Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №920/1061/23(920/474/26) — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. Справа№ 920/1061/23(920/474/26)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін в режимі відеоконференції:

від позивача: Спиридонов А.А. за довіреністю

від відповідача: Кондратенко Ю.М. згідно ордера

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 15.06.2026 року

у справі №920/1061/23(920/474/26) (суддя Яковенко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

до 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

про стягнення 9 841,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

08.04.2026 року ТОВ "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення солідарно з відповідачів 9841,87 грн. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 по 31.04.2025 та 2662,40 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачам за період з листопада 2021 року по квітень 2025 року включно, що підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актами приймання теплоносія та актами перевірки роботи системи опалення, показаннями теплового лічильника на загальну суму 9841,87 грн.

Відповідачами, в свою чергу, не було сплачено вартість наданої послуги з постачання теплової енергії за вказаний вище період, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.04.2026 прийнято позовну заяву ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі №920/1061/23 банкрутство ТОВ "ШП "Харківенергоремонт"; справу №920/1061/23(920/474/26) вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог рішенням Господарського суду Сумської області від 15.06.2026 у справі №920/1061/23 (920/474/26) позов задоволено повністю, присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" 9841,87 грн. заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за період з 01.11.2021 до 30.04.2025, присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" 1331,20 грн. судового збору та 130,00 грн. витрат на направлення поштової кореспонденції, присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" 1331,20 грн. судового збору та 130,00 грн. витрат на направлення поштової кореспонденції.

Приймаючи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачам надавались та ними споживались житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, однак оплату останнім здійснено не було.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 15.06.2026 року у справі №920/1061/23(920/474/26) та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" у задоволенні позову, а також стягнути з ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 10000 грн.

Крім того, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про витребування у ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" доказів, зазначених у розділі 9 апеляційної скарги, та про прийняття і дослідження додаткових доказів, доданих скаржником до апеляційної скарги.

За твердженням відповідача-1, місцевим судом неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, а також не в повній мірі з`ясовано обставини справи, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до недоведеності самого боргу, неправильного визначення предмета доказування, неналежності та недостатності доказів позивача, а також розгляду справи без участі відповідачів.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 13.07.2026 відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 15.06.2026 у справі №920/1061/23(920/474/26), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1061/23(920/474/26).

20.07.2026 супровідним листом Господарського суду Сумської області №920/1061/23(920/474/26)/211 від 16.07.2026 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 20.07.2026 по 02.08.2026 та 10.08.2026 перебував у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. з 27.07.2026 по 28.08.2026 та судді Сотнікова С.В. з 03.08.2026 по 28.08.2026 у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 року для розгляду справи №920/1061/23(920/474/24) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Станік С.Р., Ходаківська І.П.

Ухвалою суду від 12.08.2026 року поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 15.06.2026 у справі №920/1061/23(920/474/26), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 17.09.2026 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ"ШП "Харківенергоремонт" просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

26.08.2026 року через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" Спиридонова А.А. надійшла заява про участь у судовому засіданні 17.09.2026 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

01.09.2026 року через систему "Електронний суд" від скаржника надійшла відповідь на відзив.

02.09.2026 року через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 Кондратенка Ю.М. надійшла заява про участь у судовому засіданні 17.09.2026 та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 07.09.2026 року заяви позивача та відповідача-1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції були задоволені.

В судове засідання 17.09.2026 року в режимі відеоконференції з`явились представник скаржника та представник ТОВ "ШП "Харківенергоремонт".

Відповідач-2 та його представник в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач-2 повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів з наведених у ньому мотивів та заслухавши позиції учасників справи з цього приводу, колегією суддів відмовлено в його задоволенні з огляду на безпідставність та необґрунтованість, про що в судовому засіданні постановлено відповідну ухвалу від 17.09.2026 року.

Представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 15.06.2026 у справі №920/1061/23(920/474/26) та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" у задоволенні позову, а також стягнути з позивача на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 10000 грн.

Представник ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

17.09.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції від 15.06.2026 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з 15.10.2006 року ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення міста Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комітету Шосткинської міської ради №226 від 28.07.2006 року.

Предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка. Тому позивач є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІ.

Позивач в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, 2025 роки надавало послугу з постачання теплової енергії, утому числі для багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" від 18.04.2025 у квартирі АДРЕСА_2 вищевказаного будинку, опалювальна площа якої 68,3 кв.м, зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Крім того вказана обставина підтверджується інформаційними довідками про реєстрацію місця проживання осіб наданих Сектором реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб ШМР.

З обігової відомості по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що в період з листопада 2021 року по квітень 2025 року за вказаною адресою здійснювалися щомісячні нарахування за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування.

Відповідно до п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна, на відповідній правовій підставі, і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Таким чином, відповідачі є індивідуальними споживачами в розумінні Закону.

Надання житлово-комунальних послуг (до якої належить послуга з постачання теплової енергії) здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону).

Частиною 1 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, зокрема 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно; 2) колективний договір; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, за кожним видом комунальних послуг.

Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено відповідні виключення з моделі правовідносин між споживачем та виконавцем комунальних послуг, а саме, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Статтями 633, 634 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, а договором приєднання, в свою чергу, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При цьому відповідно до ч. 5, 6 ст. 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Так п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у системному зв`язку з наведеними вище положеннями ЦК України, встановлено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Згідно з п. 3 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Згідно з ч. 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року №1022 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", якою затверджено Типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії за відповідними моделями договірних відносин.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії було розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" http://shkhaer.coni.ua/spogyvacham/publісітпii-dogovir-priednannya.ht.inl 01.10.2021 року та на офіційному веб-сайті Шосткинської міської ради - shostka-rada.gov.ua.

Тобто договір є укладеним за умови відсутності рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин будинку одразу після спливу 30 днів з моменту його опублікування та факту приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) - вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ №1022 від 08.09.2021 року).

Докази надходження на адресу позивача у встановлений Законом порядок та строк рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги у справі відсутні.

Таким чином, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів з 01.11.2021 року.

Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про відсутність між сторонами укладеного договору на постачання теплової енергії, оскільки відсутність укладеного між сторонами договору, обов`язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року у справі №6-59цс13).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, з урахуванням системного аналізу вище наведених норм чинного законодавства і матеріалів справи, типовий індивідуальний договір від 01.11.2021 року між сторонами є укладеним через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

Разом з тим, в силу положень ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від споживача не вимагається вчинення будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, адже, як вже зазначено, відповідно до вимог цього Закону такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Оскільки квартира №8, власниками якої є відповідачі, є частиною житлового будинку за адресою: вул.Свемовська, №2Б у м.Шостка, співвласники якого не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, відтак типовий індивідуальний договір від 01.11.2021 року є укладеним у силу вимог Закону.

Такий договір не потребує підписання кожним споживачем, а його умови є однаковими для всіх споживачів відповідної категорії.

Відповідно до п. 10 Правил №830, способами, що гарантують доведення інформації до споживача, є оголошення, розміщені на офіційному веб-сайті виконавця (за наявності), у під`їзді, на дошці оголошень (за наявності). Споживачам у багатоквартирному будинку така інформація додатково доводиться шляхом розміщення відповідних оголошень на дошках оголошень, що розташовані у місцях загального користування такого будинку або на його прибудинковій території.

На виконання вимог ч. 5 ст. 13 Закону наказом директора позивача №193 від 03.09.2021 доручено відповідним працівникам відділу збуту забезпечити розміщення оголошень про опублікування тексту Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії у загальнодоступних місцях багатоквартирних будинків міста, що підтверджується доданим до апеляційної скарги наказом ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" №193 від 03.09.2021 року.

Так, за твердженням позивача, працівниками відділу збуту у вересні 2021 році було здійснено розміщення вище вказаних оголошень шляхом їх розклеювання на дошках оголошень розташованих на/біля житлових будинків та безпосередньо на входах до під`їздів багатоквартирних будинків. При цьому, фото/відео фіксація такого розміщення оголошень працівниками позивача не здійснювалась, зокрема у зв`язку з відсутністю зазначення поштових адрес на під`їздах багатоквартирних будинків.

Крім того, апеляційна скарга не містить жодного доказу того, що оприлюднений позивачем договір не відповідав вимогам законодавства або що споживачі були позбавлені можливості ознайомитися з його умовами. Натомість доводи про відсутність URL-адрес, архівних копій веб-сторінок, журналів адміністрування сайту чи інших технічних відомостей фактично спрямовані на встановлення додаткових вимог до доказування, які не передбачені ні Законом України "Про житлово-комунальні послуги", ні Господарським процесуальним кодексом України.

Більше того, доводи апеляційної скарги не спростовують самого факту існування між сторонами правовідносин щодо надання комунальної послуги. Відповідачі є співвласниками квартири у багатоквартирному будинку, до внутрішньобудинкової мережі якого у спірний період здійснювалося постачання теплової енергії, а тому є індивідуальними споживачами послуги відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а позивач є визначеним законом виконавцем відповідної комунальної послуги. Саме ці обставини відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" породжують взаємні права та обов`язки сторін, незалежно від наявності підписаного примірника договору.

Згідно п.4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ №1022 від 08.09.2021, факт приєднання апелянта до умов договору (акцептування договору) - вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги ().

Так, в даному випадку судом встановлено факт приєднання споживача ОСОБА_1 до умов договору (акцептування договору) шляхом сплати рахунка за послугу з постачання теплової енергії, що підтверджується доданою до апеляційної скарги обіговою відомістю по абон. №6756 та знімком екрана (скріншотом) звіту №18-1п від 22.02.2022 року, сформованого у програмному комплексі "БАС-ЖКГ" ТОВ "ШП "Харківенергоремонт", щодо ідентифікації та прийняття на облік за абонентськими номерами платежів, прийнятих АТ "Укрпошта".

Судом встановлено, що квартира №8 у будинку №2Б по вул. Свемовській в м. Шостка відключена від системи централізованого опалення будинку.

Відповідно до п. 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (затверджених постановою КМУ №830 від 21.08.2019 року) (далі Правила), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

На підставі п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року №315 (далі Методика розподілу).

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу І Методики розподілу, розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Тотожні положення щодо обов`язку індивідуального споживача приймати участь в розподілі обсягів теплової енергії визначені також і в договорі.

Предметом Договору є надання виконавцем споживачу послуги з постачання теплової енергії, обсяг якої визначається зокрема як частина обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відповідно до п. 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року №315.

Приймання теплоносія на опалювальні об`єкти та перевірка роботи системи опалення після подачі теплоносія здійснювались у присутності представника ТОВ "Торговий дім "Дизайн", яке визначене виконавцем послуги з управління багатоквартирним будинком №2Б по вул. Свемовська в м. Шостка.

Багатоквартирний будинок №2Б по вул. Свемовська в м. Шостка оснащений вузлом комерційного обліку теплової енергії, що підтверджено Актом готовності вузлів обліку теплової енергії до початку опалювального сезону від 25.10.2019 року, складеним за участю представника ТОВ "Торговий дім "Дизайн" та показниками лічильника. Показниками теплового лічильника, підтверджено факт та період надання послуги з постачання теплової енергії, її кількісні та якісні показники.

Обсяги спожитої споживачем послуги за відповідний період обліковувались встановленим в будинку №2Б по вул. Свемовській в місті Шостка лічильником. Зауваження щодо правильності роботи зазначеного лічильника обліку теплової енергії від відповідачів не надходили.

Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачам за період з листопада 2021 року по квітень 2025 року включно, що підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актами приймання теплоносія та актами перевірки роботи системи опалення, засвідчені підписами представників позивача та управителя багатоквартирного будинку, показаннями теплового лічильника на загальну суму 9841,87 грн.

Затоплення підвалу, на що посилається апелянт, у свою чергу, не перешкоджає роботі лічильника та зняттю показників, оскільки у випадку затоплення засобу обліку теплової енергії зняття показників неможливе, про що має бути складено відповідний акт, який підписується представниками надавача послуги з постачання теплової енергії та управляючої компанії. Такий акт в матеріалах справи відсутній.

Безпідставними є і доводи апелянта про те, що позивач не довів складові послуги, а саме: обсяг теплової енергії, використаної на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень, забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, площі, що беруть участь у розподілі, формули розподілу та підстави здійснення нарахувань.

Усі зазначені складові визначені позивачем відповідно з вимогами Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правил №830 та Методики №315 і підтверджуються наданими позивачем доказами, зокрема даними вузла комерційного обліку теплової енергії, помісячними розрахунками заборгованості, обіговою відомістю за особовим рахунком, актами приймання теплоносія, актами перевірки роботи системи опалення, а також додатково поданим до суду апеляційної інстанції Переліком особових рахунків та бази для розподілу послуги з копіями первинних документів, що підтверджують площу будинку, перелік приміщень, що включені до бази розподілу, та площу кожного такого приміщення.

Наведені документи у своїй сукупності підтверджують технічну готовність будинку до подачі теплоносія, належне функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, фактичне споживання будинком теплової енергії та правильність її розподілу між співвласниками відповідно до Методики №315.

Акти приймання теплоносія та акти перевірки роботи системи опалення, складені за участю представників обслуговуючої організації, підтверджують належний технічний стан внутрішньобудинкової системи опалення протягом усього спірного періоду.

Показники вузла комерційного обліку теплової енергії підтверджують обсяги теплової енергії, спожитої будинком, та є підставою для визначення обсягів, що підлягають розподілу між споживачами відповідно до ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Методики №315.

Відповідачами, в свою чергу, не було сплачено вартість наданої послуги з постачання теплової енергії за вказаний вище період, що являє собою прострочення відповідачами грошового зобов`язання.

Відповідно до абз. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 30 Договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної Правилами та плати за абонентське обслуговування.

Згідно з п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 33 Договору передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається у паперовій формі.

На підставі п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

У зв`язку з несплатою відповідачами вартості наданої послуги з постачання теплової енергії, виникла заборгованість в сумі 9841,87 грн. перед позивачем за Договором, що є порушенням майнових прав та інтересів останнього.

Враховуючи, що відповідачами заборгованість погашено не було, позивач звернувся з позовом до Господарського суду Сумської області.

За ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлено, що у спірному періоді теплопостачальною організацією було подано, а споживачем прийнято теплоносій на тепловому вузлі, в свою чергу відповідачі не розрахувались за послуги, чим порушили права та охоронювані законом інтереси позивача, доказів сплати боргу чи обґрунтованих заперечень проти позовних вимог відповідачі суду першої інстанції не подали.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачами зобов`язань щодо оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 до 30.04.2025, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 9 841,87 грн. заборгованості є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів дійшла до висновку також про вірне покладення на відповідачів витрат позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви та на направлення поштової кореспонденції.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд першої інстанції дійшов заснованого на законі висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи скаржника про недоведеність нарахувань за відсутності опалень місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкової системи опалення відхиляються судом, оскільки відповідні твердження з посиланням на довідку ТОВ "Торговий Дім "Дизайн" від 02.07.2026 №18 про відсутність опалювальних приладів у місцях загального користування не спростовує правомірності здійснених нарахувань.

Суд враховує, що відсутність окремих опалювальних приладів у місцях загального користування сама по собі не свідчить про відсутність теплової енергії, використаної для забезпечення загальнобудинкових потреб, оскільки теплова енергія витрачається також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення та підлягає розподілу між усіма співвласниками відповідно до Методики №315.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.05.2026 року у справі №920/1061/23(920/656/25).

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу апелянта, що відповідно до п. 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 року №830 (далі Правила) відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року №315 (далі Методика розподілу).

Відповідно до пп. 13 п. 45 Правил індивідуальний споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Згідно абз.2 п.3 розділу І Методики розподіл обсягів спожитих у будівлі / будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Згідно з п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Відключення квартири відповідача-1, що розташоване в житловому багатоквартирному будинку, від мереж централізованого опалення, не звільняє його від обов`язку відшкодувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, разом з іншими власниками, пропорційно до займаної ними площі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав, та згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 цього Закону співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Згідно зі ст. 382 ЦК України та статтями 4, 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. 24 Правил визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: і житлових, і нежитлових. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалюване приміщення.

При проектуванні та будівництві житлових будинків забудовник здійснює вибір системи теплозабезпечення і теплоспоживання будинку, з врахуванням техніко-економічної доцільності та вимог законодавства, у тому числі в частині опалення місць загального користування.

Теплова енергія подається в житловий будинок №2Б по вул. Свемовська в м. Шостка через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.

Таким чином, волевиявлення споживача щодо користування/не користування спільним майном багатоквартирного будинку не впливає на його обов`язок з відшкодування витрат на опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відсутність опалювальних приладів у місцях загального користування не виключає загальнобудинкові потреби на опалення всієї будівлі/будинку, оскільки це входить до загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення.

Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Слід наголосити, що саме співвласники повинні спільно вирішувати питання щодо внутрішніх мереж і систем опалення, утеплення належного їм будинку тощо, надаючи завдання обслуговуючому підприємству, а не навпаки.

Чинним законодавством передбачений порядок врегулювання відносин між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. У разі ненадання послуги, надання її не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості споживач має право викликати виконавця або його представника для проведення перевірки кількості та/або якості наданої послуги. Оформлення претензій споживачів здійснюється в порядку, передбаченому статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Оформлення претензій споживачів у багатоквартирному будинку здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених статтею 28 згаданого Закону.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що апелянт не надав суду документального підтвердження незадовільної якості послуг.

Відповідно до п.10 розділу І Методики №315 базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 24, 26, підп. 6 п. 47 Правил розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Споживач надає виконавцю інформацію про опалювану площу (об`єм) приміщення. У разі зміни опалюваної площі (об`єму) приміщення споживач надає у місячний строк виконавцю інформацію про таку зміну разом з копією технічного паспорта приміщення з метою подальшого внесення змін до договору.

Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.

У разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що фактично послуги з постачання теплової енергії до місць загального користування і допоміжних приміщень будинку для мешканців будинку №2Б по вул. Свемовська в м. Шостка не надавались, відповідачем-1 суду першої інстанції не надано.

Слід зазначити, що визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі / будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення врегульовано розділом IV Методики №315 згідно з наведеними в ній формулами, які застосовуються залежно від конкретних обставин, зокрема, наявності / відсутності проекту на будівлю / будинок, результатів енергоаудиту, даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах тощо.

В разі відсутності проекту на будівлю / будинок та результатів енергоаудиту, для визначення обсягу теплової енергії, витраченого на загальнобудинкові потреби опалення, враховується загальна площа місць загального користування та допоміжних приміщень незалежно від наявності опалювальних приладів. У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування та допоміжних приміщень тощо, зазначений обсяг теплової енергії може бути визначений спрощено: як відповідна частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі / будинку, розмір якої залежить від поверховості будівлі / будинку. Визначений таким чином обсяг теплоенергії повинен бути додатково скорегований з урахуванням площі приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі / будинку (пункти 7, 8, 9 розділу IV Методики розподілу) (п.57,58 Постанови Верховного Суду від 16.06.2026 по справі №920/1061/23 (920/963/24).

За відсутності у позивача проектів на будівлю/будинок, результати енергоаудиту, дані щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або дані щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах тощо, обсяг спожитої теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби опалення в буд. 2Б по вул. Свемовська в м. Шостка визначався спрощено.

Щомісячне здійснення розподілу обсягу спожитої теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби опалення проведено відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Методики №315.

Нарахування за послугу з постачання теплової енергії відповідачам здійснено з дотриманням вказаних вище вимог, що підтверджено наданими до позовної заяви розрахунками з детальним покроковим алгоритмом нарахування.

Таким чином, наявні в матеріалах справи та додані до апеляційної скарги докази спростовують доводи апеляційної скарги про недоведеність площ, бази розподілу та складових нарахувань.

Твердження скаржника про порушення судом норм процесуального права в частині розгляду справи без відповідачів також є безпідставними та судом відхиляються.

Так, справу №920/1061/23(920/474/26) правомірно розглянуто місцевим господарським судом в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст.ст. 12, 247 ГПК України, як малозначна справа.

Згідно з ч.5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, якщо від будь-якої зі сторін не надійшло клопотання про інше

Як встановлено судом першої інстанції, ухвала Господарського суду Сумської області від 20.04.2026 про відкриття провадження була направлена відповідачам за адресами їх зареєстрованого місця проживання, визначеними на підставі інформаційних довідок про реєстрацію місця проживання, у порядку, передбаченому ст.ст. 120, 242 ГПК України. Зазначені поштові відправлення повернулися до суду з відмітками оператора поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній".

Згідно з ч.3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Днем вручення судового рішення відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову в отриманні судового рішення або відмітки про відсутність особи за адресою її місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо така особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про належне повідомлення відповідачів про відкриття провадження та розглянув справу.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судове рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду ухвалено у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є недоведеними, безпідставними, необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 15.06.2026 року у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в тому числі і на професійну правничу допомогу, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 15.06.2026 року у справі №920/1061/23(920/474/26) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Сумської області від 15.06.2026 року у справі №920/1061/23(920/474/26) залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи повернути до господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 12.10.2026 року після виходу суддів Станіка С.Р. та Ходаківської І.П. з відпустки.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді І.П. Ходаківська

С.Р. Станік