Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №910/2281/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р. Справа№ 910/2281/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Сибіги О.М.

Яценко О.В.

при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.

за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.10.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 17.08.2026 Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 (повна ухвала складена 07.08.2026)

у справі № 910/2281/26 (суддя Ярмак О.М.)

за первісним позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (м. Київ)

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "САТУРН-ТВ" (м. Черкаси)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "КТД ГРУП КОМПАНІ" (м. Київ)

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "КТД ХОЛОД" (м. Черкаси)

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "КТД ЮПІТЕР" (м. Черкаси)

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "КУПАВА ГРУП" (Черкаська обл., м. Канів)

6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн_Холдинг" (м. Київ)

7. ОСОБА_1 (м. Київ)

про стягнення коштів у розмірі 864 920,98 доларів США та 1 600,14 грн.

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 (м. Київ)

до

1. Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (м. Київ)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "САТУРН-ТВ" (м. Київ)

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "КТД ГРУП КОМПАНІ" (м. Київ)

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "КТД ХОЛОД" (м. Черкаси)

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "КТД ЮПІТЕР" (м. Черкаси)

6. Товариства з обмеженою відповідальністю "КУПАВА ГРУП" (Черкаська обл., м. Канів)

7. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн_Холдинг" (м. Київ)

про визнання недійсними договорів,

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТД ЮПІТЕР" (м. Черкаси)

до

1. Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (м. Київ)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "САТУРН-ТВ" (м. Київ)

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "КТД ГРУП КОМПАНІ" (м. Київ)

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "КТД ХОЛОД" (м. Черкаси)

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "КУПАВА ГРУП" (Черкаська обл., м. Канів)

6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн_Холдинг" (м. Київ)

7. ОСОБА_1 (м. Київ)

про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та клопотання про призначення судової експертизи

У березні 2026 року Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-ТВ» (далі - Позичальник), ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «КТД ГРУП КОМПАНІ», Товариства з обмеженою відповідальністю «КТД ХОЛОД», Товариства з обмеженою відповідальністю «КТД ЮПІТЕР», Товариства з обмеженою відповідальністю «КУПАВА ГРУП» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-Холдинг» про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором від 21.05.2018 № 18-1KV0001 у розмірі 864 920,98 доларів США та 1 600,14 грн, з яких 827 639,95 доларів США - заборгованість за кредитом (основний борг), 1 934,79 доларів США - проценти за користування кредитом, 262,16 доларів США та 7,31 грн - пеня, 35 084,58 доларів США та 281,86 грн - 3% річних, нараховані на підставі статті 625 ЦК України, 1 310,97 грн - інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов Кредитного договору Банком надано Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії з лімітом 1 486 728 доларів США та кінцевим терміном погашення 01.05.2021, однак Позичальник узятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконав, унаслідок чого станом на 12.01.2026 утворилася зазначена заборгованість. Направлені Банком 03.02.2026 на адресу Позичальника та поручителів вимоги про погашення заборгованості залишилися без виконання.

Банк зазначив, що виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором забезпечено шістьма договорами поруки, укладеними між Банком, Позичальником та відповідними поручителями: договором поруки № 18-1ZP0002 від 21.05.2018 (поручитель - ОСОБА_1 ); договором поруки № 18-1ZP0003 від 21.05.2018 (поручитель - ТОВ «КТД ГРУП КОМПАНІ»); договором поруки № 18-1ZP0001 від 21.05.2018 (поручитель - ТОВ «КТД ХОЛОД»); договором поруки № 24-48ZP0069 від 27.09.2024 (поручитель - ТОВ «КТД ЮПІТЕР»); договором поруки № 19-1ZP0017 від 05.06.2019 (поручитель - ТОВ «КУПАВА ГРУП»); договором поруки № 18-1ZP0004 від 21.05.2018 (поручитель - ТОВ «Сатурн-Холдинг»). Посилаючись на приписи статей 553, 554 ЦК України, Банк просив стягнути заборгованість солідарно з Позичальника та всіх поручителів, а судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 449 169,54 грн покласти на відповідачів. Ухвалою суду від 11.03.2026 відкрито провадження у справі № 910/2281/26, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

ОСОБА_1 (відповідач 7 за первісним позовом) звернувся до суду із зустрічним позовом, прийнятим ухвалою суду від 22.04.2026 до спільного розгляду з первісним позовом, до Банку та решти відповідачів за первісним позовом про визнання недійсними договору про внесення змін № 18-1ZP0002-1 від 25.07.2018, договору про внесення змін № 18-1ZP0002-0002 від 05.03.2019, договору про внесення змін № 18-1ZP0002-0003 від 14.05.2018, договору про внесення змін № 18-1ZP0002-0004 від 02.07.2020 та договору про внесення змін № 18-1ZP0002-0005 від 11.12.2020, якими вносилися зміни до договору поруки № 18-1ZP0002 від 21.05.2018. В обґрунтування зустрічного позову позивач за зустрічним позовом підтвердив факт особистого підписання ним договору поруки № 18-1ZP0002 від 21.05.2018, однак заперечив факт власноручного підписання ним перелічених договорів про внесення змін до нього, зазначивши, що виконані на цих документах підписи візуально відрізняються від його підпису. На переконання позивача за зустрічним позовом, викладене свідчить про недодержання вимог частини третьої статті 203 ЦК України щодо вільного волевиявлення учасника правочину та є підставою для визнання спірних договорів недійсними відповідно до ч.1статті 215 ЦК у поєднанні з частиною першою статті 213 ЦК України. Також позивач за зустрічним позовом послався на те, що визнання спірних договорів про внесення змін недійсними, виключає застосування передбаченого ними продовження строку дії поруки, а відтак, з огляду на приписи статті 559 ЦК України, порука за договором № 18-1ZP0002 від 21.05.2018 є припиненою.

01.06.2026 до суду також надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КТД ЮПІТЕР» (відповідач 5 за первісним позовом), прийнятий ухвалою суду від 08.06.2026 до спільного розгляду з первісним позовом, про визнання недійсним договору поруки № 24-48ZP0069 від 27.09.2024. Предметом оцінки за вказаним зустрічним позовом, зокрема, є заперечення директором товариства ОСОБА_2 факту власноручного підписання нею вказаного договору поруки від імені поручителя.

Також, 01.06.2026, ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просив поставити питання про те, чи виконано особисто ОСОБА_1 чи іншою особою підпис поручителя на договорі поруки №18-1ZP0002 від 21.05.2018, а також на п`яти зазначених договорах про внесення змін до нього.

Разом з цим, 01.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «КТД ЮПІТЕР» до суду першої інстанції надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, порушивши питання про те, чи виконано директором товариства ОСОБА_2 підпис від імені поручителя на договорі поруки № 24-48ZP0069 від 27.09.2024; одночасно заявлено клопотання про витребування у Банку оригіналу вказаного договору поруки для цілей проведення експертизи.

09.06.2026 Банк подав до суду заперечення на клопотання ОСОБА_1 та ТОВ «КТД ЮПІТЕР» про призначення судової почеркознавчої експертизи, наполягаючи на відсутності передбачених частиною першою статті 99 ГПК України підстав для її призначення. Однак за результатом розгляду зазначених клопотань ухвалено оскаржувану в справі ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 про призначення почеркознавчої експертизи.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 у справі №910/2281/26 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі до закінчення проведення експертизи і повернення матеріалів справи разом із висновком експерта до суду першої інстанції.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що 01.06.2026 ОСОБА_1 (відповідач 7 за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом) і ТОВ "КТД ЮПІТЕР" (відповідач 4 у справі та позивач за окремим зустрічним позовом), заперечуючи факт власноручного підписання ними (та керівником ТОВ) відповідних договорів поруки, звернулися до суду з клопотаннями про призначення судової почеркознавчої експертизи. ОСОБА_1 просив поставити на вирішення експертизи питання щодо справжності його підпису на договорі поруки № 18-1ZP0002 від 21.05.2018 та п`яти договорах про внесення змін до нього (№ 18-1ZP0002-1, № 18-1ZP0002-0002, № 18-1ZP0002-0003, № 18-1ZP0002-0004, № 18-1ZP0002-0005), а ТОВ "КТД ЮПІТЕР" - щодо справжності підпису директора товариства ОСОБА_2 на договорі поруки № 24-48ZP0069 від 27.09.2024, одночасно просивши витребувати оригінал останнього у позивача для дослідження. Позивач у поданих 09.06.2026 запереченнях наполягав на відсутності підстав для призначення експертизи у справі, бо спір можна вирішити і за іншими доказами.

Оцінюючи заявлені клопотання, суд першої інстанції керувався приписами ч. 1 ст. 99 ГПК України, за якою експертиза призначається за сукупності таких умов: необхідності спеціальних знань у сфері, іншій, ніж право, без яких з`ясувати відповідні обставини неможливо, та відсутності висновку експерта з цих питань або наявності обґрунтованих сумнівів у правильності наданих сторонами висновків. Суд дійшов висновку, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, які входять до предмета доказування, тобто коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. З огляду на заперечення ОСОБА_1 та ТОВ "КТД ЮПІТЕР" щодо факту підписання ним та керівником ТОВ спірних договорів поруки та з метою забезпечення всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи, суд визнав наявною потребу у спеціальних знаннях для вирішення питання про справжність підписів на вказаних документах.

Ухвалою від 09.06.2026, постановленою з посиланням на ст.ст. 81, 102 ГПК України, суд витребував у позивача оригінали договору поруки № 24-48ZP0069 від 27.09.2024 та договору поруки № 18-1ZP0002 від 21.05.2018 з договорами про внесення змін до нього, де містяться об`єкти дослідженння (підписи).

Разом з цим місцевий господарський суд зобов`язав ОСОБА_1 і ТОВ "КТД ЮПІТЕР" надати вільні зразки підписів осіб, справжність підпису яких оспорювалася, перелік таких зразків із посиланням на аркуші справи та письмовий дозвіл на їх використання з посиланням на пункт 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, а також зобов`язав ТОВ "КТД ЮПІТЕР" забезпечити явку директора товариства ОСОБА_2 для відібрання експериментальних зразків підпису. У судовому засіданні 04.08.2026 такі зразки підпису ОСОБА_2 судом було відібрано.

Оскільки сторони не досягли згоди щодо вибору експертної установи, суд першої інстанції, керуючись ч. 3 та 4 ст. 99 ГПК України, а також ст. 7 ЗУ "Про судову експертизу", відповідно до якої судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, самостійно визначив для проведення експертизи Київський науково-дослідний інститут судових експертиз та сформулював питання, що підлягають вирішенню. Керуючись ст.ст. 81, 86, 99, 100, 177, 234 ГПК України, суд першої інстанції призначив у справі судову почеркознавчу експертизу, поклав витрати на її проведення на відповідача ОСОБА_1 , попередив експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, а також зупинив провадження у справі до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи разом із висновком експерта до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 у справі №910/2281/26, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" 17.08.2026 звернувся до Північного апеляційного господарського суду і апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині призначення судової почеркознавчої експертизи, відмовити ОСОБА_1 та Товариству з обмеженою відповідальністю "КТД Юпітер" у призначенні такої експертизи, а судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на відповідачів.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що потреба у призначенні судової почеркознавчої експертизи у справі відсутня, оскільки з`ясування обставин справи не потребує спеціальних знань і може бути здійснене судом самостійно в межах його компетенції та за іншими доказами у справі.

За твердженням апелянта, матеріали справи не містять взаємно суперечливих доказів, а сукупний аналіз поданих банком документів та ретроспективне вивчення історії кредитування боржника і поручителів свідчить про повну обізнаність останніх щодо умов кредитування та про особисте вчинення ними відповідних правочинів. Апелянт посилається на приписи ст.ст. 15, 73, 76, 86, 98, 99 ГПК України та на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 17.07.2018 у справі № 910/4071/17, від 24.01.2018 у справах № 907/425/16 та №917/50/17, від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, від 21.09.2022 у справі №904/3469/21, від 03.11.2020 у справі №920/611/19, від 27.04.2021 у справі №927/685/20, від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18, від 23.12.2021 у справі №5015/45/11 (914/1919/20) та від 22.03.2023 у справі №910/22876/17, згідно з якими судова експертиза призначається лише за дійсної потреби у спеціальних знаннях, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, а питання про її призначення вирішується судом після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін.

Щодо клопотання ОСОБА_1 апелянт зазначає, що останній зловживає процесуальними правами з метою уникнення виконання договірних зобов`язань та затягування розгляду справи. Апелянт вказує, що спершу у зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 підтвердив факт укладення договору поруки № 18-1ZP0002 від 21.05.2018, оскаржуючи лише додаткові угоди до нього, однак згодом у заяві про зміну зустрічних позовних вимог заперечив факт укладення самого договору поруки.

Апелянт також зазначає, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником відповідача ТОВ «Сатурн-ТВ», що, на переконання банку, виключає його необізнаність щодо умов кредитування та поруки. Крім того, апелянт посилається на те, що ухвалою від 09.06.2026 суд першої інстанції зобов`язав ОСОБА_1 надати вільні зразки підпису та забезпечити особисту явку для відібрання експериментальних зразків, однак останній вимогу суду не виконав та в судове засідання не з`явився, а подані його представником копії документів, за твердженням апелянта, мають ознаки фальсифікації підпису і невідоме походження, що унеможливлює визначення об`єктів почеркознавчого дослідження. З посиланням на постанову Верховного Суду від 02.02.2026 у справі № 484/3291/23 апелянт зазначає, що доказове значення почеркознавчої експертизи залежить не лише від змісту висновку експерта, а й від дотримання процесуального порядку її призначення, зокрема від належності відібраних зразків, і що призначення експертизи за відсутності належно відібраних зразків підпису ставить під сумнів допустимість такого доказу.

Стосовно клопотання ТОВ «КТД Юпітер» про призначення експертизи, апелянт зазначає, що, попри відібрання у судовому засіданні зразків підпису директора товариства ОСОБА_2 , відповідач не надав жодного доказу на обґрунтування необхідності призначення експертизи, а суд першої інстанції не оцінив належним чином відповідні заперечення банку. Апелянт стверджує, що на підтвердження справжності підпису та факту укладення договору поруки № 24-48ZP0069 від 27.09.2024 банком надано низку документів, засвідчених директором товариства в день укладення договору, зокрема копію паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків, листи-довідки товариства, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, протокол загальних зборів учасників, наказ про призначення на посаду директора та довіреність. Апелянт також зазначає, що під час відібрання експериментальних зразків підпису представник банку звертав увагу суду на очевидну, без потреби спеціальних досліджень, схожість підпису ОСОБА_2 у договорі поруки з її іншими підписами у наданих порівняльних документах.

Апелянт додатково посилається на практику Верховного Суду, за якою недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи призводить до затягування судового процесу та порушення права особи на розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. На обґрунтування доводів про зловживання відповідачами процесуальними правами апелянт посилається на частину 4 ст. 43 ГПК України, рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментаріа Сандерс проти Іспанії» та статтю 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошуючи на обов`язку учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами та утримуватися від дій, спрямованих на затягування розгляду справи.

Позиція інших учасників справи.

25.09.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, поданий ОСОБА_1 (відповідач 7 за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом) в особі представника, адвоката Верховського О.В., в якому ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Банку та залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2026.

Посилаючись на положення статей 73, 79 та 99 ГПК України, заявник зазначає, що позовні вимоги Банку ґрунтуються на твердженні про підписання договорів поруки ОСОБА_1 та директором ТОВ «КТД ЮПІТЕР» ОСОБА_2 , тоді як заперечення цих відповідачів і вимоги за зустрічними позовами ґрунтуються на тому, що вони особисто договорів не підписували. На його думку, жодна зі сторін не подала доказу, який підтверджує або спростовує факт підписання договорів поруки. ОСОБА_1 стверджує, що матеріали кредитної справи, на які посилається Банк (копії паспорта ОСОБА_2 , листи-довідки, протокол загальних зборів учасників ТОВ «КТД ЮПІТЕР» від 23.09.2024), свідчать лише про підготовку Банком документів для укладення договору поруки та не підтверджують підписання спірного договору ОСОБА_2 . Він також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази визнання ОСОБА_1 та ТОВ «КТД ЮПІТЕР» солідарних зобов`язань за кредитними договорами, зокрема докази виконання ними як поручителями грошових зобов`язань, підписані ними акти звірки, розрахунки або листи про визнання боргу. З огляду на викладене ОСОБА_1 доходить висновку, що вірогідність підроблення підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рівнозначною вірогідності їх особистого підписання, а усунути таку суперечність можна лише шляхом призначення почеркознавчої експертизи.

Щодо доводу апелянта про твердження в первісній редакції зустрічного позову про особисте підписання договору поруки № 18-1ZP0002 від 21.05.2018 ОСОБА_1 зазначає, що відповідне посилання представника є помилковим і зумовлене відсутністю у представника постійного контакту з довірителем на стадії підготовки зустрічної позовної заяви.

Стосовно доводу про ненадання для проведення експертизи зразків підпису ОСОБА_1 пояснює, що під час підготовчого засідання його представник наголошував на неможливості прибуття ОСОБА_1 до суду через перебування за межами України. Він посилається на абзац другий пункту 1.4 та пункт 1.14 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5. За його позицією, у разі неможливості пред`явити експериментальні зразки підписів, як порівняльний матеріал надаються документи, на яких підпис достовірно виконано особою, щодо якої ставиться питання, а достатність і якість зразків визначає лише експерт, а не суд. ОСОБА_1 вказує, що відповідно до вказаних положень, його представник надав суду оригінали довіреності ОСОБА_1 , нотаріально посвідченої на території Словаччини, та угод, особисто укладених ОСОБА_1 .

Відносно посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 02.02.2026 у справі № 484/3291/23 ОСОБА_1 зазначає, що її ухвалено за результатами розгляду цивільної справи колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, а предметом оцінки судів у ній був висновок почеркознавчої експертизи, який суперечив іншим доказам. У справі, що розглядається, експертизу лише призначено, висновку експерта немає, а питання достатності порівняльного матеріалу вирішується експертом.

Явка представників сторін.

У судове засідання 06.10.2026 з`явилися представник Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (апелянта, позивача за первісним позовом) адвокат Чебанов О.О. та представник ОСОБА_1 і ТОВ «КТД ЮПІТЕР» адвокат Верховський О.В.

Решта учасників - Товариство з обмеженою відповідальністю «САТУРН-ТВ», Товариство з обмеженою відповідальністю «КТД ГРУП КОМПАНІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «КТД ХОЛОД», Товариство з обмеженою відповідальністю «КУПАВА ГРУП» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатурн_Холдинг» не забезпечили участь у судовому засіданні своїх представників, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Із заявами до суду про відкладення розгляду справи, із зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представників у судове засідання, не звертались.

Враховуючи наведене, приписи частини першої та пункту 1 частини третьої статті 202 ГПК України, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати. Обґрунтовує, що за правилами чинного ГПК України призначення експертизи у справі є правом, а не обов`язком суду. Висновок експерта не має вирішального значення поряд з іншими доказами у справі, за якими також можна встановити обставини, що входять до предмета дозування у спорі. Вважає, що для експерта судом не було зібрано достатньо матеріалів для проведення почеркознавчої експертизи, а самі клопотання відповідачів про призначення експертизи спрямовані лише на затягування вирішення спору. Для апелянта очевидною є безспірність та приналежність підписів на договорах особам, якими вони поставлені.

Представник ОСОБА_1 та ТОВ «КТД ЮПІТЕР» в судовому засіданні надав пояснення та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Вважає, що всі питання/сумніви в достовірності підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають бути вирішені лише за рахунок проведення експертизи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до чинного законодавства України суд вирішує спір та встановлює істину на основі всебічного з`ясування всіх суттєвих обставин спірних правовідносин та об`єктивного дослідження фактичних даних, що визначають наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 98 ГПК України висновок експерта є докладним описом проведених експертом досліджень, зроблених у результаті них висновків та обґрунтованих відповідей на питання, поставлені експертові, складеним у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з тих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до ч.ч. 3-6 ст. 99 ГПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Згідно зі ст. 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінка в разі необхідності може бути здійснена господарським судом із призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.04.2021 у справі № 927/685/20, призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, і питання вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Приписами ст. 1 ЗУ «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза є дослідженням експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду. Спеціальні знання становлять професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення фактів, дані про які потребують спеціальних досліджень. Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення обставин, дані про які вимагають спеціальних знань та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому господарський суд самостійно визначає, чи існує потреба в спеціальних знаннях, чи спір може бути вирішений на підставі інших доказів, поданих у справі.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і докази, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної справи не є типовим та залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі розгляду справи.

Як убачається з матеріалів справи, предметом первісного позову є вимога Банку про солідарне стягнення з позичальника та шести поручителів заборгованості за кредитним договором від 21.05.2018 № 18-1KV0001 у розмірі 864 920,98 доларів США та 1 600,14 грн. Виконання зобов`язань позичальника, за доводами Банку, забезпечено договорами поруки, зокрема договором поруки № 18-1ZP0002 від 21.05.2018 з ОСОБА_1 та договорами про внесення змін до нього, а також договором поруки № 24-48ZP0069 від 27.09.2024 з ТОВ «КТД ЮПІТЕР».

ОСОБА_1 у зустрічному позові, прийнятому ухвалою від 22.04.2026 до спільного розгляду з первісним позовом, стверджує, що підписи на п`яти договорах про внесення змін до договору поруки № 18-1ZP0002 від 21.05.2018 йому не належать, і просить визнати їх недійсними на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України як такі, що не відповідають вимогам ч. 3 ст. 203 ЦК України щодо вільного волевиявлення.

ТОВ «КТД ЮПІТЕР» у зустрічному позові, прийнятому ухвалою від 08.06.2026, просить визнати недійсним договір поруки № 24-48ZP0069 від 27.09.2024, заперечуючи підписання його директором ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Отже, обставина виконання підпису від імені поручителя особою, яка зазначена стороною договору, входить до предмета доказування як за первісним, так і за обома зустрічними позовами та визначає, чи виникла порука, на яку посилається Банк, і чи підлягають задоволенню вимоги про визнання договорів недійсними.

В силу пп. 1.1-1.3 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), одним із видів судових експертиз є почеркознавча експертиза, до основних завдань якої належить, зокрема, ідентифікація виконавця підпису.

До орієнтовного переліку вирішуваних питань входить питання про те, чи виконано підпис від імені особи в документі тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою. Для проведення досліджень орган (особа), який призначив експертизу, повинен надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з огляду на наявний між сторонами спір, а також доводи ОСОБА_1 і ТОВ «КТД ЮПІТЕР» (відносно директора ТОВ) щодо непідписання ними договорів поруки, з огляду на необхідність встановлення факту приналежності підписів на договорах і подальшого вирішення спору з урахуванням цієї обставини, суд першої інстанції правомірно призначив у справі судову почеркознавчу експертизу.

В межах обставин даного конкретного спору та позицій її учасників, питання приналежності підписів осіб на спірних правочинах має бути обов`язково з`ясовано судом при вирішенні спору.

Від остаточного вирішення даного питання залежить і позиція суду щодо застосування норм чинного законодавства до відносин сторін, зокрема, про наслідки підписання правочину неуповноваженою особою.

При цьому колегія суддів враховує, що за правилами ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення має міститися перелік обставин, які є предметом доказування у справі; перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

На виконання вимог ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

За правилами п.4) ч. 5 ст.13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Сюди також відноситься і вирішення судом клопотань сторін про призначення у справі експертиз, які є джерелами доказів у справі (ч. 2 ст. 73 ГПК україни).

Для виконання вимог ст. 237, 238 ГПК України, забезпечення всебічного дослідження обставин взаємовідносин сторін у виниклому спорі, встановлення всіх обставин, що входять до предмета доказування, за умови наявних заперечень учасників сторін щодо приналежності підписів у спірних правочинах, для суду можливе лише за наявності спеціальних знань у галузі почеркознавства. При цьому суд не наділений повноваженнями та можливістю компетентно вирішувати питання, що не належать до сфери права, перебравши на себе повноваження експерта або виходячи лише із логіки візуальної подібності/схожості підписів на договорах.

Перевіривши формулювання питань, які поставлені місцевим господарським судом на вирішення експертизи, колегія суддів дійшла висновку, що вони відповідають предмету спору та спрямовані на остаточне встановлення обставин підписання чи непідписання договорів ОСОБА_1 і директором ТОВ «КТД ЮПІТЕР» ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважає очевидним, що про неможливість виконання почеркознавчої експертизи на підставі тих матеріалів, які подає експерту суд, висновок може робити лише експерт. З цих підстав колегія відхилила заперечення апелянта щодо недостатнього обсягу матеріалів, які надаються судом для проведення експертизи.

Також Банк-апелянт стверджує, що сукупний аналіз поданих ним документів у справу та історія кредитування боржника і поручителів безперечно свідчать про обізнаність поручителів з умовами кредитування й виключають сумніви щодо непідписання ними документів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду на це зазначає, що докази, на які посилається апелянт щодо ТОВ «КТД ЮПІТЕР», зокрема копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_2 , листи-довідки товариства від 27.09.2024, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, протокол загальних зборів учасників від 23.09.2024, наказ про призначення директора та довіреність, стосуються підтвердження особи директора, його повноважень і корпоративних погоджень на укладення договору поруки.

За правилами чинного ГПК України ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Вказані докази підлягають оцінці судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами при вирішенні спору по суті, однак не можуть бути безперечним доказом того, що підпис виконаний на договорі поруки № 24-48ZP0069 від 27.09.2024 саме ОСОБА_2 .

Поряд з цим, обізнаність ОСОБА_1 з умовами кредитування, пов`язана з його статусом кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Сатурн-ТВ», про що зазначає апелянт, також не підтверджує безперечно особистого підписання ним договорів про внесення змін до договору поруки.

Саме для встановлення істини у питанні приналежності підпису конкретній особі впроваджено інститут судової експертизи і заміна висновків експертизи з даного питання іншим рівноцінним доказом, який не потребує спеціальних знань, на думку колегії суддів, є неможливою.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що якщо сторони спору наполягають на взаємовиключних твердженнях щодо одного й того самого факту, а наявні у справі докази не дозволяють без спеціальних знань віддати перевагу одному з цих тверджень, у справі слід призначити судову експертизу.

Умова, визначена п. 2 ч. 1 ст. 99 ГПК України, у справі дотримана: апеляційна скарга не містить відомостей про подання будь-якою зі сторін висновку експерта з питань належності підписів. Подання такого висновку є правом учасника справи, передбаченим ч. 1 ст. 101 ГПК України, а не його обов`язком.

Дана обставина учасниками справи не спростована.

Також в апеляційний скарзі Банк-апелянт вказує, що ОСОБА_1 зловживає процесуальними правами, оскільки спершу у зустрічному позові підтвердив підписання договору поруки № 18-1ZP0002 від 21.05.2018, а згодом заперечив його підписання.

Згідно з ч. 4 ст. 43 ГПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, а ч. 2 згаданої статті визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що суд першої інстанції визнавав дії ОСОБА_1 чи ТОВ «КТД ЮПІТЕР» зловживанням процесуальними правами, а апеляційна скарга не містить доказів того, що заперечення особою факту підписання договору, укладення якого оспорюється, та заявлення клопотання про експертизу для перевірки такого заперечення мають на меті виключно затягування розгляду справи шляхом зловживання правами.

Питання послідовності позиції ОСОБА_1 , правової оцінки змін у його позиції та впливу їх на результат спору належать до сфери оцінки доказів, доводів сторін і формування власного переконання суду при вирішенні справи по суті, а не до підстав скасування ухвали про призначення експертизи.

Разом з цим апелянт стверджує, що ОСОБА_1 на виконання ухвали від 09.06.2026 не надав вільних зразків підпису й не з`явився до суду для відібрання експериментальних зразків, а копії документів, подані його представником, мають ознаки фальсифікації, тому суд не мав підстав призначати експертизу. Колегія суддів з такою позицією не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 ГПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, який з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали потрібні, а згідно з ч. 3 ст. 102 ГПК України у необхідних випадках вирішує питання про їх витребування. Частиною 4 ст. 102 ГПК України передбачено наслідки ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу матеріалів, необхідних для проведення експертизи, або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню: суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке значення має експертиза, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні. Отже, законодавець не пов`язує невиконання вимоги суду щодо зразків з обов`язком суду відмовити у призначенні експертизи, а визначає інші процесуальні наслідки, які суд застосовує за результатами розгляду справи.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що його представник наголошував на неможливості прибуття ОСОБА_1 до суду через перебування за межами України, і що суду були надані оригінали нотаріально посвідченої довіреності та угод, особисто укладених ОСОБА_1 . Він посилається на абзац другий п. 1.4 та п. 1.14 Науково-методичних рекомендацій, відповідно до яких за неможливості пред`явити експериментальні зразки як порівняльний матеріал надаються документи, на яких підпис достовірно виконано особою, щодо якої ставиться питання, а достатність і якість зразків визначає експерт.

Колегія суддів зазначає, що достатність і придатність порівняльного матеріалу оцінює експерт, який згідно з ч. 7 ст. 99 та ч. 6 ст. 100 ГПК України невідкладно повідомляє суд про неможливість проведення експертизи або про сумніви щодо обсягу доручення, після чого суд може доповнити матеріали, що надаються для дослідження. Експерт не позбавлений права звернуся до суду із клопотанням про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи. Доказове значення складеного експертом висновку, зокрема за наявності заперечень щодо повноти, достовірності висновків чи походження і належності зразків підписів, оцінює суд за правилами ст.ст. 86, 104 ГПК України.

Твердження апелянта про ознаки фальсифікації поданих документів доказами не підтверджені, а перебування ОСОБА_1 за межами України не виключає проведення експертного дослідження за наявними та додатково витребуваними матеріалами. про що може клопотати експерт.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 02.02.2026 у справі № 484/3291/23 колегія суддів вважає передчасними. У згаданій постанові, ухваленій у цивільній справі, оцінювалося доказове значення вже складеного висновку почеркознавчої експертизи залежно від дотримання порядку відбору зразків. У справі, що розглядається, висновку експерта ще немає, а оскаржується лише ухвала про призначення експертизи.

Питання повноти й належності порівняльних матеріалів вирішується судом першої інстанції під час прийняття ухвали про призначення експертизи та в подальшому оцінюватиметься при дослідженні висновку експерта. Отже, правовідносини у справах не є подібними, і висновок Верховного Суду не може бути застосований у спосіб, на який посилається скаржник.

Банк-апелянт в апеляційній скарзі серед іншого зазначає, що ТОВ «КТД ЮПІТЕР» не надало доказів на обґрунтування необхідності експертизи, а суд першої інстанції не врахував заперечень апелянта.

Колегія суддів зауважує, що за ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а саме Банк посилається на укладення договору поруки № 24-48ZP0069 від 27.09.2024 директором товариства.

Заперечення ТОВ «КТД ЮПІТЕР» стосується факту підписання договору особою, від імені якої проставлено підпис, і потреба в експертизі випливає із самого змісту спору та зустрічного позову, прийнятого до спільного розгляду. З оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції зафіксував подання Банком заперечень 09.06.2026, витребував у Банку оригінали договорів, зобов`язав ТОВ «КТД ЮПІТЕР» надати вільні зразки підпису ОСОБА_2 та забезпечити її явку, а в судовому засіданні 04.08.2026 відібрав експериментальні зразки підпису на 10 аркушах.

Отже, суд першої інстанції вчинив процесуальні дії, необхідні для забезпечення експерта матеріалами, та оцінив заперечення Банку.

Зі змісту ст.ст. 2, 236 ГПК України вбачається, що з метою забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб на суд покладено обов`язок повно і всебічно з`ясувати та дослідити обставини справи в їх сукупності, що мають значення для вирішення спору по суті. Розглядаючи справу, суд повинен вжити заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності.

Колегія суддів також враховує, що в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27.10.1993 (п. 33) та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996 (п. 38) зазначено, що принцип рівності сторін у розумінні «справедливого балансу» вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в умовах, які не ставлять її в суттєво невигідне становище відносно іншої сторони.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006 (заява № 61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і складає невід`ємну частину судової процедури. Відмова у призначенні експертизи за умови, що кожна зі сторін заперечує допустимість обставин, які мають значення для спору, позбавила б ОСОБА_1 і ТОВ «КТД ЮПІТЕР» розумної можливості доводити свої заперечення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд має право зупинити провадження у справі в разі призначення судом експертизи, а згідно з п. 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України в такому випадку провадження зупиняється на час проведення експертизи. Зупинення провадження у справі є тимчасовим і повним припиненням процесуальних дій, викликаним обставинами, що перешкоджають подальшому руху процесу. Оскільки суд першої інстанції обґрунтовано призначив експертизу, а для проведення експертного дослідження матеріали справи направляються до експертної установи, у цей період проведення процесуальних дій у справі неможливе, і суд першої інстанції правомірно зупинив провадження до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи.

Посилання апелянта на те, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи призводить до затягування процесу та порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку, колегія суддів відхиляє. Згадана позиція стосується випадків призначення експертизи без передбачених законом підстав або з порушенням порядку її проведення. Таких обставин апелянт не довів. Тривалість експертного дослідження сама по собі не свідчить про порушення розумних строків, адже суд зобов`язаний всебічно і повно з`ясувати обставини, що мають значення для справи, а доводи про непідписання договорів поруки без експертного дослідження належно перевірити та спростувати неможливо.

Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваній ухвалі, а тому відсутні підстави для скасування або зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 у справі № 910/1998/26.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 17.08.2026 Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 у справі №910/2281/26 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 у справі №910/2281/26 залишити без змін.

3. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 12.10.2026.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді О.М. Сибіга

О.В. Яценко