Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №902/419/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Справа № 902/419/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

органу прокуратури - Кривецька-Люліч Т.А., прокурор;

позивача - не з`явився;

відповідача-1 - не з`явився;

відповідача-2 - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23 червня 2026 року (повний текст складено 29.06.2026) у справі №902/419/26 (суддя Шамшуріна М.В.)

за позовом Керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради

до Рахнівсько-Лісового ліцею Шпиківської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо"

про визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 до договору про закупівлю товару № 6 від 05.09.2023 та стягнення 334 202,43 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.06.2026 у справі №902/419/26 позов Керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради до Рахнівсько-Лісового ліцею Шпиківської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" про визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 до договору про закупівлю товару № 6 від 05.09.2023 та стягнення 334 202,43 грн, задоволено.

Визнано недійсним пункт 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 до договору про закупівлю товару № 6 від 05.09.2023, укладеного між Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо".

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" на користь Шпиківської селищної ради 334 202,43 грн безпідставно отриманих коштів.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" на користь Вінницької обласної прокуратури 4 170,52 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Присуджено до стягнення з Рахнівсько-Лісового ліцею Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області на користь Вінницької обласної прокуратури 4 170,52 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на порушення Господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23.06.2026 у справі № 902/419/26 залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: доплатити судовий збір у встановленому порядку і розмірі, докази чого надати суду.

13.08.2026 на адресу апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 (з урахуванням ухвали суду від 25.08.2026 про виправлення описки) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" на рішення Господарського суду Вінницької області від 23.06.2026 у справі №902/419/26. Призначено справу № 902/419/26 до розгляду на 05.10.2026 об 12:00 год.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2026 у справі №902/419/26 розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.10.2026 о 10:40 год.

В судове засідання 12.10.2026 представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2 не з`явилися, водночас від представника відповідача-2 - адвоката Дибова О.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю його участі у судовому засіданні через хворобу.

Присутній в судовому засіданні представник органу прокуратури щодо задоволення клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи поклався на розсуд суду.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, зазначає наступне.

Частинами 11, 12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасника справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" - адвокат Дибов О.В. обґрунтовує неможливість участі у судовому засіданні, призначеному на 12.10.2026 о 10:40 год., своєю хворобою, у зв`язку з чим просить відкласти розгляд справи, посилаючись на необхідність забезпечення права відповідача-2 на справедливий судовий розгляд та професійну правничу допомогу.

Водночас наведені представником відповідача-2 обставини щодо його хвороби не підтверджені жодними належними доказами, зокрема, медичними документами, які б засвідчували неможливість його участі у судовому засіданні, а самі по собі посилання на погіршення стану здоров`я не свідчать про неможливість розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції за його відсутності, оскільки явка представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" у судове засідання обов`язковою судом не визнавалася, а клопотання не містить обґрунтування того, які саме обставини, що мають значення для розгляду апеляційної скарги, не можуть бути встановлені та оцінені судом за наявними у матеріалах справи доказами без його особистої участі у судовому засіданні.

Крім того, колегія суддів враховує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" реалізувало надані йому процесуальні права шляхом подання апеляційної скарги, в якій виклало свої доводи та вимоги щодо оскаржуваного судового рішення, тоді як наведені у клопотанні посилання на положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на професійну правничу допомогу та реалізацію інших процесуальних прав не свідчать про наявність обставин, які не можуть бути встановлені судом на підставі матеріалів справи та потребують обов`язкової особистої участі представника відповідача-2 у судовому засіданні.

При цьому судом взято до уваги, що за клопотанням представника відповідача-2 - адвоката Дибова О.В. від 02.10.2026, обґрунтованим різким погіршенням стану його здоров`я, розгляд справи вже було відкладено з 05.10.2026 на 12.10.2026 з метою забезпечення реалізації процесуальних прав відповідача-2, однак повторно звертаючись із клопотанням від 09.10.2026 про відкладення розгляду справи з аналогічних підстав, представник не надав жодних доказів на підтвердження неможливості його участі у судовому засіданні, що за відсутності інших об`єктивних перешкод для розгляду справи не зумовлює необхідності її подальшого відкладення.

Більше того, при розгляді клопотання судом взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.07.2020 у справі № 924/369/19 та від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, відповідно до яких, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може вирішити спір по суті без відкладення розгляду справи. При цьому основною умовою для відкладення розгляду справи є не сама лише відсутність представників сторін чи інших учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак, оскільки всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, явка учасників справи обов`язковою не визнавалась, наведені у клопотанні обставини щодо хвороби представника відповідача-2 належними доказами не підтверджені та не свідчать про неможливість розгляду апеляційної скарги за його відсутності, необхідність його особистої участі у судовому засіданні належним чином не обґрунтована, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" скористалося правом подати апеляційну скаргу, а матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги по суті, враховуючи передбачений статтею 273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданого клопотання та, відповідно, для відкладення розгляду справи.

Безпосередньо в судовому засіданні прокурор повністю підтримав вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.08.2023 Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2023-08-08-003055-a за предметом закупівлі: вугілля кам`яне, код за Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015:09110000-3 "Тверде паливо", у кількості 250 тонн, з очікуваною вартістю предмета закупівлі 2 625 000,00 грн та строком поставки до 01.11.2023.

За результатами проведеної закупівлі, 05.09.2023 між Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області (далі - покупець, відповідач-1) та переможцем закупівлі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" (далі - постачальник, відповідач-2) укладено договір про закупівлю товару № 6 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язався передати (поставити) покупцю товар за кодом ДК 021:2015:09110000-3 "Тверде паливо" (вугілля кам`яне), за цінами, визначеними у специфікації, яка додається до договору та є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти та оплатити такий товар.

Найменування, кількість та якісні показники товару визначено пунктом 1.2 договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору, його ціна становить 2 111 250,00 грн з ПДВ.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що строк (термін) поставки (передачі) товару становить 5 календарних днів з дня подання заявки, але не пізніше 01.11.2023.

Відповідно до пункту 10.1 договору, останній набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2023 включно, а в частині взятих сторонами зобов`язань - до їх повного виконання.

За змістом підпункту 2 пункту 11.1 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених договором відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII (із змінами) та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, зокрема, у разі погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до нього в частині зміни ціни за одиницю товару.

При цьому зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, а відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку, за умови документального підтвердження відповідного коливання та без збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Пунктом 11.3 договору передбачено, що зміни, доповнення та додатки до договору або його розірвання є дійсними за умови їх вчинення у письмовій формі та підписання уповноваженими представниками обох сторін, а у разі одностороннього розірвання договору - шляхом направлення стороною повідомлення про таке розірвання за 20 календарних днів до дострокового припинення договору.

Усі додатки та додаткові угоди, підписані сторонами у зв`язку з виконанням договору, є його невід`ємною частиною, набирають юридичної сили з моменту їх підписання та діють протягом строку дії договору.

Згідно з пунктом 12.1 договору, його невід`ємною частиною є специфікація (Додаток №1 до договору).

На виконання умов договору сторонами підписано специфікацію (Додаток № 1), якою погоджено найменування товару, його кількість, ціну за 1 тонну та технічні характеристики товару.

05.10.2023 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої погоджено внесення змін до пунктів 1.2 та 5.2 договору.

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди № 1 сторони погодили внести зміни до Додатка №1 до договору (специфікації), виклавши його у новій редакції.

Відповідно до внесених змін, сторони збільшили ціну вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 в обсязі 170,426 т з 8 445,00 грн з ПДВ за 1 тонну до 10 200,00 грн з ПДВ за 1 тонну та одночасно зменшили загальний обсяг поставки вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 з 230 т до 190,426 т.

Також внесеними змінами сторони збільшили ціну вугілля кам`яного марки ДГ 13-50 в обсязі 20 т з 8 445,00 грн з ПДВ за 1 тонну до 10 200,00 грн з ПДВ за 1 тонну.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для внесення зазначених змін до договору став лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" № 225 від 02.10.2023, адресований Рахнівсько-Лісовому ліцею Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, у якому відповідач-2 запропонував змінити ціну вугілля кам`яного марок ДГ 13-100 та ДГ 13-50 до 10 200,00 грн за 1 тонну з ПДВ у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку в бік збільшення, на підтвердження чого послався на цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 1047/23 від 29.09.2023.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання договору про закупівлю відповідно до видаткових накладних № 87 від 28.09.2023 та № 110 від 23.10.2023 відповідачем-2 поставлено, а відповідачем-1 прийнято вугілля кам`яне марки ДГ 13-100 у кількості 190,426 т та вугілля кам`яне марки ДГ 13-50 у кількості 20,00 т.

На підставі підписаних сторонами видаткових накладних Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" вартість поставленого вугілля кам`яного у загальному розмірі 2 111 250,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями.

Як вбачається з видаткових накладних та платіжних інструкцій, після укладення 05.10.2023 додаткової угоди № 1 поставка вугілля кам`яного та його оплата здійснювалися за ціною, визначеною у Додатку № 1 до договору (специфікації) у редакції додаткової угоди №1 від 05.10.2023.

Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що пункт 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 до договору про закупівлю товару № 6 від 05.09.2023 укладений з порушенням вимог пункту 19 Особливостей та статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки сторонами збільшено ціну вугілля кам`яного марок ДГ 13-100 та ДГ 13-50 з 8 445,00 грн до 10 200,00 грн за 1 тонну з ПДВ, тобто на 20,78 %, за відсутності належного документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, у зв`язку з чим прокурор просить визнати пункт 3 додаткової угоди № 1 недійсним та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" на користь Шпиківської селищної ради безпідставно сплачені бюджетні кошти у розмірі 334 202,43 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані прокурором документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та проаналізувавши положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Насамперед, з огляду на доводи апеляційної скарги щодо відсутності порушених прав та охоронюваних законом інтересів Шпиківської селищної ради у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає за необхідне надати правову оцінку наявності передбачених законом підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі зазначеного органу місцевого самоврядування у цій справі.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України "Про прокуратуру", частиною першою статті 23 якого передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист відповідних інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді, при цьому прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

При цьому прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, зобов`язаний обґрунтувати, в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для такого звернення, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, законодавством визначено дві обов`язкові умови, за наявності яких прокурор вправі здійснювати представництво інтересів держави в суді, а саме: наявність порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення або неналежне здійснення їх захисту відповідним компетентним органом або відсутність такого органу.

При цьому захист інтересів держави насамперед мають здійснювати відповідні компетентні органи, тоді як прокурор, не будучи альтернативним суб`єктом звернення до суду, виконує субсидіарну роль та здійснює представництво у разі, коли такий орган всупереч покладеним на нього повноваженням не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 15.10.2019 у справі № 904/2320/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що бездіяльність компетентного органу означає, що такий орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їх захисту, але у розумний строк не звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 142 Конституції України та частини другої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, що перебувають у розпорядженні територіальних громад.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні та міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 143 Конституції України та частини другої статті 327 ЦК України, територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

Частиною п`ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, а згідно з частиною першою статті 17 цього Закону відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 2 статуту Рахнівсько-Лісового ліцею Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області засновником ліцею - опорного закладу освіти та його філій є Шпиківська селищна рада, тоді як пунктом 6.2 статуту у редакції, чинній на час проведення закупівлі, передбачено фінансування закладу освіти з державного та місцевого бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України.

При цьому з повідомлення Рахнівсько-Лісового ліцею про намір укласти договір про закупівлю вбачається, що джерелом фінансування спірної закупівлі був саме місцевий бюджет.

Отже, Шпиківська селищна рада як засновник Рахнівсько-Лісового ліцею та орган місцевого самоврядування, який представляє відповідну територіальну громаду, наділена повноваженнями щодо контролю за діяльністю підпорядкованого закладу освіти та належним і ефективним використанням ним коштів місцевого бюджету, у тому числі під час здійснення публічних закупівель, а тому має безпосередню правову зацікавленість у захисті відповідних бюджетних коштів.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.03.2025 у справі № 924/524/24.

Прокурор, обґрунтовуючи наявність порушення інтересів держави, послався на те, що укладення відповідачами спірної додаткової угоди всупереч вимогам законодавства про публічні закупівлі призвело до збільшення ціни за одиницю товару, зменшення обсягу його поставки та, як наслідок, надмірного витрачання коштів місцевого бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор листом від 02.03.2026 № 24-267вих-26 повідомив Шпиківську селищну раду про встановлені порушення під час укладення спірної додаткової угоди та просив повідомити про вжиття або намір вжити заходів представницького характеру щодо визнання її недійсною та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 334 202,43 грн.

У відповідь Шпиківська селищна рада листом від 12.03.2026 № 359/02-14 повідомила, що заходи представницького характеру в судовому порядку не вживалися та що самостійно звертатися до суду з відповідним позовом вона не буде у зв`язку з відсутністю у бюджеті селищної ради коштів на такі цілі.

У подальшому листом від 25.03.2026 № 24-380вих-26 Вінницька обласна прокуратура в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила Шпиківську селищну раду про намір звернутися до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі ради про визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 та стягнення 334 202,43 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено як наявність інтересу держави, пов`язаного з належним та ефективним використанням коштів місцевого бюджету, так і нездійснення Шпиківською селищною радою самостійного захисту такого інтересу після отримання відповідного повідомлення прокурора, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Шпиківської селищної ради у цій справі.

Надаючи правову оцінку обставинам у справі, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, при цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, проте одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд повинен встановити наявність на момент його вчинення фактичних обставин, з якими закон пов`язує недійсність такого правочину та визначити, яким саме вимогам законодавства не відповідає його зміст.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, при цьому договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно зі статтею 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання, при цьому зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни, при цьому сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин першої, другої статті 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, а переданням майна вважається його вручення набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення чи пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного, прозорого та конкурентного здійснення публічних закупівель.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України з врахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, крім випадків, передбачених цією нормою.

Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин у редакції, чинній на момент укладення додаткової угоди № 1 від 05.10.2023.

Відповідно до пункту 17 Особливостей № 1178, договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі укладається відповідно до ЦК України з врахуванням положень статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", крім частин другої-п`ятої, сьомої-дев`ятої статті 41 Закону, та цих Особливостей.

За змістом пункту 19 Особливостей № 1178 істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 цих Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім прямо визначених цим пунктом випадків.

Зокрема, підпунктом 2 пункту 19 Особливостей № 1178 передбачено можливість погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару.

При цьому зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, а відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призводити до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Отже, зміна ціни за одиницю товару після укладення договору про закупівлю є винятком із загального правила про незмінність його істотних умов та допускається лише за одночасної наявності передбачених спеціальним нормативним регулюванням умов, а саме фактичного коливання ціни відповідного товару на ринку після укладення договору, належного документального підтвердження такого коливання, пропорційності зміни договірної ціни встановленому ринковому коливанню та незбільшення загальної суми договору.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для ініціювання відповідачем-2 зміни погодженої сторонами ціни вугілля стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 1047/23 від 29.09.2023, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" послалося у листі № 225 від 02.10.2023, пропонуючи збільшити ціну вугілля кам`яного марок ДГ 13-100 та ДГ 13-50 до 10 200,00 грн за 1 тонну з ПДВ.

Зі змісту зазначеної довідки вбачається, що її предметом було визначення рівня цін на вугілля кам`яне марок ДГ 13-100 та ДГ 13-50 на території України станом на 05.09.2023 та 28.09.2023, їх розрахункового середнього значення та відсотка коливання такого середнього значення, при цьому щодо вугілля марки ДГ 13-100 наведено середні значення 9 800,00 грн та 11 850,00 грн відповідно із зазначенням коливання +20,92 %, а щодо вугілля марки ДГ 13-50 - 9 650,00 грн та 12 245,00 грн із зазначенням коливання +26,89 %.

Водночас наведені у довідці показники сформовані як середнє арифметичне значення цін за наявними пропозиціями компаній - реалізаторів вугілля, а сама довідка містить застереження про те, що зазначені у ній ціни не враховують умов конкретних договорів та контрактів, строків доставки й оплати, тоді як на формування вартості вугілля впливають, зокрема, обсяг закупівлі, форма оплати, якісні показники товару та інші ціноутворюючі фактори.

За наведеного колегія суддів погоджується з оцінкою суду першої інстанції, що наведена цінова довідка відображає середні цінові пропозиції окремих постачальників на визначені дати, однак не містить дослідження зміни вартості товару у порівнюваних комерційних умовах з врахуванням умов поставки, оплати та інших істотних ціноутворюючих факторів, а тому сама по собі не підтверджує у належний спосіб саме те коливання ринкової ціни товару, з яким підпункт 2 пункту 19 Особливостей № 1178 та умови договору пов`язують можливість зміни його істотної умови щодо ціни.

При цьому інших документів, які б станом на дату укладення додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 підтверджували коливання ціни вугілля на ринку у бік збільшення та обґрунтовували необхідність зміни погодженої сторонами ціни, відповідачем-2 не надано.

Крім того, звертаючись до покупця з пропозицією про збільшення ціни, відповідач-2 не навів обставин та не надав доказів того, що зміна ринкової кон`юнктури об`єктивно унеможливлювала виконання ним договору за ціною, запропонованою під час процедури закупівлі та погодженою сторонами при його укладенні, а також не обґрунтував причин, з яких подальше виконання договору на первісно визначених умовах стало для нього неможливим або економічно невиправданим.

Водночас відповідач-2, беручи участь у процедурі закупівлі, самостійно сформував та запропонував ціну товару, за результатами оцінки якої його визначено переможцем закупівлі, а відтак мав оцінити економічну обґрунтованість своєї пропозиції та можливість виконання взятих на себе договірних зобов`язань протягом встановленого договором строку.

Окрім наведеного, внаслідок укладення додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 ціну вугілля кам`яного марок ДГ 13-100 та ДГ 13-50 збільшено з 8 445,00 грн до 10 200,00 грн за 1 тонну з ПДВ, тобто на 20,78 % від первісної ціни, погодженої сторонами за результатами проведеної процедури закупівлі, з одночасним зменшенням обсягу поставки вугілля марки ДГ 13-100.

Колегія суддів також враховує, що, беручи участь у процедурі публічної закупівлі та подаючи відповідну тендерну пропозицію, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" самостійно визначило запропоновану ним ціну товару, а отже мало виходити з власного економічного обґрунтування рентабельності такої пропозиції, можливості належного виконання прийнятих на себе договірних зобов`язань та пов`язаних із цим комерційних ризиків.

Подібний підхід викладений у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Вказане збільшення ціни перевищує встановлену пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" граничну межу збільшення ціни за одиницю товару, що, як правильно враховано судом першої інстанції, узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду щодо імперативного характеру такого обмеження та недопустимості збільшення ціни за одиницю товару понад встановлену законом межу.

У постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду, здійснивши тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", дійшла висновку, що ціна за одиницю товару у будь-якому разі не може бути збільшена більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків внесення відповідних змін протягом строку дії договору.

При цьому Велика Палата Верховного Суду виснувала, що протилежний підхід створював би можливість істотного зменшення кількості товару, внаслідок чого виконання договору могло б не відповідати господарській меті закупівлі, а можливість збільшення ціни за одиницю товару понад встановлену межу спотворювала б принцип добросовісної конкуренції між учасниками процедури закупівлі.

Аналогічний підхід щодо недопустимості збільшення ціни за одиницю товару понад 10% Велика Палата Верховного Суду підтвердила у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24, не встановивши підстав для відступу від правового висновку, сформульованого у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Водночас Верховний Суд у постанові від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 зазначив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та призводить до неефективного використання бюджетних коштів, що становить порушення принципів здійснення публічних закупівель.

Відтак укладення додаткової угоди щодо збільшення ціни товару за відсутності передбачених законом та належним чином підтверджених підстав спотворює результати проведеної процедури закупівлі та нівелює економію, досягнуту замовником за результатами визначення переможця і укладення договору.

Крім того, у постанові від 09.09.2025 у справі № 924/84/24 Верховний Суд звернув увагу, що проведення конкурентної процедури закупівлі спрямоване не лише на придбання товару на найбільш вигідних для держави умовах, а й на забезпечення рівних можливостей суб`єктів господарювання щодо участі у відповідній закупівлі.

Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать, що при укладенні додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 сторонами не було дотримано передбачених законодавством та умовами договору вимог щодо зміни ціни за одиницю товару, оскільки належного документального підтвердження коливання ціни вугілля на ринку, яке б обґрунтовувало зміну первісно погодженої ціни, не надано, тоді як фактичне її збільшення становило 20,78 %.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що пункт 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023, яким Додаток №1 до договору про закупівлю товару № 6 від 05.09.2023 (специфікацію) викладено у новій редакції зі зміною ціни та обсягу товару, укладений з порушенням встановленого законодавством порядку зміни істотних умов договору про закупівлю, а тому наявні правові підстави для визнання його недійсним відповідно до частини першої статті 203 та частин першої, третьої статті 215 ЦК України.

Визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 має наслідком відсутність правових підстав для застосування визначеної ним збільшеної ціни товару, а тому розрахунки між сторонами за поставлене вугілля мають здійснюватися виходячи з ціни, погодженої у Додатку № 1 (специфікації) до договору про закупівлю товару № 6 від 05.09.2023 у первісній редакції, а саме 8 445,00 грн за 1 тонну з ПДВ.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" поставлено, а Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області прийнято 210,426 тонн вугілля, за яке сплачено 2 111 250,00 грн.

Водночас за первісно погодженою сторонами ціною 8 445,00 грн за 1 тонну вартість фактично поставлених 210,426 тонн вугілля становила 1 777 047,57 грн, у зв`язку з чим різниця між фактично сплаченими коштами та вартістю товару, визначеною відповідно до умов договору в первісній редакції, становить 334 202,43 грн.

Оскільки правова підстава для одержання відповідачем-2 коштів у зазначеній сумі у зв`язку з недійсністю пункту 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 відпала, отримані ним 334 202,43 грн є коштами, набутими без достатньої правової підстави, та відповідно до статей 216, 1212 ЦК України підлягають поверненню.

При цьому матеріали справи не містять доказів повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" зазначених коштів, що також було правильно враховано судом першої інстанції при вирішенні спору.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши відсутність належного документального підтвердження передбачених законом підстав для збільшення ціни товару, перевищення сторонами встановленої законодавством граничної межі такого збільшення та одержання відповідачем-2 внаслідок застосування зміненої ціни коштів понад вартість фактично поставленого товару за первісно погодженими умовами договору, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 та стягнення 334 202,43 грн безпідставно отриманих коштів.

Доводи апелянта про те, що цінова довідка Харківської торгово-промислової палати №1047/23 від 29.09.2023 є належним та достатнім доказом коливання вартості вугілля, у тому числі з посиланням на положення Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та постанову Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 922/2030/20, не спростовують наведених вище висновків, оскільки повноваження торгово-промислової палати на надання цінової інформації саме по собі не надає виданому нею документу наперед встановленої доказової сили та не виключає необхідності оцінки його змісту на предмет підтвердження передбачених спеціальним законодавством умов зміни ціни за одиницю товару, тоді як незалежно від наведених у цій довідці показників сторони збільшили первісно погоджену ціну на 20,78 %, тобто понад встановлену законом граничну межу, у зв`язку з чим посилання скаржника на надмірний формалізм місцевого господарського суду є безпідставними.

Не заслуговують на увагу і доводи скаржника про порушення судом першої інстанції принципів змагальності та диспозитивності, а також приписів статей 74, 76, 77, 79 ГПК України внаслідок неправомірного, на його думку, покладення на відповідача-2 додаткового тягаря доказування, оскільки відповідно до засад господарського судочинства кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а тому саме на відповідача-2, який обґрунтовував правомірність зміни істотної умови договору наявністю коливання ціни товару на ринку, покладався обов`язок доведення фактичного існування такого коливання та його належного документального підтвердження.

Водночас ненадання прокурором альтернативних відомостей про ринкові ціни не надає довідці Харківської торгово-промислової палати наперед встановленої доказової сили та не звільняє суд від обов`язку оцінити її зміст у сукупності з іншими доказами у справі.

Посилання апелянта на сезонне зростання вартості вугілля, непередбачуваність ринкової кон`юнктури в умовах воєнного стану, принцип пропорційності та збитковість виконання договору за первісною ціною також не змінюють висновків суду, оскільки наведені обставини не звільняли постачальника від дотримання встановленого законом порядку зміни істотних умов договору, а доказів неможливості його подальшого виконання на погоджених за результатами закупівлі умовах матеріали справи не містять.

Доводи апелянта про відсутність підстав для застосування статей 216, 1212 ЦК України з огляду на чинність договору №6 від 05.09.2023 та фактичне постачання і споживання товару є необґрунтованими, оскільки визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди №1 від 05.10.2023 зумовлює відпадіння правової підстави для одержання постачальником коштів у частині різниці між первісною та збільшеною ціною, а пункт 1 частини третьої статті 1212 цього Кодексу прямо передбачає застосування положень глави 83 до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23, від 03.07.2024 у справі № 910/13579/23 та від 12.03.2025 у справі № 924/524/24.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо безпідставності стягнення 334 202,43 грн на користь Шпиківської селищної ради з огляду на те, що остання не є стороною договору, оскільки спірна закупівля фінансувалася за рахунок коштів місцевого бюджету, а Шпиківська селищна рада як засновник Рахнівсько-Лісового ліцею та орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати контроль за належним та ефективним використанням ним бюджетних коштів, має безпосередню правову зацікавленість у їх поверненні, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.03.2025 у справі №924/524/24.

Щодо посилань скаржника на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, то відповідні доводи вже були предметом оцінки суду першої інстанції та не спростовують встановлених обставин дотримання прокурором порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, попереднього повідомлення компетентного органу про виявлені порушення та нездійснення останнім самостійного захисту інтересів територіальної громади.

Не свідчить про передчасність заявленого позову і та обставина, що Шпиківська селищна рада та Рахнівсько-Лісовий ліцей до звернення прокурора до суду не пред`являли відповідачу вимог щодо повернення спірних коштів, оскільки закон не пов`язує виникнення права на судовий захист у спірних правовідносинах з обов`язковим попереднім пред`явленням постачальнику відповідної претензії, тоді як дотримання прокурором передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку представництва інтересів держави підтверджується встановленими у справі обставинами.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та правильності наданої їм правової оцінки, а переважно зводяться до незгоди скаржника з оцінкою доказів і тлумаченням норм матеріального права.

Резюмуючи наведене, колегія суддів зазначає, що встановлені у справі обставини у своїй сукупності підтверджують відсутність передбачених законодавством підстав для внесення спірних змін до істотних умов договору про закупівлю та, відповідно, правомірність заявленої вимоги про повернення коштів, сплачених внаслідок застосування збільшеної ціни товару.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з приписами статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 23 червня 2026 року у справі №902/419/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "13" жовтня 2026 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Саврій В.А.