Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №911/741/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р. Справа№ 911/741/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМАКС.ЮА"

на рішення господарського суду Київської області від 05.06.2026 (повне судове рішення складено та підписано 05.06.2026)

у справі № 911/741/26 (суддя Сокуренко Л. В.)

за позовом фізичної особи-підприємця Гриненко Ольги Сергіївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМАКС.ЮА"

про стягнення 99 696, 79 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст і підстави позовних вимог

В березні 2026 року фізична особа-підприємець Гриненко Ольга Сергіївна (далі - ФОП Гриненко О. С., позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМАКС.ЮА" (далі - ТОВ "ДІМАКС.ЮА", відповідач) про стягнення 99 696, 79 грн, з яких: 89 000 грн - безпідставно збережені кошти; 10 696, 79 - збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач відмовився від договору суборенди, у зв`язку з тим, що відповідач не передав йому приміщення у придатному для використання стані. Оскільки договірні зобов`язання припинилися з 03.03.2026, відповідач мав повернути суму сплаченої позивачем грошової застави (89 000 грн) і відшкодувати витрати позивача на матеріали, які були використані для ремонту приміщення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Київської області від 05.06.2026 у справі № 911/741/26 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ДІМАКС.ЮА" на користь ФОП Гриненко О. С. 89 000, 00 грн безпідставно збережених коштів, 2 376, 74 грн судового збору та 8 900, 00 грн витрат на правничу допомогу адвоката. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що з моменту розірвання договору суборенди нерухомого майна № 01.01/26 від 30.12.2025 та припинення правовідносин сторін за таким договором, сплачена позивачем грошова сума втрачає ознаки заставного платежу та стає майном (грошовими коштами), набутим орендарем (відповідачем) без достатньої правової підстави.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів (грошової застави), оскільки відповідач не надав належних доказів їх повернення.

Щодо вимоги про відшкодування вартості матеріалів, використаних для ремонту приміщення (збитків) в розмірі 10 696, 79 грн, суд першої виходив з того, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Короткий зміст апеляційної скарги. Позиція інших учасників справи

В апеляційній скарзі ТОВ "ДІМАКС.ЮА" просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 05.06.2026 у справі № 911/741/26 в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимог, в решті - залишити без змін.

Апеляційна скарга, з урахуванням додаткових пояснень (відповідь на відзив на апеляційну скаргу), зводиться до того, що суд першої інстанції помилково виходив з відсутності складеного акта приймання-передачі майна в суборенду, при цьому не врахував принцип "превалювання суті над формою" і те, що суборендоване приміщення фактично використовувалось позивачем. Оскільки приміщення є фактично переданим, договір не припинився і позивач на повернення сплаченої ним суми застави не має права вимагати.

У відзиві на апеляційну скаргу (з урахуванням заперечення на відповідь на відзив) позивач заперечує проти доводів відповідача, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення. Позивач зазначив, що відповідач надав на підписання примірники актів приймання-передачі майна вже після того як позивач відмовився від договору, а виконання ремонтних робіт позивачем до моменту нарахування суборендної плати не свідчить про передання майна в оренду.

Розгляд справи Північним апеляційним господарським судом

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Владимиренко С. В., Демидова А. М.) за клопотанням ТОВ "ДІМАКС.ЮА" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 05.06.2026, відкрито апеляційне провадження у справі №911/741/26 та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження. Витребувано з суду першої інстанції матеріали цієї справи. Зупинено дію оскарженого рішення.

Матеріали справи надійшли до суду на запит 12.08.2026.

Судді Ходаківська І. П. та Демидова А. М. перебували у відпусках з 05.10.2026 по 08.10.2026, суддя Владимиренко перебувала у відпустці з 02.10.2026 по 11.10.2026.

Обставини справи

30.12.2025 між ТОВ "ДІМАКС.ЮА" (далі - орендар, відповідач) та ФОП Крикун О. С. (відповідно до долученої копії свідоцтва про шлюб від 15.05.2025 Крикун Ольга Сергіївна після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на Гриненко) (далі - суборендар, позивач) укладено договір суборенди нерухомого майна № 01.01/26 (далі - договір суборенди), за змістом п. 1.1 якого в порядку та на умовах, передбачених даним договором, орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове володіння та користування нерухоме майно, визначене у п. 1.2 даного договору, а суборендар зобов`язується сплачувати суборендну плату.

За змістом п. 1.2 вказаного правочину, суборендоване майно: нерухоме майно, розташоване за адресою: Київська область, Броварський р-н, м. Бровари, вул. Героїв України № 20, літ "А3", на поверсі 3-поверхового 3-х поверхового будинку, загальною площею 721, 40 кв. м (приміщення № 165-169, № 171-175 згідно з планом за поверхами), для використання у якості спортивної зали. Орендар гарантує, що приміщення може бути використане за цільовим призначенням - спортивний зал.

Вартість суборендованого майна з урахуванням індексації становить 3 667 805, 46 грн. Орендар володіє та користується майном на підставі договору оренди нерухомого майна № 03225-82000 від 30.06.2025, укладеного між орендарем та АТ "Укртелеком" (орендодавець) (пп. 1.3, 1.4 договору суборенди).

Пунктом 2.1 договору суборенди передбачено, що передача суборендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі. Суборендар зобов`язаний прийняти суборендоване майно в користування та підписати акт приймання-передачі не пізніше 10 днів з дати підписання даного договору.

Згідно з п. 2.4 договору суборенди, суборендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути орендарю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від суборендованого майна, в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору).

У випадку порушення суборендарем строків повернення майна орендар має право обмежити суборендарю доступ до суборендованого майна та самостійно звільнити суборендоване майно від майна суборендаря (п. 2.5 договору суборенди).

За змістом п. 3.1 договору суборенди, за користування суборендованим майном суборендар зобов`язаний сплачувати орендарю суборенду плату в розмірі 89 000, 00 грн на місяць. Сторони дійшли згоди, що нарахування суборендної плати здійснюється з 01 березня 2026 року. До зазначеної дати суборендар має право на проведення ремонтних робіт у приміщені.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Зважаючи на дату передачі суборендованого майна у користування та дату повернення його з користування, відповідно, перший та/або останній розрахункові періоди можуть бути меншими за календарний місяць. У такому випадку суборендна плата нараховується пропорційно кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді (п. 3.4 договору суборенди).

Пунктом 3.5 договору суборенди передбачено, що суборендна плата сплачується суборендарем щомісяця шляхом її перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок орендаря у наступному порядку: суборендна плата (за виключенням плати за комунальні послуги) сплачується не пізніше 5 числа розрахункового (поточного) місяця; плата за комунальні послуги сплачується до 20 числа місяць наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 3.6 договору суборенди, суборендна плата сплачується на підставі рахунку, що надсилається орендарем суборендарю на його e-mail або за допомогою іншого узгодженого сторонами електронного сервісу обміну документами. У разі не отримання суборендарем рахунку від орендаря суборендар зобов`язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 10 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата.

Положенням п. 3.7 договору суборенди передбачено, що будь-які грошові зобов`язання суборендаря перед орендарем за цим договором забезпечуються грошовою заставою у розмірі 89 000, 00 грн.

Сума вказаної застави має бути перерахована суборендарем на банківський рахунок орендаря наступним чином: - перший платіж в розмірі 44 500, 00 грн сплачується протягом 5 календарних днів з дати підписання даного договору; - другий платіж в розмірі 44 500, 00 грн сплачується до 20.01.2026.

При закінченні строку дії договору сума застави за рішенням орендаря може бути зарахована в рахунок оплати платежів, належних з суборендаря на дату повернення суборендованого майна з користування, або в рахунок останнього місяця суборенди.

За змістом п. 4.1 договору суборенди, орендар має право, зокрема: - вимагати своєчасної та в повному обсязі сплати суборендної плати та інших платежів, передбачених цим договором (підп. 4.1.1); - обмежити суборендарю доступ до суборендованого майна у разі прострочення суборендарем строку оплати суборендної плати більше ніж на 10 днів. Доступ суборендаря до суборендованого майна відновлюється відразу після оплати суборендарем усієї суми суборендної плати, прострочення оплати якої стало причиною обмеження доступу до суборендованого майна. Обмеження доступу суборендаря до суборендованого майна передбачає заборону працівникам, представникам, відвідувачам або іншим особам, що діють на користь або від імені суборендаря, входити або іншим чином мати доступ до суборендованого майна. Про обмеження доступу суборендаря до суборендованого майна орендар письмово повідомляє суборендаря не менше ніж за 2 дні до дати застосування такого обмеження (підп. 4.1.5); - контролювати використання суборендованого майна суборендарем за цільовим призначенням (підп. 4.1.6); - безперешкодного доступу до суборендованого майна для його огляду та проведення робіт за попереднім письмовим повідомленням не менш ніж за 24 години, у робочий час та без перешкод господарській діяльності суборендаря. Крім того, протягом останнього місяця строку дії договору орендар має право доступу до суборендованого майна для здійснення його показу майбутнім потенційним суборендарям (підп. 4.1.7).

За змістом п. 4.2 договору суборенди, суборендар має право, зокрема: - здійснювати за власний рахунок поточний ремонт та пристосування суборендованого майна до власних потреб згідно з п. 1.1 договору з обов`язковим отриманням письмової згоди орендаря на початок таких робіт (підп. 4.2.1); - за попереднім письмовим узгодженням з орендарем вилучати всі поліпшення суборендованого майна, зроблені суборендарем за його рахунок, що можуть бути відокремлені від суборендованого майна без його пошкодження (підп. 4.2.3); - здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, дообладнання, модернізацію або реставрацію суборендованого майна, а також інші роботи, крім тих, які вказані в п. 4.2.1 договору, виключно з письмової згоди орендаря (підп. 4.2.4).

Відповідно до п. 4.3 договору суборенди, суборендар зобов`язаний, серед іншого: - використовувати суборендоване майно відповідно до мети його використання, що зазначена у договорі (підп. 4.3.1); - нести відповідальність у повному обсязі за виконання будь-яких нормативних актів щодо правил пожежної безпеки, санітарного та епідеміологічного благополуччя, охорони праці тощо. Для цього суборендар зобов`язаний за власний рахунок виконати всі заходи, що вимагаються законодавством для безпечної експлуатації суборендованого майна, а також отримати всі дозвільні документи для експлуатації суборендованого майна та проведення робіт в ньому (підп. 4.3.2); - своєчасно і в повному обсязі вносити суборендну плату та інші платежі, передбачені цим договором (підп. 4.3.6); - погоджувати з орендарем початок проведення за власний рахунок робіт з поточного ремонту і пристосування суборендованого майна до власних потреб (підп. 4.3.8); - витрати суборендаря на поточний ремонт і пристосування суборендованого майна до власних потреб не підлягають відшкодуванню орендарем (підп. 4.3.11); - у разі припинення дії чи дострокового розірвання цього договору повернути орендарю суборендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендарю збитки внаслідок погіршення стану або втрати (повної або часткової) суборендованого майна з вини орендаря (підп. 4.3.12).

Пунктом 6.1 договору суборенди передбачено, що суборендар має право здійснювати поліпшення суборендованого майна виключно на підставі письмової згоди орендаря.

Всі поліпшення, які можуть бути відокремлені без пошкодження суборендованого майна, здійснені суборендарем за рахунок власних коштів з дозволу орендаря, визнаються власністю суборендаря. Всі невіддільні поліпшення здійснені суборендарем з дозволу орендаря є власністю орендодавця. При цьому, у суборендаря за жодних умов не виникає право власності (у тому числі спільної з орендодавця) на суборендоване майно внаслідок його поліпшення. Невіддільні поліпшення не підлягають компенсації/відшкодуванню орендарем і вартість таких поліпшень не підлягає зарахуванню у вартість суборендної плати (пп. 6.2, 6.3 договору суборенди).

Відповідно до п. 9.1 договору суборенди, цей договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 31.12.2026.

Згідно з підп. 9.3.2 п. 9.3 договору суборенди, договір може бути достроково розірваний у таких випадках: - суборендарем в односторонньому порядку з будь-яких підстав за умови направлення орендарю письмового повідомлення про дострокове розірвання договору не менше ніж за 60 календарних днів до дати його розірвання. Сторони погодили, що розірвання договору суборендарем в односторонньому порядку, передбаченому даним пунктом, можливе не раніше ніж через 6 місяців з дати набрання чинності даного договору (підп. 9.3.2).

За змістом п. 10.03 договору суборенди, усі зміни і доповнення до цього договору оформляються у вигляді додаткових угод, які дійсні лише за умови, якщо складені в письмовій формі та підписані обома сторонами, окрім випадків, зазначених у договорі (у т.ч. зміни його умов в односторонньому порядку).

Як зазначив позивач, договором суборенди визначено порядок виконання зобов`язань сторін, зокрема: - згідно з п. 3.7 договору суборенди суборендар зобов`язаний сплатити перший платіж грошової застави у сумі 44 500 грн до 04.01.2026; - згідно з п. 2.1 договору суборенди орендар зобов`язаний передати майно за актом приймання-передачі, а суборендар - прийняти його та підписати акт до 09.01.2026; - згідно з п. 3.7 договору суборенди суборендар зобов`язаний сплатити другий платіж грошової застави у сумі 44 500 грн до 20.01.2026; - згідно з п. 3.1 договору суборенди суборендар має право здійснювати ремонтні роботи у приміщенні до 01.03.2026, після чого починається нарахування суборендної плати.

За доводами позивача, він на виконання умов договору сплатив відповідачу грошову заставу в загальному розмірі 89 000, 00 грн, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії платіжних інструкцій № В2КМ-МС90-СС5Н-3А42 від 30.12.2025 на суму 44 500, 00 грн із призначенням платежу: "грошова застава" та № 0Х0К-КН97-0Т8Т-855Е від 20.01.2026 на суму 44 500, 00 грн із призначенням платежу: "грошова застава".

Однак, відповідач зобов`язання за договором суборенди не виконав належним чином та в порушення п. 2.1 договору не передав майно позивачу за актом приймання-передачі (на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи копію листа відповідача від 05.03.2026), не забезпечив належну підготовку приміщення до передачі (наявність сміття у приміщенні, що підтверджується відеозаписами № 1 та № 2, долученими до позовної заяви), не забезпечив своєчасний доступ позивача до приміщення для проведення ремонтних робіт, оскільки, за ствердженнями позивача, ключ був переданий лише після 22.01.2026, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи скріншот переписки позивача з представником відповідача в месенджері "Telegram".

Крім того, за твердженням позивача, приміщення має істотні недоліки, які унеможливлюють його використання за цільовим призначенням, а саме: протікання даху, пошкодження підлоги, небезпечний стан електропроводки, часткова відсутність опалення та електропостачання, на підтвердження чого долучив до позовної заяви відеозаписи за №№ 3-9.

25.02.2026 ФОП Гриненко О. С. направила ТОВ "ДІМАКС.ЮА" заяву № б/н від 25.02.2026 про відмову від договору суборенди та повернення грошової застави, в якій зазначила, що станом на дату направлення заяви, всупереч п. 2.1 договору суборенди, майно їй не передано, акт приймання-передачі не підписано, у зв`язку із чим орендар допустив прострочення виконання зобов`язання, що відповідно до ст. 612, 766 ЦК України надає суборендарю право відмовитись від договору суборенди та відшкодування збитків. З огляду на зазначене, заявою позивач повідомив відповідача про відмову від договору суборенди нерухомого майна № 01.01/26 від 30.12.2025 та вимагав повернути грошову заставу у розмірі 89 000, 00 грн (сплачену частинами: 44 500, 00 грн - до 04.01.2026; 44 500, 00 грн - до 20.01.2026) як безпідставно отримані кошти протягом 7 календарних днів з моменту отримання цієї заяви. Крім того, позивач вимагав відповідача відшкодувати реальні збитки, понесені у зв`язку з підготовкою приміщення до використання за договором суборенди у загальному розмірі 10 696, 79 грн.

На підтвердження направлення вказаної заяви позивач долучив до матеріалів справи копію опису вкладення у цінний лист за № 0740000536621 від 25.02.2026 та поштову накладну до вказаного поштового відправлення. Відповідно до відомостей з офіційного вебпорталу АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення за № 0740000536621, вказане поштове відправлення було вручено одержувачу 03.03.2026.

ТОВ "ДІМАКС.ЮА", у відповідь на вказану заяву позивача направило лист № б/н від 05.03.2026, в якому вказало про те, що 03.03.2026 отримало заяву позивача про відмову від договору суборенди та повернення грошової застави, з приводу чого зазначило, що на початку січня 2026 року позивачу було передано ключі від суборендованого приміщення, після чого останній мав доступ до приміщення і провів в ньому певні ремонтні роботи, що підтверджується: - показами свідків, які орендують сусідні приміщення та неодноразово бачили позивача у будівлі; - записами з камер відеоспостереження, що розміщені при вході у будівлю та у будівлі; - показами працівників, які заносили у приміщення на замовлення позивача будівельні ліса, ковролін та інші матеріали; - показами представника АТ "Укртелеком", з яким позивача познайомили після надання доступу до приміщення і який знає, що про використання позивачем приміщення; - відеозаписом позивача з приміщення, яке було направлено 19.02.2026 представнику ТОВ "ДІМАКС.ЮА" на підтвердження того, що розетка не працює; - перепискою з представником ТОВ "ДІМАКС.ЮА". Крім того, відповідач у листі зазначив, що ремонтні роботи позивачу допомагав здійснювати робітник, якого порадив відповідач і він також може надати свідчення про те, що позивач не тільки мав доступ до приміщення, а ще й проводив там ремонтні роботи. Отже, відповідач у листі посилався на те, що позивач мав доступ до приміщення і проводив там ремонтні роботи з початку січня до початку березня, отримав від відповідача всі документи для реклами та розмістив на будівлі рекламну вивіску, а в лютому місяці 19 числа також проводив в орендованому приміщенні спортивні заняття, що підтверджуються показами свідків. Також відповідач посилався на те, що на прохання позивача відповідачем було проведено роботи з розводки електрики та навішено світильники. Щодо підписання актів приймання-передачі відповідач у листі вказав про те, що акт приймання-передачі в паперовій формі не було підписано, адже з огляду на складну ситуацію в країні січень і лютий були вкрай важливими місяцями, коли люди не мали електроенергії і можливості друкувати і підписувати документи. Водночас, на переконання відповідача, жодного права на розірвання договору в випадку, коли наймач два місяці безперешкодно користувався приміщенням і робив ремонт ЦК України, не дає. За ствердженнями відповідача, з 30.12.2025 у позивача був безперешкодний доступ до приміщення, яке фактично було передано позивачу. Враховуючи викладене, відповідач у листі посилався на те, що підстав для відмови наймача від договору немає. Додатково, як зазначив відповідач, разом з листом направляємо другий екземпляр ключа, акт приймання-передачі та рахунок на оплату за березень місяць. У той же час відповідач зазначив, що зі свого боку готовий розглянути можливість дострокового розірвання договору за згодою сторін за умови оплати за дні фактичного використання приміщення (з 30.12.2025 по день укладення відповідної додаткової угоди).

Додатками до листа визначені акти приймання-передачі приміщення, підписані ТОВ "ДІМАКС.ЮА"; ключ від приміщення; рахунок на оплату за березень 2026 року; рахунок за комунальні послуги за січень та за лютий 2026 року.

В матеріалах справи наявні копії актів приймання передачі нерухомого майна від 30.12.2025 у двох примірниках, які підписані та скріплені відтиском печатки відповідача, з боку позивача вказані акти не підписані. Також долучено до матеріалів справи копії рахунку на оплату за березень 2026 року на суму 89 000, 00 грн, рахунку за комунальні послуги за січень 2026 року на суму 75 083, 50 грн та рахунку за комунальні послуги за лютий 2026 року на суму 29 079, 50 грн.

У той же час позивач посилається на те, що вказані вище документи були направлені відповідачем після отримання заяви про відмову від договору і не впливають на припинення договірних зобов`язань.

Оскільки, як зазначив позивач, заява про відмову від договору була направлена відповідачу 25.02.2026 та отримана ним 03.03.2026, з цієї дати договірні зобов`язання сторін припинилися, а у відповідача виник обов`язок повернути позивачу грошову заставу у розмірі 89 000, 00 грн, яка після відмови від договору підлягає поверненню як безпідставно збережені кошти на підставі ст. 1212 ЦК України, та відшкодувати завдані збитки у розмірі 10 696, 79 грн на підставі ст. 22, 766 ЦК України.

Як стверджує позивач, він поніс витрати на матеріали, використані для ремонту приміщення в загальному розмірі 10 696, 79 грн, що є збитками позивача, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії товарних чеків № Кнк/ВV-0072881 від 11.01.2026 на суму 1 964, 49 грн, № Кнк/ВV-0073085 від 11.01.2026 на суму 1 179, 22 грн, № Кнк/ВV-0081950 від 12.01.2026 на суму 844, 20 грн, № Кнк/ВV-0095029 від 14.01.2026 на суму 467, 00 грн, № Кнк/ВV-0205021 від 29.01.2026 на суму 4 580, 88 грн та № Кнк/ВV-0266956 від 07.02.2026 на суму 2 338, 00 грн. Придбані матеріали використовувались для штукатурки та фарбування стін і стелі, що підтверджується долученим до позовної заяви відеозаписом № 10.

Отже предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для стягнення безпідставно збережених коштів (грошової застави за договором суборенди) у розмірі 89 000, 00 грн та збитків, понесених позивачем у розмірі 10 696, 79 грн та пов`язаних із витратами на матеріали для ремонту приміщення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині задоволеної позовної вимоги про стягнення 89 000, 00 грн безпідставно збережених коштів, а тому з огляду на норми частини першої статті 269 ГПК України судом апеляційної інстанції переглядається в цій частині.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За умовами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами. (ч. 1 ст. 626, 629 ЦК України).

Правовідносини, які склалися між сторонами у цій справі за своїм змістом та правовою природою підпадають під правове регулювання глави 58 ЦК України.

До договору піднайму (суборенди) застосовуються ті ж вимоги, що й до предмета договору найму (стаття 761 ЦК України), плати за користування майном (стаття 762 ЦК України), передання майна і правових наслідків його непередання (статті 765, 766 ЦК України).

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Статтею 763 ЦК України передбачено, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ч. 1 ст. 765 ЦК України).

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов`язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час володіння та/або користування нею (ст. 767 ЦК України).

Предметом договору суборенди № 01.01/26 від 30.12.2025 є передача у тимчасове володіння та користування нерухомого майна, розташованого за адресою: Київська область, Броварський р-н, м. Бровари, вул. Героїв України № 20, літ "А3", на поверсі 3-поверхового 3-х поверхового будинку, загальною площею 721, 40 кв. м (приміщення № 165-169, № 171-175 згідно з планом за поверхами).

Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Належним доказом, який підтверджує факт початку та відповідно припинення орендних відносин є підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна або інша обставина, узгоджена сторонами у договорі. Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди. Сторони можуть установити й інший момент відліку початку та припинення строку дії договору найму (оренди) у самому договорі (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.08.2019 у справі № 906/565/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц).

Пунктом 2.1 договору суборенди передбачено, що передача суборендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі. Суборендар зобов`язаний прийняти суборендоване майно в користування та підписати акт приймання-передачі не пізніше 10 днів з дати підписання даного договору.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Враховуючи приписи ст. 530, 538, 759, 762, 795 ЦК України та умови п. 2.1 договору, обов`язок суборендаря прийняти суборендоване майно в користування та підписати акт приймання-передачі не пізніше 10 днів з дати підписання даного договору залежить від виконанням орендарем (відповідачем) зустрічного зобов`язання передати суборендоване майно позивачу в користування за актом приймання-передачі не пізніше 10 днів з дати підписання даного договору, яке хоча прямо і непередбачено в договорі суборенди, проте випливає із суті спірних правовідносин.

Отже, обов`язок передати суборендарю приміщення в суборенду покладено саме на суборендодавця (відповідача).

Враховуючи вищенаведене та умови п. 2.1 договору, строк передання відповідачем позивачу нерухомого майна, визначеного у п. 1.2 договору суборенди, за актом приймання-передачі є таким, що настав (до 08.01.2026) з урахуванням дати підписання договору суборенди (30.12.2025).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази передачі відповідачем позивачу нерухомого майна, розташованого за адресою: Київська область, Броварський р-н, м. Бровари, вул. Героїв України № 20, літ "А3", на поверсі 3-поверхового 3-х поверхового будинку, загальною площею 721, 40 кв. м (приміщення № 165-169, № 171-175 згідно з планом за поверхами), за актом приймання-передачі у строк, встановлений п. 2.1 договором, або після такого строку.

Доказів того, що відповідач як суборендодавець вчиняв дії, спрямовані на передання позивачу як суборендарю нерухомого майна в суборенду за актом приймання-передачі у строк, встановлений п. 2.1 договором, та надав позивачу відповідний акт для підписання до суду не надано.

Доказів неможливості передання відповідачем позивачу нерухомого майна у визначений договором суборенди строк за актом приймання-передачі матеріали справи не містять.

Акт приймання-передачі на виконання умов договору суборенди нерухомого майна, розташованого за адресою: Київська область, Броварський р-н, м. Бровари, вул. Героїв України № 20, літ "А3", на поверсі 3-поверхового 3-х поверхового будинку, загальною площею 721, 40 кв. м (приміщення № 165-169, № 171-175 згідно з планом за поверхами) між сторонами підписаний не був.

При цьому, із аналізу умов договору не вбачається та судом першої інстанції не встановлено, що сторони у договорі суборенди нерухомого майна № 01.01/26 від 30.12.2025 передбачили інший строк, з яким пов`язується дата початку суборенди.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, уразі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин (ч. 2 ст. 214 ЦК України).

При цьому, статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно з ч. 4 ст. 214 ЦК України, правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

За змістом ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651-654 ЦК). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статях 665, 739, 766, 782 ЦК). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 727/898/19, від 24.05.2023 у справі № 756/420/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. 3 ст. 653 ЦК України).

Відповідно до правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.09.2025 у справі № 926/2191/24, статтями 765, 766 ЦК України визначено обов`язок наймодавця щодо передачі майна наймачеві та правові наслідки його невиконання. Зокрема, відповідно до статті 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму. Статтею 766 ЦК України передбачено, що в разі якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Відмова від договору найму є одностороннім правочином, а тому не вимагає згоди іншої сторони. Отже, договір є розірваним із моменту отримання стороною договору повідомлення про відмову від договору найму (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19).

Як встановив суд першої інстанції, що ФОП Гриненко О. С. скористалась своїм правом, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 766 ЦК України, на відмову від договору суборенди нерухомого майна № 01.01/26 від 30.12.2025 у зв`язку із непереданням їй майна за актом приймання-передачі шляхом направлення відповідачу заяви № б/н від 25.02.2026 про відмову від договору суборенди та повернення грошової застави, в якій позивач зазначив, що станом на дату направлення заяви, всупереч п. 2.1 договору суборенди, майно їй не передано, акт приймання-передачі не підписано, у зв`язку із чим орендар допустив прострочення виконання зобов`язання, що відповідно до ст. 612, 766 ЦК України надає суборендарю право відмовитись від договору суборенди та відшкодування збитків. З огляду на зазначене, заявою позивач повідомив відповідача про відмову від договору суборенди нерухомого майна № 01.01/26 від 30.12.2025 та вимагала повернути грошову заставу у розмірі 89 000, 00 грн (сплачену частинами: 44 500, 00 грн - до 04.01.2026; 44 500, 00 грн - до 20.01.2026) як безпідставно отримані кошти протягом 7 календарних днів з моменту отримання цієї заяви.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем отримання ним заяви позивача № б/н від 25.02.2026 про відмову від договору суборенди та повернення грошової застави - 03.03.2026.

Крім того, відповідач підтверджує отримання заяви позивача № б/н від 25.02.2026 про відмову від договору суборенди та повернення грошової застави 03.03.2026 у його листі №б/н від 05.03.2026, в якому відповідач посилався на те, що підстав для відмови наймача від договору немає. Додатково, як зазначив відповідач, разом з листом направляємо другий екземпляр ключа, акт приймання-передачі та рахунок на оплату за березень місяць. У той же час відповідач зазначив, що зі свого боку готовий розглянути можливість дострокового розірвання договору за згодою сторін за умови оплати за дні фактичного використання приміщення (з 30 грудня 2025 року та по день укладення відповідної додаткової угоди).

Додатками до листа визначені акти приймання-передачі приміщення, підписані ТОВ "ДІМАКС.ЮА"; ключ від приміщення; рахунок на оплату за березень 2026 року; рахунок за комунальні послуги за січень та за лютий 2026 року.

В матеріалах справи наявні копії актів приймання передачі нерухомого майна від 30.12.2025 у двох примірниках, які підписані та скріплені відтиском печатки відповідача, з боку позивача вказані акти не підписані.

Водночас матеріалах справи відсутні та докази направлення позивачу для підписання актів приймання-передачі приміщення до дати направлення листа відповідача № б/н від 05.03.2026 у відповідь на заяву позивача № б/н від 25.02.2026 про відмову від договору суборенди та повернення грошової застави.

Зі змісту листа відповідача № б/н від 05.03.2026 вбачається, що відповідач фактично визнає обставину того, що акт приймання-передачі в паперовій формі не було підписано, проте посилався на складну ситуацію в країні у січні і лютому місяці через дефіцит електроенергії.

При цьому, доказів неможливості передання відповідачем позивачу нерухомого майна у визначений договором суборенди строк або після такого строку (проте до дати направлення позивачем відмови від договору суборенди та повернення грошової застави на підставі ст. 766 ЦК України) за актом приймання-передачі матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується із критичною оцінкою суду викладених відповідачем у листі № б/н від 05.03.2026 обставин фактичного користування нерухомим майном та доступ позивача (суборендаря) до приміщення, надання йому ключів від об`єкту тощо, оскільки фактичної наявності підписаного між сторонами акта приймання-передачі об`єкту оренди матеріали справи не містять, як і не містять доказів надання акта позивачеві, ухилення чи відмови позивача від підписання такого акта, а також пояснень стосовно того, чому при передачі об`єкта суборенди не відбулось підписання сторонами акта приймання-передачі, як того вимагають умови договору та приписи чинного законодавства України.

За таких обставин, оскільки позивач реалізував своє право на односторонню відмову від договору суборенди нерухомого майна № 01.01/26 від 30.12.2025 в порядку, передбаченому ст. 766 ЦК України, а також враховуючи дату отримання відповідачем заяви позивача про відмову від договору суборенди та повернення грошової застави (03.03.2026), що не заперечено та не спростовано відповідачем, то в силу ч. 3 ст. 651 ЦК України договір суборенди нерухомого майна № 01.01/26 від 30.12.2025 є розірваним з 03.03.2026, а зобов`язання сторін відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України є припиненими.

Отже, оскільки в силу ч. 3 ст. 651 ЦК України договір суборенди нерухомого майна №01.01/26 від 30.12.2025 є розірваним з 03.03.2026, а зобов`язання сторін відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України є припиненими, у позивача були відсутні підстави для підписання направлених відповідачем разом з листом № б/н від 05.03.2026 актів приймання передачі нерухомого майна від 30.12.2025.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на те, що приміщення має істотні недоліки, які унеможливлюють його використання за цільовим призначенням (протікання даху, пошкодження підлоги, небезпечний стан електропроводки, часткова відсутність опалення та електропостачання тощо), оскільки підставою для відмови позивача від договору суборенди відповідно до ст. 766 ЦК України було порушення відповідачем умов п. 2.1 договору в частині передачі позивачу приміщення за актом приймання-передачі у визначений договором строк. Істотні недоліки, про які позивач зазначає у позові, не були підставою відмови позивача від договору суборенди.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України, встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).

Позиція Верховного Суду з приводу того, що відмова замовника від договору є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України, викладена у постановах Верховного Суду від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18, від 24.11.2021 у справі № 910/17235/20.

Положенням п. 3.7 договору суборенди передбачено, що будь-які грошові зобов`язання суборендаря перед орендарем за цим договором забезпечуються грошовою заставою у розмірі 89 000, 00 грн. Сума вказаної застави має бути перерахована суборендарем на банківський рахунок орендаря наступним чином: - перший платіж в розмірі 44 500, 00 грн сплачується протягом 5 календарних днів з дати підписання даного договору; - другий платіж в розмірі 44 500, 00 грн сплачується до 20.01.2026. При закінченні строку дії договору сума застави за рішенням орендаря може бути зарахована в рахунок оплати платежів, належних з суборендаря на дату повернення суборендованого майна з користування, або в рахунок останнього місяця суборенди.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив на користь відповідача заставний платіж в загальному розмірі 89 000, 00 грн, а саме: - 30.12.2025 перший заставний платіж в розмірі 44 500, 00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № В2КМ-МС90-СС5Н-3А42 від 30.12.2025 на суму 44 500, 00 грн із призначенням платежу: "грошова застава"; - 20.01.2026 другий заставний платіж в розмірі 44 500, 00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 0Х0К-КН97-0Т8Т-855Е від 20.01.2026 на суму 44 500, 00 грн із призначенням платежу: "грошова застава".

Заперечень відповідача, що вказані платежі були здійснені позивачем не на виконання та в рахунок оплати заставного платежу згідно з п. 3.7 договору суборенди нерухомого майна № 01.01/26 від 30.12.2025, а на виконання зобов`язань, передбачених іншими правочинами, матеріали справи не містять.

Доказів існування між сторонами протягом спірного періоду іншого договору суборенди нерухомого майна, ніж того, що наявний в матеріалах справи, на виконання якого позивач сплатив грошову заставу згідно з вказаними вище платіжними інструкціями, матеріали справи не містять та до суду не надані.

З огляду на наведене, вказані вище заставні платежі були здійснені саме в рамках договору суборенди нерухомого майна № 01.01/26 від 30.12.2025 та на виконання п. 3.7 останнього.

З урахуванням зазначеного вище, з моменту розірвання договору суборенди нерухомого майна № 01.01/26 від 30.12.2025 та припинення правовідносин сторін за такими договором, сплачена позивачем грошова сума втрачає ознаки заставного платежу та стає майном (грошовими коштами), набутими орендарем (відповідачем) без достатньої правової підстави.

При цьому, слід зазначити, що зі змісту умов договору суборенди не вбачається та судом не встановлено, що сторонами в договорі суборенди передбачено умову, за якої у разі дострокового припинення/розірвання договору, зокрема, у зв`язку з відмовою суборендаря від договору/дострокового розірвання договору суборендарем в односторонньому порядку заставний платіж в загальному розмірі 89 000, 00 грн, сплачений на підставі п. 3.7 договору, не повертається.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, застосовуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "ДІМАКС.ЮА" на користь ФОП Гриненко О. С. перерахованих грошових коштів в сумі 89 000, 00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.

Щодо нових доказів, доданих до апеляційної скарги (фото вивіски та скріншоту переписки в месенджері), суд зазначає таке.

Статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80 та 269 ГПК України свідчить про те, що єдиний виняток, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням установленого строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи. Така правова позиція Верховного Суду викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.

З огляду на зазначені вище норми колегія суддів вирішила не брати до уваги нові докази, оскільки заявник не надав довів неможливість подання їх до суду першої інстанції з причин, які об`єктивно не залежали від скаржника.

Щодо доводів відповідача про фактичне використання позивачем суборендованого майна, слід зазначити, що умовами договору передбачалось нарахування орендної плати з 01.03.2026, а до цієї дати суборендар мав право на проведення ремонтних робіт у приміщенні, тобто приведення приміщення до стану, необхідного для потреб суборендаря. За відсутності належним чином складеного та підписаного сторонами акта приймання-передачі майна в суборенду, колегія суддів вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин фактичного володіння та безперешкодного користування позивачем суборендованим майном до того моменту як позивач відмовився від договору суборенди.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційному порядку.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскарженого судового рішення та залишає апеляційну скаргу без задоволення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМАКС.ЮА" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 05.06.2026 у справі № 911/741/26 залишити без змін та поновити його дію.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова