Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №599/1027/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/1027/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/817/299/26Доповідач - ОСОБА_2

Категорія - ч.ч.1,4 ст.358 КК

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:

Головуючого - ОСОБА_2

Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 липня 2026 року та ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 06 липня 2026 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 липня 2026 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не судимого, непрацюючого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого:

ч.1 ст.358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.;

ч.4 ст.358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Згідно зі ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточне покарання визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.

Ухвалою Зборівського районного суду від 06 липня 2026 року суд з власної ініціативи виправив допущену описку у вироці Зборівського районного суду від 03 липня 2026 року, вказавши, що резолютивну частину вироку у справі №599/1027/26 від 03 липня 2026 року читати:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого:

ч.1 ст.358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.;

ч.4 ст.358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Згідно зі ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 процесуальні витрати на користь держави в сумі 2888,16 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім грн. 16 коп.).

Речові докази: посвідчення поліцейського серії ЛВП №104903 від 27.10.2022 року, видане на ім`я ОСОБА_7 , що упаковане в сейф-пакет CRI 1121980 та зберігається при матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 вчинив кримінальні проступки проти авторитету органів державної влади за таких обставин.

Зокрема, ОСОБА_7 з 07.11.2015 до 09.04.2024 проходив службу в Національній поліції України.

Службове посвідчення серії ЛВП №104903 отримав 27 жовтня 2022 року, перебуваючи на посаді заступника командира взводу роти №1 батальйон патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» ГУНП у Львівській області.

Згідно наказу ГУНП у Львівській області від 09.04.2024 №203 о/с звільнений із служби в поліції (за власним бажанням). Службове посвідчення серії ЛВП №104903, видане 27.10.2022 здав при звільненні до відділу кадрового забезпечення ГУНП в Львівській області та знищено згідно акту №1839/13/01-2024 від 01.07.2024.

Перед звільненням з посади у заступника командира взводу роти №1 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 , але не пізніше 09.04.2024, виник злочинний умисел спрямований на підроблення офіційного документу, а саме службового посвідчення поліцейського, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою подальшого його використання.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_7 на початку серпня 2023 року, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, маючи прямий умисел на вчинення кримінального правопорушення, самостійно підробив, а саме відтворив матеріальну форму і зміст носія інформації - службового посвідчення поліцейського серії ЛВП №104903, видане 27.10.2022 Головним управлінням Національної поліції у Львівській області, яке є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, за допомогою знакодрукуючого пристрою струменевим способом друку, яке видається установою, яка має право видавати такі документи і який надає права, з метою його використання.

15.05.2026 близько 12:20 год., ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «Форд мондео» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі М-09 сполученням «Тернопіль-Львів-Рава-Руська», на стаціонарному посту м.Зборів, Тернопільського району Тернопільської області, що на 35 км, був зупинений працівниками управління патрульної поліції в Тернопільській області.

ОСОБА_7 , достовірно знаючи про те, що наявне у нього посвідчення поліцейського ГУНП у Львівській області серії ЛВП №104903 від 27.10.2022 року, видане на його ім`я є підробленим, діючи з прямим умислом, з метою ідентифікації своєї особи, надав вказане посвідчення для перевірки інспектору УПП в Тернопільській області ДПП, таким чином використав завідомо підроблений документ, а саме посвідчення поліцейського ГУНП у Львівській області серії ЛВП №104903 від 27.10.2022 року.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 358 КК України, тобто у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, та вчиненив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 06.07.2026 про виправлення описки у вироку Зборівського районного суду Тернопільської області від 03.07.2026 - скасувати як ухвалену з порушенням норм кримінального процесуального закону.

Просить вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 липня 2026 року в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, стягнення судових витрат та вирішення речових доказів - скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 вважати засудженим

за ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.,

за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Згідно ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_7 процесуальні витрати за проведення судової технічної експертизи документів на користь держави в сумі 2888,16 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім грн. 16 коп). Речові докази: посвідчення поліцейського, видане на ім`я ОСОБА_7 залишити в матеріалах кримінального провадження. В решті вирок суду залишити без змін.

Вважає, що ухвала Зборівського районного суду від 06.07.2026 про виправлення описки підлягає скасуванню, а вирок Зборівського районного суду від 03.07.2026 стосовно ОСОБА_7 — скасуванню, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання.

Посилається на те, що покарання у вигляді штрафу призначається судом не у твердій формі, а у ставках неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, встановленого законодавством України на момент постановлення вироку. Після визначення розміру штрафу в н.м.д.г. суд має здійснити арифметичну дію множення і перерахувати його розмір у гривні. Однак, суд першої інстанції при ухваленні вироку неправильно застосував положення ч.1, ч. 4 ст. 358 КК України та призначив покарання за ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вказав що це становить 1700 грн., за ч. 4 ст. 358 КК України — у виді штрафу в розмірі вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Тобто, суд не правильно здійснив арифметичну дію множення, призначаючи покарання за ч. 1 ст. 358 КК України, оскільки тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, а також призначивши за ч. 4 ст. 358 КК України покарання у виді штрафу в розмірі вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 13600 грн., вийшов за межі максимального розміру штрафу, визначеного у санкції цієї статті.

Звертає увагу, що судом також допущено порушення кримінального закону при застосуванні ст. 70 КК України та визначенні остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, оскільки при застосуванні принципу поглинання остаточне покарання повинно бути у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, а не 1700 гривень, як вказано у вироку.

Зазначає, що елементом стабільності судового рішення та його законної сили є його незмінність, суд, який ухвалив рішення, після його проголошення не має права його змінити або скасувати, а описка — це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання.

Апелянт зазначає, що ухвалою від 06.07.2026 суд першої інстанції під виглядом виправлення описки без належного обгрунтування фактично змінив зміст ухваленого вироку в частині призначеного покарання, що виходить за межі повноважень, передбачених ст. 379 КПК України і суперечить принципу незмінності судового рішення після його проголошення, а також свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зміна розміру штрафу не є технічною чи механічною помилкою, а стосується суті вирішення питання про кримінально-правові наслідки для обвинуваченого, а тому могла бути здійснена виключно в порядку апеляційного перегляду.

Звертає увагу, що суд у вироку належним чином не проаналізував документальні відомості щодо витрат за проведення судової технічної експертизи документів (висновок експерта №СЕ-19/120-26/7575-ДД від 11.06.2026) в сумі 2888, 16 гривень та безпідставно не вирішив питання щодо зазначених процесуальних витрат у вироці.

Апелянт також звертає увагу, що суд не вирішив долі речового доказу, а саме посвідчення поліцейського серії ЛВП №104903 від 27.10.2022, видане на ім`я ОСОБА_7 , що упаковане в сейф-пакет CRI 1121980, яке визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою дізнавача СД ВП №2 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, а в позапроцесуальний спосіб вніс зміни до резолютивної частини оскаржуваного вироку, що віднесено до компетенції суду апеляційної інстанції, таке порушення не є опискоою, яка може бути виправлена судом першої інстанції самостійно.

Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах прокурора у кримінальному провадженні, який підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити, в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого ОСОБА_7 , в судових дебатах захисника ОСОБА_8 , які не заперечили апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено та кваліфікація його дій відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю зібраних доказів, є обґрунтованими, в апеляції не оспорюються, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Аналізуючи вирок суду в частині призначеного покарання колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки, незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Як вбачається із змісту цієї статті, описка – це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо).

Також під описками слід розуміти, неправильне написання слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків.

Отже, виправлення допущених у вироку та ухвалі описок чи арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть цих судових рішень.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.1990 року “Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов`язаних з виконанням вироків”, суди вправі вирішувати питання, які виникають при виконанні вироків внаслідок їх недоліків: про усунення неточностей, допущених у вироку при написанні прізвища, імені, по батькові чи інших біографічних даних засудженого, а також описок та арифметичних помилок, коли вони очевидні і виправлення їх не стосується суті вироку і не тягне погіршення становища засудженого.

Відповідно до правової позиції Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові у справі №644/11638/15-к від 18 вересня 2018 року, суд має право виправити у судовому рішенні лише допущені описки та очевидні арифметичні помилки. Питання щодо неправильного застосування норм кримінального закону та призначення покарання, допущеного судом першої інстанції, віднесено до компетенції суду апеляційної інстанції, і не є опискою, яку місцевий суд може виправити самостійно.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що суд, при виправленні розміру штрафу призначеного обвинуваченому не врахував, що змінює суть судового рішення.

Так, згідно з вироком Зборівського районного суду від 03.07.2026 обвинуваченому ОСОБА_7 призначено покарання за ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.; за ч.4 ст.358 КК України, призначено покарання у виді штрафу в розмірі вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточне покарання визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Відповідно до ухвали Зборівського районного суду від 06 липня 2026 року суд першої інстанції з власної ініціативи виправив описку у вироці Зборівського районного суду від 03 липня 2026 року, вказавши, що резолютивну частину вироку у справі №599/1027/26 від 03 липня 2026 року читати:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого:

ч.1 ст.358 КК України, призначити покарання у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.;

ч.4 ст.358 КК України, призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Згідно ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 процесуальні витрати на користь держави в сумі 2888,16 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім грн. 16 коп.).

Речові докази: посвідчення поліцейського серії ЛВП №104903 від 27.10.2022 року, видане на ім`я ОСОБА_7 , що упаковане в сейф-пакет CRI 1121980 та зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Згідно з вимогам ст.53 КК України, на що звернула увагу Колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС від 20.03.2023 року - штраф це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

При призначенні покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, цей розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, установленого законодавством України на час ухвалення вироку, із визначенням його у грошовій сумі, здійснивши перерахування розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Тобто, кримінальний закон сформульовано однозначно, він чітко і послідовно вказує на єдиний вимір розміру покарання у виді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Відповідно до санкції статті інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_7 кримінальних правопорушень:

- за ч.1 ст.358 КК України, підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем - караються штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк,

- за ч.4 ст.358 КК, використання завідомо підробленого документа - карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Виходячи з положень Загальної частини Кримінального кодексу України та санкції ч. 1, 2 ст. 358 КК, покарання у виді штрафу за вчинені кримінальні правопорушення повинно бути визначено, виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Суд першої інстанції, призначивши обвинуваченому ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 358 КК покарання у виді штрафу, дотримавшись вимог ст. 53 КК, визначив його у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, як того вимагає закон, зокрема в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але при визначені грошового еквіваленту припустився помилки і вказав що це становить 1700 грн.

Призначивши обвинуваченому ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 358 КК покарання у виді штрафу, суд не дотримався вимог ст.53 КК, визначив його у розмірі вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 13600 грн., чим вийшов за межі максимального розміру штрафу, визначеного у санкції цієї статті.

Окрім того, судом допущено порушення кримінального закону при застосуванні ст. 70 КК України та визначенні остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, оскільки при застосуванні принципу поглинання остаточне покарання повинно бути у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, а не 1700 гривень, як вказано у вироку.

Ухвалою Зборівського районного суду Тернопільської облсті від 06.07.2026 про виправлення описки суд першої інстанції фактично змінив суть ухваленого вироку в частині призначеного покарання, що виходить за межі повноважень, передбачених ст. 379 КПК України і суперечить принципу незмінності судового рішення після його проголошення та свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зміна розміру штрафу не є технічною чи механічною помилкою, а стосується суті вирішення питання про кримінально-правові наслідки для обвинуваченого, а тому могла бути здійснена в порядку апеляційного перегляду.

Окрім того, суд у вироку належним чином не проаналізував документальні відомості щодо витрат за проведення судової технічної експертизи документів (висновок експерта №СЕ-19/120-26/7575-ДД від 11.06.2026) в сумі 2888,16 гривень та не вирішив питання щодо зазначених процесуальних витрат у вироці, не вирішив долю речового доказу, а саме щодо посвідчення поліцейського серії НОМЕР_2 від 27.10.2022, видане на ім`я ОСОБА_7 , що упаковане в сейф-пакет CRI 1121980, яке визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою дізнавача СД ВП №2 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, а в позапроцесуальний спосіб вніс зміни до резолютивної частини оскаржуваного вироку, що віднесено до компетенції суду апеляційної інстанції.

Таке порушення не є опискою, яка може бути виправлена судом першої інстанції самостійно.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, зокрема відображеної в постанові від 28 жовтня 2021 року в справі № 296/6496/19, незмінність судового рішення є однією з гарантій забезпечення правової визначеності, елементом стабільності судового рішення та його законної сили. Суд, який ухвалив рішення, після його проголошення, не має права його змінити або скасувати. В свою чергу описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу.

Таким чином, доводи прокурора щодо відсутності законних підстав виправлення описки є обгрунтованими, тому вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 03.07.2026 в частині призначеного ОСОБА_7 покарання слід скасувати та на підставі ст. 420 КПК України ухвалити новий вирок в цій частині, а ухвала Зборівського районного суду Тернопільської області від 06.07.2026 про виправлення описки підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 379 КПК України.

При призначенні покарання колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінальних правопорушень, що відповідно до ст.12 КК України є кримінальними проступками, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому, вперше притягується до кримінальної відповідальності, перерахував кошти 4000 гривень на підтримку Збройних Сил України у воєнний час, відсутності обставин, що обтяжують покарання.

Ураховуючи наведені дані та обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_7 слід призначити покарання в межах санкції статтей обвинувачення у виді штрафу.

Під час досудового розслідування були понесені витрати на залучення експертів для проведення судової технічної експертизи документів (висновок експерта № СЕ-19/120-26/7575-ДД від 11.06.2026) на суму 2888,16 грн., які слід стягнути з обвинуваченого.

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,

Ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.

Вирок Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 липня 2026 року в частині призначеного ОСОБА_7 покарання - скасувати.

Постановити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання :

за ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.;

за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, понесені на проведення судової експертизи в сумі 2888,16 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 16 коп.

Речові докази - посвідчення поліцейського серії НОМЕР_2 від 27.10.2022 року, видане на ім`я ОСОБА_7 , що упаковане в сейф-пакет СRI 1121980 та зберігається при матеріалах кримінального провадження — залишити в матеріалах кримінального провадження.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвалу Зборівського районного суду Тернопільської області від 06 липня 2026 року про виправлення описки у вироці Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 липня 2026 року - скасувати.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржений шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.

Судді