Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №920/613/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. Справа№ 920/613/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» та Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2026

у справі №920/613/26 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Головного управління ДПС у Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми»

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 356 267,46 грн

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Сумській області (далі - позивач, Управління) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» (далі - відповідач, Товариство), в якій просило:

1) визнати недійсними:

додаткову угоду № 3 від 15.02.2021,

додаткову угоду № 4 від 03.02.2021,

додаткову угоду № 7 від 07.09.2021,

додаткову угоду № 8 від 08.09.2021,

додаткову угоду №10 від 28.10.2021,

додаткову угоду №11 від 25.11.2021

додаткову угоду №12 від 29.11.2021 до договору постачання електричної енергії № 30100056 від 19.01.2021, укладеного між Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» та Головним управлінням ДПС у Сумській області;

2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» на користь Головного управління ДПС у Сумській області надмірно сплачені грошові кошти в сумі 356 267,46 грн., а також з відповідача судові витрати в сумі 22 952,01 грн.

Позов обґрунтовано тим, що додатковими угодами №№ 3,4,7,8,10,11,12 до договору про постачання електричної енергії споживачу №30100056 від 19.01.2021 безпідставно внесені зміни до істотних умов, якими змінено ціну за 1 кВт/год більше ніж на 10% від ціни, визначеної у Додатку №1 до договору, та зменшено обсяг постачання, чим порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»;

Спірні додаткові угоди були укладені без належних на те підстав та обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на електричну енергію, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та положенням договору. Враховуючи безпідставність підписання спірних додаткових угод, відповідачу надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 356 267,46 грн, тому вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.06.2026 позов задоволено частково.

Визнано недійсними додаткову угоду №7 від 07.09.2021, додаткову угоду №8 від 08.09.2021, додаткову угоду №10 від 28.10.2021, додаткову угоду №11 від 25.11.2021 та додаткову угоду №12 від 29.11.2021 до договору постачання електричної енергії № 30100056 від 19.01.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» та Головним управлінням ДПС у Сумській області.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» на користь Головного управління ДПС у Сумській області надмірно сплачені грошові кошти в сумі 171 754 грн 83 коп., 15 373 грн 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відмовлено у позові у частині визнання недійсними додаткової угоди № 3 від 15.02.2021, додаткової угоди № 4 від 03.02.2021 до договору постачання електричної енергії № 30100056 від 19.01.2021, укладеного між Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» та Головним управлінням ДПС у Сумській області, про постачання електричної енергії споживачу та стягненні 184 512 грн 63 коп. надмірно сплачених коштів.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 538 грн 95 коп. покладено на позивача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, щодо визнання недійсними додаткових угод та повернення надмірно сплачених грошових коштів, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами при укладенні додаткових угод №№7,8, 10-12 до Договору №30100056 від 19.01.2021 не дотримано вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та безпідставно змінено істотні умови договору, а також при укладенні вказаних додаткових угод, сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни електричної енергії як в період виконання умов договору так і під час розгляду даної справи.

При цьому, відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що додатковою угодою № 3 від 15.02.2021 та додатковою угодою №4 від 03.02.2021 підвищено ціну з 3,200000 грн до 3,488675 грн за 1 кВт/год з ПДВ, тобто на 9,01%, а від так сторонами було дотримано вимог Закону України «Про публічні закупівлі» щодо збільшення ціни за одиниці товару не більше ніж на 10% від визначеної в договорів.

Щодо позовних вимог про стягнення 32 959,55 грн надмірно сплачених коштів за вересень 2021 року, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено за якою додатковою угодою, яка є предметом спору, поставлялася електрична енергія у вересні 2021 року саме за ціною 3,904174 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» звернулося 02.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 02.07.2026, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2026 в частині визнання недійсними додаткових угод №7 від 07.09.2021, №8 від 08.09.2021, №10 від 28.10.2021, №11 від 25.11.2021 та №12 від 29.11.2021 до договору постачання електричної енергії споживачу №30100056 від 19.01.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» та Головним управлінням ДПС у Сумській області та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» на користь Головного управління ДПС у Сумській області надмірно сплачених грошових коштів у сумі 171 754,83 грн, 15 373,06 грн витрат по сплаті судового збору. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог Головного управління ДПС у Сумській області відмовити.

Апеляційна скарга Товариства обґрунтована тим, що до спірних правовідносин у даній справі необхідно застосовується пункт 2 частини 5 статті 41 Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII, який набрав чинності 19.02.2016 у редакції Закону України «Про публічні закупівлі» № 4888-IX від 27.05.2026, який набрав чинності 24.06.2026.

Враховуючи наведене Товариство зазначило про те, що обмеження 10% застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару, без обмеження кількості таких змін, а тому сума всіх змін не є критерієм правомірності правочину.

Єдиною обов`язковою умовою, якої необхідно дотримувати при зміні істотних умов договору про закупівлю, на переконання відповідача, є незбільшення загальної суми договору.

При ухвалені оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не враховано, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі №920/19/24 сформовані за результатами тлумачення редакції п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» до набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі», в редакції закону № 4888-IX від 27.05.2026.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/613/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Також не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Сумській області звернулося 06.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 06.07.2026, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2026 в частині відмови у визнанні недійсними додаткових угод №3 та №4 та стягненні 184 512,36 грн надмірно сплачених коштів. Прийняти нове рішення, яким:

- визнати недійсними додаткові угоди №3 від 15.02.2021 та №4 від 03.02.2021 до договору постачання електричної енергії №30100056 від 19.01.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» та Головним управлінням ДПС у Сумській області;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» на користь Головного управління ДПС у Сумській області надмірно сплачені грошові кошти в сумі 356 267,46 грн.

Рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2026 у справі №920/613/26 в частині визнання недійсними додаткової угоди №7 від 07.09.2021, додаткової угоди №8 від 08.09.2021, додаткової угоди №10 від 28.10.2021, додаткової угоди №11 від 25.11.2021 та додаткової угоди №12 від 29.11.2021 до договору постачання електричної енергії №30100056 від 19.01.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» та Головним управлінням ДПС у Сумській області залишити без змін.

Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» можливе лише при значному коливанні (зростанні) цін на ринку, яке повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Товариством не надано належних доказів для підтвердження факту коливання цін на ринку, а тому додаткові угоди №3 від 15.02.2021 та №4 від 03.02.2021 укладені з порушенням умов п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що свідчить про недійсність вказаних додаткових угод.

Відсутність додаткової угоди на підтвердження збільшення ціни (тариф) електричної енергії у вересні 2021 року свідчить про безпідставність такого збільшення.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 07.07.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2026 у справі №920/613/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» на рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2026 у справі №920/613/26 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, а саме надати докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 5 513,93 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2026 у справі №920/613/26 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки, а саме надати докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 11 980,80 грн.

10.07.2026 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Головного управління ДПС у Сумській області надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

14.07.2026 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» на рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2026 у справі №920/613/26. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, заперечення на відзив. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Розгляд справи №920/613/26 призначено на 02.09.2026. Витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/613/26.

Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2026 у справі №920/613/26. Вирішено об`єднати апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2026 у справі №920/613/26 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» на рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2026 у справі №920/613/26, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційної скарги Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2026 у справі №920/613/26 призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» на рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2026 на 02.09.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

22.07.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача у якому просив відмовити Головному управлінню ДПС у Сумській області в задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2026 у справі №920/613/26 та залишити зазначене рішення суду в частині відмови у визнанні недійсними додаткової угоди № 3 від 15.02.2021, додаткової угоди № 4 від 03.02.2021 до договору постачання електричної енергії № 30100056 від 19.01.2021 та стягненні 184 512,63 грн надмірно сплачених коштів - без змін.

Заперечуючи проти апеляційної скарги позивача, Товариство зазначило, що Управлінням у своїй апеляційній скарзі не зазначено у чому полягає незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2026, а виділяє нові підстави позову у справі № 920/613/26, що є підставою для залишення апеляційної скарги без розгляду.

24.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/613/26.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 відкладено розгляд справи на 16.09.2026 у режимі відеоконференції. Особа, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» - Брага Юлія Олегівна.

08.09.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Головного управління ДПС у Сумській області надійшла заява, сформована в системі «Електронний суд» 08.09.2026, про забезпечення участі представника у судових засіданнях у справі №920/613/26, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 задоволено заяву Головного управління ДПС у Сумській області про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Особа, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник Головного управління ДПС у Сумській області - Пономарьова Ігоря Олексійовича.

16.09.2026 через Підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Головного управління ДПС у Сумській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відпусткою представника.

Представник відповідача брав участь у судовому засіданні 16.09.2026 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши клопотання позивача, відмовляє у його задоволенні та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представник Управління, який не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, а також обставини, які може повідомити представник позивача та які не можуть бути встановлені судом при досліджені матеріалів справи №920/613/26. Наведені у заяві про відкладення причини неявки, суд не вважає поважними, тому розгляд справи відбувається за відсутності представника позивача.

Одночасно судова колегія вважає за необхідне зазначити, що юридична особа в силу ст. 56 Господарського процесуального кодексу України не позбавлена права призначати іншу особу для представництва її інтересів у справі, або здійснювати представництво своїх інтересів в порядку самопредставництва.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Головного управління ДПС у Сумській області.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Головним управлінням ДПС у Сумській області, згідно з даними електронної системи «PROZORRO» (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-12-08-002491-a) проведено закупівлю електричної енергії UA-2020-12-08-002491-a.

19.01.2021 за результатами проведення закупівлі між ТОВ «Енера Суми» (Постачальник) та Головним управлінням ДПС у Сумській області (Споживач) укладено договір № 30100056 (далі - Договір) відповідно до п.2.2. якого Постачальник зобов`язується у 2021 році поставити Споживачу електричну енергію за кодом ДК 021:2015 №09310000-5 «Електрична енергія» (далі-електрична енергія або товар) для забезпечення потреб Споживача, а споживач зобов`язується оплатити Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що плановий обсяг постачання електричної енергії за цим Договором складає 795000 кВт/год на рік.

Відповідно до п. 3.1 Договору строк постачання товару за цим договором: з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року (включно).

Згідно з п. 5.1 Договору, сума договору становить 2 544 000,00 грн у т.ч. ПДВ 424 000,00 грн.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що ціна за одиницю товару може змінюватись зокрема у випадках:

- зменшення ціни за одиницю товару у разі коливати ціни Товару на ринку (п.п.5.6.1.);

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого Товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в п.5.1 Договору (п.п. 5.6.2).

У разі коливання ціни за одиницю товару на ринку в сторону збільшення, Постачальник письмово звертається до Споживача листом, в якому пропонує нову ціну за одиницю Товару з урахуванням коливання ціни такого товару на ринку, але не більше ніж на 10 % порівняно із ціною за одиницю товару, визначеною в Договорі. Разом із листом Постачальник повинен надати оригінал, довідки з НКРЕКП / Торгово-промислової палати України чи її територіального відділення чи інший уповноважений орган який має на це повноваження, із зазначенням, зміненої ціни за одиницю, товару на ринку України (далі - Довідка), яка підтверджує та обґрунтовує збільшення ціни порівняно з ціною за одиницю товару, встановленою у Додатку 1 до Договору.

Довідка повинна бути надана Постачальником Споживачу не пізніше 30 числа місяця, що передує місяцю поставки та не може бути замінена після зазначеного терміну. Довідка, надана Постачальником пізніше вказаного терміну, Споживачем не розглядається та внесення змін до ціни за одиницю товару не здійснюється.

В подальшому, якщо до кінця строку дії Договору відбувається коливання ціни за одиницю товару на ринку в сторону збільшення, Постачальник повинен письмово звернутися до Споживача та надати новий оригінал Довідки, яка обґрунтовує збільшення ціни по зазначеному діапазону порівняно з ціною, встановленою у Додатку 1 до Договору.

Під коливанням ціни за одиницю товару на ринку слід розуміти будь-яку зміну ціни за одиницю товару у Довідці, порівняно із ціною за одиницю товару, визначеною у Додатку 1 до Договору. За такої умови ціна за одиницю товару збільшується пропорційно збільшенню середнього показника ціни у наданій Довідці відносно ціни за одиницю товару, визначеної у Додатку 1 до Договору, але не більше ніж на 10%.

Відповідно до п. 5.9 Договору оплата товару здійснюється Споживачем протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати підписання рахунку та Акта приймання-передачі електричної енергії (далі - Акт) у формі оплати за фактично спожитий товар. Джерелом фінансування є кошти загального фонду Державного бюджету КПКВ 3507010 «Керівництво та управління у сфері податкової політики», КЕКВ 2273 «Оплата електроенергії».

Споживач здійснює оплату за надані послуги після надходження з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок коштів на цілі, визначені Договором.

Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму, платежу, порядок, та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору.

Згідно з п. 12.1 Договору останній набуває чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками та діє в частині постачання електроенергії з 01 січня 2021 року до 31. Грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків та виконання інших зобов`язань - до повного їх виконання.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змініми та доповненнями) (п. 13.1 Договору).

Відповідно до п. 13.2 Договору зміна та доповнення цього договору можуть вноситися сторонами та мають юридичну силу за умов, якщо вони оформлені письмово, зареєстровані уповноваженими представниками сторін, завірені печатками, а у разі їх відсутності власним підписом керівників, в тому числі які виникають на підставі п. 13.8 Договору.

Пунктом 13.8. Договору передбачено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» та наказу ДПС України від 08.10.2020 № 556 «Про ліквідацію територіальних органів ДПС» Замовник на даний час перебуває в стадії ліквідації.

19.01.2021 споживачем було підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, що є додатком №2 до Договору.

Додатком №1 сторони погодили договірну ціну, яка складає 2,67 грн без ПДВ (3,20 грн з ПДВ) за кВт/год.

Додатком № 3 до Договору сторони затвердили комерційну пропозицію, якою, зокрема, погодили фактичну ціну (тариф) купованої Споживачем електроенергії у розрахунковому періоді, яка зазначається в акті-купівлі продажу електроенергії, становить - 3,20 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Тариф на послуги з передачі електричної енергії та тариф на послуги з розподілу електричної енергії, відповідного класу напруги є складовими ціни 1 кВт/год. Також погоджено загальну вартість Договору, яка становить - 2 544 000,00 грн з ПДВ з урахуванням ПДВ 424 000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 19.01.2021 до Договору про постачання електричної енергії внесено зміни щодо реквізитів «Замовника» де визначено, що замовником є Головне управління ДПС у Сумській області код ЄДРПОУ 43995469, м. Суми, вул. Іллінська, 13. Дані зміни пов`язанні з ліквідацією Головного управління ДПС у Сумській області код ЄДРПОУ 43144399 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби».

Наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 № 643 затверджено «Положення про Головне управління ДПС у Сумській області» (далі - Положення), пунктом 1 якого передбачено, що Головне управління ДПС у Сумській області код ЄДРПОУ 43995469 є правонаступником Головного управління ДПС у Сумській області код ЄДРПОУ 43144399.

Згідно до п.1 Положення Головне управління ДПС у Сумській області створене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Враховуючи вище наведене Головне управління ДПС у Сумській області код ЄДРПОУ 43995469 є правонаступником ГУ ДПС у Сумській області код ЄДРПОУ 43144399 і має право звертатись з позовної заявою про визнання не дійсними додаткових угод, що були укладенні під час виконання умов договору про постачання електричної енергії № 30100056 від 19.01.2021.

У подальшому сторонами були укладені спірні додаткові угоди, якими було внесено зміни до додатків №1 та №3 до Договору.

Так, додатковою угодою № 3 від 15.02.2021 у зв`язку з коливанням середньозваженої закупівельної ціни електричної енергії на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку у порівнянні з ціною визначеної в Договорі в бік збільшення, керуючись п. 5.6.2 Договору, сторони дійшли згоди внести зміни до договору про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2021 та викласти окремі пункти у наступній редакції, а саме, п. 2.3 Договору «Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період січень-грудень 2021 року становить 762 240 кВт/год», додаток №1 договору «Договірна ціна», додаток №3 до договору розділ - Ціна «Фактична ціна (тариф) купованої споживачем електричної енергії у розрахунковому періоді, яка визначається в акті купівлі-продажу електроенергії становить 3,337528 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди остання розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 13.01.2021.

Додатковою угодою № 4 від 03.02.2021 визначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії за період січень-грудень 2021 року становить 731 431 кВт/год, а фактична ціна (тариф) становить 3,488657 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Відповідно до п. 5 додаткової угоди остання розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 01.02.2021.

Додатковою угодою № 7 від 07.09.2021 визначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії за період січень-грудень 2021 року становить 713 525 кВт/год, а фактична ціна (тариф) становить 3,654884 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Відповідно до п. 5 додаткової угоди остання розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 01.08.2021.

Додатковою угодою № 8 від 08.09.2021 визначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії за період січень-грудень 2021 року становить 698 310 кВт/год, а фактична ціна (тариф) становить 3,837717 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Відповідно до п. 5 додаткової угоди остання розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 09.08.2021.

Додатковою угодою № 10 від 28.10.2021 визначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії за період січень-грудень 2021 року становить 678 571 кВт/год, а фактична ціна (тариф) становить 4,105272 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Відповідно до п. 5 додаткової угоди остання розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 01.10.2021.

Додатковою угодою № 11 від 25.11.2021 визначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії за період січень-грудень 2021 року становить 666 236 кВт/год, а фактична ціна (тариф) становить 4,399555 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Відповідно до п. 5 додаткової угоди остання розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 01.11.2021.

Додатковою угодою № 12 від 29.11.2021 визначено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії за період січень-грудень 2021 року становить 634 823 кВт/год, а фактична ціна (тариф) становить 4,723237 грн з ПДВ за 1 кВт/год. Відповідно до п. 5 додаткової угоди остання розповсюджує свою дію на правовідносини, які склалися між сторонами з 11.11.2021.

Судовою колегією встановлено, що за результатами виконання умов Договору та оспорюваних додаткових угод Товариство поставило, а Управління отримало електричну енергію:

- у січні 2021 року в об`ємі 48047 кВт/год, за ставкою тарифу - 2,781273 грн без ПДВ (3,3375276 грн з ПДВ) на загальну суму 160 358,18 грн з ПДВ, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії №30100056ВЦ/16819/1 від 31.01.2021 та №30100056 ВЦ/34034/1 від 28.02.2021;

- у лютому 2021 року в об`ємі 46679 кВт/год, за ставкою тарифу - 2,907214 грн без ПДВ (3,4886568 грн з ПДВ) на загальну суму 162847,01 грн з ПДВ, що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії №30100056 ВЦ/34041/1 від 28.02.2021;

- у березні 2021 року в об`ємі 58769 кВт/год, за ставкою тарифу - 2,907214 грн без ПДВ (3,4886568 грн з ПДВ) на загальну суму 205024,87 грн З ПДВ, що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії №30100056 ВЦ/50479/1 від 25.03.2021;

- у квітні 2021 року в об`ємі 42319 кВт/год, за ставкою тарифу - 2,907214 грн без ПДВ (3,4886568 грн з ПДВ) на загальну суму 147 636,47 грн з ПДВ, що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії №30100056 ВЦ/68875/1 від 27.04.2021;

- у травні 2021 року в об`ємі 48767 кВт/год, за ставкою тарифу - 2,907214 грн без ПДВ (3,4886568 грн з ПДВ) на загальну суму 170 131,33 грн з ПДВ, що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії №30100056 ВЦ/86717/1 від 31.05.2021;

- у червні 2021 року в об`ємі 42329 кВт/год, за ставкою тарифу - 2,907214 грн без ПДВ (3,4886568 грн з ПДВ) на загальну суму 147 671,35 грн з ПДВ, що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії №30100056 ВЦ/101673/1 від 24.06.2021;

- у липні 2021 року в об`ємі 53517 кВт/год, за ставкою тарифу - 2,907214 грн без ПДВ (3,4886568 грн з ПДВ) на загальну суму 186 702,44 грн з ПДВ, що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії №30100056 ВЦ/119316/1 від 23.07.2021;

- у серпні 2021 року в об`ємі 12406 кВт/год, за ставкою тарифу - 3,045737 грн без ПДВ (3,6548844 грн з ПДВ) та в об`ємі 35667 кВт/год, за ставкою тарифу - 3,198098 грн без ПДВ (3,8377176 грн з ПДВ)на загальну суму 182 222,36 грн з ПДВ, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії №30100056 ВЦ/136826/1 від 26.08.2021, №№30100056 ВЦ/139724/1 від 31.08.2021 та №30100056 ВЦ/155466/1 від 24.09.2021;

- вересні 2021 року в об`ємі 46806 кВт/год, за ставкою тарифу - 3,253478 грн без ПДВ (3,9041736 грн з ПДВ) на загальну суму 182 738,75грн з ПДВ, що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії №30100056 ВЦ/155466/1 від 24.09.2021;

- у жовтні 2021 року в об`ємі 50837 кВт/год, за ставкою тарифу - 3,42106 грн без ПДВ (4,105272 грн з ПДВ) та в об`ємі 8027 кВт/год, за ставкою тарифу - 3,42106 грн без ПДВ (4,105272 грн з ПДВ)на загальну суму 241 652,74 грн з ПДВ, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії №30100056 ВЦ/172399/1 від 25.10.2021, та №30100056 ВЦ/172399/1 від 25.10.2021;

- у листопаді 2021 року в об`ємі 18516 кВт/год, за ставкою тарифу - 3,666296 грн без ПДВ (4,3995552 грн з ПДВ) та в об`ємі 37034 кВт/год, за ставкою тарифу - 3,936031 грн без ПДВ (4,7232372 грн з ПДВ)на загальну суму 256 382,53 грн з ПДВ, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії №30100056 ВЦ/190864/1 від 25.11.2021, та №30100056 ВЦ/207373/1 від 23.12.2021;

- грудні 2021 року в об`ємі 47270 кВт/год, за ставкою тарифу - 3,936031 грн без ПДВ (4,7232372 грн з ПДВ) на загальну суму 223 267,43 грн з ПДВ, що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії №30100056 ВЦ/207373/1 від 23.12.2021.

Відтак загальна вартість поставленої електричної енергії Товариством Управлінню складає 2 266 635,46 грн з ПДВ.

Управління оплатило вартість отриманої електричної енергії на загальну суму 2 266 635,46 грн, що підтверджується наявними в справі копіями платіжних інструкцій та сторонами не заперечувалося.

Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що додатковими угодами №№ 3,4,7,8,10,11,12 безпідставно внесені зміни до істотних умов Договору, а саме змінено ціну за 1 кВт/год, визначену у Договорі, з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що є підставою для визнання вказаних додаткових угод недійсними та повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 356 267,46 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи як окремо так і в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсними додаткових угод № 3 від 15.02.2021, № 4 від 03.02.2021 до Договору, стягненні надмірно сплачених коштів у розмірі 184 512,63 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За приписами ст. 202, 204, ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому колегія суддів виходить з того, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 638, ч. 1 ст. 651 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов). Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У сфері публічних закупівель можливість зміни умов договору обмежується спеціальним правовим регулюванням, встановленим Законом України «Про публічні закупівлі».

Так, правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон України «Про публічні закупівлі») (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Оскільки спір виник щодо правомірності внесення змін до договору про закупівлю електричної енергії, спірні правовідносини регулюються як загальними положеннями ЦК України щодо договорів та правочинів, так і спеціальними нормами Закону України «Про публічні закупівлі».

Метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником торгів за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Положеннями ч.1 ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Статтею 20 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що відкриті торги є основною процедурою закупівлі (частина 1); під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів має бути подано не менше двох тендерних пропозицій (частина друга).

Відповідно до п.8 ч.2 ст.22 цього Закону тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Згідно з ч.1 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

У частині четвертій статті 41 цього Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

При цьому, обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/4058/21, від 22.06.2022 у справі №917/1062/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22.

У постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 Великої Палати Верховного Суду висвітлено питання допустимості збільшення сторонами договору ціни товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни згідно з п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду відзначила, що із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» слідує, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст.652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст.652 Цивільного кодексу України та п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

Відтак норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону.

Отже, з урахуванням наведеного аналізу нормативного припису п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

Такий підхід підтверджено і в подальшій практиці Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.

У спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у двох редакціях: 1) Закону № 114-ІХ (договір про закупівлю та додаткова угода до нього № 3, №4) та 2) Закону № 1530-ІХ (додаткові угоди № 7,8,10,11,12).

Враховуючи зазначене, колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24, Велика Палата Верховного Суду зазначила про застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 1530-ІХ) наступне:

« 132. Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії».

133. Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова «підписання договору про закупівлю» замінені словами «підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару», а друге речення після слів «дизельного пального» доповнено словом «природного». Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.

134. Так, на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

135. Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проекту Закону № 1530-IX, згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

136. Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

137. Проте пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIIIяк у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

138. Водночас положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10%. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10% ціни, встановленої в договорі закупівлі.

139. Філологічне тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10%.

140. До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10% значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю».

Колегія суддів критично ставиться до тверджень Товариства про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції закону від 27.05.2026 № 4888-IX.

Так, 27.05.2026 Верховною Радою України ухвалено Закон України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 4888-IX), яким, зокрема, внесено зміни до чинного Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII). З 24.06.2026 набрали чинності окремі положення Закону № 4888-IX, у тому числі положення, якими змінено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII.

Апеляційний господарський суд зауважує, що набрання з 24.06.2026 законної сили положеннями згаданого закону не має ретроспективної дії щодо правовідносин 2021 року.

До того ж приписами ст. 5 ЦК України унормовано, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та / або набуття чинності іншими.

Відтак при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Наведене вище підтверджується також положеннями п. 2 розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX, згідно якого зазначено, що договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Таким чином зазначений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції Закону № 4888-IX не підлягає застосуванню до правовідносин у цій справі, оскільки, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними саме на момент їх вчинення. Тобто для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме у момент його укладання, зокрема, суперечив актам цивільного законодавства.

Як встановлено судом, предметом Договору було постачання електричної енергії в обсязі 795 000 кВт/год за ціною 3,20 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

Судовою колегією установлено, що після укладення спірного договору сторони послідовно уклали сім додаткових угод, якими змінювали ціну за одиницю електричної енергії.

У результаті таких змін ціна 1 кВт/год електричної енергії збільшилася:

- до 3,337528 грн з ПДВ, тобто на 4,30 % від ціни, визначеної сторонами під час укладення договору, відповідно до додаткової угоди №3;

- до 3,488657 грн з ПДВ, тобто на 9,02 % від ціни, визначеної сторонами під час укладення договору, відповідно до додаткової угоди №4;

- до 3,654884 грн з ПДВ, тобто на 14,22 % від ціни, визначеної сторонами під час укладення договору, відповідно до додаткової угоди №7;

- до 3,837717 грн з ПДВ, тобто на 19,93 % від ціни, визначеної сторонами під час укладення договору, відповідно до додаткової угоди №8;

- до 4,105272 грн з ПДВ, тобто на 28,29 % від ціни, визначеної сторонами під час укладення договору, відповідно до додаткової угоди №10;

- до 34,399555 грн з ПДВ, тобто на 37,49 % від ціни, визначеної сторонами під час укладення договору, відповідно до додаткової угоди №11;

- до 4,723237 грн з ПДВ, тобто на 47,60 % від ціни, визначеної сторонами під час укладення договору, відповідно до додаткової угоди №12.

Відтак, підписання сторонами додаткових угод №№7,8, 10-12 призвело до збільшення ціни (тарифу) електричної енергії понад 10 %, а в цілому на 47,60%, що відповідно порушує вимоги чинного законодавства та не відповідає приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Водночас з досліджених колегією суддів додаткових угод № 3, 4, 7, 8, 10-12 випливає, що сторони обґрунтовували внесення змін до спірного договору коливанням ціни електричної енергії на ринку, однак саме по собі посилання сторін на коливання ціни електричної енергії на ринку не є достатнім для внесення змін до договору про закупівлю, оскільки таке коливання має бути належним чином обґрунтоване та документально підтверджене із дотриманням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 звернула увагу, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів зауважує, що предметом доведення та дослідження є обґрунтованість підстав для внесення змін до договору у зв`язку з істотною зміною обставин, а також дотримання визначеного Законом граничного розміру можливого відсоткового збільшення ціни договору.

Спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель також не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Проте, під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точки зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22).

На підтвердження необхідності укладення оспорюваних додаткових угод відповідач надав інформацію про:

- середньозважений тариф купівлі-продажу електроенергії на «ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку ОЕС України за 1 мВт/год станом на 28.12.2020 та станом на 13.01.2021 щодо додаткової угоди №3 від 15.02.2021;

- середньозважений тариф купівлі-продажу електроенергії на «ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку ОЕС України за 31 торгову сесію січня 2021 року та за 10 торгових сесій лютого 2021 року, щодо додаткової угоди №4 від 15.02.2021;

- середньозважений тариф купівлі-продажу електроенергії на «ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку ОЕС України за першу декаду лютого 2021 року та за 15 торгових сесій липня-серпня 2021 року, щодо додаткової угоди № 7 від 07.09.2021;

- середньозважений тариф купівлі-продажу електроенергії на «ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку ОЕС України за 15 торгових сесій липня-серпня 2021 року та 15 торгових сесій серпня 2021 року, щодо додаткової угоди № 8 від 08.09.2021;

- середньозважений тариф купівлі-продажу електроенергії на «ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку ОЕС України за 15 торгових сесій серпня 2021 року та за 15 торгових сесій вересня 2021 року, щодо додаткової угоди №10 від 28.10.2021;

- середньозважений тариф купівлі-продажу електроенергії на «ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку ОЕС України за 15 торгових сесій вересня 202 року та за 15 торгових сесій жовтня 2021 року, щодо додаткової угоди №11 від 25.11.2021;

- середньозважений тариф купівлі-продажу електроенергії на «ринку на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку ОЕС України за 10 торгових сесій жовтня 2021 року (01.10.2021-10.10.2021) та 10 торгових сесій жовтня 2021 року (11.10.2021-20.10.2021) щодо додаткової угоди №12 від 29.11.2021.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд, зокрема, у постанові від 13.10.2020 у справі №912/1580/18 зазначав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

У постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/401/23 вказано, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.

В постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 913/368/19 зазначено, що оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ N 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації. Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Верховним Судом у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 викладено правову позицію, відповідно до якої постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, збитковим. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника. На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23.

Беручи до уваги викладені висновки суду касаційної інстанції, колегія суддів звертає увагу на те, що на підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Тобто не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував наявність об`єктивного коливання ціни електричної енергії на ринку на момент укладення кожної з додаткових угод № 3, 4, 7, 8, 10-12.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні документи, які б містили порівняння ринкової ціни електричної енергії на дату укладення договору та на дату внесення відповідних змін, а також документи які б відображали динаміку такого коливання або підтверджували неможливість виконання відповідачем договору за первісно погодженою ціною.

Матеріали справи також не містять доказів того, що підвищення ціни електричної енергії мало непрогнозований характер та не могло бути враховане відповідачем під час формування тендерної пропозиції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з доводами позивача, про те, що відповідачем при направлені листів з пропозицією укладення спірних додаткових угод взагалі не надано належної довідки уповноваженого органу, який має повноваження надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Одночасно, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що:

- додаткову угоду №3 укладено 15.02.2021, проте постачальник повідомив про підвищення ціни листом від 02.02.2021 №8/898, тобто, пізніше 30 числа місяця, що передує місяцю поставки, як передбачено п. 5.6.2 Договору;

- додаткову угоду №7 укладено 07.09.2021, проте постачальник повідомив про підвищення ціни листом від 03.09.2021 №8/4980, тобто, пізніше 30 числа місяця, що передує місяцю поставки, як передбачено п. 5.6.2 Договору;

- додаткову угоду №8 укладено 08.09.2021, проте постачальник повідомив про підвищення ціни листом від 02.02.2021 №8/4983, тобто, пізніше 30 числа місяця, що передує місяцю поставки, як передбачено п. 5.6.2 Договору;

- додаткову угоду №10 укладено 28.10.2021, проте постачальник повідомив про підвищення ціни листом від 22.10.2021 №8/5754, тобто, пізніше 30 числа місяця, що передує місяцю поставки, як передбачено п. 5.6.2 Договору;

- додаткову угоду №11 укладено 25.11.2021, проте постачальник повідомив про підвищення ціни листом від 19.11.2021 №8/6357, тобто, пізніше 30 числа місяця, що передує місяцю поставки, як передбачено п. 5.6.2 Договору;

- додаткову угоду №12 укладено 29.11.2021, проте постачальник повідомив про підвищення ціни листом від 19.11.2021 №8/6359, тобто, пізніше 30 числа місяця, що передує місяцю поставки, як передбачено п. 5.6.2 Договору.

Додаткову угоду №4 укладено 03.02.2021. В той же час відповідно до відзиву на позовну заяву постачальник повідомив про підвищення ціни листом №8/1513 без зазначення дати листа. Враховуючи, що лист №8/898, був надісланий 02.02.2021, то на переконання колегії суддів лист з №8/1513 був надісланий після 02.02.2021, що порушує п. 5.6.2 Договору.

Відтак, відповідачем порушено у мови п. 5.6.2 Договору в частині своєчасного повідомлення про зміну ціни за одиницю товару.

За наведеного колегія суддів дійшла висновку, що необхідність внесення зазначених змін не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена належними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання додаткових угод № 7,8, 10-12 недійсними на момент їх укладення, дійшов правильного висновку, що спірні додаткові угоди № 7,8, 10-12 суперечать наведеним вище положенням Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак є недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Одночасно, судом першої інстанції не враховано те, що при підписанні додаткових угод № 3 та №4, яким ціну за одиницю товару збільшено з 3,20 до 3,337528 грн за 1 кВт/год з ПДВ та з 3,337528 до 3,488657 грн за 1 кВт/год з ПДВ, що не перевищує 10% ціни договору, відповідачем не обґрунтувано у встановлено порядку своїх пропозиції щодо підвищення ціни, визначеної у договорі; не обґрунтувано, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику ціні, не наведено причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним та не доведено, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в первинну ціну товару).

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи не підтверджено існування передбачених п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» підстав для послідовного внесення змін до договору постачання шляхом збільшення ціни за одиницю товару.

З огляду на зазначене, на переконання колегії суддів, оспорюванні додаткові угоди № 3 від 15.02.2021 та № 4 від 03.02.2021 до Договору укладені без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, а тому підлягають визнанню недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Доводи Товариства про те, що норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дозволяють щоразу при внесенні змін збільшувати ціну за одиницю товару до 10% відносно попередньої (за умови збереження загальної суми договору), зводяться до помилкового тлумачення законодавства. Такий підхід нівелює мету правового регулювання закупівель, оскільки створює ризики маніпулювання вартістю тендерних пропозицій, за якого учасники отримують можливість усунути конкурентів шляхом штучного заниження ціни, щоб після укладення договору підвищити її до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод із таким розумінням положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» спотворювало б результати конкурентної процедури закупівлі, нівелювало б досягнуту під час торгів економію бюджетних коштів та суперечило б принципам добросовісної конкуренції, максимальної економії, ефективності і пропорційності, визначеним ст. 5 зазначеного Закону. Крім того істотне збільшення ціни за одиницю товару неминуче призводить до зменшення обсягу товару, який може бути поставлений у межах незмінної суми договору, що, своєю чергою, може не забезпечити досягнення мети закупівлі.

Отже, з урахуванням наведеного аналізу нормативного припису п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

Такий підхід підтверджено і в подальшій практиці Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.

Колегія суддів відхиляє доводи Товариства про неможливість врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі №920/19/24, так як вони були ухвалені за результатом тлумачення редакції Закону України «Про державні закупівлі» до набрання чинності Законом України № 4888-IX «Про публічні закупівлі», оскільки як зазначено вище Закон № 4888-IX не підлягає застосуванню до правовідносин у даній справі.

Щодо позовної вимоги про стягнення з 356 267,46 грн - надмірно сплачених бюджетних коштів, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановивши, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог закону та підлягають визнанню недійсними, судова колегія вважає за необхідне визначити правові наслідки такої недійсності, оскільки саме від правильного застосування відповідного способу захисту залежить вирішення позовної вимоги про стягнення надмірно сплачених коштів.

У справі, що розглядається, недійсними є додаткові угоди №3, 4, 7, 8, 10-12, укладені до договору. Недійсність цих додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України «Купівля-продаж».

Недійсність додаткових угод №3, 4, 7, 8, 10-12 означає, що зобов`язання сторін регулюються договором №3010056 від 19.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до умов вказаного договору відповідач повинен був поставити позивачу 795 000 кВт/год. за ціною 3,20 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» поставило відповідно до Договору лише 596 990 кВт/год, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії. Відповідно, отримана відповідачем оплата за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Перевіривши умови договору постачання, обсяг фактично поставленої електричної енергії та здійснені сторонами розрахунки, колегія суддів встановила, що за поставлену електричну енергію у загальному розмірі 596 990 кВт/год позивач повинен був сплатити 1 910 368,00 грн за ціною 3,20 грн за 1 кВт/год, тоді як фактично сплатив 2 266 635,49 грн.

Отже, 356 267,46 грн (2 266 635,49 грн - 1 910 368,00 грн) є надмірно сплаченими кошти, які підлягають поверненню позивачу.

Виходячи зі встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 184 512,63 грн підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному розмірі - 356 267,46 грн.

Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність додаткової угоди, якою змінено ціну тарифу у вересні 2021 року на 3,904174 грн за 1 кВт/год. у зв?язку з чим суд не може визначити суму переплати, колегія суддів зазначає, що у разі відсутності підтвердження зміни ціни на вказану суму, і попередні додаткові угоди визнані судом недійсними то у даному випадку підлягає застосуванню тариф, визначений та погоджений сторонами в договорі чи угоді, що передували угоді, яка визнана судом недійсною.

Відтак, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується, поставка у вересні 2021 року електричної енергії у кількості 46806 кВт/год, то переплата здійснена позивачем у цьому місяці також підлягає поверненню останньому.

Колегія суддів критично ставиться до тверджень Товариства про зміну позивачем підстав позову у своїй апеляційній скарзі, оскільки останній при зверненні до суду просив визнати додаткові угоди недійсними у зв`язку з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при їх укладанні, відтак предметом доведення та дослідження є обґрунтованість підстав для внесення змін до договору, а також дотримання визначеного Законом граничного розміру можливого відсоткового збільшення ціни за одиниць товару.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частина 1 статті 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені Головним управлінням ДПС у Сумській області в апеляційній скарзі в частині оскарження рішення суду першої інстанції, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню частково в частині відмови у визнанні недійсними додаткових угод № 3 від 15.02.2021, № 4 від 03.02.2021 до договору постачання електричної енергії № 30100056 від 19.01.2021 та стягненні 184 512 грн 63 коп. надмірно сплачених коштів, із прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Одночасно доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми», викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, а підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, з підстав зазначених відповідачем не вбачається, відповідно, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» необхідно залишити без задоволення

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 ГПК України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» за подачу позову у розмірі 22 912,01 грн, та за розгляд апеляційної скарги позивача у розмірі 11 980,80 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» на рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2026 у справі №920/613/26 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2026 у справі №920/613/26 задовольнити повністю.

3. Рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2026 у справі №920/613/26 скасувати в частині відмови у визнанні недійсними додаткової угоди № 3 від 15.02.2021, додаткової угоди № 4 від 03.02.2021 до договору постачання електричної енергії № 30100056 від 19.01.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» та Головним управлінням ДПС у Сумській області, про постачання електричної енергії споживачу та стягненні 184 512 грн 63 коп. надмірно сплачених коштів. В цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Викласти резолютивну частину рішення у новій редакції:

« 1. Позов Головного управління ДПС у Сумській області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» про стягнення 356 267 грн 46 коп. - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткову угоду № 3 від 15.02.2021, додаткову угоду № 4 від 03.02.2021, додаткову угоду № 7 від 07.09.2021, додаткову угоду № 8 від 08.09.2021, додаткову угоду №10 від 28.10.2021, додаткову угоду №11 від 25.11.2021 та додаткову угоду №12 від 29.11.2021 до договору постачання електричної енергії № 30100056 від 19.01.2021, укладеного між Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» та Головним управлінням ДПС у Сумській області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» (вул. Терещенка Віталія, буд. 35, м. Суми, 40004, код 41884537) на користь Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, 40009, код 43995469) надмірно сплачені грошові кошти в сумі 356 267 (триста п`ятдесят шість тисяч двісті шістдесят сім) грн 46 коп. та 22 912 (двадцять дві тисячі дев`ятсот дванадцять) грн 01 коп. витрат зі сплати судового збору.».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» (вул. Терещенка Віталія, буд. 35, м. Суми, 40004, код 41884537) на користь Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, 40009, код 43995469) 11 980 (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн 80 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Сумської області.

7. Матеріали справи №920/613/26 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.10.2026.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга