Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №910/18256/23 (910/7454/25) — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2026 р. Справа№ 910/18256/23 (910/7454/25)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Станіка С.Р.

Корсака В.А.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

представники сторін в судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 року

у справі №910/18256/23(910/7454/25) (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до ОСОБА_1

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

в межах справи №910/18256/23

за заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до Адвокатського об`єднання "Екс Юре Консалтинг"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 року у справі №910/18256/23(910/7454/25) задоволено заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, покладено на колишнього керівника боржника ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями АО "Екс Юре Консалтинг" у зв`язку з доведенням товариства до банкрутства та присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь АО "Екс Юре Консалтинг" грошові кошти в розмірі 1561756,70 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 року у справі №910/18256/23(910/7454/25) та прийняти нове про відмову у задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, витрати по сплаті судового збору покласти на заявника.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі №910/18256/23(910/7454/25), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18256/23(910/7454/25).

16.07.2026 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/18256/23(910/7454/25)/4349/26 від 14.07.2026 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 20.07.2026 по 02.08.2026 та 10.08.2026 перебував у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. з 27.07.2026 по 28.08.2026 та судді Сотнікова С.В. з 03.08.2026 по 28.08.2026 у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 року для розгляду справи №910/18256/23(910/7454/25) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Станік С.Р., Корсак В.А.

Ухвалою суду 12.08.2026 року вищевказаною колегією суддів поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 року у справі №910/18256/23(910/7454/25), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 24.09.2026 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому суду відзиві на апеляційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники сторін в судове засідання 24.09.2026 року не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

24.09.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/18256/23 про банкрутство Адвокатського об`єднання "Екс Юре Консалтинг", провадження у якій відкрито ухвалою суду від 11.04.2024 року за заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 року у даній справі затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 1 561 756,70 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 АО "Екс Юре Консалтинг" визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Карасюка О.В.

У червні 2025 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду із заявою в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства про покладення субсидіарної відповідальності, в якій просив покласти на колишнього керівника боржника ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями АО "Екс Юре Консалтинг" у зв`язку із доведенням його до банкрутства шляхом стягнення на користь боржника 1 561 756,70 грн.

Подану заяву мотивовано тим, що дії та бездіяльність керівника боржника ОСОБА_1 , призвели до значних збитків та відсутності у банкрута достатніх майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

За твердженням позивача, ОСОБА_2 було здійснено низку активних операцій, які не мали зрозумілої мети, були економічно недоцільними та призвели до втрати товариством значних активів, подальшого визнання адвокатського об`єднання неплатоспроможним та неможливості проведення повного розрахунку із всіма кредиторами. Оригінали документів відповідних операцій ліквідатору передано не було, а надані колишнім директором копії документів містять ознаки їх підроблення. Загальний збиток від сумнівних операцій становить 2009976,38 грн., що значно перевищує розмір недостатності майна Адвокатського об`єднання для проведення повного розрахунку із всіма кредиторами банкрута.

За наслідками розгляду заявлених вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі №910/18256/23(910/7454/25) задоволено заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, покладено на колишнього керівника боржника субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями АО "Екс Юре Консалтинг" у зв`язку з доведенням товариства до банкрутства та присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь АО "Екс Юре Консалтинг" грошові кошти в розмірі 1 561 756,70 грн.

Рішення мотивовано доведеністю позивачем факту доведення боржника до банкрутства, а також наявністю в діях відповідача складу правопорушення, за вчинення якого його притягнуто до субсидіарної відповідальності.

В свою чергу, відповідачем не спростовано наявності вини та не доведено відсутності причинно-наслідкового зв`язку між його діями/бездіяльністю і банкрутством боржника.

ОСОБА_1 з даним рішенням суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Як стверджує апелянт, покладені в основу заяви позивача обставини та докази не доводять наявність умислу у діях відповідача в доведенні Адвокатського об`єднання до банкрутства, причинно-наслідкового зв`язку між його діями та/або бездіяльністю (в тому числі, укладення договорів та перерахуванні грошових коштів) та стійкою неплатоспроможністю банкрута, викликаної цілеспрямованими діями даної особи, а також його вини, що виключає можливість задоволення заяви позивача про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.

На переконання скаржника, вказані в оскаржуваному рішенні дії керівника боржника є звичайними діями суб`єкта господарювання, які належать до звичайних ризиків підприємницької діяльності.

Переглянувши в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного рішення, дослідивши матеріали справи та подану позивачем заяву по суті заявлених в ній вимог, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з частиною першою статті 215 Господарського кодексу України (чинного на момент вчинення відповідачем дій) у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 №2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Частиною другою статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

У справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження №14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 (провадження №12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту.

При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення). Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності. Право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21).

Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 01.10.2020 у справі №914/3120/15, від 12.11.2020 у справі №916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі №25/62/09.

Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності.

Тобто, до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо. Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі №910/17743/18.

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 року у справі №910/18256/23 Адвокатське об`єднання "Екс Юре Консалтинг" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Адвокатське об`єднання "Екс Юре Консалтинг" було зареєстровано 20.07.2015 року Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацію.

Керівником юридичної особи з 17.12.2018 року був ОСОБА_1 .

Загальна сума визнаних судом вимог кредиторів до боржника в межах справи про банкрутство АО "Екс Юре Консалтинг" становить 1 561 756,70 грн.

Станом на дату звернення до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатором встановлено відсутність у боржника будь яких майнових активів у зв`язку з чим в ліквідаційній процедурі кредиторська заборгованість банкрута не погашалась.

Заборгованість перед ініціюючим кредитором - Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 525 835,29 грн., виникла на підставі порушення боржником умов договору про надання послуг, неповернення сплаченого Фондом гарантування авансового платежу за вказаним договором та невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 року по справі №910/20431/20.

Заявник у поданій заяві вказує, що відповідно до аналізу наданих ліквідатором документів Адвокатського об`єднання Фонду стало відомо про вчинення таких дій, які явно не відповідають принципам економічної доцільності та добросовісності.

Так, судом встановлено, що у період з 15.07. по 22.07.2019 Адвокатське об`єднання перерахувало кошти в розмірі 842 626,38 грн. на банківський рахунок ТОВ "Папірус Універсал" згідно з рахунком №61497 від 15.07.2019 (видаткова накладна №16571 від 15.07.2019).

Оригінали вищевказаних документів про придбання канцелярських товарів ліквідатору не передавались.

У відповідь на запит ліквідатора №02-01/55-136 від 07.03.2025 колишнім директором Адвокатського об`єднання ОСОБА_2. було надано засвідчену копію видаткової накладної №16571 від 15.07.2019 про отримання від ТОВ "Папірус Універсал" канцелярських товарів у кількості 293 331 одиниць на загальну суму 1 142 626,38 грн., зокрема: 5 417 пачок офісного паперу, 151 118 ручок, 84 176 стержнів для кулькових ручок, 9 324 пачок скоб, 2 806 маркерів, 37 700 клей-олівців, тощо.

В фінансовій звітності Адвокатського об`єднання та серед переданих ліквідатору колишнім директором Адвокатського об`єднання ОСОБА_2. документів відсутні інформація та документи про місцезнаходження вказаного товару або його подальшу реалізацію та надходження на рахунки банкрута коштів від такої реалізації.

За твердженням позивача, використання такої кількості канцелярських товарів в господарській діяльності боржника була неможливою, зважаючи на розміри вказаного об`єднання (6 осіб працівників та один принтер).

Так, зокрема, в період з 15.07.2019 (придбання товару) до 11.01.2024 (відкриття провадження у справі про банкрутство) було 1 146 робочих днів, відповідно працівники Адвокатського об`єднання (з розрахунку на 6 осіб) мали використовувати мінімум 4,726 пачки паперу, списувати 131,8656 ручки (без врахування додаткових 84 176 стержнів для ручок) та витрачати 8,1361 пачок скоб в день.

На прохання Фонду ліквідатором було направлено запит колишньому директору Адвокатського об`єднання ОСОБА_2 із пропозицією надати власні пояснення щодо мети та економічної доцільності в придбанні у ТОВ "Папірус Універсал" канцелярських товарів на 1 142 626,38 грн., а також щодо їх місця знаходження, однак, станом на дату звернення до суду з відповідною заявою відповідь від колишнього директора на вказаний запит не надходила.

У відзиві на заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відповідач зазначає про використання в повному обсязі вказаних канцелярських товарів в ході поточної діяльності боржника.

В свою чергу, банкрут був Адвокатським об`єднанням і згідно із Розділом ІІ Статуту (затвердженого протоколом Загальних зборів №7 від 12.12.2018) метою його створення було сприяння, підтримка, організація та забезпечення адвокатської діяльності партнерів, які здійснюють захист прав, свобод та представництво законних інтересів громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб та надають їм іншу юридичну допомогу.

Основними видами діяльності Адвокатського об`єднання було: надання консультацій та роз`яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок із законодавства; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів громадян, установ, підприємств і організацій за їх дорученням у суді, господарському суді та інших державних органах у кримінальних, цивільних, господарських справах і справах про адміністративні правопорушення; здійснення представництва громадян та захист їхніх прав і законних інтересів у центральних та місцевих органах виконавчої влади й органах місцевого самоврядування, здійснення правового обслуговування установ, підприємств і організацій; правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності фізичних та юридичних осіб, громадян і організацій; захист осіб відповідно до кримінального процесуального законодавства у процесі дізнання, досудового слідства та суд.

Об`єднання могло здійснювати також наступні види діяльності: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; агентства нерухомості; управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракт (п. 2.3. Статуту 2018 року).

Пунктом 2.4. Статуту було встановлено, що Об`єднання може виступати стороною в цивільно-правових, господарських відносинах, необхідних для здійснення будь-яких видів діяльності, передбачених цим Статутом.

Тобто, торгівля канцтоварами не тільки не відповідала меті створення та діяльності Адвокатського об`єднання, а й не узгоджувалась з його Статутом.

Таким чином, у період з 15.07. по 22.07.2019 Адвокатським об`єднанням, директором якого був ОСОБА_2, без зрозумілої мети, всупереч напрямку діяльності, було придбано канцтоварів на загальну суму 1 142 626,38 грн., що не було пов`язано із діяльністю Адвокатського об`єднання, і які в подальшому зникли з балансу товариства.

Пояснення мети та економічної доцільності придбання канцтоварів в таких обсягах, а також належні докази щодо їх подальшого використання в такій значній кількості в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, за наслідками дослідження виписки з поточного рахунку Адвокатського об`єднання, відкритого в АТ КБ "ПриватБанк", було виявлено факти видачі готівки розпоряднику банківського рахунку в загальному розмірі 176 700,00 грн., а саме: 01.08.2019 року видача готівки через касу банку в розмірі 70 000,00 грн., у період з 03.03.2020 по 12.03.2020 видача через банкомати 100 700,00 грн., а також у період з 16.07.2020 по 22.07.2020 видача через банкомати 6 000,00 грн.

Відповідно до пояснень та наданих колишнім директором Адвокатського об`єднання ОСОБА_2. вказані кошти були використані в березні 2020 для закупівлі медичних масок та антисептиків. В підтвердження здійснення вказаних операцій з придбання медичних масок та антисептиків ОСОБА_2 було надано копії наступних товарних чеків, виданих ФОП Коваль О.О. (РНОКПП НОМЕР_1 ): №160320 від 16.03.2020 року на придбання 1900 шт. медичних масок на суму 38 000,00 грн.; №190320 від 19.03.2020 року на придбання 520 шт. медичних масок на суму 10 400,00 грн.; №180320 від 18.03.2020 року на придбання 975 шт. медичних масок на суму 19 500,00 грн.; №130320 від 13.03.2020 року на придбання 960 шт. медичних масок на суму 19 200,00 грн.; №170320 від 17.03.2020 року на придбання 980 шт. медичних масок на суму 19 600,00 грн.; №200320 від 20.03.2020 року на придбання 280 шт. антисептику на суму 70 000,00 грн. Всього, на суму 176700,00 грн.

Оригінали вищевказаних документів про придбання медичних масок та антисептику ліквідатору не передавались, а їх посвідчені копії були надані тільки 21.03.2025 у відповідь на запит ліквідатора №02-01/55-136 від 07.03.2025.

При цьому, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ФОП Коваль О.О. (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємець тільки 20.10.2020, номер запису в реєстрі 2000690000000053040. На дату, коли боржник придбав у ФОП Коваль О.О. (РНОКПП НОМЕР_1 ) медичні маски та антисептик продавець не здійснював господарської діяльності, а запис про нього був відсутній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідними витягами, наявними в матеріалах справи.

При цьому, в період до 12.03.2020 з поточного рахунку було знято готівкові кошти на суму 170 700,00 грн. (6 000,00 грн. було знято через банкомати в червні 2020), тоді як витрачено на придбання масок та антисептику було 176 700,00 грн., тобто на 6 тисяч більше.

Колишнім директором Адвокатського об`єднання ОСОБА_2. також було надано копію накладної на внутрішнє переміщення №ПМ-0000001 від 20.03.2020, відповідно до якої медичні маски в кількості 5335 шт. та антисептик в кількості 280 шт. на загальну вартість 176 600,00 грн., нібито, було переміщено на склад за адресою: Київська область, с. Ворзель, вул. Європейська, буд. 9. Відомості про подальшу реалізацію вказаного товару чи надходження коштів на рахунки боржника від такої реалізації відсутні.

В свою чергу, торгівля медичними масками так само суперечила Статуту Адвокатського об`єднання, а використання такої кількості медичних масок в господарській діяльності об`єднання було неможливим.

В ході розгляду справи відповідач належним чином не пояснив факт зняття з поточного рахунку Адвокатського об`єднання готівкових коштів в загальному розмірі 176 700,00 грн., а також подальшого використання вказаних грошових коштів на придбання боржником медичних масок та антисептиків.

Також за наслідками дослідження виписки з поточного рахунку Адвокатського об`єднання, відкритого в АТ КБ "ПриватБанк", було виявлено факт видачі в період з 04.07.2019 по 23.07.2019 на користь ТОВ "Новокиївське" (код ЄДРПОУ 42942070) безвiдсоткової поворотної фiнансової допомоги на загальну суму 1 242 000,00 грн.

В свою чергу, ТОВ "Новокиївське" в період з 10.07.2019 по 05.08.2020 було здійснено повернення та надання зустрічної безвiдсоткової поворотної фiнансової допомоги на користь Адвокатського об`єднання на загальну суму 551 350,00 грн.

Відповідно, борг ТОВ "Новокиївське" перед Адвокатським об`єднанням становив 690 650,00 грн.

В свою чергу, надання фінансової допомоги іншим компаніям суперечило меті створення та діяльності Адвокатського об`єднання та не узгоджувалась із Статутом об`єднання.

При цьому, ТОВ "Новокиївське" та Адвокатське об`єднання були зареєстровані за однією адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 22. Директором ТОВ "Новокиївське" є ОСОБА_3 , який одночасно зареєстрований, як представник АО "Екс Юре Консалтинг".

В свою чергу, ОСОБА_1 зареєстрований, як представник ТОВ "Новокиївське". Одним із засновників ТОВ "Новокиївське" зареєстровано сина ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

Серед переданих ліквідатору колишнім директором ОСОБА_2. документів відсутні будь-які угоди між Адвокатським об`єднанням та ТОВ "Новокиївське" про надання вказаними компаніями зустрічних безвідсоткових фінансових допомог.

Натомість, 21.03.2025 у відповідь на запит ліквідатора №02-01/55-136 від 07.03.2025, колишнім директором Адвокатського об`єднання ОСОБА_2. було надано копії документів щодо оренди Адвокатським об`єднанням приміщень у ТОВ "Новокиївське" та про зарахування зустрічних однорідних вимог між Адвокатським об`єднанням та ТОВ "Новокиївське" (оригінали вищевказаних документів ліквідатору не передавались).

Відповідно до наданих копій документів, 10.07.2019 року між ТОВ "Новокиївське" та Адвокатським об`єднанням, нібито, було укладено договір оренди нерухомого майна №2019/10-07/1, відповідно до якого ТОВ "Новокиївське" передало Адвокатському об`єднанню в оренду будівлі та споруди загальною площею 966,1 кв. м. за адресою: Київська область, с. Ворзель, вул. Європейська, буд. 9. Розмір щомісячної орендної плати було визначено сторонами в розмірі 43 474,50 грн.

За період з 10.06.2019 по 10.12.2020 орендна плата за оренду приміщень склала 740 468,90 грн. та не була сплачена Адвокатським об`єднанням.

14.12.2020 між Адвокатським об`єднанням та ТОВ "Новокиївське", нібито, було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: борг ТОВ "Новокиївське" перед Адвокатським об`єднанням за надану фінансову допомогу в сумі 690 650,00 грн. було зараховано в рахунок погашення боргу Адвокатського об`єднання перед ТОВ "Новокиївське" за орендні платежі в сумі 740 468,90 грн. та в сумі 5 850,00 грн. за надану зустрічну фінансову допомогу.

При цьому, оренда нерухомості в с. Ворзель Київської області не була пов`язана із діяльністю Адвокатського об`єднання (адвокатською діяльністю) і також була економічно недоцільною: чистий дохід Адвокатського об`єднання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг та інші доходи) за 2020 рік склав 323,80 тис. грн., натомість вартість оренди приміщень за цей же період складала 521,7 тис. грн.

Окрім того, з матеріалів справи слідує, що договір оренди №2019/10-07/1 від 10.07.2019, всі акти наданих послуг та акти приймання-передачі приміщень до вказаного договору було підписано між директором Адвокатського об`єднання ОСОБА_2. та представником ТОВ "Новокиївське" за довіреністю Ходаківським О.О. При цьому, відповідно до вищезгаданої Накладної на внутрішнє переміщення №ПМ-0000001 від 20.03.2020 (щодо переміщення медичних масок та антисептику) Ходаківський О.О. був працівником Адвокатського об`єднання. Тобто, всі документи щодо оренди приміщень за адресою: Київська область, с. Ворзель, вул. Європейська, буд. 9, було підписано між колишнім директором та працівником Адвокатського об`єднання.

Таким чином, Адвокатським об`єднанням було надано безвідсоткову фінансову допомогу пов`язаній компанії, борг за якою в сумі 690 650,00 грн. було погашено через укладення із вказаною пов`язаною компанією договору оренди та нарахування боргу за цим договором. При цьому, пояснення щодо мети укладення вказаного договору оренди та його економічної доцільності відсутні. Оригінали документів так само відсутні.

У відзиві на заяву ОСОБА_2 не заперечує пов`язаність ТОВ "Новокиївське" з Адвокатським об`єднанням, при цьому, не пояснює мотивів та економічної доцільності надання безвiдсоткової поворотної фiнансової допомоги вказаному товариству загальну суму 1 242 000,00 грн. та не заперечує підписання всіх угод та актів між Адвокатським об`єднанням та ТОВ "Новокиївське" з Ходаківським О.О., який був працівником Адвокатського об`єднання. Також відповідачем не надано пояснень щодо економічної доцільності укладення договору оренди з ТОВ "Новокиївське" та причин відсутності оригіналів документів щодо описаних вище операцій та щодо непередання цих документів ліквідатору.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, протиправна поведінка посадової особи може виражатись у неналежному та недобросовісному виконанні своїх обов`язків (прийняття рішень без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень). Вказані висновки було підтверджено постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №910/20261/16, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в п.6.44. постанови від 05.02.2024 у справі №910/4149/21 потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Крім того, за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №910/20261/16, неспроможність посадової особи пояснити мотиви своїх дій та рішень, які завдали підприємству збитків, свідчить про недобросовісність таких дій та рішень.

Відповідно до Протоколу №7 Загальних зборів Адвокатського об`єднання від 12.12.2018 року, виконавчим директором Адвокатського об`єднання в період вказаних вище операцій щодо виведення майнових активів боржника був ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 11.1. Статуту Адвокатського об`єднання (затвердженого протоколом Загальних зборів №7 від 12.12.2018), виконавчий директор здійснює керівництво поточною діяльністю Об`єднання. Виконавчий директор при здійснені своїх прав і виконанні обов`язків повинен діяти в інтересах Об`єднання, здійснювати свої права і виконувати обов`язки у відношенні Об`єднання сумлінно і розумно.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності у даній справі є механізмом відновлення порушених прав кредитора, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і, як наслідок, недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції, що в даному випадку суб`єктом правопорушення є ОСОБА_1 .

Об`єктивну сторону правопорушення складають дії та бездіяльність керівника Адвокатського об`єднання ОСОБА_1., що призвели до значних збитків та відсутності у банкрута достатніх майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

Загальна сума кредиторських вимог згідно реєстру кредиторів складає 1 561756,70 грн., які не були задоволені в ліквідаційній процедурі боржника.

В свою чергу, за результатами здійсненого ліквідатором аналізу відомостей про майновий стан боржника, встановлено відсутність активів у боржника, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 квітня 2021 року у справі №915/1624/16 вказав, що за змістом наведених норм розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Таким чином, розмір вимог до відповідача, як особи, яка несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства складає 1 561 756,70 грн.

Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

Як вже було зазначено, у ст. 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідач в порушення ст. 61 КУзПБ не спростував наявність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства та не довів відсутність причинно-наслідкового зв`язку між їх діями/бездіяльністю і банкрутством Адвокатського об`єднання "Екс Юре Консалтинг".

Враховуючи викладене вище, розглянувши заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість поданої заяви, а тому вірно поклав субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями АО "Екс Юре Консалтинг" на колишнього керівника боржника ОСОБА_1 у зв`язку з доведенням його до банкрутства та стягнути з останнього на користь боржника 1 561 756,70 грн.

Твердження апелянта про неврахування місцевим господарським судом того, що в 2019 році, станом на дату проведення описаних в оскаржуваному рішенні операцій, була відсутня кредиторська заборгованість кредиторів АО "Екс Юре Консалтинг", зокрема, і кредиторська заборгованість перед Фондом гарантування, що свідчить про відсутність в діях відповідача протиправної поведінки та умислу у доведенні Адвокатського об`єднання до банкрутства, а також про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідача і банкрутством Адвокатського об`єднання, колегією суддів відхиляються, оскільки, по-перше, операції, які стали підставою для притягнення ОСОБА_2 до субсидіарної відповідальності, проводились до грудня 2020 року, натомість борг Адвокатського об`єднання перед Фондом гарантування виник в березні 2020 року (виникнення обов`язку з повернення авансу), а договірні відносини між сторонами існували з 09.04.2019 року (в 2019 році Адвокатське об`єднання отримало від Фонду аванс за надання послуг), а по-друге, наявність або відсутність у Адвокатського об`єднання боргових зобов`язань перед окремими кредиторами не спростовує факту вчинення керівником Адвокатського об`єднання економічно необґрунтованих операцій, які призвели до банкрутства Адвокатського об`єднання та недостатності його майна, а також жодним чином не виправдовує дій останнього.

Щодо посилання скаржника на наявний у справі звіт ліквідатора за результатами проведення аналізу фінансового стану боржника та аналізу ознак фіктивного банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, згідно якого ліквідатором не встановлено дій, які містять ознаки доведення до банкрутства та ознак умисного банкрутства, слід зазначити наступне.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.04.2021 року по справі №915/1624/16, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14, не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 28.08.2025 року по справі №910/5348/21 зазначено, що наліз причин неплатоспроможності боржника проводиться не тільки за три роки, а за необхідності і за більш широкий часовий проміжок: "Суди також помилково взяли до уваги виключно три роки до дати відкриття справи про банкрутство і не врахували, що банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.". За обставинами наведеної справи №910/5348/21 Верховний Суд вказав на необхідність дослідження та надання оцінки операціям, які проводились протягом 2013-2015 років, хоча провадження у тій справі було відкрито 24.05.2021 року.

Таким чином, та обставина, що у наявному у справі №910/18256/23 звіті ліквідатора Карасюка О.В. за результатами проведення аналізу фінансового стану АО "Екс Юре Консалтинг" та аналізу ознак фіктивного банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства за період 2021-2023 р.р. не зазначено про операції, які проводились в 2019-2020 р.р., не може свідчити про законність таких операцій. Тобто, визначений ліквідатором трирічний період не охоплював період вчинення боржником сумнівних операцій.

Судом також взято до уваги, що будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи. Отже, ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника за умови істотного розміру заборгованості в структурі активів боржника є бездіяльністю, яка не відповідає інтересам цієї юридичної особи, є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута. Тобто бездіяльність органів управління товариства, яка полягає у ненаданні первинних документів ліквідатору, утруднює реалізацію активів боржника, дослідження обставин, що мають відношення до наповнення ліквідаційної маси. Така позиція наведена Верховним Судом у постанові від 28.08.2025 по справі №910/5348/21.

Таким чином, ліквідатор не зміг виявити описані вище операції, які стали причиною банкрутства Адвокатського об`єднання та причиною недостатності його майна для розрахунків з кредиторами через недобросовісні дії апелянта з приховування первинних документів щодо таких операцій.

Разом з цим, дії відповідача, які стали причиною неплатоспроможності Адвокатського об`єднання та недостатності його майна, зазначив Фонд гарантування у позовній заяві про притягнення ОСОБА_2 до субсидіарної відповідальності, а місцевий суд надав їм належну правову оцінку.

Спростовуючи твердження апелянта про те, що описані судом операції є виключно ризиками підприємницької/господарської діяльності боржника, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.08.2023 року по справі №916/1507/21, згідно яких:

"…79. Так само і ст. 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

80. Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність.

81. У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

84. Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

85. Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства: 1) обов`язок дбайливого ставлення (duty of care), що передбачає обов`язок діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним; 2) обов`язок лояльності (duty of loyalty), що націлений на уникнення конфлікту інтересів і дії директора під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього.

86. Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №916/1272/18).

87. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

88. Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи .

89. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.".

В даному випадку, ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду відповідачем не було надано будь-яких пояснень мети та економічної доцільності укладених угод та вчинених останнім дій, які, як було встановлено судом, стали причиною банкрутства Адвокатського об`єднання.

Доводи апелянта фактично зводяться до того, що останній вчиняв дії, які не заборонені законом, що за свою суттю не є належним поясненням таких дій.

Таким чином, переглянувши в апеляційному порядку законність рішення суду першої інстанції та дослідивши заяву ліквідатора на підставі наданих останнім та наявних у справі доказів, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для покладення на відповідача субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Адвокатського об`єднання "Екс Юре Консалтинг" у зв`язку із доведенням його до банкрутства з огляду на обґрунтованість такої заяви і доведеність заявлених у ній вимог.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні, необґрунтовані та недоведені, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 року у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 року у справі №910/18256/23 (910/7454/25)залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 року у справі №910/18256/23(910/7454/25) залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 12.10.2026 року після виходу судді Станіка С.Р. з відпустки.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.Р. Станік

В.А. Корсак