Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №910/12790/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. Справа № 910/12790/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025

у справі № 910/12790/24 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Гарантований покупець"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - позивач; ДП "Гарантований покупець"; Гарантований покупець; апелянт; скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" (надалі - відповідач; ТОВ "Ренджи Ізмаїл"; Товариство) про стягнення 2 339 875,64 грн заборгованості за договором № 13387/07 від 28.04.2017.

Позовні вимоги мотивовані наявністю заборгованості ТОВ "Ренджи Ізмаїл" з неповернення надлишково сплачених коштів за куплену Гарантованим покупцем у листопаді 2022 року - січні 2023 року електричну енергію, сума якої становить 2 339 875,64 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/12790/24 в задоволенні позову відмовлено.

За висновками місцевого господарського суду, позивачем на надано до матеріалів справи доказів ненадходження електроенергії в систему та/або некоректності даних обліку електричної енергії, на підставі яких були визначені обсяги відпущеної електроенергії у спірний період. Доказів того, що об`єкт генерації відповідача ФЕС "Рубанівка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) не передавав електроенергію в об`єднану систему України в спірний період матеріали справи не містять. Тому, суд І-ої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 заяву ТОВ "Ренджи Ізмаїл" задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Ренджи Ізмаїл" 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Як зазначено судом першої інстанції, враховуючи фактичні обставини цієї справи, її складність, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 97 957,70 грн неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторін, а покладення на позивача всіх заявлених витрат не відповідає критеріям розумності, реальності та необхідності. Суд звернув увагу, що в даному випадку не відбувається втручання суду в договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення вартості правової допомоги, оскільки наразі вирішується виключно питання щодо обґрунтованості покладення таких витрат на відповідача за позовом та їх розміру, яке судом вирішується з огляду на обставини цієї справи. Відтак, стягненню з позивача на користь відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 50 000,00 грн (із заявлених 119 541,60 грн).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ДП "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 повністю та ухвалите нове про задоволення позовних вимог повністю. Стягнути з ТОВ "Ренджи Ізмаїл" на користь ДП "Гарантований покупець" суму боргу в розмірі 2 339 875, 64 грн. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваних рішень неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

Апелянт, за фактичних обставин справи, зазначає, що зважаючи на те, що система управління ринком містила сертифіковані дані комерційного обліку стосовно ТОВ «Ренджи Ізмаїл» за листопад (з 12 по 30 число) 2022 року - січень 2023 року з нульовими значеннями, тобто вбачалась відсутність протягом цього часу фізичного відпуску об`єктом генерації відповідача - ФЕС «Рубанівка» (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) електричної енергії позивачу. Останній на виконання вимог Порядку № 641 надіслав на електронну адресу відповідача, підписані кваліфікованим електронним підписом зі сторони позивача: акт коригування до акта купівлі-продажу електроенергії за листопад 2022 року від 06.05.2024; акт коригування до акта купівлі-продажу електроенергії за грудень 2022 року від 29.04.2024; акт коригування до акта купівлі-продажу електроенергії за січень 2023 року від 22.04.2024. Від підписання вищезазначених актів коригування відповідач відмовився. При цьому, зважаючи на попередньо сплачені Гарантованим покупцем платежі та отримання оновлених (скоригованих) сертифікованих даних комерційного обліку щодо фактичного відпуску електричної енергії відповідачем за листопад 2022 року - січень 2023 року в позивача виникла переплата за договором за куплену електричну енергію. Отже, як акцентує скаржник, беручи до уваги неповернення надлишково сплачених коштів, загальний розмір заборгованості ТОВ «Ренджи Ізмаїл» по переплаті за куплену Гарантованим покупцем у листопаді 2022 року - січні 2023 року електричну енергію становить 2 339 875,64 грн.

В межах наведеного позивач наголошує, що відмовляючи у позові суд 1-ої інстанції надав оцінку обставинам, які виходять за межі предмета спору та не входять до кола доказування у цій справі, зокрема щодо правомірності дій НЕК «Укренерго» по коригуванню даних комерційного обліку. Так, з оскаржуваного рішення не зрозуміло з яких міркувань попереднім судом не було враховано оновлені дані комерційного обліку за версіями MMS 2 та ММS 3 по об`єкта генерації відповідача. Відповідно до змісту останніх електроустановка відповідача не здійснювала фактичний відпуск електричної енергії у спірний період (відповідні показники встановлені на рівні « 0» МВт*год). Також апелянт вказує, що не є правомірним висновок місцевого господарського суду про надходження виробленої відповідачем електричної енергії в енергосистему України з посиланням на акти купівлі-продажу електричної енергії, адже єдиним повноважним суб`єктом на підтвердження вказаних обставин є адміністратор комерційного обліку (НЕК «Укренерго), а єдиним джерелом інформації щодо генерації електричної енергії, яка використовується при розрахунках між учасниками ринку електричної енергії є виключно ДКО, надані АКО. Відтак, первинні акти купівлі-продажу ніяким чином не можуть підтверджувати факт надходження електричної енергії в ОЕС України. Акти купівлі-продажу електричної енергії є лише документальним оформленням операцій купівлі-продажу за договором, що жодним чином не підміняє ДКО. До того ж, наведені в первинних актах купівлі-продажу обсяги електричної енергії суперечать оновленим сертифікованим ДКО, а також даним, зазначених в Системі управління ринком (MMS). Згідно тверджень апелянта, посилаючись виключно на акти купівлі-продажу, місцевий господарський суд фактично нівелював зміст п. 3.4 договору та п. 11.3 Порядку № 641 в частині складання сторонами актів коригування до актів купівлі-продажу та виправлення недоліків в ДКО (з різних підстав) та поставив під сумнів усі складені учасниками ринку електричної енергії акти коригування, складання яких на ринку електричної енергії є звичаєм ділового обороту. Також суд не надав жодних обґрунтувань щодо правових підстав, які б дозволяли позивачу, як учаснику ринку електричної енергії, не враховувати (ігнорувати) оновлені ДКО електричної енергії по ФЕС «Рубанівка» (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) ТОВ «Ренджи Ізмаїл», всупереч положенню п. 9.14.1 та 9.14.3 ККО.

У частині оскарження додаткового рішення скаржником акцентується на очевидній необґрунтованості та безпідставності заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, її не відповідність вимогам ГПК України, а також не підтвердження доказами поданими у строк та в порядку визначеному ГПК України.

Окремо апелянт висловив непогодження з відмовою судом першої інстанції в зупиненні провадження у справі. Зазначає, що вирішення об`єднаною платою Верховного Суду (справа № 908/1162/23) питання поширення (непоширення) норми статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на відносини, що виникли та існували на тимчасово окупованих після 24.02.2022 територіях України за відсутності окремих рішень органів державної влади, - має істотне значення для розгляду даної справи, адже нормами вказаного Закону відповідач обґрунтовував свої заперечення проти вимог позивача щодо стягнення вартості електричної енергії, згенерованої на тимчасово окупованих територіях України у т.ч. після 24.02.2022. Тому постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування правозастосовної практики, а відтак існувала об`єктивна необхідність в зупиненні провадження у цій справі.

З цих підстав скаржник просив зупинити провадження у справі № 910/12790/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2025, апеляційна скарга позивача в справі № 910/12790/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 у справі № 910/12790/24. Призначено апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 у справі № 910/12790/24 до судового розгляду.

До апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Згідно тверджень ТОВ "Ренджи Ізмаїл", НЕК «Укренерго» (АКО) в односторонньому порядку без жодної правової підстави здійснив коригування даних комерційного обліку.

Окремо відповідач звертає увагу, що протоколом наради НКРЕКП від 03.07.2023 № 48-п щодо сертифікації даних комерційного обліку по електроустановках, що приєднанні до елементів систем передачі/розподілу, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України, було вирішено наступне: « 1. Адміністратору комерційного обліку сертифікувати та передавати дані комерційного обліку для проведення розрахунків між учасниками ринку за умови наявності перевіреної інформації, яка підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі. 2. Для електроустановок, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України, Адміністратор комерційного обліку має забезпечити збереження відповідних даних комерційного обліку в Датахаб для можливості здійснення подальших розрахунків після деокупації відповідних територій та отримання перевірених даних щодо роботи цих електроустановок». Втім, відповідний протокол не може бути підставою для зміни сертифікованих даних комерційного обліку. Протокол, на який посилається позивач, був фактично прийнятий через рік після того, як сторони підписали акти купівлі-продажу та провели відповідні розрахунки. При цьому, вказаний документ не містить жодних прописів про коригування даних комерційного обліку за періоди до його прийняття. Крім того, такий протокол НКРЕКП не є рішенням регулятора, яке обов`язкове до виконання.

Також відповідач вважає, що посилання на несинхронну чи асинхронну роботу об`єкта з ОЕС України як причину анулювання сертифікованих даних комерційного обліку не є передбаченим жодним нормативним актом.

Додатково Товариство підкреслює, що листами № 3074 від 10.05.2024, № 3059 від 02.05.2024 та № 3057 від 01.05.2024 позивача було повідомлено про незгоду з актами коригування за періоди листопад грудень 2022 року та січень 2023 року, а також про відмову від їх підписання. Крім того, відповідач відповідно до п. 2.1 Постанови НКРЕКП від 05.02.2019 № 56 звернувся до Регулятора у встановлені постановою строки із заявами про досудове врегулювання спору. Листами НКРЕКП № 6564/22.3.1/7-24 та № 6565/22.3.1/7-24 від 18.06.2024 відповідача було повідомлено про залишення заяв про досудове врегулювання без розгляду, оскільки, на думку Регулятора, відповідач порушив місячний строк для звернення із заявою. Листом № 3125 від 27.06.2024 НКРЕКП було повідомлено, що, залишаючи заяви без розгляду, Регулятор не врахував правила обчислення строків, встановлені Цивільним кодексом України, зокрема частиною 5 ст. 254 ЦК України. Згідно з наведеної норми, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Оскільки останній день строку для всіх заяв припав на вихідні дні, заяви були подані у перші робочі дні. Листом НКРЕКП від 09.08.2024 № 8908/22.3.1/7-24 Регулятор повідомив відповідача про відсутність наміру переглядати своє рішення з урахуванням приписів Цивільного кодексу України. Отже, з викладеного випливає, що відповідач повністю виконав вимоги п. 11.3 Порядку № 641. Таким чином, твердження позивача про необхідність вважати акти коригування погодженими є помилковими і не відповідають дійсності.

За вказаного відповідач висновує, що в даному випадку за результатами підписання актів купівлі-продажу сторони набувають певні права та обов`язки. Зокрема, за результатами погодження показників зафіксованих в акті позивач набуває обов`язку здійснити оплату за придбану електроенергію, а відповідач має право вимагати повної та своєчасної оплати. За таких обставин можна стверджувати, що акти купівлі-продажу містять ознаки правочину. Оскільки вказані акти не були спростовані в судовому порядку, з урахуванням принципу презумпції правомірності правочину, у відповідача не виникає обов`язку повернути кошти позивачу за продану електричну енергію.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 22.10.2025 клопотання ДП "Гарантований покупець" про зупинення провадження у справі - задоволено. Зупинено провадження у справі № 910/12790/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/5633/23. Зобов`язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі із наданням доказів, що підтверджують зазначені обставини.

Постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.03.2026 у справі № 916/5633/23 касаційну скаргу ТОВ "Фрі - Енерджи" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 916/5633/23 залишено без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 05.05.2026 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/12790/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 у справі № 910/12790/24 на 22.06.2026.

До суду апеляційної інстанції від відповідача надходили додаткові письмові пояснення, в яких Товариство зазначило, що в цій справі відсутні підстави для застосування висновків постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23. Крім того відповідачем вказувалось, що, по-перше, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 20.03.2026 у справі № 916/5633/23, не лише не спростовують правової позиції відповідача, а навпаки - підтверджують її обґрунтованість, оскільки об`єднана палата прямо визнала, що у справі № 910/19641/23 (з тотожними сторонами та об`єктом) переплата відсутня саме через неможливість встановити з платіжних інструкцій, за яку саме генеруючу одиницю відповідача здійснено оплату; аналогічна фактична ситуація має місце і у цій справі. По-друге, позовні вимоги позивача є передчасними з огляду на прийняття Закону України № 4777-IX від 10.02.2026, яким вперше визначено законодавчий порядок встановлення дат припинення та відновлення відпуску електричної енергії з об`єктів електроенергетики на тимчасово окупованих територіях, та який передбачає утворення Спеціальної комісії та формування офіційного реєстру таких об`єктів оператором системи передачі. Відтак, до завершення відповідних процедур факт припинення відпуску електричної енергії з об`єкта ФЕС «Рубанівка» у спірний період не може вважатися законодавчо визначеним.

Позивачем до Північного апеляційного господарського суду також подано додаткові пояснення. Згідно тверджень Гарантованого покупця, доводи відповідача про відсутність переплати та про те, що кошти, сплачені Гарантованим покупцем, повністю покривають вартість електричної енергії, відпущеної генеруючими одиницями ТОВ «Ренжи Ізмаїл», розташованими на підконтрольній Україні території є необґрунтованими, оскільки загальна вартість відпущеної такими генеруючими одиницями відповідача електричної енергії на 2 339 875,64 грн є меншою від суми, сплаченої Гарантованим покупцем за відповідний розрахунковий період. Щодо посилань відповідача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функціонування енергетичних ринків, конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та посилення енергетичної стійкості» від 10.02.2026 № 4777-IX, відповідач звернув увагу, що вказаний Закон набрав чинності лише 11.03.2026, тоді як рішення суду першої інстанції у цій справі ухвалено 13.03.2025, тобто за рік до набрання чинності зазначеним законом, що саме по собі виключає можливість його застосування до спірних правовідносин. Окремо позивач підкреслив, що правова позиція ТОВ «Ренжи Ізмаїл» зводиться до незгоди з результатами вирішення ОП КГС ВС справи № 916/5633/23, хоча формально відповідач намагається стверджувати протилежне; його доводи спрямовані на те, щоб не враховувати правові висновки, зроблені ОП КГС ВС у зазначеній справі та обґрунтувати застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у справі № 910/19641/23, від яких ОП КГС ВС відступила.

Відповідачем теж подано до суду апеляційної інстанції письмові пояснення, в яких Товариство висновується, що: пункт 13-6 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» прямо поширюється на минулі періоди, починаючи з 24.02.2022, та на кошти, сплачені до набрання Законом № 4777-IX чинності; стаття 269 ГПК України не звільняє апеляційний суд від застосування чинного ретроспективної дії закону; практика КГС ВС у справах № 923/140/22 та № 911/2237/22 прямо підтверджує обов`язок урахувати норму, яка набрала чинності після рішення суду першої інстанції, але до апеляційного вирішення; позивач не довів виконання передумов спеціальної процедури: рішення Спеціальної Комісії, належного включення ФЕС «Рубанівка» до реєстру з визначеними датами/часом, коригування на підставі такого реєстру, виставлення передбаченого законом коригувального рахунку та спливу місячного строку; платіжні інструкції не містять призначення платежу за конкретною генеруючою одиницею, а за власними даними позивача кожен із трьох актів був оплачений лише частково; сукупна неоплата становила 2 978 412,55 грн; об`єднана палата у справі № 916/5633/23 прямо визнала неподібність цієї фактичної моделі до справи ТОВ «Ренджи Ізмаїл» та окремо підтвердила значення наявності трьох генеруючих одиниць і відсутності розподілу платежів; тому ця постанова, з огляду на підстави та предмет розглядуваного у справі позову, є відмінною від справи, що розглядається.

У судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва.

Представник апелянта в судовому засіданні 09.09.2026 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржувані рішення скасувати. Задовольнити позовні вимоги повністю. Стягнути з ТОВ "Ренджи Ізмаїл" на користь ДП "Гарантований покупець" суму боргу в розмірі 2 339 875, 64грн. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 повністю та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви.

У судовому засіданні представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржувані рішення залишити без змін.

У судовому засіданні 09.09.2026 судом апеляційної інстанції оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та його проголошення 10.09.2026.

В судове засідання 10.06.2026 з`явились представники сторін.

Апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Судова колегія зазначає, що під час розгляду справи в судовому засіданні 22.06.2026 представник позивача повідомив суд апеляційної інстанції про здійснення реорганізації підприємства шляхом зміни організаційно-правової форми Гарантованого покупця.

Колегія суддів, перевіривши наявні в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості щодо позивача дійшла до наступного висновку.

Відповідно до приписів ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Як вбачається з відомостей ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 21.04.2026 відбулось перетворення Державного підприємства "Гарантований покупець" в Акціонерне товариство «Гарантований покупець» з тим самим кодом ЄДРПОУ.

Частиною першою статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 108 ЦК України встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

З відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що АТ «Гарантований покупець» є правонаступником прав та обов`язків ДП "Гарантований покупець".

Відповідно до частини 6 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

Згідно з статтею 52 ГПК України, у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Таким чином, оскільки перетворення є одним із видів правонаступництва, враховуючи наведені приписи ЦК України та ГПК України, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для проведення заміни позивача - ДП "Гарантований покупець" його правонаступником - АТ «Гарантований покупець».

Щодо клопотання позивача про зупинення провадження у справі № 910/12790/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23, судовою колегією зазначається, що 03.10.2025 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у cправі № 908/1162/23 прийнято постанову (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/130792991), якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" залишено без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023, у справі № 908/1162/23 залишено без змін.

Тому, з урахуванням прийняття Верховним Судом постанови по суті справи № 908/1162/23, відповідне клопотання апелянта судовою колегією, з причин відсутності предмета зупинення, не розглядається.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши в судовому засіданні 09.09.2026 пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 28.04.2017 між Державним підприємством "Енергоринок" (ДП "Енергоринок") та ТОВ "Ренджи Ізмаїл" укладено договір № 13387/07 (скорочено - Договір), зі змінами, внесеними додатковими угодами № 410/01 від 05.07.2019, № 1625/01 від 27.12.2019, № 385/01/20 від 12.03.2020, № 843/01/21 від 26.02.2021 та № 1172/07/23 від 18.05.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 324 "Про утворення державних підприємств "Гарантований покупець" та "Оператор ринку" утворено ДП "Гарантований покупець" на базі філії "Гарантований покупець" державного підприємства "Енергоринок" шляхом виділу майна, прав та обов`язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 455 затверджено Статут ДП "Гарантований покупець", відповідно до пункту 5 якого підприємство утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим "зеленим" тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.

Додатковою угодою № 410/01 від 05.07.2019 до Договору, укладеного між ДП "Енергоринок", ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Ренджи Ізмаїл", в його преамбулі слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінено на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінено статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції.

У додатковій угоді № 385/01/20 від 12.03.2020 до Договору ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Ренджи Ізмаїл" (продавець за "зеленим" тарифом) дійшли згоди в преамбулі Договору слова "виробник" за "зеленим" тарифом" замінити словами "продавець за "зеленим" тарифом", а також статті 1-7 Договору викласти в новій редакції.

Відповідно до пункту 1.1 Договору в редакції додаткової угоди № 385/01/20 від 12.03.2020 продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок №641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Відповідно до пункту 2.5 Договору в редакції додаткової угоди № 385/01/20 від 12.03.2020 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Згідно з пунктом 3.1 Договору в редакції додаткової угоди № 385/01/20 від 12.03.2020 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 Договору в редакції додаткової угоди № 385/01/20 від 12.03.2020).

Додатковою угодою № 843/01/21 від 26.02.2021 до Договору ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Ренджи Ізмаїл" виклали, зокрема, пункти 3.2, 3.3 Договору в новій редакції.

Так, за умовами пункту 3.3 Договору в редакції додаткової угоди № 843/01/21 від 26.02.2021 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Згідно з пунктом 3.4 Договору в редакції додаткової угоди № 843/01/21 від 26.02.2021 у випадку здійснення гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за "зеленим" тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за "зеленим" тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період.

На виконання умов Договору ДП "Гарантований покупець", з урахуванням наданих АКО сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії щодо фактичного відпуску та споживання електричної енергії за листопад 2022 року - січень 2023 року, здійснював перерахування коштів ТОВ "Ренджи Ізмаїл" за електричну енергію, в тому числі по об`єкту генерації відповідача - ФЕС "Рубанівка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L), що підтверджується платіжними інструкціями від 15.11.2022 №265 141, від 21.11.2022 №265 986, від 25.11.2022 №266 756, від 30.11.2022 №267 725, від 15.12.2022 №269 606, від 19.12.2022 №270 408, від 26.12.2022 №271 020, від 30.12.2022 №273 103, від 16.01.2023 №274 032, від 23.01.2023 №274 887, від 25.01.2023 № 275 820, від 27.01.2023 № 276 708, від 31.01.2023 № 277 145.

Також, у матеріалах справи містяться підписані позивачем та відповідачем акти купівлі-продажу електроенергії за вказаний період.

Відповідно до оновлених сертифікованих даних комерційного обліку за вказані розрахункові періоди (по версії MMS 3), у вищевказані розрахункові місяці об`єкт генерації відповідача - ФЕС "Рубанівка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) не здійснював фактичний відпуск електричної енергії (відповідні показники встановлені на рівні "0").

Зазначена інформація підтверджується також листом НЕК "Укренерго" від 13.09.2024 № 01/57052.

Скориговані (оновлені) сертифіковані дані комерційного обліку за листопад 2022 року - січень 2023 року (по версії MMS 3) по ТОВ "Ренджи Ізмаїл" завантажені до системи управління ринком (СУР, MMS).

Позивач у позові вказував, що так як СУР містить сертифіковані дані комерційного обліку стосовно ТОВ "Ренджи Ізмаїл" за листопад (з 12 по 30 число) 2022 року - січень 2023 року з нульовими значеннями, тобто вбачається відсутність протягом цього часу фізичного відпуску об`єктом генерації відповідача - ФЕС "Рубанівка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) електричної енергії, позивач, на виконання Порядку № 641, надіслав на електронну адресу відповідача підписані кваліфікованим електронним підписом акти коригування до акта купівлі-продажу електроенергії за листопад 2022 року від 06.05.2024, за грудень 2022 року від 29.04.2024, за січень 2023 року від 22.04.2024. Від підписання вищезазначених актів коригування відповідач відмовився, не повернув Гарантованому покупцю підписані примірники актів коригування та не ініціював спір, тож акти коригування за розрахункові періоди листопад 2022 року - січень 2023 року вважаються погодженими.

Таким чином, позивач акцентував, що загальний розмір заборгованості ТОВ "Ренджи Ізмаїл" по переплаті за куплену Гарантованим покупцем у листопаді 2022 року - січні 2023 року електричну енергію становить 2 339 875,64 грн.

Листом від 13.06.2024 № 41/3363 ДП "Гарантований покупець" зверталось до ТОВ "Ренджи Ізмаїл" з вимогою про повернення вищезазначених переплат, проте відповідач відмовив у поверненні коштів, що і зумовило звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, не погоджувався з даним обліку позивача та зазначав про відсутність підстав для коригування даних, відображених у вже підписаних сторонами актах. Вважає, що вимоги позивача про стягнення коштів суперечать умовам Договору.

Подібні за змістом твердження наведені апелянтом у апеляційній скарзі та відповідачем у відзиві на неї.

Приймаючи до уваги зазначене, колегія суддів вказує таке.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 275 ГК України (норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025, який 28.08.2025 введено в дію) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (далі - Закон).

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії, зокрема, укладається договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 3.1 Договору в редакції додаткової угоди №385/01/20 від 12.03.2020 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку (йдеться про Порядок №641) або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Відповідно до пункту 10.1 Порядку №641 до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Згідно з пунктом 10.2 Порядку №641, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку, гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженою особою, на електронну адресу. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Відповідно до пункту 10.3 Порядку №641 після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.

У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.

За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

Пунктом 10.4 Порядку №641 встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції зазначив, що з вищевикладених положень Договору та Порядку №641 вбачається, що фактична вартість проданої електроенергії відображається в актах купівлі-продажу електроенергії, які формуються на підставі сертифікованих даних. Відповідні акти були підписані обома сторонами та на їх підставі здійснена оплата, тож такі акти є належними та допустимими доказами на підтвердження обставин поставки електричної енергії у визначеному розмірі.

Щодо скоригованого обсягу поставленої відповідачем електроенергії по об`єкту генерації відповідача - ФЕС "Рубанівка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) за листопад (з 12 по 30 число) 2022 року - січень 2023 року з нульовими значеннями, - місцевий господарський суд звернув увагу, що умовами договору передбачено підтвердження обсягу поставки електроенергії саме актами купівлі-продажу, а тому підписані обома сторонами й оплачені акти є належними доказами на підтвердження такого обсягу. Дані, на підставі яких сформовані відповідні акти та здійснена оплата, були сертифіковані адміністратором комерційного обліку (ПрАТ "НЕК "Укренерго"), а тому підтверджували фактичну вартість проданої електричної енергії. Втім позивачем на надано до матеріалів справи доказів ненадходження електроенергії в систему та/або некоректності даних обліку електричної енергії, на підставі яких були визначені обсяги відпущеної електроенергії у спірний період.

Також суд 1-ої інстанції акцентував, що оскільки сертифіковані, валідовані, оперативні дані щодо обсягу товарної продукції, що надані АКО, є єдиним джерелом інформації щодо фактичного відпуску електричної енергії продавцями за "зеленим" тарифом, розрахунки між учасниками ринку електричної енергії, в тому числі між позивачем та відповідачем, здійснюються на підставі саме даних комерційного обліку АКО.

При цьому, використання інших показників (даних) при розрахунках між учасниками ринку електричної енергії, аніж дані комерційного обліку АКО, чинним законодавством, що врегульовує спірні правовідносини, не передбачено та з умов Договору не випливає.

Отже, як висновував місцевий господарський суд, Гарантований покупець зобов`язаний здійснювати розрахунки із суб`єктами ВДЕ (відновлювальні джерела енергії) лише на підставі сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії по кожній генеруючій одиниці виробника за "зеленим" тарифом, що включені до балансуючої групи гарантованого покупця, наданих АКО. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази надсилання ПрАТ "НЕК "Укренерго" відповідачу листів, зауважень, запитів тощо щодо роботи об`єкта генерації ФЕС "Рубанівка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L). Відповідно, дані, на підставі яких були здійснені розрахунки, були підтверджені ППКО та НЕК "Укренерго" як АКО, та були належною підставою для оплати.

Також зазначив, що фактично в даному випадку має місце не коригування даних у зв`язку з виявленими АКО розбіжностями в обсягах поставленої електроенергії, а анулювання вже валідованих та сертифікованих даних.

З протоколу наради НКРЕКП від 03.07.2023 №48-П вбачається, що на цій нараді вирішено:

1) Адміністратору комерційного обліку сертифікувати та передавати дані комерційного обліку для проведення розрахунків між учасниками ринку за умови наявності перевіреної інформації, яка підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі;

2) Для електроустановок, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України, Адміністратор комерційного обліку має забезпечити збереження відповідних даних комерційного обліку в Датахаб для можливості здійснення подальших розрахунків після деокупації відповідних територій та отримання перевірених даних щодо роботи цих електроустановок.

Але вказаний протокол, як вказав суд І-ої інстанції, не може бути підставою для зміни та анулювання сертифікованих даних комерційного обліку.

Доказів того, що об`єкт генерації відповідача ФЕС "Рубанівка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) не передавав електроенергію в об`єднану систему України в спірний період матеріали справи не містять.

Також на час існування спірних правовідносин були відсутні рішення Регулятора, інших уповноважених осіб у сфері енергетики, ПрАТ "НЕК "Укренерго", які б визначали перелік територій/зон/систем, які працюють несинхронно з об`єднаною енергетичною системою України.

За вказаного, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

З огляду на фактичні обставини цієї справи, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції передчасними, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 05.06.2023 вих. № 01/27376, адресованим ДП «Гарантований покупець» (правонаступник АТ «Гарантований покупець»), ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго», як адміністратор комерційного обліку, повідомило про надходження листів від АТ «Херсонобленерго» від 01.06.2023 за № 01-001280 та Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» від 30.05.2023 № 007-63/3069 щодо надання переліку об`єктів виробників, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України.

У листі від 01.06.2023 за № 01-001280 АТ «Херсонобленерго» зазначено, що всі об`єкти виробників, які розташовані на тимчасово окупованій частині Херсонської області, працюють несинхронно з ОЕС України починаючи з 00:00 12.11.2022.

Листом від 13.06.2023 вих. № 01/28760 НЕК «Укренерго», в доповнення до листа від 05.06.2023 № 01/27376, надало ДП «Гарантований покупець» (правонаступник АТ «Гарантований покупець») лист щодо переліку об`єктів виробників, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України, та оновлений перелік ресурсних об`єктів генерації, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України.

З відповідних переліків вбачається несинхронна робота об`єкта генерації ТОВ «Ренджи Ізмаїл», код генеруючої одиниці 62W803196486758L з листопада 2022 року.

Листом від 05.07.2023 за № 01/32699, адресованим ДП «Гарантований покупець» (правонаступник АТ «Гарантований покупець»), НЕК «Укренерго» повідомило, що відповідно до рішення наради під головуванням НКРЕКП щодо сертифікації даних комерційного обліку по електроустановках, що приєднані до елементів систем передачі/розподілу, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України (пункт 1 протоколу від 03.07.2023 № 48-п), АКО сертифікує та передає дані комерційного обліку для проведення розрахунків між учасниками ринку за умови наявності перевіреної інформації, яка підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем направлено відповідачу акти коригування до акта купівлі-продажу електроенергії від 06.05.2024 за листопад 2022 року, від 29.04.2024 за грудень 2022 року, від 22.04.2024 за січень 2023 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» (у редакції на момент спірних правовідносин) Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Дані комерційного обліку формуються відповідно до вимог законодавства, що регулює функціонування ринку електричної енергії, зокрема правил комерційного обліку електричної енергії, та надаються адміністратором комерційного обліку учасникам ринку.

Такі дані є підставою для визначення фактичних обсягів виробленої, відпущеної та купленої електричної енергії, а також для проведення фінансових розрахунків між учасниками ринку електричної енергії.

Механізм купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, а також порядок здійснення відповідних розрахунків визначено Порядком № 641.

Відповідно до п. 10.2 Порядку №641 у разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Згідно з п. 10.3 Порядку № 641 за наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

Також Порядком № 641 встановлено, що підставою для формування актів купівлі-продажу електричної енергії та здійснення розрахунків між гарантованим покупцем і виробником є сертифіковані дані комерційного обліку, які надаються адміністратором комерційного обліку.

При цьому зазначений Порядок не містить положень, які виключали б можливість уточнення або коригування таких даних у разі отримання оновленої або уточненої інформації від адміністратора комерційного обліку.

Таким чином, дані комерційного обліку можуть уточнюватися у випадках, коли після їх первинного формування отримано нові або уточнені дані, що впливають на визначення фактичних обсягів електричної енергії.

Такий підхід узгоджується із загальними принципами функціонування ринку електричної енергії, відповідно до яких розрахунки між його учасниками повинні здійснюватися на підставі достовірних та підтверджених даних щодо фактичних обсягів виробництва та споживання електричної енергії.

Використання первинних даних комерційного обліку для здійснення розрахунків саме по собі не виключає можливості їх подальшого уточнення у випадку встановлення їх невідповідності фактичним показникам або у разі отримання оновлених сертифікованих даних комерційного обліку.

У такому випадку уточнені дані комерційного обліку підлягають врахуванню при визначенні остаточних обсягів виробленої та відпущеної електричної енергії, що, у свою чергу, може зумовлювати необхідність коригування раніше здійснених розрахунків між сторонами відповідних правовідносин.

Відповідно до п. 11.3 Порядку № 641 після отримання продавцем за «зеленим» тарифом від гарантованого покупця акта купівлі-продажу електричної енергії або акта коригування, підписаного уповноваженою особою гарантованого покупця із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, продавець за «зеленим» тарифом протягом трьох днів з дня отримання відповідного акта направляє гарантованому покупцю примірник акта, підписаний уповноваженою особою продавця за «зеленим» тарифом із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису.

У разі наявності у продавця за «зеленим» тарифом зауважень до акта купівлі-продажу електричної енергії або акта коригування, наданого гарантованим покупцем, та/або відмови у його підписанні продавець за «зеленим» тарифом зобов`язаний письмово повідомити про це гарантованого покупця, надати вмотивовану відмову від його підписання та впродовж 30 днів ініціювати спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість визначається за даними, зазначеними в акті купівлі-продажу електричної енергії або акті коригування.

Якщо продавець протягом трьох робочих днів з дня направлення акта купівлі-продажу електричної енергії або акта коригування не направив до гарантованого покупця підписаний акт купівлі-продажу електричної енергії або акт коригування та впродовж 30 днів не ініціював спір, то такий акт купівлі-продажу електричної енергії або акт коригування вважається підписаним продавцем за «зеленим» тарифом.

Таким чином, п. 11.3 Порядку № 641 врегульовано спеціальний порядок та визначено умови, виконання яких необхідне з боку продавця (відповідача) при відмові від підписання акту купівлі-продажу електричної енергії або акта коригування, а саме:

1) письмово повідомити про відмову від підписання акта Гарантованого покупця, надавши вмотивовану відмову від підписання акту купівлі-продажу/акту коригування протягом трьох робочих днів з дня направлення акта купівлі-продажу електричної енергії або акта коригування;

2) протягом 30 днів ініціювати спір відповідно до норм чинного законодавства.

Разом з тим, вирішуючи спір у справі, що розглядається, суд попередньої інстанції, обмежившись посиланням на первинні акти купівлі-продажу електроенергії, не надав належної оцінки обставинам складання та надіслання позивачем відповідачу актів коригування до первинних актів купівлі-продажу електроенергії, а також обставинам дотримання відповідачем відповідного порядку після отримання таких актів коригування.

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Об`єднана палата у постанові від 20.03.2026 у справі № 916/5633/23 зазначила, що лист оператора системи розподілу про те, що об`єкти генерації ВДЕ (за наданим переліком) знаходяться на тимчасово окупованій території, та про втрату електричного зв`язку мереж, що перебувають в зоні відповідальності оператора системи розподілу, з неокупованою територією певної області та суміжними областями на неокупованих територіях, які межують з тимчасово окупованими територіями, є достатнім доказом того, що електроенергія не передавалася в ОЕС України, а відтак є достатньою підставою для коригування даних комерційного обліку та встановлення показників « 0».

Крім того, щодо постанови НКРЕКП від 19.04.2024 № 759, яка встановлює, що у разі відсутності доступу до вузлів обліку та засобів комерційного обліку електроустановок, розташованих на тимчасово окупованих територіях та які працюють несинхронно з ОЕС України, дані комерційного обліку визначаються на рівні нуль, Об`єднана палата зазначила, що постанова НКРЕКП від 19.04.2024 № 759 фактично конкретизувала окремі випадки застосування механізмів комерційного обліку, однак не запровадила принципово нового підходу до визначення або уточнення даних комерційного обліку.

З огляду на викладене, об`єднана палата виснувала, що можливість коригування даних комерційного обліку, у т. ч. шляхом визначення відповідних обсягів електричної енергії на рівні « 0» існувала і до прийняття постанови НКРЕКП від 19.04.2024 № 759.

Враховуючи наведене, об`єднана палата відступила від висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 910/19641/23 щодо застосування ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 10.2 Порядку № 641.

Крім того, питання застосування положень ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у правовідносинах, коли учасник ринку електричної енергії в період запровадження воєнного стану знаходиться на тимчасово окупованій території, за умови відсутності окремого рішення органу державної влади щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24.02.2022, було предметом розгляду об`єднаної палати у справі № 908/1162/23, за результатами розгляду якої Об`єднаною палатою у постанові від 03.10.2025 висловлено правові позиції, які в силу ч. 4 ст. 300 ГПК України підлягають врахуванню судом касаційної інстанції.

У постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 об`єднана палата зокрема зазначила таке.

Правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

Враховуючи наведене, об`єднана палата виснувала про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Колегією суддів зазначається, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України (далі тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Дата початку тимчасової окупації територій, передбачених п. 3 ч. 1 статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Згідно зі ст. 13-1 цього ж Закону в умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в т.ч. автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Таким чином, з огляду на приписи ст. 13-1 Закону Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» про заборону передачі електроенергії на тимчасово окуповану територію, така заборона має абсолютний характер.

Також при розгляді цієї справи колегією суддів враховуються висновки у подібних правовідносинах, що викладені в постановах Верховного Суду: від 17.06.2026 у cправі № 922/3736/24, від 03.09.2026 в cправі № 907/875/24.

Суд враховує, що сторони в справі, що розглядається, не заперечують той факт, що заборгованості за спірним договором (яка фактично є надлишково (попередньо) сплаченими Гарантованим покупцем коштами в період за листопаді 2022 року - січні 2023 року, про стягнення якої заявив вимоги Гарантований покупець, стосується саме об`єкта, який розташований на тимчасово окупованій території за період, коли ця територія вже знаходилась під окупацією.

За вказаного в цілому, враховуючи встановлені у справі обставини, норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, та викладені у постановах об`єднаної палати від 20.03.2026 у справі № 916/5633/23 та від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 висновки, колегія суддів вважає вимоги Гарантованого покупця про стягнення з Товариства 2 339 875,64 грн заборгованості за договором № 13387/07 від 28.04.2017 в період за листопад 2022 року - січень 2023 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

У свою чергу, зважаючи на вищевикладені висновки щодо суті спору, мотиви суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, - на переконання колегії суддів є необґрунтованими.

При цьому, за вказаного судова колегія вважає вмотивованими доводи апелянта, викладені у відповідних межах.

У той же час, відповідні твердження відповідача, на переконання колегії суддів, не спростовують викладених апелянтом в апеляційній скарзі доводів щодо вмотивованості позовних вимог Гарантованого покупця до Товариства про стягнення заборгованості за Договором.

Окремо, в частині аргументів відповідача щодо необхідності застосування при розгляді цієї справи висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 12.02.2025 у справі № 910/19641/23, де брали участь ці самі сторони та предметом спору в якій було стягнення суми боргу в розмірі 7 697 389,74 грн через порушення умов договору, яке полягало в неповерненні надлишково сплачених коштів по переплаті за куплену позивачем у квітні, травні та І декаді червня 2023 року електричну енергію, колегія суддів звертає увагу, що враховуючи ієрархію правових висновків Верховного Суду, висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати касаційного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів касаційного суду.

Від висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.02.2025 у справі № 910/19641/23, на застосуванні яких при вирішенні цього спору наполягає відповідач, відступив Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.03.2026 у справі № 916/5633/23 і саме ці висновки об`єднаної палати підлягають застосуванню при вирішенні справ у подібних правовідносинах.

Тому, з цих підстав відповідні заперечення відповідача відхиляються судовою колегією.

Щодо додаткового рішення судова колегія зазначає наступне.

Як вже зазначалось апеляційним господарським судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/12790/24 в задоволенні позову відмовлено.

До суду першої інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" про стягнення з позивача 119 541,60 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 заяву ТОВ "Ренджи Ізмаїл" задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Ренджи Ізмаїл" 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 року у справі № 911/3312/21 зазначила, що аналіз положень ст. 244 ГПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.

Зазначена правова позиція узгоджується також із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20, Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 910/14228/21, від 22.10.2019 у справі № 922/2665/17, від 12.01.2021 у справі № 1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі № 522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі № 640/15192/19.

Отже, скасування первісного судового рішення, ухваленого за результатом вирішення спору по суті, є самостійною підставою для скасування і додаткового судового рішення до нього, прийнятого згідно ст. 244 ГПК України.

Таких висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 31.10.2023 у справі № 910/3134/22, від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22.

Як зазначалось вище у цій постанові, наявні підстави для стягнення з Товариства на користь Гарантованого покупця 2 339 875,64 грн заборгованості за договором № 13387/07 від 28.04.2017 в період за листопад 2022 року - січень 2023 року.

В силу ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За таких обставин, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 у справі № 910/12790/24, яке прийнято по суті спору, підлягає скасуванню за наслідками цього апеляційного розгляду, як наслідок, задоволенню підлягають позовні вимоги позивача, тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 у справі № 910/12790/24 підлягає скасуванню, як похідне від основного та прийняте за наслідками розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу з причин відмови у задоволенні позову, без процесуальної необхідності надавати оцінку аргументам апеляційної скарги щодо оскарження такого додаткового рішення. У зв`язку із цим, заява відповідача про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволенню не підлягає.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникли при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржувані рішення підлягають скасуванню з прийняттям нових, а саме про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" про стягнення коштів, та про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" від 18.03.2025 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а апеляційна скарга, - задоволенню.

Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем в суді першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача (ТОВ "Ренджи Ізмаїл").

Керуючись ст.ст. 129, 244, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 у справі № 910/12790/24 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 у справі № 910/12790/24 скасувати та прийняти нові, а саме про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" про стягнення коштів, та про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" від 18.03.2025 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" (адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 40/85; ідентифікаційний код - 37209971) на користь Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код - 43068454) суму боргу в розмірі 2 339 875,64 грн (два мільйони триста тридцять дев`ять тисяч вісімсот сімдесят п`ять гривень 64 копійки) та витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви до суду першої інстанції - 35 098,13 грн (тридцять п`ять тисяч дев`яносто вісім гривень 13 копійок).

4. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" від 18.03.2025 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" (адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 40/85; ідентифікаційний код - 37209971) на користь Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код - 43068454) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції - 42 117,79 грн (сорок дві тисячі сто сімнадцять гривень 79 копійок).

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання п.п. 3, 5 цієї постанови Північного апеляційного господарського суду.

7. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.10.2026.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак