Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №455/1708/26 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1708/26

Провадження № 1-кп/455/268/2026

ВИРОК

Іменем України

13 жовтня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження за №12026141320000227 від 10.08.2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тернава Старосамбірського району Львівської області, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 достовірно знаючи, що в Україні 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією рф проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента та Верховного головнокомандуючого Збройних сил України від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України (із подальшими змінами та доповненнями), який неодноразово продовжувався, востаннє 14.07.2026 згідно Указу Президента України № 596/2026 від 14.07.2026, затвердженого Законом України № 4828-ІХ від 14.07.2026, строк дії воєнного стану в України із 02.08.2026 до 31.10.2026, свідомо ігноруючи правовий режим воєнного стану в Україні, 08.08.2026 року приблизно о 14.00 год, перебуваючи в м.Добромиль по вул. Пасічна, Симбірського району Львівської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна з корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, шляхом вільного доступу зайшов до будинку ОСОБА_5 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав грошові кошти, на загальну суму 9700 грн, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на зазначену суму.

Такими своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій за ч.4 ст. 185 КК України, всі докази, зібрані на досудовому слідстві, вважає достовірними і дослідження їх в судовому засіданні недоцільним.

Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 показав, що десь два місяці тому перебував на території місцевості, яка в народі називається Гучок, оскільки мав домовитися про господарські роботи із сусідкою потерпілої ОСОБА_5 . Однак тої не виявилось вдома і він зайшов до потерпілої ОСОБА_5 , щоб з`ясувати де її сусідка. ОСОБА_5 відпочивала на ліжку, він побачив гроші і взяв їх. Був випивший і взяв. Деяку частину коштів потратив на продукти харчування. Однак все добровільно відшкодував потерпілій. Щиро розкаюється у вчиненому, сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Таке з ним вперше сталося. Усвідомлює протиправність свого вчинку, готовий нести покарання за вчинене.

Потерпіла ОСОБА_5 ще 16.09.2026 року подала заяву про розгляд кримінального провадження без її участі, зазначила, що довіряє суду та прокурору. ОСОБА_4 шкоду відшкодував, претензій до нього не має.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд за згодою учасників судового розгляду обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та щодо речових доказів, та визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ними змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.

За таких обставин, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення доведеною поза розумним сумнівом та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст.67 КК України суд не встановив.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами , покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Обираючи покарання ОСОБА_4 суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст.12 КК України, є тяжким злочином.

Суд враховує відомості про особу обвинуваченого, що він раніше не судимий, є особою похилого віку згідно класифікації ВООЗ, громадянином України, одруженим, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно.

Що стосується питання осудності обвинуваченого ОСОБА_4 то суд враховує те, що поведінка обвинуваченого в судовому засіданні була адекватною, свої показання він надавав послідовно та змістовно, а тому на стійке переконання суду обвинувачений є осудною особою.

Крім того, суд враховує обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку) та відсутність обставини які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання.

Підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України суд не вбачає.

Суд вважає встановлені обставини такими, що дають підстави призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі на рівні нижньої межі санкції, передбаченої ч.4 ст.185 КК України.

При призначені покарання суд враховує позицію прокурора, який просив призначити покарання для обвинуваченого у виді позбавлення волі на строк 5 років та застосувати ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку тривалістю 2 (два) роки, позицію обвинуваченого, який висловив готовність нести справедливе покарання за вчинене.

Суд також враховує досудову доповідь, складену Самбірським районним сектором №1 філії державної установи «Центр пробації» у Львівській області, у якій встановлено середні ризики вчинення повторного кримінального правопорушення, характеристику обвинуваченого, те, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України та покладення обов`язків згідно з ст. 76 КК України в тому числі і обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

Відповідно до ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене таттями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Стаття 75 КК України застосовується лише у тому випадку, коли суд, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, має обґрунтовані підстави дійти висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання.

Вирішуючи питання про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, обставини вчинення правопорушення, зокрема, що обвинувачений вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану, належну поведінку обвинуваченого після вчинення правопорушення, визнання своєї причетності до події злочину, повне добровільне відшкодування шкоди, готовність нести покарання.

Враховуючи всі ці обставини, особу винуватого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, несудимий, позитивно характеризується за місцем проживання, суд виснує, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, і відповідно до ст.75 КК України, вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 1,3 ст.76 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. На думку суду, застосування до обвинуваченого ст.75, 76 КК України в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених обов`язків, під загрозою реального відбування призначеного покарання у випадку порушення умов випробування, буде мати на обвинуваченого більший виховний вплив, ніж реальне відбування покарання, та буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпіла не заявляла. Обвинувачений повернув потерпілій всі кошти.

Речові докази у кримінальному провадженні повернуті власниці - потерпілій ОСОБА_5 ..

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання ОСОБА_4 залишити до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.100, 174, 349, 368-371, 373-376 КПК України суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом встановленого іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ч.1, 3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Повідомити ОСОБА_4 , що нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженої особи.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання ОСОБА_4 залишити до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старосамбірський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому, вирок відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1