Суд: Львівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 08 жовтня 2026 р.
Справа: №447/2027/25
Суддя: Партика І. В.
Справа № 447/2027/25 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І.
Провадження № 33/811/1668/26 Доповідач: Партика І. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Партика І.В., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського районного суду м. Львова від 9 вересня 2026 року про повернення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян ( 17000 (сімнадцять) тисяч гривень з позбавлення права керування транспортними засобами терміном на 1 рік, стягнуто судовий збір.
Не погоджуючись з такою постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Постановою Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2026 року- без змін.
27 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2026 року за нововиявленими обставинами.
Постановою Миколаївського районного суду м. Львова від 9 вересня 2026 року - повернуто заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2026 року
Не погоджуючись з поставною Миколаївського районного суду м. Львова від 9 вересня 2026 року ОСОБА_1 20 вересня 2026 року подав апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає розгляду і повертається особі, яка її подала, з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності; її законним представником; захисником; потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Згідно рішення Конституційного суду України у справі №2-рп/2015 від 31 березня 2015 року щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 294 КУпАП у взаємозв`язку з положеннями п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, положення частини 2 статті 294 КУпАП щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене частиною 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, встановлених у статті 24-1 цього Кодексу; про закриття справи.
Отже, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення не можуть бути оскаржені інші постанови судді, крім зазначених у ст. 284 КУпАП.
З апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що предметом оскарження є постанова про повернення його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, тобто оскаржується постанова, яка не зазначена в ст. 284 КУпАП.
Апеляційний суд зазначає, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
За таких обставин, постанова Миколаївського районного суду Львівської області від 9 вересня 2026 року про повернення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами апеляційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 284, 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 9 вересня 2026 року про повернення його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, повернути особі, яка її подала.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua