Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №910/969/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2026 р. Справа№ 910/969/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Шаратова Ю.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпобутбрухт» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026

у справі № 910/969/26 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпобутбрухт»

про стягнення 23 397,33 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОБУТБРУХТ» (далі - відповідач) про стягнення 23 397,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором купівлі-продажу № Л/П-25498п/НЮ від 17.10.2025 відповідач не здійснив першу попередню оплату товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 23 397,33 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що обов`язок зі сплати попередньої оплати за договором не настав з вини позивача, оскільки останній не надав доказів направлення рахунку, на підставі якого відповідно до умов договору мала здійснюватися оплата. Відповідач зазначає, що за змістом ст. 538, 663, 692, 693, 712 ЦК України зобов`язання сторін мають зустрічний характер, а тому у разі нездійснення попередньої оплати обов`язок поставки товару не виникає, що, своєю чергою, виключає право позивача вимагати оплати, а також нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат і 3% річних.

Крім того, відповідач вказує, що позивач, прийнявши оплату після спливу передбаченого договором строку та не скориставшись правом на розірвання договору, фактично погодився зі зміною строку виконання грошового зобов`язання.

Окремо відповідач зазначає, що позовна заява підписана неналежною особою, оскільки не відповідає внутрішнім вимогам позивача щодо правила двох підписів, у зв`язку з чим просить суд повернути позовну заяву без розгляду, а у разі продовження розгляду справи - відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач зазначає про те, що строк внесення відповідачем першої попередньої оплати за Договором настав 31.10.2025, оскільки рахунок № 34/001 від 20.10.2025 був направлений на визначену договором електронну адресу відповідача та фактично отриманий ним, що підтверджується здійсненням часткової оплати із зазначенням цього рахунку у призначенні платежу.

Невиконання відповідачем обов`язку щодо внесення попередньої оплати не припиняє його зобов`язання та не звільняє від відповідальності, а позивач, відповідно до ст. 538 ЦК України та правової позиції Верховного Суду, має право вимагати сплати передбачених договором платежів і штрафних санкцій, оскільки договір є укладеним та не розірваним.

Відповідач у запереченнях на відзив не погоджується з доводами позивача та зазначає, що строк внесення попередньої оплати не міг настати 31.10.2025, оскільки відповідно до пункту 2.4.1 Договору обов`язок щодо її сплати виникає протягом 10 робочих днів з моменту отримання рахунку. Враховуючи, що рахунок № 34/001 від 20.10.2025 був направлений лише 20.10.2025, кінцевим строком оплати є 03.11.2025.

Також відповідач вважає безпідставним застосування правової позиції Верховного Суду у справі № 927/211/22, оскільки обставини цієї справи не є тотожними, а зазначений висновок стосується можливості стягнення попередньої оплати, а не штрафних санкцій. З огляду на те, що попередня оплата була здійснена добровільно, підстави для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних відсутні.

Крім того, відповідач наполягає, що позов підписано з порушенням вимоги щодо правила двох підписів, передбаченого внутрішніми документами позивача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі № 910/969/26 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпобутбрухт» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» інфляційні втрати у розмірі 3 316,51 грн, 3 % річних у розмірі 1 567,39 грн, пеню у розмірі 16 196,40 грн. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд встановив, що прострочення відбулось з 04.11.2025, а не з 01.11.2025, як зазначає позивач, а тому позовні вимоги задоволені за власним перерахунком суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпобутбрухт» через підсистему «Електронний суд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 по справі № 910/969/26 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апелянт вважає оскаржуване рішення необґрунтованим в частині стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату попередньої оплати (авансу), а також в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідач вважає, що суд неправильно застосував норми ст.538 Цивільного кодексу України щодо зустрічних зобов`язань та ст.694 Цивільного кодексу України.

Апелянт зазначає, що в даній справі позивач не звертався із позовом до відповідача про стягнення попередньої оплати, а очікував попередню оплату і лише після цього почав виконувати зустрічне зобов`язання із поставки товару (передав право власності на товар).

Тому вважає, що обставини справи № 927/211/22 не є тотожними із обставинами поточної справи відсутні підстави для застосування висновків суду у справі №927/211/22.

На думку апелянта, у справі, що розглядається суд мав застосовувати виключно норми ч. 3 ст. 538 ЦК України, які визначають право іншої сторони зупинити виконання зобов`язання до моменту здійснення попередньої оплати по договору. Тобто АТ «Укрзалізниця», скориставшись своїми правами на зупинення виконання умов договору фактично погодилася на зміну умов договору в частині строку сплати авансового платежу і

погодилась здійснювати подальше виконання умов договору.

Оскільки на момент звернення позивача до суду зобов`язання із сплати попередньої

оплати було виконано відповідачем у повному обсязі, зазначає про відсутність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення сплати попередньої оплати.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпобутбрухт» у судовій справі № 910/969/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпобутбрухт» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі №910/969/26, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 07.05.2026 про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя судді Кропивної Л.В. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Гончаров С.А., Шаратов Ю.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2026 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпобутбрухт» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі № 910/969/26, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає обставинам справи.

Позивач вказує, що скаржником (відповідачем) у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано та доказів такого спростування суду не надано, що

підтверджується відзивом на позовну заяву від 09.02.2026, який знаходиться в матеріалах справи.

Більше того, у відзиві на позовну заяву, відсутній контррозрахунок штрафних санкцій та відсутнє клопотання про зменшення суми штрафу, а все заперечення позовних вимог та обгрунтування підстав для скасування рішення в апеляційній скарзі зводиться до неправильного застосування судом норм ст. 538 ЦК України.

Позивач вказує на правильне застосування судом правової позиції, викладеної в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у cправі № 927/211/22, в якій об`єднана палата дійшла висновку про наявність підстав для відступу (уточнення) висновків щодо застосування ст.538 ЦК України, викладених в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19, на які посилався скаржник.

В матеріалах справи відсутні будь-які заперечення скаржника (відповідача) щодо неналежного виконання Залізницею (позивачем) своїх зустрічних зобов`язань, передбачених договором.

Таким чином, доводи скаржника (відповідача) щодо неправомірності нарахування компенсаційних виплат на відповідні суми попередньої оплати є необґрунтованими.

Отже, у відповідності до умов Договору та згідно висновку Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду про наявність підстав для відступу (уточнення) висновків щодо застосування ст. 538 ЦК України, позивач був вправі вимагати стягнення штрафних санкцій, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

17.10.2025 за результатами проведення закупівлі в електронній системі публічних закупівель Prozorro (https://prozorro.gov.ua) між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі-Позивач, Продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПОБУТБРУХТ» (далі-Відповідач/Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № Л/П-25498п/НЮ (далі - Договір, а.с.7-14), згідно з умовами якого Продавець зобов`язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити металобрухт (брухт металів чорних вторинних згідно з ДСТУ 4121:2022 (далі - Товар).

Загальна кількість Товару становить 280,111 тонн (двісті вісімдесят тонн сто одинадцять кілограмів). Допустиме відхилення загальної ваги за Договором - до мінус 5 (п`яти) % від загальної кількості Товару (п.1.2 Договору).

Пунктом 2.4. Договору визначено, що оплата вартості Товару здійснюється Покупцем трьома частинами у такому порядку: 2.4.1. Сума першої попередньої оплати 40 (сорок) %, яка становить 829 128,56 грн (вісімсот двадцять дев`ять тисяч сто двадцять вісім гривень п`ятдесят шість копійок) (без ПДВ), сплачується Покупцем на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за Товар, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання Сторонами Договору на підставі надісланого Продавцем рахунку.

Згідно з п. 2.8. Договору акти звіряння взаємних розрахунків за Товар (та Акт звіряння наданих послуг) складаються Покупцем і направляються Продавцю в електронному вигляді, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання повної кількості Товару за Договором, для підписання. Продавець протягом наступних 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання актів звіряння повинен направити підписані акти звіряння на Товар (та Акт звіряння наданих послуг), або обгрунтовані письмові заперечення щодо їх підписання на електронну адресу, зазначену у п 3.7 та п. 3.16. цього Договору.

Відповідно до п. 4.1.1. Договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за Товар та послуги щодо організації навантаження Товару відповідно до умов цього Договору.

У випадку невиконання Покупцем умов пунктів 2.4, 2.5 та 3.7 Договору, Продавець має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку шляхом направлення письмового повідомлення Покупцеві на електронну адресу, зазначену у Розділі 12 Договору за 10 (десять) календарних днів до запланованої дати розірвання Договору. У такому випадку Договір вважається розірваним на 10 (десятий) календарний день з дня направлення такого повідомлення (п. 4.4.3. Договору).

Пунктом 5.2. Договору визначено, що за порушення Покупцем строків оплати за Товар та/або послуги щодо організації навантаження Товару, визначених пунктами 2.4, 2.5, цього Договору, Продавець має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов`язання, за кожен день прострочки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

За порушення Покупцем строків надання листа-повідомлення відповідно до п. 3.7 цього Договору, Продавець має право стягнути з Покупця штраф у розмірі 0,1 (нуль цілих одного десятого) % від ціни Договору за кожен випадок порушення.

Відповідно до п. 9.1.4. Договору каналом для надсилання повідомлень Покупця про порушення умов цього розділу Договору є Bruht4u@ukr.net.

Згідно з п.11.2. Договору усі зміни та доповнення до цього Договору вносяться шляхом підписання Сторонами додаткових угод до Договору та є дійсними тільки у випадку, коли вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох Сторін.

Пунктом 11.3 Договору визначено, що усі додатки, доповнення, додаткові угоди, Специфікації до цього Договору є його невід`ємною частиною та мають однакову юридичну силу (п. 11.3 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п.11.7 Договору).

Додатки до Договору (п.11.10 Договору):

1) Додаток 1 - Специфікація (а.с. 15);

2) Додаток 2 - Акт приймання-передачі металів чорних вторинних (форма) (а.с. 15);

3) Додаток 3 - Документ про якість брухту чорних металів (форма) (а.с. 16);

4) Додаток 4 - Посвідчення про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність брухту чорних металів (форма) (а.с. 16);

5) Додаток 5 - Акт про виявлення вибухонебезпечних, хімічно- забруднених та радіаційно- забруднених предметів (форма) (а.с. 17);

6) Додаток 6 - Специфікація щодо організації навантаження Товару (а.с. 17);

7) Додаток 7 - Лист-повідомлення (форма) (а.с. 18);

8) Додаток 8 - Акт приймання-передачі наданих послуг навантаження Товару (форма) (а.с. 18).

На виконання умов Договору позивачем на електронну адресу відповідача надіслано Рахунок №34/001 від 20.10.2025 (а.с. 65,66).

27.11.2025 відповідачем на рахунок позивача сплачено суму попередньої оплати на виконання п.2.4.1 Договору №Л/П-25498п/НЮ від 17.10.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №285 від 27.11.2025, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 68).

Позивач продовжив виконання умов Договору після отримання попередньої оплати від відповідача.

18.12.2025 позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПОБУТБРУХТ» був надісланий Лист-вимога № НКМ-9/1541н про порушення строків оплати Товару (а.с. 19,20).

Відповіді на вказаний вище лист матеріали справи не містять.

Зважаючи на вказане, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 23 397,33 грн.

Відповідач щодо позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким відповідно статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Положеннями статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина 3 статті 692 Цивільного кодексу України).

Отже, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 Цивільного кодексу України (частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині 1 статті 655 Цивільного кодексу України, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у cправі №927/211/22.

Пунктом 2.4. Договору визначено, що сума першої попередньої оплати 40 (сорок) %, яка становить 829 128,56 грн (без ПДВ), сплачується Покупцем на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за Товар, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання Сторонами Договору на підставі надісланого Продавцем рахунку.

Відповідно до п. 9.1.4. Договору каналом для надсилання повідомлень Покупця про порушення умов цього розділу Договору є Bruht4u@ukr.net.

На виконання умов Договору позивачем на електронну адресу відповідача надіслано Рахунок №34/001 від 20.10.2025, що не заперечується сторонами.

Відповідно 10-м робочим днем з цієї дати є 03.11.2025.

Водночас, відповідачем сплачено суму попередньої оплати 27.11.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №285 від 27.11.2025, тобто з порушенням строків, визначених договором.

Колегія суддів звертається до правових висновків, викладених в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у cправі №927/211/22, а саме:

« 57.Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

58. Договір купівлі - продажу крім основного зобов`язання продавця передати у власність товар, а покупця - оплатити його, може передбачати низку додаткових зобов`язань, встановлювати певну послідовність вчинення дій продавцем та покупцем.

59. Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.538 ЦК).

60. Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими ст.538 ЦК, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

61. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч.3 ст.538 ЦК).

62. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок (ч.4 ст.538 ЦК).

63. Як було зазначено, Верховний Суд у постановах від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19 зазначив, що виходячи з вимог ст.538 ЦК, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.

64. Однак таке тлумачення приписів ч.3 ст.538 ЦК є помилковим, оскільки ця норма спрямована на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов`язана) зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов`язання з боку іншої сторони.

65. Вказівка "має право" означає, що сторона може скористатися таким додатковим захистом, але ця норма не може тлумачитися як така, що звільняє іншу сторону від виконання зобов`язання.

66. Верховний Суд вважає, що таке тлумачення приписів ст.538 ЦК по суті прирівнює невнесення передоплати до розірвання договору покупцем в односторонньому порядку (відмови від договору), що є неприпустимим, адже договір є дійсним. І право на його розірвання внаслідок неотримання попередньої оплати виникає саме у продавця, а не покупця.

67. Відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства продавець, який не отримав попередню оплату за товар, який ще не перейшов у власність покупця, має право скористатися одним із наступних способів захисту: 1) стягнути суму попередньої оплати відповідно з умовами договору і продовжувати виконувати договір; 2) розірвати договір та вимагати компенсації збитків.

68. Покупець, який не здійснив попередню оплату відповідно до умов договору, є стороною, яка порушила зобов`язання. Втім, керуючись вказаним висновком Верховного Суду, суд має відмовити продавцю у стягненні попередньої оплати за товар, мотивуючи це тим, що до покупця ще не перейшло право власності на товар (не виконано поставку). Надання покупцю, який порушив умови договору, такого додаткового захисту порушує розумний баланс між захистом інтересів сторін договору, адже суд має захистити права та інтереси саме тієї сторони, щодо якої відбулося порушення договору (постраждалої сторони), а не тієї, яка порушила договір (порушника).

69. Відмовляючи у стягненні попередньої оплати, суд позбавляє продавця права вибору, передбаченого ЦК - наполягати на виконанні в натурі укладеного договору чи вимагати його розірвання та стягнення збитків.

70. Більше того, така правова позиція Верховного Суду по суті змушує продавця, зацікавленого у виконанні договору, на власний ризик здійснити виконання (поставку товару) без отримання попередньої оплати, що суперечить приписам частин 3, 4 ст.538, частинам 3, 4 ст. 292 ЦК та умовам договору.

71. У ст.620 ЦК передбачені правові наслідки невиконання обов`язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками. У разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання (ч.1 ст.620 ЦК).

72. Аналогічні приписи містяться у ст.665 ЦК щодо договору купівлі-продажу.

73. Отже, права покупця, який попередньо оплатив товар (або з якого суд стягнув суму попередньої оплати), захищені можливістю вимагати у продавця передати йому цей товар у власність.

74. Інше тлумачення ст.538 ЦК нівелює зміст норм щодо належного виконання зобов`язання за договором, та щодо розірвання договору (відмови від договору) в передбаченому законом та договором порядку.

75. У ст.193 ГК передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом (ч.7).

76. Залежно від моменту, з якого договір вважається укладеним, розрізняють консенсуальні договори - вважаються укладеними з моменту, як тільки сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору, що має знайти відображення у формі, яка передбачена для даного виду договору; та реальні договори - є дійсними лише після вчинення на основі досягнутої згоди певної дії з передачі предмета договору (перевезення вантажу, позика, дарування).

77. Договір купівлі-продажу є консенсуальним договором, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо істотних умов договору, що підтверджується його підписанням сторонами. Отже, сторона, яка не здійснила попередню оплату за договором купівлі-продажу, всупереч своїм договірним обов`язкам не може вважати договір неукладеним, а обов`язки зі здійснення попередньої оплати неіснуючими.

78. Якщо сторона втратила інтерес до виконання договору, зокрема до придбання товару, або не вносить попередню оплату через порушення своїх обов`язків продавцем, то така сторона може скористатися правом розірвання договору. Без здійснення відповідних дій її обов`язки з внесення попередньої оплати, передбачені договором, не є припиненими або виконаними, і відповідно інша сторона може звернутися до суду для стягнення відповідних сум заборгованості за договором в примусовому порядку.

79. З огляду на зазначене, Об`єднана палата дійшла висновку про наявність підстав для відступу (уточнення) висновків щодо застосування ст.538 ЦК, викладених в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19. Системне тлумачення ст.538, ч.2 ст.625, ч.1 ст.655, ст.692, ч.1 ст.697 ЦК дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця. При цьому суд повинен враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх інших зустрічних зобов`язань, передбачених договором (не виставлення рахунку-фактури, неповідомлення інформації про готовність товару до відправки, передбаченої договором, недопуск представників покупця для огляду та перевірки товару тощо). Покупець, заперечуючи проти вимоги продавця про стягнення попередньої оплати, також може доводити очікувану неможливість виконання продавцем свого зобов`язання з передачі товару в натурі (знищення, втрату товару) або істотну затримку у виконанні продавцем своїх обов`язків з передачі товару (очікуване істотне порушення)».

З огляду на викладене, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19, оскільки у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у cправі №927/211/22, на наведених вище обґрунтувань, об`єднана палата дійшла висновку про наявність підстав для відступу (уточнення) висновків щодо застосування статті 538 ЦК, викладених у вищевказаних постановах.

Посилання апелянта на необхідність застосування у даній справі виключно ч.3 ст.538 ЦК України, про право іншої сторони зупинити виконання зобов`язання до моменту здійснення попередньої оплати по договору, не нівелюють обов`язку відповідача внести попередню оплату відповідно до умов договору, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання Сторонами Договору на підставі надісланого Продавцем рахунку.

В той же час, оскільки на виконання умов Договору позивачем на електронну адресу відповідача надіслано Рахунок №34/001 від 20.10.2025, відповідно 10-м робочим днем з цієї дати є 03.11.2025.

В матеріалах справи відсутні будь-які заперечення апелянта (відповідача) щодо неналежного виконання Залізницею (позивачем) своїх зустрічних зобов`язань, передбачених договором.

Відповідачем сплачено суму попередньої оплати 27.11.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №285 від 27.11.2025, тобто з порушенням строків, визначених договором.

Таким чином, доводи відповідача щодо неправомірності нарахування компенсаційних виплат на відповідні суми попередньої оплати обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

В частині заперечень відповідача щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені за порушення строків внесення попередньої оплати колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що за порушення Покупцем строків оплати за Товар та/або послуги щодо організації навантаження Товару, визначених пунктами 2.4, 2.5, цього Договору, Продавець має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов`язання, за кожен день прострочки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Отже, у зв`язку із несвоєчасним внесення попередньої оплати, позивачем нараховано до стягнення 18 308,98 грн пені, 1 771,84 грн 3% річних та 3316,51 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.11.2025 по 26.11.2025 на відповідні суми попередньої оплати у розмірі 829 128,56 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 Цивільного кодексу України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За вірними розрахунками суду прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання відбулось з 04.11.2025, а не з 01.11.2025, як помилково зазначено позивачем, та до моменту виконання відповідачем зобов"язання з внесення попередньої оплати, у зв`язку із чим правильними до стягнення є суми 3 316,51 грн інфляційних втрат, 1 567,39 грн 3 % річних та 16 196,40 грн пені.

Отже, у відповідності до умов Договору та згідно висновку Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду про наявність підстав для відступу (уточнення) висновків щодо застосування ст. 538 ЦК України, позивач обґрунтовано заявив до стягнення інфляційні, 3% річних та пеню відповідно до умов договору.

Доводи відповідача щодо підписання позовної заяви неуповноваженою особою судом першої інстанції відхилені з огляду на те, що позовну заяву підписано представником Акціонерного товариства «Українська залізниця» - Ковбою Василем Антоновичем, який діє на підставі довіреності. Відповідно до положень статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа здійснює свої процесуальні права та обов`язки в суді через керівника або представника. При цьому вимоги внутрішніх документів позивача щодо застосування правила двох підписів при вчиненні господарських правочинів не поширюються на підписання процесуальних документів у суді. Позовна заява не є господарським правочином, а є процесуальним документом, який може бути підписаний представником на підставі належно оформленої довіреності. Таким чином, підстави для повернення позовної заяви у зв`язку з її підписанням неуповноваженою особою відсутні.

В апеляційній скарзі відсутні доводи апелянта щодо незгоди з рішенням суду в цій частині.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Доводи та міркування скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі, та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпобутбрухт» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі № 910/969/26.

Розподіл судового збору

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 277, 280, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпобутбрухт» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі № 910/969/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 у справі № 910/969/26 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпобутбрухт».

4. Матеріали справи №910/969/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Ю.А. Шаратов