Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №607/25569/25 — Тернопільський апеляційний суд

Суд: Тернопільський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших фактів, з них:.

Дата: 04 жовтня 2026 р.

Справа: №607/25569/25

Суддя: Гірський Б. О.

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/25569/25Головуючий у 1-й інстанції Запорожець Л. М.

Провадження № 22-ц/817/1065/26Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Хоми М.В., Храпак Н.М.

за участю секретаря - Дідух М.Є.,

у відсутності сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 607/25569/25 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 червня 2026 року (ухвалене суддею Запорожець Л.М., повне рішення суду складено 25 червня 2026 року) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області, відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільській області Управління державної реєстрації Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що вона та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, виховували трьох дітей, батьком яких зазначений ОСОБА_2 . Останній проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Водяне Донецької області.

Наголошувала, що вона є непрацездатною та особою з інвалідністю, з підстав чого звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, однак листом від 04 листопада 2025 року їй повідомлено про необхідність надати документ, що підтверджують шлюб із померлим, якого вона не має, оскільки проживали вони у цивільному шлюбі.

Звертала увагу на те, що встановлення зазначеного факту необхідне їй для вирішення питання про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

На підставі вищенаведеного просила суд встановити факт проживання її - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2002 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (дати загибелі ОСОБА_2 ).

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, починаючи з 2002 року та до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 , суд виходив з того, що надані заявницею докази були належними і допустимими, оскільки вони містили у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують юридичний факт.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ГУ ПФУ в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права.

Вказують, що судом першої інстанції не було належним чином встановлено факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які би підтверджували такий факт.

Звертають увагу на те, що постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постановах від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 та від 23 травня 2022 року у справі № 133/1418/19 висловлено правову позицію про те, що приватно-правовий інструментарій, зокрема звернення із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, не може використовуватися для встановлення обставин, які є предметом доказування у публічно-правовому провадженні, або для створення передумов для визнання доказів, отриманих у такому провадженні, належними та допустимими. При цьому заява про встановлення факту, що має юридичне значення, щодо якого виник публічно-правовий спір, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У серпні 2026 року представник заявниці - адвокат Борова Л.В. подала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Стверджує, що апеляційна скарга не містить належних доводів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини або свідчили про недопустимість чи недостовірність досліджених доказів.

Зазначає, що предметом розгляду було виключно встановлення факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, а не вирішення питання щодо призначення їй пенсії чи оскарження рішень, дій або бездіяльності органу Пенсійного фонду.

Вказує, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу прямо віднесено до справ окремого провадження. При цьому подальше використання встановленого факту для реалізації права на пенсію не змінює предмета справи та не свідчить про виникнення публічно-правового спору.

Звертає увагу, що у висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, чітко зазначено, що справи про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети встановлення такого факту, у тому числі для подальшого отримання соціальних виплат.

Вважає, що встановлений судом першої інстанції факт підтверджується сукупністю доказів, зокрема свідоцтвами про народження трьох дітей, сповіщенням сім`ї про загибель ОСОБА_2 , записом у його військовому квитку про цивільний шлюб із заявницею та рішенням Чортківського районного суду від 26 травня 2023 року про встановлення факту батьківства померлої особи, яким уже встановлювалися обставини їх спільного проживання та ведення спільного господарства.

Крім того, зазначає, що між заявницею та ГУ ПФУ в Тернопільській області у межах даної справи не існувало спору щодо права на пенсію, оскільки суд першої інстанції не вирішував питання про наявність чи відсутність такого права. Питання щодо призначення пенсії може бути вирішене Пенсійним фондом України після встановлення юридичного факту, а у разі виникнення спору щодо рішення, дії чи бездіяльності цього органу такий спір може бути предметом окремого адміністративного провадження.

В судове засідання сторони не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце слухання справи, що не перешкоджає розгляду справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає в повній мірі.

Фактичні обставини справи.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК Серія 12 ААБ від 14 червня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є особою із інвалідністю третьої групи, довічно (а.с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув, що підтверджується копією свідоцтва про смерть та свідоцтвом про поховання, яке було видане дочці - ОСОБА_3 (а.с. 8-9).

Згідно сповіщення про смерть № 6277 від 10 листопада 2022 року вбачається, що лист адресований ОСОБА_1 як цивільній дружині ОСОБА_2 , у якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу (а.с. 7).

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 26 травня 2023 року у справі № 60/317/23, заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка подана в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_5 про встановлення факту батьківства померлого ОСОБА_2 - задоволено повністю.

Встановлено факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановлено факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановлено факт батьківств ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Внесено зміни до актового запису № 1717, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області від 30 липня 2008 року про народження ОСОБА_5 про те, що її батьком є громадянин України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внесено зміни до актового запису №140, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Чортківського районного управління юстиції Тернопільської області від 29 червня 2004 року про народження ОСОБА_4 про те, що його батьком є громадянин України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внесено зміни до актового запису № 230, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Чортківського районного управління юстиції Тернопільської області від 08 листопада 2002 року про народження ОСОБА_3 про те, що її батьком є громадянин України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12-15,16-18).

У судовому засіданні судом першої інстанції було допитано свідків - ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04 листопада 2025 року вбачається, що для вирішення питання про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 необхідно звернутися до сервісного центру Пенсійного фонду із заявою встановленого зразка та надати документ про шлюб із загиблим годувальником (а.с. 22-23).

Позиція апеляційного суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16ЦК України.

За вимогами частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу (далі - СК) України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У частинах першій, другій статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Відповідно до пункту 1 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має як член сім`ї, серед інших осіб, жінка (чоловік), з якою (яким) загибла (померла) особа проживала однією сім`єю, але не перебувала з нею (ним) у зареєстрованому шлюбі, за умови, що факт спільного проживання встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц зазначено, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15-ц виснувала, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Отже, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 644/6274/16-ц вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

У постанові від 17 січня 2024 року у справі № 759/14906/18 Верховний Суд дійшов таких висновків: «Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи / служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного / надання взаємної допомоги тощо.»

Таким чином, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Верховний Суд у постановах від 05 жовтня 2022 року в справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року в справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року а справі № 199/3941/20 вказував, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі окремо, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 30 червня 2022 року в справі № 694/1540/20, від 25 березня 2026 року в справі № 709/2037/24).

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують факт проживання заявниці та загиблого ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Доводи апеляційної скарги про те, що справа про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, є необґрунтованими. Предметом розгляду у даній справі було встановлення юридичного факту, а не вирішення питання про право заявниці на пенсію чи перевірка правомірності рішень, дій або бездіяльності органу Пенсійного фонду України. Саме по собі те, що встановлений юридичний факт у подальшому може бути використано заявницею для реалізації права на пенсійне забезпечення, не змінює юрисдикції спору.

Такий висновок відповідає положенням статей 19, 293 та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України, якими прямо передбачено можливість встановлення в порядку окремого провадження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 звернула увагу, що встановлення такого юридичного факту здійснюється в порядку цивільного судочинства незалежно від мети його подальшого використання, у тому числі для отримання соціальних виплат.

Посилання заінтересованої особи на правові висновки Верховного Суду, викладені у справах, на які він посилається в апеляційній скарзі, не спростовують наведеного висновку, оскільки такі висновки не можуть застосовуватися без урахування подальшої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка безпосередньо стосується встановлення факту проживання однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем та розмежовує встановлення юридичного факту в порядку цивільного судочинства і можливий подальший спір щодо пенсійного забезпечення.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для встановлення відповідного факту. Суд першої інстанції дослідив надані заявницею докази в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактичних сімейних відносин. Зазначений висновок підтверджується, зокрема, документами щодо їх спільних дітей, відомостями про сімейний стан ОСОБА_2 , сповіщенням сім`ї про його загибель, а також рішенням суду від 26 травня 2023 року, яким уже встановлювалися обставини їх спільного проживання, ведення господарства та виховання дітей.

При цьому апеляційна скарга не містить належних та переконливих доводів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини або свідчили про неправильну оцінку ним доказів.

Сам по собі факт відсутності державної реєстрації шлюбу не виключає можливості існування між сторонами сімейних відносин, якщо вони фактично мали ознаки сім`ї.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, застосував належні норми матеріального та процесуального права, повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та надав належну оцінку наявним доказам.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 12 жовтня 2026 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Хома М.В.

Храпак Н.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua