Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №910/1563/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2026 р. Справа № 910/1563/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Крижного О.М.

суддів: Іванова В.П.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційні скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 (повний текст складений 26.05.2026) та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026

у справі № 910/1563/26 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога"

про стягнення 2 679 494,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" боргу у розмірі 2 679 494,17 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" задоволено повністю: стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" борг у розмірі 2 679 494 (два мільйони шістсот сімдесят дев`ять тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн 17 коп. та судовий збір у розмірі 32 153 (тридцять дві тисячі сто п`ятдесят три) грн 93 коп.

Суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача про недійсність договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №23012023-01 від 23.01.2023, вказавши, що статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; навіть якщо припустити, що договір був укладений із перевищенням повноважень (що в межах даної справи не підлягає встановленню та не встановлюється), то наведене не нівелює обов`язку замовника оплатити фактично виконані підрядником роботи.

Суд першої інстанції дійшов до висновку встановленим факт того, що відповідач є землекористувачем землі, а позивач власником с/г техніки (що підтверджується дослідженими в судовому засіданні технічними паспортами на транспортні засоби) і на професійній основі надає техніку з екіпажем землекористувачам для обробки землі.

Як вказано судом першої інстанції визначальним є те, що керівником відповідача ОСОБА_1 13.02.2023 за допомогою КЕП підписано акт надання послуг від 31.01.2023 на суму 1 463 258,63 грн, а керівником відповідача ОСОБА_2 21.04.2025 підписано акт надання послуг від 28.02.2023 на суму 806 523,41 грн. Також КЕП керівника відповідача ОСОБА_2 21.04.2025 підписано акт звірки розрахунків з визнанням заборгованості у сумі 2 269 782,04 грн.

Сама по собі різниця в датах накладення КЕП сторін на акті звірки (16.10.2024 (позивач) та 21.04.2025 (відповідач)), та на акті від 28.02.2023 (акт датовано 28.02.2023, а відповідач підписав його через 2 роки - 21.04.2025) не спростовує факту волевиявлення повноважених представників сторін та пояснює як зміну організаційно-правової форми позивача (з іноземного підприємства на товариство з обмеженою відповідальністю), так і зміну керівника відповідача за час між підписанням обома сторонами цього акту.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав доказів виконання робіт з обробки полів власними силами чи за допомогою інших підрядників, а позивач надав як докази знаходження у власності с/г техніки, яка передавалася в межах цього договору, так і відомості із GPS-трекерів про обробку землі відповідача. Виїзд техніки відповідача в межах спірного періоду на суміжні ділянки у жодному разі не спростовує факту викання робіт і межах спірного договору.

Судом першої інстанції встановлено, відповідачем своєчасно зареєстровані податкові накладні з податку на додану вартість за спірними господарськими операціями (відображаються в електронному кабінеті відповідача у Державній податковій службі України та він міг і повинен був дізнатись про їх реєстрації), що покладало на відповідача, який не одержував спірні роботи, обов`язок повідомити про безпідставність одержання податкового кредиту, доказів чого суду не надано.

Судом першої інстанції враховано, що заперечення відповідача проти позову не можна визнати послідовними. Так, твердження відповідача про відсутність у власності техніки, що передавалась в оренду за Договором, були спростовані наданими Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" технічними паспортами на транспорті засоби. Твердження відповідача про те, що Договір укладався із іншою юридичною особою - Іноземним підприємством "Агросистем Інвест Україна", суд першої інстанції вважає маніпулятивним, оскільки відбулась реорганізація іноземного підприємства у товариство з обмеженою відповідальністю, яке є правонаступником прав та обов`язків іноземного підприємства.

Як вказано у рішенні суду першої інстанції, ситуація коли два керівники відповідача підписують акти наданих послуг з позивачем у січні 2023 року та у квітні 2025 року, а при вирішенні спору (ініційованого у лютому 2026 року) про стягнення боргу за такими актами відповідач почав заперечувати виконання таких робіт та ставити під сумнів дійсність Договору в цілому, вірогідно пояснюється зміною бенефіціарного власника Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" (що відбулось після підписання спірних актів).

Проте зміна бенефіціарного власника Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" у жодному разі не свідчить про нереальність виконаних робіт за відповідними актами. Зокрема розумний покупець корпоративних прав в межах процедури due diligence повинен був провести аналіз попередніх операцій юридичної особи на предмет реальності відображення відповідної заборгованості.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" за замовленням Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" робіт за Договором оформлених актами надання послуг №АГС-00008 від 31.01.2023 на суму 1 463 258,63 грн та №АГС-00019 від 28.02.2023 на суму 806 523,41 грн.

Водночас вартість виконаних за актом надання послуг №АГС-00008 від 31.01.2023 робіт розраховувалась виходячи з курсу 1 долара США, що становив 36,5686 грн, а акт надання послуг№АГС-00019 від 28.02.2023 - з курсу 1 долара США, що становив 36,5686 грн.

Враховуючи офіційний курс Національного банку України долара США до гривні станом на 05.02.2026 - у розмірі 43,1695 грн, то вартість виконаних у січні 2023 року робіт складає 1 727 387,39 (40 014,07 доларів США х 43,1695 грн), а вартість виконаних у лютому 2023 року робіт складає 952 106,78 грн (22 055,08 доларів США х 43,1695 грн).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що у Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" наявний обов`язок з оплати виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" у січні-лютому 2023 року робіт на суму 2 679 494,17 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність та розмір боргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" за договором у сумі 2 679 494,17 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" про стягнення вказаної суми основного боргу підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" подало до Господарського суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд вирішити питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 57 500,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" про ухвалення додаткового рішення задоволено повністю: стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 57 500 (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також з урахуванням наслідків вирішення даної справи - задоволення позовних вимог повністю та відсутності клопотання відповідача поданого в порядку частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 57 500,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Приватне сільськогосподарське підприємство "Перемога" звернулося з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2026 у справі № 910/1563/26 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, Приватне сільськогосподарське підприємство "Перемога" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 у справі № 910/1563/26 та прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" залишить без розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду від 26.05.2026 у справі №910/1563/26 через неповне з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, і судом при вирішенні справи неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Апелянт вказує, з наявних у справі документів, факт надання послуг за Договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №23012023-01 від 23.01.2021 не підтверджується документально; відсутнє повідомлення про початок орендних відносин (п. 5.1. Договору); відсутнє погодження сторонами строку оренди (п. 3.1. Договору); Статут ПСП "Перемога" містив обмеження для ОСОБА_1 на укладення такого Договору, що було відображено в ЄДРПОУ; на Акті наданих послуг від 28.02.2023 стоїть електронний підпис не уповноваженої на те особи (ОСОБА_2), хоча вказано, що підписується ОСОБА_1.

Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду, що на розрахунку, складеному Іноземним підприємством "Агросистем Інвест Україна" від 31.01.2023 стоїть печатка неіснуючого на той момент ТОВ "Агросистем Інвест Україна", ТОВ "Агросистем Інвест Україна" в межах справи № 910/1780/26 зазначає про те, що 21 одиниця техніки, яка є предметом спірного Договору, 13.01.2023 вже була передана в оренду ПСП "Мир" за Договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 11012023-01 від 11.01.2023. В той же час судом першої інстанції взагалі не було з`ясовано обставин відсутності вказаних вище повідомлення про початок орендних відносин та погодження сторонами строку оренди, які є обов`язковою передумовою початку виконання зобов`язань за Договором.

Так само поза увагою суду першої інстанції залишилось питання проставлення на розрахунку вартості оренди від 31.01.2023, складеному Іноземним підприємством "Агросистем Інвест Україна" печатки неіснуючого на той момент ТОВ "Агросистем Інвест Україна". В той же час дана обставина свідчить, що вказаний розрахунок був складений значно пізніше, а фактично є підробленим.

На думку апелянта, позивачем не надано доказів, якими б підтверджувався факт залучення працівників позивача для управління і контролю роботи техніки тощо, оскільки спірним договором передбачено надання техніки з екіпажем. Також вказані документи жодним чином не спростовують дефектність первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем на обґрунтування позовних вимог, а відповідно не підтверджують таких вимог.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у зупиненні провадження у справі №910/1653/26 до розгляду справи №910/3797/26, вказавши, що обставина недійсності спірного Договору в межах даної справи не підлягає встановленню та не встановлюється.

В той же час, суд не звернув увагу, що документи надані позивачем фактично містять ознаки підроблення, зокрема, в частині розрахунку вартості оренди від 31.01.2023, складеному від імені Іноземного підприємства "Агросистем Інвест Україна". Відповідно наявність на таких документах КЕП жодним чином не свідчить про факт волевиявлення підприємства на їх підписання та відповідно не підтверджує визнання вказаних в них сум.

Також апелянт посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано було відмовлено у призначенні у справі зазначеної експертизи, чим порушено статті 76-80, 99 Господарського процесуального кодексу України.

Приватним сільськогосподарським підприємством "Перемога" подано клопотання про призначення комплексної судової економічної та бухгалтерської експертизи документів, в якому просить:

Призначити у справі №910/1563/26 комплексну судову економічну та бухгалтерську експертизу документів, проведення якої доручити Київському науково дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6).

На вирішення експертів поставити наступні питання:

"1) Чи підтверджується документально надання в оренду Товариством з обмеженою відповідальністю (Іноземним підприємством) "Агросистем Інвест Україна" Приватному сільськогосподарському підприємству "Перемога" та використання техніки, перелік якої визначено в Додатку № 1 до Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 23012023-01 від 23.01.2023?

2) Чи відповідають умовам Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 23012023-01 від 23.01.2023 та чи підтверджуються документально розрахунки вартості послуг оренди с/г техніки з екіпажем за січень 2023 року та за лютий 2023 року?

3) Якщо подані ТОВ "Агросистем Інвест Україна" в судову справу розрахунки вартості послуг оренди с/г техніки з екіпажем за січень 2023 року та за лютий 2023 року не підтверджуються документально, зазначити, на яку суму документально підтверджується надання Товариством з обмеженою відповідальністю (Іноземним підприємством) "Агросистем Інвест Україна" послуг Приватному сільськогосподарському підприємству "ПЕРЕМОГА" за Договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 23012023-01 від 23.01.2023 у період з січня по лютий 2023 року?".

Апеляційна скарга на додаткове рішення мотивована тим, що відповідачем в порушенням вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, докази на підтвердження понесених судових витрат до закінчення судових дебатів у справі подані не було, як і не було зроблено відповідну заяву про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду - заява відповідача від 01.06.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі підлягала залишенню без розгляду.

Апелянт вказує, про неможливість розгляду такої заяви (навіть попри відсутність підстав для її прийняття до розгляду) без виклику сторін, що було зроблено судом першої інстанції.

Вирішення заяви відповідача від 01.06.2026 про ухвалення додаткового рішення без призначення судового засідання та без виклику сторін ж порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Апелянт вказує, що вирішуючи питання, чи є розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд першої інстанції не врахував, що на момент підготовки відзиву та заперечень на відповідь на відзив, адвокат відповідача вже був обізнаний з нормативно-правовою базою, частиною документів, оскільки представляв позивач в інших подібних справах, а також не врахував, що: позовна заява складала 6 аркушів, з яких 1 аркуш - це реквізити сторін, 2 аркуш - опис Договору, 2 останні аркуші - це прохальна частина та перелік додатків, а ще на 2 аркушах більшість тексту - скопійовані норми законодавства. відповідь на відзив складали 6 аркушів, з яких 1 аркуш - це найменування і реквізити сторін, 2 аркуш - повторний опис Договору, останній аркуш - прохальна частина і перелік додатків це прохальна частина та перелік додатків.

Апелянт вважає, що витрачений адвокатом час для аналізу і підготовки позовної заяви у справі № 910/1563/26 тривалістю 7 годин та відповіді на відзив 3,7 години загальною вартістю 32 100,00 грн є неспіврозмірним та необґрунтованим, а заявлений розмір судових витрат на правовий аналіз та складання позовної заяви у справі № 910/1563/26 - 7 год (вартістю 21000,00 грн.) та підготовка відповіді на відзив - 3,7 год (вартістю 11100,00 грн.), загальною вартістю - 32100,00 грн є необґрунтованим та непропорційним і підлягає зменшенню мінімум на 50%.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правильним.

Позивач вказує, що ним надані до суду детальні пояснення щодо розрахунку по оренді с/г техніки від 31.01.2023. Зазначений розрахунок фактично складався бухгалтерією позивача на прохання представника позивача у справі для надання інформації суду з чого саме сторони виходили при розрахунку суми за надані послуги станом на дату складання акту надання послуг №АГС-00008 від 31.01.202. При цьому такий розрахунок за лютий 2023 року був складений та підписаний обома сторонами, а підписаний розрахунок за січень 2023 року відповідач просто не повернув позивачу. Які ознаки підробки цього документу якщо сума його відповідає сумі акту надання послуг №АГС-00008 від 31.01.2023 року та не має підпису представника Відповідача, а тільки підпис бухгалтера Позивача, представник Відповідача пояснити не зміг.

Позивач звертає увагу колегії суддів апеляційного суду, що акт надання послуг №АГС-00008 від 31.01.2023 року підписаний КЕП директорів, містить електронні печатки позивача та Відповідача, містить погоджену сторонами суму наданих послуг. Відповідач не зміг спростувати факт підписання цього документу своїм повноважним представником.

Єдиним аргументом Відповідача як під час провадження у суді, так і зазначено в апеляційній скарзі - не відомо як документи підписувались, зокрема акт надання послуг №АГС-00008 від 31.01.2023 року. При цьому директор ОСОБА_1. був повноважним представником Відповідача, мав КЕП директора, доступ до електронної печатки.

Позивач зазначає, що акт наданих № АГС-00019 від 28.02.2023 був підписаний також КЕП директорів з електронними печатками, що підтверджується матеріалами справи. Однак, зі сторони позивача цей акт був підписаний директором 15.05.2023, а зі сторони відповідача тільки 21.04.2025. При цьому підпис вже був нового директора ОСОБА_2, який приступив до повноважень з січня 2024 року. На момент підписання акту ОСОБА_2 був повноважним представником і мав право накласти свій КЕП на зазначений документ, що спростовує доводи апелянта.

Позивач звертає увагу колегії суддів апеляційного суду, що матеріали справи містять акт приймання-передачі техніки та акти надання послуг, підписані сторонами. Відсутність повідомлення про оренду, факт отримання якого позивачем є тільки обставиною виникнення зустрічного обов`язку позивача у визначений строк передати техніку відповідачу, та погодження строку оренди не спростовує реальність господарських операцій та зазначені акти.

Також позивач вважає безпідставними посилання відповідача на те, що безпідставно відмовив зупинити провадження у справі до вирішення справи 910/3797/26, в якій розглядалися вимоги відповідача визнати недійсним договір №23012023-01.

Звертає увагу колегії суддів апеляційного суду, що 04.06.2026 у справі 910/3797/26 було ухвалене рішення про відмову в задоволенні позовних вимог відповідача в повному обсязі.

Щодо клопотання про призначення судової експертизи позивач заперечує та вказує таке.

Відповідач подав перше клопотання про проведення комплексної судової економічної та бухгалтерської експертизи, яку просить доручити знову КНДІСЕ. Будь-яких вагомих аргументів, що саме потребує спеціальних знань для дослідження документів у справі (договір, акти, розрахунки) та чому суд самостійно не може дослідити їх відповідач не навів. Тобто фактично відповідач знову намагався на місяці зупинити провадження, передавши документи на дослідження в найбільш завантажену експертну установу в Україні. При цьому відповідачу нічого не заважало самостійно замовити проведення експертного дослідження протягом майже 3 місяців поки справа знаходилась на розгляді та подати її до суду.

Позивач також заперечує проти задоволення апеляційної скарги на додаткове рішення.

Позивач зазначає, що заява на додаткове рішення разом з доказами витрат у справі були надані до суду 01.06.2026, тобто у строк протягом 5 днів з дня ухвалення рішення, тому відсутні підстави для залишення без розгляду зазначеної заяви не було.

Позивач заперечує проти доводів апелянта щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення без призначення судового засідання, зазначаючи, що відповідач не врахував, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку розподілу судових витрат та судового збору" від 18.06.2025 року № 4508-ІХ (набрання чинності - 16.07.2025) були внесені зміни до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, які дозволяють Суду ухвалювати додаткове судове рішення щодо розподілу судових витрат без повідомлення учасників справи. При цьому Відповідач не був обмежений в праві надати свої заперечення на заяву Позивача з моменту її отримання.

Позивач вказує, що в апеляційній скарзі на додаткове рішення відповідач зазначив, що, на його думку, кількість витраченого часу представником позивача на складання позову та відповіді на відзив є надмірною і має бути зменшена мінімум на 50%.

При цьому аргументація відповідача зводиться до кількості сторінок самої позовної заяви та відповіді на відзив та не враховує час необхідний для аналізу документів у справі, зокрема процесуальних документів відповідача, та спілкування з представниками клієнта з метою належного опрацювання всіх питань.

Позивач вважає, що надав належні докази фактично витраченого часу з урахуванням обсягу такої роботи.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

23.01.2023 між Іноземним підприємством "Агросистем Інвест Україна" (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Перемога" (орендар) укладено Договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №23012023-01, у відповідності до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором та згідно статті 805 Цивільного Кодексу України, орендодавець зобов`язався передати орендареві в строкове платне користування сільськогосподарську техніку, а орендар зобов`язався прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцеві орендну плату за її використання.

Згідно з пунктом 1.2 Договору управління (керування) технікою, що передається у користування орендареві за цим Договором, її технічне обслуговування в процесі експлуатації за цільовим призначенням провадяться екіпажем (водієм) орендодавця.

Узгоджений перелік техніки вказується в Додатку №1 до даного Договору оренди (пункт 1.3 Договору).

У пункті 2.1 Договору вказано, що техніка за цим Договором орендується орендарем для використання у власній господарській діяльності, або для надання послуг третім особам. орієнтований об`єм робіт складає: збір врожаю кукурудзи - 3 500 га.

Техніка в оренду на термін, що узгоджується сторонами додатково. Дата прийняття техніки фіксується у акті приймання-передачі, який підписується сторонами та скріплюється печатками. Строк оренди може бути продовжений за згодою сторін, що оформляється відповідною додатковою угодою до цього договору (пункт 3.1 Договору).

У п. 4.1 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати визначається в Акті виконаних робіт (послуг) (оренда техніки), та розраховується по наступній формулі:

ГхР= О, де

Г - обсяг виробітки га всієї орендованої техніки за цим договором;

Р - ціна за 1 га виробітки на одну одиницю орендованої техніки розраховується в національній валюті України (гривні) по курсу перерахунку та становить

- збір врожаю кукурудзи 72,00 долари США за один га;

- різноманітні сільськогосподарські роботи трактора - 32,82 долари США за одну машино-годину.

Якщо впродовж строку дії даного договору оренди курс перерахунку змінюватиметься в порівнянні з курсом перерахунку, діючим на дату підписання даного договору (36,5686 грн за 1 долар США), ціна за 1 га виробітку на одну одиницю орендованої техніки, виражена в гривні, змінюватиметься пропорційно зміні курсу перерахунку. "Курс перерахунку" - курс гривні по відношенню до долару США, який визначений по курсу Національного банку України на день оформлення рахунку-фактури за виконані роботи згідно даного договору оренди.

О - вартість орендної плати.

Орендна плата за Договором оренди здійснюється в Національній валюті України (гривні).

Акт виконаних робіт (послуг) оформляється та підписується по закінченню кожного місяця оренди.

Відповідно до пункту 4.2 Договору орендодавець оформляє і направляє орендарю акт виконаних робіт (послуг) в строк до 5-го числа наступного місяця, що наступає за місяцем оренди. Орендар протягом 6 робочих днів, з дня отримання двох примірників Акту виконаних робіт (послуг), зобов`язаний направити орендодавцю один підписаний примірник акту виконаних робіт (послуг) або надати мотивовану відмову від підписання Акту виконаних робіт (послуг). Підписаний обома сторонами Акт виконаних робіт (послуг) є підставою для розрахунків між сторонами і являється невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що орендна плата сплачується в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт (послуг) (оренда техніки).

Згідно пунктів 5.1, 6.1.1 Договору приймання-передача техніки в оренду здійснюється уповноваженими представниками сторін. Орендар зобов`язується не пізніше ніж за 7 календарних днів до очікуваної дати оренди направити на електронну адресу орендодавця ludmila_agros@nkr.net повідомлення про початок орендних відносин. Техніка передається орендарю протягом 3 календарних днів з дати отримання орендодавцем відповідного електронного повідомлення.

За умовами пунктів 5.2, 5.4 Договору техніка вважається переданою в оренду з моменту підписання представниками сторін акту приймання-передачі. Передача техніки з оренди здійснюється за актом приймання-передачі протягом 3 календарних днів після закінчення строку оренди.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії. Сторони вправі в період дії цього договору вносити в нього зміни (пункт 11.1 Договору).

У пункті 11.9 Договору сторонами погоджено, що цей Договір, заявки, специфікації, рахунки, первинні бухгалтерські документи, додатки, додаткові угоди та інші документи за Договором можуть складатися в електронній формі та підписуватися сторонами електронними-цифровими підписами (ЕЦП) або кваліфікованими електронними підписами (КЕП) в будь-якому з таких сервісів: "Вчасно" (vchasno.com.ua), "Paperless" (paperless.com.ua), M.E.Doc та інші. Електронні документи вважаються одержаними адресатом з моменту надсилання, якщо відправник не отримає автоматичне повідомлення про те, що електронний документ не надіслано.

У Додатку №1 до Договору сторонами було погоджено 21 одиницю техніки, яка має бути передана орендодавцем орендарю в користування.

27.01.2023 Іноземним підприємством "Агросистем Інвест Україна" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Перемога" складено акт приймання-передачі, в якому зафіксовано передання відповідачу 21 одиниці техніки.

Керівником відповідача ОСОБА_1 13.02.2023 за допомогою КЕП підписано акт надання послуг від 31.01.2023 на суму 1 463 258,63 грн, а керівником відповідача ОСОБА_2 21.04.2025 підписано акт надання послуг від 28.02.2023 на суму 806 523,41 грн.

Також КЕП керівника відповідача ОСОБА_2 21.04.2025 підписано акт звірки розрахунків з визнанням заборгованості у сумі 2 269 782,04 грн.

За рішенням власника від 11.11.2025 юридичної особи із ідентифікаційним кодом 33497497 Іноземне підприємство "Агросистем Інвест Україна" було реорганізоване (перетворене) в Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" з передачею всього майна, всіх прав та обов`язків останньому.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" вказує, що ним на виконання своїх зобов`язань за Договором було надано Приватному сільськогосподарському підприємству "Перемога" у січні-лютому 2023 року послуги оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем на суму 2 679 494,17 грн., яку і просить стягнути з відповідача.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" було надано Договір про надання правової допомоги №06/02-45 від 06.02.2026 (надалі - Договір про надання правової допомоги), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Ай Ді Пі Груп" (адвокатське об`єднання).

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, а клієнт зобов`язаний оплатити правову допомогу в порядку та строки, визначені цим Договором.

Пунктом 4.2 Договору про надання правової допомоги сторони погодили розмір гонорару за надання правової допомоги встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін. Сторони домовились, що вартість 1 години надання правової допомоги за цим Договором одного адвоката становить від 3 000,00 грн. Сторони домовились, що вартість одного судового засідання у судових справах за участю керуючого партнера, партнера або адвоката адвокатського об`єднання в судах: за місцезнаходженням в м. Києві - від 4 000,00 грн; за місцезнаходженням не в м. Києві - від 6 000,00 грн. Сторони домовились, що остаточний розмір гонорару адвокатського об`єднання залежить від критеріїв, зазначених в п. 4.3 цього Договору, та визначається в акті, що складається відповідно до п. 4.4 цього Договору.

Згідно з п. 4.3 Договору про надання правничої допомоги при визначенні адвокатським об`єднанням розміру гонорару враховується наступні критерії: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; необхідність виїзду у відрядження.

За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті зазначається обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги та вартість такої допомоги (п. 4.4 Договору про надання правової допомоги).

На підтвердження виконання зобов`язань за Договором про надання правничої допомоги позивачем надано Звіт про надання правової допомоги від 29.05.2026 до Договору про надання правової допомоги №06/02-45 від 06.02.2026 та Акт надання правової допомоги №2 від 29.05.2026 на суму 57 500,00 грн.

Зі Звіту про надання правової допомоги від 29.05.2026 та Акту надання правової допомоги №2 від 29.05.2026 на суму 57 500,00 грн вбачається, що адвокатським об`єднанням надано позивачу правову допомогу, а саме:

1) Правовий аналіз та складання позову у справі №910/1563/26 (вартістю 21 000,00 за 7 годин);

2) Правовий аналіз відзиву, клопотань відповідача та складання відповіді на відзив у справі №910/1563/26 (вартістю 11 100,00 грн за 3,7 години);

3) Правовий аналіз заперечень, додаткових пояснень, клопотання про призначення комплексної бухгалтерської експертизи відповідача (5 400,00 грн за 1,8 години);

4) Судове засідання у справі №910/1563/26 від 17.03.2026 (вартістю 4 000,00 грн за 1 засідання);

5) Судове засідання у справі №910/1563/26 від 26.03.2026 (вартістю 4 000,00 грн за 1 засідання);

6) Судове засідання у справі №910/1563/26 від 07.04.2026 (вартістю 4 000,00 грн за 1 засідання);

7) Судове засідання у справі №910/1563/26 від 21.04.2026 (вартістю 4 000,00 грн за 1 засідання);

8) Судове засідання у справі №910/1563/26 від 07.05.2026 (вартістю 4 000,00 грн за 1 засідання).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" у заяві про ухвалення додаткового рішення просить суд вирішити питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 57 500,00 грн.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відхилення доводів відповідача про недійсність договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №23012023-01 від 23.01.2023.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку встановленим факт того, що відповідач є землекористувачем землі, а позивач власником с/г техніки (що підтверджується дослідженими в судовому засіданні технічними паспортами на транспортні засоби) і на професійній основі надає техніку з екіпажем землекористувачам для обробки землі.

Так, 27.01.2023 Іноземним підприємством "Агросистем Інвест Україна" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Перемога" складено акт приймання-передачі, в якому зафіксовано передання відповідачу 21 одиниці техніки.

Як правильно вказано судом першої інстанції, керівником відповідача ОСОБА_1 13.02.2023 за допомогою КЕП підписано акт надання послуг від 31.01.2023 на суму 1 463 258,63 грн, а керівником відповідача ОСОБА_2 21.04.2025 підписано акт надання послуг від 28.02.2023 на суму 806 523,41 грн. Також КЕП керівника відповідача ОСОБА_2 21.04.2025 підписано акт звірки розрахунків з визнанням заборгованості у сумі 2 269 782,04 грн.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що різниця в датах накладення КЕП сторін на акті звірки (16.10.2024 (позивач) та 21.04.2025 (відповідач)), та на акті від 28.02.2023 (акт датовано 28.02.2023, а відповідач підписав його через 2 роки - 21.04.2025) не спростовує факту волевиявлення повноважених представників сторін та пояснює як зміну організаційно-правової форми позивача (з іноземного підприємства на товариство з обмеженою відповідальністю), так і зміну керівника відповідача за час між підписанням обома сторонами цього акту (вказані обставини також підтверджуються матеріалами справи).

Також, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач не надав доказів виконання робіт з обробки полів власними силами чи за допомогою інших підрядників, а позивач надав як докази знаходження у власності с/г техніки, яка передавалася в межах цього договору, так і відомості із GPS-трекерів про обробку землі відповідача. Виїзд техніки відповідача в межах спірного періоду на суміжні ділянки у жодному разі не спростовує факту викання робіт і межах спірного договору.

Судом першої інстанції встановлено, відповідачем своєчасно зареєстровані податкові накладні з податку на додану вартість за спірними господарськими операціями (відображаються в електронному кабінеті відповідача у Державній податковій службі України та він міг і повинен був дізнатись про їх реєстрації), що покладало на відповідача, який не одержував спірні роботи, обов`язок повідомити про безпідставність одержання податкового кредиту, доказів чого суду не надано.

Як правильно вказано у рішенні суду першої інстанції, ситуація коли два керівники відповідача підписують акти наданих послуг з позивачем у січні 2023 року та у квітні 2025 року, а при вирішенні спору (ініційованого у лютому 2026 року) про стягнення боргу за такими актами відповідач почав заперечувати виконання таких робіт та ставити під сумнів дійсність Договору в цілому, вірогідно пояснюється зміною бенефіціарного власника Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" (що відбулось після підписання спірних актів).

Проте зміна бенефіціарного власника Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" не свідчить про нереальність виконаних робіт за відповідними актами.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" за замовленням Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" робіт за Договором оформлених актами надання послуг №АГС-00008 від 31.01.2023 на суму 1 463 258,63 грн та №АГС-00019 від 28.02.2023 на суму 806 523,41 грн.

Водночас вартість виконаних за актом надання послуг №АГС-00008 від 31.01.2023 робіт розраховувалась виходячи з курсу 1 долара США, що становив 36,5686 грн, а акт надання послуг№АГС-00019 від 28.02.2023 - з курсу 1 долара США, що становив 36,5686 грн.

Враховуючи офіційний курс Національного банку України долара США до гривні станом на 05.02.2026 - у розмірі 43,1695 грн, то вартість виконаних у січні 2023 року робіт складає 1 727 387,39 (40 014,07 доларів США х 43,1695 грн), а вартість виконаних у лютому 2023 року робіт складає 952 106,78 грн (22 055,08 доларів США х 43,1695 грн).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" наявний обов`язок з оплати виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" у січні-лютому 2023 року робіт на суму 2 679 494,17 грн.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що наявність та розмір боргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" за договором у сумі 2 679 494,17 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" про стягнення вказаної суми основного боргу підлягає задоволенню.

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також з урахуванням наслідків вирішення даної справи - задоволення позовних вимог повністю та відсутності клопотання відповідача поданого в порядку частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 57 500,00 грн.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апелянта про неповне з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, не відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильним застосуванням норми матеріального права та порушенням норми процесуального права.

Щодо доводів апелянта, що з наявних у справі документів, факт надання послуг за Договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №23012023-01 від 23.01.2021 не підтверджується документально; відсутнє повідомлення про початок орендних відносин (п. 5.1. Договору); відсутнє погодження сторонами строку оренди (п. 3.1. Договору); Статут ПСП "Перемога" містив обмеження для ОСОБА_1 на укладення такого Договору, що було відображено в ЄДРПОУ; на Акті наданих послуг від 28.02.2023 стоїть електронний підпис не уповноваженої на те особи ( ОСОБА_2 ), хоча вказано, що підписується ОСОБА_1.; зауважень до розрахунку, складеному Іноземним підприємством "Агросистем Інвест Україна" від 31.01.2023, апеляційний господарський суд вказує таке.

Матеріали справи містять детальні пояснення позивача щодо розрахунку по оренді с/г техніки від 31.01.2023. Так, позивач вказує, що зазначений розрахунок фактично складався бухгалтерією позивача на прохання представника позивача у справі для надання інформації суду з чого саме сторони виходили при розрахунку суми за надані послуги станом на дату складання акту надання послуг №АГС-00008 від 31.01.202. При цьому такий розрахунок за лютий 2023 року був складений та підписаний обома сторонами, а підписаний розрахунок за січень 2023 року відповідач просто не повернув позивачу.

Апеляційний господарський суд погоджується із доводами позивача, що акт надання послуг №АГС-00008 від 31.01.2023 року підписаний КЕП директорів, містить електронні печатки позивача та Відповідача, містить погоджену сторонами суму наданих послуг. Відповідач не зміг спростувати факт підписання цього документу своїм повноважним представником.

Також апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта щодо акту наданих № АГС-00019 від 28.02.2023 та погоджується із доводами позивача, що акт наданих № АГС-00019 від 28.02.2023 був підписаний також КЕП директорів з електронними печатками, що підтверджується матеріалами справи.

Так, зі сторони позивача цей акт був підписаний директором 15.05.2023, а зі сторони відповідача тільки 21.04.2025. При цьому підпис вже був нового директора ОСОБА_2 , який приступив до повноважень з січня 2024 року. На момент підписання акту ОСОБА_2 був повноважним представником і мав право накласти свій КЕП на зазначений документ, що спростовує доводи апелянта щодо повноважень керівника та проставлення печаток.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вказується позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, матеріали справи містять акт приймання-передачі техніки та акти надання послуг, підписані сторонами. Відсутність повідомлення про оренду, факт отримання якого позивачем є тільки обставиною виникнення зустрічного обов`язку позивача у визначений строк передати техніку відповідачу, та погодження строку оренди не спростовує реальність господарських операцій та зазначені акти.

Апеляційний господарський суд погоджується із запереченнями позивача про безпідставність посилання на відмову суду першої інстанції зупинити провадження у справі до вирішення справи 910/3797/26, в якій розглядалися вимоги відповідача визнати недійсним договір №23012023-01.

Так, апеляційна скарга не містить обґрунтування об`єктивної неможливості розгляду справи №910/1563/26 з урахуванням зібраних доказів, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що є обов`язковим для зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо клопотання про призначення судової експертизи апеляційний господарський суд погоджується із доводами позивача, що заявляючи клопотання про проведення комплексної судової економічної та бухгалтерської експертизи, яку просить доручити знову КНДІСЕ не навів вагомих аргументів, що саме потребує спеціальних знань для дослідження документів у справі (договір, акти, розрахунки) та чому суд самостійно не може дослідити.

Апеляційний господарський суд погоджується із доводами позивача, що заява на додаткове рішення разом з доказами витрат у справі були надані у строк протягом 5 днів з дня ухвалення рішення, тому відсутні підстави для залишення без розгляду зазначеної заяви не було.

Щодо доводів апелянта про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без призначення судового засідання, апеляційний господарський суд погоджується із доводами позивача, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку розподілу судових витрат та судового збору" від 18.06.2025 року № 4508-ІХ (набрання чинності - 16.07.2025) були внесені зміни до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, які дозволяють суду ухвалювати додаткове судове рішення щодо розподілу судових витрат без повідомлення учасників справи. При цьому відповідач не був обмежений в праві надати свої заперечення на таку заяву.

Апелянт вважає, що кількість витраченого часу представником позивача на складання позову та відповіді на відзив є надмірною і має бути зменшена мінімум на 50%, однак не подав клопотання в порядку частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а позивачем надані докази на підтвердження понесення витрат у заявленому розмірі.

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також з урахуванням наслідків вирішення даної справи - задоволення позовних вимог повністю та відсутності клопотання відповідача поданого в порядку частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 57 500,00 грн.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Суд констатує право сторони на звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У межах розгляду апеляційної скарги встановлено, що права відповідача порушені не були.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Приписами частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Частиною 1 статті 805 Цивільного кодексу України передбачено, що управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Частинами 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (частини 1 статті 839 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України унормовано, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 за загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

В контексті даної правової позиції апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що саме по собі підписання акту наданих послуг/виконаних робіт не є беззаперечною підставою для висновку про виникнення обов`язку по сплаті, проте відповідач, який підписав такі акти має обов`язок, як довести нереальність таких актів, так і навести переконливу версію появи таких актів.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" за замовленням Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" робіт за Договором оформлених актами надання послуг №АГС-00008 від 31.01.2023 на суму 1 463 258,63 грн та №АГС-00019 від 28.02.2023 на суму 806 523,41 грн.

Вартість виконаних за актом надання послуг №АГС-00008 від 31.01.2023 робіт розраховувалась виходячи з курсу 1 долара США, що становив 36,5686 грн, а акт надання послуг№АГС-00019 від 28.02.2023 - з курсу 1 долара США, що становив 36,5686 грн.

Враховуючи офіційний курс Національного банку України долара США до гривні станом на 05.02.2026 - у розмірі 43,1695 грн, то вартість виконаних у січні 2023 року робіт складає 1 727 387,39 (40 014,07 доларів США х 43,1695 грн), а вартість виконаних у лютому 2023 року робіт складає 952 106,78 грн (22 055,08 доларів США х 43,1695 грн).

Апеляційний господарський суд вважає, що першої інстанції дійшов правильного висновку, що у Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" наявний обов`язок з оплати виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросистем Інвест Україна" у січні-лютому 2023 року робіт на суму 2 679 494,17 грн.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв`язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог відповідача про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини відповідача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг позивачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Відповідач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг відповідачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки відповідача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата відповідачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення відповідачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок позивача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також з урахуванням наслідків вирішення даної справи - задоволення позовних вимог повністю та відсутності клопотання відповідача поданого в порядку частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 57 500,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вважає, що рішення суду та додаткове рішення суду відповідає вимогам законодавства, а тому суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційних скарг.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду та додаткового рішення першої інстанції без змін, а апеляційних скарг - без задоволення.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Перемога" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений Приватним сільськогосподарським підприємством "Перемога" за подання апеляційної скарги, покласти на Приватне сільськогосподарське підприємство "Перемога".

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287 - 291 ГПК України.

Повна постанова складена - 08.10.2026.

Головуючий суддя О.М. Крижний

Судді В.П. Іванов

В.В. Андрієнко