Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №902/971/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Справа № 902/971/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Кульчій І.М. , суддя Хабарова М.В.

секретар судового засідання Кульчин Д.А.

представники учасників справи:

позивача: Стецьків Н.І.,

відповідача: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця Лоїк Інни Григорівни на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 19.08.2026 про забезпечення позову у справі №902/971/26 (суддя Виноградський О.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіммелтек-УА»

до Фізичної особи-підприємця Лоїк Інни Григорівни

про стягнення 3867732,22 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19.08.2026 задоволено заяву позивача про забезпечення позову у справі №902/971/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіммелтек-УА» до Фізичної особи-підприємця Лоїк Інни Григорівни про стягнення 3867732,22 грн.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Фізичній особі-підприємцю Лоїк Інні Григорівні, що знаходяться на будь яких рахунках фізичної особи-підприємця Лоїк І.Г. відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, у розмірі ціни позову 3867732,22 грн та судового збору в розмірі 46412,79 грн, а також шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності фізичній особі-підприємцю Лоїк Інні Григорівній, яке буде виявлено під час виконання ухвали суду про забезпечення позову у розмірі ціни позову 3867732,22 грн та судового збору в розмірі 46412,79 грн.

Не погоджуючись із ухвалою, відповідач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 19.08.2026 у даній справі та ухвалити нове судове рішення про відмову позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначає, суд першої інстанції суд безпідставно не врахував, що у даному випадку звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач мав належним чином обґрунтувати підстави застосування заходів забезпечення позову та вказати обставини, які можуть свідчити про ускладнення чи неможливість виконання судового рішення у разі задоволення позову. Крім того, такі обставини мали б підтверджуватись відповідними доказами, чого заявником зроблено не було. Крім того, відповідач зазначає подав відзив на позовну заяву, у якому не заперечується факт укладення Договору поставки, отримання товару та наявності прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом першої інстанції не встановлено фактичної недостатності у відповідача активів для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Апелянт звертає увагу на неправомірне накладення арешту на грошові кошти ФОП Лоїк Інни Григорівни у межах ціни позову 3867732,22 грн та судового збору 46412,79 грн; а також на все рухоме та нерухоме майно ФОП Лоїк Інни Григорівни також у межах ціни позову 3867732,22 грн та судового збору 46412,79 грн. Застосований судом спосіб забезпечення позову обмежує майнові права відповідача у більшому обсязі, ніж це об`єктивно необхідно для забезпечення виконання рішення суду.

Апелянт також наголошує, що здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з постачанням товарів, які використовуються для забезпечення потреб у сфері оборони, а тому блокування його фінансових операцій може безпосередньо вплинути на своєчасність виконання відповідних договірних зобов`язань та постачання таких товарів.

Відповідач також звертає увагу колегії суддів, що станом на час подання та розгляду заяви про забезпечення позову між сторонами тривають переговори щодо мирного врегулювання спору та узгодження умов мирової угоди за участю уповноважених представників.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Бучинська Г.Б., суддя Хабарова М.В.

Ухвалою від 28.08.2026 відкрито апеляційне провадження. Розгляд призначено на 28.09.2026 о 14:00 год.

07.09.2026 від ТОВ «Хіммелтек-УА» надійшов відзив, у якому позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити ухвалу про забезпечення позову без змін. Товариство звертає увагу, що пояснення апелянта про недостатність обігових коштів та наявність інших договірних зобов`язань не спростовує, а навпаки, підтверджує, що існує об`єктивна можливість зменшення обсягу ліквідних активів відповідача протягом розгляду справи

Позивач зауважує, що згідно практики Верховного Суду - у спорі про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є очевидною, а вимога до заявника доводити очевидні речі свідчила б про застосування завищеного або навіть недосяжного стандарту доказування. Часткова оплата боргу у розмірі 545183,83 грн та підписання акта звірки лише підтверджує стан взаємних розрахунків між сторонами, однак не є виконанням грошового зобов`язання. Водночас, можливість застосування у спорі про стягнення грошових коштів арешту не лише грошових коштів, а й іншого майна відповідача є додатковою гарантією реального виконання майбутнього рішення суду. Апелянтом не доведено, що застосований арешт фактично припинив її господарську діяльність або унеможливив виконання конкретного державного чи іншого договору.

Не відповідають фактичним обставинам справи твердження апелянта про те, що між сторонами нібито тривають переговори щодо мирного врегулювання спору та узгодження умов мирової угоди. Водночас, направлення однією стороною власного проєкту мирової угоди є виключно односторонньою пропозицією та саме по собі не свідчить ані про проведення сторонами переговорів, ані про погодження умов такого угоди.

Заходи забезпечення позову є передбаченим процесуальним законом тимчасовим обмеженням, яке застосовується судом з метою гарантування ефективності судового захисту. Накладення арешту не припиняє права власності відповідача на відповідне майно та не передбачає його вилучення чи передачі позивачу. При арешті майно фактично залишається у володінні власника, а обмежується лише можливість розпорядження ним.

Ухвалою від 15.09.2026 задоволено заяву ТОВ «Хіммелтек-УА» сторін про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції

Враховуючи встановлений ГПК України 30-денний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Бучинської Г.Б., здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №902/971/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Кульчій І.М., суддя Хабарова М.В.

Ухвалою від 28.09.2026 зазначена колегія прийняла справу №902/971/26 до свого провадження.

28.09.2026 від ФОП Лоїк І.Г. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із втратою працездатності представником відповідача.

Ухвалою від 28.09.2026 відкладено розгляд справи на 05.10.2026.

У судових засіданнях апеляційної інстанції 28.09.2026 та 05.10.2026 представник позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, просив суд відмовити у її задоволенні та залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання апеляційної інстанції 05.10.2026, причин неявки суду не повідомив.

Колегія суддів зауважує, що у відповідності до положень ч.12 ст.272 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, до Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява №б/н від 21.07.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіммелтек-УА» до Фізичної особи-підприємця Лоїк Інни Григорівни про стягнення 3867732,22 грн, з яких: 3770029,18 грн - основний борг; 70375,08 грн - інфляційні втрати; 27327,96 грн - 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за Договором поставки №160 від 11.09.2023, зокрема в частині своєчасного та повного здійснення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.07.2026 відкрито провадження у справі №902/971/26, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, призначено підготовче судове засідання на 09.09.2026 о 10:30 год.

17.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіммелтек-УА» до Господарського суду Вінницької області надійшла заява про забезпечення позову, у якій товариство просить:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Фізичній особі-підприємцю Лоїк Інні Григорівній (ІПН НОМЕР_1 ), що знаходяться на будь яких рахунках фізичної особи-підприємця Лоїк І.Г. відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, у розмірі ціни позову 3867732,22 грн. та судового збору в розмірі 46412,79 грн.

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Фізичній особі-підприємцю Лоїк Інні Григорівній (ІПН НОМЕР_1 ), яке буде виявлено під час виконання ухвали суду про забезпечення позову у розмірі ціни позову 3867732,22 грн. та судового збору в розмірі 46412,79 грн.

Позивач стверджує, що належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання за Договором поставки №160 від 11.09.2023 укладеним з відповідачем, здійснивши поставку товару, що підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема видатковими накладними, підписаними сторонами без будь-яких зауважень чи заперечень. Водночас ФОП Лоїк І.Г., отримавши товар, свої зобов`язання щодо його оплати у встановлений договором строк не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, ТОВ «Хіммелтек-УА» виходить із того, що застосування заходів забезпечення позову має виключно тимчасовий, превентивний характер, спрямоване на забезпечення реального та ефективного виконання можливого рішення суду, не вирішує спір по суті та не порушує балансу інтересів сторін. Саме з огляду на наявність реальної загрози утруднення виконання рішення суду позивач просить суд застосувати до відповідача захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та рухоме і нерухоме майно, що належать ФОП Лоїк Інні Григорівні, у межах ціни позову та судового збору.

Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19.08.2026 у справі №902/971/26 задоволено заяву ТОВ «Хіммелтек-УА» та накладено арешт на грошові кошти, що належать ФОП Лоїк І.Г., що знаходяться на будь яких рахунках ФОП Лоїк І.Г. відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, у розмірі ціни позову 3867732,22 грн та судового збору в розмірі 46412,79 грн, а також шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ФОП Лоїк І.Г., яке буде виявлено під час виконання ухвали суду про забезпечення позову у розмірі ціни позову 3867732,22 грн та судового збору в розмірі 46412,79 грн.

Ухвала вмотивована тим, що з огляду на предмет позову та специфіку правовідносин, що виникли між сторонами, запропонований захід забезпечення позову є доцільним, адекватним та співмірним, а невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову у даній справі.

Суд першої інстанції задовольняючи заяву також виходив з того, що ФОП Лоїк І.Г. тривалий час не виконує взяті на себе зобов`язання, а запропонований заявником захід забезпечення позову жодним чином не буде перешкоджати власнику майна у його користування, враховував можливість відповідачу в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями ст.136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

У постанові від 19.12.2024 року у справі №910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 року у справі №754/5683/22 зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що ТОВ «Хіммелтек-УА» та ФОП Лоїк І.Г. існує спір, щодо здійснення розрахунків за поставлений товар на виконання Договору поставки №160 від 11.09.2023.

Наявність спору підтверджується Договором поставки №160 від 11.09.2023, рахунками на оплату товару: №299 від 26.02.2026 на загальну суму (з ПДВ) 1065607,06 грн; №496 від 23.03.2026 на загальну суму (з ПДВ) 541396,12 грн; №518 від 25.03.2026 на загальну суму (з ПДВ) 542430,07 грн; №730 від 21.04.2026 на загальну суму (з ПДВ) 544451,80 грн; №838 від 06.05.2026 на загальну суму (з ПДВ) 542138,02 грн; №858 від 08.05.2026 на загальну суму (з ПДВ) 534006,11 грн, видатковими накладними: №313 від 27.02.2026 на загальну суму (з ПДВ) 533032,50 грн.; №315 від 27.02.2026 на загальну суму (з ПДВ) 532574,56 грн.; №489 від 23.03.2026 на загальну суму (з ПДВ) 541396,12 грн.; №513 від 25.03.2026 на загальну суму (з ПДВ) 542430,07 грн.; №745 від 22.04.2026 на загальну суму (з ПДВ) 544451,80 грн; №867 від 07.05.2026 на загальну суму (з ПДВ) 542138,02 грн; №884 від 08.05.2026 на загальну суму (з ПДВ) 534006,11 грн.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову Товариство вказує, що існує конкретна сукупність об`єктивних обставин: відповідач отримав товар, однак не здійснив його оплату у встановлений строк; розмір невиконаного зобов`язання перед позивачем є значним та становить близько 3867732,22 грн; заборгованість не погашається протягом тривалого часу; направлений позивачем лист про добровільне погашення боргу проігнорований; за даними відкритих реєстрів, щодо відповідача у різні періоди неодноразово відкривалися виконавчі провадження за вимогами різних стягувачів; ФОП Лоїк І.Г. є керівником та бенефіціарним власником ТОВ «Койот», яке також має невиконані грошові зобов`язання перед позивачем за поставлений товар, що стало підставою для звернення позивача до суду з окремим позовом про стягнення заборгованості.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

За висновком, викладеним у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Зважаючи на викладені обставини, предмет позову та специфіку правовідносин, що виникли між сторонами, надаючи оцінку запропонованому заходу забезпечення позову на предмет його доцільності, адекватності та співмірності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову у даній справі.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції правомірно встановив, що існують підстави для вжиття заходів забезпеченню позову, оскільки ФОП Лоїк І.Г. тривалий час не виконує взяті на себе зобов`язання, а запропонований заявником захід забезпечення позову жодним чином не буде перешкоджати власнику майна у його користування, а також суд першої інстанції врахував можливість відповідачу в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Частиною 4 статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з резолютивною частиною ухвали Господарського суду Вінницької області від 19.08.2026 у даній справі №902/971/26 справі суд застосував заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту як на грошові кошти, що належать відповідачу, в межах суми позову 3867732,22 грн. та судового збору в розмірі 46412,79 грн, так і на майно, яке належить відповідачу, в межах суми позову 3867732,22 грн. та судового збору в розмірі 46412,79 грн.

Однак накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, при чому окремо на кошти та окремо на майно у повній сумі спору (по 3867732,22 грн), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (за рахунок коштів, та за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 3867732,22 грн доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, однак, не врахувавши вимог щодо співмірності таких заходів (або неналежно конкретизувавши вжиті заходи забезпечення позову), дійшов помилкового висновку про накладення арешту і на грошові кошти в межах загальної ціни позову (3867732,22 грн), і на майно відповідача у такому ж обсязі (3867732,22 грн), фактично арештував грошові кошти і майно на загальну суму, що удвічі перевищує ціну позову.

Крім того, оскаржуваною ухвалою застосовано заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти в розмірі 46412,79 грн, сплаченого судового збору за подання позову.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Натомість колегія суддів вважає хибним такий висновок суду першої інстанції, оскільки забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову, а судовий збір не входить до предмета позову, а є судовими витратами.

Відтак, колегія суддів вважає, що існують підстави для вжиття заходів забезпечення позову та часткового задоволення заяви ТОВ «Хіммелтек-УА», шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ФОП Лоїк І.Г., які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на рухоме і нерухоме майно, яке належить ФОП Лоїк І.Г., у межах суми позову 3867732,22 грн.

Натомість належить відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Хіммелтек-УА» щодо накладення арешту і на грошові кошти, і одночасно на майно відповідача, а також щодо накладення арешту на кошти в розмірі 46412,79 грн, сплаченого судового збору за подання позову.

З урахуванням вищевказаного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції слід змінити, шляхом викладення її резолютивної частини у новій редакції.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст.86 ГПК України).

З мотивів зазначених вище, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни ухвали суду першої інстанції з підстав ст.277 ГПК України через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні, що призвело до ухвалення частково незаконного судового рішення.

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги спір у справі №902/971/26 не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги є передчасним.

Керуючись ст.ст.34, 86, 232, 233, 240, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лоїк Інни Григорівни на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 19.08.2026 про забезпечення позову у справі №902/971/26 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 19.08.2026 про забезпечення позову у справі №902/971/26 змінити, виклавши її резолютивну частину у наступній редакції:

«Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіммелтек-УА» про забезпечення позову у справі 902/971/26 задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Фізичній особі-підприємцю Лоїк Інні Григорівні (РНОКПП НОМЕР_1 ), які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на рухоме і нерухоме майно, яке належить Фізичній особі-підприємцю Лоїк Інні Григорівні (РНОКПП НОМЕР_1 ), у межах суми позову 3867732,22 грн.

В іншій частині заяви ТОВ «Хіммелтек-УА» відмовити.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хіммелтек-УА» (вул.Об`їзна, буд.4, с.Сокільники, Львівський район, Львівська область, 81130, ідентифікаційний код юридичної особи: 44752993).

Боржник: Фізична особа-підприємець Лоїк Інна Григорівна ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).»

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

4. Дана постанова є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її ухвалення.

5. Матеріали справи №902/971/26 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повна постанова складена "13" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Кульчій І.М.

Суддя Хабарова М.В.