Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №910/8173/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. Справа№ 910/8173/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Демидової А.М.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: Дрюк Н.О. за довіреністю

від відповідача-1: Захарчишина В.С. (в режимі відеоконференції)

від відповідача-2: Поврозник А.П. згідно ордеру

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Поляна" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 року

у справі №910/8173/24 (суддя Котков О.В.)

за позовом Малого приватного підприємства "Алекс"

до 1.Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Поляна"

про визнання недійсним свідоцтва України на торговельну марку

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі №910/8173/24 задоволено заяву МПП "Алекс" та присуджено до стягнення з ТОВ "Аква-Поляна" на користь позивача судові витрати (пов`язані з залученням експертів та проведенням експертиз) у сумі 195 378,24 грн.

Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням місцевого господарського суду, відповідач-2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі №910/8173/24 в частині стягнення з ТОВ "Аква-Поляна" витрат на проведення другої судової експертизи (ДП "Центр судових експертиз та експертних досліджень", висновок №004-ТТМ/24, договір №Е/64/24 від 17.06.2024) у сумі 99960,99 грн. та відмовити у задоволенні заяви у цій частині, а в частині витрат на першу судову експертизу (НДСЦЕ МЮ України, висновок №350/1-2/24, сума 95417,28 грн.) додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат до обґрунтованого та розподілити їх між ТОВ "Аква-Поляна" та ДО "УКРНОІВІ" пропорційно до їхньої участі у виникненні спору відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Станік С.Р.

Ухвалою суду від 29.06.2026 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Аква-Поляна" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 року у справі №910/8173/24, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8173/24.

20.07.2026 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/8173/24/4448/26 від 17.07.2026 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 20.07.2026 по 02.08.2026 та 10.08.2026 перебував у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Доманської М.Л. з 02.08.2026 по 28.08.2026 у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 року для розгляду справи №910/8173/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Станік С.Р., Демидова А.М.

Ухвалою суду від 12.08.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Аква-Поляна" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 року у справі №910/8173/24, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 17.09.2026 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданих відзивах на апеляційну скаргу ДО "УКРНОІВІ" та МПП "Алекс" просять суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

10.09.2026 року через систему "Електронний суд" від представника ДО "УКРНОІВІ" Захарчишиної В.С. надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 17.09.2026 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 15.09.2026 року дану заяву задоволено.

Представник скаржника в судовому засіданні 17.09.2026 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представники позивача та відповідача-1 проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

17.09.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/8173/24 за позовом МПП "Алекс" до ДО "УКРНОІВІ" та ТОВ "Аква-Поляна" про визнання недійсним свідоцтва України на торговельну марку.

За наслідками розгляду вищевказаної справи рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 року, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 року та постановою Верховного Суду від 14.04.2026 року, позов задоволено повністю; визнано недійсним повністю свідоцтво України від 13.12.2023 року №341225 на торговельну марку , яке належить ТОВ "Аква-Поляна"; зобов`язано УКРНОІВІ внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України від 13.12.2023 року №341225 на торговельну марку, та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності "Промислова власність" та стягнуто з ТОВ "Аква-Поляна" на користь МПП "Алекс" 6 056,00 грн. судового збору.

21.04.2025 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява МПП "Алекс" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, в якій позивач просив стягнути з відповідача-2 195 378,24 грн. судових витрат, пов`язаних із залученням експертів та проведенням експертиз у справі.

За наслідками розгляду заявлених вимог додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 року у справі №910/8173/24 задоволено заяву МПП "Алекс" та присуджено до стягнення з ТОВ "Аква-Поляна" на користь позивача судові витрати (пов`язані з залученням експертів та проведенням експертиз) у сумі 195 378,24 грн.

Приймаючи дане додаткове рішення, місцевий господарський суд зазначив, що враховуючи задоволення позовних вимог МПП "Алекс", недоведення відповідачами неспівмірності витрат із складністю роботи експертів, її обсягом та часом, витраченим ними на виконання робіт, результатом яких стали експертні висновки, які були враховані у рішенні Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 року, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 року та постановою Верховного Суду від 14.04.2026 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача-2 (враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій ТОВ "Аква-Поляна") на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з залученням експертів та проведенням експертиз, у загальній сумі 195 378,24 грн.

ТОВ "Аква-Поляна" з додатковим рішенням суду першої інстанції не погоджується та в поданій апеляційній скарзі зазначає, що воно є незаконним, необґрунтованим, прийнятим із порушенням норм процесуального права та за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення з порушенням ст.127 Господарського процесуального кодексу України та не обґрунтував причинно-наслідковий зв`язок між витратами на проведення експертизи ДП "Центр судових експертиз та експертних досліджень" та результатом вирішення справи; експертиза проведена ДП "Центр судових експертиз та експертних досліджень" містила три питання, два з яких вже досліджувались в межах експертизи НДСЦЕ МЮ, тоді як третє питання щодо оманливості торговельної марки нібито не було покладене в основу рішення, у зв`язку з чим така експертиза не була необхідною, а витрати на її проведення є надмірними; місцевий господарський суд не дослідив відповідність розміру витрат складності роботи, її обсягу та витраченого часу; суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням ч. 9 ст. 129 ГПК України, а саме не врахував самостійну процесуальну роль УКРНОІВІ, як відповідача, та безпідставно не розділив на нього частину судових витрат.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаного додаткового рішення, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування такого рішення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частин 2, 3 статті 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при прийнятті Господарським судом міста Києва рішення від 17.04.2025, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та постановою Верховного Суду від 14.04.2026 у справі № 910/8173/24 місцевим господарським судом не було вирішено питання про відшкодування позивачеві витрат пов`язаних з залученням експертів та проведенням експертиз у справі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у даній справі позивач поніс витрати у зв`язку з проведенням двох судових експертиз у сфері інтелектуальної власності та складенням висновків експертів, а саме:

- комісійного експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності, яка була проведена на замовлення позивача, що підтверджується договором №08/05 від 16.05.2024, укладеним позивачем з Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності Національної академії правових наук України; рахунком Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України №75 від 16.05.2024 року, актом приймання-передачі наданих послуг від 06.06.2024 на суму 95 417,28 грн., висновком Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності від 06.06.2024 №350/1-2/24, складеним судовими експертами Чабанець Т., Фоєю О., Мотузкою К.;

- експертизи у сфері інтелектуальної власності, яка була проведена на замовлення позивача, що підтверджується договором про проведення експертизи №Е/64/24 від 17.06.2024 року; рахунком ДП "Центр судової експертизи та експертних досліджень" №74 від 21.06.2024 року на суму 99 960,96 грн.; висновком ДП "Центр судової експертизи та експертних досліджень" №004-ТТМ/24 за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності від 29.07.2024 року.

Зі змісту ст. 129 ГПК України вбачається, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.

Частинами 4-7 статті 127 ГПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог МПП "Алекс", недоведення відповідачами неспівмірності витрат із складністю роботи експертів, її обсягом та часом, витраченим ними на виконання робіт, результатом яких стали експертні висновки, які були враховані у рішенні Господарського суду міста Києва від 17.04.2025, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та постановою Верховного Суду від 14.04.2026, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, що з відповідача-2 (враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій ТОВ "Аква-Поляна") на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з залученням експертів та проведенням експертиз, у загальній сумі 195 378,24 грн.

В свою чергу, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують правильність мотивів оскаржуваного додаткового рішення, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. ч. 2,3 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

З урахуванням обставин справи та суті спору господарські суди за допомогою експертного дослідження мають з`ясовувати фактичні дані щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні торговельній марці правової охорони. З метою такого з`ясування слід вирішувати, зокрема, питання про те, чи торговельна марка: є оманливою або такою, що може ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послуги; чи є конкуруючі позначення тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати.

У вирішенні спорів, пов`язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків умовам надання правової охорони, для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань (зокрема, про те, чи займає певний елемент домінуюче положення у зображенні знака; чи є підстави вважати, що знак може вводити споживача в оману щодо місця походження та якості товарів, позначених цим знаком; які частини зображення є тотожними з іншим зображенням; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо), господарському суду необхідно, якщо схожість не має очевидного характеру, призначати судову експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта. (Аналогічна правова позиція міститься у постановах Касаційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №910/570/16, від 14.07.2022 у справі №910/16653/19).

Так, позивач в обґрунтування позову зазначав, що оспорювана торговельна марка є схожою настільки, що її можна сплутати з раніше зареєстрованими торговельними марками позивача та остання може вводити споживачів в оману.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що кожна із зазначених підстав позову передбачала встановлення окремих фактичних обставин, що потребують спеціальних знань у сфері інтелектуальної власності. Питання схожості позначень до ступеня змішування та питання оманливості позначення щодо товару, його властивостей або якості не є тотожними за доказовим значенням для справи.

Так, у постанові від 22.11.2023 року у справі №712/4126/22 Велика Палата Верховного суду, аналізуючи питання можливості відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи, зокрема, зазначила:

"148. Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

149. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, "підриває" конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

177. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.".

Аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2026 року у справі №911/165/18, від 20.04.2026 року у справі №910/3946/24.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що експертиза ДП "Центр судової експертизи та експертних досліджень" була необхідною для належного обґрунтування позовних вимог та була спрямована на належне доказування окремої підстави заявленого позову, який в свою чергу, був задоволений в повному обсязі, а тому витрати на її проведення безпосередньо пов`язані з розглядом справи, у зв`язку з чим вони є обґрунтованими та співмірними.

Крім того, визнаються необґрунтованими доводи апелянта про порушення судом першої інстанції ст. 127 ГПК України, оскільки місцевим господарським судом встановлено як факт понесення позивачем витрат на проведення експертизи ДП "Центр судової експертизи та експертних досліджень", так і їхній безпосередній зв`язок із розглядом справи та результатом її вирішення.

До того ж, судова колегія зазначає, що висновок ДП "Центр судової експертизи та експертних досліджень" був використаний судом першої інстанції під час оцінки обставин справи, однак, скаржником, в свою чергу, не було доведено неспівмірність відповідних витрат.

Судова колегія також визнає безпідставними твердження скаржника, що суд першої інстанції, нібито, не врахував процесуальну роль УКРНОІВІ, як відповідача, та безпідставно не розподілив на нього частину судових витрат, з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон №3689-ХІІ) при визнанні свідоцтва чи його частини недійсними НОІВ повідомляє про це у своєму Бюлетені.

16.06.2020 було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності", який набрав чинності 14.10.2020 (в редакції 05.01.2022), яким було створено національний орган інтелектуальної власності та внесено зміни у відповідні закони, якими регулюються правовідносини в сфері інтелектуальної власності, зокрема, і в Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (Відомості Верховної Ради України, 1994, №7, із наступними змінами), яким регулюються спірні правовідносини у даній справі. Закон №3689-ХII було доповнено статтею 2-1 наступного змісту: Функції НОІВ виконує юридична особа публічного права (державна організація), утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та визначена Кабінетом Міністрів України. До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить, зокрема: приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішень щодо них; видача свідоцтв на торговельні марки, здійснення державної реєстрації торговельних марок; опублікування офіційних відомостей про торговельні марки та подані заявки на торговельні марки у Бюлетені, ведення Реєстру та Бази даних заявок, внесення до Реєстру відомостей, надання витягів та виписок в електронній та (або) паперовій формі.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.2022 року №943-р "Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності" УКРНОІВІ визначено суб`єктом, що виконує функції Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ). Зазначене розпорядження набрало чинності з 08.11.2022.

УКРНОІВІ заснований на державній власності, належить до сфери управління Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України та є державною некомерційною організацією відповідно до пункту 1.1 Статуту УКРНОВІ (нова редакція), затвердженого наказом Мінекономіки від 01.04.2026 року №4517, який опубліковано на офіційному сайті УКРНОІВІ:

https://nipo.gov.ua/wp-content/uploads/2026/04/statut-ukrnoivi.pdf.

Офіс відповідає за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна. Офіс не несе відповідальності за зобов`язаннями держави та Уповноваженого органу управління, а держава та Уповноважений орган управління не несуть відповідальності за зобов`язаннями Офісу, крім випадків, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (пункт 4.1.10 Статуту).

УКРНОІВІ здійснює державну реєстрацію та ведення державних реєстрів щодо об`єктів права інтелектуальної власності та видає в установленому порядку охоронні документи на ці об`єкти.

Відповідно до п. 2.3 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 року №10, у процесі ведення реєстру до нього вносяться, в тому числі, відомості щодо визнання свідоцтва недійсним повністю або частково, які в силу п. 1.3 вказаного Положення Державна служба інтелектуальної власності України публікує в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Визнання недійсним свідоцтва України торговельну марку впливає на обов`язок УКРНОІВІ щодо внесення змін до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки, що має технічно-реєстраційний характер.

Позовна вимога до УКРНОІВІ - "Зобов`язати ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України №341225 від 13.12.2023 року на торговельну марку "Поляна Купіль*3", та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності "Промислова власність" є похідною вимогою, задоволення якої залежить від задоволення основної позовної вимоги "Визнати недійсним повністю свідоцтво України №341225 від 13.12.2023 року на торговельну марку "Поляна Купіль*3", яке належить ТОВ "Аква-Поляна".", як це визначено абзацом другим частини 1 статті 173 ГПК України.

Така похідна вимога фактично спрямована до УКРНОІВІ як органу, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності, зокрема, здійснює ведення державних реєстрів щодо об`єктів інтелектуальної власності та здійснює публікацію відповідних відомостей в Бюлетені.

В свою чергу, в рішенні від 17.04.2025 року у даній справі (по суті спору) місцевий господарський суд було встановлено, що у зв`язку із задоволенням вимоги про визнання свідоцтва України на торговельну марку №341225 від 13.12.2023 року недійсним, позовні вимоги про зобов`язання УКРНОІВІ внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України №341225 від 13.12.2023 року на торговельну марку "Поляна Купіль*3", та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності "Промислова власність", є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Отже, задоволення позовних вимог до УКРНОІВІ (похідних) прямо пов`язано із задоволенням позовних вимог до апелянта (основних), та фактично спрямована до УКРНОІВІ як органу НОІВ, а не самостійного відповідача за даним спором.

Додатково, суд звертає увагу, що у разі задоволення позову про визнання свідоцтва на торговельну марку недійсним повністю або частково, господарський суд має право покласти судовий збір та інші судові витрати на національний орган з питань інтелектуальної власності, якщо його було залучено до участі у справі як одного з відповідачів, лише у випадку встановлення обставин порушення органом вимог чинного законодавства при видачі відповідного свідоцтва. (Така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2026 року у справі №910/9344/23).

Таким чином, факт залучення УКРНОІВІ до участі у справі як відповідача не створює автоматичної підстави для покладення на нього частини судових витрат, а тому в даному конкретному випадку, за відсутності встановлення обставин порушення органом вимог чинного законодавства при видачі відповідного свідоцтва, місцевий господарський суд обґрунтовано поклав усі судові витрати на ТОВ "Аква-Поляна", внаслідок неправильних дій якого і виник спір у даній справі.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що додаткове рішення місцевого господарського суду про стягнення судових витрат (пов`язаних з залученням експертів та проведення експертиз) прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Поляна" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 року у справі №910/8173/24 залишити без задоволення.

2.Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 року у справі №910/8173/24 залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 12.10.2026 року після виходу суддів Демидової А.М. та Станіка С.Р. з відпустки.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.М. Демидова

С.Р. Станік