Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №922/452/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 922/452/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.

за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол"

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (вх. №1868 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 (повний текст складено 17.08.2026) у справі № 922/452/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (вул. Гоголя, буд. 26, м. Васильків, Київська обл., 08600; код ЄДРПОУ 36629177)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" (вул. Шевченка, буд. 111, м.Харків, 61013; код ЄДРПОУ 30991072)

про розірвання договору та стягнення 13 927 471,68 грн

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" (вул. Шевченка, буд. 111, м.Харків, 61013; код ЄДРПОУ 30991072)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (вул. Гоголя, буд. 26, м. Васильків, Київська обл., 08600; код ЄДРПОУ 36629177)

про стягнення 6 323 991,60 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" 13.02.2026 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол", в якій просить суд:

- розірвати Договір поставки від 11.05.2021 за № 46/21;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фінпром" 13 927 471,68 грн, з яких 8 154 432, 00 грн боргу, 4 752 925,32 грн інфляційні втрати та 1 020 114,36 грн 3% річних.

- до моменту виконання рішення на суму боргу 8 154 432,00 грн здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму непогашених збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору поставки від 11.05.2021 за № 46/21 та приписів чинного законодавства, недопоставив позивачу обладнання.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 11.03.2026, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що постачальником виконано умови Договору поставки продукції № 46/21 від 11.05.2021, поставлено товар на загальну суму 51 208 596,00 грн, натомість покупцем лише сплачено 37 711 465,20 грн, що виключає можливість стягнення попередньої оплати, як того просить позивач.

Отже, порушення позивачем договору в частині несплати за поставлений товар в сумі 13 497 130,80 грн, стало предметом зустрічної позовної заяви щодо стягнення боргу з ТОВ "Торговий дім "Фінпром" на користь ТОВ "ЗЕО "Сокол", яка також була подана до суду відповідачем разом з відзивом на позовну заяву 11.03.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.03.2026 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром"; об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом в межах провадження у справі № 922/452/26; розгляд зустрічного позову призначено сумісно з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" про розірвання договору та стягнення 13 927 471,68 грн відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" - заборгованість за договором поставки продукції № 46/21 від 11.05.2021 в розмірі 6 323 991,60 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 75 887,90 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сукупність наданих ТОВ «ЗЕО «Сокол» доказів, зокрема, видаткових і товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі обладнання та письмової заяви свідка - підтверджують реальність господарських операцій і виконання постачальником зобов`язань за договором поставки № 46/21 від 11.05.2021 у повному обсязі.

Суд визнав достовірними оригінали актів приймання-передачі від 10.12.2021, 17.12.2021, 24.12.2021 та 09.02.2022, оскільки вони містять підпис директора і відбиток печатки ТОВ «ТД «Фінпром», а відомостей про втрату, викрадення чи інше вибуття печатки з володіння товариства матеріали справи не містять. Неподання цих документів під час розгляду справи №911/2567/22 суд визнав обґрунтованим пошкодженням і тимчасовою окупацією виробничого комплексу постачальника, де зберігалася первинна документація, та її виявленням лише наприкінці 2025 року.

Оцінюючи товарно-транспортні накладні, суд урахував, що вони не є документами, які безумовно підтверджують поставку товару, однак разом з іншими доказами засвідчують його перевезення та фактичний рух, оскільки містять відомості про сторони, зміст і обсяг господарської операції, підписи та відбитки печаток.

Суд також установив, що у справі № 911/2567/22 судами першої та апеляційної інстанцій було зафіксовано підписання сторонами видаткових накладних № СК-0000024, № СК-0000025 та № СК-0000026. Подальше заперечення ТОВ «ТД «Фінпром» факту підписання цих документів суд оцінив як суперечливу процесуальну поведінку, спрямовану на уникнення виконання грошових зобов`язань.

Щодо відсутності повідомлення про готовність обладнання до відвантаження суд зазначив, що саме з цієї підстави вимоги постачальника у справі № 911/2567/22 були визнані передчасними. Водночас 16.10.2025 ТОВ «ЗЕО «Сокол» направило покупцю письмове повідомлення про готовність товару до відвантаження, яке останній залишив без реагування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ТОВ «ТД «Фінпром» не довело факту непоставки обладнання та наявності істотного порушення договору постачальником. Тому в задоволенні первісних вимог про розірвання договору і стягнення 13 927 471,68 грн відмовлено.

Натомість, з огляду на доведеність поставки та відсутність доказів оплати товару за специфікаціями № 2, № 7 і № 8, суд задовольнив зустрічний позов та стягнув із ТОВ «ТД «Фінпром» 6 323 991,60 грн заборгованості.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд:

1. Рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 у справі №922/452/26 скасувати.

2. Ухвалити нове рішення яким: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фінпром» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» задовольнити повністю; позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» залишити без задоволення.

3. Призначити у справі 922/452/26 судову почеркознавчу експертизу проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, що знаходиться за адресою: вулиця Сім`ї Бродських, 6, Київ, 03057. На вирішення судової експертизи поставити питання:

- Чи виконаний підпис в графі «Директор ________В.П.Замоченюк» акту прийому- передачі обладнання від 09.02.2022 Замоченюком В.П.?

- Чи виконаний підпис в графі «Директор ________В.П.Замоченюк» акту прийому- передачі обладнання від 10.12.2021 Замоченюком В.П.?

- Чи виконаний підпис в графі «Директор ________В.П.Замоченюк» акту прийому- передачі обладнання від 17.12.2021 Замоченюком В.П.?

- Чи виконаний підпис в графі «Директор ________В.П.Замоченюк» акту прийому- передачі обладнання від 24.12.2021 Замоченюком В.П.?

4.Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ЕЛЕВАТОРНОГО ОБЛАДНАННЯ «СОКОЛ» та долучити до матеріалів справи, згідно ст. 92 ГПК України оригінали актів прийому - передачі обладнання від 09.02.2022, від 10.12.2021, 17.12.2021 та від 24.12.2021.

5. На стадії з`ясування обставин і перевірку їх доказами оглянути матеріали справи №911/2567/22 в електронному суді.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:

- суд першої інстанції поклав в основу рішення акти приймання-передачі обладнання від 09.02.2022, 10.12.2021, 17.12.2021 та 24.12.2021, оригінали яких не були безпосередньо досліджені під час розгляду справи по суті. За твердженням скаржника, ТОВ «ЗЕО «Сокол» надало ці оригінали у підготовчому засіданні 18.06.2026, а після суд повернув їх постачальнику. Водночас на копіях, що залишилися в матеріалах справи, неможливо достовірно встановити зміст підписів і відбитків печаток. За таких обставин висновок суду про підписання зазначених актів директором ТОВ «ТД «Фінпром» та скріплення їх печаткою, на переконання апелянта, зроблений із порушенням ст. 92, 210 ГПК України та не ґрунтується на належно досліджених доказах;

- є необґрунтованою відмова суду в призначенні почеркознавчої експертизи. ТОВ «ТД «Фінпром» упродовж розгляду справи заперечувало підписання спірних актів і стверджувало про їх підроблення. Посилання суду на неможливість відібрання експериментальних зразків апелянт вважає безпідставним. На його думку, питання про належність підписів потребувало спеціальних знань і не могло бути вирішене судом самостійно;

- судом порушено принципи змагальності та рівності сторін. Так, за клопотанням представника ТОВ «ЗЕО «Сокол» суд оголосив перерву з 16.07.2026 до 06.08.2026 для підготовки таблиці відповідності доказів окремим поставкам. Після подання постачальником 03.08.2026 та 05.08.2026 двох різних за формою і змістом таблиць суд відмовив ТОВ «ТД «Фінпром» у наданні часу для підготовки письмових заперечень, хоча значний обсяг наведених у таблицях відомостей об`єктивно унеможливлював їх опрацювання протягом одного дня. При цьому одну з таблиць суд долучив до матеріалів справи та врахував під час ухвалення рішення. На переконання скаржника, такі процесуальні дії поставили сторони в нерівне становище та обмежили його право на захист;

- суд першої інстанції здійснив переоцінку обставин, установлених судовими рішеннями у справі № 911/2567/22 між тими самими сторонами щодо договору поставки № 46/21 від 11.05.2021. За твердженням скаржника, у зазначеній справі встановлено прострочення постачальником поставки обладнання за специфікаціями №2, №7, №8, відсутність повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження та, відповідно, ненастання строку сплати четвертого платежу. Також установлено, що належним підтвердженням передання обладнання за умовами договору є підписаний сторонами акт приймання-передачі, а ТОВ «ЗЕО «Сокол» не поставило оплачене обладнання за специфікаціями № 3, № 8, № 9, № 10 та № 11 загальною вартістю 8 154 432,00 грн. На думку апелянта, ці обставини відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України не підлягали повторному доказуванню;

- печатка не доводить підписання документів уповноваженою особою та реальності відображених у них господарських операцій. При цьому пояснення постачальника щодо походження актів є суперечливими: у вересні 2025 року ТОВ «ЗЕО «Сокол» направляло ці акти покупцеві для підписання, однак водночас стверджувало, що оригінали вже підписаних актів було знайдено наприкінці 2025 року серед первинної документації виробничого комплексу. На переконання апелянта, постачальник не надав доказів часу, місця та обставин виявлення цих документів;

- факт відвантаження, передання та прийняття обладнання підтверджується саме підписаним сторонами актом приймання-передачі. Товарно-транспортні накладні лише супроводжують вантаж під час перевезення та не підтверджують передання обладнання за конкретною специфікацією. Суд не зіставив найменування і кількість обладнання у специфікаціях із конкретними позиціями накладних, хоча однакове обладнання передбачалося різними специфікаціями;

- наявні суперечності у хронології поставки. Спірні акти датовані груднем 2021 року та лютим 2022 року, частина видаткових накладних - лютим і червнем 2022 року, водночас виробничі та складські приміщення постачальника перебували в окупації з 24.02.2022 до 16.09.2022. У листі № 75 від 06.10.2022 постачальник зазначав, що поставку завершено в липні 2022 року, тоді як у документах, поданих у зв`язку з кримінальним провадженням, повідомлялося про пошкодження, знищення та викрадення обладнання під час окупації. За твердженням скаржника, ці обставини ставлять під сумнів реальність поставки та достовірність складених на її підтвердження документів;

- слід критично оцінювати заяву свідка ОСОБА_1 , який, працюючи водієм постачальника, повідомив точні номери й дати специфікацій та найменування обладнання, однак не зазначив конкретних дат його доставки. На думку скаржника, такі показання не можуть підтверджувати поставку за відповідними специфікаціями;

- щодо специфікації №7 апелянт зазначає, що акти від 08.10.2021 та 22.10.2021 підтверджують передання лише частини обладнання, тоді як доказів поставки решти обладнання, за яке заявлено зустрічні вимоги, матеріали справи не містять;

- щодо специфікації № 8 скаржник посилається на те, що акт від 22.10.2021 у справі № 911/2567/22 був віднесений до поставок за специфікаціями № 1, № 2 і № 7, а тому не може одночасно підтверджувати поставку за специфікацією № 8;

- щодо специфікації № 10 апелянт указує, що листом № 75 від 06.10.2022 постачальник запропонував змінити її шляхом виключення обладнання вартістю 361 008,00 грн. На переконання скаржника, ця пропозиція не узгоджується з твердженням про повне виконання поставки. Суд не встановив, до якої специфікації мала бути зарахована відповідна сума, та послався на видаткові накладні № СК-0000033 від 23.02.2022 і № СК-0000044 від 24.06.2022, які, за твердженням апелянта, зустрічним позивачем до матеріалів справи не подавалися;

- суд досліджував документи, які не стосуються предмета доказування. Зокрема, вимоги за специфікацією №1 уже вирішені у справі № 911/2567/22, а вимоги за специфікаціями №4, №5 і №6 у цій справі сторонами не заявлялися. Крім того, видаткова накладна № СК-0000026, за доводами апелянта, стосувалася непідписаної сторонами специфікації №13, а не специфікації №11.

18.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" надійшов відзив а апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Обґрунтовує відзив тим, що:

- суд першої інстанції правомірно врахував акти приймання-передачі обладнання від 10.12.2021, 17.12.2021, 24.12.2021 та 09.02.2022. Оригінали цих актів були надані суду 18.06.2026 для огляду, після чого суд виготовив і долучив до матеріалів справи їхні копії. Тому відсутність оригіналів у матеріалах справи на час ухвалення рішення, як вважає ТОВ «ЗЕО «Сокол», не перешкоджала дослідженню актів та оцінці їхньої достовірності;

- є обґрунтованою відмова в призначенні почеркознавчої експертизи. За доводами ТОВ «ЗЕО «Сокол», встановлення особи, яка виконала підписи на актах від імені директора ТОВ «ТД «Фінпром», не вирішує питання фактичної поставки обладнання. Цю обставину слід установлювати за сукупністю актів, видаткових і товарно-транспортних накладних та інших доказів. Відповідач за первісним позовом звертає увагу на наявність на спірних актах відбитків печатки покупця і стверджує, що останній не надав доказів її втрати чи неправомірного використання. Крім того, на думку ТОВ «ЗЕО «Сокол», скаржник не підтвердив достовірності документів, запропонованих як зразки підпису для експертизи;

- протягом розгляду справи ТОВ «ТД «Фінпром» подавало процесуальні заяви, пояснення і клопотання, зокрема про витребування оригіналів актів та призначення експертизи. Подана ТОВ «ЗЕО «Сокол» 03.08.2026 таблиця, за твердженням відповідача за первісним позовом, лише систематизувала відомості про документи, які вже були предметом розгляду, і не містила нових доказів. Тому відмова суду повернутися до підготовчого провадження або оголосити нову перерву, як вважає відповідач за первісним позовом, не обмежила права скаржника на захист;

- у справі № 911/2567/22 суди встановили відсутність на той час доказів належного оформлення приймання обладнання, а не факт його непоставки. На думку відповідача за первісним позовом, скаржник ототожнює встановлені попереднім рішенням факти з правовою оцінкою доказів. Водночас ТОВ «ЗЕО «Сокол» посилається на зазначену в рішеннях у справі № 911/2567/22 обставину підписання обома сторонами видаткових накладних № СК-0000024, № СК-0000025 та № СК-0000026 від 09.02.2022 і вважає заперечення цих накладних у нинішній справі суперечливою поведінкою покупця;

- у справі № 911/2567/22 суд не встановив здійснення окремого повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження. Проте відповідач за первісним позовом стверджує, що обладнання фактично було передано покупцеві, а надіслане згодом повідомлення лише оформило вже здійснені сторонами дії;

- стосовно поставки за специфікацією № 10 ТОВ «ЗЕО «Сокол» заперечує твердження апелянта про безпідставне врахування видаткових накладних № СК-0000033 від 23.02.2022 та № СК-0000044 від 24.06.2022. За доводами відповідача за первісним позовом, ці документи були наявні в матеріалах справи та відомі покупцеві, оскільки направлялися йому разом із листом № 75 від 06.10.2022. Відсутність підпису покупця на накладних ТОВ «ЗЕО «Сокол» пояснює тим, що підписані примірники йому не повернули.

Загалом ТОВ «ЗЕО «Сокол» наполягає, що поставило обладнання за договором № 46/21 у повному обсязі. На його думку, апеляційна скарга містить окремі заперечення щодо документів, однак не спростовує наведений ним розрахунок поставки за специфікаціями та висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для повернення попередньої оплати і розірвання договору.

30.09.2026 від ТОВ «ЗЕО «Сокол» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що наразі відсутня можливість надати суду оригінали актів приймання-передачі, оскільки вони зберігаються у генерального директора ТОВ «ЗЕО «Сокол» Мешія Сергія Анатолійовича у сейфі, доступ до якого іншим працівникам товариства не надано. Водночас відповідно до наказу ТОВ «ЗЕО «Сокол» № 101-ВД від 25.09.2026 генеральний директор Мешій С. А. перебуває у відрядженні з 28.09.2026 по 02.10.2026 включно. Таким чином, станом на дату судового засідання 01.10.2026 забезпечити доступ до оригіналів документів та їх надання суду для огляду неможливо.

30.09.2026 від ТОВ «ТД «Фінпром» надійшло клопотання про витребування у приватного нотаріуса у Вінницького міського нотаріального округу Бєлої Оксани Миколаївни, що знаходиться за адресою: 21009, вул.Київська, 4, офіс 207, м. Вінниця оригінали документів на яких виконано рукописні тексти (підписи) ОСОБА_2 щодо якого ставиться питання порівняння зразків підпису:- договору купівлі-продажу 1/2 частки земельної ділянки від 14.05.2019, за реєстром №740; договору купівлі-продажу 3/4 частки земельної ділянки від 14.05.2019 за реєстром №741; договору купівлі-продажу 1/2 частки земельної ділянки від 14.05.2019 за реєстром №742; договору купівлі-продажу 5/6 частки земельної ділянки від 14.05.2019 за реєстром №743.

30.10.2026 від ТОВ «ЗЕО «Сокол» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що ТОВ «ЗЕО «Сокол» уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Ламановою Т.В. У зв`язку із залученням нового представника, ТОВ «ЗЕО «Сокол» вважає, що існує необхідність ознайомитися ще одному представнику з матеріалами справи, дослідити наявні у ній докази, процесуальні документи, з`ясувати обставини справи, визначити правову позицію відповідача.

Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.

У судове засідання від 01.10.2026 з`явилися представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол".

На початку судового засідання колегія суддів розглянула ряд клопотань сторін.

Щодо клопотання ТОВ «ЗЕО «Сокол» про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю надати оригінали актів приймання-передачі колегія суддів зазначає таке.

Клопотання обґрунтоване тим, що оригінали актів зберігаються у сейфі генерального директора товариства Мешія Сергія Анатолійовича, доступу до якого інші працівники не мають. Відповідно до наказу № 101-ВД від 25.09.2026 генеральний директор перебуває у відрядженні з 28.09.2026 до 02.10.2026 включно.

Разом із тим присутній у судовому засіданні представник ТОВ «ЗЕО «Сокол» надав витребувані апеляційним судом оригінали актів приймання-передачі від 10.12.2021, 17.12.2021, 24.12.2021 та 09.02.2022 і заявив про відкликання зазначеного клопотання. Колегія суддів оглянула надані оригінали.

Отже, обставина, якою товариство обґрунтовувало необхідність відкладення розгляду справи, усунута. З огляду на подання витребуваних оригіналів та відкликання представником клопотання необхідність у його вирішенні відпала.

Щодо клопотання ТОВ «ЗЕО «Сокол» про відкладення розгляду справи у зв`язку із залученням адвоката Ламанової Т. В. та необхідністю ознайомлення нового представника з матеріалами справи колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Водночас реалізація права на залучення додаткового представника не зумовлює обов`язкового відкладення судового розгляду. За змістом ст. 202, 216 та 270 ГПК України таке питання вирішується з урахуванням конкретних обставин, які перешкоджають розгляду справи у призначеному судовому засіданні.

Наведені товариством мотиви зводяться до загальної потреби нового представника ознайомитися з матеріалами справи, дослідити докази та визначити правову позицію. Проте клопотання не містить обґрунтування об`єктивних перешкод для такого ознайомлення та не пояснює, чому залучення ще одного адвоката унеможливлює здійснення товариством своїх процесуальних прав через представника, який уже бере участь у справі. Не наведено й обставин, які свідчили б про неможливість передання новому адвокату наявних у товариства процесуальних документів та інформації щодо перебігу розгляду.

Право сторони обирати представників і визначати їх кількість не означає, що кожне залучення нового адвоката потребує перенесення судового засідання. Необхідність такого перенесення має бути підтверджена конкретними обставинами, а не лише фактом укладення договору про надання правничої допомоги.

Отже, наведені у клопотанні мотиви не підтверджують наявності поважних причин для відкладення розгляду справи. Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ «ЗЕО «Сокол» про відкладення розгляду справи як необґрунтованого.

Щодо клопотання ТОВ «ТД «Фінпром» про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Разом з апеляційною скаргою ТОВ «ТД «Фінпром» заявило клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, проведення якої просило доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертів заявник запропонував поставити питання про виконання Замоченюком Вадимом Павловичем підписів від імені директора покупця в актах приймання-передачі обладнання від 10.12.2021, 17.12.2021, 24.12.2021 та 09.02.2022.

Обґрунтовуючи клопотання, апелянт заперечує справжність зазначених підписів та посилається на суперечливість пояснень постачальника щодо складення, направлення покупцеві та віднайдення оригіналів актів. Неможливість самостійного отримання експертного висновку позивач пояснює перебуванням оригіналів спірних документів у ТОВ «ЗЕО «Сокол».

Вирішуючи клопотання, колегія суддів виходить із того, що за ч. 1 ст. 99 ГПК України призначення експертизи потребує сукупності передбачених цією нормою умов. Насамперед спеціальні знання мають бути необхідними для встановлення обставин, які мають значення для вирішення справи та без застосування таких знань установити які неможливо. Отже, відсутність експертного висновку або заперечення стороною справжності документа самі собою не зумовлюють обов`язкового призначення експертизи. Суд має визначити, чи впливатиме встановлення відповідної обставини на вирішення заявлених вимог. Такий підхід відповідає положенням ст. 99 ГПК України, застосованим Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 у справі № 910/701/17.

Проведення почеркознавчої експертизи передбачає забезпечення експерта належними порівняльними матеріалами. Відповідно до пункту 1.3 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, для дослідження надаються вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку і підпису особи, яка підлягає ідентифікації.

Як зазначає заявник, місцезнаходження Замоченюка В.П. невідоме, оскільки він знаходиться в розшуку як такий, що самовільно залишив частину, тому забезпечити його явку та відібрати у нього зразки підпису в залі суду фізично неможливо.

За цих обставин колегія суддів вважає призначення почеркознавчої експертизи передчасним та відмовляє у задоволенні клопотання.

Щодо клопотання ТОВ «ТД «Фінпром» про витребування документів у приватного нотаріуса.

ТОВ «ТД «Фінпром» просить витребувати у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої Оксани Миколаївни оригінали договорів купівлі-продажу часток земельних ділянок від 14.05.2019, зареєстрованих за № 740, № 741, № 742 та № 743. Заявник зазначає, що ці документи необхідні як порівняльні зразки підпису Замоченюка Вадима Павловича для проведення почеркознавчої експертизи підписів на актах приймання-передачі обладнання від 10.12.2021, 17.12.2021, 24.12.2021 та 09.02.2022.

Колегія суддів зазначає, що витребування документів як порівняльних матеріалів має бути обумовлене необхідністю встановлення обставини, для з`ясування якої заявлено експертне дослідження. У цьому випадку нотаріально посвідчені договори запитуються виключно для встановлення виконавця підписів на актах приймання-передачі обладнання.

Водночас із наведених у цій постанові мотивів колегія суддів дійшла висновку, що вирішення питання про можливість повторного розгляду вимог, уже вирішених у справі № 911/2567/22, не залежить від установлення виконавця зазначених підписів. Додаткові докази раніше стверджуваної поставки не змінюють фактичних підстав вимог та не усувають процесуальних наслідків їх остаточного вирішення.

За таких обставин отримання документів виключно для забезпечення відповідного почеркознавчого дослідження не є необхідним для вирішення зазначеного процесуального питання.

Отже, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ «ТД «Фінпром» про витребування у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої Оксани Миколаївни оригіналів договорів купівлі-продажу часток земельних ділянок від 14.05.2019, зареєстрованих за № 740, № 741, № 742 та № 743».

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.

11.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" укладено Договір поставки № 46/21, предметом поставки за яким було елеваторне обладнання.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, постачальник зобов`язувався виготовити та відвантажити (передати у власність), а покупець прийняти та оплатити продукцію (обладнання), зазначену в додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 Договору, асортимент товару, що підлягає поставці, визначається виходячи з підписаних сторонами специфікацій, що є додатком до договору. Тобто, комплект товару визначався відповідним додатком.

Загальна сума договору визначалася сумою підписаних сторонами та сплачених рахунків-фактур (п. 2.2 Договору).

Згідно з пунктом 2.4 Договору, розрахунки за договором виконуються шляхом 100% передоплати і перераховуються поетапно:

2.4.1. Перший авансовий платіж в розмірі 30% від вартості обладнання виконується замовником впродовж трьох банківських днів з моменту укладення Договору або виставлення рахунку-фактури;

2.4.2. Другий авансовий платіж в розмірі 20% від вартості обладнання виконується впродовж п`ятнадцяти банківських днів з моменту виконання першого авансового платежу;

2.4.3. Третій авансовий платіж в розмірі 30% від вартості обладнання виконується впродовж тридцяти банківських днів з моменту виконання першого авансового платежу;

2.4.4. Четвертий платіж остаточних 20% від вартості обладнання виконується впродовж трьох банківських днів з моменту повідомлення про готовність обладнання до відвантаження. Оплата здійснюється до фактичного відвантаження обладнання.

Як свідчать матеріали справи, сторонами було підписано 11 Додатків (специфікацій), де визначили асортимент і строки поставки товару на суму 51 208 596,00 грн.

Зокрема, сторонами було укладено наступні Додатки (Специфікації) до Договору, якими сторони узгодили номенклатуру та вартість товару:

від 11.05.2021 № 1 на суму 9 642 528,0 грн,

від 11.05.2021 № 2 на суму 23 642 496,0 грн,

від 24.05.2021 № 3 на суму 3 465 210,0 грн,

від 25.06.2021 № 4 на суму 128 808,0 грн,

від 05.07.2021 № 5 на суму 128 520,0 грн,

від 12.07.2021 № 6 на суму 120 960,0 грн,

від 09.08.2021 № 7 на суму 5 101 452,0 грн,

від 18.10.2021 № 8 на суму 7 788 600,0 грн,

від 17.11.2021 № 9 на суму 220 536,0 грн,

від 29.11.2021 № 10 на суму 851 334,0 грн,

від 09.12.2021 № 11 на суму 118 152,0 грн.

Відповідно до пункту 3.3 Договору, доставка продукції здійснюється на умовах DDP на склади покупця, згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, за адресою: Київська обл., місто Васильків, вулиця Гоголя, будинок 26. Вартість доставки оплачує постачальник.

Згідно з пунктом 3.4 Договору, продукція переходить у власність покупця в момент передачі її на складі постачальника за накладною та дорученням.

Відповідно до пункту 3.5 Договору, постачальник має право не відвантажувати продукцію покупцю до здійснення ним належних розрахунків за Договором (п. 2.4).

Згідно з пунктом 4.3 Договору, покупець має здійснити приймання партії продукції (поставленого відповідно до умов Договору) в момент її передачі від постачальника.

Відповідно до пункту 4.4 Договору за результатами приймання-передачі кожної партії продукції сторони підписують відповідні документи приймання-передачі партії продукції. Покупець зобов`язаний підписати надані постачальником примірники документів приймання-передачі партії продукції (з відміткою покупця про прийняття обладнання за кількістю, асортиментом та якістю, окрім прихованих недоліків), що поставлений відповідно до умов Договору. У випадку безпідставної відмови покупця від приймання партії продукції (від підписання видаткової накладної, акту приймання-передачі партії продукції) покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 3% від вартості продукції. При цьому, на строк вказаного порушення (кількість днів, місяців, тощо, впродовж яких безпідставно відмовлено та не прийнято в обумовлені строки партію продукції) збільшується строк поставки продукції за даним Договором.

Як вказує ТОВ "Торговий дім "Фінпром", ним було оплачено обладнання згідно специфікацій на суму 37 711 465,20 грн. Водночас, згідно з актами приймання-передачі, постачальник доставив та передав покупцю на складі покупця обладнання на суму 31272 804,00 грн.

Так за Специфікацією № 1:

- згідно з Актом прийому-передачі обладнання від 08.10.2021, покупцю передано, зокрема, сектор діаметром 300 мм у кількості 12 шт. на суму 16 416, 00 грн, після чого вартість обладнання за Специфікацією № 1 зменшилась на відповідну суму, що становить 9 626 112, 00 грн;

- згідно з Актом прийому-передачі обладнання від 22.10.2021, покупцю передано, зокрема, сектор діаметром 300 мм у кількості 6 шт. на суму 8 208, 00 грн, перехідник діаметром 300 мм футерований у кількості 22 шт. на суму 117 216, 00 грн та конвеєр ланцюговий КС 100 Т-50, 0 у кількості 1 шт. на суму 882 000,00 грн. Відтак, вартість обладнання за Специфікацією № 1 зменшилась на 1 007 424, 00 грн та, відповідно, склала 8 618 688,00 грн.;

- решту товару за Специфікацією № 1, а саме зерносушарку на природному газі і пропан-бутані ЗШ-5000Г у кількості 1 шт. вартістю 8 618 688, 00 грн передано покупцю згідно з Актом прийому-передачі обладнання від 11.11.2021.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі №911/2567/22 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" за Специфікацією № 1 присуджено до стягнення заборгованість у розмірі 1928505,60грн.

За Специфікацією № 2:

- згідно з Актом прийому-передачі обладнання від 08.10.2021 покупцю передано, зокрема, конвеєр ланцюговий КС20-25,0 у кількості 6 шт. на суму 1 335 744, 00 грн, конвеєр ланцюговий КС20-5,0 у кількості 1 шт. на суму 104 832,00 грн, силос з плоским дном С22П4430 у кількості 1 шт. на суму 3 745 980,00 грн, галерею надсилосну довжиною 22 м у кількості 1 шт. на суму 404 064,00 грн. Так, вартість обладнання за Специфікацією № 2 зменшилась на 5 590 620,00 грн та, відповідно, склала 18 051 876, 00 грн;

- згідно з Актом прийому-передачі обладнання від 22.10.2021, покупцю передано, зокрема, галерею надсилосну довжиною 22 м у кількості 3 шт. на суму 1212 192,00 грн, сектор діаметром 300 мм у кількості 5 шт. на суму 6 840,00 грн, силос з плоским дном С22П4430 у кількості 2 шт. на суму 7 491 960,00 грн, силос конусний С7К150.45 у кількості 2 шт. на суму 1 336 896,00 грн, силос конусний С4К30.45 у кількості 3 шт. на суму 876 528,00 грн, конвеєр ланцюговий КС20-10,0 у кількості 2 шт. на суму 274 968,00 грн, конвеєр ланцюговий КС20-15, 0 у кількості 9 шт. на суму 1 544 832, 00 грн, конвеєр ланцюговий КС20-30,0 у кількості 3 шт. на суму 768 528,00 грн, конвеєр ланцюговий КС50-40,0 у кількості 2 шт. на суму 793 152,00 грн.

Недопоставлено обладнання за Специфікацією № 2 становить 3 745 980,00 грн. З урахуванням недопоставленого обладнання на суму 3 745 980,00 грн, рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2567/22 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" стягнуто заборгованість за Специфікацією № 2 у розмірі 982 518,00 грн.

За Специфікацією № 3 передбачалась поставка наступних позицій: Скальператор СКО200 (з повітряним сепаратором замкнутого циклу, аспірацією та щитом управління - (1 шт.), зерновий сепаратор ЛУЧ ЗСО-300 (з повітряним сепаратором замкнутого циклу, аспірацією та щитом управління - (1 шт.). Всього обладнання на загальну суму 3 465 210,00 грн.

Строк поставки, відповідно до цієї Специфікації, складає 100 робочих днів з моменту передоплати у розмірі 60% від вартості обладнання за цим Договором. Залишковий платіж за обладнання у розмірі 40% від вартості обладнання за цим Додатком покупець сплачує постачальнику протягом трьох банківських днів з моменту повідомлення покупця про готовність обладнання до відвантаження. Тобто, в даному випадку, згідно умови договору та специфікації сторони змінили умови оплати, визначені у п. 2.4 Договору.

За Специфікацією № 3 поставка мала відбуватись шляхом 100% передоплати і перераховуватись наступним чином:

- 2 079 126,00 грн (60% від вартості обладнання). Строк оплати першого авансового платежу за Специфікацією № 3 не встановлений;

- 1 386 084,00 грн (40% від вартості обладнання) впродовж трьох банківських днів з моменту повідомлення покупця про готовність обладнання до відвантаження.

ТОВ "ТД "Фінпром" оплатив в повному обсязі платежі за Специфікацією № 3, що підтверджується платіжною інструкцією № 3947 від 24.05.2021 на суму 2 079 126,00 грн та платіжною інструкцією № 1822 від 16.12.2021 на суму 1 386 084, 00 грн.

Окремого повідомлення про готовність товару до відвантаження, як окремої дії на виконання умов Договору та Специфікації № 3 не здійснювалось.

Обладнання визначене Специфікацією № 3 до Договору мало бути поставлено на склад покупця до 18.10.2021, включно.

Як вказує позивач за первісним позовом, передача покупцю обладнання за Специфікацією № 3 на загальну суму 3 465 210,00 грн постачальником не здійснена, чим істотно порушено умови Договору, оскільки покупець до цього часу позбавлений можливості отримати обладнання та використати його за призначенням, що є підставою, згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України, для розірвання договору.

Також позивач за первісним позовом зазначає, що рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі №911/2567/22 встановлено відсутність поставки обладнання за Специфікацією № 3 на загальну суму 3 465 210,00 грн.

За Специфікацією № 4 покупець - ТОВ "ТД "Фінпром" у повному обсязі сплатив вартість обладнання, що підтверджується платіжною інструкцією № 810 від 15.07.2021 на суму 128 808, 00 грн.

Згідно з Актом прийому-передачі обладнання від 08.10.2021, покупцю передано весь обсяг обладнання за Специфікацією, а саме сектор 300 футерований у кількості 4 шт. на суму 9 792, 00 грн та самоплив діаметром 300 мм футерований у кількості 19 шт. на суму 119 016,00 грн.

За Специфікацією № 5 покупець - ТОВ "ТД "Фінпром" у повному обсязі сплатив вартість обладнання, що підтверджується платіжною інструкцією № 11 від 15.07.2021 на суму 128 520,00 грн.

Згідно з Актом прийому-передачі обладнання від 08.10.2021, покупцю передано весь обсяг обладнання за вказаною Специфікацією, а саме самоплив діаметром 200 мм футерований у кількості 30 шт. на суму 128 520,00 грн.

За Специфікацією № 6 покупець - ТОВ "ТД "Фінпром" у повному обсязі оплатив вартість товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 812 від 15.07.2021 на суму 120 960,00 грн.

Згідно з Актом прийому-передачі обладнання від 08.10.2021, покупцю передано весь обсяг обладнання за вказаною Специфікацією, а саме сектор діаметром 200 мм футерований у кількості 10 шт. на суму 19 440,00 грн та перехідник діаметром 200 мм футерований у кількості 30 шт. на суму 101 520,00 грн

За Специфікацією № 7 покупець - ТОВ "ТД "Фінпром" оплатив два перших авансових платежі, що підтверджується платіжною інструкцією № 4237 від 09.08.2021 на суму 2 550 726,00 грн.

- згідно з Актом прийому-передачі обладнання від 08.10.2021, покупцю передано, зокрема, норію стрічкову Н100-21,0 у кількості 1 шт. на суму 356 544,00 грн та самоплив діаметром 300 мм футерований у кількості 20 шт. на суму 125 280,00 грн, у зв`язку з чим вартість обладнання за Специфікацією № 7 зменшилась на відповідні суми, що склало 4 619 628, 00 грн;

- згідно з Актом прийому-передачі обладнання від 22.10.2021, покупцю передано, зокрема, засувку 300х300 з електроприводом у кількості 4 шт. на суму 66 818,00 грн, драбину вертикальну на норію у кількості 22 м.п. на суму 41 184,00 грн, майданчик перехідний на норію у кількості 1 шт. на суму 20 880,00 грн, сектор діаметром 300 мм у кількості 12 шт. на суму 16 416,00 грн, конвеєр ланцюговий КС100Т-15,0 у кількості 1 шт. на суму 304 128, 00 грн, перехідник діаметром 300 мм у кількості 10 шт. на суму 20 160,00 грн, галерею надсилосну довжиною 22 м у кількості 1 шт. на суму 404 064,00 грн. Відтак, вартість обладнання за Специфікацією № 7 змінилась на відповідні суми та склала 3 745 980,00 грн.

Як вказує позивач за первісним позовом за Специфікацією № 7 йому не передано силос з плоским дном С22П4430 у кількості 1 шт. на суму 3 745 980,00 грн.

З урахуванням недопоставленого товару, рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2567/22 за Специфікацією № 7 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" стягнуто заборгованість у розмірі 1 530 435,60 грн.

Платіжною інструкцією № 1404 від 19.10.2021 покупець - ТОВ "ТД "Фінпром" оплатив 3 499 200,00 грн.

Обладнання, визначене Специфікацією № 8, мало бути поставлено на склад покупця до 28.01.2022, включно. Обладнання за Специфікацією № 8 не поставлено на склад покупця, що, як вказує позивач за первісним позовом, також встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі №911/2567/22.

З урахуванням факту відсутності повідомлення про готовність товару до відвантаження, згідно п. 2.4.4 Договору, позивач за первісним позовом вважає, що строк оплати четвертого авансового платежу за Специфікацією № 8 не настав.

За Специфікацією № 9 покупець - ТОВ "ТД "Фінпром" в повному обсязі оплатив вартість обладнання, що підтверджується платіжною інструкцією № 377 від 27.01.2022 на суму 220 536,00 грн.

Строк поставки, відповідно до цієї специфікації, складає 40 робочих днів з моменту передплати згідно умов Договору.

Обладнання, визначене Специфікацією № 9, мало бути поставлено на склад покупця до 25.03.2022 включно. Проте, як вказує позивач за первісним позовом, обладнання не поставлено на склад покупця, що також встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі № 911/2567/22.

За Специфікацією № 10 покупець - ТОВ "ТД "Фінпром" у повному обсязі оплатив вартість обладнання, що підтверджується платіжною інструкцією № 378 від 27.01.2022 на суму 400 000,00 грн та платіжною інструкцією № 553 від 31.03.2022 на суму 451 334,00 грн.

Строк поставки, відповідно до цієї специфікації, складає 40 робочих днів з моменту передплати згідно умов Договору.

Обладнання, визначене Специфікацією № 10, до Договору мало бути поставлено на склад покупця до 25.03.2022, включно. Позивач за первісним позовом стверджує, що обладнання не поставлено на склад покупця, що також встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі №911/2567/22.

За Специфікацією № 11 покупець - ТОВ "ТД "Фінпром" в повному обсязі оплатив вартість обладнання, що підтверджується платіжною інструкцією № 376 від 27.01.2022 на суму 118 152,00 грн.

Строк поставки, відповідно до цієї Специфікації, складає 20 робочих днів з моменту передплати згідно умов Договору.

Обладнання, визначене вказаною Специфікацією, мало бути поставлено на склад покупця до 24.02.2022, включно. Проте, як вказує позивач за первісним позовом, обладнання не поставлено на склад покупця, що також встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.2024 у справі №911/2567/22.

Таким чином, як вказує позивач за первісним позовом, відповідач недопоставив йому обладнання за Договором поставки № 46/21 від 11.05.2021 на загальну суму 8 154 432,00 грн, в тому числі:

- по Специфікації № 3 - на суму 3 465 210,00 грн, строк поставки на склад покупця 18.10.2021, включно;

- по Специфікації № 8 - на суму 3 499 200,00 грн, строк поставки на склад покупця 28.01.2022, включно;

- по Специфікації № 9 - на суму 220 536,00 грн, строк поставки на склад покупця 25.03.2022, включно;

- по Специфікації № 10 - на суму 851 334,00 грн, строк поставки на склад покупця 25.03.2022, включно;

- по Специфікації № 11 - на суму 118 152,00 грн, строк поставки на склад покупця 24.02.2022, включно.

Нездійснення поставки обладнання у встановлений строк істотно порушує умови договору, оскільки покупець до цього часу позбавлений можливості отримати обладнання та використати його за призначенням, що є підставою згідно частини 2 статті 651 ЦК України для розірвання договору.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Отже, позивач за первісним позовом вважає, що договір поставки підлягає розірванню, а платіж у сумі 8 154 432, 00 грн підлягає поверненню покупцю - ТОВ "ТД "Фінпром".

У зв`язку з непоставкою оплаченого покупцем товару за Специфікаціями № 3, № 8, № 9, № 10, № 11, позивачем за первісним позовом здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 4 752 925,32 грн та трьох процентів річних у розмірі 1 020 114,36 грн. на суму боргу за непоставлене обладнання.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення за первісним позовом становить 13 927 471,68 грн.

Заперечуючи проти первісного позову, постачальник - ТОВ "ЗЕО "Сокол" стверджує, що ним належним чином виконані зобов`язання за Договором, а саме:

- Додаток (Специфікація) № 1 від 11.05.2021.

Товар: зерносушарка на природному газі і пропан-бутані ЗШ -5000Г (1 шт.), конвеєр ланцюговий КС100T-50,0 - (1 шт.), сектор діаметром 300 мм - (18 шт.), перехідник діаметром 300 мм футерований - (22 шт.) Загальна вартість товару 9 642 528,00 грн.

Докази поставки:

02.09.2021 - на суму 1 723 737,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № 290 та товарно-транспортною накладною, 07.09.2021 - на суму 1 723 737,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № 301 та товарно-транспортною накладною, 01.10.2021 - на суму 1 723 737,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № 349 та товарно-транспортною накладною, 05.10.2021 - на суму 1 723 737,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № 351 та товарно-транспортною накладною, 22.10.2021 - на суму 1 023 840,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 377 та товарно-транспортною накладною, 11.11.2021 - на суму 1 723 737,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № 411 та товарно-транспортною накладною.

Додатково підписано акти прийому-передачі обладнання від 08.10.2021, 22.10.2021, 11.11.2021. Всього - 9 642 528,00 грн.

Докази оплати:

24.05.2021 - в розмірі 4 821 264,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3946 від 24.05.2021, 16.07.2021 - в розмірі 2 892 758,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4189 від 16.07.2021. Всього - 7 714 022,40 грн.

Заборгованість за товар в розмірі 1 928 505,60 грн стягнута за рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2567/22 від 24.12.2024.

Поставлено: на 9 642 528,00 грн. Сплачено: 7 714 022,40 грн.

Борг: 1 928 505,60 грн.

- Додаток (Специфікація) № 2 від 11.05.2021.

Товар: силос з плоским дном С22П4430 - (4 шт.); Силос конусний С7К150.45 - (2 шт.); Силос конусний С4К30.45 - (3 шт.); Конвеєр ланцюговий КС20-5,0 - (1 шт.); Конвеєр ланцюговий КС20-10,0 - (2 шт.); Конвеєр ланцюговий КС20-15,0 - (9 шт.); Конвеєр ланцюговий КС20-25,0 - (6 шт.); Конвеєр ланцюговий КС20-30,0 - (3 шт.); Конвеєр ланцюговий КС50-40,0 - (2 шт.); Сектор діаметром 300 мм - (5 шт.); Галерея надсилосна довжиною 22 м - (4 шт.). Загальна вартість товару 23 642 496,00 грн.

Докази поставки:

12.08.2021 - на суму 334 224,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 271 та товарно-транспортною накладною, 27.09.2021 - на суму 1 335 744,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 284 та товарно-транспортною накладною, 16.09.2021 - на суму 104 832,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 315 та товарно-транспортною накладною, 08.10.2021 - на суму 1 872 990,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 354 та товарно-транспортною накладною, 22.10.2021 - на суму 12 502 746,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 379 та товарно-транспортною накладною, 08.12.2021 - на суму 3 745 980,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 452 та товарно-транспортною накладною, 13.12.2021 - на суму 3 745 980,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 459 та товарно-транспортною накладною. Всього - 23 642 496,00 грн.

Додатково сторонами було підписано акти прийому-передачі обладнання від 08.10.2021, 22.10.2021, 17.12.2021.

Докази оплати:

11.05.2021 - в розмірі 7 130 517,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 588; 28.05.2021 - в розмірі 300 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 611; 02.06.2021 - в розмірі 4 690 731,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 620; 16.07.2021 - в розмірі 6 792 748,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4188. Всього - 18 913 996,80 грн.

Заборгованість за товар в розмірі 982 518,00 грн стягнута за рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2567/22 від 24.12.2024.

Поставлено: на 23 642 496,00 грн. Сплачено: 18 913 996,80 грн.

Борг: 4 728 499,20 грн.

- Додаток (Специфікація) № 3 від 24.05.2021.

Товар: Скалператор СКО-200 (з повітряним сепаратором замкнутого циклу, аспірацією та щитом управління) - 1 шт.; Зерновий сепаратор ЛУЧ ЗСО-300 (з повітряним сепаратором замкнутого циклу, аспірацією та щитом управління) - 1 шт. Загальна вартість товару - 3 465 210,00 грн.

Докази поставки:

08.12.2021 - на суму 832 020,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 452 та товарно-транспортною накладною, 24.12.2021 - на суму 2 633 190,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 476 та товарно-транспортною накладною. Всього 3 465 210,00 грн.

Додатково сторонами було підписано акти прийому-передачі обладнання від 24.12.2021.

Докази оплати:

24.05.2021 - в розмірі 2 079 126,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3947, 16.12.2021 - в розмірі 1 386 084,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1822. Всього - 3 465 210,00 грн.

Поставлено: на 3 465 210,00 грн. Сплачено: 3 465 210,00 грн.

Борг: відсутній.

- Додаток (Специфікація) № 4 від 25.06.2021.

Товар: Самоплив діаметром 300 мм футерований (ціна за 1 м) - 19 м.п., Сектор діаметром 300 мм футерований - 4 шт. Загальна вартість товару - 128 808,00 грн.

Докази поставки:

12.08.2021 - на суму 128 808,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 271 та товарно-транспортною накладною. Всього - на суму 128 808,00 грн.

Сторонами додатково було підписано акт прийому-передачі обладнання від 08.10.2021.

Докази оплати:

15.07.2021 - в розмірі 128 808,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 810. Всього 128 808,00 грн.

Поставлено: на 128 808,00 грн. Сплачено: 128 808,00 грн.

Борг: відсутній.

- Додаток (Специфікація) № 5 від 05.07.2021.

Товар: Самоплив діаметром 200 мм футерований (ціна за 1 м) - 30 м.п. Загальна вартість товару - 128 520,00 грн.

Докази поставки:

12.08.2021 - на суму 128 520,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 271 та товарно-транспортною накладною. Всього - 128 520,00 грн.

Сторонами додатково було підписано акти прийому-передачі обладнання від 08.10.2021.

Докази оплати:

15.07.2021 - в розмірі 128 520,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 811. Всього - 128 520,00 грн.

Поставлено: на 128 520,00 грн. Сплачено: 128 520,00 грн.

Борг: відсутній.

- Додаток (Специфікація) № 6 від 12.07.2021.

Товар: Сектор діаметром 200 мм футерований - 10 шт., Перехідник діаметром 200 мм футерований - 30 шт. Загальна вартість товару - 120 960,00 грн (з ПДВ), у т.ч. ПДВ 20% - 20 160,00 грн.

Докази поставки:

22.07.2021 - на суму 120 960,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 241 та товарно-транспортною накладною. Всього - 120 960,00 грн.

Сторонами додатково було підписано акти прийому-передачі обладнання від 08.10.2021.

Докази оплати:

15.07.2021 в розмірі 120 960,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 812 від 15.07.2021. Всього - 120 960,00 грн.

Поставлено: на 120 960,00 грн. Сплачено: 120 960,00 грн.

Борг: відсутній.

- Додаток (Специфікація) № 7 від 09.08.2021.

Товар: Силос з плоским дном С22П4430 - 1 шт., Галерея надсилосна довжиною 22 м - 1 шт., Норія стрічкова Н100-21,0 - 1 шт., Перехідник діаметром 300 мм - 10 шт., Конвеєр ланцюговий КС100Т-15,0 - 1 шт., Сектор діаметром 300 мм - 12 шт., Самоплив діаметром 300 мм футерований (ціна за 1 м) - 20 м.п., Маятник перехідний на норію - 1 шт., Драбина вертикальна на норію (ціна за 1 м висоти) - 22 м.п., Засувка 300?300 з електроприводом - 4 шт. Загальна вартість товару - 5 101 452,00 грн.

Докази поставки:

12.08.2021 - на суму 4 648 284,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 271 та товарно-транспортною накладною, 22.10.2021 - на суму 453 168,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 378 та товарно-транспортною накладною. Всього - 5 101 452,00 грн.

Сторонами додатково було підписано акти прийому-передачі обладнання від 08.10.2021, 22.10.2021.

Докази оплати:

09.08.2021 - в розмірі 2 550 726,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4237. Всього - 2 550 726,00 грн.

Заборгованість за товар в розмірі 1 530 435,60 грн стягнута за рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2567/22 від 24.12.2024.

Поставлено: 5 101 452,00 грн. Сплачено: 2 550 726,00 грн.

Борг: 2 550 726,00 грн.

- Додаток (Специфікація) № 8 від 18.10.2021.

Товар: Силос з плоским дном С22П4430 (1 шт.); Галерея надсилосна довжиною 22 м (1 шт.); Теплогенератор на тюкованій соломі ТТТ-1 500 (1 шт.); Засувка 300?300 з ручним приводом (1 шт.); Конвеєр ланцюговий КС100Т-25,0 (1 шт.); Перехідник діаметром 300 мм (19 шт.); Сектор діаметром 300 мм (20 шт.); Драбина вертикальна на норію (ціна за 1 м висоти) - 26 м.п. Загальна вартість товару - 7 788 600,00 грн.

Докази поставки:

06.12.2021 - на суму 1 012 320,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 450 та товарно-транспортною накладною, 10.12.2021- на суму 3 030 300,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 458 та товарно-транспортною накладною, 17.12.2021 - на суму 374 598,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 468 та товарно-транспортною накладною, 09.02.2022 - на суму 3 371 382,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 24 та товарно-транспортною накладною. Всього - 7 788 600,00 грн.

Сторонами додатково було підписано акти прийому-передачі обладнання від 22.10.2021, 10.12.2021, 17.12.2021, 09.02.2022.

Докази оплати:

19.10.2021 в розмірі 3 499 200,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1404. Всього - 3 499 200,00 грн.

Заборгованість за товар в розмірі 2 731 680,00 грн стягнута за рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2567/22 від 24.12.2024.

Поставлено: 7 788 600,00 грн. Сплачено: 3 499 200,00 грн.

Борг: 4 289 400,00 грн.

- Додаток (Специфікація) № 9 від 13.11.2021.

Товар: Перехідник діаметром 300 мм - 9 шт. Перехідник діаметром 300 мм футерований - 13 шт. Сектор діаметром 300 мм футерований - 16 шт. Самоплив діаметром 300 мм футерований (ціна за 1 м) - 15 м.п. Загальна вартість товару - 220 536,00 грн.

Докази поставки:

09.02.2022 - на суму 220 536,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 25 та товарно-транспортною накладною. Всього - 220 536,00 грн.

Сторонами додатково було підписано акти прийому-передачі обладнання від 09.02.2022.

Докази оплати:

27.01.2022 - в розмірі 220 536,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 377 від 27.01.2022. Всього - 220 536,00 грн.

Поставлено: 220 536,00 грн. Сплачено 220 536,00 грн.

Борг: відсутній.

- Додаток (Специфікація) № 10 від 29.11.2021.

Товар: Галерея надсилосна довжиною 12 м - 1 шт. Конвеєр ланцюговий КС200Т-5,0 - 1 шт. Конвеєр ланцюговий КС200Т-10,0 - 1 шт. Сектор діаметром 300 мм футерований - 4 шт. Суматор діаметром 300 мм футерований - 3 шт. Загальна вартість товару - 851 334,00 грн.

Докази поставки:

23.02.2022 - на суму 253 590,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 33 та товарно-транспортною накладною, 24.06.2022 - на суму 236 736,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 44 та товарно-транспортною накладною. Всього - 490 326,00 грн.

Зважаючи на те, що поставка вказаного обладнання відбувалась під час воєнного стану, підписання первинної документації було ускладнено. Постачальником було передано видаткові та товарно-транспортні накладні для підписання покупцем, натомість, повернуто постачальнику їх так і не було.

Крім того, постачальником було передано продукцію вартістю 361 008,00 грн, а саме конфеєр ланцюговий КС200Т - 10,0 в кількості 1 шт., проте, як вказує відповідач, зважаючи на передачу продукції вже під час повномасштабної війни, у нього відсутні документальні докази передачі.

Докази оплати:

27.01.2022 - в розмірі 400 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 378; 31.03.2022 - в розмірі 451 334,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 553.

Поставлено: 851 334,00 грн. Сплачено: 851 334,00 грн.

Борг: відсутній.

- Додаток (Специфікація) № 11 від 09.12.2021.

Товар: Самоплив діаметром 200 мм (ціна за 1 м) - 15 м.п. Самоплив діаметром 300 мм (ціна за 1 м) - 33 м.п. Загальна вартість товару - 118 152,00 грн.

Докази поставки:

09.02.2022 - на суму 118 152,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 26 та товарно-транспортною накладною. Всього - 118 152,00 грн.

Сторонами додатково було підписано акти прийому-передачі обладнання від 09.02.2022.

Докази оплати:

27.01.2022 - в розмірі 118 152,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 376 від 27.01.2022.

Поставлено: 118 152,00 грн. Сплачено: 118 152,00 грн.

Борг: відсутній.

Отже, відповідач за первісним позовом стверджує, що постачальником було виконано зобов`язання з поставки товару за Договором поставки продукції № 46/21 від 11.05.2021 на суму 51 208 596,00 грн.

Натомість, покупцем лише частково було виконано зобов`язання з оплати товару за Договором поставки продукції № 46/21 від 11.05.2021 на суму 37 711 465,20 грн, що заявлено самим позивачем за текстом позовної заяви.

Відтак, заборгованість покупця з оплати товару, з урахуванням погодженої сторонами попередньої оплати за Договором поставки продукції № 46/21 від 11.05.2021 становить 13 497 130,80 грн:

- за Додатком (Специфікацією) № 1 від 11.05.2021 - 1 928 505,60 грн;

- за Додатком (Специфікацією) № 2 від 11.05.2021 - 4 728 499,20 грн;

- за Додатком (Специфікацією) № 7 від 09.08.2021 - 2 550 726,00 грн;

- за Додатком (Специфікацією) № 8 від 18.10.2021 - 4 289 400,00 грн.

Факт несплати поставленого товару було частково встановлено рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2567/22 від 24.12.2024, на яке також посилається позивач за первісним позовом.

Так, вказаним рішенням присуджено до стягнення з ТОВ "Торговий дім "Фінпром" на користь ТОВ "ЗЕО "Сокол" грошові кошти в загальному розмірі 8 727 219,71 грн, з яких 7 173 139,20 грн заборгованості за Договором поставки продукції №46/21 від 11.05.2021, а саме:

- за Додатком (Специфікацією) № 1 від 11.05.2021 - 1 928 505,60 грн;

- за Додатком (Специфікацією) № 2 від 11.05.2021 - 982 518,20 грн;

- за Додатком (Специфікацією) № 7 від 09.08.2021 - 1 530 435,60 грн;

- за Додатком (Специфікацією) № 8 від 18.10.2021 - 2 731 680,00 грн.

Вказане рішення суду в повному обсязі не виконано ТОВ "Торговий дім "Фінпром".

Таким чином, станом на час розгляду справи, що розглядається, покупець - ТОВ "Торговий дім "Фінпром" має заборгованість з оплати товару за Договором №46/21 від 11.05.2021, яка не стягнута в судовому порядку, перед ТОВ "ЗЕО "Сокол" в загальному розмірі 6 323 991,60 грн, з яких:

за Додатком (Специфікацією) № 2 - 3 745 981,20 грн;

за Додатком (Специфікацією) № 7 - 1 020 290,40 грн;

за Додатком (Специфікацією) № 8 - 1 557 720,00 грн.

З огляду на викладене, відповідачем за первісним позовом подано до суду зустрічний позов про стягнення з ТОВ "Торговий дім "Фінпром" на користь ТОВ "ЗЕО "Сокол" заборгованості розмірі 6 323 991,60 грн.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні первісного позову та задовольнив зустрічну позовну заяву, що стало підставою для звернення позивача до апеляційного суду зі скаргою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, апеляційний суд виходить з наступного.

Щодо первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром".

Щодо вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фінпром" 13 927 471,68 грн.

Як убачається з рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 у справі № 922/452/26, відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «ЗЕО «Сокол» виконало зобов`язання з поставки обладнання за договором № 46/21 від 11.05.2021 у повному обсязі. За оцінкою місцевого суду, це підтверджується сукупністю поданих постачальником видаткових і товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі та інших доказів.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком місцевого суду та зазначає таке.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Щодо ч. 2 ст. 693 ЦК України.

1) умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначив форми пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанови Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/5444/17; від 09.04.2024 у справі №909/335/23; від 30.01.2025 у справі №910/18530/23; від 25.05.2018 у справі №925/125/14; від 05.06.2018 у справі №904/8972/17; від 20.02.2019 у справі №912/2275/17: від 27.08.2019 у справі №911/1958/18; від 09.03.2023 у cправі №910/5041/22; від 08.02.2019 у справі №909/524/18; постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

2) із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що випливає з цього договору, припиняється та виникає грошове зобов`язання (постанова Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14)

3) аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19)

4) покупець за договором, керуючись ч. 2 ст. 693 ЦК України, обрав вимогу про повернення попередньої оплати у розмірі, на який не отримав товар, про що повідомив відповідача шляхом надсилання йому вимоги (претензії). Відповідно, позивач, ініціюючи повернення попередньої оплати відповідачем, реалізував свою правомочність (волевиявлення) і саме після цього товарне зобов`язання відповідача стало грошовим. Оскільки відповідач вимогу не виконав і невикористану суму попередньої оплати не повернув, позивач обрав способом захисту порушеного права звернення до суду про стягнення суми попередньої оплати товару, який не був поставлений (постанова Верховного Суду від 30.01.2025 у справі №910/18530/23).

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, виснувала, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Насамперед колегія суддів зазначає, що спір про виконання договору поставки № 46/21 від 11.05.2021 між цими самими сторонами вже був предметом розгляду у справі № 911/2567/22. Тому оцінка доказів у цій справі має починатися з визначення обставин, установлених рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025, а також меж, у яких ці обставини мають значення для первісного позову.

За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються повторно у справі за участю тих самих осіб. Водночас преюдиційне значення мають установлені факти, а не правова оцінка іншого суду. На цьому розмежуванні наголосила Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.12.2025 у справі № 910/10365/15. Об`єднана палата також зазначила, що розгляд нового спору не може призводити до фактичної ревізії остаточного рішення між тими самими сторонами.

У справі № 911/2567/22 суди встановили, що ТОВ «ТД «Фінпром» перерахувало постачальникові кошти, повернення яких вимагає у цій справі, а саме:

- за специфікацією № 3 - 3 465 210,00 грн, що підтверджено платіжними інструкціями № 3947 від 24.05.2021 на суму 2 079 126,00 грн та № 1822 від 16.12.2021 на суму 1 386 084,00 грн;

- за специфікацією № 8 - 3 499 200,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 1404 від 19.10.2021;

- за специфікацією № 9 - 220 536,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 377 від 27.01.2022;

- за специфікацією № 10 - 851 334,00 грн, що підтверджено платіжними інструкціями № 378 від 27.01.2022 на суму 400 000,00 грн та № 553 від 31.03.2022 на суму 451 334,00 грн;

- за специфікацією № 11 - 118 152,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 376 від 27.01.2022.

Загальна сума цих платежів становить 8 154 432,00 грн. Таким чином, факт перерахування зазначених коштів і їх віднесення до відповідних специфікацій уже встановлено у справі № 911/2567/22.

Розглядаючи у справі № 911/2567/22 вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фінпром" про стягнення пені за прострочення поставки, суди окремо дослідили виконання постачальником зобов`язань за цими специфікаціями. Стосовно специфікацій № 3, № 8, № 9, № 10 та № 11 апеляційний суд зазначив, що доказів передання покупцеві відповідного обладнання в матеріалах тієї справи не було, і погодився зі стягненням із Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" пені за прострочення його передання.

Отже, висновок суду першої інстанції у справі № 922/452/26 про поставку обладнання за всіма специфікаціями у повному обсязі не узгоджується з установленими обставинами у справі № 911/2567/22.

Разом з тим, місцевий суд, ухвалюючи рішення у справі №922/452/26, визнав достовірними оригінали актів приймання-передачі від 10.12.2021, 17.12.2021, 24.12.2021 та 09.02.2022, зокрема з огляду на наявність у них підпису директора та відбитка печатки покупця. Пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол" про те, що акти не були подані під час розгляду справи № 911/2567/22 через пошкодження виробничого комплексу внаслідок бойових дій і необхідність пошуку документів, суд визнав обґрунтованими.

Відхиляючи заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фінпром", господарський суд також зазначив, що в рішеннях у справі № 911/2567/22 зафіксовано підписання сторонами окремих видаткових накладних, а подальше заперечення покупцем їх підписання оцінив як суперечливу поведінку. З цих міркувань суд дійшов висновку, що покупець не довів непередання йому обладнання, а отже, підстав для повернення попередньої оплати немає.

Проаналізувавши матеріали цієї справи та остаточне чинне рішення у справі № 911/2567/22, колегія суддів зазначає таке.

Щодо актів приймання-передачі обладнання. Як зазначив представник ТОВ «ЗЕО «Сокол» у судовому засіданні 24.09.2026, акти від 10.12.2021, 17.12.2021, 24.12.2021 та 09.02.2022 не були предметом дослідження у справі № 911/2567/22. За його поясненням, під час розгляду тієї справи товариство виходило з того, що для доведення факту поставки достатньо поданих видаткових і товарно-транспортних накладних.

Водночас суди у справі № 911/2567/22, оцінивши подані на той час докази, зазначили, що матеріали справи не містили доказів передання покупцеві обладнання за специфікаціями № 3, № 8, № 9, № 10 та № 11. На цій підставі, зокрема, було вирішено вимоги ТОВ "Торговий дім Фінпром" про стягнення пені за прострочення поставки. Стосовно товарно-транспортних накладних апеляційний суд зауважив, що вони фіксують перевезення вантажу, але не є виключним доказом передання товару покупцеві в порядку, передбаченому договором.

Отже, подання ТОВ «ЗЕО «Сокол» названих актів у справі № 922/452/26 відбулося після того, як на підставі раніше поданих ним доказів у справі № 911/2567/22 було ухвалено остаточне судове рішення. У цій справі постачальник також пояснює неподання актів раніше тим, що документація перебувала на пошкодженому внаслідок бойових дій виробничому комплексі, а оригінали актів були знайдені наприкінці 2025 року. Суд першої інстанції визнав такі обставини неподання вказаних актів обґрунтованими.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що суд першої інстанції на підставі актів, уперше поданих у справі № 922/452/26, визнав передання того самого обладнання на дати, які виключають встановлене попереднім рішенням прострочення, що означає не встановлення нової обставини, що виникла після ухвалення рішення, а фактичний перегляд остаточних висновків у справі № 911/2567/22 за допомогою доказів, які не були подані під час її розгляду.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що подані ТОВ «ЗЕО «Сокол» товарно-транспортні накладні містять підпис директора та відбиток печатки ТОВ «ТД «Фінпром» щодо отримання товару, а їхній зміст узгоджується з іншими документами постачальника. Суд також послався на те, що у справі № 911/2567/22 було зазначено про підписання сторонами видаткових накладних № СК-0000024, № СК-0000025 та № СК-0000026. Заперечення «Фінпромом» підписання цих накладних місцевий суд оцінив як суперечливу процесуальну поведінку.

Із такої оцінки суд зробив подальший висновок про свідоме заперечення покупцем поставки також за видатковими накладними № СК-0000033 та № СК-0000044, які, за твердженням постачальника, стосуються обладнання за специфікацією № 10. Водночас суд зазначив, що ці накладні покупцем не підписані, та пояснив це складнощами оформлення документів під час бойових дій.

Колегія суддів зазначає, що встановлене у справі № 911/2567/22 підписання окремих видаткових накладних не підтверджує передання всього обладнання за специфікаціями, щодо яких заявлено повернення попередньої оплати.

Більше того, у справі № 911/2567/22 поряд із зазначенням про підписані накладні суд окремо констатував відсутність у матеріалах справи доказів передання обладнання за специфікаціями № 3, № 8, № 9, № 10 та № 11.

Що стосується товарно-транспортних накладних, суд першої інстанції у справі № 922/452/26 зазначив, що надані ТОВ «ЗЕО «Сокол» копії містять підпис директора та відбиток печатки ТОВ «ТД «Фінпром» у графі щодо отримання вантажу. Оцінивши ці документи разом з актами приймання-передачі та видатковими накладними, місцевий суд дійшов висновку про підтвердження поставки обладнання.

Колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна є доказом, який належить оцінювати при встановленні фактичних обставин поставки. Водночас перевезення вантажу й передання покупцеві конкретного обладнання за договором не є тотожними обставинами. Саме на цьому розмежуванні наголосив апеляційний суд у справі № 911/2567/22, зазначивши, що товарно-транспортна накладна фіксує перевезення, проте не є виключним доказом передання товару покупцеві у передбаченому договором порядку.

Також суд першої інстанції у справі № 922/452/26 послався на пояснення ТОВ «ЗЕО «Сокол» про те, що покупця усно повідомляли про готовність обладнання до відвантаження, а 16.10.2025 постачальник направив йому письмове повідомлення. Місцевий суд розцінив направлення цього повідомлення як приведення документального оформлення у відповідність до фактичних відносин сторін.

Колегія суддів зазначає, що у справі № 911/2567/22 суди вже досліджували питання виконання п. 2.4.4 договору та встановили відсутність окремого повідомлення покупця про готовність обладнання до відвантаження у відповідний період. Зокрема, з цієї причини суд дійшов висновку, що строк сплати четвертого платежу за специфікаціями № 7 та № 8 не настав. Посилання постачальника в цій справі на усне повідомлення не може змінити встановлені попереднім рішенням обставини.

Письмове повідомлення від 16.10.2025 було складене після ухвалення рішення суду першої інстанції у справі № 911/2567/22 та постанови апеляційного суду в тій справі. Тому воно не підтверджує повідомлення покупця в період, який оцінювали суди у справі № 911/2567/22, і не змінює заднім числом їхнього висновку щодо строку сплати четвертого платежу.

Отже, встановлені у справі № 911/2567/22 обставини підтверджують, що ТОВ «ТД «Фінпром» сплатив 8 154 432,00 грн за обладнання за специфікаціями № 3, № 8, № 9, № 10 та № 11, а ТОВ «ЗЕО «Сокол» прострочив його передання. Вимога про повернення цих коштів у попередній справі не розглядалася, тому ТОВ «ТД «Фінпром» вправі реалізувати передбачений ч. 2 ст. 693 ЦК України спосіб захисту в цьому провадженні.

Відтак колегія суддів дійшла висновку, що вимога ТОВ «ТД «Фінпром» про повернення попередньої оплати є обґрунтованою. На підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України з ТОВ «ЗЕО «Сокол» на користь ТОВ «ТД «Фінпром» підлягає стягненню 8 154 432,00 грн: 3 465 210,00 грн за специфікацією № 3, 3 499 200,00 грн за специфікацією № 8, 220 536,00 грн за специфікацією № 9, 851 334,00 грн за специфікацією № 10 та 118 152,00 грн за специфікацією № 11. Висновок суду першої інстанції про відмову в цій частині первісного позову є помилковим.

Крім стягнення з ТОВ «ЗЕО «Сокол» 8 154 432,00 грн попередньої оплати за обладнання, позивач просить стягнути 4 752 925,32 грн інфляційних втрат і 1 020 114,36 грн 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 визначила, що зобов`язання з повернення попередньої оплати за непереданий товар є грошовим, а тому його прострочення допускає застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України. Застосовуючи цей висновок, Верховний Суд у постанові від 13.02.2024 у справі № 922/1075/23 зазначив, що за розглянутих ним обставин прострочення виникло з наступного дня після закінчення строку поставки, а пред`явлення покупцем досудової вимоги не визначало початку періоду нарахувань. Отже, відсутність окремої досудової вимоги не виключає стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних.

При цьому проценти за користування попередньою оплатою, передбачені ч. 3 ст. 693 та ст. 536 ЦК України, і 3% річних за прострочення грошового зобов`язання мають різну правову природу. Відповідне розмежування викладене у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18. Заявлені у цій справі нарахування підлягають оцінці саме за ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За результатами перерахунку в межах заявлених позивачем періодів, з урахуванням дат і сум фактично внесеної попередньої оплати, кількості днів прострочення та правил застосування місячних індексів інфляції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення цих вимог і стягнення з ТОВ «ЗЕО «Сокол» на користь ТОВ «ТД «Фінпром» 4 638 575,79 грн інфляційних втрат та 969 182,13 грн 3% річних. У решті вимог про стягнення 114 349,53 грн інфляційних втрат та 50 932,23 грн 3% річних колегія суддів відмовляє як у необґрунтованих.

Щодо вимоги про розірвання договору поставки від 11.05.2021 за № 46/21.

ТОВ «ТД «Фінпром» просить розірвати договір поставки від 11.05.2021 за № 46/21, посилаючись на те, що ТОВ «ЗЕО «Сокол» у встановлені строки не передало обладнання за специфікаціями № 3, № 8, № 9, № 10 та № 11, за яке покупець сплатив 8 154 432,00 грн. За твердженням позивача, внаслідок цього він позбавлений можливості отримати обладнання та використати його за призначенням.

Відмовляючи в цій вимозі, суд першої інстанції виходив із доведеності поставки обладнання в повному обсязі, а відтак із відсутності порушення договору постачальником. Колегія суддів не погоджується з таким висновком з мотивів, викладених вище під час оцінки виконання зобов`язань за спірними специфікаціями і окремо зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала під час укладення договору.

Отже, для вирішення цієї вимоги недостатньо самого факту порушення строку поставки, оскільки належить оцінити його наслідки для покупця з урахуванням змісту та мети договору. На необхідності оцінювати, чи позбавило порушення сторону очікуваного за договором, наголошував Верховний Суд, зокрема в постанові від 02.10.2020 у справі № 920/915/19.

За результатами оцінки обставин цієї справи колегія суддів установила, що сплачена ТОВ «ТД «Фінпром» вартість обладнання за 5 специфікаціями становить 8 154 432,00 грн, проте передання цього обладнання покупцеві не доведено. Строки його поставки, визначені відповідними специфікаціями, спливли у 2021- 2022 роках. Таким чином, покупець протягом тривалого часу не отримав зустрічного виконання в оплачений ним частині договору: він не набув обладнання, на одержання та використання якого розраховував при здійсненні оплати.

З огляду на розмір оплати, кількість специфікацій, яких стосується порушення, та тривалість невиконання колегія суддів визнає таке позбавлення очікуваного результату істотним у розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Умова договору про недопустимість припинення його дії однією стороною в односторонньому порядку (п.8.1 договору) не перешкоджає розгляду заявленої вимоги. «Фінпром» звернувся з вимогою про розірвання договору судом, підстави для якого передбачені ч. 2 ст. 651 ЦК України. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також зазначала, що сторона, яка втратила інтерес до виконання договору щодо придбання товару, може скористатися правом вимагати його розірвання; водночас у кожній справі підстави такого розірвання підлягають оцінці за її обставинами.

Той факт, що частина зобов`язань за договором уже була предметом розгляду у справі № 911/2567/22, не перешкоджає розірванню договору в судовому порядку. Розірвання визначає подальшу дію договору і не скасовує судових рішень щодо зобов`язань, які виникли раніше, та не звільняє сторони від відповідальності за допущені порушення. За ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору судом зобов`язання сторін припиняються з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Отже, встановлене невиконання постачальником обов`язку передати обладнання за названими специфікаціями істотно позбавило покупця того, на що він розраховував за договором. Висновок місцевого суду про відсутність підстав для розірвання договору є помилковим, а вимога ТОВ «ТД «Фінпром» про розірвання договору поставки від 11.05.2021 № 46/21 підлягає задоволенню.

Щодо подальшого нарахування 3% річних.

Позивач просить до моменту виконання судового рішення здійснювати нарахування 3% річних на непогашену суму 8 154 432,00 грн. Хоча у формулюванні цієї вимоги позивач уживає слова «непогашені збитки», зі змісту позовної заяви та наведеної ним формули вбачається, що йдеться про кошти попередньої оплати, повернення яких він вимагає в цій справі. Вимоги про стягнення 8 154 432,00 грн як збитків позивач не заявляв.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3 % річних від простроченої суми, якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом. Обов`язок повернути попередню оплату за непереданий товар є грошовим зобов`язанням, у разі прострочення якого застосовується зазначена норма. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18.

Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту його виконання. Остаточна сума розраховується органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення, за визначеними судом правилами. Частини 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначають порядок такого розрахунку й перерахунку виконавцем.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 роз`яснила, що 3% річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, охоплюються ч. 10 ст. 238 ГПК України. Умова її застосування - суд розглянув і задовольнив вимогу про стягнення цих відсотків за порушення того самого грошового зобов`язання. Зазначення про їх подальше нарахування є правом суду, яке реалізується за клопотанням позивача.

Оскільки цією постановою задоволено вимогу про повернення 8 154 432,00 грн попередньої оплати, а позивач просив продовжити нарахування 3% річних з дати ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає за можливе зазначити про нарахування 3% річних з 01.10.2026 до повернення відповідної суми коштів. Нарахування здійснюється лише на фактично непогашений залишок попередньої оплати, з урахуванням кожного її часткового повернення.

Щодо подальшого нарахування інфляційних втрат.

Позивач просить зазначити в постанові апеляційного суду про нарахування інфляційних втрат на непогашену суму попередньої оплати до моменту виконання рішення.

Колегія суддів розрізняє право кредитора на інфляційні втрати та повноваження виконавця обчислювати їх за судовим рішенням за період, який на час його ухвалення ще не настав. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України кредитор має право вимагати сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення. Ухвалення рішення про стягнення боргу не припиняє грошового зобов`язання і не позбавляє кредитора права вимагати інфляційні втрати за подальший час його невиконання. На цьому наголосив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05.02.2026 у справі № 922/4754/24.

Проте ч. 10 ст. 238 ГПК України встановлює спеціальний порядок визначення нарахувань у самому рішенні, яке підлягатиме виконанню. За цією нормою суд може зазначити про подальше нарахування відсотків або пені, остаточну суму яких розраховує орган (особа), що здійснює примусове виконання рішення. Інфляційні втрати в зазначеній нормі не передбачені.

Отже, наявність у позивача матеріального права на інфляційні втрати за ст. 625 ЦК України не наділяє суд повноваженням покласти на виконавця їх нарахування за майбутній період.

З огляду на викладене у задоволенні вимоги ТОВ «ТД «Фінпром» про зазначення в постанові подальшого нарахування інфляційних втрат до моменту її виконання слід відмовити. Така відмова не перешкоджає позивачу вимагати їх стягнення за наступний період прострочення після його настання.

Щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання "Сокол".

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «ЗЕО «Сокол» виконало зобов`язання з поставки обладнання за договором № 46/21 від 11.05.2021 у повному обсязі, натомість ТОВ «ТД «Фінпром» не здійснило повної оплати отриманого товару.

Факт поставки суд визнав підтвердженим сукупністю видаткових і товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі обладнання та письмової заяви свідка ОСОБА_1 . Зокрема, місцевий суд прийняв як достовірні надані постачальником оригінали актів від 10.12.2021, 17.12.2021, 24.12.2021 та 09.02.2022, посилаючись на наявність на них підпису директора та відбитка печатки покупця. Пояснення «Сокола» щодо неможливості подати ці документи під час розгляду справи № 911/2567/22 у зв`язку з пошкодженням виробничого комплексу внаслідок бойових дій та подальшим віднайденням документації суд визнав обґрунтованими, а заперечення ТОВ «ТД «Фінпром» щодо достовірності актів - такими, що не спростовують поставки.

Крім того, місцевий суд урахував направлення ТОВ «ЗЕО «Сокол» 16.10.2025 письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження та листа № 75 із видатковими накладними.

На підставі зазначених доказів і за відсутності підтвердження оплати спірної суми місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з ТОВ «ТД «Фінпром» на користь ТОВ «ЗЕО «Сокол» 6 323 991,60 грн заборгованості та задовольнив зустрічний позов у повному обсязі.

Апеляційний суд вважає такі висновки місцевого суду передчасними з огляду на таке.

Згідно з п.3 ч.1 ст.231 ГПК господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 ч.1 ст.175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.2 ст.175 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч.1 ст.175 ГПК передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З аналізу наведеної норми права вбачається, що однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

З аналізу сталої, послідовної судової практики Верховного Суду вирішення подібних процесуальних питань вбачається, що для закриття провадження у справі, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п. 30, 31 постанови Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №905/132/21, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).

Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №925/1473/15, Верховним Судом у постановах від 15.10.2020 у справі №922/2575/19 та від 14.01.2021 у справі №910/6567/20).

Колегія суддів вважає, що справи №911/2567/22 та №922/452/26 за своїм суб`єктним складом, предметом спору та підставами є тотожними, але виключно в частині звернення ТОВ «ЗЕО «Сокол» до ТОВ «ТД «Фінпром» про стягнення заборгованості за договором та нарахувань, пов`язаних із простроченням оплати.

Апеляційним судом установлено, що як у справі № 911/2567/22, так і у справі № 922/452/26 сторонами спірних правовідносин є ТОВ «ЗЕО «Сокол» та ТОВ «ТД «Фінпром», а заявлені вимоги виникли у зв`язку з виконанням договору поставки продукції № 46/21 від 11.05.2021.

У справі № 911/2567/22 ТОВ «ЗЕО «Сокол» звернулося з первісним позовом до ТОВ «ТД «Фінпром» про стягнення заборгованості за зазначеним договором та нарахувань, пов`язаних із простроченням оплати. З урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог постачальник просив стягнути 13 136 122,80 грн основного боргу, 2 717 807,28 грн штрафу, 4 860 974,59 грн пені, 3 491 798,25 грн інфляційних втрат і 428 061,35 грн 3% процентів річних.

Фактичними підставами цих вимог ТОВ «ЗЕО «Сокол» визначав виконання ним зобов`язань із поставки обладнання та неповну оплату цього обладнання покупцем. Постачальник стверджував, що передав товар ТОВ «ТД «Фінпром», однак останній не здійснив усіх передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість. Заявлені вимоги охоплювали, зокрема, остаточні платежі за специфікаціями № 2, № 7 та № 8, стягнення яких є предметом зустрічного позову у справі №922/452/26.

На підтвердження виконання договору ТОВ «ЗЕО «Сокол» посилався на видаткові та товарно-транспортні накладні, а також докази розрахунків та обміну документами між сторонами. Постачальник також зазначав, що 11.10.2022 направив покупцеві лист № 75 від 06.10.2022 із документами для оформлення та повернення. Обґрунтовуючи право на остаточну оплату, ТОВ «ЗЕО «Сокол» наполягав, що прийняття обладнання покупцем підтверджує виникнення відповідного обов`язку, а відсутність окремого повідомлення про готовність товару до відвантаження не усуває обов`язку оплатити фактично отриманий товар.

ТОВ «ТД «Фінпром» заперечував проти стягнення остаточних платежів, посилаючись на те, що за п. 2.4.4 договору строк їх сплати пов`язаний із повідомленням постачальника про готовність обладнання до відвантаження, якого не було здійснено. Крім того, покупець заперечував належне виконання постачальником обов`язку передати обладнання та подав зустрічний позов про стягнення пені за порушення строків поставки і збитків.

Таким чином, предметом судової перевірки у справі № 911/2567/22 були, зокрема, обставини передання обладнання, доказове значення поданих постачальником документів та настання строку остаточної оплати за специфікаціями № 2, № 7 та № 8.

Натомість у справі № 922/452/26 ТОВ «ЗЕО «Сокол» звернулося із зустрічним позовом про стягнення з ТОВ «ТД «Фінпром» 6 323 991,60 грн заборгованості за тим самим договором поставки № 46/21 від 11.05.2021, а саме: 3 745 981,20 грн за специфікацією № 2, 1 020 290,40 грн за специфікацією № 7 та 1 557 720,00 грн за специфікацією № 8.

Обґрунтовуючи ці вимоги, ТОВ «ЗЕО «Сокол» також посилається на виконання ним зобов`язань із поставки обладнання та невиконання покупцем обов`язку здійснити остаточну оплату.

Водночас у цій справі ТОВ «ЗЕО «Сокол» додатково подав акти приймання-передачі обладнання від 10.12.2021, 17.12.2021, 24.12.2021 та 09.02.2022 і письмову заяву свідка. Неподання актів у справі № 911/2567/22 постачальник пояснював пошкодженням виробничого комплексу внаслідок бойових дій та подальшим віднайденням документації. Разом із тим у судовому засіданні 24.09.2026 його представник зазначив, що під час попереднього розгляду ТОВ «ЗЕО «Сокол» вважав видаткові й товарно-транспортні накладні достатніми для підтвердження поставки, тому названі акти не були предметом дослідження судів.

Крім того, постачальник посилається на письмове повідомлення про готовність обладнання до відвантаження, направлене покупцеві 16.10.2025, тобто після завершення апеляційного розгляду справи № 911/2567/22. За поясненнями ТОВ «ЗЕО «Сокол», покупця було повідомлено раніше усно, а письмове повідомлення направлено для приведення документації у відповідність із фактичними взаємовідносинами сторін.

Отже, зустрічний позов у справі № 922/452/26 стосується тих самих платежів за специфікаціями № 2, № 7 та № 8, право на стягнення яких уже було предметом розгляду у справі № 911/2567/22. В обох справах ТОВ «ЗЕО «Сокол» обґрунтовує вимоги переданням обладнання покупцеві та невиконанням останнім обов`язку здійснити остаточну оплату. Водночас у цій справі постачальник подав додаткові акти приймання-передачі та послався на письмове повідомлення, направлене покупцеві після завершення попереднього спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для її вирішення.

Таким чином, фактичні підстави позову становлять обставини, з якими позивач пов`язує виникнення свого права на стягнення, а докази слугують установленню цих обставин.

Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 11.03.2025 у справі № 914/1122/24, подання додаткових доказів не є зміною підстав чи предмета позову. Висновки щодо неможливості повторного розгляду вже вирішеної вимоги лише у зв`язку з поданням нових доказів викладено також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 705/2978/22 та від 04.02.2026 у справі № 295/12458/24.

Акти приймання-передачі від 10.12.2021, 17.12.2021, 24.12.2021 та 09.02.2022 ТОВ «ЗЕО «Сокол» подав на підтвердження тієї самої поставки, здійснення якої він стверджував під час розгляду справи № 911/2567/22. Постачальник таким чином прагне підтвердити раніше заявлені господарські операції додатковими документами. Тому неподання цих актів у попередній справі та їх подальше віднайдення не змінюють фактичних підстав вимоги про оплату.

Щодо письмового повідомлення від 16.10.2025 колегія суддів зазначає, що цей документ не існував на час ухвалення рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 у справі № 911/2567/22. Отже, його неподання під час попереднього розгляду зумовлене не неможливістю подати раніше існуючий доказ, а вчиненням постачальником відповідної дії вже після завершення апеляційного перегляду.

Водночас, за поясненнями ТОВ «ЗЕО «Сокол», письмове повідомлення направлено для приведення документації у відповідність із фактичними взаємовідносинами сторін, оскільки покупця нібито було повідомлено раніше усно, а обладнання вже передано. Таким чином, постачальник використовує цей документ, зокрема, для обґрунтування того, що обов`язок покупця здійснити остаточну оплату виник до розгляду справи № 911/2567/22.

Колегія суддів наголошує, що дія, вчинена після ухвалення остаточного судового рішення, не може змінити встановлені цим рішенням обставини попереднього періоду. Направлення письмового повідомлення 16.10.2025 не доводить здійснення повідомлення раніше та не усуває із зворотною дією підстав, з яких суди відмовили у стягненні спірних платежів.

Верховний Суд у постанові від 09.07.2026 у справі № 953/1091/22 (922/5144/23) звернув увагу на те, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення.

Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Винятки з цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, заява № 3236/03, § 40; "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia) від 24.07.2003, заява № 52854/99, § 52), зокрема з метою виправлення "суттєвих недоліків" або "судової помилки" ("Сутяжник проти Росії" (Sutyazhnik v. Russia) від 23.07.2009, заява № 8269/02, § 35).

Верховний Суд виходить з того, що преюдиція (ч. 4 ст. 75 ГПК України) і правова визначеність (res judicata) є взаємопов`язаними гарантіями, але діють через конкретні процесуальні наслідки: преюдиція звільняє від доказування обставин, встановлених остаточним рішенням суду в іншій справі, за участю тих самих осіб або особи, щодо якої ці обставини встановлено (ч. 4 ст. 75 ГПК України); в свою чергу принцип правової визначеності забороняє "маскований" повторний розгляд і ревізію остаточно вирішеного спору, навіть якщо він поданий у формі іншого способу захисту.

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

У постанові від 10.12.2025 у справі № 910/8912/25 Верховний Суд зауважив, що поняття "res judicata" поширюється на широке коло випадків, оскільки перешкоджає суду розглядати спір, якщо новий позов спрямований по суті на те, щоб переглянути вже ухвалене у іншій справі рішення, хоча при цьому можуть бути дещо змінені позовні вимоги, чи підстави позову, чи коло сторін. Навіть у таких випадках, на думку ЄСПЛ, суд має виходити із принципу правової визначеності (рішення від 25.11.2021 (заява № 2836/10) у справі "Центр "Украса" проти України", де ЄСПЛ зазначив, що наявність судового провадження не повинно нівелювати результати іншого судового провадження та / або позбавляти його остаточне рішення юридичної сили та призводити до порушення принципу юридичної визначеності (пункт 44).

У рішенні ЄСПЛ від 25.09.2025 у справі "Д.Б. проти України" (заява № 36484/16) ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з тим, що національні суди у подальшому провадженні повторно розглянули питання, яке вже було вирішено остаточним судовим рішенням, без наведення підстав, які б демонстрували наявність обставин суттєвого та переконливого характеру, що виправдовували повторний розгляд; такі дії національних судів ЄСПЛ оцінив як несумісні з принципом юридичної визначеності.

Тому використання письмового повідомлення 16.10.2025 для повторного вирішення питання про настання строку оплати, уже розглянутого у справі № 911/2567/22, фактично означало б перегляд висновків остаточного судового рішення поза встановленими законом процедурами. Такий підхід несумісний із принципом юридичної визначеності та остаточності судового рішення, адже новий позов не може слугувати способом повторного розгляду вже вирішеного спору лише через подальше оформлення стороною документів на підтвердження своєї попередньої позиції.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що зустрічні вимоги ТОВ «ЗЕО «Сокол» про стягнення з ТОВ «ТД «Фінпром» 6 323 991,60 грн заборгованості за специфікаціями № 2, № 7 та № 8 до договору поставки № 46/21 від 11.05.2021 уже були вирішені у справі № 911/2567/22 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Подання додаткових документів для підтвердження раніше заявлених обставин не створює підстав для повторного розгляду цих вимог.

За таких обставин суд першої інстанції не мав розглядати зазначені зустрічні вимоги по суті, оскільки це призвело до повторного вирішення спору, щодо якого вже існує судове рішення, що набрало законної сили, та порушення принципу юридичної визначеності.

Таким чином, рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 у справі № 922/452/26 у частині задоволення зустрічного позову підлягає скасуванню, а провадження у справі в частині вимог ТОВ «ЗЕО «Сокол» до ТОВ «ТД «Фінпром» про стягнення 6 323 991,60 грн - закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 у взаємозв`язку з п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

Щодо доводів апелянта про необґрунтовану відмову у призначенні почеркознавчої експертизи ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2026, колегія суддів зазначає, що заперечення справжності підписів на документах потребує належної перевірки, якщо такі документи покладаються судом в основу вирішення спору. Наявність печатки юридичної особи та пояснення щодо віднайдення оригіналів документів не встановлюють особу, яка виконала підписи.

Водночас за ч. 1 ст. 99 ГПК України визначальною передумовою призначення експертизи є необхідність спеціальних знань для встановлення обставин, від яких залежить вирішення справи.

Як зазначено вище, подання додаткових актів на підтвердження поставки, яка, за твердженням постачальника, відбулася у 2021- 2022 роках, не змінює підстав вимог, остаточно вирішених у справі № 911/2567/22. Відтак установлення виконавця підписів на цих актах не усуває процесуальної перешкоди для повторного розгляду тотожних вимог.

Отже, колегія суддів не погоджується з тим, що неможливість відібрання експериментальних зразків виключає проведення почеркознавчої експертизи. Проте недоліки такого мотивування місцевого суду не зумовлюють необхідності призначення експертизи під час апеляційного перегляду, оскільки спір вирішується без використання оспорюваних актів як доказів поставки.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ТОВ «ТД «Фінпром» частковому задоволенню.

Первісний позов ТОВ «ТД «Фінпром» підлягає частковому задоволенню шляхом розірвання договору поставки продукції № 46/21 від 11.05.2021 та стягнення з ТОВ «ЗЕО «Сокол» на користь ТОВ «ТД «Фінпром» 8 154 432,00 грн попередньої оплати, 4 638 575,79 грн інфляційних втрат і 969 182,13 грн 3% річних, із визначенням правил подальшого нарахування 3% річних на непогашений залишок попередньої оплати до виконання постанови. У решті первісних вимог, зокрема щодо покладення на виконавця обов`язку нараховувати інфляційні втрати за майбутній період, належить відмовити.

Провадження за зустрічним позовом ТОВ «ЗЕО «Сокол» про стягнення 6 323 991,60 грн підлягає закриттю, оскільки, за результатами наведеного вище зіставлення, ці вимоги вже вирішені судовим рішенням, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окремо колегія суддів роз`яснює, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі, у тому числі в апеляційній інстанції, крім випадку закриття провадження у зв`язку з прийнятою судом відмовою позивача від позову.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.2 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2026 у справі № 922/452/26 скасувати.

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» задовольнити частково.

Розірвати договір поставки продукції №46/21 від 11.05.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» (вул. Шевченка, буд. 111, м.Харків, 61013; код ЄДРПОУ 30991072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» (вул. Гоголя, буд. 26, м. Васильків, Київська обл., 08600; код ЄДРПОУ 36629177) 13 762 189, 92 грн, з яких 8 154 432, 00 грн попередньої оплати, 4 638 575,79 грн інфляційних втрат та 969 182,13 грн 3% річних.

Здійснювати з 01.10.2026 до моменту виконання рішення нарахування 3% річних на непогашений залишок 8 154 432,00 грн попередньої оплати за формулою: С Ч 3 Ч Д : К : 100, де С - сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість, за кожен день прострочення.

У задоволенні первісного позову в частині стягнення 114 349,53 грн інфляційних втрат та 50 932,23 грн 3% річних, а також у частині вимоги про зазначення в постанові подальшого нарахування інфляційних втрат до моменту її виконання відмовити.

Провадження у справі за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» про стягнення 6 323 991,60 грн заборгованості за договором поставки продукції №46/21 від 11.05.2021 закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод елеваторного обладнання «Сокол» (вул. Шевченка, буд. 111, м.Харків, 61013; код ЄДРПОУ 30991072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фінпром» (вул. Гоголя, буд. 26, м. Васильків, Київська обл., 08600; код ЄДРПОУ 36629177) 167 808,68 грн судового збору за подання первісного позову та 201 370,41 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 12.10.2026.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян