Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №920/298/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р. Справа № 920/298/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Крижного О.М.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

секретар судового засідання: Поліщук Д.В.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумихімпром"

на рішення Господарського суду Сумської області від 06.07.2026

у справі № 920/298/26 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Малого приватного підприємства "Центр естетики та краси "Еліта"

до відповідача Акціонерного товариства "Сумихімпром"

про стягнення 790 774,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Мале приватне підприємство "Центр естетики та краси "Еліта" звернулось до суду першої інстанції з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з відповідача 790 774,20 грн безпідставно набутих коштів.

Позов обґрунтовано тим, що позивач 03.12.2008 за договором купівлі-продажу придбав на біржових торгах у відповідача нежитлове приміщення за адресою: м Суми, вул. Харківська, 30, вартістю 790 774,20 грн. Протягом 2009-2020 років у судах розглядалися справи щодо зазначеного майна за участю позивача та відповідача. Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.12.2020 у справі № 920/847/17 за відповідачем було визнано право власності на спірне майно. При цьому, відповідач не повернув позивачу отримані за договором купівлі-продажу від 03.12.2008 кошти у розмірі 790 774,20 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.07.2026 позов Малого приватного підприємства "Центр естетики та краси "Еліта" задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь Малого приватного підприємства "Центр естетики та краси "Еліта" безпідставно набуті кошти у розмірі 790774 грн 20 коп., 11861 грн 61 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що питання недійсності (нікчемності) договору від 03.12.2008 та право власності на спірне приміщення були предметом розгляду судами протягом 2009-2020 років, з приводу чого судами різних інстанцій ухвалювалися протилежні рішення, тобто існувало право невизначеність щодо власника приміщення навіть після набрання законної сили рішенням про нікчемність правочину, тобто після 13.12.2010, а саме:

04.08.2017 постановою Сумського окружного адміністративного суду по справі №818/328/17 позовні вимоги МПП "Центр естетики та краси "Еліта" про скасування рішення державного реєстратора від 02.02.2017 № 33678454 щодо припинення права власності МПП "Центр естетики та краси "Еліта" задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора N 33678454 від 02.02.2017.

29.11.2017 постановою Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 818/328/17 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 по справі № 818/328/17 скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог МПП "Центр естетики та краси "Еліта" відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.10.2017 у справі №5021/2509/2011 задоволено позовну заяву МПП "Центр естетики та краси "Еліта" до ПАТ "Сумихімпром" про визнання права власності; визнано право власності на нежитлове приміщення, секція № 1, інвентаризаційний номер 11057999, загальною площею 264,4 кв. м, яке розташоване на першому поверсі будинку за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 30, за малим приватним підприємством "Центр естетики та краси "Еліта" (ЄДРПОУ: 23296078, адреса: 40024 м. Суми, вул. Харківська, 12).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 скасовано ухвалу господарського суду Сумської області від 02 жовтня 2017 року та ухвалено нове рішення, яким вирішено у задоволенні позову відмовити.

Постановою Верховного суду від 27.02.2019 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі №5021/2509/201 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.12.2020 року у справі №920/847/17 визнано за публічним акціонерним товариством "Сумихімпром" право власності на нежитлові приміщення загальною площею 264,4 кв.м, які розташовано на першому поверсі будинку № 30 по вулиці Харківська у місті Суми.

Таким чином, питання щодо власника спірного приміщення було вирішено лише 03.12.2020.

Суд першої інстанції врахував, що саме відповідач, укладаючи на біржових торгах договір від 03.12.2008, був зобов`язаний повідомити позивача про передачу відповідачем спірних приміщень в іпотеку в якості забезпечення кредитного договору від 28.08.2008. Також, кошти за договором у розмірі 790774,20 грн позивачу так і не були повернуті.

Господарський суд Сумської області зазначив, що складність у правовій кваліфікації спірних правовідносин та тривалість судових розглядів між сторонами спору є тією обставиною, що не залежала від волі позивача, та вказує на наявність поважних причин пропуску ним строку позовної давності, у зв`язку з чим порушене право підлягає захисту.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 06.07.2026 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та неналежну оцінку доказів. Вважає, що суд безпідставно відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності та не врахував відповідних правових висновків Верховного Суду.

Скаржник наголошує, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.12.2008 є нікчемним, оскільки його укладено без нотаріального посвідчення та згоди іпотекодержателя на відчуження обтяженого іпотекою майна.

На думку апелянта, позивач дізнався про порушення свого права не пізніше 13.12.2010, коли набрала законної сили постанова Харківського апеляційного господарського суду, якою залишено в силі рішення про відмову у визнанні права власності на спірне майно. Подальші звернення позивача до суду з вимогами про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності, у задоволенні яких було відмовлено, не змінюють моменту початку перебігу позовної давності.

Скаржник стверджує, що обрання позивачем неналежного способу захисту в інших судових справах не є поважною причиною пропуску позовної давності, оскільки позивач мав можливість своєчасно звернутися з вимогою про повернення сплачених за нікчемним правочином коштів, проте подав відповідний позов лише 05.03.2026.

Крім того, апелянт заперечує висновок суду першої інстанції про поважність причин пропуску позовної давності з огляду на тривалий розгляд судових справ щодо права власності на спірне майно та правову невизначеність, яка, за висновком місцевого суду, тривала до ухвалення рішення від 03.12.2020 у справі № 920/847/17. На переконання скаржника, такі обставини не виправдовують пропуску позовної давності.

Посилаючись на статті 256, 258, 261, 267 Цивільного кодексу України та правові висновки Верховного Суду, скаржник вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив початок перебігу позовної давності, безпідставно визнав причини її пропуску поважними та не застосував наслідків її спливу. У зв`язку із цим апелянт стверджує, що рішення ухвалено з порушенням вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України та за наявності підстав для його скасування, передбачених статтею 277 цього Кодексу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Мале приватне підприємство "Центр естетики та краси "Еліта" заперечує проти її задоволення, просить залишити рішення Господарського суду Сумської області від 06.07.2026 у справі № 920/298/26 без змін, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позивач не погоджується з доводами скаржника щодо спливу позовної давності та зазначає, що спірні правовідносини регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України, а момент виникнення обов`язку повернути безпідставно набуті кошти визначається з урахуванням обставин набуття майна та відпадіння правової підстави для його набуття.

Посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21, позивач стверджує, що обов`язок відповідача повернути кошти, сплачені за нерухоме майно за договором від 03.12.2008 виник із моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання права власності на спірне майно за відповідачем, тобто 31.12.2020. Крім того, позивач наголошує на продовженні строків позовної давності у зв`язку з карантином COVID-19 та дією воєнного стану, а тому вважає, що позовну давність не пропущено.

Також позивач підтримує висновок суду першої інстанції про наявність поважних причин пропуску позовної давності, посилаючись на тривалий розгляд пов`язаних судових справ, суперечливість судових рішень щодо правового статусу спірного майна та об`єктивну правову невизначеність стосовно його власника. Зазначає, що не був пасивним у захисті своїх прав, а послідовно вживав заходів судового захисту, тоді як тривалість судових проваджень не залежала від його волі.

На обґрунтування своєї позиції позивач посилається на частину п`яту статті 267 Цивільного кодексу України та практику Європейського суду з прав людини щодо права на доступ до суду, наголошуючи, що застосування позовної давності не повинно призводити до непропорційного обмеження права на ефективний судовий захист.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач отримав за договором купівлі-продажу 790774,20 грн, які до цього часу не повернув, унаслідок чого позивач залишився без придбаного нерухомого майна та сплачених за нього коштів. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

03.12.2008 було укладено договір купівлі-продажу майна, відповідно до якого МПП "Центр естетики та краси "Еліта" придбало нежитлові приміщення, секція № 1, інвентарний номер 11057999 загальною площею 264,4 кв.м, що знаходяться на першому поверсі будинку № 30 по вул. Харківській у м. Суми (далі - нежитлове приміщення).

Продавцем за зазначеним договором було ВАТ "Сумихімпром", правонаступником якого є АТ "Сумихімпром" (позивач).

Платіжним дорученням № 180 від 29.12.2008 року позивач перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 400000,00 грн. за спірне приміщення, а платіжним дорученням № 12 від 26.12.2009 року залишок у розмірі 390774,20 грн.

За актом приймання-передачі від 27.01.2009 продавець передав, а покупець прийняв нежитлові приміщення на першому поверсі будинку за адресою: 40024, м. Суми, вул. Харківська, 30, загальною площею 264,4 кв.м.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.02.2009 у справі №9/74-09 зазначений вище договір було визнано дійсним, а також визнано право власності на згадане майно за МПП "Центр естетики та краси "Еліта".

На підставі цього рішення суду до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено дані щодо власника нежитлового приміщення МПП "Центр естетики та краси "Еліта".

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2009 у справі №9/74-09 рішення господарського суду Сумської області від 19.02.2009 скасовано, справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.10.2010, яке залишено в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2010, в задоволенні позовних вимог МПП "Центр естетики та краси "Еліта" про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

02.02.2017 було припинено право власності позивача на спірне нежитлове приміщення згідно рішення державного реєстратора № 33678454 (а.с.22).

04.08.2017 постановою Сумського окружного адміністративного суду по справі №818/328/17 позовні вимоги МПП "Центр естетики та краси "Еліта" про скасування рішення державного реєстратора від 02.02.2017 № 33678454 щодо припинення права власності МПП "Центр естетики та краси "Еліта" задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора N 33678454 від 02.02.2017.

29.11.2017 постановою Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 818/328/17 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 по справі № 818/328/17 скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог МПП "Центр естетики та краси "Еліта" відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.10.2017 у справі №5021/2509/2011 задоволено позовну заяву МПП "Центр естетики та краси "Еліта" до ПАТ "Сумихімпром" про визнання права власності; визнано право власності на нежитлове приміщення, секція № 1, інвентаризаційний номер 11057999, загальною площею 264,4 кв. м, яке розташоване на першому поверсі будинку за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 30, за малим приватним підприємством "Центр естетики та краси "Еліта"

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 скасовано ухвалу господарського суду Сумської області від 02 жовтня 2017 року у справі №5021/2509/2011 та ухвалено нове рішення, яким вирішено у задоволенні позову відмовити.

Постановою Верховного суду від 27.02.2019 року у справі № № 5021/2509/2011 у справі № 5021/2509/2011 касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Центр естетики та краси "Еліта" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 5021/2509/2011 залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі №5021/2509/201 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.12.2020 року у справі №920/847/17 визнано за публічним акціонерним товариством "Сумихімпром" право власності на нежитлові приміщення загальною площею 264,4 кв.м, які розташовано на першому поверсі будинку № 30 по вулиці Харківська у місті Суми.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

Суд апеляційної інстанції в цілому погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь Малого приватного підприємства "Центр естетики та краси "Еліта" 790 774,20 грн безпідставно набутих коштів.

03.12.2008 сторони уклали договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 264,4 кв. м, на виконання якого позивач перерахував відповідачу 790 774,20 грн.

Відчуження майна відбулося без згоди іпотекодержателя, що зумовило нікчемність правочину та відсутність правових підстав для утримання відповідачем отриманих коштів.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Ураховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку повернути отримані кошти.

Водночас суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника в частині того, що позовна давність за заявленими вимогами пропущена. Саме по собі звернення позивача до суду з вимогами про визнання права власності та оскарження рішення державного реєстратора не переривало перебігу позовної давності за вимогою про повернення сплачених коштів. Обрання неналежного способу захисту є ризиком позивача, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18.

Разом із тим сплив позовної давності не зумовлює автоматичної відмови в позові. За змістом частини п`ятої статті 267 ЦК України суд вправі захистити порушене право, якщо визнає поважними причини пропуску позовної давності.

Оцінюючи такі причини, суд має враховувати сукупність установлених обставин, характер спірних правовідносин, поведінку сторін, тривалість і результати пов`язаних судових проваджень, а також фактичну можливість позивача своєчасно реалізувати право на належний судовий захист.

У цій справі протягом тривалого часу між сторонами тривали судові спори щодо дійсності правочину та належності спірного нерухомого майна. Остаточно право власності відповідача на це майно було підтверджено рішенням Господарського суду Сумської області від 03.12.2020 у справі № 920/847/17.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано врахував тривалу правову невизначеність щодо правового режиму майна та результати пов`язаних судових проваджень під час оцінки поважності причин пропуску позовної давності.

Крім того, відповідач утримує кошти, отримані за правочином, який не спричинив передбачених ним правових наслідків, та не забезпечив їх повернення позивачу. Така обставина має значення для оцінки справедливого балансу інтересів сторін і наслідків застосування позовної давності.

З урахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики ЄСПЛ щодо необхідності забезпечення справедливого балансу між суспільним інтересом і захистом майнових прав особи, суд ураховує, що позбавлення майна за загальним правилом має супроводжуватися належною компенсацією, якщо цього вимагають обставини справи.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції вважає, що сукупність пов`язаних судових спорів, тривалої правової невизначеності та неповернення відповідачем отриманих коштів є достатньою для визнання причин пропуску позовної давності поважними в розумінні частини п`ятої статті 267 ЦК України.

Отже, попри пропуск позовної давності, суд першої інстанції правомірно захистив порушене майнове право позивача. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Підставою для отримання коштів був договір купівлі-продажу від 03.12.2008, який є нікчемним. Водночас тривалий розгляд спорів щодо права власності на нерухоме майно мав значення для оцінки обставин, за яких позивач міг належним чином реалізувати право на повернення коштів.

Посилання позивача на виникнення обов`язку відповідача повернути кошти лише після остаточного вирішення спору про право власності саме по собі не змінює правил обчислення позовної давності. Проте відповідні обставини підлягають урахуванню під час вирішення питання про поважність причин її пропуску.

Апелянт обґрунтовано зазначає, що попередні звернення позивача з вимогами про визнання права власності та оскарження рішення державного реєстратора не зупиняли автоматично перебігу позовної давності за вимогою про повернення коштів. У урахуванням висновків Верховного Суду, обрання неналежного способу захисту в іншій справі не є саме по собі поважною причиною пропуску позовної давності.

Однак цей висновок не виключає необхідності оцінки всіх фактичних обставин у їх сукупності відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України. Попередні судові спори вказують про тривалу невизначеність щодо спірного майна. Отже, попередні судові спори не змінюють перебігу позовної давності, однак саме у цих конкретних обставинах обґрунтовано враховані судом першої інстанції під час оцінки поважності причин її пропуску.

Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту. Закон не встановлює вичерпного переліку таких причин, тому їх оцінка здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи.

Суди протягом тривалого часу розглядали спори щодо нерухомого майна. Остаточне рішення про право власності відповідача ухвалено 03.12.2020. Позивач до цього часу вживав заходів судового захисту.

Крім того, відповідач не повернув кошти, отримані від позивача, попри відсутність правових підстав для їх утримання. Відмова в захисті порушеного права лише з формальних підстав без належної оцінки цих обставин призвела б до збереження майнової вигоди відповідача за рахунок позивача.

Також суд апеляційної інстанції враховує поведінку відповідача, а саме допущені ним порушення при укладенні договору від 03.12.2008.

Ураховуючи тривалість і характер пов`язаних судових спорів, поведінку відповідача, відсутність повернення коштів та необхідність забезпечення справедливого балансу інтересів сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про поважність причин пропуску позовної давності.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Суд констатує право сторони за звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У межах розгляду апеляційної скарги встановлено, що права відповідача не були порушені.

Висновки суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумихімпром" на рішення Господарського суду Сумської області від 06.07.2026 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 06.07.2026 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений Акціонерним товариством "Сумихімпром" за подання апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство "Сумихімпром".

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287 - 291 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 13.10.2026.

Головуючий суддя О.М. Крижний

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко