Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №5026/1089/2012(925/981/25) — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2026 р. Справа№ 5026/1089/2012(925/981/25)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Станіка С.Р.

Корсака В.А.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

представники учасників справи в судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дубекспо" на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 15.06.2026

у справі №5026/1089/2012(925/981/25) (суддя Хабазня Ю.А.)

за позовом Приватного підприємства "Дубекспо"

до арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1

про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна

у межах справи №5026/1089/2012

за заявою Приватного підприємства "Алчер-Бокс"

про визнання його банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.06.2026 року у справі №5026/1089/2012(925/981/25) задоволено частково заяву ОСОБА_1 та присуджено до стягнення з ПП "Дубекспо" на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, у решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням місцевого господарського суду, ПП "Дубекспо" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 15.06.2026 у справі №5026/1089/2012(925/981/25) та ухвалити нове рішення, яким відмовити третій особі у компенсації витрат на правову допомогу.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційної скарги ПП "Дубекспо" на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 15.06.2026 у справі 5026/1089/2012 (925/981/25), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №5026/1089/2012(925/981/25).

16.07.2026 супровідним листом Господарського суду Черкаської області №5026/1089/2012(925/981/25)/9340/2026 від 10.07.2026 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 20.07.2026 по 02.08.2026 та 10.08.2026 перебував у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Отрюха Б.В. з 27.07.2026 по 28.08.2026 та судді Сотнікова С.В. з 03.08.2026 по 28.08.2026 у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 року для розгляду справи №5026/1089/2012(925/981/25) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Станік С.Р., Корсак В.А.

Ухвалою суду від 12.08.2026 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Дубекспо" на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 15.06.2026 року у справі №5026/1089/2012(925/981/25), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 24.09.2026 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу третя особа ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції - без змін, а також провести розгляд справи без його участі.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 24.09.2026 року не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

24.09.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 15.06.2026 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2025 ПП "Дубекспо" звернулось до суду з позовною заявою до арбітражного керуючого Новосельцева В.П. про визнання недійсними результатів аукціону, оформленого Протоколом №BRD001- UA-20250605-99709, що проведений авторизованим електронним майданчиком - ТОВ "Е-Тендер", замовник аукціону - арбітражний керуючий Новосельцев В.П., що відбувся 16.06.2025, та визнання недійсним Акту №1 про придбання майна на аукціоні боржника ПП "Алчер-Бокс", укладений між ПП "Алчер-Бокс", в особі ліквідатора Новосельцева В.П. та ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 11.09.2025 року відкрито провадження у справі №5026/1089/2012(925/981/25) та призначено її до розгляду на 07.10.2025 року у спрощеному провадженні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 07.10.2025 року, серед іншого, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1.

18.11.2025 року представник ОСОБА_1. подав до суду пояснення, у якому зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат третьої особи на професійну правничу допомогу складає 20 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.12.2025 року у справі №5026/1089/2012(925/981/25) у задоволенні позову відмовлено.

15.12.2025 від представника третьої особи через систему "Електронний суд" надійшла заява про компенсацію судових витрат та ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просив суд стягнути з позивача на користь третьої особи 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

23.12.2025 та 25.12.2025 до Господарського суду Черкаської області від позивача надійшли заперечення на відповідну заяву, які фактично зводяться до недотримання заявником вимог процесуального законодавства, а також необґрунтованості та завищеного розміру понесених третьої особою витрат.

За наслідками розгляду заявлених вимог додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.06.2026 року у справі №5026/1089/2012(925/981/25) задоволено частково заяву ОСОБА_1. та присуджено до стягнення з позивача на користь ОСОБА_1. 5000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, у решті вимог відмовлено.

Приймаючи дане додаткове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлена сума у розмірі 12 000,00 грн. є неспівмірною із фактичним обсягом наданої правничої допомоги та не відповідає критеріям розумності.

Позивач з даним додатковим рішенням суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

За твердженням скаржника, заявником подано відповідні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу з пропуском п`ятиденного строку з дня винесення рішення; до заяви додано квитанції поштового зв`язку без опису вкладень, що виключає факт доведеності відправлення до ПАТ "Ерсте-банк" та ПП "Мс груп"; подані третьої особою процесуальні документи у справі не мали характер обов`язкових, а тому не підлягають оплаті; третя особа та її представник штучно створили документальне забезпечення грошових вимог з метою власного збагачення.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаного додаткового рішення, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування такого рішення з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та ч. 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 і 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.11.2019 року у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 року у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі №920/39/20, від 01.08.2019 року у справі №915/237/18, від 24.10.2019 року у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 року у справі №904/3583/19, від 05.04.2023 у справі №923/794/21, від 05.04.2023 у справі №916/2513/21, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі №915/237/18).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Питання оцінки співрозмірності суми адвокатських послуг, заявлених до стягнення, пов`язано з оцінкою доказів у справі з урахуванням обставин конкретної справи.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

З матеріалів справи вбачається та було зазначено вище, відповідну заяву з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат третьої особи на професійну правничу допомогу подано 18.11.2025 року, тобто до закінчення судових дебатів і проголошення 09.12.2025 року вступної та резолютивної частини рішення у даній справі.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.12.2025 року у справі №5026/1089/2012(925/981/25) у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Докази понесення третьою особою ОСОБА_1 судових витрат було надано суду 15.12.2025 (понеділок), тобто у строк та порядку, що встановлені нормами ГПК України.

Доводи апелянта про пропуск строку на подання відповідних доказів (на 6-й день) колегією суддів відхиляються, оскільки в силу ч.4 ст.116 ГПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Так, 5-й день після оголошення вступної і резолютивної частини рішення (14.12.2025 року) припадає на вихідний день (неділя), а тому в даному випадку відсутні підстави для висновку про пропуск заявником відповідного строку.

Посилання апелянта не те, що до заяви ОСОБА_1 додано квитанції поштового зв`язку без опису вкладень, що виключає факт доведеності відправлення до ПАТ "Ерсте-банк" та ПП "Мс груп", апеляційним судом відхиляються, оскільки не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, позаяк ПАТ "Ерсте-банк" та ПП "Мс груп" не є учасниками безпосередньо даного окремого позовного провадження і до участі у справі №5026/1089/2012(925/981/25) у будь-якому статусі судом не залучались, а тому у третьої особи був відсутній обов`язок направлення цим особам процесуальних документів.

Апеляційним судом також враховано, що згідно ч.13 ст.129 ГПК України, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду першої інстанції від 07.10.2025 було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1., який, в свою чергу, як переможець спірного аукціону, заперечував заявлені ПП "Дубекспо" позовні вимоги, а тому на підставі вищенаведеної норми ГПК України останній має право на відшкодування понесених ним витрат.

Так, на підтвердження понесених судових витрат під час розгляду даної справи заявником до суду надано договір про надання правничої допомоги, укладений 16.10.2025 між адвокатом Рачковською А.О. та ОСОБА_1., згідно з яким Адвокат приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу Клієнту в господарській справі №5026/1089/2012(925/981/25) про визнання недійсними результатів аукціону, оформленого протоколом №BRD001-UA-20250605-99709, що проведений авторизованим електронним майданчиком - ТОВ «Е-Тендер», замовник аукціону - арбітражний керуючий Новосельцев В.П., що відбувся 16.06.2025 (п. 1.1. Договору).

Згідно п.6.1. Договору, за надання правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар у фіксованій сумі 12 000,00 грн. При розрахунку загального розміру гонорару Адвоката Сторони узгодили проводити розрахунок наступним чином: гонорар сплачує Клієнт в повному розмірі у сумі 12000,00 грн. при підписанні договору;

За п. 6.2 Договору, розрахунок між сторонами за надані послуги відразу після підписання цього Договору;

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 16.10.2025 ОСОБА_1. на підставі договору про надання правової допомоги від 16.10.2025 сплачено Адвокату 12 000,00 грн.

09.12.2025 року сторонами складено Акт приймання-передачі послуг №1, згідно якого на виконання умов договору про надання правової допомоги у господарській справі №5026/1089/2012(925/981/25), укладеному між сторонами, своїми підписами Сторони підтверджують, що Адвокат належним чином виконував умови зазначеного Договору та надавав Клієнту наступні послуги: правова консультація та ознайомлення з матеріалами справи №5026/1089/2012 (925/981/25); складення проекту та подання клопотання про відкладення розгляду справи від 04.11.2025 року; складання проекту та подання пояснення третьої особи ОСОБА_1.; участь у судових засіданнях у господарському суді Черкаської області. Вартість наданої послуги (фіксована ціна) 12000,00 грн.

Також у п.2 Акта вказано, що своїми підписами Сторони підтверджують, що Клієнт сплатив Адвокату гонорар у фіксованій сумі у розмірі 12 000,00 грн. і взяті не себе зобов`язання Адвокатом виконані в повному обсязі, претензій один до одного Сторони не мають.

Отже, з огляду на наведені докази, третя особа заявила про стягнення з позивача судових витрат у розмірі 12 000,00 грн.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість у частинах 5 - 7 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 5 ст. 129 ГПК України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення, вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що стосовно вимог третьої особи про стягнення з позивача у даній справі витрат на оплату послуг адвоката дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини третьої особи з адвокатом щодо надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг клієнту.

Щодо першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Сторона має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Щодо другої площини розглядуваного питання слід зазначити, що положення ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою третьої особи наданих йому послуг з правничої допомоги і в цьому аспекті оцінка вартості послуг третій особі не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку позивача, від покладення на них обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки третьої особи в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата третьою особою послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення третьою особою та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок позивача.

Поряд з цим суд враховує, що подані третьою особою документи на підтвердження наданих послуг адвокатом та опис цих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом судових витрат в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір, окрім того, що має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Проаналізувавши надані місцевому господарському суду третьою особою докази на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн., враховуючи заперечення позивача щодо заявлених до відшкодування витрат на оплату правничої допомоги, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із: складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Так, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу не обґрунтований відповідним розрахунком затраченого часу, у зв`язку із чим дійшов вірного висновку, що підготовка відзиву і процесуальних документів у справі складає 3 000,00 грн., участь у судових засіданнях - 2 000,00 грн., а разом 5 000,00 грн., що є співмірним із фактичним обсягом наданої правничої допомоги та відповідає критеріям розумності.

Враховуючи викладене, оцінивши витрати третьої особи з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи та витраченого адвокатом часу на участь у справі, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, а також виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1. про ухвалення додаткового рішення та покладення на позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що додаткове рішення місцевого господарського суду про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дубекспо" на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 15.06.2026 року у справі №5026/1089/2012(925/981/25) залишити без задоволення.

2.Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 15.06.2026 року у справі №5026/1089/2012(925/981/25) залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 12.10.2026 року після виходу судді Станіка С.Р. з відпустки.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.Р. Станік

В.А. Корсак