Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №909/711/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/711/26

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді О.С. Скрипчук

суддів О.І. Матущак

Н.М. Кравчук,

за участю секретаря судового засідання В.Р. Постолатій,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» б/н від 24.08.2026 (вх. № 01-05/2803/26 від 24.08.2026) та Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський завод «Промприлад» б/н від 26.08.2026 (вх. № 01-05/2826/26, 01-05/2828/26 від 26.08.2026)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2026 (повний текст рішення складено 05.08.2026, суддя Малєєва О.В.)

у справі № 909/711/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський завод «Промприлад»

про: стягнення 508 199,87 грн, з яких 184 799,95 грн - пеня, 323 399,92 грн – штраф.

за участю представників сторін:

від позивача: Горбач А.М.

від відповідача: Футерко В.Л.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський завод «Промприлад» про стягнення 508 199,87 грн, з яких 184 799,95 грн - пеня, 323 399,92 грн - штраф.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.08.2025 за результатами процедури відкритих торгів UA-2025-07-24-007575-a сторони уклали договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600012129, предметом якого є поставка приладів для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів (лічильників газу турбінних). Відповідно до п. 5.24 договору постачальник повинен був у строк не пізніше 90 календарних днів від дати укладення договору, тобто до 25.11.2025, надати покупцю копії сертифікатів перевірки (експертизи) типу та/або повідомлень про схвалення системи управління якістю, що підтверджують відповідність усіх позицій товарів технічним регламентам. Фактично відповідач надав належним чином завірені копії цих документів лише 05.01.2026 (супровідний лист від 05.01.2026 № 79-04), тобто з простроченням у 40 днів.

На підставі пп. 7.3.6 п. 7.3 договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,1 % вартості позицій товарів, з яких допущено прострочення надання документів, за кожний день прострочення - 184 799,95 грн за період з 26.11.2025 до 04.01.2026, а також штраф у розмірі 7 % вказаної вартості товарів за прострочення надання документів понад 30 календарних днів - 323 399,92 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський завод «Промприлад» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 254 099,94 грн (двісті п`ятдесят чотири тисячі дев`яносто дев`ять гривень 94 копійки), з яких 92 399,98 грн пені, 161 699,96 грн штрафу. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 254 099,93 грн, з яких 92 399,97 грн пені, 161 699,96 грн штрафу.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини поставки, у межах яких відповідач зобов`язаний був своєчасно надати документи, передбачені пунктом 5.24 Договору. Встановивши факт порушення строку надання сертифікатів, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування передбаченої підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 Договору відповідальності у вигляді пені в розмірі 0,1 % вартості відповідних товарів за кожний день прострочення та штрафу в розмірі 7 % у разі прострочення понад 30 календарних днів. Перевіривши розрахунок позивача, суд визнав його арифметично правильним, визначивши загальний розмір неустойки в сумі 508 199,87 грн.

Водночас, розглянувши клопотання відповідача про зменшення неустойки, суд, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, врахував, що прострочення стосувалося надання супровідних документів, а не поставки товару, відповідач самостійно усунув порушення, надіславши їх до початку поставок, а доказів конкретних збитків чи інших негативних наслідків прострочення матеріали справи не містять. Разом із тим суд узяв до уваги відсутність об`єктивних причин несвоєчасного надання документів, обізнаність відповідача з договірними умовами відповідальності та необхідність збереження стимулюючої функції неустойки.

З огляду на наведене, врахувавши принципи справедливості, добросовісності та розумності, компенсаційний характер неустойки й необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, місцевий господарський суд дійшов висновку про неспівмірність заявленої до стягнення суми з наслідками допущеного порушення та зменшив її на 50 %.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» через систему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу б/н від 24.08.2026 (вх. № 01-05/2803/26 від 24.08.2026), в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені і штрафу у розмірі 254 099, 94 грн, та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам, які свідчать про відсутність об`єктивних причин несвоєчасного виконання відповідачем договірних зобов`язань. Позивач вважає безпідставним зменшення пені та штрафу на 50 %, оскільки відповідач не довів наявності виняткових обставин, поважних причин прострочення чи обставин, які б виправдовували зменшення відповідальності, тоді як неустойку нараховано відповідно до умов договору.

Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції не врахував інтересів та майнового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», суспільного значення його діяльності із забезпечення безперебійного транспортування природного газу, функціонування газотранспортної системи в умовах воєнного стану та значного обсягу дебіторської заборгованості замовників послуг. На переконання позивача, наведені обставини свідчать про відсутність підстав для зменшення пені та штрафу, у зв`язку з чим неустойка підлягає стягненню в повному розмірі.

Разом з тим, не погоджуючись із рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2026, Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський завод «Промприлад» через систему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу б/н від 26.08.2026 (вх. № 01-05/2826/26, 01-05/2828/26 від 26.08.2026), в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Разом із тим апелянт заявив клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання, поставлені у відзиві, шляхом подання заяви свідка (свідків) у належній процесуальній формі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неналежне виконання відповідачем пункту 5.24 Договору № 4600012129 щодо надання копій сертифікатів. Апелянт зазначає, що поставку товару здійснено своєчасно та в повному обсязі, а аналогічні за змістом копії сертифікатів були надані позивачу в межах виконання п`яти інших договорів, укладених між сторонами. На думку відповідача, оскільки договором не заборонено дострокове виконання відповідного обов`язку, а позивач уже володів ідентичними документами, мету договірного зобов`язання було фактично досягнуто. Тому висновок суду про неможливість виконання зобов`язання до укладення відповідного договору та про неналежність документів, наданих за іншими договорами, апелянт вважає помилковим.

Також апелянт заперечує проти відмови суду першої інстанції зобов`язати позивача надати відповіді на поставлені у відзиві запитання в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України. На його переконання, ці запитання стосуються обставин, які мають значення для справи, зокрема наявності збитків і негативних наслідків від прострочення та відмінностей між пакетами сертифікатів. Апелянт вважає відмову в задоволенні відповідного клопотання передчасною та такою, що обмежила його процесуальні можливості щодо з`ясування обставин справи й доведення відсутності негативних наслідків порушення.

У судове засідання 30.09.2026 з?явився представник позивача та відповідача, надали пояснення щодо обставин справи.

Колегія суддів, розглянувши в судовому засіданні 30.10.2026 клопотання відповідача про зобов`язання позивача надати відповіді на запитання, зазначає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки наведені в ньому питання стосуються обставин, які входять до предмета доказування у справі та підлягають з`ясуванню на підставі належних і допустимих доказів, наявних у матеріалах справи. При цьому питання щодо наявності у позивача збитків та інших негативних наслідків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем договірного зобов`язання самі по собі не спростовують факту такого порушення та не є безумовною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за його вчинення.

Крім того, доводи відповідача щодо тотожності пакетів копій сертифікатів, наданих на виконання попередніх договорів, та пакета документів за спірним договором підлягають оцінці з урахуванням умов відповідних договорів і доказів, поданих сторонами до суду. Саме по собі з`ясування позивачем у порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України обставин, на які посилається відповідач, не підміняє дослідження судом доказів та їх оцінку в сукупності.

Водночас відповідач не навів достатніх обґрунтувань того, яким чином отримання відповідей на зазначені запитання в суді апеляційної інстанції є необхідним для перевірки законності й обґрунтованості оскаржуваного рішення та не може бути забезпечене шляхом оцінки вже наявних у матеріалах справи доказів. За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення відповідного клопотання.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

24.07.2025 ТОВ «Оператор ГТС України» оприлюднило на вебпорталі «Prozorro» оголошення про проведення відкритих торгів UA-2025-07-24-007575-a на закупівлю «Прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів (Лічильники газу турбінні)» разом з тендерною документацією, до складу якої входив проєкт договору. За результатами процедури закупівлі переможцем визначено ПрАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад».

27.08.2025 ТОВ «Оператор ГТС України» (покупець) та ПрАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад» (постачальник) уклали договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600012129 (далі - Договір).

Умови Договору такі.

Постачальник зобов`язується у визначений Договором строк передати у власність покупця прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів (лічильники газу турбінні) (далі - Товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до Договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари (п. 1.1).

Ціна Договору, в тому числі ПДВ, становить 4 619 998,80 грн (п. 3.1).

Відповідно до п. 5.24 Договору у строк не пізніше 90 (дев`яноста) календарних днів від дати укладання Договору постачальник повинен надати покупцю копію(-ї) сертифікату(-ів) перевірки (експертизи) типу та/або повідомлення(-нь) про схвалення системи управління якістю (далі - Сертифікати), що підтверджують відповідність усіх позицій Товарів, зазначених у специфікації, технічному(-им) регламенту(-ам), у вигляді копій всіх сторінок, а саме: копії чинного сертифіката експертизи типу (модуль В) на відповідність Технічному регламенту обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах (постанова КМУ від 28.12.2016 № 1055); копії чинного сертифіката перевірки типу (модуль В) або повідомлення про відповідність на основі цілковитого забезпечення якості з експертизою проекту (модуль Н1) на відповідність Технічному регламенту засобів вимірювальної техніки (постанова КМУ від 24.02.2016 № 163); копії чинного сертифіката експертизи типу (модуль В) або повідомлення про відповідність на основі цілковитого забезпечення якості (модуль Н) на відповідність Технічному регламенту обладнання, що працює під тиском (постанова КМУ від 16.01.2019 № 27); копії чинного сертифіката відповідності системи управління якістю у виробництві підприємства-виробника вимогам ДСТУ ISO 9001:2015 або еквівалентних стандартів.

В п. 5.24 Договору передбачено, що копії Сертифікатів, Повідомлень повинні бути надані у вигляді сканованих копій оригіналів, відправлених з електронної адреси постачальника на електронну адресу покупця, які зазначені в п. 15.12 Договору (електронне відправлення), та у вигляді копій оригіналів, засвідчених у встановленому порядку печаткою та підписом постачальника, які надсилаються постачальником поштою на адресу покупця цінним листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення або кур`єром під розписку (відправлення засвідчених копій). Датою отримання покупцем Сертифікатів, Повідомлень вважається, залежно від того, яка дата настала раніше, або дата надіслання з електронної адреси покупця на електронну адресу постачальника підтвердження про отримання електронного відправлення, або дата, зазначена в поштовому повідомленні чи кур`єрській розписці про вручення.

Згідно з п. 5.25 Договору покупець здійснює перевірку відповідності кожного з отриманих Сертифікатів, Повідомлень вимогам, зазначеним у п. 1.3, 1.4 Технічних та якісних характеристик Товарів (додаток 2 до Договору); поставка Товару, щодо типу якого покупець встановив невідповідність наданих Сертифікатів, Повідомлень, не дозволяється.

Відповідно до пп. 6.3.2 та 6.3.10 п. 6.3 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товарів, якість, кількість, асортимент та комплектність яких відповідають умовам, встановленим Договором, а також належним чином виконувати інші обов`язки, передбачені Договором та/або чинним законодавством України.

В п. 7.1 Договору встановлено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним законодавством України; порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За умовами пп. 7.3.6 п. 7.3 Договору за порушення строку надання документів, передбачених п. 5.24 Договору, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості позицій Товарів, з яких допущено прострочення надання зазначених документів та/або надання не в повному обсязі, за кожний день такого прострочення, а за прострочення надання документів, передбачених п. 5.24 Договору, понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7 % вказаної вартості Товарів.

Отже, зобов`язання щодо надання Сертифікатів відповідач мав виконати у строк до 25.11.2025 (90 календарних днів від дати укладення Договору - 27.08.2025).

Супровідним листом від 05.01.2026 № 79-04 відповідач надіслав позивачу належним чином завірені копії оригіналів документів: сертифіката експертизи типу (модуль В) № СЦ.19.0382; повідомлення про відповідність типу (модуль Е) № UA.TR.006.E.101201-23; сертифіката перевірки типу (модуль В) № UA.TR.ST.014-17 версія 5; повідомлення про оцінку відповідності (модуль Н) № 228-Н/21; сертифіката № UA.IF.QMS.281-25 (Rev.0) відповідності системи управління якістю вимогам ДСТУ ISO 9001:2015. У цьому листі відповідач прямо зазначив, що документи надаються в межах виконання пункту 5.24 Договору від 27.08.2025 № 4600012129.

Відтак, зобов`язання, передбачене п. 5.24 Договору, відповідач виконав 05.01.2026, тобто з простроченням у 40 календарних днів (з 26.11.2025 до 04.01.2026).

Разом з тим, з матеріалів встановлено, що у листах від 02.07.2025 № 79-340/1, № 79-341/1, № 79-342/1, № 79-343/1, № 79-344/1 зазначено, що скановані копії сертифікатів надаються «в межах виконання пункту 5.24» інших договорів - від 26.05.2025 № 4600011350, від 26.05.2025 № 4600011351, від 27.05.2025 № 4600011372, від 05.06.2025 № 4600011431, від 05.06.2025 № 4600011434, відповідно. Посилання на Договір від 27.08.2025 № 4600012129 ці листи не містять, оскільки складені та надіслані 02.07.2025, тобто до укладення Договору № 4600012129.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Аналогічно у ч. 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Отже, укладений сторонами Договір за правовою природою є договором поставки, а до правовідносин сторін застосовуються положення ЦК України про купівлю-продаж та загальні положення зобов`язального права.

Як встановлено з матеріалів справи, 27.08.2025 ТОВ «Оператор ГТС України» та ПрАТ «Івано-Франківський завод «Промприлад» уклали договір про закупівлю товарів № 4600012129, за умовами пункту 5.24 якого постачальник зобов`язався не пізніше 90 календарних днів від дати укладення Договору надати покупцю копії сертифікатів та інших документів, що підтверджують відповідність товарів установленим технічним регламентам. З урахуванням погодженого сторонами строку відповідні документи мали бути надані до 25.11.2025 включно.

Супровідним листом від 05.01.2026 № 79-04 відповідач надіслав позивачу засвідчені копії відповідних документів, прямо зазначивши, що вони надаються на виконання пункту 5.24 Договору від 27.08.2025 № 4600012129. Таким чином, передбачене цим пунктом зобов`язання виконано лише 05.01.2026, тобто з простроченням на 40 календарних днів - з 26.11.2025 до 04.01.2026.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що зобов`язання за спірним Договором було виконане достроково шляхом надання аналогічних документів за п`ятьма іншими договорами, з огляду на таке.

Як встановлено судом, листами від 02.07.2025 № 79-340/1, № 79-341/1, № 79-342/1, № 79-343/1 та № 79-344/1 відповідач надав копії сертифікатів на виконання пункту 5.24 інших договорів, укладених 26.05.2025, 27.05.2025 та 05.06.2025. Водночас ці листи не містять посилань на спірний Договір № 4600012129, оскільки були складені та надіслані ще до його укладення 27.08.2025.

За таких обставин станом на 02.07.2025 зобов`язання відповідача, передбачене пунктом 5.24 спірного Договору, ще не виникло, а тому надання документів на виконання інших договорів не може вважатися достроковим виконанням зобов`язання за Договором, який на той час не був укладений. Саме по собі існування у позивача копій відповідних сертифікатів не свідчить про виконання відповідачем окремого договірного обов`язку, погодженого сторонами згодом.

Так, колегія суддів зазначає, що сторони погодили зобов`язання постачальника щодо надання документів у межах кожного відповідного договору. При цьому спірний Договір не містить положень, які б передбачали можливість заміни його виконання фактом надання аналогічних документів за іншими договорами.

Доводи апелянта про те, що раніше надані пакети копій сертифікатів за своїм змістом збігаються з пакетом документів, наданим 05.01.2026, наведених висновків не спростовують. Навіть якщо зміст таких документів є тотожним, ця обставина не змінює часу їх надання та не підтверджує виконання зобов`язання за Договором № 4600012129 у встановлений ним строк. Ідентичність документів за змістом не є тотожною належному виконанню окремого договірного зобов`язання.

Крім того, сам відповідач у листі від 05.01.2026 № 79-04 зазначив, що надає документи саме на виконання пункту 5.24 Договору № 4600012129.

Таким чином, посилання апелянта на надання сертифікатів за п`ятьма попередніми договорами не спростовують установленого судом першої інстанції факту прострочення виконання зобов`язання за спірним Договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ч. 1 ст. 624 ЦК України).

Сторони, керуючись принципом свободи договору (ст. 6, 627 ЦК України), мають право встановити в договорі неустойку, в тому числі пеню, за порушення й негрошового зобов`язання. Одночасне стягнення пені та штрафу за одне й те саме порушення не суперечить приписам ст. 61 Конституції України, оскільки штраф і пеня є різними видами неустойки. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18).

У пп. 7.3.6 п. 7.3 Договору сторони погодили відповідальність постачальника за порушення строку надання документів, передбачених п. 5.24 Договору: пеню в розмірі 0,1 % вартості позицій Товарів за кожний день прострочення та, за прострочення понад 30 календарних днів, додатково штраф у розмірі 7 % вказаної вартості Товарів.

Отже, оскільки відповідач порушив погоджений сторонами строк надання документів, у позивача виникло право на застосування передбачених Договором штрафних санкцій. При цьому доводи апелянта про відсутність у позивача збитків або інших негативних наслідків не спростовують самого факту порушення та не усувають права кредитора на неустойку.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він відповідає умовам підпункту 7.3.6 пункту 7.3 Договору та фактичним обставинам справи й є арифметично правильним.

Так, за 40 календарних днів прострочення пеня становить 184 799,95 грн (4 619 998,80 грн Ч 0,1 % Ч 40 днів). Оскільки прострочення перевищило 30 календарних днів, додатково підлягає нарахуванню штраф у розмірі 323 399,92 грн (4 619 998,80 грн Ч 7 %). Загальна сума штрафних санкцій становить 508 199,87 грн.

Щодо зменшення штрафних санкцій на 50 відсотків, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз приписів статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №914/1517/18).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

У мотивувальній частині рішення від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013, Конституційний Суд України вказав, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Поряд з викладеним колегія суддів зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

Зменшуючи розмір неустойки на 50 %, суд першої інстанції врахував, що прострочення стосувалося надання супровідних документів, а не поставки самого товару, а також те, що копії аналогічних за змістом сертифікатів уже перебували в розпорядженні позивача у зв`язку з виконанням п`яти інших договорів поставки лічильників газу. Суд також узяв до уваги, що відповідач самостійно усунув порушення, надіславши сертифікати листом від 05.01.2026 № 79-04 до початку поставок товару, тривалість прострочення становила 40 календарних днів, а матеріали справи не містять доказів конкретних збитків чи інших негативних наслідків для позивача, спричинених несвоєчасним наданням документів.

Водночас суд урахував, що відповідач не навів об`єктивних причин, які перешкоджали своєчасному виконанню зобов`язання, а умови договору щодо строків надання сертифікатів та відповідальності за їх порушення були йому відомі ще на етапі проведення процедури закупівлі. Підписавши договір без застережень, відповідач погодився з його умовами, а тому відсутність негативних наслідків для позивача не звільняла його від відповідальності за допущене порушення.

Крім того, суд узяв до уваги доводи відповідача про неспівмірність нарахованої неустойки з наслідками порушення та неприпустимість перетворення її на засіб безпідставного збагачення кредитора. При цьому суд виходив із необхідності збереження стимулюючої функції неустойки та забезпечення балансу інтересів сторін з урахуванням засад справедливості, добросовісності й розумності.

Колегія суддів, дослідивши наведені обставини та надавши їм належну оцінку в сукупності, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зменшення розміру неустойки у цьому випадку відповідає загальним засадам цивільного законодавства, справедливості, добросовісності та розумності, забезпечує дотримання балансу прав та інтересів сторін, а також відповідає обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене порушення зобов`язання.

Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як інструменту для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним колегія суддів зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру штрафних санкцій, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру штрафних санкцій, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

З огляду на це колегія суддів дійшла висновку, що право на зменшення розміру неустойки, надане в ст.551 ЦК, було обґрунтовано застосоване судом в цій справі. Зважаючи на наведені сторонами доводи, надані докази та обставини справи, обсяг зменшення відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржників не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2026 у справі № 909/711/26.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржників відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –

УХВАЛИВ :

1.Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» б/н від 24.08.2026 (вх. № 01-05/2803/26 від 24.08.2025) та Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський завод «Промприлад» б/н від 26.08.2026 (вх. № 01-05/2826/26, 01-05/2828/26 від 26.08.2026) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2026 у справі 909/711/26 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційні скарги покласти на апелянтів.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

Суддя Н.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак