Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №910/4479/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Справа№ 910/4479/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Спаських Н.М.

Гончарова С.А.

секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 06.10.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 (повний текст складено 03.08.2026)

у справі № 910/4479/26 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Будівельні технології»

до Київської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

17.04.2026 Приватне акціонерне товариство «Будівельні технології» (далі - позивач, ПрАТ «Будівельні технології») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.04.2015 останній звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005 №82-6-00310 (з урахуванням Договору від 28.01.2014 №1), водночас відповідач зволікав в укладенні додаткової угоди про поновлення договору оренди.

З огляду на викладене в листопаді 2016 року Приватне акціонерне товариство «Будівельні технології» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Київської міської ради про визнання додаткової угоди укладеною, за результатами розгляду справи № 910/21884/16 суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Будівельні технології», додаткову угоду про поновлення договору оренди визнано укладеною.

Позивач зазначає, що в подальшому, 20.04.2023 Київською міською радою було прийнято рішення №6314/6355, згідно якого відмовлено ПрАТ «Будівельні технології» в поновлені Договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005 №82-6-00310 (з урахуванням Договору від 28.01.2014 №1), укладеного між позивачем та відповідачем, та вжито заходи щодо державної реєстрації припинення права оренди на земельну ділянку площею 0,6080 га на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:82:005:0022) в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позивач наголошує, що оскільки суд у справі №910/21884/16 уже визнав додаткову угоду укладеною, правовідносини між сторонами є врегульованими, тобто на момент прийняття рішення №6314/6355 міською радою, питання про поновлення договору вже було вирішене судом, отже, відповідач не має повноважень переглядати рішення суду шляхом прийняття своїх актів, а також не може посилатися на власну помилку (пропуск строків, встановлених ст. 33 Закону України «Про оренду землі») або намагатися виправити свою бездіяльність через кілька років.

На підставі викладеного, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 20.04.2023 року №6314/6355 «Про відмову в поновленні Приватному акціонерному товариству «Будівельні технології» Договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005 №82-6-00310 (з урахуванням Договору від 28.01.2014 №1) для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельного, культурно-розважального комплексу з підземним паркінгом на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі міста Києва».

У відзив на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що орендарем не виконано вимог пункту 8.4 Договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005 № 82-6- 00310 (з урахуванням угоди про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 13.03.2014 № 1), а саме: зобов`язання завершити забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

За твердження відповідача, невідкладність та винятковість оскаржуваного рішення обґрунтовується недопущенням будівництва офісно-готельного, культурно-розважального комплексу з підземним паркінгом у центральній частині міста, в буферній зоні об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ: Собор Святої Софії і прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра», що може призвести до знищення історичних пам`яток архітектури.

Відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів підтвердження будівництва офісно-готельного, культурно-розважального комплексу з підземним паркінгом на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі м. Києва, а також відсутня інформація про завершення будівництва даного об`єкту.

За твердженням відповідача, приймаючи рішення № 6314/6355, Київська міська рада діяла на підставі та в межах повноважень, а також у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, крім того, позивачем не доведено яким саме чином прийняте відповідачем рішення від 20.04.2023 № 6314/6355 порушує права та законні інтереси позивача, будь-яких обґрунтованих підстав для його скасування позивачем не наведено.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зауважив, що земельна ділянка, що є предметом Договору оренди, знаходиться поза межами охоронної (буферної) зони архітектурного ансамблю споруд Софійського собору - складової частини об`єкту Всесвітньої спадщини «Київ: Собор Святої Софії і прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра», що підтверджується листом Міністерства культури України від 23.02.2018 року №233/10/55-18 (том 1, а.с. 246).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі № 910/4479/26 позов задоволено.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що рішеннями судів у справі № 910/21884/16, за участі тих самих сторін, щодо правовідносин, які випливають із Договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005, та які набрали законної сили, вже надано правову оцінку обставинам щодо поновлення Договору оренди, зокрема, судами у вказаній справі встановлено факти своєчасного звернення ПрАТ «Будівельні технології» із клопотанням (листом-повідомленням) від 16.04.2015 за №КОП-0552, належного виконання орендарем своїх обов`язків та відсутності заперечень з боку Київської міської ради у визначений законом строк, отже, факт поновлення Договору оренди землі на строк до 01.02.2027 року є преюдиційним і не підлягає повторному доказуванню чи перегляду.

Суд першої інстанції, зауваживши, що зі змісту оскаржуваного рішення Київської міської ради №6314/6355 від 20.04.2023 вбачається, що відповідачем розглянуто клопотання (лист-повідомлення) позивача від 16.04.2015 за №КОП-0552 та прийнято рішення про відмову в поновленні договору, визнав такі дії та рішення відповідача протиправними, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення №6314/6355 від 20.04.2023 клопотання (лист-повідомлення) позивача від 16.04.2015 за №КОП-0552 вже було предметом судового розгляду у справі № 910/21884/16 та повністю вичерпало свою правову дію.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняття відповідачем рішення про відмову в поновленні Договору поза межами місячного строку, встановленого законодавством, а тим більше, після ухвалення судового рішення про поновлення Договору, суперечить закону та принципу правової визначеності та передбачуваності поведінки Ради.

Окрім цього, суд першої інстанції звернув увагу, що невиконання умов Договору щодо завершення забудови земельної ділянки може бути підставою для звернення до суду з позовом про розірвання Договору, але не може бути підставою для відмови в поновленні Договору, який вже є поновленим і чинним за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Київської міської ради від 20.04.2023 року №6314/6355 «Про відмову в поновленні Приватному акціонерному товариству «Будівельні технології» договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005 №82-6-00310 (з урахуванням договору від 28.01.2014 №1) для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельного, культурно-розважального комплексу з підземним паркінгом на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі міста Києва» є незаконним, прийнятим поза межами повноважень відповідача та підлягає скасуванню, з огляду на що задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, 21.08.2026 Київська міська рада через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулась з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі № 910/4479/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що поведінка позивача суперечить принципу добросовісності, оскільки позивач як орендар не виконав взятого на себе зобов`язання щодо завершення забудови земельної ділянки у строки, встановлені проєктною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, що прямо передбачено пунктом 8.4 договору. Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів затвердження проєктної документації на будівництво, а позивач не надав доказів виконання зазначеного договірного зобов`язання щодо завершення забудови спірної земельної ділянки, апелянт вважав правомірною відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки за рішенням від 20.04.2023.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2026 справа № 910/4479/26 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Спаських Н.М., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 15.09.2026. Матеріали справи №910/4479/26 витребувано з Господарського суду міста Києва.

03.09.2026 матеріали справи № 910/4479/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2026 з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи та з`ясування питань, що виникли під час розгляду справи, оголошено перерву у справі № 910/4479/26 до 06.10.2026 о 10 год. 20 хв.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2026 № 09.1-08/2709/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4479/26 у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 30.09.2026.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2026 справа № 910/4479/26 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Спаських Н.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2026 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Спаських Н.М.) справу № 910/4479/26; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі № 910/4479/26 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 06.10.2026 о 10 год. 20 хв.

Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Станом на 06.10.2026 до Північного апеляційного господарського суду додаткових пояснень, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити. Представник позивача проти доводів і вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні або скасуванню, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено і підтверджується матеріалами справи наступне.

26.07.2005 року між Київською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариство «Будівельні технології», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Будівельні технології», (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (том 1, а.с. 154-156) (далі - Договір), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З.26.07.2005 за реєстровим номером № 538 та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 29.07.2007 за № 82-6-00310 (том 1, а.с. 157).

28.01.2014 року сторонами укладено Договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки (том 1, а.с. 12-15), яким викладено Договір в новій редакції.

Відповідно до п.1.1. Договору (тут і надалі - в редакції Договору про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 28.01.2014) орендодавець на підставі рішень Київської міської ради від 21.10.2004 № 657/2067 та від 28.03.2013 № 89/9146 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, яка перебуває у комунальній власності згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, наданим Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, сформованим 05.11.2013 Чекригіним О.В., державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, за індексним номером 12253684, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 202928880000.

Згідно з п. 2.1. Договору об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування Володимирський узвіз, 4 в Печерському районі м. Києва,

- розмір 0,6080 га,

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельного культурно-розважального комплексу з підземним паркінгом,

- кадастровий номер - 8000000000:82:005:0022.

Відповідно до п. 3.1. Договору даний Договір укладено на 10 (десять) років.

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативно грошової оцінки (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 8.4. Договору передбачено, що орендар зобов`язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проєктною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення тощо.

У п. 11.7. Договору сторонами визначено, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію та сплачувати орендну плату за період від дня закінчення дії цього договору до дня поновлення його дії у порядку та у розмірах, встановлених цим договором.

Пунктом 5 Договору про внесення змін до Договору оренди земельної ділянка від 28.01.2014 передбачено, що строк оренди земельної ділянки, визначений в Договорі оренди та цьому Договору обліковується з 29.07.2005 - дати державної реєстрації Договору оренди Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та закінчується 29.07.2015.

Листом від 16.04.2015 позивач звернувся до відповідача з проханням поновити термін дії Договору оренди земельної ділянки № 538 від 26.07.2005 (том 1, а.с. 127-128), до якого було додано проект додаткової угоди. Дане клопотання було зареєстроване відповідачем 16.04.2015 за № КОП-0552.

09.02.2016 позивач отримав листа від Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу КМР (КМДА) від 02.02.2016 № 057041-1760 (том 1, а.с. 130-131), в якому було зазначено, що за результатами розгляду наданих матеріалів, Департамент не заперечуватиме щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005 № 82-6-00310.

В подальшому Департаментом було розроблено проект рішення Київської міської ради «Про поновлення Приватному акціонерному товариству «Будівельні технології» договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельного культурно-розважального комплексу з підземним паркінгом на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі м. Києва» та направлено для подальшого розгляду у відповідних комісіях Київської міської ради (том 1, а.с. 132-137).

За твердження позивача, враховуючи, що рішення щодо поновлення Договору оренди земельної ділянки не прийнято, Додаткова угода про поновлення Договору оренди не укладена, в листопаді 2016 року Приватне акціонерне товариство «Будівельні технології» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Київської міської ради про визнання Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 26.07.2005 № 538, зареєстрованого в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 29.07.2005 за № 82-6-00310, укладеною.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі №910/21884/16 (том 1, а.с. 16-20), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 (том 1, а.с. 21-24), позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано укладеною Додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 26.07.2005 року № 538, зареєстрованого в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 29.07.2005 року за № 82-6-00310, в запропонованій позивачем редакції.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017 (том 1, а.с. 25-29) постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 у справі Господарського суду міста Києва № 910/21884/16 залишено без змін.

У зазначеній справі судами було встановлено, що:

- докази повернення земельної ділянки позивачем відповідачу після закінчення строку договору оренду землі - відсутні, у зв`язку з чим, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення договору оренди та сплачувати орендну плату за користування землею, що підтверджується довідками про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів № 19749/26-55-23-01 від 21.12.2015 та № 211/26-50-17-24 від 24.01.2017;

- листом 16.04.2015 позивач звернувся до відповідача з проханням поновити термін дії договору, до якого було додано проект додаткової угоди. Вказаний лист разом з проектом додаткової угоди отриманий позивачем 16.04.2015 (вх. №КОП-0552). Факт отримання такого листа у строки, встановлені приписами ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не заперечується відповідачем;

- Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу КМР (КМДА) листом від 02.02.2016 № 057041-1760 повідомив позивача, що за результатами розгляду наданих матеріалів, Департамент не заперечуватиме щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005 № 82-6-00310. А в подальшому Департаментом розроблено проект рішення Київської міської ради «Про поновлення приватному акціонерному товариству «Будівельні технології» договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельного культурно-розважального комплексу з підземним паркінгом на Володимирському узвозі. 4 у Печерському районі міста Києва» та направлено для подальшого розгляду у відповідних комісіях Київської міської ради;

- відповідачем ані потягом встановленого законом строку, ані на момент подачі позовної заяви до суду та розгляду її по суті, так і не було розглянуто питання щодо поновлення договору оренди земельної ділянки;

- матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних допустимих доказів прийняття Київською міською радою рішення про відмову у пролонгації Договору у встановлений ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» місячний строк. Крім того, матеріали справи не містять доказів надання письмових заперечень орендодавця у визначений законом строк;

- позивач після закінчення строку дії договору продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, сплачує в повному обсязі орендну плату за землекористування, в той час як відповідач не розглянув заяву позивача про поновлення строку дії договору у встановленому законом порядку та строки. За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач у встановлений законом строк не розглянув звернення позивача та обґрунтованих заперечень щодо поновлення строку дії Договору не надав, а тому Договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

20.04.2023 Київською міською радою прийнято рішення №6314/6355 «Про відмову в поновленні Приватному акціонерному товариству «Будівельні технології» договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005 №82-6-00310 (з урахуванням договору від 28.01.2014 №1) для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельного, культурно-розважального комплексу з підземним паркінгом на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі міста Києва» (том 1, а.с. 34), згідно п. 1 якого відмовлено Приватному акціонерному товариству «Будівельні технології» в поновленні Договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005 №82-6-00310 (з урахуванням договору від 28.01.2014 №1), укладеного між Київською міською радою та Приватним акціонерним товариством «Будівельні технології» на підставі рішення Київської міської ради від 21.10.2004 №657/2067 «Про передачу закритому акціонерному товариству «Будівельні технології» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельного, культурно-розважального комплексу з підземним паркінгом на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі міста Києва» (справа А-21567).

Пунктом 2 вказаного рішення від 20.04.2023 передбачено Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проінформувати Приватне акціонерне товариство «Будівельні технології» про прийняття цього рішення. Вжити заходів щодо державної реєстрації припинення права оренди на земельну ділянку площею 0,6080 га на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:82:005:0022) в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В преамбулі вказаного рішення вказано «Відповідно до статей 9, 93 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України «Про оренду землі», пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у зв`язку з невиконанням вимог пункту 8.4 Договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005 №82-6-00310 (з урахуванням Договору від 28.01.2014 №1), враховуючи витяг з протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 16.05.2017 №9, розглянувши звернення Приватного акціонерного товариства «Будівельні технології» від 16.05.2015 №КОП-0552».

Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №6314/6355 від 20.04.2023.

Колегія суддів зауважує, що в суді перешої інстанції відповідач надав пояснення, що в преамбулі вказаного рішення Київської міської ради №6314/6355 від 20.04.2023 допущено описку в даті звернення Приватного акціонерного товариства «Будівельні технології», зокрема, вказано «від 16.05.2015», замість вірної «від 16.04.2015».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі №910/4479/26 позов задоволено повністю, з чим колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», №24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», №3236/03, від 03.04.2008).

Враховуючи вищевикладене, судові рішення в справі № 910/21884/16 не можуть бути поставлені під сумнів, а обставини, встановлені при розгляді справи № 910/21884/16, є преюдиційними і не потребують доведення в справі №910/4479/26.

Як було зазначено, рішеннями судів у справі № 910/21884/16, за участі тих самих сторін, щодо правовідносин, які випливають із Договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005, та які набрали законної сили, вже надано правову оцінку обставинам щодо поновлення Договору оренди, зокрема, судами у вказаній справі встановлено факти своєчасного звернення Приватного акціонерного товариства «Будівельні технології» із клопотанням (листом-повідомленням) від 16.04.2015 за №КОП-0552, належного виконання орендарем своїх обов`язків та відсутності заперечень з боку Київської міської ради у визначений законом строк.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

А відтак, питання щодо поновлення Договору оренди землі на строк до 01.02.2027 уже вирішено в судовому порядку між позивачем та відповідачем у справі № 910/21884/16. Судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим для сторін, а визначені ним правові наслідки поновлення Договору підлягають урахуванню під час вирішення цього спору. При цьому право оренди позивача на зазначену земельну ділянку зареєстроване у встановленому законом порядку.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради № 6314/6355 від 20.04.2023 розглянуто клопотання (лист-повідомлення) позивача від 16.04.2015 № КОП-0552 та відмовлено в поновленні Договору оренди землі.

Проте, як правильно зазначено судом першої інстанції, такі дії та рішення відповідача є протиправними, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення №6314/6355 від 20.04.2023 клопотання (лист-повідомлення) позивача від 16.04.2015 за №КОП-0552 вже було предметом судового розгляду у справі №910/21884/16 та повністю вичерпало свою правову дію.

Враховуючи, що суд у справі № 910/21884/16 вже визнав Додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі укладеною, у відповідача не було юридичних підстав та предмета для повторного розгляду цього ж клопотання через вісім років, тим більше без врахування висновків суду у цій справі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент отримання відповідачем клопотання (лист-повідомлення) позивача від 16.04.2015 за №КОП-0552) встановлено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Колегія суддів зазначає, що прийняття відповідачем рішення про відмову в поновленні договору поза межами місячного строку встановленого законодавством, а тим більше після ухвалення судового рішення про поновлення договору, суперечить закону та принципу правової визначеності.

Доводи апелянта щодо правомірності відмови в поновленні договору оренди у зв`язку з невиконанням позивачем зобов`язання, передбаченого пунктом 8.4 Договору, щодо завершення забудови земельної ділянки у строки, встановлені затвердженою в установленому порядку проєктною документацією на будівництво, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору, колегія суддів відхиляє як неспроможні, оскільки аналогічним доводам відповідача вже надано оцінку в судових рішеннях у справі №910/21884/16. Зокрема, у зазначеній справі суди встановили, що відсутність капітальної забудови земельної ділянки могла бути підставою для заперечення проти поновлення Договору лише за умови заявлення відповідних заперечень у визначений законом місячний строк після закінчення строку дії Договору, чого відповідач не зробив.

Окрім цього, як слушно зауважив суд першої інстанції, згідно редакції пункту 8.4 Договору від 26.07.2005 (з урахуванням Договору від 28.01.2014 про внесення змін до Договору оренди) орендар зобов`язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку (том 1, а.с. 14), тобто вказана редакція пункту Договору не містить умови щодо зобов`язання завершити забудову земельної ділянки у строки не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

Невиконання умов Договору щодо завершення забудови земельної ділянки не може слугувати підставою для прийняття Радою рішення про відмову в його поновленні, оскільки Договір уже поновлено в судовому порядку шляхом визнання укладеною додаткової угоди, повний текст якої викладено в резолютивній частині судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку. У зв`язку із цим Рада не вправі приймати рішення, які фактично нівелюють правові наслідки судового рішення, що набрало законної сили.

Колегія суддів зауважує, що в разі незавершення орендарем забудови земельної ділянки у встановлені строки орендодавець має право звернутися до суду з позовом про дострокове розірвання Договору у зв`язку з порушенням орендарем договірних зобов`язань. При цьому тягар доказування обставин неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених Договором оренди землі, покладається на сторону, яка стверджує про таке порушення, тобто в цьому випадку - на орендодавця (Раду).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняття Київською міською радою рішення № 6314/6355 від 20.04.2023 за наявності чинного та реалізованного виконанням судового рішення у справі №910/21884/16 суперечить принципу обов`язковості судового рішення, оскільки фактично спрямоване на зміну правових наслідків поновлення Договору оренди землі, яке вже відбулося на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20 зазначено, що якщо дії або бездіяльність інших осіб створюють для особи правову невизначеність щодо її прав і обов`язків у відносинах із цими особами, така особа може звернутись до суду для захисту свого інтересу у правовій визначеності у відносинах із цими особами.

Таким чином, виконання оскаржуваного рішення, зокрема, пункту 2, може бути підставою для внесення змін до Реєстру, що може призвести до державної реєстрації припинення права оренди позивача на земельну ділянку за наявності чинного Договору оренди укладеного в судому порядку, з огляду на що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що прийняте відповідачем рішення від 20.04.2023 № 6314/6355 порушує права та законні інтереси позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що рішення Київської міської ради від 20.04.2023 року №6314/6355 «Про відмову в поновленні Приватному акціонерному товариству «Будівельні технології» Договору оренди земельної ділянки від 29.07.2005 №82-6-00310 (з урахуванням Договору від 28.01.2014 №1) для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-готельного, культурно-розважального комплексу з підземним паркінгом на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі міста Києва» є незаконним, прийнятим всупереч рішенню суду у справі №910/21884/16, , а відтак висновок місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги про скасування зазначеного рішення є обґрунтованим.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законні обґрунтовані рішення, які відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі № 910/4479/26, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Київської міської ради задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі № 910/4479/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі № 910/4479/26 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 13.10.2026.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді Н.М. Спаських

С.А. Гончаров