Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №921/796/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/796/25

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглядаючи апеляційну скаргу Бережанської міської ради б/н від 22.05.2026 (вх. №01-05/1612/26 від 22.05.2026)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2026 (повне рішення складено 08.05.2026, суддя О.В.Руденко)

у справі №921/796/25

за позовом Першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сазан-2012"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм

до відповідача Бережанської міської ради

про усунення перешкод державі у праві користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку Тернопільській обласній державній адміністрації; скасування в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності Бережанської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812 площею 109,9994 га, припинивши право комунальної власності на вказану земельну ділянку

за участю представників:

від прокуратури: прокурор Рогожнікова Н.Б.;

від позивача: не з`явився

від відповідача: представник Венчур О.Л.;

від третіх осіб: не з`явилися;

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2026 у справі №921/796/25 позов задоволено, усунено перешкоди державі в особі Тернопільської обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 00022622) у праві користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання Бережанської міської ради повернути Тернопільській обласній державній адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812 площею 109,9994 г, скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності Бережанської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812 площею 109,9994 га, припинивши право комунальної власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 686207661204), стягнуто з Бережанської міської ради 4 844,80 грн судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2026 у справі №921/796/25 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) відмовити повністю, стягнути з позивача на користь Бережанської міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2026 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді – Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, призначено розгляд справи на 24.06.2026.

19.06.2026 позивач подав відзив на апеляційну скаргу (вх. №01-04/5239/26), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

22.06.2026 Тернопільська обласна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу (№01-04/5284/26), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 відкладено розгляд справи на 19.08.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2026 відкладено розгляд справи на 16.09.2026.

26.08.2026 Тернопільська обласна державна адміністрація подала додаткові пояснення (вх. №01-04/7114/26) з врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.07.2026 у справі №915/268/24.

10.09.2026 Тернопільська обласна прокуратура подала додаткові письмові пояснення (вх. №01-04/7636/26) з врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.07.2026 у справі №915/268/24.

11.09.2026 скаржник подав додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх. №01-04/7666/26) з врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.07.2026 у справі №915/268/24.

16.09.2026 Тернопільська обласна прокуратура подала заперечення на додаткові письмові пояснення Бережанської міської ради від 11.09.2026 (вх. №01-04/7818/26), в яких просить не брати до уваги пункти 1-5, 10-20 додаткових пояснень Бережанської міської ради від 11.09.2026, апеляційну скаргу відповідача відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2026 відкладено розгляд справи на 30.09.2026.

В судовому засіданні 30.09.2026 представник міської ради підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Прокурор проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечила, просила залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання явки не забезпечили, хоча були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

Тернопільська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі позивача Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації) до Бережанської міської ради про усунення перешкод державі у праві користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання Бережанської міської ради повернути Тернопільській обласній державній адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812 площею 109,9994 га, а також про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності Бережанської міської ради на земельну ділянку, припинивши право комунальної власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 686207661204).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.10.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було внесено відомості про право власності Бережанської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812 площею 109,9994 га, що розташована за межами с.Урмань на території Бережанської міської територіальної громади, категорія земель – землі водного фонду, цільове призначення – « 10.07 Для рибогосподарських потреб», з одночасним припиненням права державної власності на цю земельну ділянку, яке з 23.06.2015 до 27.10.2021 було зареєстроване за Тернопільською обласною державною адміністрацією.

Підставою для внесення таких змін до державного реєстру вказано Закону України №1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021.

Проте, спірна земельна ділянка не може перебувати у комунальні власності Бережанської міської ради, оскільки на ній розміщені гідротехнічні споруди ставу Урмань (водопостачальний канал, дамба, шлюзи-регулятори), які перебувають у державній власності.

Таким чином, державна реєстрація права комунальної власності відбулась всупереч ч.2 ст.117 Земельного кодексу України, відповідно до якої до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки.

Позивач вимоги позовної заяви прокурора підтримав.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, державні реєстратори Бережанської міської ради 27.10.2021 внесли відомості про перехід права власності на спірну земельну ділянку до комунальної власності на підставі Закону України №1423-IX від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який передбачає автоматичний перехід земель державної власності за межами населених пунктів до комунальної власності територіальних громад, за винятком випадків, коли на них розташовані об`єкти нерухомого майна державної власності.

При цьому, на момент реєстрації позивач не надав доказів наявності на земельній ділянці об`єктів державної власності, а реєстрація відповідала нормам Земельного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав». У спірних правовідносинах права позивача не порушені, що підтверджується висновком центральної колегії Міністерства юстиції України.

Відповідач звертав увагу на те, що гідротехнічні споруди не є об`єктами нерухомості в розумінні Цивільного кодексу України, які блокують перехід земель до комунальної власності за Законом №1423-IX, натомість вони є частиною водного об`єкта (став в с.Урмань), а не окремою нерухомістю державної форми власності.

Треті особи, під час розгляду справи в суді першої інстанції, письмових пояснень щодо суті спору не подали.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про задоволення позовних вимог, керувався такими висновками:

- з аналізу статей 181, 182, 186, 187 Цивільного кодексу України та Закону України «Про аквакультуру» випливає, що гідротехнічна споруда рибогосподарської технологічної водойми (ставка), яка за своєю функцією призначена для управління сільськогосподарською діяльністю із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури, є інженерною спорудою, яка нерозривно пов`язана з водним об`єктом і земельною ділянкою, на якій вона розміщена;

- земельна ділянка з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, площею 109,9994 га не може перебувати у комунальній власності Бережанської міської ради, оскільки на ній розміщенні гідротехнічні споруди ставу Урмань, що перебувають у державній власності;

- згідно з вказівками ч.2 ст.117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, серед інших, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

- відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України розпорядником земель водного фонду державної форми власності для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів є обласні державні адміністрації;

- в матеріалах справи відсутнє рішення Тернопільської обласної військової адміністрації як органу уповноваженого розпоряджатися спірною земельною ділянкою, про її передачу у комунальну власність, а Бережанська міська рада не надала підписані акти приймання-передачі земельної ділянки;

- матеріалами справи спростовуються твердження відповідача про те, що на момент державної реєстрації комунальної власності спірної земельної ділянки він не знав і не міг знати, про наявність об`єктів нерухомого майна державної власності розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, площею 109,9994 га;

- матеріалами справи підтверджено обставину знаходження нерухомого майна, а саме гідротехнічних споруд - водопостачальний канал (інвентарний номер 541), дамба (інвентарний номер 500), обвідний канал (інвентарний номер 540), шлюз регулятор (інвентарний номер 542), шлюз регулятор (інвентарний номер 543), шлюз регулятор (інвентарний номер 544), що перебувають у державній власності, на земельній ділянці з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, у зв`язку із чим зазначена земельна ділянка не могла перейти у комунальну власність в силу вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-IX;

- віднесення таких земельних ділянок до земель комунальної власності та, відповідно їх реєстрація за Бережанською міською радою, відбулося за відсутності для цього правових підстав;

- державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації;

- на час вирішення цього спору судом, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812 зареєстрована на праві комунальної власності за Бережанською міською радою;

- існування реєстрації права власності на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування у Бережанської міської ради відповідного речового права суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, якого не існує (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2023 у cправі №911/30/22);

- реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку позбавляє державу можливості реалізації своїх правомочностей як власника, адже державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника державу в особі Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації;

- відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, шляхом усунення перешкоди державі в особі Тернопільської обласної військової адміністрації шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за Бережанською міською радою земельної ділянки з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, як земельної ділянки комунальної форми власності, відтак належною позовною вимогою у цьому спорі також є скасування державної реєстрації права власності.

Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та заперечення прокурора і позивача.

Вимоги апеляційної скарги Бережанської міської ради обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суперечить нормам матеріального та процесуального права, на підтвердження чого апелянт наводить такі доводи:

- на момент реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку (2021 рік) були відсутні будь-які зареєстровані об`єкти державної нерухомості на цій ділянці; всі акти обстеження, протоколи огляду, висновки спеціалістів та акти приймання-передачі гідротехнічних споруд (дамба інв. №500, канали, шлюзи) датуються 2023– 2025 роками, тобто після набуття чинності Законом №1423-IX та державної реєстрації права комунальної власності; орендар - ТзОВ «Сазан-2012», продовжує використовувати ділянку без будь-яких перешкод з боку апелянта;

- суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не могла перейти у комунальну власність Бережанської міської ради без окремого волевиявлення Тернопільської обласної державної адміністрації та оформлення відповідного акта приймання-передачі, проте такий висновок є помилковим та суперечить змісту пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України у редакції Закону України №1423-IX від 28.04.2021;

- законодавцем було встановлено особливий механізм переходу земель державної власності у комунальну власність – без прийняття будь-яких індивідуальних адміністративних актів, без укладення договорів та без оформлення актів приймання-передачі; фактично перехід права відбувся безпосередньо в силу закону;

- державний реєстратор під час проведення державної реєстрації права комунальної власності керувався безпосередньо положеннями Закону №1423- IX, що прямо зазначено у рішенні про державну реєстрацію;

- суд безпідставно визнав доведеним факт наявності на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна державної власності станом на момент переходу земельної ділянки у комунальну власність, адже державна реєстрація права комунальної власності проведена 27.10.2021, водночас більшість доказів, на які послався суд, виникли значно пізніше, а саме: акт обстеження ДП «Айфіш» — від 18.03.2025; протокол огляду земельної ділянки у межах кримінального провадження — від 25.09.2025; план-схема розташування гідроспоруд — 2025 року; інформація Фонду державного майна України щодо внесення майна до Єдиного реєстру об`єктів державної власності — від 08.07.2024;

- суд фактично надав доказам зворотну дію у часі та використав документи, складені через декілька років після переходу земельної ділянки у комунальну власність, для оцінки правомірності реєстраційних дій станом на 2021 рік;

- матеріали справи не містять жодного належного доказу того, що станом саме на 27.10.2021 спірні об`єкти були зареєстрованими об`єктами нерухомого майна державної власності, що вони існували як окремі об`єкти цивільних прав чи на них було зареєстровано речове право держави, або що державний реєстратор мав об`єктивну можливість встановити наявність таких об`єктів у Державному реєстрі речових прав;

- суд фактично ототожнив факт фізичного існування певних гідротехнічних елементів із юридичним існуванням об`єктів нерухомого майна у розумінні цивільного законодавства, однак сам по собі факт наявності дамби, шлюзу чи каналу не свідчить автоматично про наявність окремого об`єкта нерухомого майна державної власності;

- суд не встановив: дату створення відповідних об`єктів; правові підстави виникнення права власності держави; факт державної реєстрації такого права; технічні характеристики об`єктів; їх індивідуалізацію як окремих об`єктів нерухомості, хоча вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору;

- суд помилково ототожнив балансоутримання майна та внесення майна до Єдиного реєстру об`єктів державної власності з існуванням зареєстрованого речового права на нерухоме майно;

- суд не врахував, що: перебування майна на балансі не є правовстановлюючим фактом; інвентарний номер не підтверджує виникнення права власності; Єдиний реєстр об`єктів державної власності не є Державним реєстром речових прав; внесення майна до бухгалтерського або відомчого обліку не створює речового права. Позивачем не було подано: витягів із Державного реєстру речових прав; технічних паспортів на об`єкти нерухомості; документів про введення споруд в експлуатацію; документів про присвоєння адрес; правовстановлюючих документів на кожен окремий об`єкт. Відсутні також будь-які докази проведення державної реєстрації права державної власності на спірні гідротехнічні споруди;

- суд визнав достатніми внутрішні документи підприємств та листи державних органів, хоча такі документи не можуть підтверджувати виникнення речового права на нерухоме майно;

- фактично суд визнав існування об`єктів нерухомості без встановлення обов`язкових юридичних ознак такого майна;

- суд не надав належної оцінки доводам відповідача щодо законності дій державного реєстратора та безпідставно проігнорував висновки Міністерства юстиції України в наказі від 22.03.2024 №872/7 за результатами розгляду скарги, яким скаргу залишено без розгляду по суті, при цьому під час розгляду скарги не було встановлено очевидних порушень у діях державного реєстратора;

- суд не встановив жодних конкретних порушень, допущених державним реєстратором під час проведення державної реєстрації права комунальної власності, натомість висновки суду ґрунтуються переважно на документах, складених через декілька років після проведення реєстраційних дій;

- позивач не довів факту порушення прав Тернопільської ОДА та наявності перешкод у здійсненні повноважень, а саме у чому саме полягають перешкоди у користуванні земельною ділянкою; які конкретні повноваження Тернопільської ОДА були порушені; які юридичні або фактичні наслідки настали для держави внаслідок державної реєстрації права комунальної власності; матеріали справи не містять доказів: вибуття земельної ділянки із фактичного користування; зміни цільового призначення земельної ділянки; передачі земельної ділянки третім особам; перешкоджання використанню водойми; обмеження доступу державних органів до гідротехнічних спору;

- позивач не надав жодного доказу реального обмеження прав (ст. 391 ЦК України), натомість матеріалами справи підтверджується, що орендні відносини щодо водойми фактично продовжувалися, а водний об`єкт використовувався за цільовим призначенням;

- позивач фактично обмежився лише посиланням на сам факт державної реєстрації права комунальної власності, не довівши наявності реального порушення прав держави;

- суд помилково поширив виняток ч. 2 ст. 117 ЗК України на гідротехнічні споруди, які є складовою частиною водного об`єкта (ставу Урмань), а не самостійними об`єктами нерухомого майна державної власності, що блокують автоматичний перехід землі;

- гідротехнічні споруди (дамби, канали, шлюзи) функціонують виключно як інженерні елементи рибогосподарської водойми і не можуть існувати окремо від водного об`єкта; їх переміщення не призводить до повного знецінення у відриві від контексту водного фонду;

- Верховний Суд неодноразово вказував, що гідроспоруди є похідними (приналежними) речами щодо земельної ділянки водного фонду, зокрема, у постанові від 05.03.2025 у справі № 291/255/23, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 924/454/20; від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц та від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц;

- скасування реєстрації без одночасного визнання незаконним набуття права не є ефективним способом захисту;

- суд не звернув уваги на те, що Тернопільська обласна військова адміністрація не є належним позивачем, а прокурор не мав права звертатися до суду; згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор може представляти інтереси держави лише за наявності реального порушення або загрози порушення; Мін`юст (уповноважений орган) вже встановив відсутність порушення прав ОВА, тому підстави для представництва прокурора та позовних вимог від імені держави відсутні.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника:

- ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» прямо вказує на те, що гідротехнічні споруди є об`єктами нерухомого майна, що у повній мірі спростовує міркування апелянта з цих мотивів. Відповідні докази щодо часу створення цього майна, хронології його передачі на баланс державних підприємств та його безперервне перебування з часу створення у державній власності, спростовує міркування відповідача, що таке майно не розташовувалось на спірній земельній ділянці;

- гідротехнічні споруди є нерухомим майном, оскільки відомості про такі внесено до Єдиного реєстру об`єктів державної власності про нерухоме майно, а також оскільки кожен з таких об`єктів нерозривно пов`язаний із землею і призначений для управління водними ресурсами, тобто їх функціонування неможливе без існування водного об`єкту, а їх переміщення є неможливим без знецінення та зміни цільового призначення;

- оскільки гідроспоруда забезпечує функціонування водного об`єкта та не може існувати окремо від нього, а використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою аніж обслуговування водного об`єкта є неможливим, тому вона є приналежністю до водного об`єкта та слідує за головною річчю із врахуванням ст.186 ЦК України; аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/30/22 (п.42), від 24.09.2024 у справі №902/1123/23 (п.5.3.);

- відповідно до акту обстеження майна ДП «Айфіш» від 18.03.2025 встановлено, що державне майно, а саме дамба, обвідний та водопостачальний канали, три шлюзи регулятори розміщені на земельній ділянці 6120489100:01:001:0812 площею 109,9994 га.;

- 210000000060 від 09.05.2024 до огляду земельної ділянки із кадастровим номером 6120489100:01:001:0812 як спеціаліста залучено інженера землевпорядника з метою встановлення чи спростування перебування об`єктів державного нерухомого майна (водопостачальний канал інв № 541, дамба інв № 500, обвідний канал інв. № 540, три шлюзи регулятори з інв. № № 542, 543, 544) в межах цієї земельної ділянки; результати огляду відображено у протоколі від 25.09.2025; в ході огляду встановлено, що в межах земельної ділянки із кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, площею 109,9994 га, перебувають наступні гідроспоруди: дамба (інв. № 500), обвідний канал (інв. № 540), водопостачальний канал (інв. № 541), три шлюзи регулятори (інв. №№ 542, 543, 544); наведене підтверджує належним чином, що на спірній земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності держави, а тому, в силу положень ст.117, 120, п.24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, вказана земельна ділянка відноситься до земель державної власності;

- ні п. 24 п. 24 розділу «Х» ЗК України, ні ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України не містять будь-яких вказівок саме щодо необхідності державної реєстрації об`єктів, а лише передбачають виключення щодо переходу в комунальну власність земель під "будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності"; відтак землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів на яких наявні споруди та інші об`єкти державної власності, зокрема водного фонду, не переходять у комунальну власність; наведене вказує на помилковість доводів апелянта, що спірна земельна ділянка перейшла до комунальної власності в силу цього Закону;

- посилання відповідача на наказ Міністерства юстиції від 22.03.2024 про залишення без розгляду по суті скаргу Тернопільської ОВА від 10.11.2023, як на належний доказ підтвердження відсутності в Тернопільської ОВА порушених прав та правомірності дій щодо реєстрації права власності за Бережанською міською радою є необґрунтованими, адже це за ст. 75 ГПК України не є підставою для звільнення від доказування, а суд першої інстанції надано належну оцінку цьому доказу як окремо, так і в сукупності з іншими доказами;

- після розгляду цієї скарги в ході досудового розслідування кримінального провадження було чітко встановлено, що гідротехнічні споруди ставу Урмань знаходяться в межах земельної ділянки 6120489100:01:001:0812, що у повній мірі спростовує міркування відповідача;

- в матеріалах справи відсутнє рішення Тернопільської обласної військової адміністрації, як органу уповноваженого розпоряджатися спірною земельною ділянкою, про її передачу у комунальну власність, а Бережанською міською радою не надано підписанні акти приймання-передачі земельної ділянки;

- відтак Бережанська міська рада всупереч вимогам ст.19 Конституції України, ст.25, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", п.3, 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", ст. 83, 84, 117, пп. "ґ" п.24 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України, поза межами повноважень та волею власника зареєструвала право комунальної власності на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812 площею 109,9994гектарів;

- слід врахувати, що ч.4 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить пряму заборону здійснення державної реєстрації речових прав окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі; враховуючи правовий статус гідротехнічної споруди як приналежності до головної речі, право власності в ДРРП на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване за жодною особою, проте, відсутність державної реєстрації на вказаний об`єкт не позбавляє його статусу нерухомої речі, яка є приналежністю головної нерухомої речі, та є об`єктом нерухомого майна за прямою вказівкою ст. 1 Закону України «Про аквакультуру», а також не спростовує існування таких об`єктів з 1960 року та їх безперервне перебування у державній власності, від імені якої управління здійснюється уповноваженими органами;

- пп."ґ" п.24 Перехідних положень, ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України не містять будь-яких вказівок саме щодо необхідності державної реєстрації об`єктів, а лише передбачає виключення щодо переходу в комунальну власність земель під "будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності";

- відсутність реєстрації речового права держави в Державному реєстрі прав на нерухоме майно на гідротехнічні споруди не свідчить про відсутність самого права власності держави на ці об`єкти з часу їх створення по даний час, управління якими здійснюється відповідними органами від імені держави, у тому числі шляхом передачі такого майна в оренду ТзОВ “Сазан -2012”;

- належність гідротехнічних споруд ставу Урмань до державної власності підтверджується наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України від 25.07.2003 №192, від 06.05.2003 № 126/752 яким затверджено акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Тернопільський облрибкомбінат», до сфери управління Міністерства аграрної політики України, на баланс ДП «Укрриба», а в подальшому – за наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 13.09.2023 № 338 до сфери управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на баланс ДП «АЙФІШ»;

- в матеріалах справи наявні відповідні договори оренди нерухомого майна, що належать додержавної власності, договори про зберігання державного майна 2013 року, паспорт рибогосподарської технологічної водойми ставу Урмань, технічний паспорт ставків 2013 року та в технічній документації щодо відновлення меж земельної ділянки (спірної) 2014 року (наявні відомості про наявність на земельній ділянці гідроспоруд) — в цих документах належним чином підтверджено існування гідрологічних споруд на спірній ділянці до державної реєстрації права комунальної власності за Бережанською міською радою;

- враховуючи, що на цей час саме за органом місцевого самоврядування зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, що це створює перешкоди належному власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою – ТОВА, що порушує інтереси та права держави на земельну ділянку;

- попри реєстрацію права комунальної власності за Бережанською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, таке право не виникло з огляду на відсутність волевиявлення належного власника – Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації, а також про те, що державна реєстрація права комунальної власності здійснена з порушенням встановленого Законом порядку переходу такого права та без належних правових підстав;

- у разі незаконного вибуття об`єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави;

- ефективним способом захисту у даному випадку є саме негаторний позов про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні майном, що йому належить;

- власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14- 364цс19), від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14- 740цс19);

- земельна ділянка з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812 площею 109,9994 га з часу реєстрації права власності у червні 2015 року по даний час відноситься до державної власності і саме держава, маючи у власності гідротехнічні споруди ставу, наділена повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду та водним об`єктом – ставом, що створений та функціонує за допомогою таких споруд;

- право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812 площею 109,9994 га зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно неправомірно, таким чином, Бережанська міська рада зобов`язана повернути Тернопільській обласній військовій (державній) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, як законному власнику від імені якого діє держава;

- враховуючи положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для забезпечення державі дійсної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірних земельних ділянок, прокурор звертається до суду з даним позовом з ефективним способом захисту порушеного права, а саме: скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку;

- про наявність порушень інтересів держави та необхідність здійснення їх захисту Тернопільська обласна державна військова адміністрація була обізнана, проте не висловлювала ініціативи щодо звернення до суду (лист №03-13276 від 15.12.2025), про наміри самостійно звернутися з позовом не заявила, водночас, інформувала прокурора про відсутність коштів на сплату судового збору, що виключає можливість самостійного звернення до суду;

- у вказаній справі інтереси держави потребують невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення, їх тривалість та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу; незаконна зміна форми власності земельної ділянки, яка створює передумови до подальшого незаконного розпорядження нею, а також захист суспільних інтересів загалом щодо збереження водних ресурсів та задоволення потреб суспільства в розвитку рибного господарства становлять саме ті обставини, які потребують невідкладного захисту з огляду на їх значимість;

- не вжиття заходів до усунення наявних порушень, може призвести до безповоротного вилучення спірної земельної ділянки з державної власності, що в свою чергу створило б труднощі в реалізації державною політики у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, відтак бездіяльність позивача зумовлювала настання невідворотних негативних наслідків, враховуючи викладене, прокурор набув право на представництво, оскільки уповноважений орган – Тернопільська обласна військова адміністрація, незважаючи на очевидний характер порушення, не здійснює належним чином захист інтересів держави та самостійно до суду з позовом не звернулася;

- на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Тернопільська обласна прокуратура листом від 24.12.2025 №12-944вих-25 повідомила Тернопільську обласну військову адміністрацію щодо звернення до господарського суду в її інтересах із позовом.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника:

- гідротехнічні споруди є нерухомим майном, оскільки переміщення їх є неможливим без зміни їх призначення, а державна реєстрація права власності за Бережанською міською радою на спірну земельну ділянку відбулась із порушенням встановленого Земельним кодексом України порядку переходу такого права;

- землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів, на яких наявні споруди та інші об`єкти державної власності, зокрема водного фонду, не переходять у комунальну власність;

- земельна ділянка з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, площею 109,9994 га не може перебувати у комунальній власності Бережанської міської ради, оскільки на ній розміщенні гідротехнічні споруди ставу Урмань, що перебувають у державній власності та внесені до Єдиного реєстру об`єктів державної власності; правова позиція з цього приводу викладена Верховним Судом у постанові від 14.01.2025 у справі №903/1299/23 з релевантними позовними вимогами (предметом позову у справі є вимога прокурора про усунення перешкод Волинській обласній військовій адміністрації у праві користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання Цуманської селищної ради повернути Волинській обласній військовій адміністрації земельну ділянку кадастровий номер 0721855700:05:000:0443, площею 31,1396 га та скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, зареєстрованого за Цуманською селищною радою);

- відповідно до пункту 1.9.16 Методики обстеження і паспортизація гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 10.09.1996 № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 23.10.1996 № 625/1650, власниками гідротехнічних споруд є підприємство, об`єднання чи організація, яка є юридичним власником споруди чи комплексу споруд і відповідає за її нормальну експлуатацію;

- щодо позиції апелянта про помилкове ототожнення балансоутримання майна та внесення майна до Єдиного реєстру об`єктів державної власності з існуванням зареєстрованого речового права на нерухоме майно, підпункт «ґ» пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України не містить будь-яких положень чи застережень саме щодо необхідності державної реєстрації об`єктів, а лише передбачає виключення щодо переходу в комунальну власність земель під «будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності», водночас у цій справі суд встановив, що відомості про об`єкти державної власності гідротехнічні споруди ставу Урмань внесено до Єдиного реєстру об`єктів державної власності, органом, уповноваженим управляти вказаним майном, є Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, а балансоутримувачем - ДП “АЙФІШ”;

- відсутність реєстрації речового права держави на гідротехнічні споруди не свідчить про відсутність права власності на ці об`єкти;

- у спірних правовідносинах головною річчю є земельна ділянка водного фонду, яка відповідно до статті 181 Цивільного Кодексу України є об`єктом нерухомого майна; на цій земельній ділянці розташований інший об`єкт нерухомого майна, оскільки він характеризується ознаками визначеними статтею 181 Цивільного Кодексу України та відповідає визначенню, передбаченому статтею 1 Закону України “Про аквакультуру”, що є приналежністю до головної речі гідротехнічні споруди ставу Урмань;

- апелянт безпідставно стверджує, що на момент державної реєстрації комунальної власності спірної земельної ділянки не знав і не міг знати, про наявність об`єктів нерухомого майна державної власності розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, площею 109,9994 га; такі твердження спростовуються відповідями на запити прокуратури та результатами проведеної міською радою інвентаризації;

- державна реєстрація права власності за Бережанською міською радою на спірну земельну ділянку відбулась із порушенням встановленого Земельним кодексом України порядку переходу такого права, реєстрація права комунальної власності на таку земельну ділянку позбавляє державу можливості реалізації своїх правомочностей як власника;

- Велика Палата Верховного Суду у пункті 11.10 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 зауважила, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди;

- що стосується висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора від 13.02.2024, то в пункті 13 зазначено, що скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваними рішеннями у сфері державної реєстрації прав не порушено в розумінні реєстраційного законодавства, але це не скасовує і не нівелює порушення земельного законодавства;

- членами колегії під час розгляду скарги подано запити лише до Фонду державного майна України, Регіонального відділення ФДМ України для підтвердження факту того, що на земельних ділянках знаходяться об`єкти державної власності, але жодного звернення до балансоутримувача ДП «Укрриба» та ДП «АйФіш»;

- Наказ Міністерства юстиції України від 22.03.2024 року №872/7 “Про залишення скарги без розгляду по суті” не є перешкодою в доступі до правосуддя, у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і статей 55, 124 Конституції України. Посилання Апелянта на вищезазначений наказ, як на належний доказ підтвердження відсутності в Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації порушених прав є необґрунтованими, адже це за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для звільнення від доказування;

- визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, є необхідним, оскільки наявність зазначеної державної реєстрації прав створює перешкоди державі в особі Тернопільської військової адміністрації в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державної форми власності;

- питання охорони земель, безпеки довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо беззаперечно становлять інтерес держави та суспільний (публічний) інтерес;

- звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - незаконної передачі земель водного фонду для цілей, несумісних з правовим режимом використання земель вказаної категорії, а також суспільних інтересів загалом, права власності на землю українського народу, лісів та вод - національного багатства України та лісів та вод, як джерел задоволення потреб суспільства в лісових та водних ресурсах.

Також учасники апеляційного провадження надали суду додаткові пояснення з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.07.2026 у справі № 915/268/24, у якій вирішувалась виключна правова проблема визначення правового статусу гідротехнічних споруд та способу судового захисту порушених прав у спорах про неправомірне набуття права приватної власності на гідротехнічну споруду.

Зокрема, позивач просить врахувати викладені у цій постанові висновки, згідно з якими серед об`єктів цивільних прав особливу категорію становлять публічні речі - об`єкти державної або комунальної власності, правовий режим яких обумовлений особливим публічно-правовим значенням, підвищеною суспільною важливістю, спрямованою на забезпечення екологічної безпеки, обороноздатності, раціонального використання природних ресурсів, збереження стратегічно важливого майна держави, культурної спадщини тощо. Такі об`єкти пов`язані із забезпеченням суспільного інтересу, а тому не перебувають у вільному цивільному обороті і за жодних умов не можуть вибути із державної або комунальної власності у приватну власність. Публічні речі є необоротоздатними. Правовий режим об`єкта нерухомості визначається на підставі документів про виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію, технічного паспорта, паспорта водного об`єкта, виходячи із конструктивних характеристик об`єкта, можливості окремої технічної та юридичної індивідуалізації, зв`язку із земельною ділянкою та іншими об`єктами.

Із врахуванням наведеного, позивач вважає, що матеріалами цієї справи підтверджено розміщення на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна державної власності, а відтак відсутність підстав для реєстрації права комунальної власності на цю земельну ділянку.

Натомість, апелянт наголошує, що гідротехнічні споруди є складовими частинами водного об`єкта, а не автоматично самостійними об`єктами нерухомості, і звертає увагу, що у паспорті рибогосподарської технологічної водойми — нагульного ставу Урмань — зазначено, що балансоутримувачем водойми є Державне агентство рибного господарства України, відомча приналежність гідроспоруд зазначена за ДП «Укрриба», а наявні на водоймі гідроспоруди були і є складовими частинами водного об`єкта — нагульного ставу Урмань. Отже, сам доказ, на який посилається позивач, не підтверджує висновку про існування шести самостійних об`єктів нерухомості. Навпаки, він свідчить про функціональний та фізичний зв`язок відповідних споруд із водним об`єктом. Саме ця обставина є принциповою у світлі правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.07.2026 у справі №915/268/24.

На переконання апелянта, правове значення постанови Великої Палати Верховного Суду полягає у встановленні методологічного підходу, відповідно до якого суд не може виходити лише з назви об`єкта, його інвентарного номера чи формального зазначення в облікових документах. Суд повинен встановити: фактичне функціональне призначення споруди; її фізичний зв`язок із водним об`єктом; можливість її існування та використання незалежно від водного об`єкта; можливість її самостійного цивільного обороту; чи є вона самостійним об`єктом нерухомого майна. Проте, цього суд першої інстанції у цій справі не зробив.

Більше того, на відміну від справи № 915/268/24, де Велика Палата досліджувала конкретну земляну греблю, у цій справі йдеться одразу про шість різних об`єктів: дамбу; обвідний канал; водопостачальний канал; три шлюзи-регулятори. Їх правова природа не є тотожною лише внаслідок того, що вони загально названі «гідротехнічними спорудами». Тому суд мав дослідити кожен об`єкт окремо.

Відповідач просить врахувати, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.07.2026 у справі № 915/268/24 має значення також щодо способу захисту. Так, у правовідносинах, де об`єкт не може бути переданий у приватну власність, сама державна реєстрація права іншої особи не означає заволодіння майном у речово-правовому розумінні. У такому випадку має значення правильне визначення характеру порушення та належного способу захисту.

У цій справі позивач просить одночасно: усунути перешкоди; зобов`язати повернути земельну ділянку; скасувати державну реєстрацію права комунальної власності; припинити право комунальної власності. Проте суд першої інстанції не обґрунтував, чому саме Бережанська міська рада повинна «повернути» земельну ділянку Тернопільській обласній державній адміністрації, якщо спір стосується насамперед визначення форми власності на земельну ділянку та законності відповідної державної реєстрації. У постанові №915/268/24 Велика Палата наголосила на необхідності розмежування усунення перешкод у здійсненні права власності та вимоги про повернення майна як майна, що вибуло з володіння власника. Тому й у цій справі суд мав установити конкретний характер порушення та обрати спосіб захисту, який відповідає встановленому порушенню.

За твердженням відповідача, для вирішення цього спору необхідно було встановити послідовний юридичний ланцюг: ставок Урмань; водний об`єкт; землі водного фонду; правова природа гідротехнічних споруд; самостійність/несамостійність кожної споруди; статус її як об`єкта нерухомого майна; належність відповідного об`єкта державі; правовий режим земельної ділянки на 27.10.2021; застосовність або незастосовність винятків пункту 24 розділу X ЗК України. Суд першої інстанції фактично розпочав цей аналіз із останньої ланки, визнавши наявність гідротехнічних споруд достатньою підставою для висновку про державну власність на земельну ділянку.

Апелянт окрім пояснень щодо врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, також наводить окремі доводи, яких не було викладено в апеляційній скарзі, тому таким доводам апеляційний суд не надає оцінки, адже додаткові пояснення не можуть ототожнюватись з доповненнями до апеляційної скарги, поданими у відповідності до вимог ст.266 ГПК України.

Прокурор у запереченнях на додаткові пояснення апелянта зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у справі у справі № 915/268/24 наголосила, що споруду не можна відірвати від ділянки.

З огляду на те, що на час набрання чинності п. «ґ)» п. 24 розділу Х ЗК України на спірній земельній ділянці були наявні споруди державної власності – значить і земля залишається в державній власності, де така розміщена (спільна юридична доля нерухомого майна та земельної ділянки).

Міська рада у жовтні 2021 року змінила власника землі без врахування розміщення на ній комплексу гідроспоруд, що прямо суперечить п. 127 постанови Великої Палати Верховного Суду. У пунктах 151– 153, 176– 177 постанови зазначено, що окрема реєстрація права на складову заборонена. Тому міркування відповідача, про те, що у разі відсутності державної реєстрації на гідроспоруди відсутнім є державне майно не відповідають цим висновкам. У п. 178– 184 зазначено, що запис у реєстрі про право іншої особи на складову є перешкодою власнику ділянки. Це обґрунтовує негаторний захист і скасування запису — саме той спосіб, який застосував суд першої інстанції.

Окрім того, у п. 193–195 Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків Верховного Суду у справі № 300/3657/22 щодо дамби як інженерної споруди.

Щодо підстав звернення до суду прокурора в інтересах держави у цій справі

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Відповідно до абзаців 1-3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно, згідно з положеннями частин 3-5 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Слід звернути увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки: «…Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.

Звертаючись з позовом до суду, прокурор визначив орган виконавчої влади, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах — Тернопільську обласну державну адміністрацію (Тернопільську обласну військову адміністрацію).

Зокрема, в силу ч.5 ст.122 Земельного кодексу України розпорядником земель водного фонду державної форми власності для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів є обласні державні адміністрації.

Відповідно до частин 1, 2, 8, 9 ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування. Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування. У разі утворення районних, обласних військових адміністрацій у день набрання чинності актом Президента України про їх утворення припиняються повноваження відповідних районних, обласних військово-цивільних адміністрацій. Указом Президента України від 24.02.2022 №68/2022 на базі існуючих обласних державних адміністрацій утворено обласні військові адміністрації.

Отже, уповноваженим органом на розпорядження спірною земельною ділянкою з урахуванням обґрунтування підстав позову, є Тернопільська обласна військова адміністрація.

Про наявність порушень інтересів держави та необхідність здійснення такого захисту Тернопільська обласна державна військова адміністрація була обізнана, що підтверджується листом №03-4148/15 від 17.04.2024.

Окрім цього, Тернопільська обласна прокуратура повідомила вказаний орган про наявність порушень інтересів держави та необхідність його захисту, у тому числі заходами представницького характеру (лист від 05.12.2025 № 12-895вих-25).

У відповідь Тернопільська обласна військова адміністрація проти подання прокурором позову в його інтересах не заперечувала та не висловлювала ініціативи щодо звернення до суду (лист від 15.12.2025 № 03-13276), про наміри самостійно звернутися з позовом не заявила. Водночас, інформувала прокурора про відсутність коштів на сплату судового збору, що виключає можливість самостійного звернення до суду.

Отже, всупереч вимогам закону, отримавши повідомлення від прокурора про порушення земельного законодавства, Тернопільська ОВА фактично не вжила заходів з метою усунення таких порушень, що свідчить про неналежне здійснення повноважень щодо захисту інтересів держави облдержадміністрацією.

Враховуючи наведене, прокурор дотримався порядку, встановленого у ст.23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, звернувся до органу виконавчої влади з повідомленням про наявність підстав звернення до суду з метою захисту інтересів держави, проте військова (державна) адміністрація не вжила належних заходів та, надавши прокурору формальну відповідь, протягом розумного строку не звернулась до суду з позовом самостійно.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про те, що прокурор, звертаючись з цим позовом до господарського суду, не обґрунтував належним чином наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі.

Колегія суддів погоджується із загальним твердженням апелянта про те, що прокурор має право представляти інтереси держави лише за наявності реального порушення або загрози порушення таких інтересів, водночас слід відхилити доводи апелянта про те, що Міністерство юстиції України (уповноважений орган) вже встановило відсутність порушення прав обласної військової адміністрації, тому підстави для представництва прокурора та позовних вимог від імені держави відсутні.

Так, у висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 13.02.2024, рекомендовано залишити без розгляду по суті скаргу Тернопільської обласної військової адміністрації від 10.11.2023 №01-10663/15, оскільки її подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваними рішеннями у сфері державної реєстрації прав не порушено.

Вказаний висновок зроблено на підставі документів, наданих колегії.

Проте, відповідно до ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, суд в межах заявлених позовних вимог встановлює наявність чи відсутність порушеного права позивача на підставі поданих сторонами доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.

Як встановлено з матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812 площею 109,9994 га, розташована за межами с. Урмань на території Бережанської міської територіальної громади, категорія земель – землі водного фонду, цільове призначення – "10.07 Для рибогосподарських потреб".

Згідно з відомостями з Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, та технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі ця земельна ділянка площею 109,9994 га відноситься до земель водного фонду, код виду цільового призначення 10.07, місце розташування цієї ділянки: Тернопільська область, Бережанський район (колишній), Урманська сільська рада, за межами населеного пункту.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за Тернопільською обласною державною адміністрацією з 23.06.2015 до 27.10.2021 було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812 площею 109,9994 га.

27.10.2021 до цього Реєстру внесено відомості про право власності на цю земельну ділянку Бережанської міської ради з одночасним припиненням права державної власності на неї за Тернопільської обласною державною адміністрацією. Підставою для внесення таких відомостей зазначено Закон України № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", виданий 28.04.2021.

Водночас, у процесі приватизації цілісного майнового комплексу Тернопільського обласного виробничого рибокомбінату шляхом перетворення його у відкрите акціонерне товариство відповідно до норм Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" наказу Фонду державного майна України та Міністерства рибного господарства України від 11.10.1996 № 1218/174, наказу Фонду державного майна України від 08.12.1997 № 1398 до статутного капіталу ВАТ "Тернопільський облрибокомбінат" не увійшли об`єкти державної власності, що не підлягали приватизації.

Згідно з наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації. Згідно з п. 2 наказу регіональним відділенням Фонду державного майна України наказано забезпечити приймання-передачу майна на баланс ДП "Укрриба".

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 04.07.2003 на баланс ДП "Укрриба" по філії "Бережани" по ставу Урмань прийнято гідротехнічні споруди, у тому числі дамба (інв. № 500), обвідний канал (інв. № 540), водопостачальний канал (інв. № 541), три шлюзи регулятори (інв. № № 542, 542, 544).

За інформацією ДП "Укрриба", з 04.07.2003 до 10.10.2023 у нього на балансі на праві господарського відання перебувало наступне державне нерухоме майно – гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми, розташоване за адресою Тернопільська область Тернопільський район на території теперішньої Бережанської міської ОТГ за межами с. Урмань: водопостачальний канал інв № 541, дамба інв № 500, обвідний канал інв. № 540, три шлюзи регулятори з інв. № № 542, 543, 544.

Відповідно до акту приймання-передачі від 10.10.2023 вказане державне нерухоме майно передано на баланс ДП "Айфіш".

Згідно з інформацією Фонду державного майна України від 08.07.2024 державне нерухоме майно (водопостачальний канал інв № 541, дамба інв № 500, обвідний канал інв. № 540, три шлюзи регулятори з інв. №№ 542, 543, 544) внесені до Єдиного реєстру об`єктів державної власності про нерухоме майно.

Відповідно до акту обстеження майна ДП "Айфіш" від 18.03.2025 встановлено, що державне майно, а саме дамба, обвідний та водопостачальний канали, три шлюзи регулятори розміщені на земельній ділянці 6120489100:01:001:0812 площею 109,9994 га.

Згідно з паспортом рибогосподарської технологічної водойми – нагульного ставу Урмань на території Урманської сільської ради Бережанського району балансоутримувачем цієї водойми є Державне агентство рибного господарства України, відомча приналежність гідроспоруд зазначено ДП "Укрриба", а наявні на ньому гідроспоруди були і є складовими частинами водного об`єкта - нагульного ставу Урмань.

У ході досудового розслідування кримінального провадження №42024210000000060 від 09.05.2024 до огляду земельної ділянки із кадастровим номером 6120489100:01:001:0812 як спеціаліста залучено спеціаліста з метою встановлення чи спростування перебування об`єктів державного нерухомого майна (водопостачальний канал інв № 541, дамба інв № 500, обвідний канал інв. № 540, три шлюзи регулятори з інв. № № 542, 543, 544) в межах цієї земельної ділянки. Результати огляду відображено у протоколі від 25.09.2025.

Зокрема, сертифікованим інженером-землевпорядником (кваліфікаційний сертифікат інженера - землевпорядника №001754 виданий 03.01.2013 Державним агентством земельних ресурсів України) 25.09.2025 прийнято участь в огляді об`єкта нерухомого майна, а саме: земельної ділянки за кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, площею 109,9994 га, що знаходиться за адресом - Тернопільська область, Тернопільський район, на території Бережанської міської ради (на даний час).

У ході огляду за допомогою GPS приймача S800А, заводський номер №S8135901022013RO фірми STONEX (Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки ДП "Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" №0132/м від 11.02.2025), зафіксовано фактичне місце розташування об`єктів нерухомого майна - гідротехнічних споруд, а саме: дамба (інв. № 500), обвідний канал (інв. № 540), водопостачальний канал (інв. № 541), три шлюзи регулятори (інв. № № 542, 543, 544).

Також цим обстеженням встановлено, що в межах земельної ділянки із кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, площею 109,9994 га, перебувають наступні гідроспоруди: дамба (інв. № 500), обвідний канал (інв. № 540), водопостачальний канал (інв. № 541), три шлюзи регулятори (інв. №№ 542, 543, 544).

За наслідками огляду об`єктів нерухомого майна на місцевості, складено план - схему земельної ділянки із кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, площею 109,9994 га, на якій відображено місце розташування гідроспоруд - дамба (інв. № 500), обвідний канал (інв. № 540), водопостачальний канал (інв № 541), три шлюзи регулятори (інв. № № 542, 543, 544).

Таким чином, на земельній ділянці з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, площею 109,9994 га розміщенні гідротехнічні споруди ставу Урмань (водопостачальний канал (інвентарний номер 541), дамба (інвентарний номер 500), обвідний канал (інвентарний номер 540), шлюз регулятор (інвентарний номер 542), шлюз регулятор (інвентарний номер 543), шлюз регулятор (інвентарний номер 544), які перебувають у державній власності.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом позову є вимога прокурора в інтересах держави в особі обласної державної адміністрації, заявлена до органу місцевого самоврядування, про усунення перешкод державі у праві користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності та зобов`язання повернути земельну ділянку державі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував, що Бережанська міська рада без достатніх правових підстав зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку водного фонду, адже розміщення на такій ділянці гідроспоруд, що перебувають у державній власності, є перешкодою для переходу земельної ділянки, розташованої поза межами населеного пункту з державної у комунальну власність.

Як встановлено з матеріалів справи, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812 площею 109,9994 га, розташована за межами с. Урмань на території Бережанської міської територіальної громади, категорія земель – землі водного фонду, цільове призначення – "10.07 Для рибогосподарських потреб", на вказаній земельній ділянці розміщені гідроспоруди - гідротехнічні споруди ставу Урмань (водопостачальний канал (інвентарний номер 541), дамба (інвентарний номер 500), обвідний канал (інвентарний номер 540), шлюз регулятор (інвентарний номер 542), шлюз регулятор (інвентарний номер 543), шлюз регулятор (інвентарний номер 544), які перебувають у державній власності.

Також матеріалами справи підтверджується, що 23.06.2015 до 27.10.2021 право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано за Тернопільською обласною державною адміністрацією.

27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021, яким доповнено розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України пунктом 24.

Відповідно до п.24 Перехідних положень ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Водночас, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки врегульована ст.117 ЗК України.

Так, відповідно до ч.1 ст.117 ЗК України (в редакції, що була чинна станом на 27.10.2021 – дату державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем) передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до ч.2 ст.117 ЗК України в редакції, що була чинна станом на 27.10.2021 – дату державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем) до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються чорноморським флотом російської федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

З наведених норм випливає, що землі державної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, не могли бути передані до земель комунальної власності на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ від 28.04.2021 та у визначеному цим законом порядку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Водного кодексу України:

водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт);

ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн кубічних метрів;

водогосподарські системи - комплекс пов`язаних між собою водних об`єктів та гідротехнічних споруд, призначених для управління водними ресурсами.

У статті 3 ВК України зазначено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать, зокрема, поверхневі води - штучні водойми (водосховища, ставки).

До земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами (стаття 4 ВК України).

Води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування (стаття 6 ВК України).

У статті 2 ВК України зазначено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України (частини друга та третя статті 2 ВК України).

Відповідно до статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, серед яких землі водного фонду (пункт "є" частини першої статті 19 ЗК України)

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами.

Згідно із частинами першою та другою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 79 ЗК України визначено земельну ділянку як об`єкт права власності. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб (частини перша та друга статті 79 ЗК України).

Право користування земельною ділянкою, на якій розташований водний об`єкт, має певні особливості, оскільки воно нерозривно пов`язане із користуванням цим водним об`єктом. Надання у користування земельної ділянки водного фонду, що знаходиться під водним об`єктом, здійснюється як надання земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

Відповідно до частини першої статті 51 ВК України у користування на умовах оренди, зокрема, для рибогосподарських потреб можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт (частина третя статті 51 ВК України).

Отже, нормативне регулювання земельних, водних, природоохоронних відносин тісно пов`язане. Водні об`єкти та гідротехнічні споруди, пов`язані між собою, складають водогосподарські системи. Водні об`єкти перебувають у тісному фізичному і правовому взаємозв`язку із землями водного фонду, оскільки існування та належне функціонування водних об`єктів неможливе без земель, на яких вони розташовані.

Як встановлено з матеріалів справи, на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, площею 109,9994 га, розташовані гідроспоруди ставу Урмань (водопостачальний канал (інвентарний номер 541), дамба (інвентарний номер 500), обвідний канал (інвентарний номер 540), шлюз регулятор (інвентарний номер 542), шлюз регулятор (інвентарний номер 543), шлюз регулятор (інвентарний номер 544), які перебувають у державній власності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції врахував наведене визначення гідротехнічних споруд, ст.181 ЦК України, відповідно до якої до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, та вказав, що гідротехнічні споруди є нерухомим майном, так як переміщення їх є неможливим без зміни їх призначення.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.07.2026 у справі №915/268/24 викладено правові висновки, відповідно до яких земляна гребля не є самостійним об`єктом цивільних прав, а є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, то речові права та їх обтяження на неї як окремий, самостійний, індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації не підлягають.

Водночас, гідротехнічна споруда - це узагальнююча назва споруд, функціональне призначення яких спрямоване на використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливою дією вод, до яких відносяться, зокрема, дамби й греблі різного призначення та їхні конструктивні елементи.

З огляду на різноманітність видів гідротехнічних споруд суд повинен надавати правову оцінку гідротехнічній споруді як об`єкту цивільних правовідносин у кожній справі виходячи з її технічних характеристик, пов`язаності із земельною ділянкою, функціонального призначення, правового зв`язку з іншими об`єктами та з урахуванням інших істотних ознак.

При цьому, врахувавши те, що у цій справі не досліджувались особливості гідротехнічної споруди - дамби, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що нема підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 300/3657/22, відповідно до якого:

нормативно-правове регулювання містить різні семантично схожі визначення терміна "споруда";

термін "гідротехнічна споруда" пов`язаний з конкретним функціональним об`єктом (конструкцією), є узагальнюючою назвою споруд, що використовуються на водних ресурсах, основним же є термін "споруда";

у свою чергу, дамба є видом гідротехнічних та інженерних споруд, не належить до будівель та приміщень, проте за інженерним задумом розміщується на земельній ділянці, призначена для спеціальних технічних функцій, пов`язаних з використовуванням водних ресурсів, зокрема для запобігання шкідливій дії вод;

переміщення такої споруди призводить до втрати її призначення;

як інженерна (гідротехнічна) споруда дамба не є частиною чи приналежністю головної речі, не включена до переліку споруд, передбачених частиною четвертою статті 5 Закону № 1952-IV;

тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що дамба належить до нерухомого майна, щодо якого має проводитися державна реєстрація прав, та про те, що бездіяльність Івано-Франківської міської ради є доведеною.

У спірному випадку, гідротехнічними спорудами, що розміщені на земельній ділянці водного фонду є : водопостачальний канал (інвентарний номер 541), дамба (інвентарний номер 500), обвідний канал (інвентарний номер 540), шлюз регулятор (інвентарний номер 542), шлюз регулятор (інвентарний номер 543), шлюз регулятор (інвентарний номер 544).

Відповідно до наказу Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 № 252 гідротехнічні споруди являють собою споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно з наказами Міністерства транспорту України від 20.11.2003 №906 та від 29.03.2004 № 251 гідротехнічна споруда - це споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод.

Відповідно до паспорта рибогосподарської технологічної водойми – нагульного ставу Урмань, балансоутримувачем цієї водойми є Державне агентство рибного господарства України, відомча приналежність гідроспоруд зазначено ДП "Укрриба", а наявні на ньому гідроспоруди були і є складовими частинами водного об`єкта - нагульного ставу Урмань.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", постановою КМ України від 14.04.2004 № 467 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2005 р. № 142) Єдиний реєстр об`єктів державної власності (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду, лізинг, концесію або заставу державних підприємств, їх об`єднань, установ та організацій (далі - підприємства), а також корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації (далі - балансоутримувачі).

У процесі приватизації цілісного майнового комплексу Тернопільського обласного виробничого рибокомбінату шляхом перетворення його у відкрите акціонерне товариство відповідно до норм Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", наказу Фонду державного майна України та Міністерства рибного господарства України від 11.10.1996 № 1218/174, наказу Фонду державного майна України від 08.12.1997 № 1398 до статутного капіталу ВАТ "Тернопільський облрибокомбінат" не увійшли об`єкти державної власності, що не підлягали приватизації.

Згідно з наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації. Згідно з п. 2 наказу регіональним відділенням Фонду державного майна України наказано забезпечити приймання-передачу майна на баланс ДП "Укрриба".

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 04.07.2003 року на баланс ДП "Укрриба" по філії "Бережани" по ставу Урмань прийнято гідротехнічні споруди, у тому числі дамба (інв. № 500), обвідний канал (інв. № 540), водопостачальний канал (інв. № 541), три шлюзи регулятори (інв. № № 542, 542, 544).

За інформацією ДП "Укрриба" з 04.07.2003 по 10.10.2023 у нього на балансі на праві господарського відання перебувало наступне державне нерухоме майно – гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми, розташоване за адресою Тернопільська область Тернопільський район на території теперішньої Бережанської міської ОТГ за межами с. Урмань: водопостачальний канал інв. № 541, дамба інв. № 500, обвідний канал інв. № 540, три шлюзи регулятори з інв. № № 542, 543, 544.

Згідно з актом приймання-передачі від 10.10.2023 вказане державне нерухоме майно передано на баланс ДП "Айфіш".

Відповідно до акту обстеження майна ДП "Айфіш" від 18.03.2025 встановлено, що державне майно, а саме дамба, обвідний та водопостачальний канали, три шлюзи регулятори розміщені на земельній ділянці 6120489100:01:001:0812 площею 109,9994 га.

Відповідно до наданої інформації Фондом державного майна України від 08.07.2024 державне нерухоме майно (водопостачальний канал інв № 541, дамба інв № 500, обвідний канал інв. № 540, три шлюзи регулятори з інв. №№ 542, 543, 544) внесено до Єдиного реєстру об`єктів державної власності про нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» Єдиний реєстр об`єктів державної власності (далі - реєстр) є державною інформаційно-комунікаційною системою, що забезпечує збирання, облік, накопичення, оброблення, захист та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі про нерухоме майно, передане в оренду (лізинг), передане або створене відповідно до договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору, передане у заставу, про нерухоме майно державних підприємств, установ та організацій, а також про корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських структур.

У ході досудового розслідування кримінального провадження №42024210000000060 від 09.05.2024 до огляду земельної ділянки із кадастровим номером 6120489100:01:001:0812 як спеціаліста залучено спеціаліста, з метою встановлення чи спростування перебування об`єктів державного нерухомого майна (водопостачальний канал інв № 541, дамба інв № 500, обвідний канал інв. № 540, три шлюзи регулятори з інв. № № 542, 543, 544) в межах цієї земельної ділянки. Результати огляду відображено у протоколі від 25.09.2025.

Зокрема, сертифікованим інженером-землевпорядником 25.09.2025 прийнято участь в огляді об`єкта нерухомого майна, а саме: земельної ділянки за кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, площею 109,9994 га, що знаходиться за адресом - Тернопільська область, Тернопільський район, на території Бережанської міської ради (на даний час).

У ході огляду зафіксовано фактичне місце розташування об`єктів нерухомого майна - гідротехнічних споруд, а саме: дамба (інв. № 500), обвідний канал (інв. № 540), водопостачальний канал (інв. № 541), три шлюзи регулятори (інв. № № 542, 543, 544). Також встановлено, що в межах земельної ділянки із кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, площею 109,9994 га, перебувають наступні гідроспоруди: дамба (інв. № 500), обвідний канал (інв. № 540), водопостачальний канал (інв. № 541), три шлюзи регулятори (інв. №№ 542, 543, 544).

Водночас, за наслідками огляду об`єктів нерухомого майна на місцевості, складено план-схему земельної ділянки із кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, площею 109,9994 га, на якій відображено місце розташування вище вказаних гідроспоруд.

Також з матеріалів справи встановлено, що Бережанська міська рада, на виконання звернень Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області, провела інвентаризацію та обстеження водних об`єктів, які знаходяться на території Бережанської міської територіальної громади.

З усього вищенаведеного випливає, що спірні гідроспоруди є об`єктами державної власності, такі включено до Єдиного реєстру об`єктів державної власності про нерухоме майно, і такі розташовані на земельній ділянці водного фонду.

Отже, спірна земельна ділянка не може вважатись землею комунальної власності в силу вимог п.п. ґ) п.24 Перехідних положень ЗК України, відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності.

Крім того, як правильно врахував суд першої інстанції, на цей час, відповідно до пункту 24-1 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України всі землі, зайняті водними об`єктами загальнодержавного значення, вважаються землями державної власності.

Відтак колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, площею 109,9994 га не може перебувати у комунальній власності Бережанської міської ради, оскільки на ній розміщенні гідротехнічні споруди ставу Урмань (водопостачальний канал (інвентарний номер 541), дамба (інвентарний номер 500), обвідний канал (інвентарний номер 540), шлюз регулятор (інвентарний номер 542), шлюз регулятор (інвентарний номер 543), шлюз регулятор (інвентарний номер 544), що перебувають у державній власності, тому право власності на цю земельну ділянку безпідставно зареєстровано за Бережанською міською радою.

За змістом ст. ст. 317, 321, 328 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України розпорядником земель водного фонду державної форми власності для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів є обласні державні адміністрації.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812 за Бережанською міською радою перешкоджає державі в особі обласної державної адміністрації реалізовувати своє право на користування та розпорядження земельною ділянкою

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної правової норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 №910/10987/18, від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

В свою чергу, існування реєстрації права власності на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування у неї відповідного речового права суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, якого не існує (постанова Верховного Суду від 17.08.2023 у cправі №911/30/22).

За таких обставин, реєстрація права комунальної власності на таку земельну ділянку позбавляє державу можливості реалізації своїх правомочностей як власника.

Адже державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника державу в особі Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації.

Вказане може призвести до подальшого розпорядження нею неуповноваженим органом, а відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, шляхом усунення перешкоди державі в особі Тернопільської обласної військової адміністрації шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за Бережанською міською радою земельної ділянки з кадастровим номером 6120489100:01:001:0812, як земельної ділянки комунальної форми власності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.07.2026 у справі №915/268/24 також враховано, що коли власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншої особи), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в не заборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень (у тому числі й шляхом повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права) (див. пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2026 у справі № 456/252/22).

Враховуючи наведене, заявлені прокурором позовні вимоги про усунення перешкод державі у праві користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, шляхом зобов`язання відповідача повернути її Тернопільській обласній державній адміністрації, а також про скасування державної реєстрації права власності є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог, апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Бережанської міської ради б/н від 22.05.2026 (вх. №01-05/1612/26 від 22.05.2026) – відмовити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2026 у справі №921/796/25 – залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги – покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повну постанову складено 12.10.2026.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.