зустрічний позов про стягнення 6 323 991,60 грн, а розгляд справи тривав декілька місяців і включав шість судових засідань;

- відсутність платіжного документа про сплату першого платежу в сумі 40 000 грн не спростовує факту надання правничої допомоги. Частина 2 ст. 126 ГПК України передбачає розподіл як фактично сплачених витрат, так і витрат, які сторона має сплатити. Факт надання послуг і виникнення обов`язку їх оплатити, на думку заявника, підтверджується договором про надання правничої допомоги, Протоколом №1/3 та двостороннім актом від 11.08.2026, підписаним без зауважень. Апелянт не навів умови договору, відповідно до якої несплата першого платежу припиняла б доручення, унеможливлювала надання допомоги або звільняла клієнта від оплати прийнятих послуг;

- підписання процесуальних документів керівником ТОВ «ЗЕО “Сокол”» не доводить, що адвокатське об`єднання не брало участі в їх підготовці. Протоколом №1/3 адвокатам доручено складення документів, надання консультацій та здійснення правового аналізу, проте не передбачено обов`язку особисто підписувати кожний підготовлений документ. Підписання документів керівником є реалізацією права юридичної особи на самопредставництво і не визначає особу, яка здійснювала правовий аналіз або готувала відповідний текст. Надання допомоги додатково підтверджується актом від 11.08.2026 та участю адвокатів у шести судових засіданнях;

- щодо 33 000,00 грн витрат за участь адвокатів у засіданнях заявник указує, що пунктом 3 Протоколу №1/3 погоджено оплату в розмірі 3 000,00 грн за участь одного адвоката в режимі відеоконференції та 4 000,00 грн із прибуттям до приміщення суду. Розрахунок 33 000,00 грн відповідає фактичній участі адвокатів у шести засіданнях. ГПК України не обмежує кількість представників сторони, а обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України покладається на особу, яка просить їх зменшити;

- суд установив зміст договору і Протоколу №1/3, визначив склад послуг, охоплених фіксованим гонораром, перевірив ставки та дати участі адвокатів у засіданнях, арифметичний розрахунок 33 000,00 грн, а також дослідив акт від 11.08.2026. Апелянт не спростував достовірності жодного з цих документів, не заперечив факту участі адвокатів у засіданнях і не довів іншої об`єктивно співмірної вартості наданої допомоги. Апеляційна скарга фактично повторює заперечення, яким місцевий суд уже надав оцінку, однак не визначає, який саме доказ суд не дослідив або яку фактичну обставину встановив неправильно.

Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.

У судове засідання від 01.10.2026 з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол".

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 по справі №922/452/26 було відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" про розірвання Договору поставки від 11.05.2021 за № 46/21 та стягнення 13 927 471,68 грн; зустрічні позовні вимоги задоволено: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" заборгованість за Договором поставки продукції №46/21 від 11.05.2021 в розмірі 6 323 991,60 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 75 887,90 грн.

12.08.2026 до господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" (вх. № 19734), в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення у справі № 922/452/26, яким стягнути з ТОВ "Торговий дім "Фінпром" на користь ТОВ "Завод елеваторного обладнання "Сокол" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 133 000,00 грн.

Господарський суд задовольнив заяву, що стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до апеляційного суду зі скаргою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, апеляційний суд виходить з наступного.

Предметом апеляційного перегляду є додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2026, яким задоволено заяву ТОВ «Завод елеваторного обладнання “Сокол”» та стягнуто на його користь із ТОВ «Торговий дім “Фінпром”» 133 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Як убачається зі змісту оскаржуваного додаткового рішення, покладення зазначених витрат на ТОВ «ТД “Фінпром”» було зумовлене результатом вирішення спору судом першої інстанції, а саме відмовою у задоволенні первісного позову ТОВ «ТД “Фінпром”» та задоволенням зустрічного позову ТОВ «ЗЕО “Сокол”».

Водночас постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.10.2026, зокрема, рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 скасовано; первісний позов ТОВ «ТД “Фінпром”» задоволено повністю, а провадження за зустрічним позовом ТОВ «ЗЕО “Сокол”» про стягнення 6 323 991,60 грн закрито.

Отже, правова та фактична підстава, з якою суд першої інстанції пов`язував покладення на ТОВ «ТД “Фінпром”» витрат ТОВ «ЗЕО “Сокол”» на професійну правничу допомогу, відпала.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Таким чином, саме результат вирішення спору є первинною передумовою для визначення сторони, на яку можуть бути покладені витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати.

Аналіз положень ст. 244 ГПК України свідчить, що додаткове рішення не є самостійним судовим актом у матеріально-правовому значенні, а має похідний характер від основного рішення, усуває його неповноту та є його невід`ємною складовою.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 05.07.2023 у справах №911/3312/21 та №904/8884/21 сформулювала висновок, відповідно до якого додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта та його невід`ємною складовою, а тому в разі скасування основного рішення ухвалене до нього додаткове рішення втрачає силу.

У практиці Касаційного господарського суду цей підхід конкретизовано: скасування первісного судового рішення, ухваленого за результатами вирішення спору по суті, є самостійною підставою для скасування додаткового рішення, яким здійснено розподіл судових витрат. Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №922/2665/17, від 23.06.2022 у справі №904/6341/20, від 15.02.2023 у справі №911/1770/21, від 06.02.2024 у справі №927/424/23 та від 28.08.2025 у справі №910/4918/21 (910/1820/24).

При цьому результат оскарження основного судового рішення безпосередньо визначає результат перегляду додаткового рішення, оскільки розподіл судових витрат повинен відповідати остаточному результату вирішення спору.

З огляду на наведене оскаржуване додаткове рішення не може залишатися чинним після скасування рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2026, до якого воно було ухвалене.

Крім того, скасувавши рішення місцевого суду, апеляційний суд дійшов висновку, що провадження за зустрічним позовом ТОВ «ЗЕО “Сокол”» про стягнення 6 323 991,60 грн слід закрити.

Особливості розподілу витрат у разі закриття провадження врегульовані ст. 130 ГПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Зі змісту цієї норми вбачається, що в разі закриття провадження право вимагати компенсацію витрат, пов`язаних із розглядом відповідного позову, за встановлених законом умов належить відповідачу, а не позивачу, провадження за позовом якого закрито.

Касаційний господарський суд у постанові від 06.03.2024 у справі №905/1840/21 зазначив, що ч. 5 ст. 130 ГПК України є спеціальною нормою щодо розподілу витрат у разі закриття провадження. Стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу можливе лише за умови доведення та встановлення судом необґрунтованих дій позивача, які спричинили відповідний процесуальний наслідок.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в додатковій постанові від 17.03.2023 у справі №910/7169/18 також наголосила, що в разі завершення провадження без вирішення спору по суті застосуванню підлягає спеціальне правило ч. 5 ст. 130 ГПК України, яке передбачає право саме відповідача вимагати компенсацію витрат унаслідок необґрунтованих дій позивача. Вимога позивача про відшкодування його власних витрат у такій процесуальній ситуації не ґрунтується на зазначеній нормі.

Таким чином, закриття провадження за зустрічним позовом не створює для ТОВ «ЗЕО “Сокол”» як позивача за цим позовом права на компенсацію власних витрат на професійну правничу допомогу за рахунок ТОВ «ТД “Фінпром”».

З огляду на зміну результату вирішення основного спору доводи сторін щодо: необхідності наведення поважних причин неподання доказів до закінчення дебатів; фактичної сплати першого платежу в сумі 40 000,00 грн; підписання процесуальних документів керівником товариства; співмірності фіксованого гонорару в сумі 100 000,00 грн; доцільності одночасної участі двох адвокатів; можливості зменшення витрат на участь у засіданнях із 33 000,00 грн до 24 000,00 грн - не мають вирішального значення для результату цього апеляційного перегляду.

Перевірка реальності, необхідності та співмірності адвокатських витрат здійснюється після встановлення правової підстави для їх покладення на іншу сторону. У цій справі така підстава відсутня, оскільки за остаточним результатом апеляційного перегляду первісний позов задоволено повністю, а провадження за зустрічним позовом ТОВ «ЗЕО “Сокол”» закрито.

Тому навіть за умови підтвердження фактичного надання правничої допомоги, погодження її вартості сторонами договору та дотримання строку подання відповідних доказів ці обставини не є підставою для стягнення витрат ТОВ «ЗЕО “Сокол”» із ТОВ «ТД “Фінпром”».

Згідно із ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а також невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи.

Оскільки рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2026, на підставі результату якого суд першої інстанції здійснив розподіл витрат на професійну правничу допомогу, скасовано, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2026 як похідне від основного рішення також підлягає скасуванню.

З урахуванням задоволення первісного позову ТОВ «ТД “Фінпром”», закриття провадження за зустрічним позовом ТОВ «ЗЕО “Сокол”» та приписів статей 129, 130 ГПК України правові підстави для покладення на ТОВ «ТД “Фінпром”» витрат ТОВ «ЗЕО “Сокол”» на професійну правничу допомогу відсутні.

Отже, апеляційна скарга ТОВ «ТД “Фінпром”» підлягає задоволенню, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2026 скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ «ЗЕО “Сокол”» про стягнення 133 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 269, п.2 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" задовольнити.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.08.2026 у справі № 922/452/26 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" (вх. № 19734 від 12.08.2026) про ухвалення додаткового рішення – відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 12.10.2026.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян