Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №910/15043/21 (910/9412/26) — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. Справа№ 910/15043/21 (910/9412/26)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представника відповідача-2 Суденка Р.В. за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Алькор Кепітал" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 року

у справі №910/15043/21(910/9412/26) (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Кепітал"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм"

про визнання договору недійсним та витребування майна

в межах справи №910/15043/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія

"Вінстар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 року у справі №910/15043/21(910/9412/26) відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Алькор Кепітал" про забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "ФК "Алькор Кепітал" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 року у справі №910/15043/21(910/9412/26) та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "ФК "Алькор Кепітал" про забезпечення позову.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2026 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Демидова А.М., Крижний О.М.

Ухвалою суду від 18.08.2026 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ФК "Алькор Кепітал" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 року у справі №910/15043/21(910/9412/26), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15043/21(910/9412/26).

27.08.2026 супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/15043/21(910/9412/26)/5261/26 від 26.08.2026 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 01.09.2026 року поновлено ТОВ "ФК "Алькор Кепітал" строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ФК "Алькор Кепітал" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 року у справі №910/15043/21(910/9412/26), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 17.09.2026 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У зв`язку з перебуванням судді Крижного О.М. з 14.09.2026 по 17.09.2026 у відрядженні витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2026 року для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Демидова А.М.

Ухвалою суду від 15.09.2026 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/15043/21(910/9412/26) за апеляційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія" Алькор Кепітал" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 року.

До дати судового засідання через систему "Електронний суд" від ТОВ "Завод Київкомбікорм" надійшли пояснення по даній справі та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

В судове засідання 17.09.2026 року з`явився представник відповідача-2.

Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні заяву ТОВ "Завод Київкомбікорм" про залучення до участі у справі №910/15043/21(910/9412/26) керуючого санацією ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражного керуючого Савченка В.А. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 з наведених у ній мотивів та заслухавши позицію представника ТОВ "Завод Київкомбікорм" з цього приводу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення у зв`язку із її безпідставністю та необґрунтованістю, про що в судовому засіданні постановлено ухвалу без оформлення окремого документа із занесенням її до протоколу судового засідання в порядку ч.5 ст.233 ГПК України.

При цьому, при прийнятті протокольної ухвали, судом було враховано, що відповідно до статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Так, в обґрунтування заяви про залучення третьої особи заявник зазначив, що під час подання та розгляду апеляційної скарги позивачем фактично не враховано процесуальний статус керуючого санацією ТОВ "Комплекс Агромарс", хоча предмет спору та заявлені заходи забезпечення безпосередньо стосуються майна боржника, щодо якого керуючий санацією здійснює визначені законом повноваження.

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 року у справі №910/15043/21, серед іншого, припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Комплекс Агромарс"; припинено повноваження розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражного керуючого Ткаченка Д.В.; введено процедуру санації ТОВ "Комплекс Агромарс" у справі №910/15043/21; призначено керуючим санацією ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражного керуючого Ткаченка Д.В.; затверджено план санації ТОВ "Комплекс Агромарс" в редакції зі змінами та доповненнями №1, які були схвалені зборами кредиторів на засіданні, яке відбулось 03.04.2025 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.03.2026 року у справі №910/15043/21, зокрема, припинено повноваження керуючого санацією ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. та призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого Савченка В.А.

Колегія суддів враховує особливості правового статусу керуючого санацією, визначені Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 КУзПБ, з моменту постановлення ухвали про введення процедури санації: члени виконавчого органу (керівник) боржника звільняються з посади у порядку, визначеному законодавством; управління боржником переходить до керуючого санацією; зупиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи щодо управління та розпорядження майном боржника, повноваження органів управління передаються керуючому санацією, крім повноважень, передбачених планом санації.

Згідно ч.5 ст. 50 КУзПБ, керуючий санацією має право: звертатися до господарського суду в передбачених цим Кодексом та Господарським процесуальним кодексом України випадках; розпоряджатися майном боржника відповідно до плану санації та з урахуванням обмежень, встановлених законодавством; укладати від імені боржника цивільно-правові, трудові та інші правочини (договори); подавати заяви про визнання правочинів (договорів), укладених боржником, недійсними.

Таким чином, з моменту призначення керуючий санацією реалізовує надані йому законом повноваження та вчиняє необхідні процесуальні дії від імені боржника для захисту його прав та інтересів.

У справі №910/15043/21(910/9412/26), яка наразі перебуває на стадії апеляційного провадження, ТОВ "Комплекс Агромарс" має процесуальний статус відповідача-1.

За таких обставин, арбітражний керуючий Савченко В.А., який фактично виконує повноваження керівника ТОВ "Комплекс Агромарс", не позбавлений права та можливості взяти участь у розгляді даної справи та реалізувати надані йому права, встановлені статтею 42 ГПК України, без окремого набуття статусу третьої особи у цій справі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу заявника на те, що у даному випадку суд не розглядає справу по суті спору, а лише здійснює перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 року у справі №910/15043/21(910/9412/26), якою відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Алькор Кепітал" про забезпечення позову.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для залучення керуючого санацією ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражного керуючого Савченка В.А. до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1, у зв`язку з чим заява ТОВ "Завод Київкомбікорм" задоволенню не підлягає.

Представник відповідача-2 проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

17.09.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника відпоівдача-2, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у провадженні Господарського суду міста Києва на стадії процедури санації, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 року, перебуває справа №910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс".

У липні 2026 року ТОВ "ФК "Алькор Кепітал" звернулось до суду в межах справи про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс" з позовом до ТОВ "Комплекс Агромарс" та ТОВ "Завод Київкомбікорм" про визнання недійсним договору та витребування майна, який мотивовано фраудаторністю укладеного між відповідачами правочину.

Одночасно з пред`явленням позову, ТОВ "ФК "Алькор Кепітал" подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на майновий комплекс загальною площею 22 145,2 кв.м., що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 98, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1095875380000;

- заборони державним реєстраторам, які уповноважені відповідно до законодавства України проводити будь-які реєстраційні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо майнового комплексу загальною площею 22 145,2 кв.м., що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 98, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1095875380000.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказує, що підставою для пред`явлення позову ТОВ "ФК "Алькор Кепітал" до ТОВ "Комплекс Агромарс", ТОВ "Завод Київкомбікорм" стало укладення між відповідачами договору купівлі-продажу майнового комплексу від 07.11.2018, який, за твердженнями позивача, містить ознаки фраудаторного правочину, укладеного з метою приховування майна, за рахунок якого могли бути задоволені вимоги позивача та інших кредиторів.

В свою чергу, станом на момент звернення до суду з даним позовом, існують обставини, що вказують на ризики ускладнення або унеможливлення виконання судового рішення у цій справі відповідачем-2, оскільки останнім вживаються заходи, спрямовані на скасування обтяжень та підготовку до продажу майнового комплексу, який є предметом оспорюваного правочину.

Окрім того, заявник вказує, що у випадку відчуження спірного нерухомого майна під час розгляду справи, виконання судового рішення у даній справі стане неможливим, а заявник буде вимушений звертатися до суду з новим позовом до нового власника про витребування спірного майна.

На думку заявника накладення арешту на майно, відносно якого існує спір, дасть змогу забезпечити ефективний захист порушених прав та інтересів заявника, а також забезпечить реальне виконання судового рішення.

За наслідками розгляду вищевказаної заяви ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/15043/21(910/9412/26) відмовлено у її задоволенні.

Приймаючи дану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що заявник у заяві про забезпечення позову не навів будь-яких фактичних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем саме дій, що могли бути розцінені як ухилення від виконання в майбутньому рішення суду, у випадку задоволення позову та заявником не доведено належними та допустимими доказами, що невжиття заявлених ним заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки він не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом, без нових звернень до суду.

ТОВ "ФК "Алькор Кепітал" з даною ухвалою місцевого господарського суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування всіх обставин справи, а також порушення норм процесуального права.

За твердженнями скаржника, суд першої інстанції застосував до позивача надмірні вимоги щодо доказування; не надав належної оцінки ризикам ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у цій справі як обґрунтованій підставі для вжиття заходів забезпечення; не врахував доводи позивача як щодо співмірності запропонованих заходів забезпечення позовним вимогам, так і щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення для захисту прав позивача в межах одного провадження.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду та не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.

Так, предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Тобто предметом розгляду є питання наявності або відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.

Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з змісту статей 136, 137 ГПК України, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з пунктами 1, 2,4,6 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

За приписами ч. 4 ст. 137 ГІІК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків накладення арешту на майно та (або) грошові кошти відповідача або заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Водночас, саме лише посилання заявника в заяві на потенційну можливість вчинення переможцем аукціону дій, які направлені на реалізації, відчуження, переміщення майна, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути достатньою підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а докази мають відповідати вимогам встановленими статями 76-79,80, 91, 96 ГПК України.

При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Подібних висновків дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.09.2023 року у справі №917/453/23.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18 та у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 року у справі №924/790/18, від 11.10.2019 року у справі №910/4762/19 та від 06.04.2020 року у справі №203/1491/19.

Як встановлено судом та було зазначено вище, що своїй заяві про забезпечення позову заявник посилається на вжиття відповідачем-2 заходів спрямованих на підготовку та спробу відчуження майнового комплексу, який є предметом оспорюваного правочину, і, як наслідок, виконання рішення у цій справі буде суттєво ускладненим або неможливим.

Разом з тим, сам факт виникнення спору між позивачем та відповідачами з приводу спірного майна не свідчить про намір відповідача-2 передати спірне майно у власність чи користування третім особам чи іншим чином розпорядитись вказаним майном до вирішення спору.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 21.01.2021 року по справі №924/881/16(924/811/20) зауважив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Будь-яких належних доказів того, що відповідач-2 вчиняють дії, спрямовані на підготовку до реалізації або реалізацію даного майна або вчинення будь-яких інших дій з даним майном, заявником до суду не надано.

Так, апелянтом не доведено, що відповідач-2: вчиняє конкретні дії щодо продажу майнового комплексу; уклав попередній договір його відчуження; розпочав процедуру продажу; вчиняє реєстраційні дії, спрямовані на зміну власника; здійснює інші конкретні дії, які можуть призвести до вибуття майна; має намір приховати або знищити майно; вчиняє будь-які дії саме з метою унеможливлення виконання майбутнього судового рішення.

Зняття обтяжень зі спірного майнового комплексу, на що посилається апелянт, не свідчить про вчинення дій щодо відчуження нерухомого майна, а є відповідними діями власника щодо належного користування своїм майном.

В свою чергу, докази проведення аукціону щодо спірного майна, долучені до позовної заяви, датовані груднем 2025 року, тобто більше ніж за 7 місяців до подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, що також не свідчить про необхідність в даному випадку термінового вжиття відповідних заходів.

Крім того, заявником також не надано доказів того, що майно, яке станом на дату пред`явлення позову належить відповідач-2, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення та не обґрунтовано потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Разом з тим, заявником у заяві не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову, про вжиття яких просить заявник, унеможливить, як стверджує заявник, виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Алькор Кепітал".

Жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження викладених у заяві обставин "Фінансова компанія "Алькор Кепітал" не надано та судом не встановлено.

При цьому, суд зазначає, що процесуальний інститут забезпечення позову спрямований на захист інтересів позивача проти несумлінних, недобросовісних дій відповідача.

Водночас, заявник не посилається, не обґрунтовує та не доводить відповідними доказами недобросовісні наміри (які мають бути реальними, а не потенційно можливими) чи недобросовісні дії визначених ним відповідачів.

Судова колегія наголошує, що саме лише посилання заявника в заяві на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути достатньою підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Зі змісту поданої заяви судом не встановлено реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а відповідні доводи заявника, якими мотивовано заяву про забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущеннях, не підтверджених належними доказами.

Втім, судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, поза як обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

За таких обставин, оскільки заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову із врахуванням дотримання збалансованості інтересів сторін, заявником не доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову до його пред`явлення.

Таким чином, здійснивши оцінку доводів апеляційної скарги апеляційним судом не встановлено порушень місцевим господарським судом норм процесуального права, а відповідні твердження скаржника не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 року у даній справі прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали суду не вбачається.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор Кепітал" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 року у справі №910/15043/21(910/9412/26) залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 року у справі №910/15043/21(910/9412/26) залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 12.10.2026 року після виходу судді Демидової А.М. з відпустки.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

А.М. Демидова