Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №679/1222/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 679/1222/25

Провадження № 22-ц/820/2117/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26 червня 2026 року, суддя Стасюк Р.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

В серпні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200359644 від 19.10.2015 в розмірі 40466,39 грн. Також просило суд відшкодувати за рахунок відповідача витрати на правничу допомогу та судовий збір.

В обґрунтування позову вказало, що 19.10.2015 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №200359644, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 у користування кредитні кошти в розмірі 10100 грн., з встановленим строком користування до 19.10.2018, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

ПАТ «Банк Михайлівський» виконало свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.

ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071, проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16, якою позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором №200359644.

Станом на 13.08.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становив 40466,39 грн, з яких 10032,45 грн – заборгованість за кредитом, 20891,39 грн - заборгованість за процентами, 6761,94 грн інфляційних втрат та 2780,61 грн 3% річних.

Заборгованість розрахована станом на дату укладання договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26.06.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №200359644 від 19.10.2015 у розмірі 30923,84 грн, три проценти річних у розмірі 965,35 грн, інфляційних втрат у розмірі 997,91 грн, всього 32887,10 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» 1968,35 грн судового збору та 5688,90 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач уклав кредитний договір, отримав кредитні кошти на картковий рахунок, однак доказів повернення боргу позивачу в суд не надав, як і не надав доказів щодо відсутності у нього обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування скарги відповідач зазначив, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору, фактичного перерахування відповідачу кредитних коштів, не надано розрахунку заборгованості, доказів переходу до позивача права грошової вимоги.

Розгляд справи апеляційним судом проведений в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 19.10.2015 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 підписано заяву (оферту) №200359644 (далі - Заява) про укладення договору про надання та використання платіжної картки Visa Platinum, з кредитним лімітом в розмірі 5100 грн, максимальним кредитним лімітом 50000 грн, максимальною ставкою по ліміту 58,8% річних, реальною процентною ставкою по кредиту (в процентному виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватися в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку дії) 90,02%, абсолютне подорожчання кредиту (в грошовому виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватися в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку його можливої дії) 24815,08 грн (а.с. 129).

У Заяві значено, що встановлений розмір кредитного ліміту за рішенням Банку може бути змінений, про що клієнт буде повідомлений шляхом направлення SMS-повідомлення або в порядку, передбаченому Умовами по картках. На дату укладення договору доступний розмір кредитного ліміту для безпосереднього використання клієнтом становив 5000 грн.

У Заяві ОСОБА_1 запропонував банку укласти з ним договір про надання та використання платіжної картки в рамках якого: відкрити на його ім`я поточний рахунок, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (валюта рахунку гривня), що призначений для зарахування заробітної плати, соціальних та інших виплат, але не виключно та буде використовуватися в рамках договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки з дебетно-кредитним порядком обслуговування рахунку; випустити на його ім`я платіжну картку, тип якої вказано в ОП заяви; для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки, встановити ліміт, в межах якого позичальник має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту під операції з карткою та здійснювати у відповідності до ст. 1069 ЦК України кредитування рахунку картки (п.п. 1.1-1.3).

Відповідно до п.1.5.1 Заяви відповідач погодився з тим, що складовою та невід`ємною частиною договору про карту будуть являтися умови по картах та Тарифи по картах, з якими він ознайомлений, повністю згоден, їх зміст розуміє, та положень яких зобов`язується неухильно дотримуватись, які розміщені банком в місці якому було оформлено дану заяву, та/або в мережі інтернет на сайті банку www.mbank.kiev.ua та/або у відділеннях банку.

Згідно з п. 1.5.4 Заяви строк дії ліміту під операції з карткою буде відповідати строку дії договору про картку (якщо інше не буде обумовлено в Умовах по картках).

ОСОБА_1 підписуючи Заяву погодився з тим, що договір про карту буде вважатися укладеним з дати виконання банком дій, передбачених п. 1.5.2 цієї заяви, а саме: по відкриттю йому рахунку карти (п. 3.1 Заяви).

П. 3.6 Заяви визначено, що відповідач підтвердив ознайомлення з інформацією, вказаною в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також з Правилами користування платіжною карткою, які є невід`ємною частиною Умов по Картам (п. 3.7 Заяви).

19.10.2015 ОСОБА_1 підписав Тарифи по продукту «Visa Platinum Cash Back», відповідно до яких строк дії платіжної картки становить 3 роки, розмір процентів, що нараховуються за кредитом, наданим у формі кредитної лінії, становить: на операції, які здійсненні в торговельній мережі та мережі інтернет 4,5%, а на операції з видачі готівки 4,9%; розмір обов`язкового щомісячного мінімального платежу за договором - 3% від фактично використаного кредиту в розрахунковому періоді на розрахункову дату, а також комісійні винагороди та плати, додаткові нарахування за договором згідно тарифів банку, але не менше 50 грн та не більше суми існуючої заборгованості за договором (а.с. 18-19).

Заява (оферта) №200359644 та тарифи по продукту «Visa Platinum CashBack» 19.10.2015 підписані ОСОБА_1 власноручним підписом.

Крім того, 19.10.2015 між страховиком ТОВ «Страхова компанія «М-Лайф» та страхувальном ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток банку NSK 2000359644 (а.с. 20-21).

Згідно з розпискою про отримання платіжної карти та/або ПІН-КОДу від 19.10.2015, на виконання договору про надання та використання платіжної карти №200359644 від 19.10.2015 на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_1 , номер карти НОМЕР_2 . ОСОБА_1 отримав платіжну карту та пін-код до неї, про що свідчить його власноручний підпис (а.с. 22).

23.05.2016, згідно з рішенням правління НБУ України №14/БТ, ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071, проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».

Зі змісту реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, що є додатком №1 до договору №7_БМ, вбачається, що до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №200359644 від 19.10.2015 у сумі 30923,84 грн, з яких 10032,45 грн заборгованості за основним зобов`язанням, 20891,39 грн заборгованості за процентами (а.с. 76-79).

Кредитний портфель придбано з електронного аукціону Національної електронної біржі, протокол №UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020, тому інформація про відступлення права вимоги міститься в публічному доступі на сайтах https://zakupivli.pro/auctions/ua-ea-2020-06-09-000032-b (посилання на аукціон) та https://torgi.fg.gov.ua/216108 (посилання на паспорт активу на сайті ФГВФО).

Відповідно до платіжної інструкції №25 від 09.07.2020, ТОВ «Діджи Фінанс» перерахувало 5307308,39 грн на рахунок ПАТ «Банк Михайлівський» як плату за купівлю на публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071, згідно з протоколом №UA-EA-2020-06-09-000032-b (а.с. 36).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16, яка набрала законної сили 01.07.2021, єдиним законним кредитором по відступлених договорах ПАТ «Банк Михайлівський» визнано ТОВ «Діджи Фінанс».

Як вбачається зі змісту виписок Банку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №200359644 від 19.10.2015 становила 30923,84 грн основної суми заборгованості, з яких 10032,45 грн заборгованість за кредитом, 20891,39 грн заборгованість за процентами. На зазначені суми позивачем за період 25.02.2019 по 23.02.2022 нараховано 3% річних в сумі 6791,94 грн та інфляційні в сумі 2780,61 грн, що підтверджено наданим позивачем розрахунком. Загальний розмір заборгованості склав 40466,39 грн.

Ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 року у справі №916/1247/23.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зі змісту положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч. 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

У постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо).

У постанові від 30.01.2018 у справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Також, за приписами п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (постанова Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Виписка банку замінює собою реєстр аналітичного обліку, а тому обов`язково повинна мати дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів за дебетом і кредитом, а також залишок коштів на початок і кінець звітного періоду (дня). За дебетом у виписці банку буде показана сума коштів, яка списана з поточного рахунка, а за кредитом - зарахована на нього; відповідно сальдо у виписці буде за кредитом рахунка.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

П. 1 ст. 1 Закону України від 16.06.2020, №691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04.07.2020, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його п. 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Отже, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Законодавець на рівні акта цивільного законодавстві (п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на усій території України було установлено карантин, який неодноразово продовжувався.

У період з 12.03.2020 по 23.02.2022 карантин тривав, про що свідчить постанова Кабінету Міністрів України від 15.12.2021, №1336, якою він був продовжений до 31.03.2022.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2024 у справі №201/9121/22 зазначив: «що з огляду на приписи п. 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12.03.2020 установлено на всій території України карантин, що діяв протягом всього періоду, за який нараховуються три проценти річних та пеня, суди помилково не застосували вказані норми права та дійшли необґрунтованого висновку про стягнення з відповідача суми трьох процентів річних та пені за період з 21.01.2022 до 23.02.2022 включно, що є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права».

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2015 між ПАТ «Банк Михайлівський» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №200359644, який підписаний позичальником. В кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів та строк його дії. У кредитному договорі містяться персональні дані відповідача, а також номер банківського рахунку. Надання та користування кредитом підтверджується виписками ПАТ «Банк Михайлівський» по особовому рахунку відповідача за період з 23.05.2016 до 27.07.2020.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що надана позивачем виписка з 03.04.2017 не підтверджує отримання відповідачем коштів, колегія суддів не бере до уваги, оскільки дана виписка є первинним документом, який підтверджує як факт отримання коштів, так і подальші операції за рахунком.

Та обставина, що дані, які містяться у виписці, не співпадають у часі з початком кредитування, який відповідає періоду надання кредиту, не може слугувати підставою для висновку щодо недоведеності факту отримання кредитних коштів відповідачем.

Натомість, неодноразове проведення відповідних банківських операцій за відповідним рахунком ОСОБА_1 , на якому обліковується заборгованість за кредитним договором, є підтвердженням фактичного перерахування кредитних коштів та користування ними відповідачем.

Подані до суду виписки з особових рахунків відповідача мають усі необхідні реквізити та складені згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Надані позивачем виписки по рахунку є доказом на підтвердження заборгованості за кредитним договором №200359644 від 19.10.2015.

При цьому, відповідачем не було спростовано наведені у цій виписці дані, а також не надано суду доказів на спростування обставин щодо укладення ним кредитного договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що виписка по особовому рахунку є неналежним доказом на підтвердження заборгованості.

Колегія суддів також відхиляє посилання ОСОБА_1 на неправильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат з таких підстав.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором виникла заборгованість у розмірі 30923,84 грн (основна сума), яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 10032,45 грн та заборгованості за процентами в сумі 20891,39 грн.

Враховуючи, що на всій території України було запроваджено карантин з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, право позивача на стягнення інфляційних втрат та 3% річних обмежене законодавчими заборонами, які почали діяти пізніше. Відтак, зазначені суми обґрунтовано та правильно нараховані судом лише за період з 25.02.2019 по 11.03.2020 (тобто до моменту введення карантинних обмежень).

Оскільки нарахування інфляційних втрат та 3% річних є передбаченою законом мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України), а факт прострочення основного боргу підтверджено матеріалами справи, висновок суду першої інстанції про правильність їх розрахунку є законним та обґрунтованим.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність у справі доказів на підтвердження обставин відступлення (переходу) права вимоги до позивача стосовно нього є неспроможним, оскільки позивачем на підтвердження відповідного права надано письмові докази, а саме, договір факторингу №7_БМ від 20.07.2020 та відповідний витяг з додатку №1 до реєстру договорів, права вимоги, які згідно з положеннями відповідного договору підтверджують перехід права вимоги до ТОВ «Діджи Фінанс», із зазначенням заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №200359644 від 19.10.2015 на суму 30923,84 грн – основна сума заборгованості, з яких 10032,45 грн – заборгованість за кредитом, 20891,39 грн – заборгованість за процентами та яка відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості не змінилася на дату звернення із позовом до суду.

Решта доводів відповідача зводяться до переоцінки доказів, належним чином оцінених судом першої інстанції, та на правильність вирішення спору не впливають.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай