Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №917/2034/20 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Харків Справа № 917/2034/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Демідова П.В.

за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 1727 П/2)

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 30.07.2026 у справі №917/2034/20, постановлену у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Мацко О.С. (повна ухвала складена та підписана 04.08.2026)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2б", м.Полтава, в особі ліквідатора Гермаша Ігоря Миколайовича, м. Полтава,

до ОСОБА_1 , м. Полтава,

про зобов`язання передати по акту приймання-передачі первинні бухгалтерські документи, інші документи, що підтверджують фінансово-господарську діяльність позивача, та печатку ОСББ "Чорновола 2б"

за участю правонаступника стягувача - ліквідатора ОСББ "Чорновола 2Б" Мірошниченка Євгена Олександровича , м.Полтава,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області 19.06.2026 надійшла заява ОСОБА_1 б/н від 18.06.2026 (вх. № 8515) про визнання наказу Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 у справі №917/2034/20 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.07.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 18.06.2026 (вх. №8515 від 19.06.2026) про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 у справі №917/2034/20.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявником не надано належних і допустимих доказів, які б чітко та однозначно підтверджували неможливість виконання рішення суду, відсутність обов`язку боржника чи інші обставини, які є підставою для задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

ОСОБА_1 з ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.07.2026 не погодилася та звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 30.07.2026 у справі №917/2034/20 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 від 18.06.2026 про визнання наказу Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 у справі № 917/2034/20 таким, що не підлягає виконанню;

- визнати наказ Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 у справі №917/2034/20 про примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2021 у справі № 917/2034/20, яким ОСОБА_1 зобов`язано передати ОСББ "Чорновола 2Б", в особі ліквідатора Гермаша Ігоря Миколайовича за актом приймання-передачі документи, таким, що не підлягає виконанню повністю;

- призначити судові засідання у справі № 917/2034/20 за участю представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Будігая Олександра Васильовича, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Надати можливість представнику адвокату Будігаю О.В. дозвіл на участь в судових засіданнях у справі № 917/2034/20, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує таким доводами:

- ОСОБА_1 з об`єктивних та поважних причин тривалий час не могла не тільки добровільно, а і примусово виконати рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2021 у справі № 917/2034/20, що може слугувати підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню;

- суд першої інстанції не надав оцінки обставинам за якими: на момент звернення ОСОБА_1 із заявою та, тим більше, на момент її розгляду судом першої інстанції первісний ліквідатор Гермаш І.М. помер; ОСББ «Чорновола 2Б» припинилося як юридична особа; правонаступництво після припинення ОСББ «Чорновола 2Б» не відбулося; юридична особа - стягувач, відсутня; уповноваженої особи припиненого ОСББ «Чорновола 2Б», якій відповідно до резолютивної частини рішення можливо було б передати документи, не існує; виконавче провадження за наказом від 08.07.2021 неодноразово закінчувалося; наказ залишається фактично невиконаним;

- апелянтом до матеріалів заяви були подані: ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 08.07.2025 у справі № 554/8868/25; відомості про внесення 07.08.2025 до ЄРДР кримінального провадження №12025175420000406; нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_3 ; документи зі справи № 917/950/25; відповідь ТДВ «Полтавтрансбуд» від 27.04.2026 № 133; акт приймання-передачі документів від 29.04.2026. Водночас суд першої інстанції фактично звів оцінку цих доказів до питання наявності або відсутності вироку у кримінальному провадженні;

- суд першої інстанції помилково не взяв до уваги те, що збереження наказу від 08.07.2021 у справі № 917/2034/20 як документа, який формально підлягає виконанню, за відсутності юридичної можливості здійснити таке виконання створює ситуацію правової невизначеності для боржника.

- суд неправильно застосував статтю 328 ГПК України та звів її застосування до випадків належного виконання зобов`язання; не надав належної оцінки передбаченій законом підставі «з інших причин»; не дослідив належним чином обставину юридичної неможливості виконання рішення, в т.ч. не застосував положення ст. 607 Цивільного кодексу України; не надав належної правової оцінки припиненню ОСББ «Чорновола 2Б» без правонаступництва; не встановив, хто саме після припинення ОСББ «Чорновола 2Б» має право прийняти виконання рішення; не врахував, що сам суд визнав неможливість нового відкриття виконавчого провадження; не надав належної оцінки доказам щодо фактичного місцезнаходження та походження документів; зробив висновки, які не відповідають встановленим обставинам справи; не забезпечив належного балансу між правом на виконання рішення та правом боржника на юридично визначений та реально здійсненний обов`язок.

Також 25.09.2026 апелянтом до суду подано клопотання про долучення доказів (вх. №10528 від 25.09.2026), в якому скаржник зазначає, що після постановлення ухвали Господарського суду Полтавської області від 30.07.2026 апелянту стали доступними додаткові докази, які, вважає скаржник, мають безпосереднє значення для правильного вирішення питання про наявність об`єктивної неможливості виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021, а також для перевірки висновків суду першої інстанції щодо фактичного виявлення документа ОСББ «Чорновола 2Б».

Скаржник повідомляє, що в провадженні Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження № 12025175420000040, в межах якого ОСОБА_1 має процесуальний статус потерпілої. В результаті реалізації ОСОБА_1 права потерпілої на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження їй стали доступними письмові пояснення Мірошниченка Є.О. від 27.01.2025, надані начальнику Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області та додані до матеріалів відповідного кримінального провадження, які до моменту отримання доступу до матеріалів кримінального провадження у розпорядженні ОСОБА_1 та її представника не перебували; апелянт об`єктивно не мав можливості надати зазначений доказ Господарському суду Полтавської області під час розгляду заяви від 18.06.2026, за результатами якого 30.07.2026 було постановлено оскаржувану ухвалу.

Як вважає скаржник, письмові пояснення підтверджують докази, на які ОСОБА_1 посилалася ще під час розгляду заяви судом першої інстанції, а саме те, що документи щодо діяльності ОСББ «Чорновола 2Б» знаходилися та передавались між іншими особами; ОСОБА_1 об`єктивно не володіла всім комплексом документації, передачі якої від неї вимагав виконавчий документ; пояснення ліквідатора Мірошниченка Є.О. від 27.01.2025 підтверджують, що принаймні частини предмета виконання фактично знаходилися не у ОСОБА_1 .

Апелянт зазначає, що неподання письмових пояснень Мірошниченка Є.О. від 27.01.2025 до суду першої інстанції було зумовлено не процесуальною бездіяльністю скаржника, а об`єктивною відсутністю у неї доступу до цього доказу на відповідній стадії судового провадження.

У зв`язку з цим, апелянт просить:

- визнати поважними та такими, що об`єктивно не залежали від ОСОБА_1 , підстави неподання до Господарського суду Полтавської області письмових пояснень Мірошниченка Євгена Олександровича від 27.01.2025, отриманих 11.09.2026 апелянтом вже під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12025175420000040 після постановлення оскаржувальної ухвали від 30.07.2026;

- на підставі ч.3 ст. 269 ГПК України прийняти як додатковий доказ у справі №917/2034/20 письмові пояснення Мірошниченка Євгена Олександровича від 27.01.2025;

- долучити письмові пояснення Мірошниченка Євгена Олександровича від 27.01.2025 до матеріалів справи № 917/2034/20;

- дослідити зазначений доказ під час апеляційного розгляду справи та надати йому оцінку у сукупності з іншими доказами під час перевірки законності та обґрунтованості ухвали Господарського суду Полтавської області від 30.07.2026.

Одночасно в апеляційній скарзі апелянт повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які апелянт - ОСОБА_1 , очікує понести в наслідок розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 30.07.2026 у справі № 917/2034/20 становить 9328,00 гривень, з яких: 3328,00 грн судового збору, 6000,00 грн за отримання послуг з професійної правничої допомоги; на момент подачі апеляційної скарги апелянт не може надати докази понесених судових витрат.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2026, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Демідова П.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 30.07.2026 у справі № 917/2034/20. Розгляд справи призначено на 30.09.2026. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали. Задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Будігая О.В. про участь у судовому засіданні 30.09.2026 та у наступних судових засіданнях, в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні, що відбувалось в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким визнати наказ Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 у справі №917/2034/20 про примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 08.06.2021 у справі №917/2034/20 таким, що не підлягає виконанню.

Розглянувши до початку розгляду справи клопотання апелянта про прийняття як додаткового доказу у справі письмових пояснень Мірошниченка Євгена Олександровича від 27.01.2025 та визнання поважними причини їх неподання до суду першої інстанції, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603).

Системний аналіз ст.80 ГПК України (подання доказів) та ст.269 ГПК України (межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції) свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою.

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку скаржника) (подібні висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).

У рішенні у справі "Вержбицький проти Польщі" (Wierzbicki v. Poland, заява № 24541/94, від 18.06.2002, п. 39) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), посилаючись на рішення у справі "Домбо Бехер проти Нідерландів" (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands, заява № 14448/88, п. 33), наголосив, що стосовно судового процесу, який стосується протилежних приватних інтересів, принцип рівності сторін передбачає, що кожній стороні забезпечується достатня можливість представити свою позицію - включаючи докази - з дотриманням вимог, які не ставлять сторону в невигідне становище по відношенню до опонента.

Так, за узагальненими доводами клопотання про долучення доказів (вх. №10528 від 25.09.26) апелянт посилається на обставини ознайомлення 11.09.2026 із матеріалами кримінального провадження №12025175420000040, в межах якого, зазначає скаржник, ОСОБА_1 має процесуальний статус потерпілої та внаслідок чого їй стали доступними письмові пояснення Мірошниченка Євгена Олександровича від 27.01.2025. Апелянт вважає, що пояснення ОСОБА_4 мають значення для перевірки правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі. Повідомляє, що не є автором зазначених пояснень, вони не були їй адресовані та отримані нею 11.09.2026 саме під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а тому апелянт об`єктивно не мав можливості надати зазначений доказ Господарському суду Полтавської області під час розгляду заяви від 18.06.2026, за результатами якого 30.07.2026 було постановлено оскаржувану ухвалу.

Поряд з цим, колегія суддів вважає, що наведені апелянтом доводи не свідчать про наявність об`єктивних або виключних обставин, які унеможливили надання таких документів до суду першої інстанції, оскільки не підтверджують неможливість ознайомлення ОСОБА_1 із матеріалами кримінального провадження під час розгляду справи у суді першої інстанції. Крім того, суд зазначає, що такий доказ є новим, адже наданий після прийняття рішення судом першої інстанції, та відповідно судом не досліджувався і правова оцінка такому доказу не надавалась під час розгляду справи судом першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово виснував, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, основним елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанови від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19). Зазначені висновки викладено в постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 922/331/23.

Оскільки скаржником не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції доказу (письмових пояснень Мірошниченка Євгена Олександровича від 27.01.2025), який апелянт просить долучити до справи на стадії апеляційного розгляду, як не надано доказів про неможливість його подання до суду першої інстанції, враховуючи також, що такий доказ є новим, адже створений після прийняття рішення судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції не приймає його до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника апелянта, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.06.2021 Господарським судом Полтавської області прийнято рішення у даній справі №917/2034/20 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2б", м. Полтава, в особі ліквідатора Гермаша Ігоря Миколайовича до ОСОБА_1 про зобов`язання передати по акту приймання-передачі первинні бухгалтерські документи, інші документи, що підтверджують фінансово-господарську діяльність позивача, та печатку ОСББ "Чорновола 2б",

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 у справі №917/2034/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 08.06.2021 у справі №917/2034/20 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Полтавської області від 08.06.2021 у справі №917/2034/20 залишено без змін.

Зокрема, вказаним рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.06.2021 у справі №917/2034/20 позовні вимоги задоволено; зобов`язано ОСОБА_1 передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2б" в особі ліквідатора Гермаша Ігоря Миколайовича по акту приймання-передачі:

1) Оригінали документів, що підтверджують фінансово-господарську діяльність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2б", первинні документи бухгалтерського обліку;

2) Оригінали фінансової звітності, бухгалтерської звітності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2б";

3) Оригінали установчих документів, оригінали реєстраційних документів, - оригінали протоколів загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2б";

4) Оригінали господарських договорів укладених від імені Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2б" та додатків до них;

5) Банківські виписки щодо руху коштів на розрахункових рахунках Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2б" код ЄДРПОУ 41248723, платіжні доручення на перерахування коштів по розрахункових рахунках за період з 31.03.2017 року по 20.10.2020 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2б";

6) Оригінали правовстановлювальних документів на рухоме та нерухоме майно Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2б";

7) Будь-які інші документи, які б свідчили про господарську діяльність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2б", ділову переписку, журнали реєстрації, тощо);

8) Технічний паспорт на житловий будинок по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава;

9) Плани поверхів житлового будинку по вул. Чорновола 2б, м. Полтава;

10) Печатку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорновола 2б";

11) Паспорт будинку, складений за результатами обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава;

12) Енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем житлового будинку по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава;

13) Проектну документацію зі схемами влаштування внутрішньобудинкових систем будинку по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава;

14) Документи, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою вул. Чорновола, 2б, м. Полтава;

15) Технічну документацію обладнання кришної котельні будинку по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава;

16) Технічну документацію на ліфти будинку по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава;

17) План земельної ділянки по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава;

18) Акти приймання-передавання технічної документації на багатоквартирний будинок по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава від ТОВ "УЖК" та товариства з додатковою відповідальністю "Полтаватрансбуд";

19) Паспорти, гарантійні документи, акти випробування, повірки й опломбування та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку по вул. Чорновола, 2б, м. Полтава.

08.07.2021 на виконання вказаного рішення Господарським судом Полтавської області видано наказ.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.12.2024 було замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 у справі № 917/2034/20 - ліквідатора ОСББ "Чорновола 2б" Гермаша Ігоря Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на його правонаступника - ліквідатора ОСББ «Чорновола 2б» Мірошниченка Євгена Олександровича ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 ).

19.06.2026 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Полтавської області із заявою б/н від 18.06.2026 (вх.№8515) про визнання наказу Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 у справі №917/2034/20 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 30.07.2026, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 18.06.2026 про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 у справі № 917/2034/20 є предметом апеляційного перегляду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.

Предметом судового розгляду у даній справі є заява боржника про визнання виконавчого документа (наказу Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 у справі №917/2034/20) таким, що не підлягає виконанню.

Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 7 частини третьої статті 2 ГПК).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 326 Господарського процесуального кодексу України).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року).

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частини перша, третя статті 327 ГПК України).

Згідно із статтею 1 Закону "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша, друга статті 15 Закону "Про виконавче провадження).

За змістом абзацу першого частини першої статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника, зокрема, визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частиною другою статті 328 ГПК України унормовано, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що процесуальне законодавство передбачає дві групи підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а саме: 1) помилкове видання виконавчого документа; 2) відсутність обов`язку боржника.

Звідси підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язання переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); якщо виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09.09.2021 у справі №824/67/20 та від 09.06.2022 у справі № 2-118/2001.

Зі змісту частини другої статті 328 ГПК України вбачається, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 328 Господарського процесуального кодексу України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права, і, зокрема, у випадку скасування у касаційному порядку рішення суду, якщо виконавчий лист ще не виконаний.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Щодо процесуально-правових підстав колегія суддів вважає за необхідне звернутися до висновків про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 21.08.2025 у справі № 913/355/24 та відповідно до яких помилка, допущена при видачі виконавчого документа, може стосуватися дефектів його форми чи змісту, зокрема: суд неправильно зазначив інформацію про стягувача чи боржника; резолютивну частину судового рішення перенесено у виконавчий лист з помилками, внаслідок цього обсяг обов`язків, що покладено на боржника, зменшено чи збільшено або й зовсім змінено; немає всіх необхідних реквізитів виконавчого документа. При цьому суд наділений компетенцією: виправити таку помилку за заявою стягувача або боржника; визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21; від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22 та інших.

Суд першої інстанції в ході розгляду справи також правомірно врахував правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12.10.2018 у справі №910/9026/13, в якій Суд зазначив, що в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. Такий перегляд судового рішення по суті можливий лише в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, а не в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. В свою чергу, саме результати такого перегляду в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами з прийняттям відповідного судового рішення можуть стати підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із частиною 1 статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частин 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З аналізу доводів боржника у цій справі слідує, що як на підставу визнання наказу таким, що не підлягає виконанню боржник посилається на наявність об`єктивних і непереборних обставин.

Зокрема, заявник зазначає, що після ухвалення Господарським судом Полтавської області рішення від 10.09.2020 у справі № 917/805/20 ліквідатор Гермаш Ігор Миколайович з невідомих причин відмовлявся отримати від ОСОБА_1 реєстраційні документи щодо ОСББ "Чорновола 2б", а також наявні у неї документи про господарську-фінансову діяльність ОСББ. Така ж ситуація продовжувалась і після 08.06.2021 у справі № 917/2034/20, коли ОСОБА_1 суд зобов`язав передати ліквідатору Гермашу І.М. по акту приймання-передачі документи щодо діяльності ОСББ "Чорновола 2б".

В подальшому, згідно актового запису про смерть №2120 від 30.11.2021 ОСОБА_5 помер, а виконавче провадження НОМЕР_3 було закінчено.

Також за доводами боржника, документи, які були предметом спору у справі №917/2034/20, зберігались у члена правління ліквідованого ОСББ "Чорновола 2б" ОСОБА_6 , який мешкав в квартирі АДРЕСА_3 . Однак, з початком військової агресії ОСОБА_6 виїхав за межі України, проте, як згодом ОСОБА_1 дізналась від нього, він начебто знищив наявну у нього документацію щодо діяльності ОСББ "Чорновола 2Б". За цим фактом за зверненням боржника були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення та розпочато досудове розслідування за фактом знищення членом правління ОСББ "Чорновола 2Б" ОСОБА_6 документації щодо діяльності ОСББ "Чорновола 2Б" за заявою ОСОБА_1 , яке наразі триває.

Також боржником надано до суду копії заяви свідка ОСОБА_3 від 03.04.2026, адресованої Східному апеляційному господарському суду в межах справи №917/950/25 та пояснює, яким чином йому все ж вдалося отримати частину документів (які, в т.ч. були предметом спору у цій справі №917/2034/20 та використані ним у підтвердження своєї правової позиції при розгляді справи №917/950/25).

Крім того, суду було надано Акт приймання-передачі виконавчої документації по житловому будинку по вул.Чорновола,2б, складений між ТЗДВ "Полтавтрансбуд" та ОСББ "Ватутинець -1", з якого вбачається передача документації (Акти державної приймальної комісії 1 та 2 черги будівництва, акт приймання-передачі в експлуатацію житлового будинку, технічні паспорти і ін) від забудовника до ОСББ "Ватутинець-1", що, на думку боржника, підтверджує той факт, що вказаних документів у неї не було і не могло бути, а відтак, рішення суду в цій частині неможливо виконати.

Боржник також повідомляв суду, що юридична особа - "Чорновола 2Б" припинена в результаті ліквідації, про що 05.01.2026 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг станом на 28.01.2026).

Вказані доводи боржник вважав такими, що свідчать про наявність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Під час розгляду справи суд першої інстанції відхилив доводи боржника щодо відсутності можливості виконати наказ через те, що частина витребуваних за рішенням суду боржнику взагалі не передавалася, а передавалася забудовником до іншої юридичної особи - ОСББ "Ватутинець-1". Зокрема, як правильно встановлено місцевим господарським судом , вказані обставини не виключають можливості передачі документів у подальшому створеному ОСББ "Чорновола 2Б".

Крім того, судом обґрунтовано враховано, що дане питання досліджувалося при вирішенні даної справи по суті спору. Як вбачається зі змісту постанови Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 у даній справі, одним з аргументів апеляційної скарги відповідача ( ОСОБА_1 ) було те, що перелік спірної документації не відповідає фактично наявній у відповідача.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що такі доводи боржника фактично спрямовані на перегляд самого судового рішення, яке набрало законної сили; самого спору по суті; встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, та потребує дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, що прямо заборонено на стадії вирішення питання про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Також суд першої інстанції правомірно врахував, що обставини стосовно можливого знищення частини витребуваних судом документів сторонньою особою, також не є підставою для задоволення вказаної заяви, оскільки справа по вказаному факту знаходиться на етапі досудового розслідування, вирок суду наразі відсутній, заявником з цього приводу подано суперечливі докази та пояснення (частина витребуваних документів все ж виявилася не знищеною та була отримана боржником під час розгляду іншої справи №917/805/25, та ін.).

Щодо доводів боржника про те, що юридична особа - "Чорновола 2Б" припинена в результаті ліквідації, про що 05.01.2026 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зокрема, як вважає апелянт, суд першої інстанції не надав оцінки обставинам за якими ОСББ «Чорновола 2Б» припинилося як юридична особа; правонаступництво після припинення ОСББ «Чорновола 2Б» не відбулося; юридична особа - стягувач відсутня; уповноваженої особи припиненого ОСББ «Чорновола 2Б», якій відповідно до резолютивної частини рішення можливо було б передати документи, не існує; виконавче провадження за наказом від 08.07.2021 неодноразово закінчувалося.

Так, судом першої інстанції в ході розгляду справи встановлено, що юридична особа - ОСББ "Чорновола 2Б" припинена за рішенням суду; запис про ліквідацію юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.01.2026 (без правонаступництва).

Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено підстави закінчення виконавчого провадження. Зокрема, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Відтак, чинне законодавство передбачає алгоритм дій учасників виконавчого провадження у разі припинення (ліквідації) сторони виконавчого провадження (зокрема, стягувача) - нове виконавче провадження не може бути розпочато, оскільки початок примусового виконання рішення пов`язаний з поданням стягувачем заяви про примусове виконання рішення - ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», а у разі, якщо виконавче провадження вже триває - воно підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону, що не потребує визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Зважаючи на наведені приписи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що припинення юридичної особи - стягувача є підставою для закриття виконавчого провадження в розумінні приписів Закону України «Про виконавче провадження», але не є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в розумінні ч. 2 ст. 328 ГПК України. Протилежного заявником апеляційної скарги не доведено, висновки суду першої інстанції не спростовані.

Також на думку скаржника, положення ст. 328 ГПК України не обмежують підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, виключно випадками належного виконання зобов`язання; законодавець прямо передбачив можливість застосування цієї норми «з інших причин»; суд першої інстанції фактично протиставив процедуру закінчення виконавчого провадження за ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» процедурі, передбаченій ст. 328 ГПК України; збереження наказу від 08.07.2021 у справі № 917/2034/20 як документа, який формально підлягає виконанню, за відсутності юридичної можливості здійснити таке виконання створює ситуацію правової невизначеності для боржника.

Проте, як вже зазначалось та обґрунтовано враховано судом першої інстанції з посиланням на правові позиції Верховного Суду, процесуальне законодавство передбачає дві групи підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а саме: 1) помилкове видання виконавчого документа; 2) відсутність обов`язку боржника. При цьому, зміст процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

В межах даної справи апелянтом не доведено припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав. Також заявником не надано належних і допустимих доказів, які б чітко та однозначно підтверджували неможливість виконання рішення суду чи інші обставини, які є підставою для задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що в оскаржуваній ухвалі Господарський суд Полтавської області дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявником наявності у спірних правовідносинах визначених ст. 328 ГПК України підстав для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та правильно відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 18.06.2026 про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Полтавської області від 08.07.2021 у справі № 917/2034/20.

Доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків місцевого господарського суду не спростовують.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Полтавської області від 30.07.2026 у справі №917/2034/20 без змін, як такої, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 30.07.2026 у справі №917/2034/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 12.10.2026.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя П.В. Демідова