Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №675/714/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 675/714/26

Провадження № 22-ц/820/2132/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Корніюк А.П., П`єнти І.В,

секретар судового засідання Сурник І.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 27 липня 2026 року, суддя Пашкевич Р.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У травні 2026 року АТ «Акцент-Банк», (далі - Банк), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору в розмірі 108143,85 грн та судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.03.2015 ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 38,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та йому видно платіжну картку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Позичальник зобов`язання по кредитному договору не виконав, у зв`язку з чим станом на 10.05.2026 заборгованість за договором становила 108143,85 грн., до складу якої увійшла заборгованість за кредитом в розмірі 64039,29 грн та заборгованість за процентами в розмірі 44104,56 грн.

Заочним рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 27.07.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.03.2015 в розмірі 51407,23 грн. Вирішено питання судових витрат.

Суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази погодження між сторонами умов щодо нарахування процентів, у зв`язку з чим на користь позивача підлягають стягненню лише фактично отримані та неповернуті кошти.

В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

На обґрунтування скарги позивач зазначив, що рішення суду є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Судом першої інстанції належним чином не перевірено доводів позивача, які мають значення для правильного вирішення справи, не надано належної оцінки доказам.

Відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банк підтвердив ознайомлення з відповідними правилами надання банківських послуг, підписав паспорт споживчого кредиту, користувався кредитними коштами Банку, таким чином фактично прийняв пропозицію щодо укладення кредитного договору.

Судом не взято до уваги, що факт отримання кредитної картки та безпосереднього користування кредитними коштами свідчить про укладення договору та погодження відповідача з його умовами.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду у справі №342/180/17, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо порядку та підстав стягнення заборгованості за кредитним договором.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи судом були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписав анкету-заяву б/н від 12.03.2015 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», згідно з якою кошти отримав на картковий рахунок.

В анкеті-заяві міститься підпис ОСОБА_1 із зазначенням про надання ним згоди на те, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.

Згідно з інформаційною довідкою за картами АТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до січня місяця 2017 року; № НОМЕР_3 , строком дії до березня місяця 2022 року; № НОМЕР_4 , строком дії до липня місяця 2027 року; № НОМЕР_5 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_6 , строком дії до грудня місяця 2031 року.

Відповідно до довідки за лімітами АТ «Акцент-Банк» ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт, який неодноразово змінювався, зокрема, 30.09.2020 збільшувався до 65000 грн, 17.08.2021 зменшувався до 64039,29 грн та 22.11.2022 збільшився до 64100 грн.

Зі змісту виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що він періодично користувався кредитними коштами.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 12.03.2015, станом на 10.05.2026 в позичальника існував борг в сумі 108143,85 грн., в т.ч. заборгованість за кредитом в розмірі 64039,29 грн., заборгованість за процентами в розмірі 44104,56 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В анкеті–заяві ОСОБА_1 від 12.03.2015 згода останнього щодо встановлення процентної ставки не зазначена (а.с. 18).

Банк, пред`являючи вимоги про сплату кредиту, просив, у тому числі, крім простроченого тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, послався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.a-bank.com.ua, як невід`ємні частини спірного договору (а.с. 55-61).

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms/ (а.с. 61 на звороті, а.с. 62), які є в матеріалах даної справи, не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_1 12.03.2015 шляхом підписання анкети-заяви чи то іншого документа. Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відповідний правовий висновок наданий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019, справа №342/180/17.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за тілом кредиту з урахуванням нарахованих та сплачених відповідачем процентів за користування кредитними коштами, а тому з ОСОБА_1 підлягає до стягнення лише сума фактично отриманих та не повернутих грошових коштів.

Оскільки зі змісту виписки по руху коштів ОСОБА_1 вбачається списання з рахунку останнього процентів за користування кредитними коштами в загальній сумі 56736,18 грн, розмір яких сторони не узгоджували, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення вказаної суми заборгованості з відповідача (постанова Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №697/302/20).

Як вбачається зі змісту виписки про рух коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 , (а.с. 19-51), загальна сума витрат по рахунку за період з 12.03.2015 по 10.05.2026 становила 315631,99 грн., в той час як сума зарахувань склала 207469,14 грн, також нарахована сума комісій в розмірі 6560,16 грн (а.с. 19-51).

Таким чином, всього за період користування відповідачем грошовими коштами, останній фактично використав та не повернув позивачу 44866,51 грн (315631,99-56736,18-207469,14-6560,16).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення та в яких межах (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2023 в справі №465/6549/16-ц (провадження №61-11927св23)).

Принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 у справі №179/363/21 (провадження №61-4060св23), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.06.2023 в справі №757/42885/19-ц (провадження №61-9060св22)).

Оскільки відповідач рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 6560,16 грн не оскаржував в апеляційному порядку, тому апеляційний суд не може ухвалювати рішення, яке погіршує становище позивача порівняно з результатом розгляду справи в суді першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі як на одну з підстав для задоволення позову, на підписання ОСОБА_1 умов і правил надання банківських послуг колегія суддів до уваги не приймає, оскільки інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (умови і правила надання банківських послуг), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та не заміняє собою відповідні умови договору кредиту (постанова Верховного Суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20).

З огляду на вищенаведені обставини колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк».

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 27 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.П. Корніюк

І.В. П`єнта