Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №908/690/26 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: забезпечення виконання зобов’язання

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №908/690/26

Суддя: Владимиренко С.В.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р. Справа№908/690/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2026

у справі №908/690/26 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»

до ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОЛИДЕР-2017»

про стягнення 50 958, 74 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 50 958, 74 грн, з яких: 40 686, 29 грн - основний борг, 10 272, 45 грн - заборгованість за відсотками.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням третьою особою (Товариством з обмеженою відповідальністю ««АГРОЛИДЕР-2017») умов за укладеним між ним та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» договору про надання овердрафту № 015/10892/1104204 від 22.07.2021, в частині повернення кредитних коштів та відсотків, виконання зобов`язань за яким забезпечено укладеними між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та відповідачем Договором поруки № 015/10892/1104204/П.

Оскільки, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.2024, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 015/10892/1104204 від 22.07.2021 перейшло до позивача, останній звернувся до суду із даним позовом.

Господарський суд міста Києва рішенням від 17.07.2026 у справі №908/690/26 у задоволенні позову відмовив повністю.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції вказав, що пунктом 2.2. договору поруки сторони погодили, що поручитель зобов`язується здійснити виконання забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у Вимозі.

У вирішенні цього спору суд врахував погоджені сторонами умови п. 2.2 договору поруки про те, що заборгованість поручителя за цим договором вважається простроченою у випадку невиконання поручителем зобов`язань, визначених у вимозі банка (або нового кредитора) з наступного дня після спливу 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення Кредитором відповідної вимоги.

Суд першої інстанції дослідив досудову вимогу від 27.02.2026 про погашення заборгованості за кредитним договором №015/10892/1104204 від 22.07.2021 направлену на електронну адресу INFO@AGROLIDER.UA та номер телефону +38 (096) 248-92-15 через застосунок Viber та вказав, що відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначені електронна адреса та номер телефону є офіційними засобами зв`язку Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛИДЕР-2017», а не поручителя (засновника Товариства). Доказів того, що вказані засоби зв`язку належать саме поручителю, або що ОСОБА_1 фактично отримала направлену позивачем вимогу, матеріали справи не містять.

Суд врахував неможливість надіслання відповідачу кореспонденції на окуповану територію, однак, зазначив, що позивач не був позбавлений права отримати відомості з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери та надіслати відповідачу вимогу на адресу зареєстрованого фактичного місця проживання. Крім того, обставини, пов`язані з тимчасовою окупацією території не звільняють позивача від обов`язку дотримання погодженого сторонами порядку реалізації права вимоги.

Оскільки, позивач не підтвердив належними доказами вжиття ним заходів для направлення такої вимоги у спосіб, передбачений договором, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належного звернення до поручителя з вимогою про виконання забезпеченого порукою зобов`язання у спосіб, передбачений договором та законом.

Таким чином, на переконання суду першої інстанції на момент звернення позивача до суду строк виконання поручителем зобов`язання зі сплати спірної заборгованості не настав, що виключає наявність підстав для задоволення позовних вимог до відповідача як поручителя.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 06.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2026 у справі №908/690/26 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 50 958, 74 грн задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що на виконання ст. 162 ГПК України та п. 2.2., 4.6. Договору поруки позивачем у позові було зазначено, що заходи досудового врегулювання спору між сторонами вживались шляхом направлення 27.02.2026 на електронну пошту INFO@AGROLIDER.UA, а також на номер телефону НОМЕР_1 через застосунок Viber Досудової вимоги щодо погашення заборгованості за Кредитним договором № 015/10892/1104204 від 22.07.2021.

Досліджуючи надані позивачем докази, суд дійшов до хибного висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що вказані засоби зв`язку належать саме поручителю оскільки відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «АГРОЛИДЕР-2017» (ідентифікаційний код юридичної особи 39692971) ОСОБА_1 є єдиним засновником та кінцевим бенефіціаром юридичної особи ТОВ «АГРОЛІДЕР-2017», якому належать контакти: INFO@AGROLIDER.UA, НОМЕР_1 .

Позивачем звернуто увагу, що ні у тексті, ні у реквізитах Договору поруки не міститься інших засобів комунікації на кшталт електронної пошти чи телефонних номерів з поручителем окрім адреси реєстрації, а отримати дані з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (ЄІССС) про ОСОБА_1 позивачу самостійно неможливо через законодавчі обмеження щодо захисту персональних даних, що, в свою чергу, позбавило можливості направлення Досудової вимоги про погашення заборгованості на адресу зареєстрованого фактичного місця проживання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2026 у справі №908/690/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2026 у справі №908/690/26. Розгляд апеляційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребував матеріали справи №908/690/26 з Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи №908/690/26 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 10.09.2026.

Відповідачі та третя особа, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористались, що не є перешкодою для апеляційного перегляду відповідно до вимог статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи,

22.07.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (Банк, Кредитор) та ТОВ «АГРОЛИДЕР-2017» (Позичальник) укладено договір про надання овердрафту № 015/10892/1104204 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого Кредитор надає Позичальнику протягом Строку доступності Овердрафту можливість використання Овердрафту в межах поточного ліміту, а Позичальник зобов`язався використовувати Овердрафт за цільовим призначенням, вказаним в пункті 1.9. договору, з дотриманням вимог законодавства України, погасити Овердрафт/Кредитну заборгованість, сплатити Проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені Договором, у строки, передбачені договором, але не пізніше Дати закінчення Строку Овердрафту (п.1.1.-1.2 кредитного договору).

Максимальний ліміт за договором про надання овердрафту складає 600 000,00 гривень, у межах якого встановлюється Поточний ліміт. На дату укладення Договору поточний ліміт складає 200 000,00 грн. Поточний ліміт за Договором не може перевищувати 70% від середньомісячних надходжень за останні три календарні місяці на всі поточні рахунки Позичальника, відкриті у Кредитора. При цьому розрахунок середньомісячних надходжень здійснюється відповідно до пункту 2.4. договору.

В подальшому поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 2 Договору (п.1.3.-1.4 кредитного договору).

Відповідно до п. 5.1.-5.2 кредитного договору протягом Строку Овердрафту Позичальник зобов`язаний здійснювати погашення Овердрафту не пізніше останнього дня Максимального строку Безперервного дебетового сальдо та не пізніше Дати закінчення Строку Овердрафту, в залежності від того, яка дата настане раніше. Якщо останній календарний день Максимального строку Безперервного дебетового сальдо не є Банківським днем, то для погашення такого Дебетового сальдо Позичальник має забезпечити наявність грошових коштів на Поточному рахунку на кінець останнього Банківського дня, що передує останньому календарному дню Максимального строку Безперервного дебетового сальдо. Якщо Дата закінчення Строку Овердрафту не є Банківським днем, то для погашення Овердрафту Позичальник зобов`язаний забезпечити наявність грошових коштів на Поточному рахунку для погашення Дебетового сальдо, Процентів та інших платежів, на кінець останнього Банківського дня, що передує Даті закінчення Строку овердрафту. Погашення Овердрафту здійснюється за рахунок коштів, що надходять на Поточний рахунок Позичальника. Повним погашенням Овердрафту вважається відсутність на Поточному рахунку Дебетового сальдо на кінець Банківського дня. Погашення Кредитної заборгованості здійснюється за рахунок будь-яких коштів Позичальника.

Пунктом 4.1. кредитного договору передбачено, що проценти за користування Овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 14,35% річних. З дати скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених в пунктах 8.2. та 8.3. (крім підпункту 8.3.4.) договору, проценти за користування Кредитною заборгованістю розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 40% річних (п. 4.2. кредитного договору).

Відповідно до п.4.3. кредитного договору нарахування процентів за користування Овердрафтом/ Кредитною заборгованістю здійснюється виходячи з зазначених у Договорах розмірів процентних ставок, щоденно на фактичну заборгованість Позичальника за Овердрафтом/ Кредитною заборгованістю протягом всього строку наявності Безперервного дебетового сальдо/Кредитної заборгованості.

Згідно із п. 4.7.- 4.8. кредитного договору при розрахунку Процентів враховується день виникнення Безперервного дебетового сальдо/Кредитної заборгованості та не враховується останній день наявності Безперервного дебетового сальдо/Кредитної заборгованості. Позичальник зобов`язаний сплачувати Проценти щомісяця в Дату сплати Процентів, та остаточно, при погашенні Овердрафту/Кредитної заборгованості з дотриманням порядку, передбаченого пунктом 4.12. договору, та з врахуванням наступних періодів:- в першому календарному місяці користування Овердрафтом/Кредитною заборгованістю за період з дня надання Овердрафту/ виникнення Кредитної заборгованості по день, що передує календарному дню Дати сплати процентів;- в наступних календарних місяцях за період з календарного дня Дати сплати процентів попереднього місяця (включно) по день, що передує календарному дню Дати сплати процентів;- в останній календарний місяць за період з календарного дня Дати сплати Процентів попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення Овердрафту/Кредитної заборгованості.

Відповідно до п. 4.12. кредитного договору для сплати Процентів за користування Овердрафтом/Кредитною заборгованістю Позичальник зобов`язується на кінець останнього Банківського дня, що передує Даті сплати Процентів, підтримувати залишок коштів на Поточному рахунку або наявність невикористаної частини Поточного ліміту в сумі, достатній для сплати Процентів. Якщо календарний день Дати сплати Процентів у поточному місяці відсутній, Позичальник зобов`язаний забезпечити наявність коштів на Поточному рахунку або наявність невикористаної частини Ліміту Овердрафту на кінець останнього Банківського дня поточного місяця. При настанні строку сплати Процентів за користування Овердрафтом/ Кредитною заборгованістю Кредитор здійснює договірне списання суми, належної до сплати Позичальником у відповідному місяці, з Поточного рахунку, згідно п. 5.3. договору. При відсутності коштів на Поточному рахунку протягом Строку доступності Овердрафту Кредитор здійснює договірне списання коштів за рахунок невикористаного Поточного ліміту. У разі відсутності коштів на Поточному рахунку та/або невикористаного Поточного ліміту, Позичальник є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань за Договором по сплаті Процентів.

Відповідно до п. 8.1 кредитного договору, у разі настання обставин дефолту Кредитор має безумовне право на власний розсуд, без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів вжити один або декілька таких заходів: 8.1.1. скасувати Максимальний та Поточний ліміт або встановити розміри всіх або окремих лімітів в розмірі фактичної заборгованості Позичальника; 8.1.2. вимагати дострокового повного/ часткового погашення заборгованості; 8.1.3. вимагати надання забезпечення (додаткового забезпечення) виконання зобов`язань Позичальника за договором.

Пунктом 8.6. кредитного договору сторони визначили, що з дати скасування максимального ліміту та Поточного ліміту Позичальник втрачає право на користування Овердрафтом, заборгованість за Овердрафтом у разі наявності Дебетового сальдо, є Кредитною заборгованістю та переноситься для обліку на рахунок для обліку кредитів, а нараховані проценти за користування Овердрафтом переносяться на відповідні рахунки нарахованих доходів.

Відповідно до п.12.1 кредитного договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками Сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ «Райфайзен Банк» та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач) укладено договір поруки №015/10892/1104204/П від 22.07.2021 (надалі - договір поруки).

Згідно із п.1.1. договору поруки Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Основного договору.

Відповідно до п.1.2. договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Забезпечених зобов`язань, у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та строки, визначені Основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання Забезпечених зобов`язань.

У пункті 1.3. договору поруки передбачено, що без додаткового отримання попередньої згоди Поручителя (у тому числі без додаткового повідомлення Поручителя та без укладення додаткових угод до Договору), підписанням цього Договору Поручитель надає свою згоду на поширення поруки на будь-які зміни до Основного договору, внаслідок яких може бути збільшено розмір його відповідальності перед Кредитором, в тому числі внаслідок:

- збільшення розміру будь-якого з Забезпечених зобов`язань (наприклад, збільшення розміру кредиту, в т.ч. на суму нарахованих та несплачених процентів (капіталізація процентів), збільшення розміру процентів) або продовження строку виконання будь- якого з Забезпечених зобов`язань;

- доповнення Основного договору новим зобов`язанням Позичальника щодо сплати будь-яких платежів на користь Кредитора;

- зміни будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за Кредитними операціями;

- доповнення Основного договору, будь-якими зобов`язаннями Позичальника, невиконання яких може призвести до направлення вимоги про дострокове погашення Забезпечених зобов`язань.

Відповідно до п. 2.1., п. 2.2. договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов`язань Кредитор набуває права вимагати від Поручителя виконання ним як солідарним боржником Забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за Забезпеченими зобов`язаннями, а Поручитель зобов`язаний виконати вимоги Кредитора щодо виконання Забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за Забезпеченими зобов`язаннями. Поручитель зобов`язується здійснити виконання Забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення Кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі-Вимога). Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем Забезпечених зобов`язань в розмірі визначеному Кредитором у Вимозі.

24.07.2024 між «Райфайзен Банк» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (новий кредитор, позивач) укладено договір відступлення права вимоги №114/2-72, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №015/10892/1104204 від 22.07.2021, укладеним між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «АГРОЛИДЕР-2017», перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».

Відповідно до п.2.1. договору відступлення права вимоги на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» приймає належні АТ «Райффайзен Банк» права вимоги до Боржників, вказані у Реєстрі(ах) Боржників (Портфель Заборгованості).

Згідно із п.2.2. договору відступлення права вимоги, відступлення до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» зазначених в Попередньому реєстрі боржників (додаток №1 до договору) прав вимоги відбувається за умови виконання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» п. 3.2. договору, та з моменту підписання Сторонами Реєстру(ів) Боржників, складених за формою, наведеною в додатку №2 до Договору. Сторони погодили, що Реєстр(и) Боржників підписується(ються) Сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання Договору та Попереднього реєстру боржників.

У п. 2.3. договору відступлення права вимоги передбачено, що внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заміняє АТ «Райффайзен Банк» у Кредитних договорах та Договорах забезпечення, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог АТ «Райффайзен Банк», включаючи право вимагати від Боржників та Поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за Кредитними договорами та Договорами забезпечення. Права Вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення.

Відповідно до Реєстру Боржників від 30.07.2024 до договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.2024 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права грошової вимоги до ТОВ «АГРОЛИДЕР-2017» за кредитним договором №015/10892/1104204 від 22.07.2021, в сумі 50 958,74 грн, з яких: 40 686,29 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 272,45 грн сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до п. 2.8. договору відступлення права вимоги у зв`язку з відступленням Права Вимоги, в Дату відступлення Права Вимоги Первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а Новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав Первісного кредитора за Договорами забезпечення, що наведені в Додатку № 6 до Договору - перелік договорів поруки, що укладені в простій письмовій формі.

29.11.2024 у зв`язку із технічними помилками, що були допущені в Реєстрах боржників та реєстрі порук до Договору відступлення права вимоги, Сторони вирішили внести відповідні зміни, про що сторонами укладено додаткову угоду №1.

Згідно із п. 5.5. договору відступлення права вимоги з Дати відступлення Права Вимоги Новий кредитор приймає на себе всі ризики, пов`язані із подальшим стягненням заборгованості за Кредитними договорами та зверненням стягнення за Договорами забезпечення незалежно від стадії стягнення судової чи позасудової, самостійно визначає способи стягнення заборгованості, що випливає із Прав Вимоги та звернення стягнення за Договорами забезпечення та здійснює їх на власний розсуд та ризик з урахуванням та дотриманням вимог чинного законодавства України.

Пунктом 2.6. договору відступлення права вимоги, визначено, що відступлення Прав Вимоги за договором здійснюється без згоди Боржників за Кредитними договорами та/або Поручителів за Договорами забезпечення.

Пунктом 2.7. договору відступлення права вимоги, визначено, що протягом 10 календарних днів з Дати відступлення Прав Вимоги за цим Договором АТ «Райффайзен Банк» здійснює розсилку повідомлень Боржникам та Поручителям про відступлення ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» Прав Вимоги згідно діючого законодавства України.

У зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, позивач у грудні 2025 року звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «АГРОЛИДЕР-2017» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.02.2026 у справі №908/3766/25 позов задоволено відносно ТОВ «АГРОЛИДЕР-2017». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛИДЕР-2017» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за договором про надання овердрафту №015/10892/1104204 від 22.07.2021 в розмірі 50 958,74, з яких: 40 686,29 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 272,45 грн. - сума заборгованості за відсотками) та 3 028,00 судового збору. У позові відносно ОСОБА_1 відмовлено.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 став факт не доведення позивачем звернення до поручителя з вимогою, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку, що строк виконання поручителем зобов`язання зі сплати спірної заборгованості на момент пред`явлення позову до поручителя не настав.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач зазначив, що направив поручителю на електронну пошту INFO@AGROLIDER.UA, а також на номер телефону НОМЕР_1 т. 1, а.с. 40) досудову вимогу про погашення заборгованості (т.1, а.с. 38) від 27.02.2026 №008827064.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

У разі відступлення права вимоги за основним зобов`язанням одночасно здійснюється відступлення і за додатковим (акцесорним) зобов`язанням, що відповідає правовій природі забезпечувальних зобов`язань та договору цесії. Забезпечувальні зобов`язання, які не мають самостійного характеру, наслідують долю основного зобов`язання і є невід`ємними від нього. Інші умови можуть бути визначені сторонами у договорі відступлення права вимоги.

З урахуванням зазначеного, слід дійти висновку, що з моменту переходу до нового кредитора права вимоги за основним зобов`язанням, порука за яким не припинилася, право вимоги до поручителя вважається таким, що одночасно перейшло до нового кредитора, якщо інше не передбачено договором відступлення права вимоги.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (частина перша статті 517 ЦК України).

Для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012).

Порука є додатковим (акцесорним) зобов`язанням. Умовою відповідальності поручителя, визначеною у частині першій статті 554 ЦК України, є порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою.

У разі відступлення права вимоги за основним зобов`язанням одночасно здійснюється відступлення і за додатковим (акцесорним) зобов`язанням, що відповідає правовій природі забезпечувальних зобов`язань та договору цесії. Забезпечувальні зобов`язання, які не мають самостійного характеру, наслідують долю основного зобов`язання і є невід`ємними від нього. Інші умови можуть бути визначені сторонами у договорі відступлення права вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.1., п. 2.2. договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов`язань Кредитор набуває права вимагати від Поручителя виконання ним як солідарним боржником Забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за Забезпеченими зобов`язаннями, а Поручитель зобов`язаний виконати вимоги Кредитора щодо виконання Забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за Забезпеченими зобов`язаннями. Поручитель зобов`язується здійснити виконання Забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення Кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі-Вимога). Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем Забезпечених зобов`язань в розмірі визначеному Кредитором у Вимозі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що направлення позивачем поручителю на електронну пошту INFO@AGROLIDER.UA, а також на номер телефону НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 40) досудову вимогу про погашення заборгованості від 27.02.2026 №008827064 (т.1, а.с. 38) не є належним доказом пред`явлення вимоги, оскільки пунктом 6.4. Договору поруки №015/10892/1104204/П від 22.07.2021 передбачено, що повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за цим договором здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси зазначені в Договорі, та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони, або іншим способом який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого або врученого повідомлення.

Водночас, достовірних доказів того, що зазначена електронна адреса та номер телефону належить відповідачу матеріали даної справи не містять.

Позивачем не додано доказів, що ним вчинялись дії для отримання інформації про місцезнаходження відповідача.

Згідно з усталеною судовою практикою, днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Водночас, згідно з пунктом 2.2. договору поруки, обов`язок поручителя виконати зобов`язання встановлено протягом десяти календарних днів з дати відправлення кредитором відповідної вимоги.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою 19.03.2026 (дата формування позовної заявив в системі «Електронний суд»).

Однак, доказів того, що до 19.03.2026 у поручителя виник обов`язок виконати зобов`язання у розумінні цивільного законодавства позивачем суду не надано.

У частині 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частинами 1, 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Тобто правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

На суд покладений обов`язок перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та встановити наявність порушеного права на момент пред`явлення позову.

Оскільки, як встановив суд першої інстанції на дату подання позивачем позовної заяви право останнього не було порушено (строк, передбачений ст. 530 ЦК України не минув та відповідно до умов договору поруки обов`язок ОСОБА_1 ще не настав) суд першої інстанції, з позицією якого погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про те, що на час подання позовної заяви порушення права позивача з боку поручителя не відбулося, тому звернення позивача до суду з таким позовом до поручителя є передчасним, а відсутність порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що пред`явлення позову до поручителя не замінює вимогу кредитора як умови настання строку виконання зобов`язання, оскільки позов є процесуальною вимогою позивача до суду про захист порушеного права, передумовою якого є факт порушення прав позивача з боку відповідача та пред`явлення позову до поручителя не замінює вимогу кредитора до поручителя як умови настання строку виконання зобов`язання поручителем за договором поруки, що належить до сфери матеріального права.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2026 у справі №908/690/26 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2026 у справі №908/690/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2026 у справі №908/690/26 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №908/690/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua