Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №902/298/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Справа № 902/298/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Кульчій І.М., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Мамченко Ю.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" адвоката Озерської І.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №902/298/25

за позовом Виконувача обов`язків керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство"

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької обласної від 22 червня 2026 року у справі №902/298/25 у позові відмовлено.

Зобов`язано Дашівську селищну раду Гайсинського району Вінницької області у порядку повороту виконання рішення, відповідно до ч. 2 ст. 333 ГПК України, повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" у користування на умовах оренди земельну ділянку водного фонду з кадастровим № 0521281600:03:000:1051, площею 21,9070 га, що розташована за межами населеного пункту на території с. Городок Дашівської об`єднаної територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, що була передана на виконання рішення суду від 10.12.2025 у справі № 902/298/25, згідно Акту приймання передачі від 05.01.2026.

У порядку повороту виконання рішення, відповідно до ч. 2 ст. 333 ГПК України, стягнуто з Вінницької обласної прокуратури на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" судовий збір, перерахований згідно платіжної інструкції №245 від 18.12.2025, у сумі 9 084,00 грн.

Стягнуто з Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" 28 160,40 грн понесених витрат на сплату судового збору за перегляд рішення у апеляційному та касаційному порядку.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Вінницька обласна прокуратура звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Постановою Північно-західного апеляцйного господарського суду від 15.09.2026 апеляційну скаргу Вінницької обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.2026 у справі №902/298/25 залишено без змін.

22 вересня 2026 року від представника відповідача СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" - адвоката Озерської І.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №902/298/25, в якій просить стягнути з Вінницької обласної прокуратури на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 37 520,00 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляцйного господарського суду від 23.09.2026 прийнято до розгляду заяву представника відповідача - адвоката Озерської І.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №902/298/25. Запропоновано Вінницькій обласній прокуратурі за наявності надати суду свої заперечення на заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі №902/298/25 до 30.09.2026.

01.10.2026 від Вінницької обласної прокуратури надійшли заперечення, в яких просить суд у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №902/298/25 відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 244 Господарського процесального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

У зв`язку з перебуванням судді - члена колегії Бучинської Г.Б. у період з 28.09.2026 по 09.10.2026 у відпустці та враховуючи положення пункту 8.9 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до яких заява про ухвалення додаткового судового рішення у такому випадку повторному автоматизованому розподілу не підлягає, розгляд заяви здійснено після виходу члена колегії суддів з відпустки, у тому самому складі суду, яким ухвалено постанову у цій справі.

Розглянувши заяву представника СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Разом із тим, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зі змісту заяви вбачається, що представник відповідача визначив до стягнення з позивача 37 520,00 грн на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача долучено до заяви копії звіту (акт надання послуг) вих.№510/26 від 15.09.2026, рахунку на оплату №77 від 29.07.2026, рахунку на оплату №86 від 15.09.2026, квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №7 від 07.08.2026, платіжної інструкції №146 від 18.09.2026.

Також в матеріалах справи містяться копії договору про надання правничої допомоги №14/25 від 25.03.2025, ордеру серії АВ №1326717 від 06.08.2026 на ім`я адвоката Озерської І.В., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000528 від 30.07.2021.

Дослідивши подані представником відповідача докази, колегією суддів встановлено, що 25.03.2025 між Адвокатським об`єднанням "БРИЛЯНТ ЛО ГРУП" (далі - Адвокатське об`єднання, АО) та СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" (далі - клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №14/25 (даіл - договір), згідно п.1.1 якого клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що винагорода за послуги, що надаються АО (гонорар), визначається за згодою сторін у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) гривень за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу.

При визначенні погодинного гонорару враховуються складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката або іншої особи, яка виконує доручення (угоду). Підставою для виплати гонорару є звіт (акт надання послуг), який повинен містити інформацію про вид послуги; час, витрачений на її виконання; понесені фактичні витрати (пункти 4.2 - 4.3 договору).

15.09.2026 Адвокатським об`єднанням та клієнтом складено Звіт (акт надання послуг) вих.№510/26 від 15.09.2026, згідно якого АО за період з 05.08.2026 пo 15.09.2026 у зв`язку із розглядом справи №902/298/25 надало клієнту, СТОВ "Дашівське рибоводне господарство", наступні послуги:

1) 05.08.2026 - 06.08.2026 - підготовлено, направлено сторонам та подано через Електронний кабінет ЄСІТС до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу у справі №902/298/25 (вих. № 379/26 від 06.08.2026). Витрачено 11 годин.

2) 06.08.2026 - підготовлено, направлено сторонам та подано через Електронний кабінет ЄСІТС до апеляційного суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вих. № 380/26 від 06.08.2026). Витрачено 30 хвилин.

3) 07.09.2026 - підготовлено та направлено на електронну пошту Вінницької обласної прокуратури адвокатський запит (вих. № 134-АЗ/26 від 07.09.2026). Витрачено 30 хвилин.

4) 09.09.2026 - підготовлено, направлено сторонам та подано через Електронний кабінет ЄСІТС до Північно-західного апеляційного господарського суду заперечення на заяву першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури у справі №902/298/25 (вих. № 498/26 від 09.09.2026). Витрачено 3 години.

5) 15.09.2026 - забезпечено участь адвоката в судовому засіданні у справі №902/298/25 у Північно-західному апеляційному господарському суді в режимі відеоконференції. Тривалість - 38 хвилин.

Загальна тривалість наданих послуг становить 15 годин 38 хвилин, а їх вартість - 37 520 грн.

Законом України "Про адвокатуру та адвокатську дільність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську дільність").

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Отже, у даній справі вартість правових послуг, що надаються замовнику, встановлена сторонами договору у формі погодинної оплати в розмірі 2 400 грн за одну годину роботи особи, яка надавала правничу допомогу.

Звіт (акт надання послуг) від 15.09.2026 містить конкретний перелік виконаних адвокатським об`єднанням робіт, час, витрачений на виконання кожної з них, та загальну вартість наданої правничої допомоги.

При цьому визначена у звіті загальна вартість послуг у розмірі 37 520 грн відповідає погодженому сторонами порядку обчислення гонорару, оскільки 15 годин 38 хвилин роботи за погодинною ставкою 2 400 грн становить саме 37 520 грн.

Колегія суддів також враховує, що зазначені у звіті послуги безпосередньо пов`язані з апеляційним переглядом цієї справи та підтверджуються наявними у матеріалах справи процесуальними документами. Зокрема, представником відповідача було підготовлено та подано відзив на апеляційну скаргу, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечення на заяву прокурора, а також забезпечено представництво інтересів відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Отже, надані відповідачем договір про надання правничої допомоги та звіт (акт надання послуг) підтверджують факт надання йому професійної правничої допомоги під час апеляційного перегляду цієї справи, обсяг заявлених адвокатським об`єднанням послуг та погоджений сторонами порядок визначення їх вартості.

Водночас встановлення факту надання правничої допомоги та погодження між адвокатом і клієнтом її вартості не зумовлює автоматичного покладення всієї суми такого гонорару на іншу сторону спору.

Як вже зазначалося вище, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд має оцінити не лише їх фактичність, а й необхідність та розумність їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи, а також критерії, визначені частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України. При цьому обов`язок доведення неспівмірності заявлених витрат відповідно до частини шостої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Таким чином, установлені обставини підтверджують фактичне надання Адвокатським об`єднанням відповідачу професійної правничої допомоги під час апеляційного перегляду справи №902/298/25 та визначення її вартості відповідно до погодженого сторонами договору механізму погодинної оплати. Оцінка ж заявленої до відшкодування суми у розмірі 37 520 грн має здійснюватися з урахуванням характеру та обсягу фактично виконаних адвокатом робіт, їх необхідності для захисту інтересів відповідача, складності справи та часу, об`єктивно необхідного для виконання відповідних робіт.

01.10.2026 до суду апеляційної інстанції від Вінницької обласної прокуратури надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких прокурор просить відмовити у її задоволенні в повному обсязі.

Обґрунтовуючи заперечення, прокурор, зокрема, зазначає про неспівмірність заявлених відповідачем витрат зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи, вважає завищеним час у кількості 11 годин, зазначений на підготовку відзиву на апеляційну скаргу, та 3 години - на підготовку заперечень на заяву прокурора. На думку прокурора, правова позиція відповідача була сформована ще під час розгляду справи судом першої інстанції, а апеляційна скарга не містила нових обставин чи доказів, які б вимагали проведення значного додаткового правового аналізу.

Крім того, прокурор заперечує проти включення до складу витрат часу, витраченого на підготовку адвокатського запиту від 07.09.2026 та заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, посилаючись на відсутність необхідності таких дій для розгляду справи та переважно технічний характер останньої.

Оцінивши наведені заперечення у сукупності з матеріалами справи та поданими відповідачем доказами, колегія суддів вважає їх частково обґрунтованими.

Водночас колегія суддів відхиляє доводи прокурора щодо відсутності належного документального підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Як встановлено апеляційним господарським судом, договір про надання правничої допомоги №14/25 від 25.03.2025 міститься у матеріалах справи та був поданий представником відповідача разом із відзивом на позовну заяву. Умовами пунктів 4.1-4.3 цього договору визначено порядок обчислення гонорару та його розмір - 2 400 грн за годину роботи особи, яка надавала правничу допомогу. Відтак неподання копії цього договору повторно разом із заявою про ухвалення додаткового рішення не свідчить про відсутність доказів, необхідних для встановлення судом порядку обчислення та розміру гонорару.

При цьому за висновком Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи вони лише мають бути сплачені. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 11.12.2023 у справі №925/200/22.

Тому сама по собі обставина фактичної оплати або неоплати відповідної частини гонорару на момент вирішення судом питання про розподіл судових витрат не є визначальною для вирішення питання про їх відшкодування.

Водночас підтвердження факту надання професійної правничої допомоги та визначення її вартості відповідно до умов договору не означає, що весь погоджений між адвокатом і клієнтом розмір гонорару має бути покладений на іншу сторону спору.

Як уже зазначалося вище, вирішуючи питання про розподіл таких витрат, суд має оцінити їх реальність, необхідність та розумність, а також співмірність зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та часом, об`єктивно необхідним для її виконання.

У цьому контексті колегія суддів враховує предмет та межі нового розгляду справи №902/298/25 після її перегляду Верховним Судом.

Як встановлено матеріалами справи, предметом нового розгляду після скасування Верховним Судом рішення Господарського суду Вінницької області від 23.09.2025 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 є вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 08.10.2012 та зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку. Вимога про скасування державної реєстрації права оренди відповідача була остаточно вирішена Верховним Судом, який у цій частині скасував судові рішення попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову в позові.

Отже, під час нового розгляду суди відповідно до частини 1 статті 316 ГПК України зобов`язані були врахувати правові висновки та виконати вказівки, викладені Верховним Судом у постанові від 18.03.2026 у справі №902/298/25.

При цьому Верховний Суд у пунктах 6.13-6.33 постанови від 18.03.2026 уже надав правову оцінку обставинам укладення договору оренди землі від 08.10.2012 та дійшов висновку щодо перевищення Іллінецькою районною державною адміністрацією повноважень при його укладенні.

Таким чином, питання щодо наявності порушення вимог законодавства при укладенні оспорюваного договору та правових підстав для визнання його недійсним уже отримало правову оцінку суду касаційної інстанції та не потребувало формування представником відповідача під час нового апеляційного перегляду правової позиції з цих питань з початку.

Під час нового розгляду додаткового дослідження потребувало насамперед питання про те, коли саме держава в особі відповідного суб`єкта, а з урахуванням особливостей представництва прокурором інтересів держави - також прокурор, довідалися або об`єктивно могли довідатися про порушення права, існування оспорюваного правочину та особу, яка його уклала, а також чи сплив установлений законом строк позовної давності до моменту звернення з позовом.

Колегія суддів також враховує, що під час нового розгляду предмет та підстави позову не змінювалися, нові позовні вимоги не заявлялися, характер спірних правовідносин залишався незмінним, а нові докази, які б істотно змінювали фактичну основу спору та зумовлювали необхідність формування представником відповідача принципово нової правової позиції, не подавалися та судом не досліджувалися.

Крім того, адвокат Озерська І.В. здійснювала представництво інтересів відповідача під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, а отже була обізнана з матеріалами справи, фактичними обставинами спірних правовідносин, правовою позицією клієнта, змістом рішення суду першої інстанції та аргументами інших учасників справи.

Відтак підготовка відзиву на апеляційну скаргу хоча й передбачала необхідність опрацювання її доводів та формулювання відповідних заперечень, однак не вимагала від представника первинного вивчення матеріалів справи, встановлення її фактичних обставин, дослідження нових доказів чи формування принципово нової правової позиції відповідача.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що зазначені у звіті 11 годин на підготовку відзиву на апеляційну скаргу є неспівмірними з фактичним обсягом і складністю виконаної роботи та часом, об`єктивно необхідним кваліфікованому адвокату, який раніше здійснював представництво відповідача у цій самій справі, для виконання відповідної роботи.

З огляду на викладене, зміст та обсяг відзиву, характер наведених у ньому заперечень, межі апеляційного перегляду та попередню обізнаність представника з матеріалами справи колегія суддів вважає, що 3 години роботи адвоката є розумним та об`єктивно необхідним часом для підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

Оцінюючи зазначені у звіті 3 години на підготовку заперечень від 09.09.2026, колегія суддів враховує, що їх подання було зумовлене поданням прокурором додаткових пояснень та необхідністю надати оцінку їх процесуальній природі, дотриманню строку подання, а також повноваженням особи, яка їх подала. Водночас, з огляду на обсяг і зміст заперечень, характер порушених у них процесуальних питань та відсутність необхідності додаткового дослідження обставин спору, колегія суддів вважає заявлені 3 години неспівмірними з обсягом виконаної роботи, а 1 годину - розумним та об`єктивно необхідним часом для їх підготовки.

Щодо включення до складу заявлених витрат 30 хвилин, витрачених адвокатом на підготовку та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд у додатковій постанові від 28.05.2026 у справі №914/2331/24, оцінюючи відповідний вид правничої допомоги, виходив із того, що підготовка та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції є заявою з процесуальних питань, подання якої залежить від волевиявлення учасника справи та є реалізацією його процесуального права, при цьому її складання не вимагає значного часу та має переважно технічний характер. Аналогічний підхід щодо характеру відповідної дії наведено Верховним Судом у додатковій постанові від 22.08.2025 у справі №914/2182/24.

Водночас Верховний Суд у постанові від 28.01.2026 у справі №914/1493/24 звернув увагу, що зазначене не означає неможливості віднесення витрат, пов`язаних зі складанням та поданням такої заяви, до витрат на професійну правничу допомогу в усіх випадках. Вирішуючи питання про їх розподіл, суд у кожному конкретному випадку має оцінити пов`язаність відповідних витрат із розглядом справи, кількість витраченого адвокатом часу, а також обґрунтованість і пропорційність їх розміру.

Ураховуючи наведене, а також те, що подана представником відповідача заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не потребувала аналізу матеріалів справи, дослідження обставин спірних правовідносин, формування правової позиції чи наведення правового обґрунтування по суті спору, а була спрямована на визначення способу участі представника у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що зазначені у звіті 30 хвилин на її підготовку не відповідають критерію розумної необхідності витрат, які мають бути покладені на іншу сторону.

Відтак вартість часу, зазначеного адвокатом як витраченого на підготовку та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, не підлягає врахуванню при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, що відшкодовуються відповідачу за рахунок іншої сторони.

Щодо включених до звіту 30 хвилин на підготовку та направлення адвокатського запиту від 07.09.2026 колегія суддів враховує, що зазначений запит стосувався встановлення особи, яка станом на 03.09.2026 обіймала посаду керівника Гайсинської окружної прокуратури, а отримана на нього відповідь була використана представником відповідача при підготовці заперечень від 09.09.2026.

При цьому відповідачем не наведено достатнього обґрунтування необхідності відповідних витрат саме для забезпечення захисту його інтересів під час апеляційного перегляду справи та не доведено, що без вчинення такої дії належне представництво його інтересів у суді апеляційної інстанції було б ускладнене або неможливе.

Також колегія суддів враховує, що відомості про керівництво окружної прокуратури є публічною інформацією, яка оприлюднюється у відкритому доступі. За таких обставин, враховуючи доступність відповідної інформації, а також те, що її з`ясування здійснювалося з метою підготовки заперечень, витрати на які окремо враховуються судом при розподілі судових витрат, колегія суддів не вбачає підстав для покладення на іншу сторону додатково вартості 30 хвилин роботи адвоката з підготовки та направлення зазначеного адвокатського запиту.

Водночас участь адвоката у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 15.09.2026 тривалістю 38 хвилин безпосередньо пов`язана із представництвом інтересів відповідача під час апеляційного перегляду справи, а тому витрати на таку професійну правничу допомогу підлягають врахуванню у фактично заявленому обсязі.

Окремо колегія суддів не приймає посилання прокурора на фінансування органів прокуратури за рахунок коштів Державного бюджету України та необхідність урахування особливостей воєнного стану як самостійну підставу для відмови у відшкодуванні відповідачу витрат на професійну правничу допомогу. заперечення прокурора

Джерело фінансування сторони спору саме по собі не змінює встановлених процесуальним законом правил розподілу судових витрат та не звільняє сторону від їх відшкодування у випадках, передбачених ГПК України. Визначальними при вирішенні цього питання є критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності відповідних витрат, а також обставини, передбачені статтями 126, 129 ГПК України.

Отже, врахувавши характер та складність спору, предмет і межі апеляційного перегляду, обсяг матеріалів справи, попередню обізнаність представника відповідача з матеріалами справи та правовою позицією клієнта, відсутність необхідності дослідження нових доказів та формування принципово нової правової позиції, зміст і обсяг підготовлених представником процесуальних документів, організаційно-технічний характер окремих зазначених у звіті дій, а також фактичну участь адвоката у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат у розмірі 37 520 грн не відповідає повною мірою критеріям необхідності, розумності та співмірності.

При цьому колегія суддів враховує, що погоджена сторонами договору погодинна ставка у розмірі 2 400 грн визначає обсяг зобов`язань між адвокатським об`єднанням та клієнтом, однак сама по собі не зумовлює обов`язку іншої сторони компенсувати весь облікований адвокатом час.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої механізм компенсації витрат на професійну правничу допомогу не може використовуватися як спосіб безпідставного збагачення сторони або як засіб покарання іншого учасника процесу за його процесуальну поведінку, оскільки таке стягнення не відповідатиме легітимній меті та процесуальній природі інституту розподілу судових витрат (подібні висновки викладені у додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №908/314/18, від 12.12.2024 у справі №920/882/23 (920/234/19), від 26.11.2024 у справі №922/1792/24 та від 19.11.2024 у справі №873/103/24).

Також, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не пов`язаний розміром гонорару, погодженим сторонами договору про надання правничої допомоги, а має оцінити витрати, які підлягають покладенню на іншу сторону, з урахуванням критеріїв їх реальності, необхідності, розумності та співмірності. Визначення судом розміру витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони, у меншій сумі, ніж погоджено між адвокатом та клієнтом, не є втручанням у договірні відносини між ними та не змінює обсягу зобов`язань клієнта за договором про надання правничої допомоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, постанови Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21 та від 22.06.2022 у справі №904/7334/21).

З огляду на встановлені вище обставини, колегія суддів вважає обґрунтованим та співмірним врахування при розподілі судових витрат 3 години роботи адвоката з підготовки відзиву на апеляційну скаргу (7200 грн), 1 година - з підготовки заперечень (2400 грн) та 38 хвилин участі адвоката у судовому засіданні (1520 грн).

Таким чином, загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності та підлягає відшкодуванню відповідачу за рахунок іншої сторони, становить 11 120, 00 грн.

При цьому визначення судом суми витрат, яка підлягає відшкодуванню іншою стороною, у меншому розмірі, ніж погоджений між адвокатом та клієнтом гонорар, не є втручанням у договірні відносини між ними та не змінює обсягу зобов`язань клієнта перед адвокатським об`єднанням, а є наслідком застосування судом установлених статтями 126, 129 ГПК України критеріїв при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

За таких обставин заява СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, а з Вінницької обласної прокуратури на користь СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" підлягають стягненню 11 120 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи №902/298/25. У задоволенні заяви в частині стягнення решти 26 400 грн витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" адвоката Озерської І.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №902/298/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Вінницької обласної прокуратури на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" 11 120,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

В решті заяви відмовити.

3. Господарському суду Вінницької області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Головуюча суддя Кульчій І.М.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Мамченко Ю.А.