Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №915/924/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/924/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Павленко Н.А.

суддів - Лічмана Л.В., Філінюка І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лещенко Л. С.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Шунькіна Н.О.

від відповідача 1 - Мачкова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2026, ухвалене суддею Семенчук Н.О. м. Миколаїв, повний текст якого складено та підписано 22.06.2026

по справі №915/924/25

за позовом Керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби; Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до відповідачів: 1. Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі філії «Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»;

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт»

про визнання недійсними договору на закупівлю робіт як такого, що суперечить інтересам держави й суспільства, його моральним засадам з умислу однієї сторони, та застосування наслідків недійсності,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви та рішення суду, що оскаржується в апеляційному порядку:

Керівник Вознесенської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в якій просив суд (з урахуванням заяви про усунення недоліків):

«1. Залучити до участі у справі Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (Україна, 65029, Одеська область, м. Одеса, вул. Мечникова 32, код ЄДРПОУ 20992104) як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

2. Визнати недійсним договір УМР/2018-01/02 від 01.02.2018 (№ 58-123-01-18-04119 від 19.02.2018), укладений між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «ЮжноУкраїнська атомна електростанція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та товариством з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт».

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» (Україна, 55000, Миколаївська область, Вознесенський район, м. Південноукраїнськ, ПРОМЗОНА, база УМР, код ЄДРПОУ 37630654) на користь Акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» (Україна, 55001, Миколаївська обл., місто Південноукраїнськ, код ЄДРПОУ: 20915546) 10 090 960,11 грн, а з Акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» (Україна, 55001, Миколаївська обл., місто Південноукраїнськ, код ЄДРПОУ: 20915546) одержані ним за рішенням суду 10 090 960,11 грн стягнути в дохід держави.

4. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

5. Про дату, час і місце розгляду справи проінформувати Вознесенську окружну прокуратуру Миколаївської області та Миколаївську обласну прокуратуру, якою буде забезпечуватись участь у справі.».

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що за результатами проведених торгів у системі електронних закупівель «Prozorro» (ідентифікатор UA-2018-01-10-000544-c) між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» та ТОВ «Управління механізованих робіт» було укладено договір на закупівлю робіт №УМР/2018-01/02 від 01.02.2018 (№58-123-01-18-04119 від 19.02.2018) з реконструкції Енергоблоку №2 щодо заміни електродвигунів 6 кВ СВБ, 3СБ. У подальшому, рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2024 № 65/95-р/к у справі № 2-26.206/3-2019 встановлено факт вчинення ТОВ «Управління механізованих робіт» та ТОВ «Альянс» порушення, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які призвели до спотворення результатів зазначених торгів. Прокурор наголошує, що вчинення відповідачем дій, які спотворюють результати тендера, суперечить основними засадам цивільного та господарського законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки, призводить до порушення меж здійснення цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції, визначений Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси в державі й суспільстві. Як вказує прокурор, спірний правочин укладено з порушенням вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України через його суперечність інтересам держави та суспільства, що є підставою для визнання договору недійсним із застосуванням наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2025, після усунення прокурором недоліків позовної заяви, позовну заяву Керівника Вознесенської окружної прокуратури прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/924/25 та призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2026 відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог Керівнику Вознесенської окружної прокуратури, заявлених в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби; Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області до: 1. Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в особі філії «Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» про визнання недійсними договору на закупівлю робіт як такого, що суперечить інтересам держави й суспільства, його моральним засадам з умислу однієї сторони, та застосування наслідків недійсності.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про наявність у прокурора належних підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, оскільки уповноважений орган після отримання інформації про порушення відмовився від вжиття заходів судового захисту, що свідчить про його усвідомлену пасивну поведінку. Поряд із цим, оцінивши позовні вимоги по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним та застосування наслідків недійсності на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виснував, що прокурором не доведено наявності мети спірного правочину, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; заподіяння державі та суспільству значних збитків, а також безпідставного збагачення відповідача-2; причинно-наслідкового зв`язку між встановленими антиконкурентними узгодженими діями учасників торгів та погіршенням майнового становища держави.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Миколаївська обласна прокуратура звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

« 1. Рішення господарського суду Миколаївської області від 11.06.2026 у справі № 915/924/25 щодо відмови прокурору у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція «Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та ТОВ «Управління механізованих робіт» про визнання недійсним договору УМР/2018-01/02 від 01.02.2018 (№ 58-123-01-18-04119 від 19.02.2018), як такого що суперечить інтересам держави та суспільства, вчиненого за умислу однієї сторони та стягнення з ТОВ «Управління механізованих робіт» на користь філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» 10 090 960,11 грн, а з філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» одержані ним за рішенням суду 10 090 960,11 грн - в дохід держави - задовольнити в повному обсязі.

2. Судові витрати відшкодувати на користь Миколаївської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340, код класифікації видатків бюджету (КЕКВ): 2800;призначення платежу: Повернення судового збору) за рахунок відповідача.

3. Справу розглянути за участі представника Одеської обласної прокуратури.

4. Про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Миколаївську обласну прокуратуру.».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2026 у справі №915/924/25 ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ч. 3 ст. 42 Конституції України, ст. ст. 3, 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), ст. ст. 4, 6, 10, 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. ст. 3, 13, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, а також із порушенням норм процесуального права, зокрема ст. ст. 13, 73, 76-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор посилається на те, що факт вчинення ТОВ «Управління механізованих робіт» та ТОВ «Альянс» антиконкурентних узгоджених дій під час проведення закупівлі UA-2018-01-10-000544-c встановлений рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення АМК України від 25.09.2024 № 65/95-р/к у справі № 2-26.206/3-2019. Зазначене рішення ТОВ «Управління механізованих робіт» не оскаржувало та добровільно сплатило накладений штраф, а законність висновків АМК України щодо ТОВ «Альянс» підтверджена рішенням Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі № 916/4770/24, яке набрало законної сили. Отже, встановлені антимонопольним органом обставини щодо узгодження поведінки учасників та спотворення результатів торгів є преюдиційними відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України та не потребують повторного доказування.

Зазначені обставини свідчать про те, що учасники торгів діяли не самостійно та незалежно, а координували свою поведінку, чим усунули між собою реальну конкуренцію. При цьому для встановлення антиконкурентних узгоджених дій закон не вимагає доведення фактичного заподіяння збитків чи встановлення конкретної суми завищення ціни, оскільки достатнім є встановлення факту погодження конкурентної поведінки, здатного спотворити результати торгів. Відтак висновок суду про необхідність доведення прокурором наявності на ринку більш вигідних цінових пропозицій або поставки аналогічних робіт за нижчою ціною ґрунтується на неправильному розумінні правової природи встановленого порушення.

Прокурор наголошує, що спірний договір укладено саме за результатами процедури, в якій була усунута реальна конкуренція, а тому його укладення не може вважатися правомірним наслідком конкурентної закупівлі. Внаслідок узгоджених дій відповідачів замовник був позбавлений можливості здійснити реальний вибір між незалежними пропозиціями та отримати найбільш ефективний результат закупівлі. Таким чином, порушення відбулося на стадії формування результату торгів і не усувається подальшим належним виконанням договору.

У зв`язку з цим прокурор вважає, що спірний договір не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а тому відповідно до ст. 215 ЦК України є недійсним. Одночасно характер встановленого порушення дає підстави для застосування спеціальних наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України, оскільки договір укладено внаслідок свідомого усунення конкуренції та з метою одержання права на державне замовлення не на конкурентних засадах.

На думку прокурора, суд першої інстанції помилково ототожнив застосування штрафу АМК України з вичерпним притягненням відповідача до відповідальності та на цій підставі виключив можливість застосування цивільно-правових наслідків недійсності правочину. Адміністративно-господарська відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та наслідки недійсності цивільного правочину мають різну правову природу, мету та предмет регулювання, а тому застосування штрафу саме по собі не перешкоджає вирішенню питання про недійсність договору та повернення отриманого за ним.

Прокурор зазначає, безпідставним є посилання суду на належне виконання договору як на обставину, що виключає застосування ст. 228 ЦК України. Виконання договору не змінює способу його укладення та не усуває встановленого факту спотворення торгів. Правомірність наслідків договору має оцінюватися з урахуванням обставин, які існували на момент його укладення, а не лише факту подальшого виконання сторонами договірних зобов`язань.

Прокурор також вважає помилковим висновок суду щодо необхідності доведення саме фактичного збагачення відповідача або наявності обвинувального вироку для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України. Вина та умисел сторони правочину можуть встановлюватися різними належними та допустимими доказами, а не виключно вироком у кримінальному провадженні. У цій справі умисний характер поведінки ТОВ «Управління механізованих робіт» підтверджується сукупністю обставин, встановлених АМК України, зокрема координацією дій з іншим учасником, спільними властивостями електронних файлів, синхронністю завантаження документів, господарськими та фінансовими зв`язками між учасниками та іншими встановленими обставинами, які у своїй сукупності свідчать про свідоме усунення конкуренції.

На переконання прокурора, суд першої інстанції неправильно визначив предмет доказування у справі, фактично поставивши можливість визнання договору недійсним у залежність від доведення завищення ціни та фактичного заподіяння збитків, хоча визначальним є встановлений факт усунення конкуренції під час закупівлі та укладення договору за результатами спотворених торгів. Суд також не надав належної правової оцінки тому, що договір є безпосереднім результатом протиправної поведінки учасника закупівлі, та помилково визнав штраф АМК України і виконання договору обставинами, які виключають застосування цивільно-правових наслідків його недійсності.

В апеляційній скарзі прокурор стверджує, що встановлені у справі обставини свідчать про укладення спірного договору за результатами процедури, в якій була свідомо усунута конкуренція, що суперечить інтересам держави і суспільства та вимогам законодавства про публічні закупівлі і захист економічної конкуренції. Прокурор вказує, що наявні передбачені законом підстави для визнання договору недійсним та застосування наслідків, визначених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарги:

27.07.2026 за вх. №2827/26/Д 2 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЕСІКС від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 1 проти вимог апеляційної скарги заперечує та просить суд залишити апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2026 по справі №915/924/25 без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 зазначає, що вимоги прокурора, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки на момент розгляду тендерних пропозицій та визначення переможця замовник не знав і не міг знати про антиконкурентні дії учасників, а рішення Південного міжобласного територіального відділення АМКУ №65/95-р/к від 25.09.2024 було ухвалено значно пізніше та не має зворотної дії в часі. Замовник діяв виключно в межах Закону України «Про публічні закупівлі», не мав підстав для відхилення пропозиції ТОВ «Управління механізованих робіт» та не причетний до узгоджених дій учасників. Договір укладено за найнижчою економічно вигідною ціною, його виконано вчасно, якісно, у повному обсязі та без заборгованостей, а інформація про закупівлю була відкрито розміщена в системі «Prozorro». Оскільки закупівля здійснювалася за рахунок власних коштів підприємства, порушення бюджетних інтересів держави відсутнє, що свідчить про безпідставність представництва прокурора. Як зазначено відповідачем 1 у відзиві на апеляційну скаргу, прокурор не довів наявності умислу сторін на вчинення правочину, суперечного інтересам держави і суспільства, зловмисної домовленості чи завдання майнової шкоди, що виключає застосування ст. 228 ЦК України. Посилаючись на правові висновки Постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, відповідач 1 зазначає, що санкції ч. 3 ст. 228 ЦК України мають конфіскаційний характер, становлять втручання у право власності (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) і не можуть застосовуватися за порушення законодавства про захист економічної конкуренції за відсутності вироку суду чи доведених збитків. Факт притягнення учасників до відповідальності АМКУ не тягне автоматичної недійсності договору 2018 року, а спеціальна стаття 43 Закону України «Про публічні закупівлі» прокурором врахована не була. Відповідач 1 зазначає, що оспорюваний правочин відповідає вимогам законодавства, а прокурором не доведено необґрунтованості рішення суду першої інстанції від 11.06.2026, у зв`язку з чим просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Рух справи у Південно-західному апеляційному господарському суді:

08.07.2026 за вх. №2827/26 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2026 по справі №915/924/25.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2026, апеляційну скаргу, Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2026 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Лічмана Л.В., Філінюка І.Г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 у справі №915/924/25 апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2026 залишено без руху; встановлено Миколаївській обласній прокуратурі 10 денний строк для усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 185270,88 грн з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та відповідні докази надати до суду.

16.07.2026 за вх. №2827/26/Д1 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЕСІКС від Миколаївської обласної прокуратури до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази сплати судового збору у розмірі 185270,88 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 серед іншого, відкрито апеляційне провадження по справі №915/924/25 за апеляційною скаргою Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2026 та призначено справу №915/924/25 до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2026 об 12:30 год. Цією ж ухвалою суду запропоновано учасникам провадження у 10 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі подати відзив/письмові пояснення на апеляційну скаргу (доданих до них документи) та відповідно до ч.4 ст.263 ГПК України надати суду докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу; попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/924/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

29.07.2026 матеріали справи №915/924/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

30.07.2026 за вх. №3146/26 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Південно - західного апеляційного господарського суду надійшла заява, в якій відповідач 1 просить суд надати представнику - Мачковій Оксані Петрівні можливість взяти участь у судовому засіданні по справі №915/924/25, яке відбудеться 15.09.2026 о 12:30 год, а також у всіх подальших можливих судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2026 задоволено заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про участь представника - Мачкової Оксани Петрівни у судовому засіданні, яке відбудеться 15.09.2026 о 12:30 год, а також у всіх подальших можливих судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 06.10.2026 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні та скасуванні оскаржуваного рішення суду.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні від 06.10.2026 проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Уповноважені представники інших учасників справи у судове засідання 06.10.2026 не з`явилися; про дату, час та місце проведення судового засідання всі сторони повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників інших учасників справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції:

Відокремленим підрозділом «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (правонаступником якого є Філія «Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») 10.01.2018 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів, ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-01-10-000544-с щодо предмета закупівлі: «ДСТУ Б Д.1.1-1: 2013 (ДК 021:2015 - 45454000-4 Реконструкція. ДСТУ Б Д.1.1-1: 2013 Енергоблок №2. Роботи по заміні електродвигунів 6 кВ СВБ, 3СБ)», з очікуваною вартістю предмета закупівлі - 8 720 610,65 гривень.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах, подано 2 суб`єктами господарювання: ТОВ «Альянс» з первинною ціновою пропозицією 8 719 143,37 грн без ПДВ та ТОВ «Управління механізованих робіт» - 8 711 391,85 грн без ПДВ.

Остаточна цінова пропозиція, яка подавалася учасниками публічної закупівлі, склала з боку: ТОВ «Альянс» - 8 419 143,37 грн без ПДВ, ТОВ «Управління механізованих робіт» - 8 411 388,88 грн без ПДВ.

Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг визначено до 03.05.2018.

Розгляд тендерної пропозиції відбувся 31.01.2018, що підтверджується протоколом розгляду тендерної пропозиції № ПТ.2.4601.198ц.

Згідно з протоколом №ПТ.2.4601.198ц розгляду тендерних пропозицій по процедурі відкритих торгів на закупівлю робіт за темою «ДСТУ Б Д.1.1-1: 2013 (ДК 021:2015 - 45454000-4 Реконструкція. ДСТУ Б Д.1.1-1: 2013 Енергоблок № 2. Роботи по заміні електродвигунів 6 кВ СВБ, 3СБ» переможцем торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» з остаточною ціною пропозиції 10 093 666,66 грн з ПДВ.

Згідно даних форми протоколу розкриття тендерних пропозицій від 26.01.2018 переможцем в аукціоні визначено ТОВ «Управління механізованих робіт», оскільки інформація та документи товариства відповідають кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, через що, відсутні підстави для відмови, установлені нормами ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII.

На вебпорталі уповноваженого органу з питань публічних закупівель оприлюднено повідомлення про намір укласти договір з ТОВ «Управління механізованих робіт».

У подальшому, між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»), як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт», як Підрядником, укладено Договір на закупівлю робіт №УМР/2018-01/02 від 01.02.2018 (№ 58-123-01-18-04119 від 19.02.2018) (далі - Договір), відповідно до предмету якого Підрядник в межах договірної ціни виконує на свій ризик власними силами і засобами, якісно і у встановлений Договором термін, роботи за темою «Енергоблок № 2. Роботи по заміні електродвигунів 6 кВ СВБ, 3СБ», за кодом згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010.

Згідно з п. 2.1 Договору загальна вартість товару складає 10 093 666,66 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 4.1.1 оплата за виконані роботи здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в протягом 45 банківських днів. Підрядник складає акти виконаних робіт у відповідності до визначеного в пункті 1 договору коду згідно ДКНН.

Додатковою угодою №1 від 01.08.2018 сторонами домовлено, що договірна ціна складає 10 090 944,14 грн з ПДВ (вартість договору зменшено на 2 722,52 грн).

Згідно зі звітом про виконання договору про закупівлю (дата формування звіту 08.02.2019), відповідачі взяті на себе зобов`язання виконали. Сума оплати за договором склала 10 090 960,11 грн.

Рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2024 №65/95-р/к у справі №2-26.206/3-2019 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс» (ідентифікаційний код юридичної особи 32741433) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» (ідентифікаційний код юридичної особи 37630654) вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Відокремленим підрозділом «Южно-Українська АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на закупівлю робіт: ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (ДК 021:2015 - 45454000-4 Реконструкція. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Енергоблок № 2. Роботи по заміні електродвигунів 6 кВ СВБ, 3СБ , відповідно до ідентифікатора закупівлі UA-2018-01-10-000544-c.

За виявлені порушення цим рішенням на вищевказані товариства накладені штрафи.

З матеріалів справи вбачається, що на запит Вознесенської окружної прокуратури №53/5-4258ВИХ-25 від 13.05.2025, Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України листом за вих. № 65-02/2735е від 28.05.2025 повідомило, що рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2024 № 65/95-р/к у справі № 2-26.206/3-2019, в судовому порядку не оскаржувалося, є чинним. Штраф, накладний рішенням ТОВ «Управління механізованих робіт» сплачений 09.10.2024 (т. 2 а.с. 197-202).

Окрім цього, прокурором було надано до суду першої інстанції та залучено до матеріалів справи рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі № 916/4770/24, зі змісту якого вбачається, що ТОВ «Альянс» скористалось правом, передбаченим статтею 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та оскаржило рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2024 № 65/95-р/к у справі № 2-26.206/3-2019 про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.01.2025 у справі №916/4770/24, яке набрало законної сили 20.02.2025, відмовлено у задоволенні позовної заяви ТОВ «Альянс» до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання неправомірними та скасування пунктів 1, 2, 4, 5, 7, 8 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2024 № 65/95-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (т. 3 а.с. 4г-5г).

Інших позовних заяв ТОВ «Альянс» та ТОВ «Управління механізованих робіт» щодо оскарження рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2024 № 65/95-р/к у справі № 2-26.206/3-2019 в судовому порядку Єдиний державний реєстр судових рішень України не містить.

За наведеним, рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2024 №65/95-р/к у справі № 2-26.206/3-2019 є законним, обґрунтованим та чинним.

Адміністративна колегія Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України під час розгляду справи № 2-26.206/3-2019 дійшла висновку, що допущені до аукціону учасники цієї закупівлі під час підготовки документації для участі у тендері діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та пропозиції поза конкурентними засадами.

На думку прокурора, така неправомірна поведінка учасників відкритих торгів суперечить нормам п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Прокурор вважає, що Договір на закупівлю робіт № УМР/2018-01/02 від 01.02.2018 (№ 58-123-01-18-04119 від 19.02.2018) має бути визнаний недійсним на підставі ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором колегія суддів враховує наступне.

Положеннями статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з положеннями ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз положень статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі №911/2169/20.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у його постановах від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 13.11.2018 у справі №910/2989/18.

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

При цьому, прокурору достатньо дотримуватися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

За доводами прокурора інтереси держави порушені тим, що внаслідок антиконкурентних узгоджених дій ТОВ «Альянс» та ТОВ «Управління механізованих робіт» на закупівлю робіт: ДК 021:2015: 45454000-4 - Реконструкція. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Енергоблок № 2. Роботи по заміні електродвигунів 6 кВ СВБ, 3СБ, відповідно до ідентифікатора закупівлі: UA-2018-01-10-000544-c відбулася за відсутності реальної конкуренції, що позбавило замовника можливості отримати найвигіднішу ціну та призвело до неефективного використання бюджетних коштів і фактичних втрат. Оспорюваний договір про закупівлю, як наслідок антиконкурентних узгоджених дій, суперечить принципам публічних закупівель (максимальна економія, ефективність, результативність) і вимогам щодо забезпечення вільної та неспотвореної конкуренції, що обґрунтовує необхідність судового захисту інтересів держави.

Частиною 4 ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання. За результатами моніторингу закупівлі складається висновок, в якому має міститься опис порушення та зобов`язання щодо усунення порушення.

У пункті 8 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Підпунктом 9 пункту 4 положення «Про Державну аудиторську службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, передбачено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, Держаудитслужба є органом, який наділений повноваженнями на здійснення заходів контролю щодо додержання вимог чинного законодавства при проведенні замовниками публічних закупівель, а також на звернення до суду в інтересах держави у разі незабезпечення підконтрольною установою виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду щодо наявності повноважень на звернення до суду Держаудитслужби та її підрозділів, а отже і прокурора в інтересах держави в їх особі, у разі не виконання вимог щодо усунення порушень законодавства, виявлених за результатами моніторингу закупівель, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №906/296/18.

Як правильно встановив суд першої інстанції, у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою на здійснення функцій контролю у сфері публічних закупівель та реагування на порушення законодавства у цій сфері, є Держаудитслужба, повноваження якої на відповідній території реалізуються Південним офісом Держаудитслужби.

Вознесенська окружна прокуратура Миколаївської області, в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», на адресу Південного офісу Держаудитслужби надіслала запит від 13.05.2025 за №53/5-4251ВИХ-25, в якому повідомила про виявлені порушення вимог законодавства під час проведення закупівлі та запропонувала вжити заходів судового захисту інтересів держави (т. 2 а.с 190-193).

У відповідь на запит прокуратури, Управління Південного офісу Держаудитслужби листом від 21.05.2025 за №151425-17/1132-2025 повідомило про відсутність підстав для вжиття заходів реагування. Зокрема зазначило, що у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції юридичними чи фізичними особами позови до суду з метою захисту інтересів держави подають Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України, що визначено статтею 25 Закону України «Про антимонопольний комітет України» (т. 2 а.с 194-196).

Отже, компетентний орган, будучи обізнаним про обставини можливого порушення інтересів держави, самостійно заходів судового захисту не вжив.

За таких обставин, з урахуванням дотримання прокурором порядку, визначеного статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Щодо визнання недійсним договору про закупівлю робіт № УМР/2018-01/02 від 01.02.2018 (№ 58-123-01-18-04119 від 19.02.2018), укладеного між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» (правонаступником якого є АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі Філії «Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» АТ «НАЕК «Енергоатом») та ТОВ «Управління механізованих робіт», як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства з умислу останнього та стягнення з ТОВ «Управління механізованих робіт» на користь АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» АТ «НАЕК «Енергоатом» 10 090 960,11 грн, а з АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» АТ «НАЕК «Енергоатом» 10 090 960,11 грн в дохід Держави, слід зазначити таке.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України, а правові наслідки недійсності правочину - статтею 216 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою, третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За змістом частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Чітке законодавче визначення поняття «інтерес» та поняття «інтерес держави і суспільства» відсутнє, як і відсутні законодавчо закріплені єдині критерії, принципи, засади їх визначення. Втім поняття «інтерес» є ширшим, адже охоплює, наприклад, «охоронюваний законом інтерес», «публічний інтерес», «суспільний інтерес» тощо.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес»: у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Колегія суддів виходить з того, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (див. рішення Конституційного Суду України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999).

Поняття «інтереси держави» має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини третьої статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що, зокрема, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення такого спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Оскільки не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Схожий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №922/1391/18.

Провадження у справі №915/924/25 зупинялося до розгляду Верховним Судом справи № 922/3456/23 у подібних правовідносинах, яку було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків, викладених у постанові від 17.10.2024 у справі №914/1507/23 та вирішення питання чи підлягає застосуванню до спірних відносин ч.3 ст.228 ЦК України, тобто чи є укладений правочин (договір на закупівлю світильників та освітлюваної арматури), таким що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій, за які чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу (п.1 ст.50, ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Таким чином наразі є висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з поставлених прокурором питань про застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, який підлягає врахуванню під час вирішення цієї справи №915/924/25.

У постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду уточнив висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК України, таким чином:

При визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Також Об`єднана палата виснувала, що за умови застосування відповідних приписів ч.3 ст.228 ЦК України, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника, оскільки:

по-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було;

по-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа «Air Canada v. the United Kingdom»).

Об`єднана палата зазначила, що як у справі, що переглядається, так і у справі, від висновків у якій просять відступити, прокурор вочевидь для дотримання принципу пропорційності просив стягнути з добросовісної сторони не майно, отримане за правочином, а кошти, після того як вони будуть стягнуті з винної сторони (у цій справі № 922/3456/23 - з ПП «ЛСВ «Моноліт» на корить СКП «Харківзеленбуд»).

СКП «Харківзеленбуд» неодноразово стверджувало, що воно несе негативні наслідки від ухвалених судових рішень, оскільки грошові кошти не є речами з індивідуально визначеними ознаками, відтак, неможливо розрізнити власні кошти підприємства і кошти, стягнуті з винної сторони. Скаржник звертав увагу на неодноразове намагання виконати примусово відповідне рішення суду незалежно від того, чи отримані кошти з винної сторони на рахунок комунального підприємства. Отже, ухвалені судами у цій справі рішення означають не лише застосування ч.3 ст.228 ЦК України всупереч її прямим приписам (Об`єднана палата погоджується з доводами скаржника, що при правильному застосуванні цієї норми з нього мали би бути стягнуті товари, отримані за правочином, тобто світильники, а не кошти), але й перекладення тягаря відповідальності на невинну сторону - стягнення з комунального підприємства грошових коштів без отримання ним коштів від винної сторони.

Відтак, Об`єднана палата у справі №922/3456/23 дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю товарів на підставі ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України та про стягнення з ПП «ЛСВ Моноліт» на користь СКП «Харківзеленбуд» 2 370 000 грн, а з СКП «Харківзеленбуд» одержаних ним за рішенням суду 2 370 000 грн в дохід держави.

Південно-західний апеляційний господарський суд, з огляду на положення частини четвертої статті 236 ГПК України, враховує наведені вище висновки зроблені у справі № 922/3456/23, оскільки правовідносини у справах є подібними щодо застосування частини третьої статті 228 ЦК України у спірних правовідносинах з огляду на предмет та правові підстави позову (визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору, стягнення коштів на підставі частини третьої статті 228 ЦК України).

Суд першої інстанції встановив, що прокурор у цій справі не довів, що оспорюваний правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Єдиним доказом порушення, прокурором названо рішення АМК.

Однак, як вже зазначалося вище, відповідно до висновку Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23, антиконкурентна поведінка учасника закупівлі не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підірвати її інтереси і сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у розумінні частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України. Ця норма права не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання законодавства про захист конкуренції. З огляду на викладене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що обставини допущення учасниками спірної закупівлі і, зокрема, відповідачем - 2, при її проведенні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, принципу добросовісної конкуренції, вчинення антиконкурентних узгоджених дій, на які послався прокурор в обґрунтування позову, не є підставами для визнання недійсним спірного договору з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства.

Таким чином, рішення Господарського суду Одеської області про відмову в позові з огляду на приписи частини третьої статті 228 ЦК України, є правильним по суті і підлягає залишенню без змін.

Будь-яких інших доводів, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення в порядку статей 277 - 279 ГПК України, прокурором не наведено.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія висновує про залишення апеляційної скарги Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2026 по справі № 915/924/25 без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Усі інші доводи, обґрунтування та посилання прокурора судом апеляційної інстанції враховані, проте не є такими, що впливають на висновки суду у даній постанові.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2026 у справі №915/924/25, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на прокуратуру (апелянта).

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2026 по справі № 915/924/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду.

Порядок та строк оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду передбачений ст. ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст Постанови складено та підписано 12 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Н.А. Павленко

Судді: Л.В. Лічман

І.Г. Філінюк