Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №199/5449/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1780/26 Справа № 199/5449/26 Суддя у 1-й інстанції - ДЯЧЕНКО І. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Корчиста О.І. розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сосєдко М.О. та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Амур — Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 11 лютого 2026 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнуто судовий збір.

09.04.2026 о 23:57 годині у м. Дніпрі по вул. Передова, 427, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Toyota RAV4», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest», а також в умовах медичного закладу ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори співробітника поліції. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Сосєдко М.О. та сам ОСОБА_1 просять скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрити провадження з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування сторони посилаються на такі обставини:

- судом першої інстанції не повідомлено про час та розгляд справи, у зв`язку із чим було порушено право на захист;

- відсутні докази керування транспортним засобом;

- працівники поліції не запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки;

- не роз`яснили право користуватися правовою допомогою;

- відсутні підстави зупинки:

- не відмовлявся пройти огляд на стан сп`яніння;

- не відсторонили від керування транспортним засобом;

- працівники поліції не повідомили про ознаки сп`яніння;

- в матеріалах справи відсутнє направлення до медичного закладу;

- відсутні докази руху автомобіля.

Будучи повідомленим про місце та час розгляду справи, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його представник до суду апеляційної інстанції не з`явився, про причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим апеляційний розгляд проведено у їх відсутність.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, виходжу з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» слідує, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

При винесенні оскаржуваної постанови суддею суду першої інстанції вказані вимоги були дотримані і його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 636610 від 10 квітня 2026 року, складним у відповідності до ст. 256 КУпАП, яким зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; відеозаписом з нагрудних камер поліцейських; рапортом інспектора поліції від 09.04.2026 року, відповідно до якого, було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з яким, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та який відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Досліджені та перевірені місцевим судом обставини, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмові від огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні докази керування транспортним засобом, є безпідставними, оскільки відповідно до протоколу ОСОБА_1 керував транспортним засобом 10.04.2026 року.

Також, після того, як ОСОБА_2 запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, ОСОБА_2 зачинив двері автомобілю та почав їхати від працівників поліції. Після чого почалося переслідування автомобілю працівниками поліції.

Відсутність підстав зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не спростовує встановлені судом першої інстанції обставини, а саме: відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку.

Відповідно до відеозапису з місці події (час 00:30) працівник поліції питає у ОСОБА_1 - “Куди Ви їхали?” - на що ОСОБА_1 ухилився від відповіді, натомість неодноразово запитував у працівників поліції стосовно того, чи ведеться відеозапис та заперечення стосовно того, що не керував автотранспортним засобом не висловлював.

Порушення прав ОСОБА_1 , передбачених ст. 268 КУпАП, у зв`язку із розглядом справи судом першої інстанції без його участі, не вбачаються, оскільки участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не є обов`язковою, при цьому ОСОБА_1 через свого представника та особисто подав апеляційну скаргу та не був позбавлена можливості надати письмові пояснення, заявляти клопотання, надавати пояснення та реалізувати інші права.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом, для прискорення процедури слухання.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що не встановлювались та не перевірились ознаки сп`яніння,- не є слушними, оскільки відповідно до п.2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 17.12.2008 року № 1103 огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейських є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану , установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 636610 від 10 квітня 2026 року, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.

Доводи захисника про те, що працівниками поліції не було запропоновано водієві пройти огляд на стан сп`яніння, є безпідставними, оскільки з відеозапису місця події (00:07) вбачається, що працівниками поліції було запропоновано водієві пройти огляд на стан сп`яніння, на що водій ОСОБА_1 ухилився від відповіді та почав заводити автомобіль, після чого поїхав з місця події.

Твердження апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд на стан сп`яніння у медичному закладі не впливає на висновки суду, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи, вимогу про видачу направлення не заявляв.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було ознайомлено з порядком проходження огляду, та йому не було роз`яснено права не є слушними, так як спростовуються відеозаписом місця події, відповідно до якого ОСОБА_1 покинув місце події, незважаючи на попередження працівника поліції не заводити автомобіль (00:06).

Щодо відсутності в матеріалах справи доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, то вказана обставина не спростовує висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи про те, що працівники поліції позбавили ОСОБА_1 права на захист суд не бере до уваги, так як відповідно до ст. 256 КУпАП участь захисника при складанні протоколу не є обов`язкова.

Крім того, згідно із ст. 268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, при цьому розгляд матеріалів за ст. 130 КУпАП віднесено до компетенції суду ( ст. 221 КУпАП), а не органів Національної поліції ( ст. 222 КУпАП).

Твердження про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на стан сп`яніння , не є слушними, оскільки відмова від проходження огляду може бути встановлена не лише шляхом фіксації прямої словесної заяви особи, а й за її фактичною поведінкою, якщо така поведінка об`єктивно свідчить про небажання пройти запропонований огляд.

Відповідно до матеріалів справи після пропозиції працівників поліції пройти огляд ОСОБА_1 не виконав таку вимогу, натомість завів автомобіль та поїхав, унаслідок чого працівники поліції були змушені його переслідувати. Сукупність таких дій обґрунтовано розцінена судом першої інстанції як свідоме ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами, дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Суд першої інстанції розглянув справу із дотриманням вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, докази під час розгляду справи перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до ст. 252 КУпАП.

З огляду на вищенаведене, при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 268, 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, накладене на ОСОБА_1 стягнення узгоджується з вимогами ст. 33 КУпАП і його розмір визначений в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, приходжу до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судді, без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Сосєдко М.О. та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Амур — Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 11 лютого 2026 року - залишити без задоволення.

Постанову Амур - Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 11 лютого 2026 року, якого визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Корчиста