Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №927/1025/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2026 р. Справа№ 927/1025/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаратова Ю.А.

суддів: Бестаченко О.Л.

Скрипки І.М.

При секретарі судового засідання Кафлановій А.С.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 02.07.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккорд-Х"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2026 (повний текст складено 05.03.2026)

у справі № 927/1025/25 (суддя Моцьор В.В.)

за позовом Чернігівської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради

до відповідачів

1. Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аккорд-Х"

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Городнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Городнярайагролісгосп"

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області

про скасування рішень про державну реєстрацію, витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення

в с т а н о в и в:

Історія справи. Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

У жовтні 2025 року Чернігівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Чернігівської області із позовною заявою до Городнянської міської ради (далі - відповідач1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Х» (далі - відповіадач2, ТОВ «Аккорд-Х»), в якій просила:

1) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Городнянською міською радою (код ЄДРПОУ 04061731) на земельну ділянку з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 площею 18,3816 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2976441374214);

2) скасувати в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 площею 18,3816 га;

3) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Х» (код ЄДРПОУ 45416201) права оренди земельної ділянки площею 18,3816 га з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030;

4) витребувати з незаконного володіння Городнянської міської ради (код ЄДРПОУ 04061731), Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Х» (код ЄДРПОУ 45416201) на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 25618741) земельну ділянку загальною площею 9,5087 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 в межах 26 поворотних точок за наступними координатами:

1) Х 5751755.41 Y 4216718.92

2) Х 5751552.24 Y 4216582.11

3) Х 5751538.31 Y 4216335.44

4) Х 5751673.99 Y 4216354.39

5) Х 5751642.07 Y 4216274.23

6) Х 5751646.62 Y 4216242.64

7) Х 5751678.26 Y 4216264.06

8) Х 5751794.27 Y 4216342.62

9) Х 5751788.16 Y 4216360.81

10) Х 5751788.16 Y 4216449.04

11) Х 5751710.38 Y 4216436.44

12) Х 5751652.86 Y 4216460.55

13) Х 5751813.91 Y 4216548.24

14) Х 5751922.36 Y 4216534.54

15) Х 5751951.39 Y 4216521.39

16) Х 5751970.54 Y 4216533.75

17) Х 5751917.90 Y 4216589.54

18) Х 5752046.01 Y 4216721.66

19) Х 5751974.85 Y 4216671.27

20) Х 5751945.91 Y 4216695.40

21) Х 5751891.62 Y 4216637.45

22) Х 5751861.26 Y 4216627.23

23) Х 5751832.04 Y 4216637.17

24) Х 5751820.12 Y 4216666.69

25) Х 5751788.18 Y 4216675.84

26) Х 5751760.09 Y 4216703.37

Позовні вимоги, із посиланням на частину першу статті 4, пункти 1, 2 частини першої статті 12, статтю 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції станом на 27.03.2001), статті 19, 57, 83, пункт 1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, статті 5, 6, 9, пункт 1 частини першої статті 13 Лісового кодексу України (в редакції станом на 27.03.2001), пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (в редакції Закону України (від 20.06.2022 № 2321-IX), пункт 21 частини першої статті 43, статтю 60, пункт 10 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, пункти 3, 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09. 2012 № 5245-VI, обґрунтовані порушенням прав позивача внаслідок незаконного вибуття земель лісового фонду з його володіння та розпорядження.

Прокурор в обґрунтовування позову зазначає наступне:

- спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області та повинна використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України. А функції власника цієї земельної ділянки здійснює Чернігівська обласна рада;

- рішенням Чернігівської обласної ради «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001 відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 № 1529/99, надано земельні ділянки лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування в процесі реформування, і належать до земель запасу, в постійне користування підприємства (згідно з додатками № 1 та № 2) для ведення лісового господарства.

Зокрема, у Додатку № 1 наведеного рішення вказано про передачу у постійне користування Дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Городнярайагролісгосп» земельних ділянок лісового фонду площею 12 439,0 га.

Відсутність у дочірнього підприємства державного акта на право постійного користування земельною ділянкою свідчить про те, що визначена законом процедура набуття землекористувачем такого права не завершена. А законодавство України як на момент прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 27.03.2001, так і на час розгляду цієї справи не містить граничного строку виконання такого рішення, тому в силу положень статті 144 Конституції України, пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України це рішення є чинним та підлягає обов`язковому виконанню.

- відповідно до пункту 5 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, у редакції Закону України від 20.06.2022 № 2321-IX, яка набула чинності 10.07.2022, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

На підставі наведеної норми право постійного користування ДАСП «Городнярайагролісгосп» земельними лісовими ділянками загальною площею 12 439 га, у тому числі які перебувають у межах лісового кварталу 41, посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування Городнянського районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Городнярайагролісгосп». А спірна земельна ділянка майже повністю накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка передана у постійне користування для ведення лісового господарства та є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області;

- обираючи належний спосіб захисту порушеного права, прокурор зазначив, що вимога про визнання незаконними та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, на підставі якого сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 7421482400:04:000:0019 та передано у комунальну власність Городнянської міської ради за рахунок земель лісогосподарського призначення і рішення Городнянської міської ради «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо поділу земельних ділянок сільськогосподарського призначення на землях Городнянської міської територіальної громади» від 23.05.2024, яким сформовано, зокрема земельну ділянку з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030, не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах.

А тому, з урахуванням висновку викладеного у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

- витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 18,3816 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на землі лісогосподарського призначення.

А тому, з огляду на висновки викладені у пунктах 120, 121, 122 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, прокурор зазначає, що належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування з незаконного володіння Городнянської міської ради на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельної ділянки, площею 9,5087 га, визначеної за результатами дослідження виконаного інженером-землевпорядником, що належить на праві постійного користування ДП «Городнярайагролісгосп» та є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030;

- витребування спірної земельної ділянки лише у Городнянської міської ради не призведе до припинення незаконного володіння цією ділянкою ТОВ «Аккорд-Х» та її повернення у фактичне володіння Чернігівської обласної ради, та не буде ефективним та достатнім способом захисту.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 17.11.2021 у справі № 672/386/20 виклав висновок, згідно із яким, за наявності визначених статтями 387, 388 ЦК України умов не обмежується абсолютне право власника на витребування належного йому майна із незаконного володіння, зокрема чинності/не чинності договорів чи інших правочинів, стороною яких не є власник.

А тому, земельна ділянка площею 9,5087 га, що належить на праві постійного користування ДП «Городнярайагролісгосп» та є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 підлягає витребуванню у ТОВ «Аккорд-Х» на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради;

- із посиланням на частину першу статті 78, частину першу статті 79, статтю 79-1 Земельного кодексу України, частину десяту статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI, прокурор зазначає, що для забезпечення реальної та безперешкодної можливості реалізувати позивачу усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з припиненням речових прав Городнянської міської ради на цю ділянку, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі;

- із посиланням на частину першу статті 317 ЦК України, пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, прокурор зазначає, що запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю за Городнянською міською територіальною громадою, яка протиправно його набула у комунальну власність, є перешкодою для реалізації позивачем речових прав на зазначений об`єкт.

А тому, вимога про скасування державної реєстрації права власності за міською радою, у цьому випадку є ефективним способом захисту, оскільки спрямована на скасування реєстрації прав вказаного суб`єкта на землю, який не є належним розпорядником та користувачем земельної ділянки, сформованої у її межах;

- наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права оренди ділянки за ТОВ «Аккорд-Х», створює перешкоди у реалізації Чернігівською обласною радою правомочностей власника землі у межах земельної ділянки площею 9,5087 га, що належить на праві постійного користування ДП «Городнярайагролісгосп» та є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030. А відтак, така реєстрація права оренди підлягає скасуванню;

- прокурор зазначає про недобросовісність відповідача - Городнянської міської ради, як зареєстрованого володільця нерухомого майна, та відсутність порушення справедливого балансу в разі витребування (повернення) майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації.

Наголошує, що у спорах про витребування земельних ділянок добросовісність набувачів земельних ділянок підлягає обґрунтованому сумніву з огляду на те, що відповідач не мав перешкод у доступі до законодавства й в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для лісу (стаття 1 Лісового кодексу України) природних ознак (наявності лісової (деревної) рослинності) спірної земельної ділянки, знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що ліс і ділянки вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 02.09.2020 у справі № 619/3263/17).

Звертає увагу, що спірна ділянка лісогосподарського призначення на час її набуття відповідачем1 була, згідно таксаційного опису кварталу 41, вкрита багаторічною рослинністю, вік рослинності від 7 до 71 років, висота від 1,5 до 25 метрів (станом на 2016 рік).

Тобто Городнянська міська рада, у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель лісового фонду (наявність багаторічної лісової рослинності), знала або, проявивши розумну обачність, мала знати про те, що набуває землю, зайняту лісом, яка вибула з володіння з порушенням вимог закону. Незважаючи на такі відомості, відповідач1 жодних дій, щоб пересвідчитися у тому, що набута ними земля не має спеціального статусу і не перебуває під особливою державною охороною, не вчиняв;

- обґрунтовуючи наявність підстав для представництва держави, прокурор, із посиланням на статтю 131-1 Конституції України, частину третю статті 24 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, частину третю статті 53 ГПК України, зазначає, що в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Наголошує, що відповідно до статті 1 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Тобто, ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання у користування.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 Земельного кодексу України).

Порушення інтересів держави в даному випадку обґрунтовується тим, що землі лісового фонду, внаслідок незаконно проведеної інвентаризації (в частині включення лісового масиву до земель сільськогосподарського призначення) лісогосподарських земель під виглядом сільськогосподарських, земельні ділянки лісового фонду, з порушенням порядку встановленого законом, вибули з управління Чернігівської обласної ради та постійного користування ДАСП «Городнярайагролісгосп», який, в свою чергу, не може забезпечувати її охорону та належне обслуговування.

Вказані інтереси держави потребують невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу (зміна цільового призначення землі, передання її у приватну власність фізичних осіб тощо).

На виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Чернігівська окружна прокуратура повідомила Чернігівську обласну раду про встановлені порушення та необхідність вжиття заходів щодо їх усунення в судовому порядку (лист прокуратури на адресу Чернігівської обласної ради від 04.09.2025 №55-77-6955ВИХ-25).

Однак Чернігівська обласна рада листом від 24.09.2025 №01-05/860 повідомила, що заходи претензійно позовного характеру щодо земельної ділянки із кадастровим номером 7421482400:04:000:0030, яка накладається на землі лісогосподарського призначення 41 кварталу ДАСП «Городнярайагролісгосп» на території Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області, не вживалися та з метою усунення порушень прав територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, в частині позбавлення прав власності на вищевказану земельну ділянку лісогосподарського призначення, а також через обмежене фінансування обласної ради на судові витрати, не заперечує проти вжиття заходів представницького реагування.

Враховуючи викладене, прокурор набув право на представництво, оскільки уповноважений орган - Чернігівська обласна рада, незважаючи на очевидний характер порушення, не здійснює належним чином захист інтересів держави та самостійно до суду з позовом не звернулася.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивача - Городнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Городнярайагролісгосп» (далі - ДП «Городнярайагролісгосп»).

Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - ГУ Держгеокадастру).

Призначено проведення підготовчого засідання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2026 позов задоволено повністю.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Городнянською міською радою (код ЄДРПОУ 04061731) на земельну ділянку з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 площею 18,3816 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2976441374214).

Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 площею 18,3816 га.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Х» (код ЄДРПОУ 45416201) права оренди земельної ділянки площею 18,3816 га з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030.

Витребувано з незаконного володіння Городнянської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Х» на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельну ділянку загальною площею 9,5087 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 в межах 26 поворотних точок за наступними координатами:

1) Х 5751755.41 Y 4216718.92

2) Х 5751552.24 Y 4216582.11

3) Х 5751538.31 Y 4216335.44

4) Х 5751673.99 Y 4216354.39

5) Х 5751642.07 Y 4216274.23

6) Х 5751646.62 Y 4216242.64

7) Х 5751678.26 Y 4216264.06

8) Х 5751794.27 Y 4216342.62

9) Х 5751788.16 Y 4216360.81

10) Х 5751788.16 Y 4216449.04

11) Х 5751710.38 Y 4216436.44

12) Х 5751652.86 Y 4216460.55

13) Х 5751813.91 Y 4216548.24

14) Х 5751922.36 Y 4216534.54

15) Х 5751951.39 Y 4216521.39

16) Х 5751970.54 Y 4216533.75

17) Х 5751917.90 Y 4216589.54

18) Х 5752046.01 Y 4216721.66

19) Х 5751974.85 Y 4216671.27

20) Х 5751945.91 Y 4216695.40

21) Х 5751891.62 Y 4216637.45

22) Х 5751861.26 Y 4216627.23

23) Х 5751832.04 Y 4216637.17

24) Х 5751820.12 Y 4216666.69

25) Х 5751788.18 Y 4216675.84

26) Х 5751760.09 Y 4216703.37

Присуджено до стягнення Городнянської міської ради на користь Чернігівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 4 844,80 грн та понесені судові витрати у сумі 2 500,00 грн, пов`язані із залученням спеціаліста.

Присуджено до стягнення з ТОВ «Аккорд-Х» на користь Чернігівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 4 844,80 грн та понесені судові витрати у сумі 2 500,00 грн, пов`язані із залученням спеціаліста.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- з огляду на норми статті 14 Конституції України, частини першої статті 4, статей 5, 6, 9, пункту 1 частини першої статті 12, пункту 1 частини першої статті 13 Лісового кодексу України (в редакції станом на 27.03.2001), пункту 21 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на момент прийняття рішення «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001 до повноважень Чернігівської обласної ради належали питання надання у постійне користування земельних ділянок із усіх категорій земель, у тому числі лісогосподарського призначення;

- матеріалами справи встановлено, шо Рішенням Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001 відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 ДАСП «Городнярайагролісгосп» надані в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування в процесі реформування;

- згідно з пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI, земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

- при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (що були чинні на момент виникнення спірних відносин), якими визначено, що до одержання в установленому порядку лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (правові позиції Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 № 278/1735/15-ц, постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц);

- рішення Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 є підставою для набуття ДП «Городнярайагролісгосп» права постійного землекористування земельними ділянками лісового фонду. Відсутність у дочірнього підприємства державного акта на право постійного користування земельною ділянкою свідчить про те, що визначена законом процедура набуття землекористувачем такого права не завершена. Законодавство України як на момент прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 27.03.2001, так і на час розгляду цієї справи не містить граничного строку виконання такого рішення, тому в силу положень статті 144 Конституції України це рішення підлягає обов`язковому виконанню.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16, право постійного користування землею, яке виникло до набрання чинності ЗК України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, продовжує зберігатись надалі, в той час як відсутність у підприємств актів про право постійного користування не є достатньою підставою для позбавлення права землекористування. Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб`єкта не залежить від наявності чи відсутності в нього такого державного акту.

А право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 № 1952-IV визнаються державою;

- відповідно до Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848, державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді. Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведеться державними органами лісового господарства за єдиною для усіх лісів системою за рахунок державного бюджету. Державний лісовий кадастр включає систему відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорій захисності, інші дані, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку лісового фонду.

Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання (ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ») засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ», окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

А відтак, інформація, надана ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» щодо факту накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення ДАСП «Городнярайагролісгосп» з доданою схемою є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76, 77 ГПК України. Оскільки стосується предмета доказування та надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 362/6014/16-ц);

- у результаті державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 порушено вимоги ЗК України щодо визначення цільового призначення земельної ділянки, що призвело до протиправного перенесення земель лісового фонду в межах кварталу 41 ДАСП «Городнярайагролісгосп» до категорії земель сільськогосподарського призначення;

- виходячи з положень пунктів 3, 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, пункту 10 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, починаючи з 01.01.2013, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення знаходилась у спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради та перебувала в постійному користуванні ДП «Городнярайагролісгосп»;

- спірна земельна ділянка, що перебуває у постійному користуванні ДП «Городнярайагролісгосп» належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада. А матеріали справи не містять доказів прийняття обласною радою рішень про передачу земель лісогосподарського призначення, переданих рішенням у постійне користування дочірнього підприємства іншим суб`єктам. Також відсутні й докази прийняття рішень щодо припинення права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення ДП «Городнярайагролісгосп» (добровільна відмова, вилучення тощо);

- судом першої інстанції враховано висновок викладений у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, згідно із яким, вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Водночас, витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 18,3816 га, оскільки спричинить втручання у право на ту частину земельної ділянки, щодо якої немає спору. А отже вимога про витребування може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на землі лісогосподарського призначення.

Сертифікованим інженером землевпорядником Бойко Д.О., зіставивши матеріали, надані ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» щодо меж лісового фонду кварталу 41 ДП «Городнярайагролісгосп» та дані ДЗК по ділянці з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030, визначено площу земельної ділянки лісового фонду постійного користувача, яка знаходиться у межах спірної земельної ділянки, площа якої складає 9,5087 га, а також встановлено координати окружної межі вказаної земельної ділянки (лист ПП «ЕЛІТЗЕМ» від 20.08.2025 № 76, схема до нього, каталоги координат).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що належним (правомірним) способом захисту є позов речово-правового характеру (віндикаційний позов) про витребування з незаконного володіння відповідача на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельної ділянки площею 9,5087 га, що належить на праві постійного користування ДП «Городнярайагролісгосп» та є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030;

- державна реєстрація спірної земельної ділянки відбулася на підставі відповідних відомостей, внесених до державного земельного кадастру. При цьому, формування спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення у межах 41 кварталу ДП «Городнярайагролісгосп» здійснено, у тому числі і за рахунок земель, які не входять в межі вказаного кварталу та не відносяться до земель лісогосподарського призначення. Зокрема, згідно із даними Державного земельного кадастру земельну ділянку з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 площею 18,3816 га зареєстровано в Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, землі запасу.

Із посиланням на частину другу статті 78, частину першу статті 79, статтю 79-1 Земельного кодексу України, частину десяту статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI, суд першої інстанції зазначив, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Отже, скасування реєстрації земельної ділянки з припиненням прав є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що лише за умови скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 у Державному земельному кадастрі буде забезпечено ефективне відновлення прав на спірну земельну ділянку шляхом відновлення становища, що існувало до його порушення, оскільки Чернігівській обласній раді буде забезпечено реальну та безперешкодну можливість реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, адже на даний час у кадастрі зазначені неправильні відомості щодо її цільового використання;

- із посиланням на пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, суд першої інстанції зазначив, що запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю за Городнянською міською територіальною громадою, яка протиправно його набула у комунальну власність, є перешкодою для реалізації позивачем речових прав на зазначений об`єкт.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 сформована, у тому числі за рахунок земель, які перебувають у постійному користуванні ДП «Городнярайагролісгосп» та є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, то скасування державної реєстрації права власності Городнянської міської ради та права оренди ТОВ «Аккорд-Х» на неї, є ефективним способом захисту прав та законних інтересів Чернігівської обласної ради;

- з огляду на те, що Чернігівська обласна рада була обізнана з фактом порушення речового права, про що свідчить лист від 24.09.2025, на запит прокурора, проте належних заходів на усунення виявлених порушень самостійно не вчинила, а повідомила, що через обмежене фінансування не вживалися заходи представницького реагування, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Чернігівської обласної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккорд-Х» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

У поданій апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2026 у справі № 927/1025/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- ТОВ «Аккорд-Х» вважає, що відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, всупереч вимогам пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, не вирішив питання щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави як попереднього процесуального питання, від якого залежить сама допустимість такого позову.

Вказане питання було вирішено судом лише під час ухвалення рішення по суті спору, що саме по собі свідчить про істотне порушення норм процесуального права, оскільки суд перейшов до розгляду справи по суті за відсутності встановленої процесуальної передумови для такого розгляду;

- на думку апелянта, саме по собі не звернення Чернігівської обласної ради до суду з відповідним позовом не може розцінюватися як виключний випадок у розумінні статті 131-1 Конституції України та не утворює легітимної підстави для звернення прокурора з позовом в інтересах держави.

Апелянт обізнаний із тим, що згідно із пунктом 3 резолютивної частини рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

Однак вважає, що встановлення відстрочки втрати чинності неконституційних приписів не означає, що такі приписи можуть застосовуватися після ухвалення рішення Конституційного Суду України у тому самому значенні та обсязі, в якому вони застосовувалися до такого рішення.

Зокрема, відстрочка втрати чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», за твердженням апелянта, не означає, що: неконституційні приписи «повноцінно діють» до 01 січня 2027 року; суди можуть застосовувати їх без урахування висновків Конституційного Суду України

ТОВ «Аккорд-Х» вказує, що Конституційний Суд України прямо виходить з того, що «нездійснення» або «неналежне здійснення» захисту інтересів держави компетентним органом саме по собі не є виключним випадком, а відтак не може слугувати достатньою та самостійною підставою для реалізації прокурором повноважень з представництва інтересів держави в суді.

Оскільки, за твердженням апелянта, прокурором не доведено наявність конституційних підстав для представництва інтересів держави в особі відповідного органу, то суд має виходити з того, що у даному випадку позов подано та підписано особою, яка не має права на його подання. А позовна заява, подана прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, повинна бути залишена без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України;

- ТОВ «Аккорд-Х» наголошує, що добросовісно набуло речове право (право оренди) на спірну земельну ділянку.

На момент укладення Договору оренди землі від 27.12.2024 спірна земельна ділянка в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була зареєстрована за Городнянською міською радою. А згідно із пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07. 2004 № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Апелянт, із посиланням на статтю 27 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, частину п`яту статті 12, частину першу статті 321, статті 330, 387, 388 ЦК України, висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у пунктах 28, 29 постанови від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, пункті 38 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, зазначає, що він як орендар має право на захист свого речового права на рівні із захистом права власності, його добросовісність презюмується, він не міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, а укладаючи договір оренди землі, ТОВ «Аккорд-Х» вправі було покладатися на відомості про речові права Городнянської міської ради, які містилися у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ТОВ «Аккорд-Х» вважає, що при розгляді даної справи прокурор не довів, а суд не встановив того, що товариство недобросовісно набуло право користування спірною земельною ділянкою;

- апелянт посилається на висновки викладенні у пунктах 51, 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц, згідно із якими втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо;

- ТОВ «Аккорд-Х» зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, фактично застосував до спірних правовідносин речово-правовий спосіб захисту, притаманний віндикаційним вимогам, що суперечить правовій природі спірних правовідносин.

При цьому, апелянт посилається на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 521/20396/18, згідно із яким, вочевидь, якщо спір стосується правочину, укладеного самим власником, то його відносини з контрагентом мають договірний (зобов`язальний) характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних (зобов`язальних) відносинах один з одним, власник майна може використовувати тільки речово-правові способи захисту.

Отже, віндикаційний спосіб захисту є належним лише за відсутності між сторонами договірних відносин.

Натомість у даній справі спірна земельна ділянка передана ТОВ «Аккорд-Х» на підставі договору оренди від 27.12.2024, тобто правовідносини між сторонами мають зобов`язальний характер, що, на думку апелянта, виключає можливість застосування віндикаційного способу захисту;

- апелянт зазначає, що суд першої інстанції скасував державну реєстрацію права оренди за ТОВ «Аккорд-Х», не вирішивши при цьому питання щодо дійсності договору оренди, який є правовою підставою виникнення відповідного речового права.

Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував, що державна реєстрація речового права є похідною від юридичного факту (правочину), на підставі якого таке право виникає, і сама по собі не є самостійним способом набуття права, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі визначених законом документів (постанови від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6; від 08.08.2019 у справі № 909/472/18; від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19).

За твердженням апелянта, скасувавши державну реєстрацію права оренди без вирішення питання щодо дійсності договору оренди, суд фактично втрутився у правовий результат (реєстрацію), не усунувши його юридичної підстави (правочину). А такий підхід суперечить принципу правової визначеності, оскільки призводить до ситуації, за якої договір оренди залишається чинним, однак право, що з нього виникло, нівелюється судовим рішенням;

- ТОВ «Аккорд-Х» зазначає, що суд першої інстанції не дослідив обставини фактичного використання земельної ділянки. Поклав в основу рішення виключно матеріали лісовпорядкування без їх належної перевірки.

При цьому, апелянт вказує на те, що судом було відмовлено у задоволенні його клопотань в частині поновлення строку для подання доказів та залишено їх без розгляду в частині долучення доказів: 1) копії Договорів оренди б/н від 17.12.2008, укладених між Городнянською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ТОВ «СІЛКО» (орендарем); 2) рішення Городнянської міської ради «Про прийняття земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Городнянської міської ради у комунальну власність» від 23.12.2020; 3) рішення Городнянської міської ради «Про виготовлення технічних документацій по поділу раніш сформованих земельних ділянок на землях Городнянської міської ради» від 28.02.2024; 4) рішення Городнянської міської ради «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо поділу земельних ділянок сільськогосподарського призначення на землях Городнянської міської територіальної громади» від 23.05.2024.

Апелянт наголошує, що відмовивши йому у поновленні строку на подання наведених доказів, суд фактично виключив їх із доказової бази, і розглянув спір лише на підставі доказів однієї сторони, що виключає баланс процесуальних можливостей. Як наслідок, суд не дослідив ключову, на думку відповідача2, обставину - фактичний характер використання земельної ділянки, що має значення для визначення її правового режиму;

- ТОВ «Аккорд-Х» вказує на недоведеність факту накладення земельних ділянок. При цьому зазначає, що належним доказом на підтвердження цього факту можуть бути висновки судової експертизи, а спеціальні знання не можуть підмінятися довідками або листами установ.

Однак, суд першої інстанції не призначив експертизу, не перевірив точність вихідних даних та не дослідив альтернативні джерела доказів, що свідчить про недоведеність ключової обставини спору. Зробив висновок про належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення без належного доказового підтвердження. Оскільки, на думку апелянта, формальні матеріали лісовпорядкування не можуть автоматично визначати правовий режим земельної ділянки без їх співставлення з даними державного земельного кадастру та іншими доказами;

- ТОВ «Аккорд-Х» зазначає, що судом першої інстанції не враховано принцип добросовісності набувача.

Зокрема, не враховано обставини того, що ТОВ «Аккорд-Х» набуло право оренди: на підставі рішення органу місцевого самоврядування; за відсутності відомостей про порушення прав інших осіб; у межах публічної процедури.

А негативні наслідки порушень з боку органів влади не можуть покладатися на приватну особу, яка діяла добросовісно.

Позиція прокурора щодо апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор, погоджуючись з мотивами оскаржуваного рішення суду, просив останнє залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, прокурор, серед іншого, зазначав, що:

- ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/1025/25. Підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі, передбачених нормами ГПК України, судом першої інстанції не встановлено. Отже, приймаючи рішення про відкриття провадження у справі судом перевірено наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави.

Окрім того, ухвалюючи рішення по суті спору, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Чернігівської обласної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Прокурор зазначає, що Верховний Суд у пункті 68 постанови від 18.12.2025 у справі № 160/4161/24 звернув увагу, що Конституційний Суд України Рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025, визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

У пунктах 3 та 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України також зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1805-III, які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону № 1805-III, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього Рішення Суд також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам, закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини.

Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

Прокурор наголошує, що, у даному випадку, його допуск до суду у зв`язку з нездійсненням відповідним органом, уповноваженим на здійснення функцій держави у виниклих спірних правовідносинах, захисту інтересів держави, є виправданим відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. А правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.

У даній справі прокурор звернувся з позовом в особі Чернігівської обласної ради, яка неналежно виконує повноваження щодо захисту порушеного права власності територіальної громади сіл, селищ, міст Чернігівської області на спірну земельну ділянку, що належить до земель лісогосподарського призначення, та є об`єктом підвищеного захисту зі сторони держави, зі спеціальним режимом її використання.

А підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Чернігівської обласної ради щодо захисту інтересів держави.

- прокурор посилається на висновок викладений у пунктах 6.42, 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, за змістом якого для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/ недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 26.06.2019 у справі № 669/927/16, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 та інших.

Прокурор зазначає про відсутність порушення справедливого балансу в разі витребування (повернення) майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації.

Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб. Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 490/6324/19, від 19.12.2023 у справі № 916/731/21.

Відповідачі набули право власності та користування у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення прав на землю стало можливим у результаті набуття земельної ділянки Городнянською міською радою на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ТОВ «Аккорд-Х» на підставі договору оренди, укладеного з Городнянською міською радою.

При цьому, за усталеною практикою Верховного Суду, добросовісність набувача передбачає не лише співставлення відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також розумну обачність набувача. Така розумна обачність включає перевірку, виявлення та докладання інших зусиль для визначення наявності прав інших осіб стосовно нерухомого майна.

Набувач нерухомого майна може вважатися добросовісним лише тоді, коли він не просто покладався на відомості з Державного реєстру, а робив це добросовісно. Якщо перевірка інформації про нерухоме майно дає підстави для сумнівів щодо наявності прав інших осіб на нерухоме майно, у тому числі незареєстрованих, то набувач такого майна має вчинити дії, спрямовані на усунення таких сумнівів, або відмовитися від набуття нерухомого майна; в іншому разі набувач не буде вважатися добросовісним.

Прокурор зазначає, що спірна ділянка лісогосподарського призначення на час її набуття відповідачем1 була, згідно таксаційного опису кварталу 41, вкрита багаторічною рослинністю, вік рослинності від 7 до 71 років, висота від 1,5 до 25 метрів (станом на 2016 рік).

Тобто, як Городнянська міська рада, так і ТОВ «Аккорд-Х» у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель лісового фонду (наявність багаторічної лісової рослинності), знали або, проявивши розумну обачність, мали знати про те, що набувають землю, зайняту лісом, яка вибула з володіння з порушенням вимог закону.

Незважаючи на такі відомості, відповідачі жодних дій, щоб пересвідчитися у тому, що набута ними земля не має спеціального статусу і не перебуває під особливою державною охороною, не вчиняли.

Натомість, незважаючи на вказані характеристики спірної земельної ділянки Городнянською міською радою 27.12.2024 з ТОВ «Аккорд-Х» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 терміном на 7 років, на якій згідно повідомлення ДАСП «Городнярайагролісгосп» від 05.08.2025 № 196, здійснюється вирубка дерев. Про даний факт з метою вжиття заходів, лісогосподарське підприємство зверталось до Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області.

Отже, набуття відповідачами у комунальну власність та користування зайнятої багаторічними лісовими культурами земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення ставить під обґрунтований сумнів їх добросовісність. Вказані обставини викладені в позовній заяві та враховані судом під час ухвалення рішення;

- прокурор вказує на те, що Договір оренди від 27.12.2024 укладений щодо спірної земельної ділянки Городнянською міською радою з ТОВ «Аккорд-Х» за відсутності для цього правових підстав, оскільки вказаний орган місцевого самоврядування не є належним розпорядником земель лісогосподарського призначення. Отже, вказаний правочин спрямований на незаконне заволодіння земель лісового фонду, порушує публічний порядок та згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, за твердженням прокурора, позовна вимога про визнання недійсним договору оренди землі не є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки такий правочин є нікчемним в силу положень частин першої та другої статті 228 ЦК України.

А суд першої інстанції застосував належний спосіб захисту порушеного права, зокрема, скасувавши державну реєстрацію права оренди за ТОВ «Аккорд-Х», оскільки вирішення попередньо судом питання про визнання недійсним договору оренди землі та звернення з даною вимогою позивача, з огляду на вищенаведене, не є ефективним способом захисту порушеного права.

- прокурор заперечує проти доводу апелянта про неправомірну відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотань відповідача2 в частині поновлення строку для подання доказів та залишено їх без розгляду в частині долучення доказів.

При цьому, із посиланням на статтю 80 ГПК України, зазначає, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків

А суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що дослідивши наведені у клопотаннях причини пропуску строку для подання доказів по справі, враховуючи, що заявником не наведено винятковість обставин для поновлення строку для подання доказів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотань відповідача ТОВ «Аккорд-Х» в частині поновлення строку для подання доказів, а в частині долучення доказів - залишення клопотання без розгляду.

Окрім того, прокурор звертає увагу, що провадження у справі відкрито в жовтні 2025 року, відповідачам, відповідно до статті 165 ГПК України наданий час для подачі відзиву на позовну заяву з доказами, які підтверджують, викладені у відзивах обставини.

Однак, ТОВ «Аккорд», своїм правом на звернення до суду з відзивом не скористалось, будь-яких доказів у строк встановлений судом, не надало. Підготовче, судові засідання, неодноразово відкладались (зокрема 13.11.2026, 05.02.2026, 19.02.2026) з метою належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи та підготовки останніх до розгляду справи.

З огляду на наведені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотань від 03.02.2026 та від 16.02.2026 щодо поновлення строку для подання доказів та їх долучення до матеріалів справи.

Позиція позивача (Чернігівської обласної ради) щодо апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, погоджуючись з мотивами оскаржуваного рішення суду, просив останнє залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач, серед іншого, зазначав, що:

- наведені апелянтом доводи та аргументи є не обґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства;

- на час прийняття рішення від 27.03.2001 Чернігівська обласна рада діяла в межах наданих їй статтями 6, 9, 13 ЛК України, статтями 12, 19 ЗК України № 561-XII повноважень, передаючи земельні ділянки лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування в процесі реформування, і належать до земель запасу, у постійне користування Дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Городнярайагролісгосп» земельних ділянок лісового фонду площею 12 439,0 га;

- виходячи з положень пунктів 3, 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09. 2012 № 5245-VI, пункту 10 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, починаючи з 01.01.2013, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення знаходилась у спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради та перебувала в постійному користуванні ДП «Городнярайагролісгосп»;

- Чернігівська обласна рада відноситься до суб`єктів права комунальної власності.

Згідно із преамбулою Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, він відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст (стаття 1 Закону № 280/97-ВР).

Термін «право комунальної власності» у статті 1 цього ж Закону визначено як право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Закон № 280/97-ВР не надає визначення терміну «права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області».

Однак, у частині четвертій статті 60 Закону № 280/97-ВР визначено, що обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

А відповідно до абзацу другого пункту 10 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 280/97-ВР, майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

На думку Чернігівської обласної ради, аналіз положень Закону № 280/97-ВР дає підставу вважати, що терміни «право комунальної власності» та «право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області» є тотожними поняттями. А тому, обласні ради є суб`єктами права комунальної власності на майно, у тому числі земельні ділянки, яке передано у власність областей, управління яким вони здійснюють згідно статті 143 Конституції України.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. А згідно із частиною другою статті 122 ЗК України обласні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Отже обласні ради здійснюють повноваження власника щодо розпорядження земельними ділянками, які передані у комунальну власність областей.

Відповідач - Городнянська міська рада не подала до суду жодних письмових заяв (пояснень) з викладенням своєї позиції щодо апеляційної скарги.

Третя особа - ДП «Городнярайагролісгосп» не подало до суду жодних письмових заяв (пояснень) з викладенням своєї позиції щодо апеляційної скарги.

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не подало до суду жодних письмових заяв (пояснень) з викладенням своєї позиції щодо апеляційної скарги.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга ТОВ «Аккорд-Х» зареєстрована судом 24.03.2026 за вх. № 09.1.04.5/1866/26.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Бестаченко О.Л., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/1025/25.

Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою ТОВ «Аккорд-Х» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2026 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 927/1025/25.

06.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 927/1025/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 залишено без руху апеляційну скаргу ТОВ Аккорд-Х» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2026 у справі № 927/1025/25.

Встановлено ТОВ «Аккорд-Х» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для: надання доказів сплати судового збору в сумі 14 534,40 грн у встановленому порядку.

Попереджено ТОВ «Аккорд-Х», що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

20.04.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла Заява ТОВ «Аккорд-Х» про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. № 09.1-13/9448/26) з наданням доказів сплати судового збору в сумі 14 534,40 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Аккорд-Х» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2026 у справі № 927/1025/25.

Призначено до розгляду апеляційну скаргу ТОВ Аккорд-Х» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2026 у справі № 927/1025/25.

Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 28.05.2026.

08.04.2026 та 08.05.2026 від Чернігівської обласної ради на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов Відзив на апеляційну скаргу (вх. № 09.1-13/8414/26 та № 09.1-13/11108/26).

11.05.2026 від Чернігівської обласної прокуратури на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов Відзив на апеляційну скаргу (вх. № 09.1-13/11289/26).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 задоволено заяву Чернігівської обласної ради про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Постановлено проведення засідання суду, яке призначене Північним апеляційним господарським судом на 28.05.2026 об 11:20 та всіх наступних судових засідань здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку (доступ до системи за посиланням: vkz.court.gov.ua).

25.05.2026 від Чернігівської обласної ради на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла Заява про неможливість участі представника (вх. № 09.1-13/12621/26). В якій позивач просив судове засідання, призначене на 28.05.2026 у справі № 927/1025/25 провести без участі представника Чернігівської обласної ради за наявними в матеріалах справи документами, відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2026 залишити без змін.

28.05.2026 судове засідання у справі № 927/1025/25 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Бестаченко О.Л. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 призначено судове засідання на 02.07.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 задоволено заяву ТОВ «Аккорд-Х» про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Постановлено проведення засідання суду, яке призначене Північним апеляційним господарським судом на 02.07.2026 об 11:20 та всіх наступних судових засідань здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку (доступ до системи за посиланням: vkz.court.gov.ua).

29.06.2026 ТОВ «Аккорд-Х» на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло Клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх. № 09.1-13/15880/26). В якому просило рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2026 у справі № 927/1025/25 скасувати та залишити позовну заяву Чернігівської окружної прокуратури залишити без розгляду.

Вказане клопотання, обґрунтоване неналежністю суб`єкта звернення із позовом до суду. А саме, відповідач зазначає, що як вбачається зі "шапки" позовної заяви, до суду звернувся не прокурор, а Чернігівська окружна прокуратура, із зазначенням її ідентифікаційного коду юридичної особи (код ЄДРПОУ - 0291011426).

Отже, за твердженням відповідача2 позов подано від імені прокуратури як юридичної особи, тоді як відповідно до статті 24 Закону України «Про прокуратуру» правом на звернення до суду в інтересах держави наділений саме прокурор, а не прокуратура як юридична особа.

Також ТОВ «Аккорд-Х» зазначає, що, як вбачається з позовної заяви вбачається, що вона підписана Шиленком Михайлом Вікторовичем, посадове становище якого у позовній заяві не зазначено.

У свою чергу з довіреності, доданої до позовної заяви, вбачається, що Шиленко М.В. підписав позовну заяву на підставі довіреності, виданої йому у порядку передоручення Герасименком Павлом Вікторовичем, посадове становище якого у довіреності також не зазначено. Водночас з відомостей, розміщених у відкритому доступі, вбачається, що Герасименко П.В. є керівником Чернігівської окружної прокуратури, а Шиленко М.В. є прокурором управління представництва інтересів держави в суді Чернігівської окружної прокуратури.

ТОВ «Аккорд-Х» наголошує, що Закон України «Про прокуратуру» не містить жодної норми, яка б надавала керівнику прокуратури право доручати або передоручати іншій особі свої процесуальні повноваження щодо звернення до суду в інтересах держави та підписання позовної заяви. А такі повноваження виникають безпосередньо із закону, а не на підставі довіреності. Отже, застосування у даному випадку механізму передоручення, передбаченого статтею 240 ЦК України, не узгоджується з правовою природою повноважень прокурора, оскільки зазначена норма регулює цивільно-правове представництво, а не передачу владних процесуальних повноважень прокурора.

01.07.2026 від Чернігівської окружної прокуратури на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли Заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх. № 09.1-13/16177/26).

В яких серед іншого зазначено, що відповідно до наказу Чернігівської обласної прокуратури від 08.01.2025 № 4к Шиленка Михайла Вікторовича призначено на посаду заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури Чернігівської області з 09 січня 2025 року та відповідно до вимог частини першої статті 24 Закону України «Про прокуратуру» саме на Шиленка Михайла Вікторовича видана довіреність в ЄСІТС «Електронний суд».

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні Клопотання ТОВ «Аккорд-Х» про залишення позовної заяви без розгляду від 29.06.2026, з огляду на наступне.

Межі повноважень прокурора передбачені як процесуальним законодавством, зокрема нормами ГПК України, так і нормами Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», наказом Генерального прокурора «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» від 21.08.2020 № 389.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).

Положеннями статті 53 ГПК України врегульовано питання участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, зокрема звернення прокурора до суду.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 ГПК України).

Згідно із пунктом 16 частини першої статті 15 Закону № 1697-VII, прокурором органу прокуратури є, зокрема, заступник керівника окружної прокуратури.

Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі (частина друга статті 15 Закону № 1697-VII),

Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша статті 23 Закону № 1697-VII).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Окрім того, з метою організації діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді Генеральним прокурором прийнято наказ «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» від 21.08.2020 № 389.

Пунктом 6.1 цього наказу визначено, позови (заяви) надсилати до суду за підписом Генерального прокурора, його першого заступника та заступників, керівників обласних, окружних прокуратур, їхніх перших заступників та заступників.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2023 у справі № 580/8729/21 дійшов висновку, що КАС України та Закон № 1697-VII розрізняють випадки, коли прокуратура діє як самостійний учасник справи і коли прокуратура діє як представник інтересів держави або громадянина. Так, у першому випадку в суді забезпечується представництво інтересів самої прокуратури через інститут самопредставництва або представництва. У цьому випадку застосуванню підлягають частина перша статті 55 КАС України та відповідно частина третя статті 9, частина третя статті 11 та частина третя статті 13 Закону № 1697-VII. В другому випадку прокуратура діє як представник і тоді застосуванню підлягають правила частини третьої статті 53 КАС України та частини третьої статті 24 Закону № 1697-VII.

Отже, прокурор здійснюючи функцію представництва держави, дії суто від імені держави, а не в порядку самопредставництва прокуратури як юридичної особи. Статус прокурора як учасника справи не ототожнюється зі статусом представника сторони, а тому не потребує додаткового документального підтвердження повноважень, зокрема надання службового посвідчення чи акта призначення на посаду.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.03.2026 у справі № 753/1213/25.

Як встановлено судом, позовну заяву підписано 15.10.2025 Шиленком Михайлом Вікторовичем, який з 09.01.2025 є заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури Чернігівської області, що підтверджується наказом від 08.01.2025 № 4к. Тобто, у цій справі позов подано саме на виконання конституційної функції - представництва інтересів держави в суді. А позовну заяву підписано посадовою (службовою) особою, визначеною частиною першою статті 24 Закону № 1697-VII, процесуальне становище якого визначене його компетенцією безпосередньо на підставі закону.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України підстав для залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні прокурор і представники позивача та відповідача2 надали усні пояснення.

Представник відповідача2 підтримав апеляційну скаргу та просив суд скасувати рішення.

Прокурор та представник позивача просили оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 02.07.2026 відповідно до статей 240, 283 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши прокурора, представників позивача та відповідача2, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Наказом КП «Чернігівоблагроліс» від 27.12.2000 № 7 створено Городнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Городнярайагролісгоп» (далі - ДП «Городнярайагролісгоп», Підприємство).

Відповідно до підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1, пункту 2.1, підпункту 2.2 пункту 2, підпункту 3.8 пункту 3, пункту 4.2 Статуту ДП «Городнярайагролісгоп», затвердженого наказом в.о. генерального директора КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради від 30.08.2022 № 33, підприємство створене за рішенням Засновника наказом від 27.12.2000 № 7 та зареєстровано 28.12.2000 розпорядженням Городнянської районної державної адміністрації № 420 на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і входить до сфери управління Управління комунального майна Чернігівської обласної ради. Засновником Підприємства є комунальне підприємство «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради.

Підприємство створене з метою охорони та відновлення лісових ресурсів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та супутніх послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень, передбачених цим Статутом.

Предметом діяльності Підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, лісозаготівля, тощо.

Підприємство є лісокористувачем, згідно рішення обласної ради від 27.03.2001 «Про надання у постійне користування земель лісового фонду» та здійснює діяльність згідно з положеннями Лісового кодексу України та інших нормативних актів.

Майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і перебуває у підприємства у господарському віданні.

Рішенням Чернігівської обласної ради «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001 відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 № 1529/99, надано земельні ділянки лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування в процесі реформування, і належать до земель запасу, в постійне користування підприємства (згідно з додатками № 1 та № 2) для ведення лісового господарства. Доручено районним радам видати підприємствам, яким надаються земельні ділянки лісового фонду, державні акти на право постійного користування землею.

У Додатку № 1 наведеного рішення вказано про передачу у постійне користування Дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Городнярайагролісгосп» земельних ділянок лісового фонду площею 12 439,0 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» від 10.12.2020 № 44-ОТГ Городнянській міській раді передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4143,9193 га на території вказаної міської ради.

10.12.2020 ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області та Городнянською міською радою підписано акт приймання - передачі земель сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, в якому зазначено, що цей акт разом із наказом є підставою для державної реєстрації права комунальної власності Городнянської міської ради на земельні ділянки.

Згідно з додатком до акту Городнянській міській раді передано ряд земельних ділянок, у тому числі земельну ділянку під порядковим номером 20, кадастровий номер 7421482400:04:000:0019, площею 91,9095 га, що розташована на території колишньої Володимирівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області.

Рішенням Городнянської міської ради «Про прийняття земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Городнянської міської ради у комунальну власність» від 23.12.2020 прийнято згідно акту приймання-передачі № 44-ОТГ від 10.12.2020 земельні ділянки, у тому числі з кадастровим номером 7421482400:04:000:0019.

09.02.2021 Городнянською міською радою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку 7421482400:04:000:0019.

Відповідно до рішення двадцять шостої сесії восьмого скликання Городнянської міської ради від 23.05.2024 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу раніше сформованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7421482400:04:000:0019 для формування окремих земельних ділянок за межами с. Володимирівка Чернігівського району Чернігівської області та сформовано, зокрема земельну ділянку з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 площею 18,3816 га.

20.07.2024 державним реєстратором Корюківської міської ради Яковцем С.М. внесено до Державного реєстру речових прав запис № 5599301 про право власності територіальної громади в особі Городнянської міської ради (код ЄДРПОУ 04061731) на земельну ділянку з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030, площею 18,3816 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2976441374214.

Ця обставина підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.08.2025 № 439753081.

Підстава для внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 74271655 від 25.07.2024 державного реєстратора Корюківської міської ради Яковця С.М.

Документи, подані для державної реєстрації: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX; рішення Городнянської міської ради «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо поділу земельних ділянок сільськогосподарського призначення на землях Городнянської міської територіальної громади» від 23.05.2024.

Згідно з Договором оренди землі від 27.12.2024, укладеним між Городнянською міської радою (орендодавцем) та ТОВ «Аккорд-Х» (орендарем), земельну ділянку з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 площею 18,3816 га передано у користування ТОВ «Аккорд-Х» на строк 7 років.

26.02.2025 державним реєстратором Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області Горбатович К.Е. внесено до Державного реєстру речових прав запис № 58784640 про право оренди земельної ділянки ТОВ «Аккорд-Х» (код ЄДРПОУ 45416201) на земельну ділянку з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030, площею 18,3816 га.

Документи подані для державної реєстрації: Договір оренди землі від 27.12.2024.

Підстава для внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 77540044 від 28.02.2025 державного реєстратора Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області Горбатович К.Е.

Як вбачається з листа від 24.09.2025 № 01-05/860 Чернігівською обласною радою не приймалось рішень про вилучення із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та про зміну цільового призначення земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030.

Факт накладення земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 площею 18,3816 га, на землі лісового фонду та факт постійного користування ДП «Городнярайагролісгосп» вказаною земельною ділянкою підтверджується матеріалами лісовпорядкування 41 кварталу ДАСП «Городнярайагролісгосп», а саме: проектом організації та розвитку лісового господарства, картою-схемою лісонасаджень, планом лісонасаджень, таксаційним описом 41 кварталу.

Як вбачається з інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» (далі - ВО «Укрдержліспроект») від 24.07.2025 № 02/1062-25 та доданої схеми розташування земельної з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 відносно земель лісогосподарського призначення 41 кварталу ДП «Городнярайагролісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування, спірна земельна ділянка частково накладається на межі 41 кварталу ДП «Городнярайагролісгосп».

Сертифікованим інженером землевпорядником Бойко Д.О., зіставивши матеріали, надані ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» щодо меж лісового фонду кварталу 41 ДП «Городнярайагролісгосп» та дані ДЗК по ділянці з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030, визначено площу земельної ділянки лісового фонду постійного користувача, яка знаходиться у межах спірної земельної ділянки, площа якої складає 9,5087 га, а також встановлено координати окружної межі вказаної земельної ділянки (лист ПП «ЕЛІТЗЕМ» від 20.08.2025 № 76, схема до нього, каталоги координат).

Джерела права. Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 269 ГПК України).

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Згідно із частиною третьою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно із частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України). Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).

Після ратифікації Верховною Радою України 17.07.1997 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Принцип «рівності сторін» є складовою більш широкого розуміння поняття справедливого судового розгляду. Умова «рівності сторін» у розумінні «справедливого балансу» між сторонами фактично застосовується як у цивільних, так і у кримінальних провадженнях (рішення у справі «Фелдбрюгге проти Нідерландів» від 29.05.1986, заява № 8562/79, § 44).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» від 31.03.2005, заява № 61517/00, § 27).

Європейський суд з прав людини звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Росії» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, § 35) зазначив, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

У Висновку Консультативної ради європейських прокурорів «Роль прокуратури поза межами сфери кримінального права» від 21.10.2008 № 3 зазначено, що цілі діяльності прокурорів у некримінальній сфері незалежно від їхніх реальних або процесуальних відмінностей дуже співзвучні, це у тому числі і захист майна та інтересів держави, захист державного інтересу (або громадського порядку); водночас констатовано й випадки неналежної діяльності прокурорів за межами сфери кримінального судочинства, до яких належать, зокрема, втручання у судові провадження без обґрунтованого інтересу (інтересу держави, громадського інтересу або необхідності захищати права) з порушенням принципу рівності сторін позову, необмежене право починати провадження.

З цього міжнародного документа вбачається, що у демократичній державі прокурори можуть мати, а можуть і не мати повноважень за межами сфери кримінального права, однак якщо ці повноваження у них наявні, слід забезпечити їх реалізацію відповідно до таких принципів, за якими, зокрема, дії прокурорів за межами сфери кримінального права мають також характеризуватися чесністю та неупередженістю; ці повноваження реалізовуються «від імені суспільства та у державних інтересах» з метою забезпечення застосування права із дотриманням основних прав та свобод у межах компетенції, наданої прокурорам законом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та прецедентним правом Європейського суду з прав людини; такі повноваження прокурорів мають якомога точніше регулюватися законом.

Отже наведені міжнародні стандарти визначають, що основна роль прокурорів стосується сфери кримінального права, а відтак їх діяльність у приватних юридичних сферах, у тому числі шляхом вступу до таких видів проваджень, як, наприклад, цивільне, господарське навіть в інтересах держави, має бути завжди субсидіарною та не допускати свавільного втручання цих суб`єктів у права і свободи осіб.

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під «виключним випадком» і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави». «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Суд відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, згідно із якими, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Пред`явлення позову прокурором у даному випадку, за твердженням останнього, зумовлено порушенням інтересів держави, які у даних правовідносинах полягають у невідкладному захисті порушеного права власності територіальної громади сіл, селищ, міст Чернігівської області на спірну земельну ділянку, що належить до земель лісогосподарського призначення, та є об`єктом підвищеного захисту зі сторони держави, зі спеціальним режимом її використання.

Порушення інтересів держави в даному випадку обґрунтовується тим, що землі лісового фонду, внаслідок незаконно проведеної інвентаризації (в частині включення лісового масиву до земель сільськогосподарського призначення) лісогосподарських земель під виглядом сільськогосподарських, земельні ділянки лісового фонду, з порушенням порядку встановленого законом, вибули з управління Чернігівської обласної ради та постійного користування ДАСП «Городнярайагролісгосп», який, в свою чергу, не може забезпечувати її охорону та належне обслуговування.

Прокурор наголошує, що ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання у користування. А використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 Земельного кодексу України).

Отже вказані інтереси держави потребують невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу (зміна цільового призначення землі, передання її у приватну власність фізичних осіб тощо).

На виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Чернігівська окружна прокуратура повідомила Чернігівську обласну раду про встановлені порушення та необхідність вжиття заходів щодо їх усунення в судовому порядку (лист прокуратури на адресу Чернігівської обласної ради від 04.09.2025 №55-77-6955ВИХ-25).

Однак Чернігівська обласна рада листом від 24.09.2025 №01-05/860 повідомила, що заходи претензійно позовного характеру щодо земельної ділянки із кадастровим номером 7421482400:04:000:0030, яка накладається на землі лісогосподарського призначення 41 кварталу ДАСП «Городнярайагролісгосп» на території Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області, не вживалися та з метою усунення порушень прав територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, в частині позбавлення прав власності на вищевказану земельну ділянку лісогосподарського призначення, а також через обмежене фінансування обласної ради на судові витрати, не заперечує проти вжиття заходів представницького реагування.

Отже Чернігівська обласна ради щодо усвідомлено не здійснювала заходів із захисту інтересів держави та просила прокурора зробити це замість неї.

Враховуючи викладене, прокурор набув право на представництво, оскільки уповноважений орган - Чернігівська обласна рада, незважаючи на очевидний характер порушення, не здійснює належним чином захист інтересів держави та самостійно до суду з позовом не звернулася.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради, належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Колегія суддів відхиляє довід апелянта про те, що відкриваючи провадження, суд першої інстанції не вирішив питання щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави як попереднього процесуального питання, від якого залежить сама допустимість такого позову.

Оскільки, відкриваючи провадження у цій справі суд першої інстанції ухвалою від 20.10.2025 установив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статті 162 ГПК України. Жодних недоліків цієї заяви в частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави суд першої інстанції не виявив і позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав без руху не залишив. Констатував відсутність підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі, встановлених ГПК України. Натомість розглянув справу по суті та ухвалив рішення від 23.02.2026 про задоволення позову повністю.

Отже, з огляду на те, що судом першої інстанції не встановлено підстав для повернення позовної заяви прокурора або для відмови у відкритті провадження у справі, встановлених ГПК України, відкрито провадження 20.10.2025, в подальшому не залишено позовну заяву без розгляду, а надано ґрунтовну оцінку наявності підстав для представництва безпосередньо у самому рішенні - порушення норм процесуального права відсутнє.

При цьому, колегія суддів відхиляє довід апелянта про відсутність підстав для представництва прокурором держави у цій справі внаслідок ухвалення Другим сенатом Конституційного Суду України рішення від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Адже у пунктах 3 та 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України також зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1805-III, які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону № 1805-III, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього Рішення Суд також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам, закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини.

Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

На вищенаведені висновки у рішенні Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 також звернув увагу й Верховний Суд у пункті 68 постанови від 18.12.2025 у справі № 160/4161/24.

Отже вказані норми частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є чинними, зокрема, були такими й станом на момент звернення прокурора із позовом до суду.

Щодо доводу ТОВ «Аккорд-Х» про те, що Конституційний Суд України прямо виходить з того, що «нездійснення» або «неналежне здійснення» захисту інтересів держави компетентним органом саме по собі не є виключним випадком, а відтак не може слугувати достатньою та самостійною підставою для реалізації прокурором повноважень з представництва інтересів держави в суді, слід зазначити наступне.

У пункті 4.3 мотивувальної частини рішення від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 Конституційний Суд України, надаючи оцінку припису «у виключних випадках і в порядку, що визначені законом», який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, зазначив, що визначення таких випадків є дискрецією законодавця.

А в абзацах четвертому та п`ятому пункту 7.2 мотивувальної частини рішення від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 Конституційний Суд України, зазначає, що законодавець має обов`язок та не позбавлений можливості конкретизувати перелік випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема вказавши на критерії/ознаки їх установлення, для визначення меж дискреції прокурора та суду без шкоди для ефективності виконання прокуратурою покладеної на неї функції.

Приписи «не здійснює» та «неналежним чином здійснює», ужиті в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону, є оцінними. Оскільки Закон не визначає відповідних випадків та критеріїв/ознак для встановлення цих випадків, прокурор отримує дискрецію щодо встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, межі якої чітко і зрозуміло не визначені Законом. Хоча Закон передбачає судовий контроль за застосуванням цього повноваження, відсутність чіткої вказівки на відповідні випадки, критерії/ознаки встановлення цих випадків для визначення меж дискреції, якими мають керуватися і прокурор, і суд, підриває юридичну визначеність приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону.

Отже, за змістом наведених висновків Конституційного Суду України, визначення виключних випадків представництва інтересів держави є компетенцією (дискрецією) органу законодавчої влади - Верховної Ради України.

А до моменту такого визначення, з огляду на зміст пунктів 3 та 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025, до спірних правовідносин підлягають застосуванню чинні норми частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визначають підстави представництва прокурором інтересів держави.

Щодо вимоги про витребування земельної ділянки з незаконного володіння Городнянської міської ради, ТОВ «Аккорд-Х» на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (частина перша статті 13 Конституції України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (статті 14 Конституції України).

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Щодо статусу земель лісового фонду та порядку розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення.

Статтею 3 Лісового кодексу України від 21.01.1994 № 3852-XII (в редакції станом на 27.03.2001 - дату прийняття рішення Чернігівською обласною радою), визначено, що Ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов`язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні.

Частинами першою, другою статті 4 Лісового кодексу України від 21.01.1994 № 3852-XII (в редакції станом на 27.03.2001) визначено, що усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.

Відповідно до статті 6 Лісового кодексу України від 21.01.1994 № 3852-XII, в редакції станом на 27.03.2001 - дату прийняття рішення Чернігівською обласною радою), усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами. Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частинами першою, другою статті 4 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції станом на 27.03.2001) визначено, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Землі лісового фонду поділяються на: а) лісові: вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю; не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі та інші), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо; б) нелісові: зайняті спорудами, пов`язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів та підземними комунікаціями тощо; зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства); зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством (стаття 5 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції станом на 27.03.2001).

Відповідно до частини першої статті 9 Лісового кодексу України від 21.01.1994 № 3852-XII, в редакції станом на 27.03.2001, користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим.

У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом (частина друга статті 9 Лісового кодексу України від 21.01.1994 № 3852-XII, в редакції станом на 27.03.2001).

Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею (частина четверта статті 9 Лісового кодексу України від 21.01.1994 № 3852-XII, в редакції станом на 27.03.2001).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 13 Лісового кодексу України від 21.01.1994 № 3852-XII, в редакції станом на 27.03.2001, до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

Також, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 12 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції станом на 27.03.2001), до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу; вилучення земель відповідно до статті 31 цього Кодексу.

Стаття 19 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції станом на 27.03.2001) також надавала повноваження обласним радам розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно із пунктом 21 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, в редакції станом на 27.03.2001, виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Отже Чернігівська обласна рада діяла в межах наданих їй повноважень на момент прийняття рішення «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001, зокрема, про передачу у постійне користування Дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Городнярайагролісгосп» земельних ділянок лісового фонду площею 12 439,0 га.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Відсутність у ДП «Городнярайагролісгосп» державного акта на право постійного користування земельною ділянкою свідчить про те, що визначена законом процедура набуття землекористувачем такого права не завершена. При цьому, законодавство України як на момент прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 27.03.2001, так і на час розгляду цієї справи не містить граничного строку виконання такого рішення.

А тому, в силу положень статті 144 Конституції України, пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України це рішення є чинним та підлягає обов`язковому виконанню.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16, право постійного користування землею, яке виникло до набрання чинності ЗК України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, продовжує зберігатись надалі, в той час як відсутність у підприємств актів про право постійного користування не є достатньою підставою для позбавлення права землекористування. Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб`єкта не залежить від наявності чи відсутності в нього такого державного акту.

А право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 № 1952-IV визнаються державою.

Відповідно до пункту 5 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, у редакції Закону України від 20.06.2022 № 2321-IX, яка набула чинності 10.07.2022, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

На підставі наведеної норми право постійного користування ДАСП «Городнярайагролісгосп» земельними лісовими ділянками загальною площею 12 439 га, у тому числі які перебувають у межах лісового кварталу 41, посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування Городнянського районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Городнярайагролісгосп».

Окремо слід зазначити, що для визначення цільового призначення земельної ділянки не мають значення обставини фактичного її використання як про це зазначає апелянт. Адже відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії встановлено ЗК України. Усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено статтею 19 ЗК України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства.

Відповідно до абзаців першого, другого частини другої статті 20 ЗК України, віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.

Тобто, з огляду на встановлені судом обставини належності спірної земельної ділянки (в певній частині) до земель лісогосподарського призначення, фактичне використання її для виробництва сільськогосподарської продукції не змінює її категорії визначеної відповідно до законодавства.

Щодо порушеного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статі 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведені норми визначають об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції (частина перша статті 143 Конституції України).

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції (частина друга статті 143 Конституції України).

Згідно із преамбулою Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, він відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст (стаття 1 Закону № 280/97-ВР).

Термін «право комунальної власності» у статті 1 цього ж Закону визначено як право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Закон № 280/97-ВР не надає визначення терміну «права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області».

Однак, у частині четвертій статті 60 Закону № 280/97-ВР визначено, що обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

А відповідно до абзацу другого пункту 10 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 280/97-ВР, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Аналіз положень Закону № 280/97-ВР дає підставу вважати, що терміни «право комунальної власності» та «право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області» є тотожними поняттями. А тому, обласні ради є суб`єктами права комунальної власності на майно, у тому числі земельні ділянки, яке передано у власність областей, управління яким вони здійснюють згідно статті 143 Конституції України.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. А згідно із частиною другою статті 122 ЗК України обласні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Отже обласні ради здійснюють повноваження власника щодо розпорядження земельними ділянками, які передані у комунальну власність областей.

Згідно із пунктами 3, 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2013) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу. З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Отже, виходячи з положень пункту 10 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, пунктів 3, 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, починаючи з 01.01.2013, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення знаходилась у спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради та перебувала в постійному користуванні ДП «Городнярайагролісгосп».

А Чернігівська обласна рада відноситься до суб`єктів права комунальної власності та здійснює повноваження (функції) власника щодо спірної земельної ділянки.

Як вже зазначалось Чернігівською обласною радою не приймалось рішень про вилучення із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області та про зміну цільового призначення земельної ділянки лісового фонду з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 (лист від 24.09.2025 № 01-05/860).

А матеріали справи не містять доказів прийняття обласною радою рішень про передачу земель лісогосподарського призначення, переданих рішенням у постійне користування дочірнього підприємства іншим суб`єктам. Також відсутні й докази прийняття рішень щодо припинення права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення ДП «Городнярайагролісгосп» (добровільна відмова, вилучення тощо).

Щодо факту накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення ДП «Городнярайагролісгосп» слід зазначити наступне.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Отже, оскільки прокурором та позивачем стверджується, що в межах земельної ділянки із кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 знаходяться землі лісового фонду постійного користувача - ДП «Городнярайагролісгосп», саме на сторону позивача покладається тягар доказування цих обставин.

Як вже зазначалось, відповідно до пункту 5 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, у редакції Закону України від 20.06.2022 № 2321-IX, яка набула чинності 10.07.2022, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 у справі № 362/6014/16-ц зазначив, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Отже, при розгляді цієї справи, № 927/1025/25, колегія суддів виходить з того, що на підставі норми пункту 5 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, право постійного користування ДАСП «Городнярайагролісгосп» земельними лісовими ділянками загальною площею 12 439 га, у тому числі які перебувають у межах лісового кварталу 41, посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування Городнянського районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Городнярайагролісгосп».

Прокурором надано суду План лісонасаджень ДАСП «Городнярайагролісгосп», загальною площею 4 881,6 га (лісовпорядкування 2015 року). А також Проект організації та розвитку лісового господарства Городнянського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства Городнярайагролісгосп» Обласного спеціалізованого комунального підприємства «ЧЕРНІГІВОБЛАГРОЛІС», розроблений Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням (ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ») у 2016 році.

Також наданий лист ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» від 24.07.2025 № 02/1062-25 з фрагментом накладки на ортофотоплан кварталів 41, 45 ДАСП «Городнярайагролісгосп» Чернігівської області з межами їх таксаційних виділів відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2015 року та межами земельних ділянок з наданими прокурором кадастровими номерами. Зокрема, земельної ділянки із кадастровим номером 7421482400:04:000:0030.

Окрім того, прокурором надано створений за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру витяг з Поземельної книги щодо земельної ділянки із кадастровим номером 7421482400:04:000:0030, площею 18,3816 га, зокрема, кадастровий план та експлікацію земельних угідь.

Також прокурором надано лист ПП «ЕЛІТЗЕМ» від 20.08.2025 № 76 із доданими до нього схемою та каталогом координат окружної межі земельної ділянки лісового фонду ДП «Городнярайагролісгосп», яка знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030.

Зі змісту цього листа вбачається, що сертифікованим інженером землевпорядником Бойко Д.О., зіставивши матеріали, надані ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» щодо меж лісового фонду кварталу 41 ДП «Городнярайагролісгосп» та дані ДЗК по ділянці з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030, визначено площу земельної ділянки лісового фонду постійного користувача, яка знаходиться у межах спірної земельної ділянки, площа якої складає 9,5087 га, а також встановлено координати окружної межі вказаної земельної ділянки.

Колегія суддів відхиляє довід ТОВ «Аккорд-Х» про недоведеність факту накладення земельних ділянок, та можливість встановлення вказаних обставин виключно висновком судової експертизи, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

А згідно із частиною першою статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848, державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді. Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведеться державними органами лісового господарства за єдиною для усіх лісів системою за рахунок державного бюджету. Державний лісовий кадастр включає систему відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорій захисності, інші дані, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку лісового фонду.

Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання (ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ») засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ», окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

А відтак, інформація, надана ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» щодо факту накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення ДАСП «Городнярайагролісгосп» з доданою схемою є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76, 77 ГПК України. Оскільки стосується предмета доказування та надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 362/6014/16-ц).

А наданий прокурором лист ПП «ЕЛІТЗЕМ» від 20.08.2025 № 76 із доданими до нього схемою та каталогом координат окружної межі земельної ділянки лісового фонду ДП «Городнярайагролісгосп», яка знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030, дозволяють ідентифікувати спірну земельну ділянку лісового фонду в межах вказаної сформованої ділянки, право власності на яку зареєстровано за територіальною громадою в особі Городнянської міської ради, а право оренди - за ТОВ «Аккорд-Х».

Отже, у даному випадку відсутня дійсна потреба у проведенні експертизи, оскільки висновок експерта повноцінно замінюють інші засоби доказування: інформація надана з листом ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» від 24.07.2025 № 02/1062-25; лист ПП «ЕЛІТЗЕМ» від 20.08.2025 № 76 із доданими до нього схемою та каталогом координат.

При цьому, ТОВ «Аккорд-Х» не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин знаходження земельної ділянки лісового фонду в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030. Зокрема, не подано висновок експерта, складений на його замовлення, та не заявлено клопотання про призначення експертизи судом.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведення стороною позивача факту знаходження земель лісового фонду постійного користувача - ДП «Городнярайагролісгосп» площею 9,5087 га в межах земельної ділянки із кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 площею 18,3816 га.

Отже земельна ділянка з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 сформована, у тому числі за рахунок земель, які перебувають у постійному користуванні ДП «Городнярайагролісгосп» та є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, функції власника щодо яких здійснює Чернігівська обласна рада.

А державна реєстрація права власності за Городнянською міською територіальною громадою в особі Городнянської міської ради та права оренди за ТОВ «Аккорд-Х» на вказану земельну ділянку в частині земель лісового фонду порушує права власників - територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради, позивача у цій справі.

Щодо способу захисту.

Колегія суддів відхиляє довід апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин речово-правового способу захисту, притаманного віндикаційним вимогам, з огляду на наступне.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України)

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

За висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 521/20396/18, на яку посилається сам апелянт, якщо спір стосується правочину, укладеного самим власником, то його відносини з контрагентом мають договірний (зобов`язальний) характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних (зобов`язальних) відносинах один з одним, власник майна може використовувати тільки речово-правові способи захисту.

Отже, оскільки між власником - Чернігівською обласною радою і Городнянською міською радою та ТОВ «Аккорд-Х» відсутні будь-які договірні (зобов`язальні) відносини щодо спірної земельної ділянки, належним способом захисту права позивача є подання віндикаційного позову (речово-правовий спосіб захисту).

Судом першої інстанції також правильно враховано висновок викладений у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, згідно із яким, вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Водночас, витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 18,3816 га, оскільки спричинить втручання у право на ту частину земельної ділянки, щодо якої немає спору. А отже вимога про витребування може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на землі лісогосподарського призначення.

Як вже зазначалось, сертифікованим інженером землевпорядником Бойко Д.О. , зіставивши матеріали, надані ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» щодо меж лісового фонду кварталу 41 ДП «Городнярайагролісгосп» та дані ДЗК по ділянці з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030, визначено площу земельної ділянки лісового фонду постійного користувача, яка знаходиться у межах спірної земельної ділянки, площа якої складає 9,5087 га, а також встановлено координати окружної межі вказаної земельної ділянки (лист ПП «ЕЛІТЗЕМ» від 20.08.2025 № 76, схема до нього, каталоги координат).

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що належним (правомірним) способом захисту є позов речово-правового характеру (віндикаційний позов) про витребування з незаконного володіння відповідачів на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради земельної ділянки площею 9,5087 га, що належить на праві постійного користування ДП «Городнярайагролісгосп» та є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030.

Колегія судів відхиляє довід апелянта щодо не вирішення судом питання щодо дійсності Договору оренди землі від 27.12.2024, укладеного між Городнянською міської радою та ТОВ «Аккорд-Х».

При цьому враховує висновок Верховний Суду в постанові від 17.11.2021 у справі № 672/386/20, згідно із яким, за наявності визначених статтями 387, 388 ЦК України умов не обмежується абсолютне право власника на витребування належного йому майна із незаконного володіння, зокрема чинності/не чинності договорів чи інших правочинів, стороною яких не є власник.

А тому, земельна ділянка площею 9,5087 га, що належить на праві постійного користування ДП «Городнярайагролісгосп» та є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 7421482400:04:000:0030 може бути витребувана у ТОВ «Аккорд-Х» на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради, без визнання недійсним Договору оренди землі від 27.12.2024 в якому власник (позивач) не є стороною.

Щодо недобросовісності відповідачів та відсутності порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини основоположних свобод.

Частиною першою статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із статтею 1 (Захист власності) Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже стаття 1 Першого Протоколу містить три окремі норми. Перша норма, яка має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам. Третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети.

Для застосування статті 1 Першого Протоколу до Конвенції існує так званий «трискладовий тест» юридична конструкція, яка є засобом для перевірки наявності необхідних умов для обмеження прав, гарантованих Конвенцією. Тест вказує на те, що будь-яке обмеження права має пройти перевірку на відповідність сукупності трьох умов.

Зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право власності європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря). Обмеження, яке не відповідає наведеним умовам, порушує право особи.

Однак перед застосування вказаного «трискладового тесту» необхідним є з`ясування: наявності в особи майна в автономному розумінні Конвенції; чи мало місце втручання у право на мирне володіння майном; до якого з трьох правил належить це втручання (загальне правило мирного володіння майном, позбавлення права власності, контроль за використанням майна).

Одразу слід зазначити про наявність майна в автономному розумінні Конвенції, а саме: зареєстровані право власності Городнянської міської територіальної громади та право оренди земельної ділянки ТОВ «Аккорд-Х».

Проте, у даному випадку відсутній факт втручання у право на мирне володіння майном внаслідок недобросовісності відповідачів.

Колегія суддів відхиляє довід ТОВ «Аккорд-Х» про добросовісне набуття ним речового право (право оренди) на спірну земельну ділянку, з огляду на наступне.

Суд враховує висновок викладений у пунктах 6.42, 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, за змістом якого для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/ недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 26.06.2019 у справі № 669/927/16, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 та інших.

У разі витребування (повернення) майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації - відсутність порушення справедливого балансу.

Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб. Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 490/6324/19, від 19.12.2023 у справі № 916/731/21.

Відповідачі набули право власності та користування у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення прав на землю стало можливим у результаті набуття земельної ділянки Городнянською міською радою на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ТОВ «Аккорд-Х» на підставі договору оренди, укладеного з Городнянською міською радою.

При цьому, за усталеною практикою Верховного Суду, добросовісність набувача передбачає не лише співставлення відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також розумну обачність набувача. Така розумна обачність включає перевірку, виявлення та докладання інших зусиль для визначення наявності прав інших осіб стосовно нерухомого майна.

Набувач нерухомого майна може вважатися добросовісним лише тоді, коли він не просто покладався на відомості з Державного реєстру, а робив це добросовісно. Якщо перевірка інформації про нерухоме майно дає підстави для сумнівів щодо наявності прав інших осіб на нерухоме майно, у тому числі незареєстрованих, то набувач такого майна має вчинити дії, спрямовані на усунення таких сумнівів, або відмовитися від набуття нерухомого майна; в іншому разі набувач не буде вважатися добросовісним.

Як встановлено судом, спірна ділянка лісогосподарського призначення на час її набуття відповідачем1 була, згідно таксаційного опису кварталу 41, вкрита багаторічною рослинністю, вік рослинності від 7 до 71 років, висота від 1,5 до 25 метрів (станом на 2016 рік).

Тобто, як Городнянська міська рада, так і ТОВ «Аккорд-Х» у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель лісового фонду (наявність багаторічної лісової рослинності), знали або, проявивши розумну обачність, мали знати про те, що набувають землю, зайняту лісом, яка вибула з володіння з порушенням вимог закону.

Незважаючи на такі відомості, відповідачі не вчинили жодних дій, щоб пересвідчитися у тому, що набута ними земля не має спеціального статусу і не перебуває під особливою державною охороною.

Отже, набуття відповідачем1 у комунальну власність та відповідачем2 в користування зайнятої багаторічними лісовими культурами земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення свідчить про їх недобросовісність.

А за вищенаведеними висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.08.2023 у справі № 490/6324/19, від 19.12.2023 у справі № 916/731/21, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном.

А відтак, у даному випадку відсутнє порушення статті 1 (Захист власності) Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 ЗК України).

Відповідно до статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Частинами першою, третьою, четвертою статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно із частиною десятою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).