Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №335/3447/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 335/3447/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/3447/26

Провадження № 33/807/952/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Нікітін В.В., за участю особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Рощина В.С., потерпілого ОСОБА_2 , його представників – адвокатів Балкового Р.Л. та Келембета С.В, розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника на постанову Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого в ПАТ «Запоріжсталь» машиністом, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з постановою суду, 22.03.2026 о 14:15 год. у м. Запоріжжі на вул. Будинок відпочинку, 42, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21121», державний номер НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не переконався у безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем «BMW X5», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі – ПДР).

В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, травмованих немає.

В апеляційній скарзі захисник, адвокат Рощин В.С. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені без належної оцінки досліджених доказів та з ігноруванням значної частини доводів сторони захисту, що є підставою для її скасування.

Захисник зазначає, що причинний зв`язок між конкретним порушенням і наслідком є обов`язковим елементом складу правопорушення, який суд зобов`язаний з`ясувати. Постанова суду цього елемента не аналізує: суд констатував зіткнення і вивів з нього винуватість ОСОБА_1 , не дослідивши, чия саме поведінка перебуває в причинному зв`язку з пошкодженнями.

На думку захисника, вирішальною обставиною є положення на проїзній частині, з якого автомобіль ВАЗ-21121 розпочав маневр повороту ліворуч: із заздалегідь зайнятого крайнього лівого положення або з правої смуги без зайняття крайнього лівого положення.

Ключовим доказом, на якому суд побудував висновок про винуватість ОСОБА_1 , є схема місця ДТП. Сторона захисту довела, що вимірювання на місці події здійснювалися рулеткою з очевидним фізичним дефектом – відсутньою частиною мірної стрічки, що зафіксовано відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції (в 15:43 поліцейський відрізає частину рулетки). Суд цей дефект фактично визнав, проте відхилив його наслідки. Заміри сторони захисту, які підтвердили хибність проведених поліцією вимірювань, на прикладі заниженої загальної ширини проїзної частини (13,1 м за схемою проти 14,5 м фактично) суд відхилив суто за формальною ознакою – зроблені пізніше та за відсутності учасників. Доводи сторони захисту щодо недостовірності схеми залишились без вмотивованого спростування.

Крім того, захисник зазначає, що ОСОБА_1 схему ДТП не підписав, про його відмову від підпису зазначено в схемі, а на відеозапису з нагрудних камер працівників поліції він висловлює незгоду зі схемою. Оцінка відеодоказів судом була вибірковою, адже суд прийняв відеозапис з нагрудних камер поліцейських, наданих стороною обвинувачення, але відхилив обидва відеозаписи сторони захисту, чим порушив принцип рівності сторін, гарантований п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Захисник зауважує, що відмовою у призначенні судової експертизи по справі сторону захисту було позбавлено законного процесуального засобу довести свою версію, що порушує право на захист (ст. 268 КУпАП) і принцип рівності сторін (ст. 6 Конвенції).

Захисник вказує, що ОСОБА_1 і свідок зазначали про завчасне зайняття лівого положення, увімкнення покажчика повороту, зниження швидкості, пропуск зустрічного транспорту, в той час як суд зазначив, що ОСОБА_1 при зміні напрямку руху не переконався в безпеці.

Показання свідка ОСОБА_3 суд відхилив, оцінивши їх критично з тієї підстави, що свідок тривалий час проживає однією сім`єю з ОСОБА_1 . Така мотивація не відповідає ст. 252 КУпАП. Зацікавленість свідка не може презюмуватися за самим фактом сімейних відносин, а має доводитись конкретними обставинами, що ставлять під сумнів правдивість його показань. КУпАП не містить норми, яка виключала б близьких осіб з кола свідків або зменшувала доказову силу їх показань.

На думку захисника, висновок суду ґрунтується на поясненнях зацікавленого потерпілого ОСОБА_2 та схемі ДТП. Фототаблиця фіксує тільки пошкодження після події та нейтральна щодо того, з якої смуги виконувався маневр. Відеозапис патрульних фіксує процес складання матеріалів, а не саму ДТП. Жоден з доказів не встановлює положення автомобіля ОСОБА_1 на проїзній частині в момент початку маневру. Об`єктивний запис, який міг би це встановити, суд відхилив, а у призначенні експертизи відмовив, що викликає сумнів у неупередженості та безсторонності.

В основу висновку про винуватість ОСОБА_1 покладено пояснення лише потерпілого ОСОБА_2 , а пояснення ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_3 та надані стороною захисту відеозаписи, фактично оцінені судом як такі, що поступаються йому за вагою, що є несумісним з вимогою ст. 252 КУпАП оцінювати докази в їх сукупності та об`єктивно.

На думку захисника, постанова ґрунтується на доказовій базі, ключовий елемент якої (схема ДТП) є недостовірним. Об`єктивні докази сторони захисту відхилені, а експертиза, яка здатна встановити ключовий факт, не призначена. Суд не встановив механізму ДТП і причинного зв`язку – обов`язкового елементу ст. 124 КУпАП, вивів вину з самого факту зіткнення, відхилив показання свідка з позапроцесуальної підстави та оцінив відеодокази вибірково. Винуватість ОСОБА_1 поза розумним сумнівом не доведена, а наявні сумніви підлягають тлумаченню на його користь.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та захисник адвокат Рощин В.С. доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, з викладених підстав.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 та його представники, адвокати Балковий Р.Л. та Келембет С.В. апеляційну скаргу вважали безпідставною та в її задоволенні просили відмовити.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу наступного висновку.

Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення (ст. 251 КУпАП).

Апеляційний суд вважає, що зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі, з огляду на наступне.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зазначаються суть адміністративного правопорушення та інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів чи іншого майна тягне адміністративну відповідальність згідно ст. 124 КУпАП.

Дана норма є бланкетною, тому наявність правопорушення може мати місце при порушенні особою відповідної норми законодавства, яка є обов`язковою складовою протоколу.

Характеризуючою ознакою дорожньо-транспортної пригоди є те, що при зіткненні двох або більше транспортних засобів, порушення ПДР України може бути допущено усіма його учасниками, але у причинно-наслідковому зв`язку із пригодою можуть бути порушення одного із водіїв.

Причинно-наслідковий зв`язок між пригодою та порушенням ПДР України встановлюється у кожному конкретному випадку на підставі повного і всебічного дослідження доказів зібраних працівниками поліції та наданих учасниками.

Згідно п. 10.1. ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

В оскаржуваній постанові суддя місцевого суду встановив у діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за порушення ним п. 10.1. ПДР України за обставин, викладених у протоколі серії ЕПР1 № 621380 від 22.03.2026.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

У суді першої інстанції у своїх поясненнях ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснивши, що у вказаний день та час він, керуючи автомобілем «ВАЗ 21121», державний номер НОМЕР_1 , рухався по о. Хортиця у бік мосту у лівій смузі руху, оскільки була необхідність розвернутися. Включивши поворот ліворуч, знизивши швидкість, впевнився, що у зустрічному напрямку нікого не було, почав повертати ліворуч, повернувся на 90 градусів і в цей момент відчув удар в ліве переднє крило. Від удару його автомобіль покотився прямо, а автомобіль потерпілого був на зустрічній смузі. Вважає винуватим у ДТП водія автомобіля «BMW X5», державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , який перетнув подвійну суцільну лінію розмітки, чим створив аварійну ситуацію. Схему ДТП складали зі слів водія ОСОБА_2 . Додав, що бачив автомобіль ОСОБА_2 у дзеркалі приблизно за 300 м від його автомобіля в лівій смузі. Коли саме він виїхав на зустрічну смугу, він не бачив, у ліве дзеркало не дивився. З моменту початку повороту до зіткнення минуло 2-3 секунди.

У суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 22.03.2026 у вищезазначений час він рухався в бік Аркового мосту на о. Хортиця у лівій смузі руху у потоці автомобілів зі швидкістю біля 50 км/год, посередині своєї смуги руху. Дорога на вказаній ділянці має дві смуги для руху в попутному напрямку, та дві смуги для руху в зустрічному напрямку. Він побачив автомобіль «ВАЗ 21121», державний номер НОМЕР_1 , який рухався попереду у правій смузі ближче до правого боку дороги. Праворуч була парковка автомобілів і потерпілий вважав, що вказаний автомобіль мав намір паркуватися. Разом із тим, цей автомобіль різко виїхав попереду, змінивши напрямок руху у бік повороту ліворуч. Потерпілий різко загальмував, взяв ліворуч, однак, відбулось зіткнення правою передньою фарою і його автомобіль змістився на зустрічну смугу.

До справи долучена схема ДТП, яка відбулась 22 березня 2026 року о 14:15 годині в м. Запоріжжя, о. Хортиця, вул. Будинок відпочинку, 42, яка підписана тільки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від підпису відмовився.

Механічні пошкодження транспортних засобів, згідно схеми:

- у ВАЗ 21121 д.н.з. НОМЕР_1 пошкоджена ліва центральна частина т/з;

- у BMW Х5 д.н.з. НОМЕР_2 пошкоджена права передня частина т/з.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції, суд не вбачав підстав для призначення комплексної судової фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи за спеціальностями 10.1 та 6.1 у даній справі за клопотанням захисника, оскільки на думку суду наявних в матеріалах справи доказів достатньо для вирішення справи по суті, і спеціальні знання для цього не потрібні.

На замовлення сторони захисту Запорізьким НДЕКЦ було проведено комплексну фототехнічну та інженерно-транспортну експертизу з дослідження обставин і механізму ДТП. Висновок експерта № КЕД?19/108?26/12200 від 15.09.2026 захисником Рощиним В.С. надано до апеляційного суду та долучено до матеріалів справи. Експертиза проводилась на підставі матеріалів цієї справи про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з експертного висновку, з урахуванням наданих на дослідження файлів, які містять відеозаписи, встановити з якої смуги виконував розворот автомобіль ВАЗ 21121 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , засобами, наявними в розпорядженні експерта, не надалось можливим через специфіку положення камери відеореєстратора відносно об`єкта дослідження, а також наявні перешкоди між камерою відео реєстратора та об`єктом дослідження. Момент початку зміни напрямку руху (початку виконання маневру розвороту) вказаним автомобілем – не відобразився.

У варіанті розвитку події, коли автомобіль ВАЗ-21121 д/н: НОМЕР_1 починає виконувати маневр розвороту з лівої смуги, водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні були діяти у відповідності до вимог п. 10.1 ПДР. У варіанті розвитку події, коли автомобіль ВАЗ-21121 д/н: НОМЕР_1 починає виконувати маневр розвороту з правої смуги руху, водій ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 10.1, 10.4 ПДР, а водій ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР.

У варіанті розвитку події, коли автомобіль ВАЗ-21121 д/н: НОМЕР_1 починає виконувати маневр розвороту з лівої смуги руху, технічна можливість водія ОСОБА_2 запобігти ДТП визначалась виконанням ним вимог п. 10.1 ПДР, а водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості запобігти ДТП. У варіанті розвитку події, коли автомобіль ВАЗ-21121 д/н: НОМЕР_1 починає виконувати маневр розвороту з правої смуги руху, визначити технічну можливість водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запобігти ДТП не надається можливим по причині відсутності необхідних вихідних даних.

У варіанті розвитку події, коли автомобіль ВАЗ-21121 д/н: НОМЕР_1 починає виконувати маневр розвороту з лівої смуги руху, в діях водія ОСОБА_2 вбачається невідповідність до вимог п. 10.1 ПДР, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з подією пригоди, а в діях водія ОСОБА_1 невідповідності до вимог п. 10.1 ПДР не вбачається. У варіанті розвитку події, коли автомобіль ВАЗ-21121 д/н: НОМЕР_1 починає виконувати маневр розвороту з правої смуги руху, в діях водія ОСОБА_1 вбачаються невідповідності до вимог п. 10.1, 10.4 ПДР, а оцінити дії водія ОСОБА_2 у відповідності до вимог п. 12.3 ПДР та визначити, дії кого з водіїв, які не відповідають вимогам ПДР, перебувають у причинному зв`язку з подією пригоди, не надається можливим по причині відсутності необхідних вихідних даних.

Зі змісту наведених висновків експерта вбачається, що без встановлення дійсних обставин дорожньо-транспортної пригоди (зокрема – з якої смуги руху почав здійснення маневру розвороту водій ОСОБА_1 ) неможливо встановити, дії якого з водіїв перебувають у причинному зв`язку з подією ДТП. Експертом було перевірено дві версії: версію, зазначену у протоколі, за якою ОСОБА_1 здійснював маневр розвороту з правої смуги руху, та версію сторони захисту, за якою водій ОСОБА_1 здійснював маневр розвороту з лівої смуги руху, а водій ОСОБА_2 виїхав на зустрічну смугу руху, що й призвело до ДТП. Жодна з цих версій не визнана експертом технічно неспроможною, а обґрунтованість кожної з них обумовлена вихідними даними, які в цьому провадженні зібрані не були.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 1-р/2019 від 26.09.2019 зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Таким чином, особу може бути визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто, за наявності усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення - у сукупності.

З огляду на викладене, матеріалами справи не доведено поза розумним сумнівом наявність у діях будь-кого з водіїв: ОСОБА_1 або ОСОБА_2 , порушень ПДР України, які б знаходились у причинно-наслідковому зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, оскільки всі дві версії події, які висувались в цьому провадженні, є ймовірними та взаємовиключними. Об`єктивно встановленими обставинами справи не підтверджується один з основних компонентів об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП – механізм вчинення ДТП, що є ключовим для визначення того водія, дії якого порушили ПДР, що, в свою чергу, призвело до ДТП.

За таких обставин притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є необґрунтованим.

З вищевикладених обставин постанова суду підлягає скасуванню, а провадження - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Рощина В.С. задовольнити.

Постанову Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 19 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.В. Нікітін