Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №910/3466/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. Справа№ 910/3466/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Демидової А.М.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від позивачів: Івченко В.Н. згідно ордерів (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Поліщук Н.В. згідно витягу з ЄДР

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Білошицького Віталія Володимировича та Фізичної особи підприємця Григор`єва Олександра Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 року

у справі №910/3466/26 (суддя Марченко О.В.)

за позовом 1.Фізичної особи-підприємця Білошицького Віталія Володимировича

2.Фізичної особи-підприємця Григор`єва Олександра Сергійовича

до Державної організації "Український національний офіс

інтелектуальної власності та інновацій"

про визнання недійсною державну реєстрацію торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 25.03.2026 НОМЕР_5 з моменту її державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 провадження у справі №910/3466/26 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ФОП Білошицький В.В. та ФОП Григор`єв О.С. звернулись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 року у справі №910/3466/26 та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії підготовчого провадження, стягнути з ДО "УКРНОІВІ" на користь позивачів понесені судові витрати.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Доманська М.Л.

Ухвалою суду від 13.07.2026 відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 у справі №910/3466/26, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3466/26.

20.07.2026 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/3466/26/4433/26 від 17.07.2026 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

22.07.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача-1 ФОП Білошицького В.В. надійшла заява про участь в судових засіданнях у справі №910/3466/26 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 20.07.2026 по 02.08.2026 та 10.08.2026 перебував у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. з 03.08.2026 по 28.08.2026 та судді Доманської М.Л. з 02.08.2026 по 28.08.2026 у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 для розгляду справи №910/3466/26 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Станік С.Р., Демидова А.М.

Ухвалою суду від 12.08.2026 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Білошицького В.В. та ФОП Григор`єва О.С. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 у справі №910/3466/26, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 17.09.2026 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Іншою ухвалою суду від 12.08.2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника ФОП Білошицького В.В. адвоката Івченка В.Н. про участь в судових засіданнях по справі №910/3466/26 в режимі відеоконференції.

13.08.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача-1 та позивача-2 адвоката Івченка В.Н. надійшла заява про участь у судовому засіданні 17.09.2026 року та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 18.08.2026 року вказану заяву було задоволено.

У поданому 27.08.2026 відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

До дати судового засідання від скаржників надійшли заперечення на відзив відповідача на апеляційну скаргу, а також доповнення до апеляційної скарги.

Представник позивачів в судовому засіданні 17.09.2026 року в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 року у справі №910/3466/26 та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії підготовчого провадження, стягнути з ДО "УКРНОІВІ" на користь позивачів понесені судові витрати.

Представник відповідача проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

17.09.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 у даній справі - скасуванню з направленням справи до господарського суду міста Києва для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26.03.2026 року ФОП Білошицький В.В. та ФОП Григор`єв О.С. звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до УКРНОІВІ про визнання протиправними та скасування рішень відповідача, прийнятих за результатами розгляду заявок на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1": від 24.01.2022 №m202201326; від 05.06.2023 №m202309349; від 27.05.2024 №m202410503, а також про встановлення факту добросовісного використання позивачами позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" у власній господарській діяльності на території України з 2016 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачами зазначено, що:

- ОСОБА_1 подав заявку на реєстрацію знака для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 24.01.2022 № m202201326, а ОСОБА_2 подав заявки на реєстрацію знака для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 05.06.2023 №m202309349 і від 27.05.2024 №m202410503;

- вказані заявки були прийняті до розгляду УКРНОІВІ;

- позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" пов`язане з продукцією виробника Guangzhou Hanjingyue Trading Co., Ltd (Китайська Народна Республіка); використання цього позначення на території України здійснюється позивачами в межах комерційної діяльності та договірних відносин із зазначеним виробником починаючи з 2016 року;

- подання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказаних заявок було здійснено за відсутності будь-якого правового зв`язку з виробником продукції та без наявності правових підстав на використання або реєстрацію зазначеного позначення; такі дії створюють передумови для неправомірного набуття виключних прав на позначення, яке вже тривалий час використовується у господарській діяльності позивачами на законних підставах;

- наявність реальної загрози неправомірного набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виключних прав на позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" стали підставою для звернення позивачів до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 року позовну заяву ФОП Білошицького В.В. та ФОП Григор`єва О.С. залишено без руху та встановлено позивачам п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

10.04.2026 року позивачі подали заяву про уточнення позовних вимог (предмета позову), в якій просили суд розглядати позов за такою вимогою:

- визнати недійсною державну реєстрацію торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 25.03.2026 НОМЕР_5 з моменту її державної реєстрації на ім`я ОСОБА_1.

Заява мотивована тим, що: станом на 09.04.2026 (дата подання заяви до суду) за результатами розгляду заявки на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 24.01.2022 №m202201326 було здійснено державну реєстрацію торговельної марки: порядковий номер реєстрації: НОМЕР_5, дата реєстрації: 25.03.2026, опубліковано: 25.03.2026, бюл. № 12; у зв`язку з цим первісний предмет позову підлягає уточненню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду у вказаній вище редакції, відкрито провадження у справі №910/3466/26 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

За результатами розгляду в підготовчому засіданні матеріалів та обставин справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 провадження у справі №910/3466/26 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки даний спір підлягає вирішенню в загальному суді і не відноситься до юрисдикції господарських судів України.

За висновками місцевого господарського суду, спір у справі №910/3466/26 стосується позбавлення фізичної особи ОСОБА_1 права власності на торговельну марку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за свідоцтвом України НОМЕР_5, відтак власник такого свідоцтва має бути співвідповідачем у даній справі.

Відтак, враховуючи відсутність у господарського суду повноважень, необхідних для розгляду по суті справи за участю фізичної особи, останній дійшов висновку про закриття провадження у справі.

Позивачі з даною ухвалою суду не погоджуються та в поданій апеляційній скарзі зазначають про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме:

-не завершено підготовче провадження у встановленому ГПК України порядку;

-не вирішено заяву ОСОБА_1 про його залучення до участі у справі як співвідповідача;

-не визначено остаточний склад учасників справи;

-не розглянуто клопотання позивачів, вирішення яких було відкладено ухвалою від 01.06.2026 року;

-не розглянуто нові письмові докази, отримані позивачами після відкриття провадження;

-не надано правової оцінки офіційним відповідям військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 ;

-не надано оцінки ухвалі Шевченківського районного суду міста Харкова від 02.07.2026 року у справі №638/14878/26;

-не перевірено усі обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про предметну юрисдикцію спору.

За твердженням позивачів, процесуальний статус ОСОБА_1 не був визначений, а відтак суд поклав в основу ухвали обставину, яка не була встановлена у передбаченому законом процесуальному порядку.

Більше того, постановляючи ухвалу про закриття провадження, суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду щодо критеріїв визначення предметної юрисдикції спорів у сфері інтелектуальної власності, а також не застосував правові підходи, сформульовані у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №904/4222/23.

Окрім того, як було зазначено вище, 16.09.2026 від позивачів надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких наведено нові обставини та підстави для їх подання, які окремо додатково обґрунтовують незаконність ухвали та виникли вже після подання апеляційної скарги.

У поданих доповненнях скаржникам також викладено низку клопотань:

- долучити до матеріалів справи наявний у підсистемі ВКЗ протокол судового засідання №6730157 від 06.07.2026 року та відомості підсистеми ВКЗ про його розміщення, як матеріали офіційної фіксації засідання, що конкретизують і документально підтверджують доводи апеляційної скарги;

- долучити копію квитанції №0849-9201-1267-2939 від 06.07.2026 року, заяви від 07.07.2026 року, повторної заяви від 11.07.2026 року, заяви про видачу копії ухвали від 08.07.2026 року та знімок екрана електронного кабінету;

- витребувати у Господарського суду міста Києва технічний запис судового засідання від 06.07.2026 року, перевірити його наявність, повноту та цілісність і безпосередньо дослідити його в судовому засіданні, у тому числі фрагменти після оголошення засідання завершеним;

- забезпечити представнику позивачів доступ до копії технічного запису для завантаження через ЄСІТС;

- у разі відсутності технічного запису або його частини витребувати письмові пояснення Господарського суду міста Києва щодо причин відсутності та надати цій обставині процесуальну оцінку;

- визнати поважними причини неможливості подати зауваження щодо технічного запису і протоколу у строк, передбачений статтею 224 ГПК України, та надати можливість подати їх після фактичного отримання запису;

- надати оцінку незабезпеченню процесуальних дій за заявами представника позивачів від 07 та 11 липня 2026 року про видачу оплаченої копії технічного запису;

- повернути з Державного бюджету України всю суму судового збору, сплачену за подання позовної заяви у справі №910/3466/26, особам, які його сплатили, відповідно до платіжних документів у матеріалах справи;

- врахувати як самостійне істотне порушення статей 14 і 48 ГПК України прийняття судом до розгляду заяви ОСОБА_1 про залучення його самого співвідповідачем за відсутності відповідного клопотання позивачів.

З цього приводу судова колегія зазначає, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

У свою чергу, доповнення скарги - це наведення нових аргументів та міркувань, наведення нових мотивів скарги, подання додаткових доказів з посиланням на них, уточнення норм матеріального чи процесуального права та ін. Зміна скарги - це заміна одних положень іншими.

Судова колегія звертає увагу, що ст. 266 ГПК України чітко вказує на строк подання доповнення до апеляційної скарги (протягом строку на апеляційне оскарження) і не передбачає можливості поновлення цього строку чи можливості застосувати до цієї процесуальної ситуації загальних положень щодо поновлення пропущеного строку, тому відповідні заяви, подані після визначеного законом строку, не можуть прийматися до розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.06.2021 у справі №05-10-14-01-08/103, аналіз змісту ч. 1 ст.266 ГПК України дозволяє зробити висновок про запровадження законодавцем процесуального імперативу стосовно залишення без розгляду судом доповнення чи зміни апеляційної скарги, за межами строку на апеляційне оскарження.

Як встановлено судом, повний текст оскаржуваної ухвали підписано 09.07.2026 року, а відтак останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.07.2026 року, з урахуванням вихідних днів, є 20.07.2026 року.

Скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу місцевого господарського суду 10.07.2026 року, тобто в межах десятиденного процесуального строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою від 12.08.2026 відкрито відповідне апеляційне провадження.

Однак, доповнення до апеляційної скарги позивачами подано лише 16.09.2026, тобто з двомісячним пропуском встановленого законом строку для внесення доповнень до апеляційної скарги.

За таких обставин, оскільки в даному випадку скаржниками порушено вимоги ст. 266 ГПК щодо порядку подання доповнень до апеляційної скарги, зокрема пропущено значний строк для їх подання, колегія суддів дійшла висновку не приймати їх до уваги під час перегляду справи в апеляційному порядку та розглянути апеляційну скаргу у відповідності до ст.269 ГПК України лише в межах доводів та вимог раніше поданої ним апеляційної скарги. При цьому, викладені у цих доповненнях клопотання судом також не розглядаються.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування такої ухвали з огляду на наступне.

Як зазначено у ч.1 ст.15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами ГПК України.

Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У частині першій статті 162 ГПК України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову (п. 5 ч. 3 статті 162 ГПК України).

У частині першій статті 41, частинах тертій, четвертій статті 45 ГПК України унормовано, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно ст.47 ГПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

За ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Велика Палата Верховного Суду послідовно звертала увагу на те, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 09.02.2021 у справі №635/4741/17).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).

В даному випадку колегія суддів звертається до правового висновку, який міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі №908/3731/23, у якій зазначено, що відповідно до приписів ГПК України статус учасника справи особа має ще до моменту звернення позивача до суду з позовом та відкриття провадження у справі (по суті з моменту складення позивачем остаточного тексту позовної заяви і визначення у ньому певної особи як відповідача).

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц і №372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі №910/7122/17, від 27.06.2023 у справі №910/333/21.

Тобто, визначення обґрунтованості формування позивачем суб`єктного складу відповідачів у справі може бути здійснено саме під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2023 у справі №686/20282/21 зазначила про те, що визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Судова колегія зауважує, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено залучення до участі у справі співвідповідача за власною ініціативою суду, оскільки вказана процесуальна дія залежить виключно від волевиявлення позивача та вчиняється на підставі поданого ним клопотання. Суд не вправі ініціювати залучення до участі у справі позовного провадження навіть і в тому випадку, коли матеріали справи свідчать про наявність обставин для такого залучення.

У цій частині суд також звертається до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №613/571/18, від 17.09.2024 у справі №922/1830/19, від 19.04.2023 у справі №916/4097/21.

Слід також зазначити, що залежно від характеру правовідносин суд, вирішуючи спір, зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав. Схожий за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, в тому числі, від 03.02.2026 року у справі №910/10207/25, від 04.11.2025 року у справі №910/9829/24, від 19.11.2025 року у справі №910/1328/24.

У постанові від 25.06.2019 у справі №910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, предметом спору у даній справі є визнання недійсною державної реєстрації торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 25.03.2026 року НОМЕР_5 з моменту її державної реєстрації на ім`я ОСОБА_1 .

Тобто, до предмету доказування входить законність рішення Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", функції якого наразі виконує УКНОІВІ, щодо державної реєстрації торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" та дійсність виданого на його підставі свідоцтва України НОМЕР_5.

Судова колегія враховує сталу судова практику Верховного Суду, за якою якщо позов стосується визнання свідоцтва недійсним, припинення порушення прав або дострокового припинення його дії (наприклад, через невикористання), рішення суду безпосередньо впливає на права та обов`язки володільця цього свідоцтва. Тобто, у такій категорії справ, зокрема у спорах про захист прав на знак для товарів і послуг (торговельну марку) належним відповідачем має бути саме власник свідоцтва на цей знак (або його правонаступник).

Водночас, Національний орган інтелектуальної власності залучається як співвідповідач, оскільки визнання недійсним свідоцтва України торговельну марку впливає на обов`язок УКРНОІВІ внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки, що має технічно-реєстраційний характер.

Частиною першою статті 14 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що видача свідоцтва здійснюється Національним органом інтелектуальної власності у місячний строк після державної реєстрації торговельної марки. Свідоцтво видається особі, яка має право на його одержання.

За наведеним у статті 1 названого Закону визначенням терміну особа - фізична або юридична особа.

На підставі матеріалів справи Господарським судом міста Києва вірно встановлено, що володільцем оскаржуваного свідоцтва України НОМЕР_5 на торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_1" є фізична особа ОСОБА_1 .

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.06.2025 по справі №910/4461/23 зазначив, що оскільки вимога стосується позбавлення фізичної особи права власності на торговельну марку шляхом визнання недійсним свідоцтва, належним відповідачем щодо цієї вимоги має бути саме власник свідоцтва.

Таким чином, заявляючи вимогу про визнання недійсною державної реєстрації торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 25.03.2026 за свідоцтвом України НОМЕР_5 з моменту її державної реєстрації на ім`я ОСОБА_1 , позивачі фактично оспорюють право власності фізичної особи ОСОБА_1 на торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_1", який, в свою чергу, не є учасником даної справи, оскільки позовні вимоги заявлено позивачами лише до УКНОІВІ.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що спір стосується позбавлення фізичної особи ОСОБА_1 права власності на торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_1", суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний господарський суд, про те, що співвідповідачем в даній справі має бути володілець свідоцтва України № НОМЕР_4 на торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_1 як фізична особа.

Разом з тим, дійшовши наведеного висновку, місцевий господарський суд передчасно та помилково закрив провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України через те, що даний спір підлягає вирішенню в загальному суді і не відноситься до юрисдикції господарських судів України.

Так, приймаючи оскаржувану ухвалу, судом залишено поза увагою, що ОСОБА_1 , як власник спірного свідоцтва, не є учасником даної справи та у будь-якому статусі судом до участі у справі №910/3466/26 не залучався, позаяк жодних процесуальних документів щодо ОСОБА_1 про його залучення до участі у справі матеріали справи не містять, а твердження про необхідність його залучення, хоча і правильні, однак, з рештою, не є таким залученням.

Тобто, процесуальний статус ОСОБА_1 у даній справі судом не визначено, а відтак покладення в основу ухвали обставину, яка не була закріплена у передбаченому законом процесуальному порядку, є помилковим.

Більш того, судова колегія зауважує, що чинним ГПК України не передбачено залучення до участі у справі співвідповідача за власною ініціативою суду, або за заявою самого співвідповідача, оскільки вказана процесуальна дія залежить виключно від волевиявлення позивача та вчиняється на підставі поданого ним клопотання. Суд не вправі ініціювати залучення до участі у справі позовного провадження навіть і в тому випадку, коли матеріали справи свідчать про наявність обставин для такого залучення.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивачі не лише не заявляли клопотань про залучення ОСОБА_1 співвідповідачем у справі, а й фактично заперечували проти залучення останнього як співвідповідачем, що підтверджується протоколом судового засідання від 06.07.2026, стверджуючи про необхідність участі ОСОБА_1 у справі саме як третьої особи.

Судова колегія при прийнятті рішення враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо процесуальних наслідків незалучення належного співвідповідача, викладені у постанові від 06.09.2023 по справі №757/8221/19-ц, згідно яких незалучення особи як співвідповідача за наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі як відповідач, суд не може вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення за відсутності належного складу відповідачів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку, коли позивач не визначив належного співвідповідача та не заявив клопотання про його залучення, суд має продовжити розгляд справи в межах фактично заявлених позивачем вимог та щодо визначеного ним відповідача, а належним процесуальним наслідком такого розгляду може бути відмова у задоволенні позову.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд наведених вище фактичних обставин справи, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував, релевантні висновки Верховного Суду до уваги не взяв, чим допустив порушення норм процесуального права, що в свою чергу призвело до ухвалення помилкового та передчасного рішення про закриття провадження у справі з підстав неможливості розгляду такої справи в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вище викладене, доводи скаржників про помилковість закриття провадження у даній справі знайшли своє підтвердження під час її перегляду в апеляційному порядку, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 року у справі №910/3466/26 - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Дійшовши таких висновків, суд апеляційної інстанції не досліджує та не надає правову оцінку іншим обставинам справи та доводам скаржника, на які він посилається в апеляційній скарзі (не завершення підготовчого провадження у встановленому ГПК України порядку; не розгляду клопотань позивачів, вирішення яких було відкладено ухвалою від 01.06.2026; не розгляду та ненадання правової оцінки новим письмовим доказам у справі), оскільки в даному випадку, по-перше, судом встановлено інші достатні підстави для скасування оскаржуваної ухвали, а по-друге, вони не впливають на суть прийнятого апеляційним судом рішення і не потребують детальної відповіді.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом не розглядався спір по суті заявлених позовних вимог, а предметом апеляційного розгляду було процедурне питання, за результатами якого справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, розподіл судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги апеляційним судом в даному випадку не здійснюється.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Білошицького Віталія Володимировича та Фізичної особи підприємця Григор`єва Олександра Сергійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 року у справі №910/3466/26 задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 року у справі №910/3466/26 скасувати.

3.Справу №910/3466/26 направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

4.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 12.10.2026 року після виходу судів Демидової А.М. та Станіка С.Р. з відпустки.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.М. Демидова

С.Р. Станік