Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №910/15250/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Справа№ 910/15250/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Спаських Н.М.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 06.10.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шистко-Білецького Олега Георгійовича

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.03.2026 (повний текст складено та підписано 18.03.2026)

у справі №910/15250/25 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"

до Шистко-Білецького Олега Георгійовича

про стягнення 61 252,26 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Шистко-Білецького Олега Георгійовича про стягнення 61 252,26 грн.

Позовні вимоги обгрнутовані неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов`язань за договором №ВП-19560-Дн на надання послуг з вивезення побутових відходів від 03.01.2020, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний боргу в розмірі 41 324,71 грн, інфляційні втрати в розмірі 14777,69 грн, проценти за користування коштами 3% річних в розмірі 3 471,40 грн та пеню в розмірі 1678,46 грн.

Позивач також зазначає, що на момент укладення договору про надання послуг з вивезення побутових відходів №ВП-19560-Дн від 03.01.2020 Шистко-Білецький Олег Георгійович був зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснював господарську діяльність, однак станом на день подання цього позову відповідач припинив статус фізичної особи-підприємця, однак має відповідати за свої зобов`язання які виникли під час господарської діяльності.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Шистко-Білецького Олега Георгійовича на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВКОМУНСЕРВІС" основну заборгованість у розмірі 41 324 грн 71 коп., 3 % річних у розмірі 3 471 грн 40 коп., інфляційні втрати у розмірі 14 777 грн 69 коп., пеню у розмірі 1 678 грн 46 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Приймаючи оскаржуване рішення суд виходив з того, що позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором, надавши послуги на загальну суму 43302,58 грн, що підтверджується долученими з позовом актами надання послуг. Проте, відповідач вартість наданих за Договором послуг сплатив частково та допустив наявність заборгованості перед позивачем, розмір якої станом на час розгляду справи становить 41 324,71 грн. Доказів оплати суми основного боргу станом на день ухвалення цього рішення матеріали справи не містять, у зв`язку із чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також суд, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем грошового зобов`язання в частині своєчасної оплати наданих послуг за договором №ВП-19560-Дн на надання послуг з вивезення побутових відходів від 03.01.2020, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 14 777,69 грн, 3% річних у сумі 3 471,40 грн та пеню в сумі 1 678,46 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Шистко-Білецький Олег Георгійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 18.03.2026 у справі №910/15250/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог частково.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. При цьому скаржник посилається на те, що у зв`язку з припиненням діяльності відповідача як фізичної-особи підприємця продкрамниця, з якої вивозились тверді побутові відходи, перестала працювати, та позивач з вказаної дати не надавав і не міг надавати відповідачеві послуг щодо вивезення твердих побутових відходів.

Відповідач також стверджує, що якщо ФОП Шистко- Білецький Олег Георгійович припинив діяльність, будь-які документи, надіслані останньому в "M.E.Doc" не є надісланими належним чином.

Апелянт надав власний контррозрахунок заборгованості з 01.01.2020 по 02.04.2021 (дату припинення діяльності ФОП) згідно якого сума основного боргу становить 7 197,13 грн, 3% річних становлять 1 202,65 грн та інфляційні втрати становлять 5 237,57 грн.

Також відповідач зазначає, що враховуючи те, що позивач не поніс будь-яких збитків спричинених внаслідок невиконання вимог договору, враховуючи воєнний стан, наявність форс-мажорних обставин, враховуючи надмірний розмір нарахувань позивача, наявні підстави для зменшення розміру пені на 99%.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

11.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційгу скаргу до якого долучено відзив, в обгрунтування якого позивач посилається на те, що на момент закінчення встановленого судом строку для подання відзиву - 03.08.2026, працівник юридичного відділу, який здійснює супровід зазначеної справи, перебував у відпустці, продовженій у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, та не мав можливості виконувати свої трудові обов`язки, у підтвердження чого позивач надав копію наказу про надання відпустки за період з 20.07.2026 по 02.08.2026 та документ, що підтверджує тимчасову непрацездатність працівника у період з 30.07.2026 по 04.08.2026.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Згідно із ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми слідує, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 одночасно з відкриттям провадження у даній справі, суд встановив позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу від 22.07.2026 було отримано позивачем - 24.07.2026. Отже, десятиденний строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу сплинув 03.08.2026.

Відзив на апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку подано позивачем - 11.08.2026. Отже, позивачем строк на подання відзиву на апеляційну скаргу пропущено.

Частиною 6 статті 119 ГПК України передбачено, що про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Розглянувши подане позивачем клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, з метою дотримання прав особи на доступ до правосуддя, визначених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 129 Конституції України, статтею 119 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що причини пропуску строку подання відзиву на апеляційну скаргу є поважними, а тому клопотання про поновлення строку подання відзиву на апеляційну скаргу підлягає задоволенню.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що сам факт припинення відповідачем статусу ФОП 02.04.2021 не є доказом припинення укладеного між сторонами договору та не припиняє його обов`язку виконувати взяті на себе зобов`язання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 апеляційну скаргу у справі №910/15250/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Спаських Н.М., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 апеляційну скаргу Шистко-Білецького Олега Георгійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі №910/15250/25 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Витребувано з Господарського суду міста Києва справу №910/15250/25.

17.07.2026 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 поновлено Шистко-Білецькому Олегу Георгійовичу строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі №910/15250/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шистко-Білецького Олега Георгійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі №910/15250/25. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі №910/15250/25 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Судове засідання призначено на 02.09.2026.

23.07.2026 матеріали справи №910/15250/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 виправлено описку, допущену в вступній частині ухвал Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 та від 22.07.2026 у справі №910/15250/25.

02.09.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладено на 06.10.2026.

29.09.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд задовольнив ухвалою від 05.10.2026.

06.10.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності апелянта та його представника та пояснення по справі.

Явка представників сторін

У судове засідання 06.10.2026 з`явився представник позивача, який надав свої пояснення, заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу за відсутності відповідача та його представника.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги Шистко-Білецького Олега Георгійовича за відсутності представника відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" як виконавцем та Фізичною особою-підприємцем Шистко-Білецьким Олегом Георгійовичем як замовником укладено договір №ВП-19560-Дн на надання послуг з вивезення побутових відходів від 03.01.2020 (далі - Договір) за умовами якого виконавець надає замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (далі за текстом - ТПВ), що утворюються на об`єкті замовника (Продкрамниця), що знаходиться за фактичною адресою: м. Київ, Харківське шосе, 12, а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги.

Пунктом 1.2 Договору вказано, що кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення ТПВ, становить 2,6 м3 в місяць.

За умовами п. 2.1 Договору тариф на послуги, які передбачені п. 1.1 цього договору, встановлено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2019 № 450 "Про встановлення тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, утилізація, захоронення) виконавцю послуг КП "Київкомунсервіс".

Тариф на послуги за цим договором становить: 234,22 грн (з ПДВ за 1 м3). Вартість послуг по Договору становить в місяць - 608,96 грн ( з ПДВ).

Відповідно до п. 2.2 Договору тарифи на послуги, що надаються за даним договором, та норми накопичення ТПВ можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, або в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Офіційне опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну тарифів на послуги, що надаються за даним договором та про зміну норм накопичення ТПВ є підставою для зміни вартості надання Послуг за цим Договором з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації. При цьому така зміна тарифів чи норм накопичення ТПВ не потребує складання окремого письмового документу (додаткової угоди до Договору) і такі нові тарифи та норми накопичення ТПВ будуть застосовуватись при наданні Послуг за цим Договором з дня їх офіційного вступу в законну силу.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що оплата послуг за цим Договором у розмірі, що вказаний у п. 2.1 даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюються замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів, на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку з моменту отримання направленого виконавцем замовнику рахунку фактури (можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу).

Сторони погодили у п. 2.5 Договору за результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання акти наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним. Після підписання Акту наданих послуг уповноваженими представниками Сторін усі суперечки щодо обсягу наданих послуг вважаються необґрунтованими. Замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підписання, вищезазначений повернути акт наданих послуг Виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну акт наданих послуг вважається підписаним та вважається, що Замовник не має жодних претензій до обсягів наданих Послуг.

Пунктом 2.8 Договору сторони домовились, що виконавець має право в актах наданих послуг використовувати факсимільне відтворення підпису керівника підприємства.

За умовами п. 3.9 Договору замовник зобов`язується здійснювати 100% оплату послуг на умовах, зазначених у п. 2.3 та 2.5 цього Договору.

Крім того, за умовами п. 3.8 Договору замовник зобов`язаний надавати виконавцю інформацію про фактичне накопичення побутових відходів. В разі збільшення їх кількості, або не відповідності обсягам, зазначеним у п. 1.2 Договору, вносити зміни в Договір шляхом оформлення додаткової угоди.

Відповідно до п. 3.10 Договору замовник зобов`язується сповіщати виконавця про будь-які зміни в реквізитах на протязі 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту їх настання.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2020 (п. 7.1 Договору).

Пунктом 7.2 Договору визначено, що в разі, якщо жодна із Сторін протягом п`ятнадцяти календарних днів до закінчення строку дії цього договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір припинити дію даного Договору то строк дії цього договору, вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік.

Позивач через систему електронного документообігу M.E.Doc. направляв відповідачу скріплені електронним цифровим підписом рахунки на оплату послуг з вивезення твердих побутових відходів у період з 01.01.2020 по 31.10.2025 на загальну суму 43 302,58 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем отримані послуги було сплачено частково в розмірі 1977,87 коп. Таким чином, станом на 31.10.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 41 324,71 грн, за послуги надані в період з 01.01.2020 по 31.10.2025.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані позивачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем комунальних послуг з поводження з побутовими відходами є суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов`язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" одиницею виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами є кілограм, тонна, кубічний метр або інша одиниця, визначена правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Одиниця виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами встановлюється органом місцевого самоврядування.

Послуга з поводження з побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відходи" поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилається на те, що станом на 31.10.2025 заборгованість відповідача перед позивачем за послуги надані в період з 01.01.2020 по 31.10.2025, становить (з урахуванням часткових оплат) 41 324, 71 грн, у підтвердження чого позивач надав копії актів надання послуг за спірний період, які, як стверджує позивач, направлялись відповідачу в системі електронного документообігу M.E.Doc та рахунки на оплату за надані послуги.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач в апеляційній скарзі посилається на відсутність правових підстав для стягнення з нього заборгованості за вивезення твердих побутових відходів за період з 03.04.2021 по 31.10.2025, оскільки 02.04.2021 ФОП Шистко-Білецький Олег Георгійович припинив свою діяльність як ФОП.

Судом встановлено, що в п. 1.1 договору сторони погодили, що виконавець надає замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (далі за текстом - ТПВ), що утворюються на об`єкті замовника (Продкрамниця), що знаходиться за фактичною адресою: м. Київ, Харківське шосе, 12, а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги.

Разом з цим, матеріали справи свідчать, що з 02.04.2021 відповідачем припинено статус фізичної особи-підприємця, у той час як за змістом п. 1.1 договору об`єктом справляння послуг з вивезення твердих побутових відходів була Продкрамниця ФОП Шистко-Білецький О.Г. за адресою м. Київ, Харківське шосе, 12.

У зв`язку з цим слідує висновок, що внаслідок припинення діяльності відповідача як фізичної-особи підприємця (з 02.04.2021) Продкрамниця перестала працювати, та позивач з вказаної дати не міг фактично надавати відповідачеві послуги щодо вивезення твердих побутових відходів.

Колегія суддів враховує, що в даному випадку зобов`язання відповідача виникли під час здійснення ним підприємницької діяльності у правовому статусі фізичної особи-підприємця.

Так, за правовими висновками Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанова від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, постанова від 06.06.2018 у справі №910/16713/15) у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу фізичної особи - підприємця, не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю як фізичної особи, та жодним чином не обмежує їх.

Разом з цим, судом першої інстанції не було враховано, що фактичне припинення відповідача як фізичної особи-підприємця з 02.04.2021, який здіснював свою господарську діяльність безпосередньо в Продкрамниці, за адресою м. Київ, Харківське шосе, 12, яка внаслідок такого припинення перестала працювати, унеможливлює фактичне надання позивачем послуг з вивезення твердих побутових відходів з цієї Продкрамниці, що за висновком апеляційного суду має вирішальне значення при вирішенні даного спору.

Доказів, які б підтвердили, що Продкрамниця, за адресою м. Київ, Харківське шосе, 12, є працюючою, позивачем не надано.

Щодо наявних в матеріалах справи актів наданих послуг та рахунків на оплату за період з 01.01.2020-31.10.2025, направлених відповідачу в системі електронного документообігу M.E.Doc, колегія суддів зазначає, що останні не є достатніми доказми у підтвердження надання відповідних послуг у вказаний період, за умови відсутності доказів фактичного виконання договору щодо вивезення твердих побутових відходів, враховуючи припинення роботи Продкрамниці у зв`язку з припиненням відповідачем статусу фізичної особи-підприємця.

До того ж умовами ч. 3 ст. 205 ГК України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації (припинення) суб`єкта господарювання, яким згідно п. 2 ч. 2 ст. 55 ГК України є Шистко-Білецький Олег Георгійович, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов`язанням.

У зв`язку з цим, враховуючи припинення відповідачем своєї діяльності як ФОП з 02.04.2021, останній не заперечив проти наявності у нього частково невиконаного грошового зобов`язання перед позивачем за договором №ВП-19560-Дн на надання послуг з вивезення побутових відходів від 03.01.2020, за період з 01.01.2020 по 02.04.2021, яке згідно наданого відповідачем контррозрахунку становить 7 197,13 грн.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі в цій частині знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, беручи до уваги положення укладеного сторонами договору №ВП-19560-Дн від 03.01.2020, факт припинення відповідача як фізичної особи-підприємця, колегія суддів, перевіривши наданий відповідачем розрахунок заборговності за період з 01.01.2020 по 02.04.2021, дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 41 324,71 грн заборгованості підлягає частковому задоволенню в сумі 7 197,13 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 14 777,69 грн, 3% річних в сумі 3 471,40 грн, пеню в сумі 1 678,46 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції встановивши, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за надані послуги, дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України.

Разом з цим, враховуючи часткове задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості, колегія суддів, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахувань, здійснила власний перерахунок заявлених до стягнення з відповідача нарахувань 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення з 08.01.2020 по 04.12.2025 (нарахованих на суму боргу 7 197,13 грн), що становить 1 275,38 грн 3% річних та 6 146,85 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частин першої та третьої статті 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.2 Договору за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, нарахованої за період з 01.11.20245 по 31.10.2025, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 678,46 грн пені, підлягає задоволенню та у цій частині рішення суду апелянтом не оскаржується.

Разом з цим, апелянт просить зменшити розмір пені на 99%, в обгрунтування чого посилається на наявність форс-мажорних обставин, спричинених воєнним станом, зазначає про надмірний розмір нарахувань позивача та відсутність будь-яких збитків спричинених внаслідок невиконання вимог договору.

Так, згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Дійшовши наведеного висновку щодо підстав та умов зменшення судом штрафних санкцій, що підлягає стягненню за порушення господарського (договірного) зобов`язання за правилами частини третьої статті 551 ЦК України, щодо індивідуальності як у обставинах, якими обумовлені підстави та розмір нарахованої пені у відповідних правовідносинах, так і у обставинах, якими обґрунтовується та обумовлюється зменшення штрафних санкцій у цих правовідносинах, відповідно, відсутність єдиних критеріїв при вирішенні питання щодо підстав і міри зменшення штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки у спірних правовідносинах.

Таким чином, оцінивши подані докази, враховуючи що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Шистко-Білецького Олега Георгійовича підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині задоволених позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 34 127,58 грн, 3 % річних у розмірі 2 196,02 грн та інфляційних втрат у розмірі 8 630,84 грн, та ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, понесені в суді першої інстанції та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Шистко-Білецького Олега Георгійовича задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі №910/15250/25 скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 34 127,58 грн, 3 % річних у розмірі 2 196,02 грн та інфляційних втрат у розмірі 8 630,84 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі №910/15250/25 викласти в наступній редакції:

"1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Шистко-Білецького Олега Георгійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВКОМУНСЕРВІС" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська , будинок 23, код ЄДРПОУ 33745659) основну заборгованість у розмірі 7 197 (сім тисяч сто дев`яносто сім) грн 13 коп., 3 % річних у розмірі 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят п`ять) грн 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 146 (шість тисяч сто сорок шість) грн 85коп., пеню у розмірі 1 678 (одна тисяча шістсот сімдесят вісім) грн 46 коп. та судовий збір у розмірі 644 (шістсот сорок чотири) грн 54 коп.

3. В іншій частині у задоволені позову відмовити."

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на користь Шистко-Білецького Олега Георгійовича витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 3 555 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 92 коп.

Матеріали справи №910/15250/25 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.10.2026

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Н.М. Спаських

К.В. Тарасенко