Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №916/1618/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1618/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Павленко Н.А.

суддів - Богатиря К.В., Лічмана Л.В.

за участю секретаря судового засідання Лещенко Л. С.

за участю представників учасників справи:

від позивача - Мацкевич Д. А.

від відповідача 1 - Шевчук В.В.

відповідач 2 - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» та Фізичної особи ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026, ухвалене суддею Бездолею Д.О. м. Одеса, повний текст якого складено та підписано 02.04.2026

по справі № 916/1618/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім»

2. Фізичної особи ОСОБА_1

про солідарне стягнення 1 534 414,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви та рішення суду, що оскаржується в апеляційному порядку:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі за текстом - позивач, ТОВ «Хімагромаркетинг», постачальник) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» (далі за текстом відповідач 1, ТОВ «Фруктус Тім», покупець) та Фізичної особи ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач 2, поручитель), в якій, з урахуванням поданої до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача грошові кошти у розмірі 1 534 414,42 грн, з яких: основний борг в сумі 907 402,32 грн; пеня в сумі 160 407,66 грн; відсотки річних в сумі 200 794,91 грн; штраф в сумі 170 137,94 грн; інфляційні втрати в сумі 95 671,59 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач посилався на порушення відповідачем 1 умов укладеного з позивачем договору поставки від 19.03.2024 №АП-19-0278, за виконання якого перед позивачем поручився відповідач 2, уклавши договір поруки від 19.03.2024 №АП-19-0278.

Позивач зазначав, що на виконання умов зазначеного договору поставив відповідачу 1 товар за Специфікацією №12 на загальну суму 763 214,23 грн та за Специфікацією №13 на загальну суму 371 038,68 грн. Відповідач 1 здійснив лише часткову оплату поставленого товару: за Специфікацією № 12 - у розмірі 152 642,85 грн, а за Специфікацією № 13 - у розмірі 74 207,74 грн. У зв`язку з цим, за твердженням позивача, у відповідача утворилася заборгованість за поставлений товар у загальному розмірі 907 402,32 грн.

Як вказував позивач, на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» за Договором поставки між ТОВ «Хімагромаркетинг» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №АП-19-0278 від 19.03.2024. За умовами цього договору поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником усіх зобов`язань за Договором поставки та додатками до нього у повному обсязі. При цьому відповідно до умов Договору поруки боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Окрім заявленої до стягнення суми основного боргу позивач просив стягнути солідарно з відповідачів, передбачені Договором поставки від 19.03.2024 №АП-19-0278 штрафні санкції. Зокрема, відповідно до пункту 8.5 Договору поставки позивачем нараховано пеню в загальному розмірі 160 407,66 грн, відповідно до пункту 8.6 Договору - штраф у загальному розмірі 170 137,94 грн, а відповідно до пункту 8.7 Договору - проценти річних в розмірі 200 794,91 грн та інфляційні втрати в розмірі 95 671,59 грн.

Обґрунтовуючи вимоги про солідарне стягнення заявлених до стягнення сум з відповідачів, позивач посилався на положення Договору поруки, а також статті 543, 553, 554 Цивільного кодексу України, відповідно до яких поручитель відповідає перед кредитором за порушення боржником забезпеченого порукою зобов`язання, а солідарний обов`язок боржників надає кредитору право вимагати виконання зобов`язання як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У зв`язку з невиконанням відповідачами зобов`язань за Договорами, позивач направив на їх адреси письмові вимоги про погашення заборгованості, які, за твердженням позивача, залишилися відповідачами без виконання та задоволення, що в свою чергу стало підставою для звернення до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.05.2025 прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» та відкрито провадження у справі №916/1618/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» задоволено частково, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» та Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» основний борг в сумі 907 402,32 грн, пеню в сумі 80 203,83 грн, відсотки річних в сумі 100 397,46 грн та штраф в сумі 85 068,97 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» судовий збір в сумі 8 632,46 грн. Стягнуто з Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» судовий збір в сумі 8 632,45 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд встановив, що між ТОВ «Хімагромаркетинг» та ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» укладено Договір поставки № АП-19-0278 від 19.03.2024, на виконання якого позивач поставив відповідачу 1 товар, однак останній здійснив його оплату лише частково. У зв`язку з цим за відповідачем 1 утворилася заборгованість у розмірі 907 402,32 грн.

Також суд першої інстанції встановив, що на забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № АП-19-0278 від 19.03.2024. Відхиляючи заперечення відповідача 2 щодо не підписання ним цього договору, місцевий суд, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов висновку про доведеність факту укладення Договору поруки та, відповідно, солідарну відповідальність відповідачів за основним боргом.

Щодо заявлених до стягнення штрафних санкцій суд першої інстанції встановив правильність їх нарахування, однак, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану з огляду на принципи справедливості, добросовісності та розумності, а також відсутності доказів понесення позивачем збитків, дійшов висновку про зменшення їх на 50 %.

Водночас у задоволенні вимог про стягнення 95 671,59 грн інфляційних втрат суд відмовив, виходячи з того, що вартість товару за умовами договору була визначена у гривні з прив`язкою до еквівалента в доларах США, а отже, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, виснував, що інфляційні втрати у цьому випадку стягненню не підлягають.

За результатами розгляду справи місцевий господарський суд позов задовольнив частково та стягнув солідарно з відповідачів 907 402,32 грн основного боргу, 80 203,83 грн пені, 100 397,46 грн процентів річних та 85 068,97 грн штрафу.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги:

Щодо апеляційної скарги ТОВ «Фруктус Тім».

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» задовольнити частково - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» основний борг в сумі 907 402,32 грн та відсотки річних у розмірі 17 352,72 грн, в іншій частині позову відмовити; вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Також апелянтом подано клопотання про призначення у справі №916/1618/25 експертизу

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ «Фруктус Тім» зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, неналежно оцінив наявні у справі докази та дійшов передчасного висновку про укладення між сторонами договору поруки від 19.03.2024 № АП-19-0278.

Скаржник наголошує, що ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» та Фізична особа ОСОБА_1 з самого початку заперечували факт укладення та підписання договору поруки, у зв`язку з чим заявляли клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення належності підписів Фізичної особи ОСОБА_1 та відбитка печатки ТОВ «ФРУКТУС ТІМ». На думку скаржника, без проведення відповідної експертизи встановити обставини підписання спірного договору належним чином було неможливо.

Скаржник також звертає увагу на істотні суперечності у доказах, покладених судом першої інстанції в основу висновку про укладення договору поруки. Зокрема, як вказує ТОВ «Фруктус Тім», договір поруки від 19.03.2024 містить посилання на договір поставки від 13.03.2024, який фактично між сторонами не укладався. Крім того, у специфікаціях від 01.05.2024 та 07.05.2024 міститься посилання на договір поруки від 13.03.2024 № АП-1-0278, тоді як спірний договір поруки, на який посилається позивач, датований 19.03.2024 №АП-19-0278. На думку скаржника, зазначені розбіжності мають істотне значення для встановлення факту та моменту виникнення поруки, однак суд першої інстанції належної оцінки їм не надав.

Окремо скаржник наголошує, що Фізична особа ОСОБА_1 на момент укладення спірних договорів перебував за межами України, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів його фізичної участі у підписанні договору поруки. На думку скаржника, суд першої інстанції, безпідставно ототожнив наявність підписів на специфікаціях та інших документах із доведеністю факту підписання саме договору поруки, хоча сам факт належності таких підписів Фізичній особі ОСОБА_1 відповідачами також заперечувався.

Щодо застосування штрафних санкцій скаржник зазначає, що суд першої інстанції, хоча й зменшив їх розмір на 50 %, однак безпідставно присудив до стягнення пеню, штраф та проценти річних у загальному розмірі 265 670,26 грн, що становить близько 29,3 % від суми основного боргу у розмірі 907 402,32 грн. На думку скаржника, такий розмір відповідальності є явно неспівмірним із наслідками порушення зобов`язання та суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того, скаржник вважає необґрунтованим стягнення процентів річних у розмірі 30 % та 36 % відповідно до пункту 8.7 договору поставки та просить застосувати до спірних правовідносин розмір 3 % річних, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України. На обґрунтування цієї позиції скаржник посилається, зокрема, на те, що позивач звернувся до суду лише 24.04.2025, хоча строк виконання грошового зобов`язання настав 01.09.2024, внаслідок чого тривалість періоду нарахування процентів істотно збільшила розмір заявлених до стягнення сум.

Таким чином, скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність факту укладення договору поруки та, як наслідок, безпідставно поклав на ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» та Фізичну особу ОСОБА_1 солідарну відповідальність за заборгованість за договором поставки. При цьому ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» не заперечує факту існування та розміру основної заборгованості за договором поставки у сумі 907 402,32 грн, однак заперечує наявність правових підстав для покладення на нього та Фізичну особу ОСОБА_1 солідарного обов`язку щодо її погашення за договором поруки, факт укладення якого відповідачами не визнається.

Щодо апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 у справі №916/1618/25 в частині солідарного стягнення з ТОВ «Фруктус Тім» та Фізичної особи ОСОБА_1 на користь ТОВ «Хімагромаркетинг» основний борг в сумі 907 402,32, пеню в сумі 80 203,83 грн, відсотки річних в сумі 100 397,46 грн та штраф в сумі 85 068,97 грн та стягнення з Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» судовий збір в сумі 8 632,45 грн. Також апелянтом подано клопотання про призначення у справі №916/1618/25 експертизу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Фізична особа ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, є необґрунтованим та ухваленим на підставі неповного з`ясування обставин і недостовірних доказів.

Як вказує відповідач 2, він з самого початку розгляду справи категорично заперечував не лише факт підписання Договору поруки від 19.03.2024 № АП-19-0278, але й сам факт його укладення, у зв`язку з чим просив суд першої інстанції призначити відповідну судову почеркознавчу експертизу. Проте, ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 означене клопотання залишено без задоволення. На думку скаржника, неукладеність договору поруки виключає виникнення будь-яких солідарних зобов`язань Фізичної особи ОСОБА_1 перед ТОВ «Хімагромаркетинг» .

Скаржник зазначає, що здійснення поставки товару, підписання специфікацій та пересилання первинної документації через оператора поштового зв`язку «Нова пошта» стосуються виключно виконання зобов`язань за договором поставки між Постачальником - ТОВ «Хімагромаркетинг» та Покупцем - ТОВ «Фруктус Тім» та жодним чином не свідчать про виникнення зобов`язань у третьої особи - Фізичної особи ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Щодо апеляційної скарги ТОВ «Фруктус Тім».

14.05.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЕСІКС від ТОВ «Хімагромаркетинг» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Фруктус Тім» (вх. №1638/26/Д 1 від 15.05.2026 ПЗАГС), в якому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Хімагромаркетинг» зазначає, що доводи ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Позивач вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у проведенні почеркознавчої експертизи щодо належності підпису Фізичної особи ОСОБА_1 на договорі поруки. Зокрема вказує, що Фізична особа ОСОБА_1 ще 22.05.2025 подав клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, після чого ухвалою суду від 20.06.2025 його явку було визнано обов`язковою та запропоновано з`явитися до суду для відібрання експериментальних зразків почерку та підпису, а також надати вільні та умовно-вільні зразки власного підпису. Проте Фізична особа ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 20.06.2025 та 15.07.2025, не з`явився та необхідних зразків суду не надав. Таким чином, саме відповідач-2 не виконав вимог суду та фактично унеможливив призначення і проведення експертизи.

Як вказує позивач, так само необґрунтованими є доводи апелянта про надмірний формалізм суду першої інстанції у зв`язку з поверненням без розгляду заяви, поданої головним бухгалтером ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» ОСОБА_2 14.07.2025 до суду надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, підписане ОСОБА_2 на підставі довіреності від 01.06.2025 №5. Проте, зазначена особа не є адвокатом та не є законним представником ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» або Фізичної особи ОСОБА_1 , а тому питання щодо наявності у неї повноважень на вчинення відповідних процесуальних дій правомірно було перевірене судом. Повернення заяви без розгляду за таких обставин є дотриманням судом вимог процесуального законодавства, а не проявом надмірного формалізму. Зазначає, що суд зобов`язував надати зразки почерку саме Фізичну особу ОСОБА_1 , а не іншої особи, оскільки саме належність його підпису була предметом заперечень відповідачів.

Окремо позивач звертає увагу на суперечливість позиції відповідачів щодо договору поруки від 19.03.2024 №АП-19-0278. Позивач вказує, що відповідачі стверджують, що Фізична особа ОСОБА_1 нібито не підписував договір поруки, однак при цьому не заперечують факт підписання ним специфікацій до договору поставки від 19.03.2024 №АП-19-0278, у яких Фізична особа ОСОБА_1 виступає як директор ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» та одночасно як поручитель даної юридичної особи. В матеріалах справи наявні специфікації від 01.05.2024 та 07.05.2024, підписані позивачем, ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» та Фізичною особою ОСОБА_1 як поручителем. При цьому в самих специфікаціях міститься посилання на надання поручителем згоди на їх укладення на підставі договору поруки.

На думку позивача, поведінка відповідачів є суперечливою, оскільки, заперечуючи факт підписання договору поруки, вони одночасно визнають підписання документів, які були укладені та виконувалися сторонами у межах відповідних договірних правовідносин і прямо містять посилання на статус Фізичної особи ОСОБА_1 як поручителя.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що суд першої інстанції повно та всебічного дослідив докази наявні в матеріалах справи та надав їм належну правову оцінку зокрема договору поставки, договору поруки, специфікації до договору поставки, документам щодо поставки товару, товарно-транспортним накладним, документам щодо направлення сторонам кореспонденції, а також електронне листування між учасниками правовідносин. Позивач вказує, що у сукупності зазначені докази, які наявні в матеріалах справи, підтверджують існування між сторонами відповідних господарських правовідносин. Відповідачами не спростовано факт отримання товару, здійснення часткових розрахунків та наявності заборгованості перед ТОВ «Хімагромаркетинг».

Позивач зазначає, що апелянт фактично визнає цілу низку істотних обставин справи, зокрема укладення договору поставки, отримання товару, підписання специфікацій та проведення часткових розрахунків.

Також позивач вважає безпідставними доводи скаржника щодо нібито надмірного розміру штрафних санкцій. Навпаки, як зазначено позивачем, суд першої інстанції вже зменшив заявлений позивачем розмір штрафних санкцій та інших нарахувань, а тому твердження про те, що суд безпідставно стягнув надмірні суми, не відповідають змісту ухваленого рішення. На думку позивача, посилання скаржника на положення статті 61 Конституції України саме по собі не свідчить про незаконність одночасного стягнення штрафу та пені, якщо така відповідальність передбачена договором та відповідає вимогам законодавства.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, позивач вказує, що апеляційна скарга фактично зводиться до незгоди відповідача з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції. При цьому апелянтом не наведено належного та переконливого обґрунтування того, які саме норми матеріального чи процесуального права були порушені судом першої інстанції та яким чином це вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні суду.

Щодо апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1

01.06.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЕСІКС від ТОВ «Хімагромаркетинг» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 (вх. №1638/26/Д 4 від 01.06.2026 ПЗАГС), в якому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що доводи Фізичної особи ОСОБА_1 є необґрунтованими та не спростовують законності рішення суду першої інстанції. Позивач наголошує, що Фізична особа ОСОБА_1 , явка якого була визнана місцевим судом обов`язковою, сам не з`явився до суду першої інстанції для надання зразків підпису, у зв`язку з чим проведення почеркознавчої експертизи стало неможливим. Також позивач звертає увагу на те, що Фізична особа ОСОБА_1 заперечує підписання договору поруки, однак визнає підписання договору поставки та специфікацій до нього як директор ТОВ «ФРУКТУС ТІМ». Як зазначено позивачем, сукупність доказів, наявних в матеріалах справи, підтверджує укладення договору поруки, поставку товару та наявність у відповідачів заборгованості перед ТОВ «Хімагромаркетинг». Позивач також вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо розміру штрафних санкцій, вказуючи на те, що суд першої інстанції вже здійснив їх зменшення, а посилання скаржника на недопустимість одночасного стягнення штрафу та пені не спростовує передбаченого договором та чинними нормами законодавства права кредитора на їх стягнення.

Рух справи у Південно-західному апеляційному господарському суді:

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 у справі №916/1618/25 в частині солідарного стягнення з ТОВ «Фруктус Тім» та Фізичної особи ОСОБА_1 на користь ТОВ «Хімагромаркетинг» основного боргу в сумі 907402,32, пені в сумі 80203,83 грн, відсотків річних в сумі 100397,46 грн та штрафу в сумі 85068,97 грн та стягнення з Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» судовий збір в сумі 8632,45 грн. Разом з апеляційною скаргою апелянтом було подано клопотання про призначення у справі №916/1618/25 судової експертизи, в якому апелянт просить суд (мовою оригіналу):

« - поновити ОСОБА_1 строк для подання клопотання про проведення судової експертизи по справі.

- призначити по справі судову експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 як фізичної особи і як директора ТОВ «Фруктус Тім», який містить договір поруки №АП-19-0278 від 19.03.2024, власноручно ОСОБА_1 ?

- Чи дійсно договір поруки № АП-19-0278 від 19.03.2024 містить оригінал відбитку печатки ТОВ «Фруктус Тім»?

- Яким способом нанесений в Договорі поруки №АП-19-0278 від 19.03.2024 та в Специфікаціях від 01.05.2025 та від 07.05.2024 відбиток печатки ТОВ «Фруктус Тім» та підпис від імені ОСОБА_1 ?

- Чи дійсно ОСОБА_1 належить підпис в специфікаціях від 01.05.2025 та від 07.05.2024 в розділі «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін», а також в нижньому правому вуглі на першій та другій сторінці зазначених специфікацій поряд з написом «ОСОБА_1» і «Сторона: «Фруктус Тім`ТОВ».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2026, апеляційну скаргу, фізичної особи ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 по справі №916/1618/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1618/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

04.05.2026 матеріали справи №916/1618/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 по справі №916/1618/25 залишено без руху, встановлено апелянту 10 денний строк для усунення допущених недоліків при поданні апеляційної скарги, шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду з урахуванням, визначених статтею 275 Господарського процесуального кодексу України, повноважень суду апеляційної інстанції та змісту, а саме чітко вказати, яке саме судове рішення апелянт просить ухвалити за наслідками апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, а також надати докази сплати судового збору у сумі 21 115,21грн.

20.05.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС від Фізичної особи ОСОБА_1 надійшла заява (зареєстрована за вх. №1618/26/Д1 від 20.05.2026 ПЗАГС) про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази сплати судового збору у розмірі 21 115,21 грн та уточнена прохальна частина апеляційної скарги з урахуванням визначених ст. 275 ГПК України повноважень суду апеляційної інстанції та змісту, відповідно до якої Фізична особа ОСОБА_1 просить Південно-західний апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 у справі №916/1618/25 в частині стягнення Фізичної особи ОСОБА_1 на користь ТОВ «Хімагромаркетинг» основного боргу в сумі 907402,32, пені в сумі 80203,83 грн, відсотків річних в сумі 100397,46 грн та штрафу в сумі 85068,97 грн та стягнення з Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» судовий збір в сумі 8632,45 грн та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до Фізичної особи ОСОБА_1 у повному обсязі.

22.04.2026 (вх. №1638/26 від 22.04.2026 ПЗАГС) в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЕСІКС безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 по справі №916/1618/25. Разом з апеляційною скаргою апелянтом було подано клопотання про призначення у справі №916/1618/25 судової експертизи, в якому апелянт просить суд (мовою оригіналу):

« 1. Поновити ТОВ «Фруктус Тім» строк для подання клопотання про проведення судової експертизи по справі.

2. Призначити по справі судову експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 як фізичної особи і як директора ТОВ «Фруктус Тім», який містить договір поруки №АП-19-0278 від 19.03.2024, власноручно ОСОБА_1 ?

- Чи дійсно договір поруки № АП-19-0278 від 19.03.2024 містить оригінал відбитку печатки ТОВ «Фруктус Тім»?

- Яким способом нанесений в Договорі поруки №АП-19-0278 від 19.03.2024 та в Специфікаціях від 01.05.2025 та від 07.05.2024 відбиток печатки ТОВ «Фруктус Тім» та підпис від імені ОСОБА_1 ?

- Чи дійсно ОСОБА_1 належить підпис в специфікаціях від 01.05.2025 та від 07.05.2024 в розділі «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін», а також в нижньому правому вуглі на першій та другій сторінці зазначених специфікацій поряд з написом « ОСОБА_1 » і «Сторона: «Фруктус Тім`ТОВ

3. Проведення експертизи доручити Одеському НДЕКЦ МВС».

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.04.2026, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 по справі №916/1618/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 серед іншого, відкрито апеляційне провадження по справі №916/1618/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 та призначено справу №916/1618/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 до розгляду на 14.07.2026 об 14:00. Цією ж ухвалою суду постановлено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 у справі №916/1618/25 поза межами строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження по справі №916/1618/25 за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 та об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» та Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 у справі №916/1618/25 в одне апеляційне провадження для їх сумісного розгляду в судовому засіданні на 14.07.2026 о 14:00 год. Цією ж ухвалою суду постановлено розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 у справі №916/1618/25 поза межами строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану.

20.05.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» про призначення почеркознавчої експертизи (вх. № 1638/26/Д 3 від 20.05.2026 ПЗАГС). У запереченнях проти клопотання ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» про призначення судово-почеркознавчої експертизи, позивач наголошує на його безпідставності та необґрунтованості, посилаючись на те, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 99 ГПК України, експертиза призначається виключно за наявності потреби у спеціальних знаннях, без яких встановити істотні для справи обставини неможливо.

Водночас факт укладення Договору поруки від 19.03.2024 № АП-19-0278 вже встановлений судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів у їх сукупності, які наявні в матеріалах справи. Окрім цього зазначає, що відповідач самостійно позбавив себе можливості проведення експертизи, адже Фізична особа ОСОБА_1 , попри покладений судом першої інстанції на нього обов`язок, у судові засідання не з`явився та зразків підпису не надав. Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України сторона несе ризик наслідків невчинення процесуальних дій. З огляду на те, що обставини укладення договору вже з`ясовані та встановлені судом першої інстанції, а потреба у спеціальних знаннях відсутня, тому на думку позивача, правові підстави для призначення експертизи, відповідно до ст. 99 ГПК України відсутні.

01.06.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІКТ Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на клопотання Фізичної особи ОСОБА_1 про призначення почеркознавчої експертизи (вх. № 1638/26/Д 5 від 01.06.2026 ПЗАГС), в яких позивач проти задоволення означеного клопотання заперечує та просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні клопотання Фізичної особи ОСОБА_1 про призначення судово почеркознавчої експертизи у справі №916/1618/25, з підстав, викладених у відповідних запереченнях.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 повідомлено сторін, що розгляд справи, призначений на 14.07.2026 об 14:00 не відбудеться, у зв`язку з тим, що з 13.07.2026 по 07.08.2026 суддя член-колегії Богатир К.В. згідно наказу голови суду від 07.07.2026 №183-в перебуватиме у відпустці. Цією ж ухвалою суду повідомлено учасників справи, що розгляд справи №916/1618/26 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» та Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 відбудеться 25.08.2026 об 14:30 год.

У судовому засіданні 25.08.2026 ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотань ТОВ «Фруктус Тім» та Фізичній особі ОСОБА_1 про призначення судово-почеркознавчої експертизи у справі №916/1618/25 з мотивів, викладених в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2026.

08.08.2026 за вх. №3267/26 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява, в якій заявник просив суд апеляційної інстанції постановити окрему ухвалу у справі № 916/1618/25 щодо виявлення у діях Відповідача-2 ( ОСОБА_1 ) ознак кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України (зокрема, за фактом можливого незаконного перетину державного кордону особою призовного віку в умовах воєнного стану, використання підроблених документів, а також надання завідомо неправдивих відомостей суду з метою ухилення від виконання господарських зобов`язань). Надіслати вказану окрему ухвалу до відповідного органу досудового розслідування (або до відповідної прокуратури) для вирішення питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) та відкриття кримінального провадження.

У судовому засіданні від 25.08.2026 судовою колегією було постановлено відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» у задоволенні заяви про постановлення окремої ухвали у справі № 916/1618/25 стосовно відповідача 2 - ОСОБА_1 з мотивів, викладених в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2026.

У судовому засіданні 25.08.2026 колегією суддів було оголошено перерву у розгляді апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» та Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 у справі №916/1618/25 до 15.09.2026 об 15:00.

15.09.2026 за вх. №3690/26 в електронному вигляді через підсистему «Електроннирй суд» від Фізичної особи ОСОБА_1 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про призначення експертизи, в якому відповідач 2 просить суд призначити у справі судову почеркознавчу та комплексну експертизу, проведення якої доручити атестованій експертній установі. На вирішення експертизи поставити наступні питання:

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 (як фізичної особи та як директора ТОВ «Фруктус Тім») у Договорі поруки № АП-19- 0278 від 19.03.2024 року власноручно ОСОБА_1 чи іншою особою?

- Чи містить Договір поруки № АП-19-0278 від 19.03.2024 року оригінальний відбиток печатки ТОВ «ФРУКТУС ТІМ»?

- Яким способом (за допомогою яких технічних/друкарських засобів) нанесено відбиток печатки ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» та підпис від імені ОСОБА_1 у Договорі поруки № АП-19-0278 від 19.03.2024 року та у Специфікаціях від 01.05.2024 року і від 07.05.2024 року?

- Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у Специфікаціях від 01.05.2024 року та від 07.05.2024 року (в розділі «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін», а також у нижньому правому куті на першій та другій сторінках поряд з написами « ОСОБА_1 » і «Сторона: «Фруктус Тім» ТОВ») власноручно ОСОБА_1 ?

4. У разі визнання судом наданих зразків недостатніми - направити в порядку Договору між Україною та Республікою Болгарія про правову допомогу в цивільних справах судове доручення до компетентних органів Республіки Болгарія про відбір додаткових експериментальних зразків підпису ОСОБА_1 на території Республіки Болгарія.

5. Для проведення експертизи використати матеріали справи, у тому числі експериментальні, вільні та умовно-вільні зразки підпису ОСОБА_1 , які вже залучені до матеріалів справи (зокрема, у т. 2, а.с. 47-69).

У судовому засіданні 15.09.2026 колегією суддів було розглянуто клопотання відповідача 2 про призначення у справі №916/1618/25 судової почеркознавчої та комплексної експертизи, за результатом вирішення якого колегія суддів постановила протокольну ухвалу про відмову у його задоволенні з проголошенням мотивів суду апеляційної інстанції у відповідній ухвалі суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2026 оголошено перерву в розгляді апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» та Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 у справі №916/1618/25 до 30.09.2026 об 15:30 год.

23.09.2026 за вх. №3816/26 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС від Фізичної особи ОСОБА_1 до Південно - західного апеляційного господарського суду надійшла заява, в якій ОСОБА_1 просив суд взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 30.09.2026 о 15:30 год. по справі №916/1618/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 задоволено заяву Фізичної особи ОСОБА_1 від 23.09.2026 за вх. №3816/25 та постановлено здійснювати розгляд справи №916/1618/25 у судовому засіданні, призначеному на 30.09.2026 о 15:30 год. в режимі відеоконференції у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду в залі судових засідань №6, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29.

25.09.2026 за вх. № 1638/26/Д 10 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС від ТОВ «Хімагромаркетинг» до Південно - західного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення до судових дебатів щодо форми правочинів та процесуальної поведінки апелянта у справі №916/1618/25.

25.09.2026 за вх. № 1638/26/Д 11 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС від ТОВ «Фруктус Тім» до Південно - західного апеляційного господарського суду надійшла заява «письмові дебати».

30.09.2026 за вх. №3929/26 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС від ТОВ «Фруктус Тім» до Південно - західного апеляційного господарського суду надійшла заява, в якій відповідач 2 просить суд, в порядку ст. 81 ГПК України, витребувати від Служби безпеки України та Державної служби фінансового моніторингу України - інформацію щодо наявності перевірок, відкритих кримінальних проваджень, санкційних обмежень або фактів здійснення господарської діяльності на користь держави-агресора стосовно ТОВ «ХІМАГРОМАРКЕТІНГ» (код ЄДРПОУ 30262667), а також громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; від Державної податкової служби України - відомості про структуру власності, зміну бенефіціарних власників ТОВ «ХІМАГРОМАРКЕТІНГ» у 2023 році та наявність задекларованих афілійованих осіб у РФ та АР Крим.

У судовому засіданні від 30.09.2026 колегія суддів протокольною ухвалою відмовила у задоволенні клопотання ТОВ «Фруктус Тім» від 30.09.2026 за вх. №3929/26 про витребування доказів в порядку ст. 81 ГПК України про надання відомостей щодо зв`язку позивача з державою-агресором з огляду на таке.

Так, згідно з приписами ст.169 Господарського процесуального кодексу України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.7 ч. 2 ст.258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, клопотання особи, яка подала скаргу.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.267 Господарського процесуального кодексу України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача. Підготовчі дії, визначені пунктами 5, 6 частини першої цієї статті, вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи подати свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2 ст.267 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, законодавцем встановлено імперативні приписи, які зобов`язують апелянта подавати будь-які клопотання, у тому числі про витребування доказів, саме разом з апеляційною скаргою у строки, обчислення яких пов`язується із поданням такої скарги.

Так, у постановах від 12.09.2024 у справі № 910/11903/23, від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23 та у справі № 923/1188/21, Верховний Суд навів сталий правовий висновок щодо питання застосування ст. 118, 119 Господарського процесуального кодексу України (продовження/поновлення судами процесуальних строків, наслідків пропущення учасником справи цих строків) та вказав наступне.

У п. 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За приписами ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Під процесуальними строками розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, крім іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Отже, пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і є таким, що породжує відповідні правові наслідки.

Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Водночас у ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена. Такі висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 (пункт 23).

Аналогічний сталий правовий висновок стосовно того, що встановлений судом процесуальний строк не підлягає поновленню, а може бути виключно продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, міститься у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 13.09.2023 у справі №910/6246/22, від 01.08.2022 у справі №910/16784/20 тощо.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем 2 клопотання про витребування доказів в порядку ст. 81 ГПК України про надання відомостей щодо зв`язку Позивача з державою-агресором з апеляційною скаргою не подавалося, а тому судом апеляційної інстанції у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду дане питання не вирішувалось. Відтак, апелянтом клопотання про витребування заявлено після закінчення процесуального строку.

Відповідач 2 не наводить жодних обставин, які б об`єктивно перешкоджали йому звернутися з відповідним клопотанням у встановлений законом строк, не зазначає причин, з яких таке клопотання не було подано своєчасно, та не надає жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску зазначеного строку.

На переконання колегії суддів, позивач об`єктивно не був позбавлений можливості подати клопотання про витребування доказів у законодавчо визначені строки.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача 2 про витребування доказів.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 06.05.2025 у п. 8 резолютивної частини, суд зобов`язував сторін надати докази (відомості) чи є кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі позивача/відповідача 10 і більше відсотків, Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації. І на виконання вимог вище вказаної ухвали місцевого суду представником ТОВ «Хімагромаркетинг» 21.05.2026 за вх. №16121/25 була подана заява про долучення до матеріалів справи №916/1618/25 до якої додано Витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.04.2025 та структуру власності ТОВ «Хімагромаркетинг» станом на 01.05.2025 з яких вбачається та підтверджується повноваження та громадянство України керівника та кінцевого бенефіціарного власника із 100 % часткою статутного капіталу юридичної особи ТОВ «Хімагромаркетинг» ОСОБА_4 (т.1 а.с. 111-119).

В судовому засіданні 30.09.2026 апелянти підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та наполягали на їх задоволенні та скасуванні оскаржуваного рішення в частині солідарного стягнення.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційних скарг, просить суд залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції:

З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» (покупець) укладено Договір поставки №АП-19-0278. Вказаний договір підписаний сторонами у простій письмовій формі шляхом підписання уповноваженими представниками товариств з проставленням печатки (а.с. 9-15, т.1, а.с. 15-28, т. 2) та шляхом накладення електронних підписів за допомогою сервісу електронного документообігу (а.с. 128-134, т.1).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з узгодженими специфікаціями, поставити засоби захисту рослин, мікродобрива, біологічні препарати та/або посівний матеріал ( надалі -товари), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товари і оплатити їх вартість за цінами, зазначеними в специфікації. Для зручності викладу товари, що поставляються постачальником, далі по тексту іменуються «товар».

Згідно з п. 1.2 Договору, за цим Договором найменування Товару, його асортимент, кількість, умови, строки поставки та ціна визначається Специфікаціями (Додаток № 1 до цього Договору), які є невід`ємними частинами даного Договору.

Пунктом 1.2.1 Договору, Сторони погодили, що до моменту отримання оригіналів Специфікацій за цим Договором Специфікації погоджується шляхом обміну сканованими копіями підписаних примірників засобами електронної пошти, обміну факсимільними повідомленнями, або підписанням ЕП. Сторони визнають Специфікації, які погоджені обміном повідомленнями електронної пошти або факсимільними повідомленнями, надають їм силу оригінального документу і встановлюють, що такі Специфікації не можуть бути визнані недійсними з підстав підписання їх неналежною особою, або з інших підстав, в зв`язку з обраним Сторонами способом погодження Специфікації.

За умовами п. 2.1. договору, після підписання цього договору сторонами оформляються і підписуються специфікації на поставку товару, в яких відображається асортимент, кількість, ціна товару, умови і терміни поставки товару. Постачання товару покупцю здійснюється партіями на умовах погоджених сторонами відповідно до укладених Сторонами Специфікацій.

Сторонами домовлено що «партією товару» буде вважатися поставлена постачальником і прийнята покупцем кількість товару згідно однієї накладної (видаткової та/або товарно-транспортної), якщо інше не погоджено сторонами в специфікації до цього договору (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.6 Договору, кожна партія товару повинна супроводжуватися належно оформленими відповідно до вимог нормативно-правових актів України документами, що передбачені законодавством України при обороті (реалізації) товару, далі - товаросупровідні документи, та які відповідають специфікації, зокрема: накладною на товар, яка повинна бути оформлена відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містити: номер та дату цього договору; номер специфікації; найменування одиниць товару, його ціну; товарно-транспортною накладною на перевезення товару; при першій поставці, документами або їх належно засвідченими копіями про відповідність якості товару, якщо нормативно-правовими актами України передбачено супровід партії товару такими документами (сертифікати та/або декларації відповідності, або інші офіційні документи, що підтверджують таку відповідність, ветеринарні свідоцтва, карантинні сертифікати, висновки та дозволи СЕС, тощо); рахунок постачальника. Сторони погодили, що у разі оформлення первинних документів шляхом використання сервісів електронного документообігу, фактична передача товару здійснюється тільки після належного їх оформлення (підписання сторонами електронних документів електронним цифровим підписом).

Згідно з п. 2.4 Договору, умови поставки, строки та місце пункту призначення вказується Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору. Якщо інше не вказано у відповідній Специфікації поставки Товару за цим Договором може здійснюватися на наступних умовах:

- поставки Товару на умовах EXW згідно Інкотермс 2020, склад Постачальника вказується у відповідній Специфікації;

- поставки Товару на умовах FCA згідно Інкотермс 2020, склад Покупця вказується у відповідній Специфікації;

- поставка здійснюється кур`єрською службою «Нова Пошта».

Пунктами 2.8., 2.10., 2.15. Договору сторонами погоджено, що одержання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем у день поставки товару. При прийманні товару покупець зобов`язаний перевірити кількість, асортимент, цілісність тари, пломб (при їхній наявності), а також відсутність ознак ушкодження та псування товару. Покупець в момент одержання товару, у разі відсутності заперечень, зобов`язаний оформити (підписати) та надавати постачальнику належним чином оформлені видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на товар, поставлений за договором та/або на наступний день після отримання товару надіслати вказані документі постачальнику поштою або кур`єрською службою. Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту (дати) одержання товару покупцем і засвідчуються видатковою накладною та/або товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю, яка вказана у відповідній видатковій накладній або товарно-транспортній накладній.

За умовами п. 2.22 Договору, обмін та підписання первинних документів, спрямованих на виконання Договору (документи, які містять відомості про господарські операції, підтверджують їх здійснення та є підставою для бухгалтерського обліку таких господарських операцій, в тому числі, але не виключно: накладні, акти, заявки, специфікації, повідомлення, тощо), може здійснюватися через Сервіс електронного документообігу, такі як, але не виключно: системи « 1C Звіт»/ «M.Е. DOC» та інші (програмно-апаратний комплекс, призначений для автоматизації процесів документообігу між Сторонами договору, який передбачає підписання, надсилання, отримання та зберігання документів он-лайн), який окремо погоджено Сторонами письмово (шляхом направлення поштового листа). Кожна з Сторін зобов`язана самостійно забезпечити для себе доступ до використання Сервісу електронного документообігу шляхом укладення відповідного договору.

Сторони погодили, що при формуванні та направленні електронних документів зобов`язуються керуватись Законом України від 22.05.2003 №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України від 05.10.2017 № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги», Правилами щодо врегулювання відносин електронного документообігу, для кожного, окремо визначеного Сервісу.

Сторони залишають за собою право оформлення первинних документів спрямованих на виконання Договору як у паперовій, так і у електронній формі, з дотриманням строків їх формування, що встановлений Договором.

Ціна товару, що поставляється за договором, визначається та вказується сторонами у специфікації. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при виготовленні та поставці товару. Постачальник має право, до моменту передачі товару покупцю, приймати рішення про зміну цін на товар, що поставляється, на свій розсуд з обов`язковим письмовим обґрунтуванням причини зміни ціни на товар. Покупець, у разі підвищення цін, має право відмовитись від покупки товару. Ціна товару, на дату складання кожної специфікації, вказується в український гривнях і визначається виходячи з її еквівалента в євро/доларах США, який вказується сторонами в специфікації(ях) відповідно до п. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України. Зазначений в специфікації (ях) еквівалент ціни товару в євро/доларах США, не підлягає зміні, за умови повного виконання покупцем своїх зобов`язань за договором і крім як у випадках, передбачених цим договором та його додатками. Оплата товару здійснюється в українських гривнях виходячи з міжбанківського курсу євро/долари США до гривні, в розмірі, зазначеному в специфікації в українських гривнях. У разі збільшення курсу євро/долара США щодо курсу, встановленого на дату складання специфікації, остаточна оплата товару в українських гривнях здійснюється виходячи з еквівалента в євро/долара США, зазначеного в специфікації за міжбанківським курсом гривні за попередній день, що передує даті оплати. Остаточна вартість товару по специфікації в українських гривнях, переданого у власність покупця, визначається на дату повного розрахунку за товар та вказується в розрахунках коригування вартості товару після проведення такого розрахунку. Сторони погодили, що коригування вартості товару відповідно до міжбанківського курсу євро/долари США до гривні не є зміною вартості товару в односторонньому порядку. Сторони домовилися про те, що курс євро/долара США на міжбанківському ринку України відповідно до умов цього договору буде визначатися за даними, що містяться на веб-сайті: https://minfin.com.ua/currency/mb/, як значення курсу закриття міжбанку по євро/долару США (значення курсу продажу) в день, що передує дню оплати (надалі - «джерело курсу іноземних валют»). У разі порушення покупцем строків оплати, постачальник має право в односторонньому порядку змінити ціну товару в євро/доларах США, яка в такому випадку повинна бути оплачена покупцем відповідно до додатково виставлених йому рахунків (п. 3.1., п. 3.2., п. 3.3. Договору).

Умовами п. 3.4 Договору сторонами домовлено, що у випадку зростання курсу іноземної валюти відносно курсу, визначеного у відповідній специфікації до договору, який встановлений з врахуванням відповідного джерела курсу іноземних валют, вказаного в пункті 3.3. договору, на день, що передує дню проведення покупцем розрахунків (перерахування оплати вартості товару) для визначення суми належної до оплати в національній валюті України сторони використовують таку формулу: С = (А1/А2)*В, де: С - сума вартості товару в гривні належна до оплати; В - вартість товару в гривні (її неоплачена частина), яка визначена у відповідній специфікації до договору; А1 - курс продажу відповідної іноземної валюти, встановлений з врахуванням умов п. 3.3. договору у гривні на день, що передує дню фактичного здійснення оплати за товар покупцем; А2 - курс відповідної іноземної валюти, який встановлений в відповідній специфікації до договору з врахуванням джерела курсу іноземних валют.

Покупець зобов`язаний, зокрема, оплатити товари, що поставляється з дотриманням порядку і форми розрахунків, передбачених даним договором (підп. 4.2.1. п. 4.2. Договору).

У пункті 8.4. договору сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, встановлених розділом 8 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов`язання повинне було бути виконане.

У п. 8.5 Договору сторони дійшли згоди, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 3 даного договору та умов специфікацій до договору) й оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

У випадку прострочення виконання зобов`язань, передбачених розділом 3 даного договору та відповідними специфікаціями до договору, більше, ніж 20 (двадцяти) днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків від ціни відповідної специфікації, по якій відбулось порушення строків сплати (п. 8.6 Договору).

Відповідно до п. 8.7. Договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України і встановлюють її в розмірі тридцяти відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 50 (п`ятдесяти) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та тридцяти шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення п`ятдесяти календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених у відповідній специфікації, вважається, що постачальником пред`явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу постачальник має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а покупець зобов`язаний оплатити його в строк не більше 3 (трьох) банківських днів.

Сторонами домовлено у п. 8.10 Договору, що стягнення з Покупця штрафних санкцій, передбачених п.п. 8.5. - 8.8. цього Договору є правом Постачальника, обов`язок зі сплати яких виникає у Покупця після відповідної вимоги та/або рахунку Постачальника, заявленої в тому числі в претензійному та/або судовому порядку.

Відповідно до п. 10.2. договору, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього договору та закінчується 31.12.2024, а в частині розрахунків - до моменту повного їх проведення між сторонами. У випадку, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів жодна із сторін не повідомить іншу про своє бажання розірвати даний договір, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік і на тих же умовах. Цей договір вважається також таким що втратив чинність у випадку укладення сторонами нового договору, який регулює аналогічні відносини сторін.

Пунктом 12.6. Договору сторонами узгоджено що виконання цього договору передбачає постійне співробітництво між постачальником та покупцем. Сторони підтримують одна з одною оперативний зв`язок за допомогою стаціонарних та мобільних телефонів, електронної пошти тощо та намагаються вирішувати усі питання, пов`язані з виконанням зобов`язань за цим договором, у найкоротші строки. Сторони дійшли згоди, що обмін інформацією в процесі виконання цього договору шляхом листування електронною поштою уповноваженими особами сторін, призначеними з метою координації виконання умов цього договору здійснюються за адресами електронної пошти сторін, які зазначені в 13 розділі цього договору. Сторони дійшли згоди, що листування та обмін документами між сторонами здійснюються шляхом надіслання листів та повідомлень за вказаними електронними адресами сторін. Про зміну уповноважених осіб сторони повідомляють один одного окремим повідомленням. Повідомлення, специфікації, замовлення, підтвердження отримання замовлень, первинні документи (скановані копії) надіслані покупцем або постачальником засобами електронного зв`язку (за допомогою мережі Інтернет), або мобільного зв`язку на робочі телефони представників сторін, мають повну юридичну силу та покладають на сторони відповідні права та зобов`язання, визначені в договорі.

Згідно з п. 12.6. Договору, сторонами узгоджено, що виконання цього договору передбачає постійне співробітництво між Постачальником та Покупцем. Сторони підтримують одна з одною оперативний зв`язок за допомогою стаціонарних та мобільних телефонів, електронної пошти тощо та намагаються вирішувати усі питання, пов`язані з виконанням зобов`язань за цим Договором, у найкоротші строки. Сторони дійшли згоди, що обмін інформацією в процесі виконання цього Договору шляхом листування електронною поштою уповноваженими особами Сторін, призначеними з метою координації виконання умов цього Договору здійснюються за адресами електронної пошти Сторін, які зазначені в 13 розділі цього Договору. Сторони дійшли згоди, що листування та обмін документами між Сторонами здійснюються шляхом надіслання листів та повідомлень за вказаними електронними адресами Сторін. Про зміну уповноважених осіб, Сторони повідомляють один одного окремим повідомленням. Повідомлення, Специфікації, замовлення, підтвердження отримання замовлень, первинні документи (скановані копії) надіслані Покупцем або Постачальником засобами електронного зв`язку (за допомогою мережі Інтернет), або мобільного зв`язку на робочі телефони представників Сторін, мають повну юридичну силу та покладають на Сторони відповідні права та зобов`язання, визначені в Договорі.

Відповідно до п. 12.7. договору зазначені у пункті 12.6. договору документи, мають повну юридичну силу та покладають на сторони відповідні права та зобов`язання, визначені в договорі та можуть бути представлені в судових інстанціях в якості належних доказів і не можуть заперечуватися сторонами. Належним підтвердженням направлення/отримання документу є звичайне технічне підтвердження відповідного обладнання про відправлення/отримання документу: мобільне листування за допомогою месенджерів, звіт серверу про відправлення електронного повідомлення, тощо. Допускається також використання інших доступних сторонами засобів зв`язку, що дозволяють достовірно визначити, що інформація виходить від уповноваженої особи сторони договору та підтвердити, що вона дійшла до адресата.

За умовами п. 12.8. договору сторони домовились, що будь-які повідомлення з предмету договору можуть бути як направлені на електронну адресу іншої сторони, так і вручені уповноваженому представнику сторони під розпис або за допомогою поштового зв`язку чи кур`єрських служб. Достатнім доказом відправлення та отримання повідомлення за договором є фото монітора комп`ютерної техніки у стані «відправлено» та «отримано» чи паперовий носій з підтвердженням про отримання. Повідомлення спрямоване по поштових або юридичних адресах, зазначених у цьому договорі, вважається направленим за належною адресою. Якщо повідомлення, в т. ч. передбачене п. 2.11., п.3.10. та п.7.3. договору, направлене за належною адресою, не було отримане у зв`язку з відмовою від його прийняття або у зв`язку з неявкою в поштове відділення зв`язку за одержанням листа, моментом отримання повідомлення вважається дата надходження кореспонденції в поштове відділення сторони-одержувача.

Відповідно до п. 12.24 Договору сторони погодили, що при складанні документів, на виконання даного договору та усіх додаткових угод до цього договору, допускають використання факсимільного відтворення стороною свого підпису за допомогою засобів механічного або іншого аналога власноручного підпису.

Таке використання факсимільного відтворення стороною свого підпису за допомогою засобів механічного або іншого аналога власноручного підпису має силу оригіналу, і сторони підтверджують дійсність даних документів.

Відповідно до розділу 13 Договору поставки «Адреса, банківські реквізити та підписи сторін» електронна адреса відповідача 1 вказана як tovagrosteam@gmail.com.

Як встановлено місцевим судом та перевірено Південно-західним апеляційним господарським судом в забезпечення виконання зобов`язань покупця за договором поставки №АП-19-0278 між сторонами у справі було укладено Договір поруки від 19.03.2024 № АП-19-0278 (т.1 а.с. 18-19, т. 2 а.с. 33-35), укладання якого заперечується відповідачем 2 ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки, в порядку на умовах, визначених цим Договором, Поручитель (фізична особа ОСОБА_1 , який є директором відповідача 1), поручається перед кредитором (ТОВ «Хімагромаркетинг») за виконання боржником (ТОВ «Фруктус Тім») усіх своїх зобов`язань перед Кредитором за Договором поставки від 19 березня 2024 року №АП-19-0278 та додатками (специфікаціями) до нього, який укладено між кредитором і боржником, (далі іменується «Зобов`язання») в повному обсязі.

У пунктах 1.2., 1.3., 1.4. Договору поруки сторонами домовлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи відшкодування вартості втраченої, зіпсованої продукції (засобів захисту рослин або насіннєвого матеріалу, тари) кредитора, сплати штрафних санкцій, відшкодування збитків кредитора та відшкодування судових витрат. У разі порушення боржником зобов`язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо. Сторони погодили, що до моменту отримання оригіналів заяв, письмових повідомлень, претензій та будь-яких документів за цим договором, вказані документи надсилаються сторонами шляхом обміну сканованими копіями підписаних примірників засобами електронної пошти, обміну факсимільними повідомленнями, або підписанням кваліфікованим електронним підписом. Сторони визнають документи, які погоджені обміном повідомленнями електронної пошти або факсимільними повідомленнями, надають їм силу оригінального документу і встановлюють, що такі документи не можуть бути визнані недійсними з підстав підписання їх неналежною особою, або з інших підстав.

За цим договором порукою забезпечується виконання зобов`язання боржника перед кредитором, що випливає з договору поставки від 19 березня 2024 року №АП-19-0278 та інших додатків (специфікацій) та/або додаткових договорів (угод) до нього, у разі їх укладення (п. 2.1. Договору поруки).

Згідно з п. 2.2. Договору поруки, Поручитель зобов`язується сплатити або компенсувати кредитору у повному обсязі всі та будь-які підтверджені витрати кредитора (незалежно від їх розміру), які кредитор понесе під час та (або) у зв`язку з реалізацією своїх прав кредитора за цим договором та (або) зобов`язанням, зокрема, але не виключно: права на захист (витрати на отримання правової допомоги), права на звернення стягнення на майно, права на задоволення вимог кредитора за рахунок будь-якого майна боржника або поручителя (у випадку його наявності) .

Сторонами визначено у п. 3.1., п. 3.2. Договору поруки, що у разі порушення зобов`язання боржником кредитор направляє поручителю на адресу місцезнаходження або електронну адресу, яка вказана в розділі 8 даного договору, письмову вимогу виконати зобов`язання (або певну його частину). Кредитор не зобов`язаний підтверджувати факт невиконання зобов`язання боржником. Вимога кредитора вважатиметься достатньою для поручителя підставою виконати зобов`язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів. Поручитель зобов`язаний виконати пред`явлену йому кредитором вимогу в повному обсязі в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання такої вимоги.

Порука за цим договором припиняється з припиненням Зобов`язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом 3 (трьох) років з дня настання строку виконання зобов`язання не звернеться з вимогою до поручителя (п.6.1. Договору поруки).

Сторонами узгоджено у п. 7.3. та п. 7.4. Договору поруки, що виконання цього договору передбачає постійне співробітництво між кредитором, боржником та поручителем. Сторони підтримують одна з одною оперативний зв`язок за допомогою стаціонарних та мобільних телефонів, електронної пошти тощо та намагаються вирішувати усі питання, пов`язані з виконанням зобов`язань за цим договором, у найкоротші строки. Сторони дійшли згоди, що обмін інформацією в процесі виконання цього договору шляхом листування електронною поштою уповноваженими особами сторін, призначеними з метою координації виконання умов цього договору здійснюються за адресами електронної пошти сторін, які зазначені в 8 розділі цього договору. Сторони дійшли згоди, що листування та обмін документами між сторонами здійснюються шляхом надіслання листів та повідомлень за вказаними електронними адресами сторін. Зазначені у пунктах 1.4. та 7.3. договору документи, мають повну юридичну силу та покладають на сторони відповідні права та зобов`язання, визначені в договорі та можуть бути представлені в судових інстанціях в якості належних доказів і не можуть заперечуватися сторонами. Належним підтвердженням направлення/отримання документу є звичайне технічне підтвердження відповідного обладнання про відправлення/отримання документу: мобільне листування за допомогою месенджерів, звіт серверу про відправлення електронного повідомлення, тощо. Допускається також використання інших доступних сторонами засобів зв`язку, що дозволяють достовірно визначити, що інформація виходить від уповноваженої особи сторони договору та підтвердити, що вона дійшла до адресата.

Сторони домовились, що будь-які повідомлення з предмету договору можуть бути як направлені на електронну адресу іншої сторони, так і вручені уповноваженому представнику сторони під розпис або за допомогою поштового зв`язку чи кур`єрських служб. Достатнім доказом відправлення та отримання повідомлення за договором є фото монітора комп`ютерної техніки у стані «відправлено» та «отримано» чи паперовий носій з підтвердженням про отримання. Повідомлення спрямоване по поштових або юридичних адресах, зазначених у цьому договору, вважається направленим за належною адресою. Якщо повідомлення, направлене за належною адресою, не було отримано у зв`язку з відмовою від його прийняття або у зв`язку з неявкою в поштове відділення зв`язку за одержанням листа, моментом отримання повідомлення вважається дата надходження кореспонденції в поштове відділення сторони-одержувача (п. 7.5. Договору поруки).

Відповідно до розділу 8 договору поруки «Юридичні адреси та реквізити» електронна адреса ОСОБА_1 вказана як tovagrosteam@gmail.com.

В матеріалах справи наявні специфікації до договору поставки від 19.03.2024 №АП-19-0278 (т.1 а.с. 16-17, т. 2 а.с. 29-32 ), підписані ТОВ «Хімагромаркетинг», як постачальником, ТОВ «Фруктус Тім», як покупцем та Фізичною особою ОСОБА_1 , як поручителем.

Специфікацією №АП-19-0278Сп12 від 01.05.2024 сторонами погоджено поставку товару на суму 763 214,23 грн, зазначивши, що курс продажу іноземної валюти по відношенню до національної валюти України визначається сторонами на підставі умов пункту 3.3. договору. Загальна вартість товару, що поставляється за даною специфікацією, складає еквівалент 20 835,68 доларів США, що згідно умов п. 3.3. договору складає 763 214,23 грн. Оплата товару здійснюються у наступні строки: не пізніше 09.05.2024 - 152 642,85 грн; не пізніше 01.09.2024 - 610 571,38 грн;

Специфікацією №АП-19-0278Сп13 від 07.05.2024 сторонами погоджено поставку товару на суму 371 038,68 грн, зазначивши, що курс продажу іноземної валюти по відношенню до національної валюти України визначається сторонами на підставі умов пункту 3.3. договору. Загальна вартість товару, що поставляється за даною специфікацією, складає еквівалент 9 441,12 доларів США, що згідно умов п. 3.3. договору складає 371 038,68 грн. Оплата товару здійснюються у наступні строки: не пізніше 13.05.2024 - 74 207,74 грн; не пізніше 01.09.2024 - 296 830,94 грн.

У вищевказаних специфікаціях біля підпису ОСОБА_1 міститься застереження, що поручитель надає згоду на заключення цих специфікацій до договору поставки від 19.03.2024 № АП-19-0278 на підставі договору поруки від 13.03.2024 №АП-1-0278.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачами не порушувалось питання підписання/не підписання відповідачем 2 вищевказаних специфікацій, при цьому у відзиві на позовну заяву не вбачається, що відповідачем 2 порушувалось питання щодо необхідності проведення почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_1 на цих специфікаціях у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та перевірено судом апеляційної інстанції, на виконання умов Договору поставки від 19.03.2024 № АП-19-0278 та специфікацій від 01.05.2024 та від 07.05.2024, позивачем було поставлено, а відповідачем 1 прийнято товар на загальну суму 1 134 252,91 грн.

Факт передачі та прийняття вказаного товару підтверджується видатковими накладними від 02.05.2024, від 07.05.2024 та від 08.05.2024 (а. с. 20- 25, т. 1), які підписані електронними підписами уповноважених осіб позивача та відповідача-1.

Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем 1 без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Для оплати вартості поставленого товару ТОВ «Хімагромаркетинг» були виставлені ТОВ «Фруктус Тім» (відповідач 1) рахунки від 01.05.2024 №АП-19-32906 та від 07.05.2024 №АП-19-33038 (т.1 а.с. 32-33).

Проте виставлені рахунки відповідачем 1 сплачено частково у розмірі 226 850,59 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами від 10.05.2024 на суму 152642,85 грн та від 07.06.2024 на суму 74207,74 грн (т. 1 а.с. 26).

З метою досудового врегулювання спору позивачем була надіслана письмова вимога про сплату заборгованості б/н від 25.03.2025 за адресою місцезнаходження Відповідача-1, яка була ним отримана 11.04.2025, що підтверджується описом вкладення у цінний лист до поштового відправлення №0216015353360 АТ «Укрпошта» наявним в матеріалах справи.

Також позивачем була надіслана письмова вимога б/н від 25.03.2025 за адресою місцезнаходження Поручителя, вказаної в Договорі поруки, що підтверджується описом вкладення у цінний лист до поштового відправлення №0216015353387 АТ «Укрпошта» наявним в матеріалах справи

Додатково 18.04.2025 позивачем була надіслана скан-копія вимоги б/н від 18.04.2025 на електронну адресу tovagrosteam@gmail.com., визначену відповідачами у Договорі поставки від 19.03.2024 № АП-19-0278 та Договорі поруки від 19.03.2024 № АП-19-0278 як офіційну.

Неналежне виконання відповідачами своїх договірних зобов`язань за Договором поставки від 19.03.2024 № АП-19-0278 та Договором поруки від 19.03.2024 № АП-19-0278 стало підставою для звернення ТОВ «Хімагромаркетинг» до суду першої інстанції про солідарне стягнення з відповідачів основної заборгованості в сумі 907 402,32 грн, пеню в сумі 160 407,66 грн; відсотків річних в сумі 200 794,91 грн; штрафу в сумі 170 137,94 грн; інфляційних втрат в сумі 95 671,59 грн.

Розрахунок спірних сум позивачем здійснено в межах наступного періоду:

- пеня на суму боргу 296 830,94 грн (специфікація від 07.05.2024) за період з 02.09.2024 по 22.04.2025; пеня на суму боргу 610 571,38 грн (специфікація від 01.05.2024) за період з 02.09.2024 по 22.04.2025 (а.с. 35-36, т.1);

- відсотки річних у розмірі 30% на суму боргу 610 571,38 грн (специфікація від 01.05.2024) за період з 02.09.2024 по 21.10.2024; відсотки річних у розмірі 30% на суму боргу 296 830,94 грн (специфікація від 01.05.2024) за період з 02.09.2024 по 21.10.2024; відсотки річних у розмірі 36% на суму боргу 610 571,38 грн (специфікація від 01.05.2024) за період з 22.10.2024 по 22.04.2025; відсотки річних у розмірі 36% на суму боргу 296 830,94 грн (специфікація від 01.05.2024) за період з 22.10.2024 по 22.04.2025 (а.с. 69-75, 79- т.1);

- штраф у розмірі 20% від ціни специфікацій згідно з п. 8.6. договору (а.с. 3, т.1);

- інфляційні втрати на суму боргу 296830,94 грн (специфікація від 07.05.2024) за період вересень 2024 року - березень 2025 року; інфляційні втрати на суму боргу 610571,38 грн (специфікація від 01.05.2024) за період вересень 2024 року - березень 2025 року (а.с. 37-38, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 не заперечуючи факт укладення договору поставки, наявність заборгованості за ним та арифметичну правильність здійснених позивачем розрахунків, звернувся до місцевого суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%. В обґрунтування наявності підстав для відповідного зменшення відповідач-1 посилався, зокрема, на низьку платоспроможність своїх контрагентів, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено гарантійний лист АР ТОВ «Світлий путь» від 29.12.2024 № 27 (а.с. 165, т. 1), з якого вбачається наявність заборгованості вказаного товариства перед відповідачем-1 у розмірі 1 642 893,36 грн, а також довідку Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 26.12.2024 № 9914-1-913/9914-09 (а.с. 166, т. 1), у якій зазначено, що спекотна суха погода, суховії та ґрунтова посуха, що спостерігалися під час цвітіння, запліднення і формування насіння, могли призвести до зниження врожаю гірчиці на землях АР ТОВ «Світлий путь» у Білгород-Дністровському районі Одеської області.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (т. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем 1 виникли правовідносини на підставі Договору від 19.03.2024 №АП-19-0278, укладеного у простій письмовій формі шляхом підписання уповноваженими представниками товариств з проставленням печатки та шляхом накладення електронних підписів за допомогою сервісу електронного документообігу, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу 1 товар, а відповідач 1, у свою чергу, прийняти та оплатити товар.

Обставина укладення та ідентичності договору поставки сторонами не заперечується, відповідачі наполягають лише на тому, що вказаний договір був підписаний сторонами лише шляхом накладення електронних підписів.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем 1 Договір за своєю правовою природою є Договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, що позивачем поставлено відповідачу 1 товар на загальну суму 1 134 252,91 грн, відповідно до специфікацій від 01.05.2024 та від 07.05.2024 до Договору поставки №АП-19-0278 від 19.03.2024, про що свідчать видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи, від 02.05.2024, 07.05.2024 та 08.05.2024, підписані електронними підписами позивача та відповідачів без зауважень уповноваженими представниками сторін на суму 1 134 252,91 грн.

Проте, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, відповідачем 1 лише частково здійснено оплату за поставлений товар у сумі 226 850,59 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними документами від 10.05.2024 на суму 152 642,85 грн та від 07.06.2024 на суму 74 207,74 грн (а.с. 26, т.1).

Отже, матеріалами справи підтверджено та правильно встановлено судом першої інстанції, що у відповідача 1 наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 907 402,32 грн.

Наявність означеної заборгованості та її розмір визнається та не заперечується відповідачами.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов`язань відповідача 1 за Договором поставки, між сторонами у справі був укладений Договір поруки від 19.03.2024 №АП-19-0278, підписання якого заперечується ОСОБА_1 відповідно до умов якого, поручитель (відповідач 2,) поручився перед кредитором (позивачем) за виконання боржником (відповідачем 1) усіх своїх зобов`язань перед кредитором за Договором поставки від 19 березня 2024 року №АП-19-0278 та додатками (специфікаціями) до нього.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Статтею 558 ЦК України передбачено, що поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

На виконання вимог п. 3.1 Договору поруки, позивач надіслав на адресу відповідача 2 письмову вимогу від 25.03.2025 про виконання умов договору поставки товару №АП-19-0278 від 19 березня 2024 року в частині оплати товару на суму 907 402,32 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовою накладною, фіскальним чеком та описом вкладення.

Додатково 18.04.2025 позивачем була надіслана скан-копія вимоги б/н від 18.04.2025 на електронну адресу tovagrosteam@gmail.com., визначену відповідачами у Договорі поставки від 19.03.2024 № АП-19-0278 та Договорі поруки від 19.03.2024 № АП-19-0278 як офіційну.

Відповідно до умов п. 3.2 Договору поруки, Поручитель зобов`язаний виконати пред`явлену йому кредитором вимогу в повному обсязі в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання такої вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що взятих на себе зобов`язань за Договором поставки та Договором поруки у строк, визначений пунктом 3.2. Договору поруки, Фізична особа ОСОБА_1 не виконав, доказів сплати останнім заборгованості у розмірі 907 402,32 грн на користь позивача матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання (частина 4 статті 559 ЦК України).

Оскільки боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» - не виконав свої зобов`язання перед позивачем, поручитель - Фізична особа ОСОБА_1 , як солідарний боржник несе перед кредитором таку саму відповідальність за виконання цього зобов`язання, як і сам боржник.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на момент звернення до суду першої інстанції із цим позовом відсутні обставини, які б свідчили про припинення поруки з підстав, передбачених договором поруки або чинним законодавством.

У матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували розмір заборгованості або підтверджували її повне погашення боржником чи поручителем.

Враховуючи умови договору поруки щодо солідарної відповідальності Фізичної особи ОСОБА_1 за виконання боржником (ТОВ «Фруктус Тім») зобов`язань за Договором поставки, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 907 402,32 грн.

Окрім основного боргу, позивачем також було заявлено до стягнення з відповідачів, пеню в сумі 160 407,66 грн; відсотки річних в сумі 200 794,91 грн; штраф в сумі 170 137,94 грн; інфляційні втрати в сумі 95 671,59 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим частина друга цієї норми допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами ст. 524 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17, від 07.07.2020 року у справі №296/10217/15-ц.

Як вірно встановлено місцевим судом, договором поставки сторони погодили умову щодо коригування вартості товару в залежності від зміни курсу іноземної валюти до гривні, а у специфікаціях вартість товару визначена у гривнях з вказанням еквіваленту у доларах США.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Як вже раніше зазначалось колегією суддів, згідно із ст. 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а за вимогами ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Поряд з цим, частина друга вказаної норми допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

З огляду на викладене норми ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

У разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 11.10.2018 року у справі № 905/192/18.

З урахуванням наведеного, зважаючи на правові висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 95 671,59 грн, нарахованих на суму курсової різниці.

Щодо стягнення відсотків річних, штрафу та пені

Як було встановлено судом першої інстанції, у зв`язку з простроченням відповідачем 1 сплати основної заборгованості, позивачем було нараховані та заявлені до стягнення, зокрема, відсотків річних в сумі 200 794,91 грн, штрафу у розмірі 170 137,94 грн та пені у розмірі 160 407,66 грн.

Судом апеляційної інстанції перевірено такий розрахунок та встановлено, що він є вірним та арифметично правильним, при цьому контррозрахунку спірних сум матеріали справи не містять.

Вирішуючи питання щодо підставності нарахування пені, суд першої інстанції правомірно врахував, що у пункті 8.4 договору поставки сторони дійшли згоди про зміну тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, встановлених розділом 8 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов`язання повинне було бути виконане. Конструкція вказаного пункту договору дозволяє дійти висновку, що сторони збільшили період нарахування пені, який згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України передбачав обмеження шістьма місяцями від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Тобто, застосовуючи принцип свободи договору, сторони на власний розсуд обмежили трирічним строком саме нарахування пені, що свідчить про збільшення у даному випадку саме періоду, за який відповідне нарахування здійснюється. При цьому, зазначивши у цьому пункті договору про збільшення тривалості позовної давності, сторони фактично процитували зміст ч. 6 ст. 232 ГК України, передбачивши, коли припиняється нарахування штрафних санкцій.

Поряд з цим, як було зазначено вище, відповідач 1, не спростовуючи факт укладення договору, наявність заборгованості та математичну правильність розрахунку позивача, звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру заявлених штрафних санкцій на 90 %.

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен із учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість заподіяння своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріплювати можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наведені висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Колегія суддів також зазначає, що в разі, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. При цьому колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (подібний висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20)).

При цьому з огляду на сталу судову практику у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені (такі правові висновки Верховного Суду викладені в постановах від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18,від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

При цьому законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 1, 2 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, у питаннях щодо підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом відповідно до статей 86, 210, 237 Господарського процесуального України. Аналогічні висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

Колегія суддів зазначає, що в постанові від 05.06.2024 у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду, і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22, викладала також висновки про те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій. Посилаючись на висновки Верховного Суду щодо підстав для зменшення розміру пені, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що із цих висновків не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин таких справ і застосувати у цій справі.

Поряд з цим, місцевим судом, вирішуючи питання щодо можливості зменшення сум пені, штрафу та відсотків річних у цій справі суд враховано те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач або інші особи зазнали збитків у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання у спірних відносинах; значний сукупний розмір нарахувань, який становить майже 58,6% від суми основного боргу; прострочення виконання зобов`язання мало місце під час дії в Україні воєнного стану; відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження майнового стану позивача. Судом першої інстанції також враховано, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження залишку коштів на рахунках відповідача 1 та майнового стану останнього; господарська діяльність відповідачем 1- здійснюється на власний ризик; відповідачем 1 не подані докази на підтвердження настання для відповідача безпосередньо у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин; відповідач 1 при укладенні договору поставки з позивачем на власний розсуд погодився з умовами, які передбачають застосування санкцій за прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про достатність підстав для зменшення заявленою позивачем до стягнення відсотків річних, штрафу та пені, оскільки за даних обставин, присудження до стягнення з відповідачів всього розміру штрафних санкцій матиме наслідком покладення на відповідачі невиправдного тягаря.

Отже на думку колегії суддів, зменшення судом першої інстанції заявлених позивачем до стягнення відсотків річних, штрафу та пені на 50% повною мірою відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Такий висновок суду не порушує балансу інтересів сторін та не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України.

Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкції, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення з відповідача пені, штрафу та відсотків річних на 50%.

Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» слід задовольнити частково та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача основний борг в сумі 907402,32 грн, пеню в сумі 80203,83 грн, відсотки річних в сумі 100397,46 грн та штраф в сумі 85068,87 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подані апеляційні скарги, не можуть бути підставою для скасування законного та обгрунтованого рішення суду.

Мотиви відхилення аргументів викладених відповідачами в апеляційних скаргах:

Щодо заперечень ТОВ «Фруктус Тім» та фізичної особи ОСОБА_1 , що Договір поруки не укладався та не був підписаний відповідачем 2, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до визначення термінів узгодженого сторонами у договорі поставки №АП-19-0278 від 19.03.2024:

Специфікація -додаток до даного договору, в якому зазначається асортиментний перелік товару, що повинен бути поставлений постачальником на умовах даного договору, а також ціна на цей товар, торговельна марка, сорт, код УКТ ЗЕД товару, інше.

Повідомлення сторін - надсилення будь-яких документів та інформації за договором шляхом електронної пошти, телефонограм, мобільного зв`язку. В окремих випадках, зазначених в договорі, повідомлення мають бути додатково надіслані засобами поштового зв`язку (рекомендовані листи з повідомленням по вручення).

Згідно з п. 1.2 Договору, за цим Договором найменування Товару, його асортимент, кількість, умови, строки поставки та ціна визначається Специфікаціями (Додаток № 1 до цього Договору), які є невід`ємними частинами даного Договору.

За умовами п. 2.6 Договору, кожна партія Товару повинна супроводжуватися належно оформленими відповідно до вимог нормативно-правових актів України документами, що передбачені законодавством України при обороті (реалізації) Товару, далі - товаросупровідні документи, та які відповідають Специфікації, зокрема:

- накладною на Товар, яка повинна бути оформлена відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», та містити: номер та дату цього Договору; номер Специфікації; найменування одиниць Товару, його ціну;

- товарно-транспортною накладною на перевезення Товару;

- при першій поставці, документами або їх належно засвідченими копіями про відповідність якості Товару, якщо нормативно-правовими актами України передбачено супровід партії Товару такими документами (сертифікати та/або декларації відповідності, або інші офіційні документи, що підтверджують таку відповідність, ветеринарні свідоцтва, карантинні сертифікати, висновки та дозволи СЕС, тощо);

- рахунок Постачальника.

Поставка товарів здійснюється на підставі заявки у довільній формі, яка надається покупцем постачальнику, засобами електронного зв`язку на електрону пошту вказану у розділі 13 Договору. Заявка покупця оформлюється на підставі даних відповідної Специфікації (п.2.7.1. та п.2.7.2 договору).

З перелічених пунктів укладеного між сторонами договору поставки, вбачається, що поставка між сторонами не може відбутися, без попереднього узгодження сторонами специфікації, яка є невід`ємною частиною укладеного між сторонами договору. Відповідач не заперечує факт поставки товару позивачем, та отримання такого товару ТОВ «Фруктус Тім», але і поряд з цим заперечує підписання специфікацій наданих в якості доказів до матеріалів справи позивачем, не надаючи при цьому жодних інших специфікацій.

У видаткових накладних поданих як позивачем, так і відповідачами, зазначається у розділі Підстава - Специфікації №АП-19-0278Сп12 від 01.05.2024 до Договору поставки №АП-19-0278 від 19.03.2024 та - Специфікації №АП-19-0278Сп12 від 07.05.2024 до Договору поставки №АП-19-0278 від 19.03.2024.

Окрім того, у рахунках на оплату, дійсність та підставність яких не заперечується відповідачами, вказано специфікації означені вище.

А саме у наведених специфікаціях, які підписані з боку ОСОБА_1 та ТОВ «Фруктус Тім» є підпис ОСОБА_1 як поручителя.

Так, дійсно під підписом ОСОБА_1 в якості поручителя вказано, що згода на заключення специфікацій до договору поставки №АП-19-0278 від 19.03.2024 надана на підставі Договору поруки №АП-190278 від 13.03.2024.

Поряд з цим, матеріали справи не містять договору поруки від 13.03.2024 укладеного в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки №АП-19-0278 від 19.03.2024. В матеріалах справи лише наявний договір поруки від 19.03.2024.

Враховуючи, що позивач стверджує що договір поруки укладений в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки №АП-19-0278 від 19.03.2024 укладався саме 19.03.2024, а зазначення в специфікаціях датою договору поруки - 13.03.2024 є помилковим, а також враховуючи положення ст.553 ЦК України за якою за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку, то договір поруки не міг бути укладений раніше дати укладання договору поставки, за яким у відповідача 1 виникли зобов`язання перед позивачем і за виконання яких перед позивачем поручився ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного суд розцінює як помилкове зазначення датою договору поруки у специфікаціях -13.03.2024, замість 19.03.2024.

Суд також звертає увагу, що у спірному договорі поруки зазначені персональні дані ОСОБА_1 , а саме паспортні дані, індифікаційний код, поряд з цим ОСОБА_1 не надано пояснень чи доказів, як означені персональні дані стали доступні позивачу у інший спосіб ніж при укладанні договору поруки.

Окрім того, відповідно до роздруківки з електронної пошти (т.4 а.с.82) з електронної адпреси ТОВ «Агрос Тим», яка відповідно до розділу 13 Договору поставки «Адреса, банківські реквізити та підписи сторін» вказана як електрона електронна адреса ( tovagrosteam@gmail.com ), на адресу позивача було надіслано паспорт, код та довідку до паспорта ОСОБА_1 , а у розділі «тема» вказано - «для договору поруки -паспорт і код ОСОБА_1 ».

Окрім того, як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх правових висновках (зокрема, постанови від 06.11.2018 у справі №910/6216/17, від 05.12.2018 у справі №915/878/16, від 03.02.2020 у справі №909/1073/17, від 18.08.2020 у справі №927/833/18) встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, накладних, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій.

Оцінюючи заперечення відповідача 2 щодо обставин підписання договору, суд апеляційної інстанції також враховує, що Договір поруки містить підпис від імені ОСОБА_1 та від імені відповідача 1 з проставленням печатки товариства, директором та 100% бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 .

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем 1 долучені копії договорів та видаткових накладних, які підписувались між сторонами в електронній формі, при цьому частина цих документів не стосується спірних правовідносин сторін (а.с. 135-164, т.1), проте, за позицією відповідачів, підтверджують обставину укладення сторонами правочинів у електронній формі. В цей же час, як встановлено судом, зміст обох форм договору поставки від 19.03.2024 № АП-19-0278 є ідентичним, що сторонами не заперечувалось.

Доводи відповідача 2 про те, що специфікації та первинна документація стосуються виключно виконання зобов`язань ТОВ «Фруктус Тім», спростовуються змістом цих документів, оскільки ОСОБА_1 у спірних правовідносинах поєднував статус керівника боржника та особистого поручителя, що чітко відображено у підписаних ним специфікаціях.

Підписання правочину директором позивача підтверджується наявністю на спірному договорі відтисків печаток позивача, як юридичної особи. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських правовідносинах.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявні матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження фактів протиправності використання печатки товариства відповідача 2 чи доказів її втрати, або іншого вибуття з відання цієї юридичної особи. Так само і не надано доказів звернення до правоохоронних органів, у зв`язку із втратою чи викраденням печатки, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача.

Близькі за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2019 у справі №918/780/18.

Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, при застосуванні такого стандарту доказування, як вірогідність доказів, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування» поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

Враховуючи принцип вірогідності доказів та наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що в забезпечення виконання зобов`язань покупця за договором поставки №АП-19-0278 між сторонами у справі було укладено Договір поруки від 19.03.2024 № АП-19-0278 (т.1 а.с. 18-19, т. 2 а.с. 33-35), який був підписаний відповідачем 2 - ОСОБА_1

Щодо заперечень відповідачів факту укладання та підписання договору поруки з самого початку розгляду справи у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.4 ст100 ГПК України ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об`єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі).

Тобто при призначені експертизи та постановлені ухвали про призначення експертизи, у суду зокрема, має бути об`єкт що підлягає дослідженню, чому має передувати дії суду при підготовці до постановлення ухвали про призначення експертизи, серед яких підготовка об`єкта дослідження.

Відповідно до п.3.1 розділу ІІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 3.1. Експертиза (дослідження) проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції.

До експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта) або інші документи, які відповідно до законодавства є підставою для проведення експертизи (дослідження), об`єкти, зразки для порівняльного дослідження та за клопотанням експерта - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо) (п.3.2 розділу ІІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень).

У документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об`єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

У документі про призначення експертизи (залучення експерта) перераховуються всі об`єкти, які направляються на експертне дослідження, із зазначенням точного найменування, кількості, міри ваги, серії та номера (для грошей НБУ та іноземної валюти), інші відмінні індивідуальні ознаки (п.3.3 розділу ІІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень).

Відповідно до статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальної дії, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Отже, суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

Враховуючи те, що відповідач 2 заперечує факт підписання ним договору поруки, суд першої інстанції зобов`язавши надати позивача оригінали поданих договорів, у тому числі спірного договору поруки, також викликав в судове засідання відповідача 2 та визнавав його явку обов`язковою, створюючи сторонам умови для реалізації ними своїх процесуальних прав, зокрема щодо призначення експертизи по справі.

Як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції ухвалою від 20.06.2025 явку відповідача 2 в підготовче засідання було визнано обов`язковою саме з метою відібрання експериментальних зразків його підпису. Проте відповідач-2 в підготовчі засідання (20.06.2025 та 15.07.2025) не з`явився, зразків власного підпису суду не надав, чим фактично ухилився від вчинення необхідних процесуальних дій для проведення експертизи.

Щодо посилань апелянта на можливість використання зразків підпису, відібраних або посвідчених у консульській установі (зокрема в Республіці Болгарія), колегія суддів зазначає наступне.

ОСОБА_5 є громадянином України, заявляючи клопотання про призначення експертизи по справі відповідач 2 мав сприяти суду у підготовці об`єктів необхідних для експертного дослідження.

Згідно з п. 1.3. розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Пунктом 1.6. глави 1 розділу І Науково-методичних рекомендацій передбачено, що відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи.

На першому етапі особа, почерк якої підлягає ідентифікації, виконує текст за тематикою, близькою до досліджувального об`єкта, у звичних умовах (сидячи за столом, із звичним приладдям письма, при денному освітленні).

На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому, що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фрази, слова і цифри, узяті з рукописного тексту, що досліджується. На цьому етапі зразки відбираються в умовах, що максимально наближаються до тих, у яких виконувався рукописний текст, що досліджується, тобто в тій самій позі (лежачи, стоячи тощо), таким самим приладдям письма та на папері того самого виду (за розміром, лінуванням, характером поверхні тощо), що й документ, який досліджується. Якщо буде помічено, шо той, хто пише, намагається змінити свій почерк, темп диктовки слід прискорити.

При цьому Науково-методичними рекомендаціями передбачено, що:

переписування з документа, що досліджується, або з машинописного (друкарського) тексту неприпустиме (п. 1.6. глави 1 розділу І);

якщо вбачаються підстави, що виконавець досліджуваного рукописного тексту намагався змінити свій почерк (писав лівою рукою, з іншим нахилом тощо), додатково відбираються зразки, виконані таким самим чином (п. 1.6. глави 1 розділу І);

експериментальні зразки посвідчуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім`я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо) (п. 1.7. глави 1 розділу І).

Згідно п. 1.7 Науково методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень - експериментальні зразки посвідчуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім`я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо).

Таким чином, із зазначеного вбачається, що експериментальні зразки мають бути відібрані під наглядом та за участі органу (особи), яка призначила експертизу, оскільки інакше проконтролювати дотримання зазначених вимог неможливо.

Колегія суддів зауважує, що відібрані експериментальні зразки почерку відповідача у консульській установі не є експериментальними зразками для цілей призначення судом експертизи, а отже не можуть бути враховані при проведенні експертного дослідження.

Як вказано вище, експериментальні зразки мають бути відібрані під контролем органу (особи), яка призначила експертизу, оскільки інакше проконтролювати дотримання зазначених вимог неможливо.

Такі зразки мають бути посвідчені органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта) (п. 1.7. глави 1 розділу І Методичних рекомендацій).

Представник консульської установи не є особою, яка призначає експертизу. Таким органом у цьому випадку є суд.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що експериментальні зразки почерку та підпису Фізичної особи ОСОБА_1 мали бути відібрані саме в судовому засіданні.

Окрім того, у наданих документах в якості вільних та умовно - вільних зразків підпису ОСОБА_1 наявна копія довіреності №5 від 01.06.2025, видана в м.Одеса та підписана власноручним підписом директора ТОВ «Фруктус Тім» ОСОБА_1, також у наданих документах наявна довіреність №7 від 01.07.2025, яка оформлена та підписана ОСОБА_5 м.Одеса . Додатково, відповідачем 2 серед документів було надано договір поставки №24090201 від 02.09.2024, укладеного між ТОВ «АГРО ТАФ» та ТОВ «Фруктус Тім», договір поставки №24091201 від 12.09.2024, укладеного між СВК «КРИНИЧНЕ» та ТОВ «Фруктус Тім», договір поставки №24090601 від 06.09.2024, укладеного між СВК «КРИНИЧНЕ» та ТОВ «Фруктус Тім», які також були підписані власноручним підписом ОСОБА_1 в м.Одеса . В якості додатків до клопотання про долучення до матеріалів справи ТОВ «Фруктус Тім» надало наказ №8 від 01.04.2024 «Про затвердження штатного розпису» та штатний розпис до нього, який підписано власноручно ОСОБА_1 в м.Одеса. Серед зазначених документів, які також підписані власноручним підписом директора ТОВ «Фруктус Тім» ОСОБА_1 в м.Одеса , надано Наказ №9 від 13.03.2025 «Про призначення посадової особи, якій надано права. Рахунок на оплату №25061701 від 17.06.2025, рахунок на оплату №25070901 від 09.07.2025, договір №24123101 від 31.12.2024, укладений між ТОВ «АГРОС ТІМ» та ТОВ «Фруктус Тім» які також підписані особисто ОСОБА_1 . Зазначені обставини спростовують твердження ОСОБА_1 про його неможливість прибути у судове засідання особисто.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України унормовано, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В силу приписів ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Скаржниками не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників (відповідачів).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктус Тім» та Фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 по справі №916/1618/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду.

Порядок та строк оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду передбачений ст. ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст Постанови складено та підписано 12 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Н.А. Павленко

Судді: К.В. Богатир

Л.В. Лічман