Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №725/2531/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

м. Чернівці

справа № 725/2531/26

провадження № 22-ц/822/1632/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Височанської Н. К., Кулянди М. І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»

відповідач – ОСОБА_1

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», на заочне рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 19 червня 2026 року

головуюча в суді першої інстанції суддя Костишин Н. Я.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі – ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду із позовом до

ОСОБА_1 суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 22 грудня 2023 року № 1320-0125 у розмірі 17 780 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 4 000 гривень і прострочена заборгованість за нарахованими процентами 13 780 гривень

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 22 грудня 2023 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачка за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua) уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії №1320-0125, який разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідачка була попередньо ознайомлена.

Позивач зазначив, що відповідно до умов договору відповідачка отримала від позивача кредит у розмірі 4 000 гривень на наступних умовах: строк кредитування 300 днів; базовий період 21 день; знижена процентна ставка – 2,50 % в день; стандартна % ставка – 3,00 % в день за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою. Дата повернення кредиту 16 жовтня 2024 року.

Вказує на те, що відповідачка належним чином не виконувала своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, процентів, а тому станом на 13 лютого 2026 року за нею утворилась заборгованість в розмірі 36 940 гривень, з яких: 4 000 гривень прострочена заборгованість за кредитом, 32 940 гривень прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Разом з тим, вказує на те, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача програми лояльності, а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у загальній сумі 19 160 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 19 червня 2026 року позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 22 грудня 2023 року № 1320-0125 у розмірі 4 340 гривень (з яких: 4 000 грн – тіло кредиту, 340 грн – проценти за користування кредитом).

Здійснено розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що електронний договір про відкриття кредитної лінії укладено сторонами за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Кредитодавець виконав свої зобов`язання у повному обсязі, перерахувавши кошти на банківську картку відповідачки через систему платежів, що підтверджується довідкою банку.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення процентів, суд дійшов висновку, що позивач незаконно продовжував нараховувати їх за стандартною ставкою 3 % в день, порушивши вимоги пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» та частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (зі змінами, внесеними Законом № 3498-IX). Суд вказав, що закон імперативно обмежує максимальний розмір денної процентної ставки (2,5 %, 1,5 % та 1 % у відповідні періоди).

Здійснивши власний розрахунок процентів відповідно до вказаних законодавчих обмежень та віднявши від отриманої суми вже здійснені відповідачкою оплати і суму частково прощеного кредитором боргу (за програмою лояльності), суд визначив остаточну та обґрунтовану суму заборгованості за процентами, яка підлягає стягненню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить заочне рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 19 червня 2026 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що заочне рішення суду першої інстанції в частині часткової відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за кредитним договором ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Наголошує, що суд безпідставно застосував до спірних правовідносин обмеження максимального розміру денної процентної ставки, передбачені змінами до Закону України «Про споживче кредитування». Зазначає, що вказані законодавчі обмеження набрали чинності 24 грудня 2023 року, тоді як кредитний договір між сторонами був укладений 22 грудня 2023 року, а отже, на момент його укладення ці обмеження не діяли, оскільки закон не має зворотної дії в часі.

Звертає увагу на те, що умови кредитного договору щодо розміру фіксованої процентної ставки (2,50% та 3,00% в день) були погоджені сторонами на засадах вільного волевиявлення та принципу свободи договору, що закріплено статтею 627 ЦК України. Вказує, що відповідач підписав договір одноразовим електронним ідентифікатором та не скористався своїм законним правом в односторонньому порядку відмовитися від нього протягом чотирнадцяти днів, продовживши користуватися коштами на погоджених умовах.

Стверджує, що нарахування процентів здійснювалося правомірно і виключно в межах погодженого строку кредитування, який становить 300 днів. При цьому підкреслює, що позивач добровільно не нараховував відповідачу жодних штрафів, пені чи процентів на підставі статті 625 ЦК України за неналежне виконання умов договору.

Зауважує, що товариством було дотримано всіх вимог законодавства щодо належного інформування позичальника про умови кредитування до моменту укладення договору.

З огляду на це, вважає висновки суду першої інстанції помилковими та просить скасувати оскаржуване рішення, ухваливши нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

22 грудня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua, який є частиною інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1320-0125 (далі – кредитний договір), згідно якого кредитодавець зобов`язується на умовах строковості, зворотності, платності, надати позичальнику грошові кошти (кредит), а позичальник (клієнт) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Кредитний договір № 1320-0125 підписаний ОСОБА_1 22 грудня 2023 року у порядку передбаченому пунктом 3 кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «С8380»

З тексту кредитного договору вбачається, що сторони узгодили наступні умови: сума кредиту становить 4 000 гривень (пункт 4.1 договору); процентна ставка за користування кредитом – фіксована, яка нараховується на умовах визначених пунктом 4.10 кредитного договору, з можливістю застосування до позичальника програми лояльності (пункт 4.7 договору); базовий період складає 30 днів (пункт 4.8 договору); сплата комісії та процентів має здійснюватися позичальником не пізніше дат, які є останніми днями відповідних базових періодів (пункт 4.9 договору); строк кредитування становить 300 днів з моменту перерахування кредитних коштів, дата повернення кредиту 16 жовтня 2024 року (пункт 4.12 договору).

Відповідно до пункту 4.10 кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 3 % за кожен день користування кредитом.

У пункті 10.1 кредитного договору сторони погодили можливість застосування зниженої процентної ставки, яка становить 2,5 % за кожен день користування кредитом.

Відповідно до пунктів 4.6,13 договору кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами електронного платіжного засобу – НОМЕР_1 .

З наданих суду довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів судом встановлено, що кредитодавець перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у безготівковій формі на картковий рахунок вказаний відповідачем у пункті 13 кредитного договору через платіжну систему LiqPay.

Із зазначених вище документів також вбачається наступне: номер платежу 2406900579; дата платежу 22 грудня 2023 року; сума та валюта операції – 4 000 гривень; номер платіжної карти НОМЕР_1 ; номер договору 1320-0125.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 22 грудня 2023 року № 1320-0125, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 13 лютого 2026 року складає 36 940 гривень, з яких: 4 000 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 32 940 гривень– заборгованість за процентами, які нараховані у період з 22 грудня 2023 року по 16 жовтня 2024 року.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відтак, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, зокрема щодо стягнення процентів за правомірне користування кредитними коштами, у межах зазначених вище доводів апеляційної скарги.

Враховуючи характер спірних правовідносин та доводи учасників апеляційного провадження, основне питання, яке постало перед апеляційним судом у цій справі полягає у тому, чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі – Закону України № 3498-IX), враховуючи що кредитний договір між сторонами був укладений до набрання ним чинності, проте строк його дії проте строк його дії тривав після цієї дати?

За обставин цієї справи, колегія суддів апеляційного суду виснувала, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України № 3498-IX, оскільки укладений між сторонами кредитний договір продовжив діяти після набрання цим Законом чинності.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заочне рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам з огляду на наступне.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні постанови

Щодо правової природи відносин, які виникли між сторонами

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з нормою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Законом).

Статтею третьою Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору.

Статтею 12 Закону передбачено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, виходячи з вимог Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої – третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За встановлених у цій справі обставин, зокрема враховуючи підписання 22 грудня 2023 року ОСОБА_1 електронного договору про відкриття кредитної лінії № 1320-0125 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифровим кодом «С8380») в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, а також фактичне перерахування кредитодавцем та отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 4 000 гривень на банківську картку відповідачки, що підтверджується квитанцією платіжної системи LiqPay, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами у належній формі було укладено договір, який за своїми правовими наслідками прирівнюється до укладеного у письмовій формі та породжує для сторін узгоджені у договорі взаємні права й обов`язки, які за своїм змістом характерні для кредитних правовідносин.

Судами також встановлено, що відповідачка, належним чином свої зобов`язання перед кредитодавцем не виконала, а відтак, право останнього може бути захищене у судовому порядку.

Щодо визначеного судом першої інстанції розміру заборгованості відповідачки по процентам за правомірне користування кредитними коштами

Звертаючись із апеляційною скаргою позивач, як на підставу для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, посилається на неправильне застосування судом правових норм щодо обмеження максимального розмір денної процентної ставки, яка була впроваджена в Україні на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходить із наступного.

У пункті 4.10 кредитного договору сторони узгодили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 3 % за кожен день користування кредитом.

Також сторони погодили застосування зниженої процентної ставки, яка становить 2,5 % (пункт 10.1 кредитного договору).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами четвертою шостою, зокрема частиною п`ятою такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено: «Дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом».

Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено: «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%».

Отже, на підставі частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/99, «в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма)».

Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23 дійшла наступних висновків:

– норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure;

– за загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24 грудня 2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова;

– Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.

Як вже зазначалось вище, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-IX передбачено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання ним чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання ним чинності. Ця норма визначає наслідки продовження строку раніше укладеного договору, тобто встановлення сторонами нового періоду кредитування вже після набрання чинності Законом. Вона не містить застереження про те, що до нарахувань у межах первісно погодженого строку, який триває після набрання чинності Законом, імперативні обмеження не застосовуються. Протилежне тлумачення дозволяло б кредитодавцю після 24 грудня 2023 року нараховувати проценти понад установлений законом імперативний максимум, що не узгоджується з метою зазначеного Закону та з особливим правовим захистом споживача як слабшої сторони договору (Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011).

Колегія суддів враховує висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 552/672/23 про те, що на договори, вчинені до 24 грудня 2023 року, правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширюються, якщо строк кредитування було продовжено після цієї дати. Однак у тій справі договір укладено 13 травня 2021 року з граничним строком кредитування один рік, тобто строк кредитування і нарахування процентів закінчилися задовго до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX. Об`єднана палата окремо зазначила, що питання строку кредитування в тій справі не вирішувалося.

Отже, питання застосування обмежень до нарахувань за договором, строк кредитування за яким триває після 24 грудня 2023 року, предметом розгляду у справі № 552/672/23 не було, а правовідносини в цій справі не є подібними (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідаючи на основне питання, яке постало перед колегією суддів у даній справі, зокрема щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України 3498-IX, апеляційний суд виходить із того, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).

Ураховуючи загальні принципи дії актів цивільного законодавства у часі, а також пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-IX норма частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону № 3498-IX) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після 24 грудня 2023 року. Також ця норма застосовується до договорів, що укладені раніше, якщо строк дії таких договорів було продовжено після набрання чинності цим Законом.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що з огляду на приписи частини третьої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони підлягає особливому правовому захисту (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013). Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011).

З огляду на таку об`єктивну нерівність сторін у правовідносинах споживчого кредитування, під час застосування та тлумачення норм законодавства суди зобов`язані керуватися загальноправовим принципом, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 240/4894/23. Згідно з висновками Верховного Суду принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як in dubio pro persona або in dubio pro homine, що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини». Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

У контексті спірних правовідносин цей принцип означає, що будь-які сумніви чи неоднозначності слід тлумачити на користь споживача, як слабшої сторони у цих правовідносинах.

Водночас під час запровадження обмежень процентної ставки пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-IX законодавцем було визначено, що дія нових імперативних обмежень (зокрема щодо максимального розміру процентної ставки), поширюється також на договори, строк дії яких продовжено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно, здійснюючи системний аналіз наведених норм та керуючись необхідністю захисту інтересів слабшої сторони (споживача), апеляційний суд доходить висновку, що положення Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX щодо імперативного обмеження максимального розміру денної процентної ставки підлягають застосуванню до договорів про споживчий кредит, які хоч і були укладені до 24 грудня 2023 року, однак продовжували існувати та тривати після 24 грудня 2023 року (дати набрання чинності цим Законом).

Оскільки нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, право кредитодавця на їх отримання та обов`язок позичальника щодо їх сплати за відповідний день виникають щоденно протягом всього погодженого строку кредитування.

У цій справі, договір про відкриття кредитної лінії № 1320-0125 укладено між сторонами 22 грудня 2023 року, тобто до набрання чинності Закону України № 3498-IX, строк кредитування становить 300 днів і тривав до 16 жовтня 2024 року.

Отже, до нарахувань процентів, здійснених з 24 грудня 2023 року, беззаперечно підлягають застосуванню передбачені Законом № 3498-IX імперативні обмеження максимальної процентної ставки з урахуванням визначених законодавцем перехідних періодів.

Нарахування позивачем процентів за стандартною ставкою у розмірі 3 % в день після набрання чинності вказаним Законом є порушенням імперативних вимог законодавства та прав відповідача як споживача фінансових послуг.

Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування вказаних обмежень до договорів, які були укладені до 24 грудня 2023 року та продовжують діяти після цієї дати колегія суддів, з огляду на зазначене вище, вважає помилковими. У даному випадку йдеться не про ревізію чи скасування прав та обов`язків, які були реалізовані сторонами до 24 грудня 2023 року, а про безпосередню (пряму) дію нового нормативно-правового акта на триваючі правовідносини з моменту його вступу в силу, що повністю узгоджується з положеннями статті 5 ЦК України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що заявлена до стягнення сума процентів є завищеною, та правомірно здійснив власний перерахунок розміру заборгованості за процентами із застосуванням ставок імперативно визначених пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається з матеріалів справи, сторони погодили сплату позичальником процентів за користування кредитними коштами за зниженою процентною ставкою, яка становить 2,5 % (пункт 10.1 кредитного договору), та за стандартною ставкою на рівні 3 % за кожен день користування кредитом.

Строк кредитування погоджено сторонами до 16 жовтня 2024 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у період з 22 грудня 2023 року по 02 лютого 2024 року (крім 12 січня 2024 року) кредитодавцем було застосовано до позичальника програму лояльності товариства та відповідно до пункту 10.1 визначено знижену процентну ставку за користування кредитними коштами на рівні 2,5%.

Визначаючи розмір процентів, які слід стягнути із відповідача, із урахуванням положень Закону України № 3498-IX, суд першої інстанції дійшов такого висновку:

– правильний розмір процентів за період з 22 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року становлять 12 200 гривень (4 000 гривень * 2,50 % * 122 дня);

– проценти за період з 22 квітня по 19 серпня 2024 року становлять 7 200 гривень (4 000 гривень *1,50 % * 120 днів);

– проценти за період з 20 серпня по 16 жовтня 2024 року становлять 2 320 гривень (4 000 гривень * 1 % * 58 днів).

– обґрунтований та правильний розмір процентів за період кредитування з урахуванням встановлених законодавцем обмежень щодо максимальної денної процентної ставки складає 21 720 гривень (12 200 + 7 200 + 2 320).

Із наведеним вище розрахунком колегія суддів погоджується оскільки він є арифметично правильним та здійснений відповідно до імперативних приписів пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Визначаючи остаточний розмір заборгованості, який підлягав стягненню із відповідачки, суд першої інстанції виходив із того, що загальна сума заборгованості за процентами підлягає зменшенню на суму оплачених процентів та прощеного боргу і становить 340 гривень (21 720 – 2 220 – 19 160).

Звертаючись із апеляційною скаргою, апелянт не навів жодних доводів та заперечень, щодо правильності здійсненого судом першої інстанції арифметичного розрахунку залишку заборгованості, зокрема, щодо врахування при визначенні остаточної суми боргу здійснених відповідачкою оплат у розмірі 2 220 гривень та розміру прощеного самим кредитодавцем боргу за програмою лояльності в сумі 19 160 гривень.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги зводяться виключно до незгоди позивача із правовою оцінкою суду щодо необхідності застосування до спірних правовідносин імперативних норм Закону України № 3498-IX в частині обмеження максимальної денної процентної ставки, і ці аргументи були детально проаналізовані та мотивовано відхилені колегією суддів вище, апеляційний суд не вбачає визначених процесуальним законом підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги.

В іншій частині, зокрема щодо встановленого факту укладення кредитного договору, розміру отриманого тіла кредиту, а також сум здійснених відповідачкою погашень, рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, а тому в силу вимог статті 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Європейський суд з прав людини вказує, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в сукупності з встановленими обставинами справи, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив матеріали справи, правильно визначив правову природу спірних правовідносин та обґрунтовано застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи їх не спростовують, у зв`язку з чим, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а заочне рішення суду першої інстанції від 19 червня 2026 року слід залишити без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без задоволення.

Заочне рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 19 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 12 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді: Наталія ВИСОЧАНСЬКА

Мирослава КУЛЯНДА